Юлія Щербак: Міркування щодо неочевидних пасток деяких судових рішень

 

Розглядаючи сучасні тенденції та спираючись на досвід професійних юристів нашого міста Дніпра, хотілось би розповісти про одну цікаву схему з судової практики.

Гіпотетично припустимо, що на одному великому підприємстві «Х» порушили який-небудь закон, з-за чого працівники понесли матеріальні та моральні збитки. Працівники подали до суду позов на підприємство. Суд почав розглядати дану справу і може дійти висновку, що підприємство «Х» повинно виплатити працівникам компенсацію як за моральну, так і за матеріальну шкоду. Судовий процес продовжується, наприклад, півроку.

Здається, що маючи всі докази, всі матеріали та підстави, щоб винести рішення на користь працівників, суд однозначно прийме рішення, щоб визнати підприємство порушником і призначити виплату працівникам компенсації. Але ж ні. Суд «закриває» справу, законно спираючись на попереднє рішення іншого суду по аналогічній справі. Що тут відбувається?

А справа у тому, що власники підприємства «Х» відрядили на допомогу необізнаним у хитросплетіннях позивачам «професійну падлюку-адвоката» - «проффесора околовсяческоюридичних наук», який раніше, навмисне вже програв таку ж справу у подібному суді і тепер всі подібні справи законно будуть розглядатись, беручи до уваги таке попереднє негативне рішення.

Законні підстави для слідування вже прийнятим рішенням з боку суду:

-                Конституція України, стаття 129-1. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

-                Закон України «Про судоустрій і статус суддів», стаття 13, частина 2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

-                Кодекс адміністративного судочинства України:

Стаття 14, частина 2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Стаття 370, частина 1. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Звісно, що падлюка-адвокат навмисне програв таку справу, та отримав за це своє «матеріальне заохочення» від замовника. Але ж тут треба брати до уваги і той факт, що є малозначні справи, які в ніякому разі не можна порівнювати з справами, що зачіпають права і свободи мільйонів, так як, наприклад, гіпотетично, питання скасування незаконно введеного карантину.

Чому дані міркування слід взяти до уваги? Тому що така практика зараз набуває актуальності і вводить в оману навіть професійних юристів і адвокатів, не кажучи вже про пересічних громадян. Будьте уважні!