ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Організована злочинність являє собою один із найскладніших та
найнебезпечніших видів злочинності, що може посягати одночасно на економічні,
політичні, правові і моральні сфери суспільства внаслідок розгалуженості сфер
її злочинної діяльності.
Буквальне тлумачення терміну "організована злочинність" дозволяє
віднести до даного виду злочинності будь-які злочини, що характеризується
ознакою організованості. Ця позиція підтримується і на законодавчому рівні:
згідно ст. 1 Закону України "Про організаційно- правові основи боротьби з
організованою злочинністю", під організованою
злочинністю розуміється сукупність злочинів,
що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних
угруповань. Однак, ця позиція висвітлює лише одну сторону явища, вказує на одну
ознаку організованої злочинності – кількісну характеристику як злочинів, так і
осіб (груп осіб), що їх вчиняють.
У більш загальному (широкому) значенні під організованою злочинністю слід розуміти
відносно масовий, стійкий, інституційний вид групових корисливих соціальних
практик, форми прояву яких передбачені чинним КК України.
Якщо кримінологічне поняття "організована злочинність" означає
відносно масове соціально-інституційне явище, то кримінально-правова його
інтерпретація визначає лише ознаки злочинів, що вчинені в організованих формах
з метою врахування цієї обставини в санкціях кримінально-правових норм та при
призначенні покарання.
І. М. Даньшин пропонує таке кримінологічне визначення поняття організованої
злочинності: це згуртування кримінального середовища в масштабі певного регіону,
окремої галузі господарства (її виробничих об'єднань) або в певних сферах
управління шляхом утворення стійких, згуртованих, ієрархічно побудованих
злочинних угруповань (спільнот), зорієнтованих на тривалу злочинну діяльність
із метою здобування постійних значних доходів, часто із замаскованим
використанням офіційних економічних та організаційних структур, а також
корумпованих елементів державного апарату.
Виходячи з цього визначення, організовану злочинність характеризують
щонайменше три основні ознаки:
– систематичне зайняття злочинною діяльністю;
– економічна ознака (збагачення або накопичення капіталу тощо);
– наявність корупційних зв'язків.
Поряд з вказаними ознаками слід також виділяти ознаки, що безпосередньо не
випливають з визначення, а є похідними:
– масовий характер;
– відносна стійкість;
– інституційний характер;
– родова приналежність до соціальних практик;
– корислива спрямованість.
Масовість передбачає значну кількість
вчинюваних злочинними угрупованнями злочинів.
Відносна стійкість відображає, як стійкість
показників організованої злочинності, так і особливості діяльності злочинних
угруповань. Останні передбачають наявність розгалуженої системи заходів безпеки
як від зовнішніх загроз – з боку правоохоронних органів, так і від внутрішніх –
з боку кримінальних конкурентів. Означена система передбачає:
а) налагодженість корумпованих зв'язків в органах влади. Корупція є
важливою ознакою організованої злочинності. У зв'язку з цим організована
злочинність та корупція розглядаються не як самостійні соціальні феномени, а
лише як складові частини одного. Внаслідок цього поєднуються функції боротьби з
організованою злочинністю та корупцією;
б) наявність резервних капіталів (так звані "общаки");
в) розвиненість внутрішньоорганізаційної системи санкцій за
злочинно-корпоративні порушення;
г) наявність груп фізичного захисту (так звані "бійці").
Характеристика інституційності відображає функціональне
навантаження організованої злочинності у суспільстві, яке, наразі, передбачає
виконання компенсаторних, політичних, економічних функцій з імплементацією у
відповідні сфери соціального управління.
Ведучи мову про організовану злочинність, як різновид соціальних практик,
відображається діяльнісна характеристика аналізованого соціального феномену, що
передбачає його динамізм, системність та тривалість існування у часі.
Метою систематичного вчинення
злочинів є накопичення певного капіталу або збагачення. Як правило, більшість
злочинних угрупувань створюється для постійного вчинення злочинів у виді
промислу з метою одержання великих прибутків.
Одержані прибутки "відмиваються" через систему банківських
операцій та вноситься у вигляді вкладу в легальний бізнес або використовується
для придбання ліквідної власності (нерухомість, дорогоцінні метали тощо). Таким
чином частина грошей спрямовується на підтримання діяльності організації,
забезпечення її функціонування протягом тривалого строку.
В якості самостійних додаткових ознак організованої злочинності окремими
кримінологами також виділяються:
– наявність матеріальної бази (створення власних грошових фондів, наявність
банківських вкладів, нерухомості);
– наявність зареєстрованих підприємств, кооперативів, ресторанів, казино і
т. ін.;
– наявність колегіального органу управління, в якому управління
організацією здійснюється групою осіб, що мають рівне положення;
– наявність статуту, що передбачає певні правила поведінки, традиції та
санкції за їх порушення;
– наявність функціонально-ієрархічної системи – поділ організації на певні
групи, міжрегіональні зв'язки, наявність проміжного керівного центру,
інформаційної служби, груп швидкого реагування та ін.;
– використання засобів кримінальної субкультури – особливої нормативної
системи, що виконує функції консолідації та маскування (жаргон, правила
поведінки, система стягнень та покарань, кар'єрна та інша статусна ієрархія);
– наявність інформаційної бази (збирання різного роду відомостей, розвідка
та контррозвідка).
Види організованої злочинності. Для класифікації організованої злочинності можна використати наступні
критерії: 1) кримінально-правові ознаки; 2) характер складу учасників; 3) вид
структури групи; 4) етнічну структуру; 5) рівень просторової поширеності; 6)
характер виникнення тощо.
Ґрунтуючись на нормах ст. 1 Закону України "Про організаційно-правові
основи боротьби з організованою злочинністю", за такою кримінально-правовою ознакою, як
створення та діяльність організованих злочинних угруповань, можна
виділити такі:
1) організовані злочинні угруповання, що є кваліфікуючою ознакою злочинів у
виді організованої групи (ч. З ст. 109, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 146 КК України
тощо);
2) організовані злочинні угруповання, що спеціалізуються на вчиненні
окремих злочинів або створення яких само по собі являє злочин:
а) злочинна організація (ст. 255 КК України);
б) банда (ст. 257 КК України);
в) терористична група чи терористична організація (ст. 258 КК України);
г) не передбачене законом воєнізоване або збройне формування (ст. 260 КК
України);
д) організована група, створена у виправній установі з метою тероризування засуджених
або нападів на адміністрацію (ст. 392 КК України) тощо.
За характером складу учасників злочинних
згрупувань можна виділити:
– підлітково-молодіжні злочинні угрупування (злочинні угрупування в яких
переважна більшість учасників не досягла 18 річного віку);
– традиційно-злодійські злочинні угрупування (злочинні угрупування створені
професійними злочинцями, "злодіями в законі", наближеними до них
"авторитетами" чи іншими лідерами злочинного середовища);
– ситуативно-кримінальні злочинні угрупування (злочинні угрупування, що
складаються з осіб, які за інших (нормальних) умов існування суспільства не
стали б на шлях злочинної діяльності, а знайшли б застосування своїх
можливостей та реалізувалися б у правомірних видах діяльності);
– "нові" кримінальні злочинні угрупування (злочинні угрупування
створені злочинцями, що загалом дотримуються кримінальних світоглядних позицій,
але не поділяють систему ціннісних орієнтацій та ідеологічних установок
професійного злочинного світу і не обмежують власної свободи вибору способів
злочинної діяльності будь-якими факторами за винятком грошових стимулів та
загрози фізичного насильства);
– "білокомірцеві" злочинні угрупування (злочинні угрупування
створені, як правило, особами з числа підприємців великого бізнесу, службових
осіб органів державної влади, які займають відповідальне чи особливо
відповідальне службове становище. Такі угрупування задіяні виключно у
економічній та службовій (посадовій) злочинній діяльності);
– змішані злочинні угрупування (злочинні угрупування, що у своєму складі
можуть поєднувати різних осіб, незалежно від їх персональних особливостей, які
в основному властиві учасникам попередніх типів угруповань).
За рівнем структурованості злочинних угруповань їх можна
класифікувати на:
– малоструктуровані (невеликі угруповання, що виступають, як правило,
складовими ланками більш великих груп, однак зберігають певну самостійність, а
також ті угруповання, що лише розпочинають свою діяльність, обравши саме
традиційний в злочинному світі спосіб структурування угруповання – невеликий
чисельний склад учасників, відсутність поділу угруповання на окремі структурні
ланки, наявність розподілу ролей згідно традицій професійного (злодійського)
злочинного);
– середньоструктуровані (характеризуються наявністю внутрішнього поділу
угруповання на окремі структурні ланки, в межах яких діють окремі групи –
підрозділи угруповання);
– жорстко традиційно структуровані (злочинне угруповання засноване на
кримінально-злодійських традиціях – відносно великий чисельний склад, що передбачає
об'єднаність професійних злочинців, структурованість згідно усталених традицій
у професійному злочинному світі);
– жорстко організаційно структуровані (великий чисельний склад групи, що
передбачає наявність декількох структурних підрозділів злочинного угруповання,
їх внутрішнє розташування за управлінською моделлю, чіткий розподіл функцій між
структурними частинами угрупування, жорсткі ієрархія та внутрішня дисципліна);
– структуровані за мережевим типом (великий чисельний склад, наявність у
структурі одного злочинного угрупування декількох відносно самостійних
злочинних угруповань (груп), одне з яких є головним і очолюється лідером
одноосібно або колегіальним органом керівництва для управління складовими
частинами. Такий вид злочинного угрупування передбачає широку просторово-
галузеву розповсюдженість злочинної діяльності).
У західній кримінології за етнічною структурою злочинні
угрупування поділяють на наступні види:
– східноєвропейські угруповання;
– італійські угруповання;
– афроамериканські угруповання;
– нігерійські угруповання;
– латиноамериканські угруповання та центральноамериканські угруповання;
– колумбійські угруповання;
– мексиканські угруповання;
– азіатські угруповання;
– інтернаціональні угрупування.
За географією поширеності злочинних угруповань можна
виділити наступні види злочинних угруповань:
– локальні (діють в межах одного району міста, одного міста або одного
об'єкту економічної інфраструктури: в межах, наприклад, ринку, підприємства);
– регіональні (діють в межах області або району області);
– міжрегіональні (діють в межах території декількох областей або регіонів);
– національні (діють на території переважної більшості областей
(територіальних одиниць) країни;
– транснаціональні (діють на території декількох країн світу).
За характером виникнення злочинного
угрупування слід виділити:
– сімейно-кланові угруповання (угруповання, що створюється на підставі
сімейного або кланового споріднення учасників, їх родинних стосунків,
наприклад, сімейні стосунки у італо-американських співтовариствах:
"сім'я" Бонано, "сім'я" Гамбіно тощо);
– дозвіллєво-побутові угруповання (угруповання, що пов'язано спільними
побутовими стосунками, наприклад, сусідськими стосунки, спільним проведенням
вільного часу тощо);
– угруповання навчального середовища (угруповання, що виникають під час
спільного навчання на підставі загальних, зокрема, професійних інтересів);
– угруповання спортивного середовища (угруповання, що включають осіб
пов'язаних спільною спортивною діяльністю: спільні тренування, приналежність до
спортивних клубів, наприклад, довгопрудненські злочинні угрупування колишніх
боксерів та борців з Підмосков'я, що виникли у Берлині та інших європейських
столицях);
– угруповання пенітенціарного середовища (угруповання, що діють у місцях
відбування кримінального покарання, створені, зокрема з метою нападів на
адміністрацію або тероризування засуджених, наприклад, створене у 1999 р.
угрупування "злодія у законі" Володимира Москальчука
"Макена", що діяло у багатьох пенітенціарних установах Молдови та
займалося шантажами та вимаганнями серед ув'язнених);
– угруповання службово-трудового середовища (угрупування, що створюється в
ході спільної праці або служби, для них, як правило, характерно вчинення
окремих господарських злочинів, пов'язаних з легалізацією доходів одержаних
злочинним шляхом, банкрутствами, рейдерством тощо);
– екстремістські угрупування (угрупування для яких характерна схильність до
крайніх поглядів та заходів у вирішенні проблем соціального, політичного,
правового, економічного, екологічного, національного характеру не прийнятними
для суспільства способами, засобами та методами, тобто злочинним шляхом. До
таких угрупувань відносять: економічний, екологічний, національний, релігійний,
молодіжний, духовний екстремізм) тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар