- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

вівторок, 17 червня 2025 р.

Громадянин чи ухилянт: як держава стирає межу між правом і ганьбою

 

Визначення, що зникає під тиском війни

Відповідно до Конституції України та норм міжнародного гуманітарного права, громадянин у період війни, який не бере безпосередньої участі в бойових діях, вважається цивільною особою. Держава зобов’язана захищати його права, гідність та життя — незалежно від того, тримає він зброю в руках чи тримає лопату, хліб, інструмент або ручку.

Проте на практиці 2024–2025 років ми спостерігаємо тривожну тенденцію: замість захисту — моральний осуд, замість поваги — зневага, замість конституційних прав — ярлик «ухилянта».

Токар, пекар, автомеханік = «ухилянт»?

У прифронтових і тилових містах стає дедалі помітнішою підміна понять: кожен, хто не у формі, хто не звітує перед ТЦК (військкоматом), — автоматично сприймається не як громадянин, а як той, хто «ухиляється». У цей перелік потрапляють:

 • працівники СТО, які ремонтують волонтерські машини;

 • пекарі, що готують хліб для тилу і фронту;

 • медики, що рятують життя в цивільних лікарнях;

 • айтішники, що підтримують цифрову інфраструктуру;

 • водії, які перевозять гуманітарну допомогу;

 • фермери, що годують країну.

Усі вони — громадяни України, які виконують свій обов’язок на своєму місці, але дедалі частіше стають об’єктом суспільного осуду або навіть примусового затримання з боку поліції чи представників ТЦК.

Закон — на папері, реальність — на блокпостах

Згідно з Законом України «Про правовий режим воєнного стану», а також Постановами КМУ №573, №1456 та іншими нормативними актами, права цивільних осіб мають бути збережені. Проте:

 • поліція проводить облави на блокпостах, зупиняє громадян без пояснень, вимагає документи, застосовує фізичний тиск;

 • працівники ТЦК вручають повістки на вулиці, в магазинах, у транспорті, без урахування трудової зайнятості чи стану здоров’я;

 • чиновники ігнорують потреби галузей економіки, які тримають тил — промисловість, енергетику, логістику, аграрний сектор.

Ці дії порушують права людини, а також створюють атмосферу страху та взаємної недовіри у суспільстві.

Психологічна зброя — стигматизація

Небезпечним є не лише правовий, а й психологічний фронт.

У публічному просторі, соціальних мережах і побутових розмовах з’явилася підміна: “цивільний” = “ухилянт”.

Це породжує:

 • моральний тиск на людей, які виконують мирну, але критично важливу роботу;

 • приниження тих, хто не має військової спеціальності або не може служити з медичних причин;

 • розділення суспільства на “справжніх” і “несправжніх” українців.

📣А що насправді?

У війні виграє не лише той, хто воює.

Виграє країна, в якій працює завод, їде поїзд, працює аптека, випікається хліб, їде трактор, гріє батарея, шиється одяг, працює школа.

Це — фронт громадянського життя, і він не менш важливий, ніж лінія зіткнення.

У тилу тримають оборону не менше, ніж на передовій.

Саме тому кожен громадянин, який чесно працює, — це герой тилу, а не злочинець.

Що має змінити держава?

 1. Офіційно визнати критичне значення цивільного населення для національної безпеки.

 2. Заборонити практику масових перевірок документів без законних підстав.

 3. Чітко розмежувати в публічній риториці поняття “громадянин” і “ухилянт”.

 4. Забезпечити правовий захист працівників критичної інфраструктури, бізнесу, медицини, освіти.

 5. Покарати посадовців, які порушують права цивільних під прикриттям мобілізації.

Висновок

Бути громадянином — не злочин.

Працювати на своєму місці — не ганьба.

Тримати тил — це теж служба.

Сьогоднішня боротьба — не лише за території, а й за гідність і свободу кожної людини.

Держава має не знецінювати громадян, а підтримувати їх — законом, діями, повагою.

Бо без них не буде кого і заради кого перемагати.

Олександр Фурман.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Правові гіпотези БАР-гільдії

- Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Стаття 81. Цивільного кодексу України -