Заява про дискримінацію

Передмова Андрій Карпович: ч.3, ст.161 КК України — ДИСКРИМІНАЦІЯ

Шановні громадяни. В даній заяві про злочин вам лише потрібно уважно пройти по тексту, вставить свої дані і подать до будь-якого правоохоронного органу України. В тексті заяви уклін більше робиться саме на положення чинних міжнародних договорів, через те, що на жаль актами внутрішнього законодавства України можна мух бити, замість ляпалки. Та і для ЄСПЛ в подальшому більш важливо зафіксувати порушення саме міжнародних договорів.

                                                           До Державного Бюро Розслідувань

                                                           Андрій Петрович Карпович

                                 відповідь на вказані

                                 електронні адреси                                                        

                                                     e-mail zimbabve1996@gmail.com       

                                                                                svf2011@ukr.net

ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИН

 27 грудня 2019 року приблизно о 9 годині ,за адресою:02000 м. Київ, вул. Банкова 11, за попередньо змовою групою осіб, було вчинено злочин:

  1.ПАРУБІЙ АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ – народний депутат України VIII скликання, Перший заступник Голови Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України -ч.2,ст.28,ч.3,ст.161 КК України.

  2.ЧЕРНЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України -ч.2,ст.28,ч.3,ст.161 КК України.

  3.ЄМЕЦЬ ЛЕОНІД ОЛЕКСАНДРОВИЧ – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України -ч.2,ст.28,ч.3,ст.161 КК України.

  4.КЛЮЧКОВСЬКИЙ ЮРІЙ БОГДАНОВИЧ – народний депутат України ІІІ-VІ скликань , Президент громадської організації «Інститут виборчого права»,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України -ч.2,ст.28,ч.3,ст.161 КК України.

  5.БОГАШЕВА НАТАЛІЯ ВЛАДИСЛАВІНА – головний консультант Інституту законодавства Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України -ч.2,ст.28,ч.3,ст.161 КК України.

  6.ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ— Президент України, підписант Виборчого кодексу України -ч.2,ст.28,ч.3,ст.161 КК України.

  7.КОЛІСЕЦЬКА Л.В. – експерт громадської організації «Інститут виборчого права» -ч.2,ст.28,ч.3,ст.161 КК України.

 Основним безпосереднім об’єктом злочину є рівність потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича у його Конституційному праві , праві закріпленому чинними міжнародними договорами та рівність його перед законом як принцип конституційно-правового статусу людини і громадянина України, що є визначальним для його права бути вільно обраним  і свобод,які скасовано і відчужено внаслідок прийняття Виборчого кодексу України який набрав чинності 1 січня 2020 року.

  У конституційному та міжнародному праві класифікують суб'єктивні права людини і громадянина України Андрія Петровича Карповича за галузями:

- громадянські (особисті)права;

- політичні права;

- соціальні права;

- економічні права;

- культурні права;

- екологічні права;

 До політичних та громадянських прав ,зокрема відноситься право потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича приймати безпосередню участь в державних справах,бути вільно обраним без будь-якої дискримінації , яке закріплено Конституцією України (254к/96-ВР) та міжнародними договорами які є частиною національного законодавства України.

  Конституційне право потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування без будь-якої дискримінації, гарантовано положеннями ст.38 Конституції України (254к/96-ВР).

  Право потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича приймати безпосередню участь в державних справах,бути вільно обраним без будь-якої дискримінації , закріплено наступними міжнародними договорами.

 Указом Президії Верховної Ради УРСР “Про ратифікацію статуту організації об’єднаних нації” від 22 серпня 1945 року постановлено:

- поданий Радою Народних Комісарів УРСР Статут Організації Об’єднаних Націй підписаний в Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 року — РАТИФІКУВАТИ.

  Беручи до уваги,що держави-члени зокрема і УРСР(Україна) зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй ,загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича і те, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання ,резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 217 A (III)від 10 грудня 1948 року було прийнято і проголошено Загальну декларацію прав людини.

 Указом Президії Верховної Ради УРСР N 2148 — VIII “Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні,  соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права” від 19 жовтня 1973 року постановлено:

 - Схвалені Радою  Міністрів  Української  РСР   і   подані   на

ратифікацію Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні

права ( 995_042 ) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні

права ( 995_043 ), підписані від імені Української РСР в Нью-Йорку

20  березня  1968 року, ратифікувати.

  РАТИФІКА́ЦІЯ - затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це особами ,форма надання згоди на обов'язковість для УРСР(України) виконання міжнародного договору.

 З моменту ратифікації Статуту ООН ,УРСР (Україна)зобов’язалась неухильно виконувати положення:

  1.Статуту ООН;

  2.Загальної декларації з прав люди;

  3.Міжнародного пакту про громадянські і політичні

права;

  4.Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні

права;

 - а також всі без виключення Конвенції, Декларації, Резолюції ,Міжнародні пакти прийняті ООН, та ратифіковані Україною в подальшому, по відношенню до потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича.

  16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР було прийнято Декларацію (офіційну заяву) про державний суверенітет України , абзацом 3-м розділу X-о якої закріплено:

- Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

 ПРІОРИТЕТ - переважне, провідне значення кого-, чого-небудь, перевага над кимсь, чимсь.

 Абзацом 5, розділу X Декларації про державний суверенітет України закріплено , що:

 - Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод.

 Зміст аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України було затверджено через призму абзацу 4-о Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року ,на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.

  На виконання змісту аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України яку було затверджено на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року , Верховною Радою України було прийнято Закон України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 року яким постановлено:

- Встановити,що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку,передбаченому для норм національного законодавства. 

  Зміст аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України та Закону України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 , було зокрема враховано та реалізовано:

 -статтею 9-ю Конституції України (254к/96-ВР) прийнятою Верховною Радою України 26 червня 1996 року якою закріплено,що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

 3 липня 2004 року Закон України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 , втратив дію в зв’язку з прийняттям нового Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року.

  Закон України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року було прийнято на виконання  аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України,ст.9 Конституції України (254к/96-ВР) , щодо ратифікованих Україною мiжнародних договорiв, з метою належного забезпечення нацiональних iнтересiв, здiйснення цiлей, завдань i принципiв зовнiшньої полiтики України, закрiплених у Конституцiї України та законодавстві України.

  Положеннями ст.19 Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року закріплено:

 - ч.1 чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

 - ч.2.якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

  17 липня 1997 року Верховною Радою України було прийнято Закон України N 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції “.

 

 9 лютого 2006 року  Верховною Радою України було прийнято Закон України N 3435-IV “Про ратифікацію Протоколів  N 12 та N 14 до Конвенції”.

  Вищевикладені факти беззаперечно, юридично обґрунтовано доказують те , що відповідно до положень:

  1. Указу Президії Верховної Ради УРСР “Про ратифікацію статуту організації об’єднаних нації” від 22 серпня 1945 року;

  2. Статуту Організації Об’єднаних Націй;

  3. Резолюції  Генеральної Асамблеї 217 A (III)від 10 грудня 1948 року ;

  4. Аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України;

  5. Закону України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 який втратив дію 3 липня 2004 року;

  6. Ст.9 основного закону України який має найвищу юридичну силу Конституції України (254к/96-ВР);

  7. Ч.ч. 1,2 ст.19 нового Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року;

 - Україна (як правонаступник УРСР) зобов’язана неухильно виконувати зміст положень:

1.Статуту ООН;

2.Загальної декларації з прав люди;

3.Міжнародного пакту про громадянські і політичні

права;

4.Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні

права;

5.Конвенції з прав людини і основоположних свобод;

6.Протоколу N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177);

 - якими закріплено дане від народження і невід’ємне право потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним без будь-якої дискримінації.

  Загальна декларація з прав людини.

 Право на визнання правосуб’єктності потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича тобто мати суб’єктивні права , де б він не перебував, закріплено положеннями  ст.6 Загальної декларації прав людини.

 Право потерпілого (жертви)людини і громадянина України Андрія Петровича Карповича брати  участь  в  управлінні  своєю країною безпосередньо,право рівного доступу до державної служби,бути вільно обраним  періодичних і нефальсифікованих виборах,закріплено положеннями ст.21 Загальної декларації з прав людини.

 Займатись будь-якою діяльністю або вчиняти дії ,спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації зокрема вчиняти Україною,групою осіб чи окремими особами дії направлені на знищення права потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним без будь-якої дискримінації заборонено положеннями ст.21 Загальної декларації з прав людини.

  Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. 

 Потерпілий (жертва)людина громадянин України Андрій Петрович Карпович повинен  мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без  необґрунтованих обмежень право і можливість брати участь у веденні державних справ безпосередньо ,бути вільно обраним на справжніх періодичних виборах,які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і   забезпечують свободу волевиявлення виборців ,допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби , що закріплено положеннями ст.25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

  Держава Україна (як правонаступник УРСР) зобов'язана  поважати і забезпечити  потерпілому (жертві)людині громадянину України Андрію Петровичу Карповичу  права,визнані в  цьому Пакті,  без  будь-якої  різниці щодо раси,  кольору шкіри,статі, мови,релігії,політичних чи інших переконань,  національного чи соціального походження,майнового стану,  народження чи іншої обставини ,що закріплено положеннями ст.2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

 Потерпілий (жертва)людина громадянин України Андрій Петрович Карпович є рівним до закону і має право  без будь-якої дискримінації на рівний захист закону.

  В цьому відношенні всякого роду дискримінація по відношенню до потерпілого(жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича повинна бути заборонена законом, і закон повинен гарантувати всім особам рівний і  ефективний  захист  проти  дискримінації  за будь-якою ознакою, як-от:  раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання,   національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інші обставини , що закріплено положеннями ст.26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

 Протокол №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177).

 Пунктом 1 даного протоколу Україну зобов’язано забезпечити здійснення передбаченого законом право потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним без дискримінації за будь-якою  ознакою,наприклад за ознакою статі, раси,кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших  переконань,  національного  чи  соціального  походження, належності до національної меншини,майнового стану,народження або за іншою ознакою.

  Потерпілий (жертва)людина громадянин України Андрій Петрович Карпович не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими,які зазначено в пункті 1, що закріплено п.2 даного Протоколу.

 Положеннями ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено обов’язок держави України та її посадових/службових осіб ,забезпечити потерпілому (жертві)людині громадянину України Андрію Петровичу Карповичу користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції,  без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

 Майновий стан це:

-  грошові виплати, які мають систематичний характер;

-  стипендії, пенсії, допомога;

-  доходи від підприємницької діяльності та іншої незалежної професійної діяльності;

-  натуральна оплата праці;

-  нарахована заробітна плата;

-  інші види грошового забезпечення;

 Соціальний статус як соціальний вимір по відношенню до обсягу  політичних та юридичних прав це:

-  рівень доходу;

-  рівень освіти;

-  стать;

-  етнічне походження (національність);

-  місце в структурі влади;

  Актами законодавства України якими прямо заборонена дискримінація за соціальним статусом та майновим станом по відношенню до потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича є положення ст.24 Конституції України (254к/96-ВР) та положення Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.

  Аналіз вищевикладеного свідчить , що ні держава Україна , ні її посадові особи не мають жодного права вчиняти дії , направлені на знищення суб’єктивних прав потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича , зокрема і шляхом прийняття будь-яких нормативно правових актів направлених на знищення  суб’єктивних прав.

  Вищевикладені факти , юридично обґрунтовано доказують те , що основним безпосереднім об’єктом злочину за ч.3.ст.161 України є невід’ємне та невідчужуване право потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним без будь-якої дискримінації , закріплене:

- Конституцією України (254к/96-ВР);

- Загальною декларацією з прав людини;

- Міжнародним пактом про громадянські та політичні права;

- Протоколом №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177);

- Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод;

 З об’єктивної сторони злочин по відношенню до потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича вчинено у формі:

- прямого обмеження прав  потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича за соціальним походженням та майновим станом;

- встановлення привілеїв для окремих олігархічних груп фізичних осіб за соціальним походженням та майновим станом;

 Пряме обмеження права потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним без будь-якої дискримінаційної дії,закріпленого Конституцією України (254к/96-ВР)та чинними міжнародними договорами,полягає в наступному.

  У 2015 році авторським колективом у складі:

  1.ПАРУБІЙ  А.В. – народний депутат України VIII скликання, Перший заступник Голови Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  2.ЧЕРНЕНКО О.М. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  3.ЄМЕЦЬ Л.О. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  4.КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б. – народний депутат України ІІІ-VІ скликань, Президент громадської організації «Інститут виборчого права»,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  5.БОГАШЕВА Н.В. – головний консультант Інституту законодавства Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  6.КОЛІСЕЦЬКА Л.В. – експерт громадської організації «Інститут виборчого права»;

- було розроблено проект Виборчого кодексу України.

  2 жовтня 2015 року новий проект Виборчого кодексу України,який було прийнято Верховною Радою України та підписано Президентом України ЗЕЛЕНСЬКИМ В.О. 27 грудня 2019 року.

 З 1 січня 2020 року Виборчий кодекс України набув чинності.

Положеннями Виборчого кодексу України закріплено:

  - Ст.101 про обов’язкове внесення грошової застави партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України, висунутим шляхом самовисування, у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації) в розмірі шістсот п’ятдесяти мінімальних заробітних плат, встановлених на день початку виборчого процесу;

  - Ст.156  про обов’язкове внесення грошової застави партією  яка висунула виборчий список кандидатів у депутати, після початку виборчого процесу та до подання документів до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії грошову заставу в розмірі однієї тисячі мінімальних заробітних плат;

  - Ч.1,ст.225 організація партії, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, після початку виборчого процесу та до подання документів до виборчої комісії Автономної Республіки Крим для реєстрації кандидатів у депутати вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок виборчої комісії Автономної Республіки Крим грошову заставу у розмірі п’ятисот мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на день початку виборчого процесу;

  - Ч.2 ,ст.225 організація партії, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати обласної, міської (міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб) ради, на посаду міського голови (міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб), а також особа, яка висувається кандидатом на посаду міського голови (міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб) шляхом самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів до обласної, міської виборчої комісії для реєстрації кандидатів у депутати та на посаду міського голови вносить у безготівковому порядку на спеціальний рахунок виборчої комісії грошову заставу з розрахунку чотири розміри мінімальної заробітної плати, встановленої на день початку виборчого процесу, на кожні 10 тисяч виборців відповідного єдиного обласного, міського виборчого округу для кожного виду виборів окремо.

 Тобто в будь-якому випадку , як потерпілий (жертва)людина громадянин України Андрій Петрович Карпович так і інші громадяни України які мають бажання висунути свою кандидатуру на Президентських , парламентських , місцевих виборах не зважаючи чи є кошти чи не має— зобов’язані внести грошову заставу.

 Потерпілий (жертва) людина громадянин України Андрій Петрович Карпович не має взагалі коштів для можливості сплати обов’язкового внеску для участі в Президентських , парламентських , місцевих виборах і вказані вище положення Виборчого кодексу України не те , що обмежують , а навіть незаконно скасовують право бути вільно обраним через відсутність коштів для сплати обов’язкового внеску.

 Встановлення привілеїв для окремих олігархічних груп фізичних осіб за соціальним походженням та майновим станом.

 Зміст вищевказаних статей Виборчого кодексу України свідчить про те , що суми для сплати обов’язкового внеску для участі у  Президентських , парламентських , місцевих виборах обчислюється десятками та сотнями тисяч гривень, що по суті є привілеями для окремих осіб які мають можливість сплати таких сум коштів , а також дає можливість інвестувати окремим олігархічним групам осіб великі суми коштів для обрання певних осіб з метою прийняття Законів направлених на задоволення потреб певних олігархічних груп ,Законів дія яких направлена на шкоду громадянам України.

  Викладені вище факти ,є беззаперечним юридично обґрунтованим доказом того , що незважаючи на невід’ємне, невідчужуване від природи право потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним на Президентських,парламентських,місцевих виборах без будь-якої грошової застави , передбачене:

1.Конституцією України (254к/96-ВР);

2.Загальною декларацією з прав людини;

3.Міжнародним пактом про громадянські та політичні права;

4.Протоколом №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS N 177);

5.Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод;

  - діями які полягають в прийнятті Виборчого кодексу України , було цілеспрямовано введено дискримінацію за соціальним та майновим статусом , по відношенню до  потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича.

 З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується прямим умислом який полягає в тому , що вищевкзана група аторів Виборчого кодексу України увідомлено, цілеспрямовано внесла в зміст даного кодексу  ст.ст.101,156,ч.ч.1,2.ст.225 ,якими закріплено обов’язковість внесення грошової застави , що унеможливлює  реалізацію  права потерпілого (жертви)громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним на Президентських,парламентських,місцевих виборах , а підписант Виборчого кодексу України Президент України ЗЕЛЕНСЬКИЙ В.О. будучі ознайомленим з дискримінаційним змістом положень  ст.ст.101,156,ч.ч.1,2.ст.225 навмисно не використав своє Конституційне право вето і підписав даний Виборчий кодекс України.

  Суб’єкт злочину за ч.3,ст.161 КК України є загальним тобто вчиненим:

- фізичною особою- людиною;

- осудною;

- яка досягла віку , з якого може наставати кримінальна відповідальність;

  Вищевказана група є фізичними особами -громадянами України і відносяться до біологічного виду — людина і за віком можуть нести кримінальну відповідальність.

  В разі якщо слідство прийде висновку , що вказана група осіб є суб’єктами злочину спеціальними то ст. 161 КК України слід буде додатково кваліфікувати за ст.364 КК України.

  Якщо слідство прийде висновку , що вказана група злочинців не є біологічним видом — ЛЮДИНА , а іншим біологічним видом (наприклад членистоногі,хробаки тощо)то слідство має провести відповідну експертизу і встановити справжній біологічний вид вказаних в заяві про злочин фізичних осіб.

   Потерпілим (жертвою) від злочину за ч.3,ст.161 КК України є людина громадянин України Андрій Петрович Карпович.

  Положеннями ч.4,ст.26 КПК України закріплено , що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича.

  Положеннями п.1,ч.1,ст.477 КПК України закріплено , що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича ,щодо кримінальних правопорушень передбачених ст.161 КК України.

  Права і обов’язки потерпілого (жертви)виникають в людини громадянина України Андрія Петровича Карповича з моменту  подання заяви про вчинення щодо мене кримінального правопорушення , що закріплено положеннями ч.2,ст.55 КПК України.

 Людина громадянин України Андрій Петрович Карпович може бути потерпілим (жертвою)в кримінальному провадженні якщо отримав моральну,фізичну чи матеріальну шкоду , що закріплено положеннями ч.1,ст.55 КПК України.

 Через те , що положеннями ст.55 КПК України визначено досить вузький зміст обставин для можливості визнати потерпілою особою (жертвою)людину громадянина України Андрія Петровича Карповича , законодавцем положеннями ч.4,ст.9 КПК України було закріплено ,що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

  Наступним викладаю юридично обґрунтовані докази того , що в будь-якому випадку якщо норми міжнародних договорів передбачають інші правила ніж закріплено положеннями КПК України, зокрема щодо визнання людини громадянина України Андрія Петровича Карповича потерпілою особою(жертвою) , то всі без виключення правоохоронні органи зобов’язані застосовувати правила закріплені положеннями міжнародних договорів.

 Указом Президії Верховної Ради УРСР “Про ратифікацію статуту організації об’єднаних нації” від 22 серпня 1945 року постановлено:

- поданий Радою Народних Комісарів УРСР Статут Організації Об’єднаних Націй підписаний в Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 року — РАТИФІКУВАТИ.

 РАТИФІКА́ЦІЯ - затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це особами ,форма надання згоди на обов'язковість для УРСР(України) міжнародного договору.

 З моменту ратифікації Статуту ООН ,УРСР (Україна)зобов’язалась неухильно виконувати всі без виключення Конвенції ,Декларації,Резолюції прийняті ООН.

  29 листопада 1985 року на 96-у пленарному засіданні ОНН , резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї від 29 листопада 1985 року , було прийнято Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (Документ995_114, поточна редакція —Прийняття від 29.11.1985).

 З моменту прийняття Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою , УРСР зобов’язана неухильно дотримуватись положень які викладено в даній Декларації.

  16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР було прийнято Декларацію (офіційну заяву) про державний суверенітет України , абзацом 3-м розділу X-о якої закріплено:

- Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

 ПРІОРИТЕТ -переважне, провідне значення кого-, чого-небудь, перевага над кимсь, чимсь.

 Абзацом 5, розділу X Декларації про державний суверенітет України закріплено , що:

 - Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод.

 Зміст аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України було затверджено через призму абзацу 4-о Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року ,на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.

 Вищевикладене беззаперечно, юридично обґрунтовано свідчить про те ,що найвищою формою волевиявлення Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року , громадяни України (по правонаступництву УРСР) затвердили  Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою і з 1 грудня 1991 року дана Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою ,має пріоритет над будь-яким актом внутрішнього законодавства України (правонаступника УРСР) включно пріоритет і над нормами КПК України.

 На виконання змісту аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України яку було затверджено на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року , Верховною Радою України Було прийнято Закон України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 року яким постановлено:

- Встановити,що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку,передбаченому для норм національного законодавства.

  Зміст аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України та Закону України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 , було зокрема враховано та реалізовано:

 -статтею 9-ю Конституції України (254к/96-ВР) прийнятою Верховною Радою України 26 червня 1996 року якою закріплено,що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

 3 липня 2004 року Закон України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 , втратив дію в зв’язку з прийняттям нового Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року.

  Закон України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року було прийнято на виконання  аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України,ст.9 Конституції України (254к/96-ВР) , щодо ратифікованих Україною мiжнародних договорiв, з метою належного забезпечення нацiональних iнтересiв, здiйснення цiлей, завдань i принципiв зовнiшньої полiтики України, закрiплених у Конституцiї України та законодавстві України.

  Положеннями ст.19 Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року закріплено:

 - ч.1 Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

 - ч.2.Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

  Вищевикладені факти беззаперечно, юридично обґрунтовано доказують те , що відповідно до положень:

  1. Указу Президії Верховної Ради УРСР “Про ратифікацію статуту організації об’єднаних нації” від 22 серпня 1945 року;

  2. Статуту Організації Об’єднаних Націй;

  3. Резолюції 40/34 Генеральної Асамблеї від 29 листопада 1985 року;

  4. Аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України;

  5. Закону України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 який втратив дію  3 липня 2004 року;

  6. Ст.9 основного закону України який має найвищу юридичну силу Конституції України (254к/96-ВР);

  7. Ч.ч. 1,2 ст.19 нового Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року;

- Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою (Документ995_114, поточна редакція —Прийняття від 29.11.1985) є частиною національного законодавства України , правила якої мають пріоритет над відповідним актом законодавства України — КПК України - і в будь-якому випадку якщо Декларацією основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою визначено інші правила для визнання потерпілою особою(жертвою) людину громадянина України Андрія Петровича Карповича ніж у відповідному акті законодавства КПК України,то застосовуються правила Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою.

 Всі без виключення правоохоронні органи включаючи НАБУ, ДБР, СБУ, Національну Поліцію, Прокуратуру тощо , є органами державної влади України і зобов’язані неухильно дотримуватись та виконувати чинні міжнародні договори , зокрема зміст положень Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою яка є частиною національного законодавства України та правила якої мають пріоритет над нормами КПК України, що закріплено положеннями ст.16  Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року.

 Тому в будь-якому випадку ,якщо  Декларацією основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою встановлено інші правила для визнання людини громадянина України Андрія Петровича Карповича потерпілою особою(жертвою), ніж встановлено правилами ст.55 КПК України, то застосовуються саме правила  Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою , що також закріплено змістом ч.4,ст.9 КПК України. 

 Правилами ст.55 КПК України визначено значно вузький зміст підстав для визнання потерпілою особою людину громадянина України Андрія Петровича Карповича — лише внаслідок завдання моральної чи матеріальної шкоди.

 Натомість правилами розділу А (жертви злочинів) та правилами розділу В (жертви зловживання  владою)Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою  встановлено більший ширший зміст підстав для визнання потерпілою особою (жертвою) людину громадянина України Андрія Петровича Карповича, а саме:

  1.Під терміном «жертви» розуміються особи, яким індивідуально або колективно було завдано шкоди, включаючи тілесних ушкоджень чи моральної шкоди, емоційні страждання, матеріальні збитки або суттєве обмеження їх основних прав в результаті дії чи бездіяльність, що порушує чинні національні кримінальні закони держав-членів, включаючи закони, що забороняють злочинне зловживання владою.

 З прийняттям Виборчого кодексу України не те що обмежено , а навіть скасовано основні права бути вільно обраним без будь-якої дискримінації до органів державної влади , зокрема бути вільно обраним на Президентських,парламентських, місцевих виборах закріплені:

- положеннями ст.38,розділу 2 Конституції України (254к/96-ВР);

- ч.2,ст.2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;

- положеннями ст.21 Загальної декларації з прав людини — яка є основою Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,частиною національного законодавства України та має пріоритет над нормами внутрішнього законодавства України;

- положеннями ст.25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права - ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19 жовтня 1973 року,який є частиною національного законодавства України та має пріоритет над нормами внутрішнього законодавства України;

- положеннями ст.2  Міжнародного пакту про громадянські і політичні права -  ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19 жовтня 1973 року,який є частиною національного законодавства України та має пріоритет над нормами внутрішнього законодавства України;

-  положеннями ст.16   Міжнародного пакту про громадянські і політичні права - ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19 жовтня 1973 року,який є частиною національного законодавства України та має пріоритет над нормами внутрішнього законодавства України;

-  положеннями ст.10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод -  ратифіковано Законом України № 475/97-ВР  від 17 липня 1997 року ,яка є частиною національного законодавства України та має пріоритет над нормами внутрішнього законодавства України;

  Обов’язковість сплати передвиборного внеску для участі в Президентських,парламентських, місцевих виборах закріплена змістом ст.ст.101,156,ч.ч.1,2.ст.225 Виборчого кодексу України унеможливлює реалізацію закріпленого Конституційного права та права закріпленого міжнародними договорами ,бути вільно обраним до органів державної влади України людину громадянина України Андрія Петровича Карповича , що є цілеспрямованими діями направленими на пряму дискримінацію за майновим і соціальним статусом та встановленням привілеїв певним олігархічним групам фізичних осіб які мають достатньо коштів для сплати  обов’язкового  передвиборного внеску для участі в Президентських ,парламентських, місцевих виборах.

  Вищевикладені факти , є беззаперечним юридично обґрунтованим доказом того , що з прийняттям ст.ст.101,156,ч.ч.1,2.ст.225 Виборчого кодексу України , було вчинено дії цілеспрямовані на пряме порушення та знищення основного Конституційного права та права закріпленого чинними міжнародними договорами людини громадянина України Андрія Петровича Карповича бути вільно обраним на  Президентських ,парламентських, місцевих виборах і для визнання потерпілою особою (жертвою) правоохоронні органи зобов’язані застосувати правила Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою — яка є частиною національного законодавства України, має пріоритет над нормами КПК України ,та визнати потерпілою особою(жертвою) людину громадянина України Андрія Петровича Карповича.

 Окремо звертаю увагу на те,що ДБР, НАБУ,СБУ ,Національна поліція України як правоохоронні органи, зобов’язані неухильно:

  1.Вжити заходів щодо зведення до мінімуму незручностей для потерпілого (жертви) людини громадянина України Андрія Петровича Карповича і негайно , не пізніше 24-х годин внести відомості в ЄРДР,негайно з моменту подання заяви про злочин в рамках приватного обвинувачення визнати потерпілою особою (жертвою)  людину громадянина України Андрія Петровича Карповича і вручити пам’ятку з процесуальними правами і обов’язками потерпілого;

  2.Вжити заходів щодо охорони та забезпечити особисту безпеку людини громадянина України Андрія Петровича Карповича та його близьких родичів;

  3.Вжити заходів щодо захисту від залякування та переслідування зі сторони підписанта Виборчого кодексу Президента України ЗЕЛЕНСЬКОГО В.О. та його оточення;

  що закріплено положеннями пункту D, ст.6  Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою.

  Положеннями ч.4,ст.26 КПК України закріплено , що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого (жертви)людини громадянина України Андрія Петровича Карповича.

 З моменту подання людиною громадянином України Андрієм Петровичем Карповичем заяви за ст.161 КК України в якій він приватно звинувачує вказаних осіб у вчиненні кримінального правопорушення,  слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення людиною громадянином України Андрієм Петровичем Карповичем  , зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань,що закріплено положеннями ч.1,ст.214 КПК України.

 

 Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим НАБУ,СБУ,ДБР,Національної поліції України ,прокурором  здійснюється виключно в порядку та в спосіб визначений Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань яке затверджено наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 6 квітня 2016 року (далі Положення про ЄРДР).

  Ст.1,розділу 2,глави 1 Положення про ЄРДР визначено порядок внесення відомостей в ЄРДР який полягає в послідовності виконання дій:

  1.В першу чергу до ЄРДР вносяться час та дата надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення , що закріплено абзацом 1 даної статті;

  2.В другу чергу до ЄРДР вносяться прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника ,що закріплено абзацом 2 даної статті;

  3.В третю чергу до ЄРДР вноситься інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення , що закріплено абзацом 3 даної статті;

  4.В четверту чергу до ЄРДР вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела , що закріплено абзацом 4 даної статті;

  5.В п’яту чергу до ЄРДР вноситься попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність , що закріплено абзацом 5 даної статті.

 І тільки після виконання послідовності дій щодо внесення відомостей в ЄРДР які вказано вище , слідчим НАБУ,СБУ,ДБР,Національної поліції України ,прокурором здійснюється передача матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування (частина п’ята статті 36,частина сьома статті 214, статті 216, 218 КПК України) ,що закріплено абзацом 6 , ст.1,розділу 2 Положення про ЄРДР.

 Положеннями ст.14,розділу 1,глави 2 Положення про ЄРДР закріплено , що при внесенні до Реєстру відомостей про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (фабули), в обов’язковому порядку відображаються дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище людини громадянина України Андрія Петровича Карповича який є потерпілою особою (жертвою), дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.

 Положеннями ст.4,розділу 4,глави 1 Положення про ЄРДР закріплено , що відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою, наведеною у додатку 6 до цього Положення ,а саме у порядку п.1-1,ч.2,ст.60 КПК України.

  Положеннями ст.4,розділу 4,глави 1 Положення про ЄРДР закріплено , що при наданні відомостей з ЄРДР, до витягу з Реєстру включається інформація про:

  1. Номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування);

  2.Дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення;

  3.Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого людини громадянина України Андрія Петровича Карповича який є потерпілою особою (жертвою), заявника

  4.Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

- та інші відомості.

  Тобто відповідно витяг з ЄРДР який надається потерпілому(жертві) людині громадянину України Андрію Петровичу Карповичу має містити:

1.Номер кримінального провадження;

2.Дата реєстрації провадження;

3.Дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4.Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого — Андрій Петрович Карпович;

5.Правова кваліфікація кримінального правопорушення — ч.2.чт.28,ч.3,ст.161 КК України;

6.Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення ,з обов’язковим відображенням особистих даних та посад осіб які вчинили кримінальне правопорушення , а саме:

  - ПАРУБІЙ А. В. – народний депутат України VIII скликання, Перший заступник Голови Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЧЕРНЕНКО О.М. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЄМЕЦЬ Л.О. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю. Б. – народний депутат України ІІІ-VІ скликань, Президент громадської організації «Інститут виборчого права»,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - БОГАШЕВА Н.В. – головний консультант Інституту законодавства Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ— Президент України, підписант Виборчого кодексу України;

  - КОЛІСЕЦЬКА Л.В. – експерт громадської організації «Інститут виборчого права»;

  та інші необхідні відомості.

  На підставі вищевикладеного, керуючись Указом Президії Верховної Ради УРСР “Про ратифікацію статуту організації об’єднаних нації” від 22 серпня 1945 року,Статутом ООН, Резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї від 29 листопада 1985 року, аб.аб.3,5 розділу X Декларації про державний суверенітет України,ст.ст.8,9,19,21,22,38 основного закону України який має найвищу юридичну силу Конституцією України(254к/96-ВР), ч.ч. 1,2 ст.19 та ст.16 Закону України № 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року,Декларацією основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою,Конвенцією з прав людини і основоположних свобод, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права,ст.2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»,ч.4 ст.9,ч.4 ст.26,ч.ч. 1,2 ст.55,п.1-1 ч.2 ст.60,ч.ч.1,2,3 ст.214 , п.1,ч.1,ст.477 КПК України — ВИМАГАЮ:

 1.Зареєструвати дану заяву про злочин та внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ознаками ч.2 ст.28,ч.3 ст.161 КПК України наступними особами:

  - ПАРУБІЙ А. В. – народний депутат України VIII скликання, Перший заступник Голови Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЧЕРНЕНКО О.М. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЄМЕЦЬ Л.О. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю. Б. – народний депутат України ІІІ-VІ скликань, Президент громадської організації «Інститут виборчого права»,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - БОГАШЕВА Н.В. – головний консультант Інституту законодавства Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ — Президент України, підписант Виборчого кодексу України;

  - КОЛІСЕЦЬКА Л.В. – експерт громадської організації «Інститут виборчого права»;

  2.Визнати потерпілою особою (жертвою) людину громадянина України Андрія Петровича Карповича та надати памятку з процесуальними правами і обов'язками потерпілого.

  3.Надати на підтвердження початку досудового розслідування витяг з ЄРДР оформлений належним чином.

  5. Вжити заходів щодо захисту від залякування та переслідування людини громадянина України Андрія Петровича Карповича зі сторони вказаних в заяві про злочин осіб.

  6. Вжити заходів щодо охорони та забезпечити особисту безпеку людини громадянина України Андрія Петровича Карповича та його близьких родичів.

 Невиконання слідчим НАБУ, ДБР, СБУ, Національноїх поліції тощо вказаних вище вимог Конституції та Законів України,чинних міжнародних договорів ,процесуального законодавства є перевищенням службових повноважень,сприянням уникненню покарання:

  - ПАРУБІЙ А. В. – народний депутат України VIII скликання, Перший заступник Голови Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЧЕРНЕНКО О.М. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЄМЕЦЬ Л.О. – народний депутат України VIII скликання,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю. Б. – народний депутат України ІІІ-VІ скликань, Президент громадської організації «Інститут виборчого права»,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - БОГАШЕВА Н.В. – головний консультант Інституту законодавства Верховної Ради України,член авторського колективу по розробці Виборчого кодексу України;

  - ЗЕЛЕНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ— Президент України, підписант Виборчого кодексу України;

  - КОЛІСЕЦЬКА Л.В. – експерт громадської організації «Інститут виборчого права»;

Рішенням Верховного Суду України № 126/557/17 про захист честі і гідності, ділової репутації й відшкодування моральної шкоди розтлумачив звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення не є поширенням недостовірної інформації !!!

_____________                             А.П.Карпович