На шляху до тоталітарної демократії – журналістське розслідування Миколи Тивонюка

 

Ресурсне задоволення потреб оборони України, відповідно положенням СТРАТЕГІЇ «воєнної безпеки України» (n0022525-21), затвердженої Указом Президента України № 121/2021 від 25 березня 2021 року, передбачає адаптивне до змін безпекового середовища та збалансоване з можливостями держави використання людського капіталу, інформаційних, матеріальних, фінансових ресурсів України, їх підсилення ресурсами держав-партнерів.

СТРАТЕГІЯ (n0022525-21) ґрунтується на положеннях СТРАТЕГІЇ «національної безпеки України» БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ - БЕЗПЕКА КРАЇНИ (n0005525-20), затвердженої Указом Президента України № 392/2020 від 14 вересня 2020 року, головна ціль котрої є державна політика національної безпеки на реалізацію імперативних конституційних норм - Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека - найвища соціальна цінність в Україні. Основними ризиками у сфері воєнної безпеки, згідно СТРАТЕГІЇ (n0022525-21)  на сьогоднішній час, з-поміж іншого, становлять ухвалення стратегічно помилкових рішень у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва на підставі неякісного аналізу реальних і потенційних воєнних загроз національній безпеці, відсутності довіри українського суспільства до органів законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні.

З-поміж іншого, з реалій -

Групи невстановлених озброєних осіб у формах зеленого та чорного кольорів, візуально схожих на військову, без державних символів та розпізнавальних знаків, котрі могли б свідчити на приналежність до встановлених Законом військових формувань Збройних сил та правоохоронних органів, без пред’явлення службових посвідчень, котрі б підтверджували владні повноваження, із погрозами та вимогами до цивільних людей вчинити низку неправомірних дій, котрі не кореспондуються із законами України та загалом міжнародним правом, без складання адміністративних матеріалів про затримання, «арештовують» Потерпілих, та протиправно, всупереч Їхній волі, із застосуванням грубої фізичної сили, із реальними погрозами, що виражається у демонстрації автоматичної вогнепальної зброї та погрози її застосування, без надання Потерпілим правової і медичної допомоги та взагалі можливості подзвонити рідним та правозахисникам,- заштовхують Потерпілих в транспортні засоби на іноземній реєстрації. Потім люди зникають …

У преамбулі Декларації (55-12) підкреслюється, що Верховна Рада Української РСР проголосила суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Української Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах». Українська Республіка темпорально проголосила свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов’язалась дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Дійсно, з-поміж іншого, наведеним фактом привертається увага на той час, коли весь світ незаконно був замкнений у своїх домівках на медичні експерименти біологічної зброї (Див. Підсумковий звіт Комітету з нагляду та підзвітності Палати представників США від 04.12.2024 р.), в Україні, при загальній забороні на протести, акції, мітинги та референдуми за народною ініціативою, Уряд розглядав низку питань, які стосувались грубого порушення конституційних та конвенційних прав всього українського народу.

16 грудня 2020 року, усвідомлюючи свою виняткову історичну відповідальність перед теперішніми та майбутніми поколіннями, Президентом України було визначене рішення про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України - як невідкладне. 26 січня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2021 році для участі у багатонаціональних навчаннях» (1131-20). Того ж дня, 26 січня 2021 року, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про всеукраїнський референдум» (1135-20), яким до ч.1 ст.9  Закону України «Про міжнародні договори України» (1906-15) внесено зміни наступного змісту:

 

..прийнятий  Верховною  Радою  України  закон  про  ратифікацію міжнародного  договору  про  зміну  території  України затверджується  на  всеукраїнському  референдумі..

 

Згідно пункту 2 статті 5 Протоколу до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами про Рамкову угоду між Україною та Європейським Співтовариством про загальні принципи участі України в програмах Співтовариства (994_a41) - якщо Україна звертається за зовнішньою допомогою Співтовариства для участі в певній  програмі Співтовариства на підставі  Регламенту № 1638/2006 Європейського Парламенту та Ради від 24 жовтня 2006 р., в якому визначено загальні положення про запровадження Європейського інструменту сусідства та партнерства, або на підставі іншого подібного Регламенту, що регулює питання надання зовнішньої допомоги Співтовариства Україні, який може бути прийнято в майбутньому, умови, що визначають використання допомоги Співтовариства Україною, визначаються в окремій угоді про фінансування, особливо з огляду на статтю 20 Регламенту № 1638/2006. Протокол (994_a41) застосовується  з одного боку,  до території України та, з іншого боку до територій, до яких застосовується Договір про заснування Європейського Співтовариства  (або  договір,  що його замінює), і за умов, викладених в цьому Договорі (стаття 9 Протоколу (994_a41).

Відносно наведених обставин, журналістами ТО ГО «ОПГ «Багнет Нації» в рамках власного розслідування, подано журналістські запити до Генерального Консульства Республіки Польща та Посольства Латвійської Республіки в Україні двома мовами аутентичного тексту, наручно та поштовою (паперовою) кореспонденцією, з проханнями надати вичерпну відповідь щодо використання невідомими озброєними формуваннями транспортних засобів зазначених Республік на території Української Республіки. Однак, журналістські запити на публічну інформацію були проігноровані органами зовнішніх відносин Республіки Польща та Латвійської Республіки, навіть з огляду на міжнародні конвенційні зобов’язання у сфері доступу до інформації що становить суспільний інтерес. Повторними листами у формі електронної кореспонденції, нажаль, також не досягнуто позитивного результату - журналістів ТО ГО «ОПГ «Багнет Нації» залишено поза увагою дипломатичними представництвами.

Приховуванням важливої інформації державами-членами Європейського Союзу, українському народові та світовому загалу підтверджено секретність участі підрозділів збройних сил інших держав на території України.

Таким чином, оскільки національні органи виконавчої влади в Україні не наводять лад в тотальному хаосі гноблення мирного населення, а за висвітлення такої інформації, відносно громадян Республіки, здійснюються карні політичні переслідування силовими структурами за мотивами НКВС СРСР, то небезпідставно слідує, що інструменти, котрі застосовуються незаконними збройними формуваннями на території Української Республіки легітимізується Урядом України за безпосередньої участі іноземного військового елемента. Можливо у співпраці з іноземними урядовими та / або не урядовими організаціями, поступово вводячи дифамацію в інформаційний простір України з офіційним відмежовуванням до причетності діяльності останніх, враховуючи чинність Договору «Про звичайні збройні сили в Європі» (994_314), у світлі розуміння пункту "f" частини 1 статті 1 Угоди (994_041) та дії статті 8 Північноатлантичного договору (950_008), загалом згідно з нормами міжнародного, в тому числі гуманітарного, окремих Угод в рамках партнерських відносин щодо імунітету і права Збройних Сил держав-членів Європейського Союзу, що стосувались би залучення іноземних військових формувань до виконання спеціальних операцій на території Української Республіки, а також переміщення комбатантів через Республіканський кордон поза офіційними пунктами пропуску – журналістами ТО ГО «ОПГ «Багнет Нації» не виявлено.

В свою чергу, власною таємничістю та непрозорістю, даний факт, з відсутністю денонсацій міжнародних договорів, йде в розріз Рекомендації CM/Rec(2022)4 Комітету міністрів Ради Європи, Рекомендації Комітету Міністрів державам-членам №R(81)19 про доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні державних органів, № R(2000)13 про європейську політику щодо доступу до архівів та Rec(2002)2 про доступ до офіційних документів, Конвенції Ради Європи «Про доступ до офіційних документів» (994_001-09), Декларації Комітету міністрів Ради Європи «Про свободу вираження поглядів та інформації» (994_885), Конвенції (995_004).

Ба більше, з публічного простору України ліквідовано 625 міжнародних документів, в тому числі основний міжнародний  Акт  «Статут Організації Об’єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду ООН (995_010)» з веб-ресурсу Верховної Ради за URL-посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010 в порушення пункту 2 § 48 Міжнародного пакту про громадські і політичні права (995_043).

Саме слово «секретність» є неприйнятним у вільному й відкритому суспільстві. Запитувач, як представник народу Української Республіки, за своєю суттю й історично, виступає проти таємних товариств, таємних клятв і таємних процедур. З реалій сьогодення вже очевидно, що небезпека надмірного й невиправданого приховування важливих фактів в Україні значно перевищує небезпеку, на яку посилається українська влада, щоб виправдати це приховування, та, зокрема, відтягнути час відповідальності за мільйони загиблих, закатованих та вимушено переселених громадян, в тому числі і на території континентальної Європи. Виживання нашої нації в умовах свавільних обмежень та відкритої узурпації влади у формі диктатури існує дуже серйозна небезпека, що проголошена необхідність посилення воєнного конфлікту в Українській Республіці буде використана тими, хто прагне придушення інакодумства, розширення значення воєнних дій за межі офіційної цензури та приховування, за межі людських цінностей та міжнародних зобов’язань перед людством, за межі адміністративних кордонів Республіки в серця країн Європи.

І жоден представник Української Республіки, незалежно від його рангу, цивільний чи військовий, не повинен трактувати сьогоднішні умови дійсності як привід для цензури інформації, приховування помилок вищого керівництва чи утримання від преси та громадськості фактів, які має право знати український народ..