Не судіть і не судимі будете - заява у справі Андрія Рачка

 

29 грудня  2020 року     Дарницький районний суд м. Києва

№ 1                                 Слідчому  судді  Сирбул О.Ф.

                                             Україна, 02068, м. Київ, вул. Кошиця,  5А

                                                

                                                     

Підозрюваний                Андрій Володимирович Рачок

                                       Українець

 

                                       Справа   № 753/22118/20        Провадження  №1-кс/753/4299/20

 

 

З А Я В А

згідно  ст. 379 КПК України

«про виправлення  описок  чи  очевидних арифметичних

помилок у судовому  рішенні»

 

         24 грудня  2020 року  слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва  Сирбул О.Ф за участю секретаря   Лаптєвої Ю.М.,  за участю прокурора   Григораш О.В.  розглянув у відкритому судовому засіданні в залі  Дарницького районного суду м. Києва  клопотання слідчого СВ Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві Дячук О.В..  Керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України слідчий суддя Сирбул О.Ф УХВАЛИВ та задовольнив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12020100020005051 від 11.12.2020 року відносно Андрія Володимировича Рачка ХХ.ХХ.ХХХХ року народження   у нарадчій  кімнаті − “Іменем  України”.

        Тобто, слідчий  суддя   Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., незаконно   виготовив   Ухвалу Іменем  офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року  Української РСР.  У підтвердження  вищенаведеного  дивись   Відомості  Верховної  Ради   України періоду  24 серпня 1991 року  та   29 грудня  2020  року,   наступне, шляхом   порівняння:

     1) положення   ч.16   Закону України від 17 вересня  1991 року № 1654-12 «Про внесення  змін і доповнень до Конституції Української  РСР»,   який втратив чинність  на підставі Закону №254/96-ВР від 28 червня 1996 року,    яким   встановлено,  - « п.16 У назві і тексті Конституції (888-09) слова Українська Радянська Соціалістична Республіка  та Українська  РСР» замінити  словом  «УКРАЇНА»,   з  обмеженим  державним  суверенітетом;

      2)  відсутність   у Відомостях  Верховної Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року  та    29 грудня  2020  року   жодних   офіційних  доказів  призначення  та проведення  Всеукраїнського референдуму Українського народу   Української  РСР,  так і  його  офіційного  правонаступника  1 грудня  1991 року   Українського народу Самостійної  української держави  України,    з   питання  створення   «УКРАЇНИ»,  як  незалежної  демократичної держави»;

      3) відсутність   у Відомостях  Верховної Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року  та    29 грудня  2020  року   жодних    офіційних  доказів  призначення  та проведення  Всеукраїнського референдуму Українського народу  як  Української  РСР  так і  його офіційного  правонаступника  1 грудня  1991 року   Українського народу Самостійної  української держави  України,  з   питання  створення   «УКРАЇНИ»,   як  суверенної, незалежної,   демократичної, соціальної, правової   держави»;

      4) відсутність  у Відомостях  Верховної Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року  та    26 грудня  2020  року  жодних   офіційних  доказів  призначення  та проведення  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Української  РСР,  так і  його  офіційного  правонаступника  1 грудня  1991 року   Українського народу Самостійної  української держави  України, з питання  створення   «УКРАЇНИ»,  як  республіки;

      5) офіційну  відповідь  Центрального державного архіву вищих органів влади та управління  України (ЦДАВО України)  вих. № 1222  від  29 листопада 2019 року,  якою встановлено,  що - «На Ваше звернення повідомляємо, що у переглянутих документах Верховної Ради Української РСР/ України  за серпень – вересень 1991 року відомостей про створення Верховної Ради України  не виявлено»;

       6) офіційний  Витяг  ДРСУ  № 19208222  з    ЄДРПОУ   станом  на  28 серпня 2014 року   юридичної особи   з    назвою   органу  державної  влади   «Верховна  Рада України»,    яким   офіційно  встановлено, -  що « в  Єдиному державному реєстрі юридичних осіб ...  записів з назвою  «Верховна  Рада України… не знайдено».

                                                                       −−−                                                 

       З  приводу  вищенаведених   обставин, Підозрюваний Андрій Володивиомич Рачок,   вимушений  повідомити   слідчого  суддю  Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф.,    про   виникнення   та   існування  непереборної сили обставин,    встановлених    положеннями   ст.379   «про виправлення  описок  чи  очевидних арифметичних помилок у судовому  рішенні»  КПК України,  безпосередньо   пов'язаних    з    свідомим   та   незаконним    виготовленням    вищевказаної    УХВАЛИ,    шляхом  свідомого  незаконного   внесення   до   її  тексту   завідомо недійних   відомостей  антидержавного  значення,    які   полягають   у  наступному,   а саме :

      По-перше,  Сирбул О.Ф.,   в   дійсності   безпосередньо   не являється   офіційним  та   дійсним   суб'єктом   владних  повноважень   саме   конституційної   судової  влади   «УКРАЇНИ»,  тим більше,    на  посаді  СУДДІ   Дарницького районного суду м. Києва ліквідованого Указом № 449/2017 від 29.12.2017 року  «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів».

        Останнє  документально  повністю та  незаперечно підтверджується,   офіційною   трудовою  книжкою,    згідно   якої   фізична  особа   без   національності  Сирбул О.Ф., в   дійсності   являється   «службовою  особою» неконституційної Державної судової адміністрації  та не являється   офіційним  та   дійсним   суб'єктом   владних  повноважень   конституційної   судової  влади   «УКРАЇНИ»,   тим більше    на  посаді  СУДДІ  Дарницького районного суду м. Києва,  за тих   непереборної   сили   обставин,   що   останній  в    дійсності  ніколи  офіційно  не створювався,  як  державна установа,    не тільки    судової  влади   УКРАЇНИ,   а і  як   судова   влада, яка  безпосередньо  встановлена  резолютивною  частиною АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року, і   тим  більше   за   безпосередньою    участю   жодного   конституційного   та    дійсного  Президента України.

       У підтвердження  вищенаведених  обставин   дивись −  Вісник  Президента  України  періоду  28 червня  1996 року  та  26 грудня  2020 року;

       По-третє,  що    Сирбул О.Ф.,   з    приводу    вищенаведених  обставин,   у своїй   Ухвалі   «іменем  «УКРАЇНИ»  від  24 грудня  2020 року, свідомо приховала  наступні  непереборної    сили   обставини,    а саме: 

       1) про те,  що  результатами  Всеукраїнського референдуму  Українського народу Української РСР 1 грудня 1991 року з підтримання  резолютивної частини  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,  було  офіційно  скасовано  нікчемні   результати,   нікчемних  виборів  першого  «Президента УКРАЇНИ», -  як   офіційно  припиненої  24 серпня  1991 року  о 18-00 годині   Української  РСР,   так  і  офіційно  не утвореної  1 грудня  1991 року  «УКРАЇНИ», як незалежної демократичної держави»;

       2) про те, що  Кравчук  Л.М.,   так само  як і  Кучма  Л.Д.  та  інші   подібні  їм «Президенти»,    в дійсності   ніколи   не були     дійсними   та  офіційними   Президентами     не тільки   офіційно  припиненої    1 грудня  1991 року  «УКРАЇНИ»,  як Української РСР,  а  і  безпосередньо   самої,   офіційно  не утвореної  1 грудня  1991 року  «УКРАЇНИ», як незалежної демократичної держави»;

       По-четверте,   з    приводу    вищенаведених  обставин,  Сирбул О.Ф., свідомо  приховала  у своїй   Ухвалі   від  24 грудня  2020 року,  саме   іменем  «УКРАЇНИ»,   що   вищевказані  вибори  1 грудня  1991 року  першого  Президента,   як   офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року  «УКРАЇНИ»  як Української РСР,   так   і    офіційно  не утвореної  1 грудня  1991 року   «УКРАЇНИ», як незалежної демократичної держави»,   в   дійсності  НІКОЛИ  офіційно  не призначалися  в  період  -  24 серпня 1991 року  та 1 грудня 1991 року,  жодною офіційно створеною в законний спосіб  «Верховною Радою  України»,  тим більше  1-го скликання,  і таких  офіційних   доказів   у Відомостях Верховної Ради  України,     вищевказаного   періоду не існує;  

       По-п'яте,   з  приводу  вищенаведеного,    під час  виготовлення  вищевказаної  Ухвали  від  24 грудня 2020 року,   саме   іменем  «УКРАЇНИ», Сирбул О.Ф.,  свідомо       приховала,  що     слідчий СВ Дарницького  управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві  Дячук О.В.,   в дійсності   також   не відноситься    до   жодних   офіційних  суб'єктів  владних  повноважень  та  органів    конституційної,   але   вже  виконавчої  влади   «УКРАЇНИ»,   безпосередньо  встановленої  Розділом  VI «Кабінет  Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» Конституції  України;

       По-шосте,  з  приводу  вищенаведеного,    під час  виготовлення  вищевказаної  Ухвали  від  24 грудня  2020 року,   саме   іменем  «УКРАЇНИ», Сирбул О.Ф.  свідомо       приховала,  що  слідчий СВ Дарницького  управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві  Дячук О.В.,   в дійсності   є   безпосереднім  учасником   антидержавної  організації   фізичних  осіб  без національності  з  найменуванням  офіційно  припиненої   1 грудня  1991 року  «УКРАЇНИ», як   офіційно  припиненої  24 серпня  1991 року  Української  РСР,    на  засадах, самопроголошених 26 серпня 1991 року  нікчемних  «Громадян України  всіх національностей»  двічі  офіційно не утвореного  30 вересня та 1 грудня 1991 року  нікчемного – штучного «Народу України»,   з  нікчемними  «Посвідченнями особи»   з  найменуванням  «УКРАЇНА» - «Паспорт» офіційно  не існуючих та офіційно  не утворених  РВ «УМВС  України»;

       По-сьоме,  з  приводу  вищенаведеного,    під час  виготовлення  вищевказаної  Ухвали  від  24 грудня 2020 року,    саме   іменем  «УКРАЇНИ»,  Сирбул О.Ф.,  свідомо       приховала, 

       що   саме   «Головне   управління  Національної  поліції  у м. Києві»  разом  з     його  слідчим   відділом,   в  дійсності   є  безпосереднім    незаконним   збройним  відділенням    антидержавної  організації    фізичних  осіб  без національності  з  найменуванням  саме   офіційно  не утвореної   1 грудня  1991 року  «УКРАЇНИ», як  незалежної  демократичної держави»,  офіційно припинених  1 грудня  1991 року  самопроголошених  26 серпня 1991 року «Громадян України всіх національностей»,  двічі  офіційно  не утвореного  30 вересня  та  1 грудня 1991 року  нікчемного – штучного «Народу України».

      У підтвердження    вищенаведеного ДИВИСЬ  у   Відомостях  Верховної  Ради України, наступне:

    1) Перехідні та прикінцеві  положення  пропорційного – неконституційного Закону  України  «Про Національну поліцію»  від  2 липня 2015 року № 580-VIII,   якими  офіційно   встановлено –  «Визнати такими, що втратили чинність: Закон Української РСР  "Про міліцію"  від  20 грудня 1990 року  N 565-XII   (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами)  та  Постанова  Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21),

    2) Положення ч.2 Розділу XI «Прикінцеві положення»  пропорційного  – неконституційного  Закону  України  «Про Кабінет міністрів України»  від  21 грудня 2006 року  № 514-V,   якими  безпосередньо  та  офіційно встановлено  наступне: 

     – « 2. Визнати таким,  що втратив чинність, САМЕ   21 грудня 2006 року,   Закон Української РСР "Про Раду  Міністрів  Української  РСР"» ???!!!.

      3) Постанову  віртуальної    «Верховної Ради  України»   від  1 липня 1992 року № 2525-12  «Про  проект нової Конституції України»;

   4)  Витяг  з самої   преамбули   «непомітно  прийнятої»    на той  час,   нової   Конституції України  від  1 липня 1992 року,   яка  складається  з   наступного :

      «Народ  України, виражаючи  свою суверенну волю,

    здійснюючи  невід'ємне право на самовизначення,

    спираючись на тисячолітню історію українського державотворення,

    визнаючи  свободу і природні  права людини  найвищою соціальною цінністю

    дбаючи    про забезпечення умов життя, гідних людини,

    прагнучи     до збереження і зміцнення соціальної злагоди,

    піклуючись  про розбудову і розвиток громадянського суспільства,

    бажаючи   вільно жити  в незалежній демократичній державі,

     керуючись      Актом  проголошення незалежності України  від  24  серпня  1991  року,  підтвердженим   1 грудня 1991 року всенародним   голосуванням,  та  

     усвідомлюючи   відповідальність перед нинішніми і прийдешніми поколіннями,

   ПРИЙМАЄ   цю   Конституцію  і  проголошує  її  ОСНОВНИМ  законом  УКРАЇНИ.»

                                                                ---

     5) Положення   ст.1  Розділу  1 «Загальні засади конституційного ладу»  вищевказаної Конституції України   від  1 липня 1992 року,  -  де  « УКРАЇНА   є  демократичною  ,правовою  соціальною державою» ;    -   а   не   Самостійною  українською  державою  України,      у відповідності   з резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року.   

    6) Положення  розділу 1 ст.3  Розділу  1 «Загальні засади конституційного ладу»  вищевказаної    Конституції України   від  1 липня 1992 року,  - де   «УКРАЇНА  є  республікою»;  -   а  не   Українською  Республікою;

    7) Положення  розділу 2 ст.3  Розділу  1 «Загальні засади конституційного ладу»  вищевказаної   Конституції України   від  1 липня 1992 року,   -   де  тільки «народ України   складають  громадяни  України всіх національностей»;   -     без  Українського народу  Української РСР;

    8) Положення  розділу 5  ст.3  Розділу  1 «Загальні засади конституційного ладу»  Конституції України   від  1 липня 1992 року,  -  де  «Від імені  народу України  можуть виступати виключно  національні  Збори  УКРАЇНИ»; -   до яких  Український   народ    Української РСР   та  його  офіційний   правонаступник   1 грудня  1991 року   Український  народ  Самостійної  української держави  України,    не має  жодного   офіційного  відношення;

    9 ) Положення   ст.4  «Власність на надра» Кодексу України  «Про Надра» від 27 квітня 1994 року   ВР№ 133/94  станом  на   1 серпня 1998 року,   якими  безпосередньо  офіційно  встановлено, - що  «Надра є виключною власністю народу України  і надаються тільки  у користування. Угоди або дії , які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України  на надра є недійсними. Народ України  здійснює право власності на надра через Верховну Раду України , Верховну Раду Республіки Крим  і місцеві Ради  народних депутатів;  ???!!!

   10)  Положення  ст.17 « Присяга державних службовців»  ЗУ «Про державну службу»  від  16 грудня 1993 року  N 3723-XII,  -  що « Громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу, приймають Присягу такого змісту:

     "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто  присягаю,  що  буду  вірно  служити   народові   УКРАЇНИ,   суворо дотримуватись Конституції та законів України»

       11)  Відсутність  у Відомостях  Верховної Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року  та   29 грудня  2020  року  жодних  офіційних  доказів, жодного    офіційного   прийняття   жодного   Закону України  «Про міліцію»;

    12) Відсутність   у Відомостях  Верховної Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року  та   29 грудня  2020  року  жодних   офіційних  доказів,   жодного   офіційного   прийняття   жодного  Закону України  «Про громадянський  паспорт»;

    13) Відсутність  у Віснику Президента України      періоду  1 грудня  1991 року  та   29 грудня  2020  року  жодних   офіційних  доказів,   жодного   офіційного  створення  Указом   жодного  конституційного  Президента  УКРАЇНИ,  жодного  конституційного   Кабінету Міністрів України  як державної  установи  виконавчої  влади,  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

    14) Відсутність  у Віснику Президента України періоду  1 грудня  1991 року  та   29 грудня  2020  року  жодних   офіційних  доказів,   жодного   офіційного  створення   Указом   жодного  конституційного  Президента  УКРАЇНИ,   жодного  конституційного   Міністерства  внутрішніх справ  України, як державної  установи  виконавчої  влади,  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,    та  як  міністерства саме конституційного  Кабінету  Міністрів України;

     У підтвердження  вищенаведених  обставин  офіційно підтверджується  наступне:

     1) на запит: від 06.09.2020 за кодом 182204 станом на 06.09.2020 00:09:58 відповідно до наступних критеріїв пошуку:

Код ЄДРПОУ юридичної особи: 00031101 («Кабінет міністрів України») В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено;

Витяг  ДРСУ № 20942001 від  28 липня 2015р.  з  ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням   «Кабінет міністрів України»,  -   яким  станом  на   28 липня 2015 року   офіційно  встановлено,  -  що «В Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб...  записів   про юридичну  особу з  найменуванням  «Кабінет міністрів України»,   не знайдено.»;

    2) Витяг  ДРСУ  Серія АД  № 429933  від 17 червня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням  «Міністерство юстиції України»,  яким  станом  на  17 червня  2014 року   офіційно встановлено, -   що « Дані про розпорядчий АКТ на підставі якого  створено юридичну особу  ( - з найменуванням  «Міністерство юстиції України»),  відомості  відсутні.»;

    3) Витяг  ДРСУ  Серія АД  № 443862   від 14 серпня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»,  яким  станом  на  14 серпня  2014 року   офіційно встановлено, -   що «Дані про розпорядчий АКТ на підставі якого  створено юридичну особу  ( - з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»),  відомості  відсутні.»;

    4) Витяг  ДРСУ  Серія АД  № 443408   від 1 серпня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи з найменуванням  «Генеральна прокуратура України»,  яким  станом  на  1 серпня  2014 року   офіційно встановлено, -   що « в Єдиному державному реєстрі  юридичних  осіб  записів  про юридичну особу  з   ( - з найменуванням  «Генеральна прокуратура  України» ,  НЕ ЗНАЙДЕНО»;

                                                                 ---

      По-восьме,  з  приводу  вищенаведеного,    під час  виготовлення  вищевказаної  Ухвали  від  24 грудня  2020 року,   саме   іменем  «УКРАЇНИ», Сирбул О.Ф.,  свідомо       приховала,  що  прокурор  Григораш О.В.,   в дійсності   також як   і  «слідчий» СВ Дарницького  управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві  Дячук О.В.,

   жодним   чином   не відноситься  до жодних офіційних  суб'єктів  владних  повноважень  та  органів    конституційної  виконавчої  влади   не  тільки     офіційно   не утвореної    1 грудня  1991 року   «УКРАЇНИ»,  безпосередньо  встановленої   ст.1   та  Розділом  VІІ «Прокуратура» Конституції  України,   так  і   офіційно  встановленої  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року;

 

     Таким  чином  вищенаведеними  документальними доказами  СТАНОМ   які   в СУДІ  не доводяться,   вже  повністю  та  незаперечно  підтверджується   що  саме   виготовлення   датою   24 грудня  2020 року    у вищевказаній    справі,   саме   іменем     «УКРАЇНИ»    вищевказаної    Ухвали    «слідчого  судді» ліквідованого  Дарницького  районного суду м. Києва   Сирбул О.Ф.,

       незаконно  відбулося     більше    ніж   грубим порушенням   положень розділу 2  ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний СУД України»  Конституції України,   −

   відбувся   саме   закінчений   злочин   безпосередньо   встановлений   положеннями ч.4 ст. 382  «Невиконання судового рішення»  КК України,  -  якими   офіційно  встановлено,  що    «Умисне невиконання  службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання висновку Конституційного Суду України»

    -  карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.»;

      -  в  ЕПІЗОДІ  відвертого  невиконання    безпосередньо   самим    нікчемним    суб'єктом   владних   повноважень   саме    нікчемної  судової  влади    офіційно  не утвореної   1 грудня  1991 року   «УКРАЇНИ», як  незалежної  демократичної  держави»,   згідно  його   трудової  книжки,   ще  як  «суддею»  Дарницького  районного  суду  міста  Києва,

        не тільки    Рішення   Конституційного   Суду  України  від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»,  яким ВИЗНАНО  обов'язковість  Результатів Всеукраїнського Референдуму  Українського народу Української  РСР    1 грудня 1991 року; 

          а і   Рішення   та  висновків  Конституційного  Суду  України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;  та

          Рішення   та  висновків  Конституційного суду  України від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі);

         -   Рішення   та  висновки  КСУ,      у   жодному  разі     не дають,   нікчемним   суб'єктам  владних   повноважень   законодавчої,   виконавчої  та    судової  влади   офіційно   не утвореної    1 грудня  1991 року    «УКРАЇНИ», як незалежної демократичної  держави»    вільно    та     незаконно    посилатися   на    неконституційно   прийняту    Конституцію   України   у   ніч  з  27 на  28 червня  1996 року, 

            не  тільки    у межах    її   положень     ст.1   та розділу  1 ст.5,    а  і   у межах    її    положень    ст.4,  ч.1 ст.76, ч.2 ст.78,  розділу 1 ст.80, ст.85, ст.92, ст.93, ст.99, ст.100, ст.102,  ст.105, ст.106, ст.113, ст.118, ст.121, другого речення  розділу 3 та  розділу 5  ст.124,  розділу   1  ст.126  та  ст.128;

           А  тим   більше, посилатися   на незаконні    ЗМІНИ   у    положеннях КУ,   у  відсутність   доказів    її  прийняття   на    Всеукраїнському   референдумі Українського   народу   Самостійної  української  держави  України.

           Також,  Український   народ   Самостійної  української  держави  України,  не давав   жодного   офіційного   «ДОЗВОЛУ»,   або  офіційного  «ПОГОДЖЕННЯ»    на   здійснення   конституційного  судочинства,    тим    більше  у   нарадчій   кімнаті,   офіційно  не утвореного   Дарницького районного суду  міста  Києва,  саме  як  державної  установи  судової  влади  безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною  самого  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року.

         Так  само,  як    не надавав   свій   МАНДАТ   Українського  народу    на   сам    незаконний   випуск    в   період   10 грудня  1991 року  та  1 липня   1992  року   нікчемної    «грошової   одиниці   УКРАЇНИ»  -  єврейської  гривни,    замість  конституційної  національної   грошової   одиниці   Українського народу  Самостійної української держави   України,  -  яка  безпосередньо  встановлена  положеннями  розділу  11  «Перехідних  положень»  Конституції  України;

         Тобто,  такі незаконні   обставини,  повністю   виявляють      відверте  підроблення    офіційного    тексту    Конституції  України     відразу    після     її   прийняття   у   ніч  з  27 на 28 червня 1996 року та  в   період   до офіційної публікації 23 липня  1996 року,  і     не тільки   в  положеннях  ст.99  Конституції України;

          І   тому   сьогодні    нікчемним   «Президентам  України»  та  нікчемним  «Народним  депутатам  України»    пропорційного – неконституційного     скликання     з  осіб штучного  «Народу  України»,   та їх нікчемним  та    незаконним    «призначенцям»    віртуальної    виконавчої  та  судової  влади  офіційно  не утвореної  1 грудня  1991 року   віртуальної   «УКРАЇНИ»,

          вже   ЛЯЧНО   виставляти  Основний Закон  на   Всеукраїнський  референдум  Українського народу  Самостійної   української   держави  України,    так    як  останнім    викривається    вже   не тільки    незаконний     випуск  єврейської  неконституційної  гривни;

         Тобто,  яку   незаконно   отримують    нікчемні   суб'єкти  владних  повноважень  віртуальної   законодавчої,  виконавчої  та  судової  влади   та   місцевого  самоврядування   «УКРАЇНИ»,   у відсутність   жодних  офіційних  доказів  жодного  офіційного   створення   жодного   конституційного  «Національного Банку України»,   тим   більше   як  державної  установи   виконавчої  влади  безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

          Саме  за   «допомогою»   нікчемної, сурогатної,   неконституційної,  єврейської гривни   в   період    6  листопада   1991 року  та   лютого   2014 року,   було   незаконно      викрадено Кримську  область − частину   державної  території Самостійної   української  держави  України,   під    виглядом     місцевого   референдуму незаконної  «Автономної  Республіки Крим» з питання  приєднання її  до  Російської Федерації;

          Саме  нікчемної  «Автономної  Республіки Крим»,  на     яку   у свій час  не  безпідставно   звернув    свою    увагу    Конституційний  Суд  України  у своєму  Рішенні  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97  за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,   саме   за  тих   непереборної сили   обставин,   що   ОСТАННЮ   в   дійсності    ніхто,     ніколи   офіційно  не створював   та   якої   в      дійсності     ніколи    офіційно    не існувало,    як   і    самих     «Кримських  татар»   у складі  Української  РС  Республіки.

         У  підтвердження   вищенаведеного   ДИВИСЬ   у    Відомостях   Верховної  Ради  України   наступне:

         1) Конституцію  Української  РСР, періоду  16 липня  1990 року;

         2)  Декларацію  про державний суверенітет України  від 16 липня  1990 року № 55;

         3)  Положення  Розділу  «Територіальний  устрій»  Глави  17  «Республіка  Крим»   Конституції  України   від  1 липня  1992 року  з  нікчемним   та  віртуальним    «Народом України».  

 

      Також,  ніколи    офіційно    не існувало    дійсного  місцевого   самоврядування   «УКРАЇНИ»,  з  об’єднаними   територіальними    громадами    штучного  «Народу України», створених   шляхом  свідомого  невиконання   Рішення  Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об'єднання  територіальних  громад», яким    забороняється  об'єднання   територіальних  громад  Українського  народу   селищ,  міст   районних центрів,   міст обласного  значення,   міст  обласних  центрів  без районного поділу  та  районів  міст  обласних  центрів  з районним  поділенням  Самостійної української держави  України.

         Неконституційними об’єднаними   територіальними    громадами  руйнується   сам    конституційний  адміністративно  територіальний  устрій  державної   території   Самостійної  української держави  України,   які  є  національними  територіями    Українського  народу      ще  Української  РСР,   -   офіційним  правонаступником  якого  після  1 грудня  1991 року   є   Український  народ  Самостійної  української держави України;

     У  підтвердження  вищенаведеного  ДИВИСЬ   положення   ч.1 ст. 13  Конституції України.

 

      Таким  чином  вищенаведеними   обставинами  повністю  документально  підтверджується,  що    виготовлення   датою   24 грудня  2020 року    у вищевказаній    справі   іменем  «УКРАЇНИ»    вищевказаної    Ухвали    слідчого  судді   Дарницького   районного суду м. Києва  Сирбул О.Ф. − незаконно  відбулось  грубе  порушення   положень розділу 2  ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний СУД України» Конституції України,  та   більше,    ніж   сам   закінчений   злочин,  встановлений   положеннями ч.4 ст. 382  «Невиконання судового рішення»  КК України... «Умисне невиконання  службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України»

    -  карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років»;

        в  ЕПІЗОДІ  свідомого    та    відвертого  невиконання суб'єктом   владних   повноважень  судової  влади   офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року «УКРАЇНИ»    на   посаді   «судді» офіційно не утвореного  Дарницького   районного суду м. Києва,

        не   тільки    Рішення   Конституційного Суду  України  від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»,  яким ВИЗНАНО  обов'язковість  Результатів Всеукраїнського Референдуму  Українського народу Української  РСР 1 грудня 1991 року; 

          а і  Рішення   та  висновків  Конституційного  Суду  України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;  та

          Рішення   та   висновків  Конституційного суду  України від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 « за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі);

 

              Таким   чином,  Підозрюваний Андрій Володимирович Рачок,   повністю    доводить   про   необхідність     вилучення   із   тексту   вищевказаної   УХВАЛИ    слідчого  судді  Сирбул О.Ф.,    завідомо   недійсних   відомостей     про саму   назву   національної  держави    Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,  яка  офіційно та  повністю   складає   саму   резолютивну частину  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року   та   саму    офіційну    назву    його   національної  Республіки  −   Української  Республіки.

          Так як  1  грудня  1991    року  Український  народ  Української РСР   з обмеженим    державним   суверенітетом   у відповідності  з   офіційним    Рішенням  № 17  пленарного засідання  24 серпня  1991  року   о 18-00 годині  Верховної Ради  Української РСР  12-го   конституційного  скликання,     офіційно   та   повністю  вийшов    з     Української  РСР    до  Самостійної   української держави України,    офіційно  ставши  Українським  народом   Самостійної  української  держави України   з  повним  державним  суверенітетом,      утворивши    останню    як    Українську Республіку.

         Цим,  остаточно  та   повністю  підтверджується ,що  Український народ   офіційними   результатами   свого   Всеукраїнського референдуму 1 грудня  1991 року,  офіційно    припинив   Українську  РС Республіку,   як    «УКРАЇНУ»  з  обмеженим   державним   суверенітетом,   та   останнім    став    єдиним     унітарним   правонаступником  Українського народу  Української РСР,  та  офіційним його  правонаступником,   як     народу  −  засновника   ООН;

        Таким  чином      «УКРАЇНА»     в  Ухвалі      від     24  грудня   2020 року    слідчого  судді    Сирбул О.Ф.,    є    відвертою   штучно   створеною  опискою      та     штучною   створеною   помилкою.

        УКРАЇНА  є  тільки   офіційною  назвою   самих     національних  територій   Українського народу  Української  РСР та   скороченою  назвою    самої    державної  території   Самостійної   української держави  України,    яка     в    дійсності    НЕМАЄ    жодного  офіційного  відношення    до   громадянства  Української Республіки  -   Самостійної української держави України, 

          а   тим  більше   до   самопроголошених    26 серпня  1991 року    нікчемних     «Громадян  України   всіх   національностей»   саме    Української  РСР   як    «УКРАЇНИ»    з обмеженим  державним  суверенітетом.

        

    На підставі  вищенаведеного, керуючись  ст.60 «Заявник» та   ст. 379  «про виправлення  описок  чи  очевидних арифметичних помилок у судовому  рішенні» КПК України,  та наступним:

   1. Офіційним  Рішенням  №  17   пленарного  засідання   24 серпня 1991 року,    конституційної  Верховної  Ради Української  РСР 12-го конституційного скликання    за  участі    362   конституційних Народних депутатів Української РСР  про  офіційне   створення   Самостійної  української держави України,  у Відомостях  Верховної Ради  України; 

   2. Результатами Всеукраїнського  референдуму  Українського   народу   Української  РСР   1 грудня 1991 року  з   підтримання  АКТу  проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в частині,   СТВОРЕННЯ    Самостійної української держави  України,  у Відомостях  Верховної Ради  України; 

      3. Постановою  Пленуму Верховного суду України  № 9  від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України  при здійснені правосуддя;

      4. Рішенням  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

   5.  Рішенням  Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об'єднання  територіальних  громад»;

      6. Рішенням    Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»;

      7.  Висновками  Конституційного суду  України  у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі);

     8.  Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20 рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

      9.  Положеннями ч.3  та  ч.4 ст.124 Конституції України;

    10. Положеннями  ч.2 ст.125 Конституції України.

    11. Положеннями  ч.1 ст.76 Конституції України;

    12. Положеннями ч.2 ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний  суд України» Конституції України;

    13.  Положеннями   розділу 1  ст.156 Конституції України;

    14.  Положеннями ст.157 Конституції України;

 15. Положення ст.173 «Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних  громад»  ЦК України.

 

ПРОШУ,

слідчого  суддю:

 

           1.  Оголосити   весь   текст   цієї  заяви   в  засіданні   суду  у   вищевказаній   справі,  з використанням   офіційних   технічних  засобів  фіксування  судового  процесу.

          2. Виконати  Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»  та   вилучити   з   тексту  його  УХВАЛИ   від 24 грудня  2020 року  у вищевказаній   справі   слова     «Іменем  УКРАЇНИ»,   як   помилкову   описку     та    як   випадкову   помилку,    яка   докорінно    суперечить    ВОЛІ   Українського  народу  Української  РСР  на його  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня 1991 року  з   питання  підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення незалежності  України від 24 серпня  1991 року   в ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної   української    держави  України.

 

     

Підозрюваний                                                                        А.В.  Рачок