©Артур Лі
Конституційний Суд України пунктом 2.1.
рішення по справі № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 установив:
«Україна як соціальна держава визнає людину найвищою соціальною цінністю, розподіляє суспільне багатство згідно з принципом соціальної справедливості та піклується про зміцнення громадянської злагоди у суспільстві.
Основними
завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних,
культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і
відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим
громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній
рівень життя для себе і своєї сім’ї.
Згідно
з Конституцією України держава забезпечує соціальну спрямованість економіки
(частина четверта статті 13), що є основою для реалізації соціальних прав
громадян, зокрема на соціальний захист та достатній життєвий рівень. Відповідно
до Основного Закону України „кожен має право на достатній життєвий рівень для
себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло“ (стаття 48),
„пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом
існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового
мінімуму, встановленого законом“ (частина третя статті 46). Положення цих
статей Основного Закону України конкретизують конституційне визначення України
як соціальної держави, що передбачає участь суспільства в утриманні тих осіб,
які через непрацездатність або з інших незалежних від них причин не мають
достатніх засобів для існування.
У
Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України
зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних
можливостей держави».
Як гарант ст.1, ст.3 Конституції України
Порошенко був зобов’язаний контролювати розподіл суспільного багатства згідно з
принципом соціальної справедливості та піклуватися про зміцнення громадянської
злагоди у суспільстві. Згідно ст.102 Конституції України Порошенко, як гарант
додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина був
зобов’язаний забезпечити виконання ст.1, ст.3 Конституції України.
Всупереч своїх обов’язків Президента
України Порошенко створив відірваний від суспільства привілейований клас, який паразитує
на державному бюджеті України за рахунок зубожіння громадян України. Ця
привілейована соціальна група відірвана від Українського Народу і складається з
українських суддів.
Паразитизм і привілейованість цієї соціальної
групи полягає у тому, що судді отримують від 33 до 150 разів зарплатні більше
ніж працездатні українці і результат їх
діяльності не залежить від економічного результату України або від їх
професійної діяльності.
Окрім неадекватно величезної зарплатні, законом
Порошенка встановлено, що суддя та члени його сім’ї мають право на безоплатне
медичне обслуговування та санаторно-курортне лікування у державних закладах
охорони здоров’я. Державні санаторно-курортні заклади в Україні існують виключно
для безоплатного медичного обслуговування суддів, їх сімей, а жоден пересічний
громадянин України не може навіть мріяти безоплатно скористатися послугами
державних санаторно-курортних закладів. «Після
призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов,
забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого
самоврядування» - вказано ст.138 Закону Порошенка «Про судоустрій і статус
суддів», Документ 1402-VIII, Прийняття від 02.06.2016.
На відміну від фінансового забезпечення
суддів, виплати пенсіонерам, інвалідам, дітям, працюючим українцям залежать
виключно від соціально-економічних можливостей держави. На момент подання
30.05.2016 Порошенком «Проекту Закону про судоустрій і статус суддів» статтею 8
ЗУ «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 1 травня було встановлено
мінімальну заробітну плату в розмірі 1450 гривень. Прожитковий мінімум для
пенсіонерів та інвалідів з 1 травня 2016 року встановлювався ст.7 ЗУ «Про
державний бюджет України на 2016 рік» в
розмірі 1130 гривень.
У відповідності до офіційних даних на
сайті Міністерства соціальної політики https://www.msp.gov.ua/news/12286.html
фактичний прожитковий мінімум
для пенсіонерів та інвалідів за
цінами травня 2016 року складав
2220 грн, а не 1130 гривень
і перевищував мінімальну заробітну плату в розмірі 1450 гривень та соціальні виплати дітям віком до 6 років: з
1 травня 2016 року - 1228 гривень,
дітям віком від 6 до 18 років: з 1 травня 2016 року - 1531 гривень.
Згідно ч.3 ст.135 Закону Порошенка «Про
судоустрій і статус суддів», Документ 1402-VIII, Базовий розмір посадового
окладу судді сьогодні, у 2024 році, становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових
мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня
календарного року; Згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2024» — 63 060 грн. +
2) судді апеляційного суду, вищого
спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір
якого встановлено на 1 січня календарного року; Згідно ЗУ «Про державний бюджет
України на 2024» — 105 100 грн.+
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових
мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня
календарного року. Згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2024» — 157 650 грн.+
До базового розміру посадового окладу
судді добавляється регіональний коефіцієнт та плата за вислугу років
|
Суддя місцевого суду |
Базовий розмір
посадового окладу судді |
Регіональні коефіцієнти |
||
|
В місті з кількістю
щонайменше сто тисяч осіб – з коефіцієнтом 1,1 |
В місті з кількістю
щонайменше п’ятсот тисяч осіб – з коефіцієнтом 1,2 |
В місті з кількістю
щонайменше один мільйон осіб – з коефіцієнтом 1,23 |
||
|
63 060 |
69 366 |
75 672 |
78 825 |
|
|
Стаж роботи більше 3
років – 15% |
+ 9 459 = 78 825 |
+ 9 459 = 85 131 |
+ 9 459 = 88 284 |
|
|
Стаж роботи більше 5
років – 20% |
+ 12 612 = 81 978 |
+ 12 612 = 88 284 |
+ 12 612 = 91 437 |
|
|
Стаж роботи більше 10
років – 30% |
+ 18 918 = 88 284 |
+ 18 918 = 94 590 |
+ 18 918 = 97 743 |
|
|
Стаж роботи більше 15 років
– 40% |
+ 25 224 = 94 590 |
+ 25 224 = 100 896 |
+ 25 224 = 104 049 |
|
|
Стаж роботи більше 20
років – 50% |
+ 31 530 = 100 896 |
+ 31 530 = 107 202 |
+ 31 530 = 110 355 |
|
|
Стаж роботи більше 25
років – 60% |
+ 37 836 = 107 202 |
+ 37 836 = 113 508 |
+ 37 836 = 116 661 |
|
|
Стаж роботи більше 30
років – 70% |
+ 44 142 = 113 508 |
+ 44 142 = 119 814 |
+ 44 142 = 122 967 |
|
|
Стаж роботи більше 35
років – 80% |
+ 50 448 = 119 814 |
+ 50 448 = 126 120 |
+ 50 448 = 129 273 |
|
|
Суддя апеляційного суду |
Базовий розмір
посадового окладу судді |
Регіональні коефіцієнти |
||
|
В місті з кількістю
щонайменше сто тисяч осіб – з коефіцієнтом 1,1 |
В місті з кількістю
щонайменше п’ятсот тисяч осіб – з коефіцієнтом 1,2 |
В місті з кількістю
щонайменше один мільйон осіб – з коефіцієнтом 1,23 |
||
|
105 100 |
115 610 |
126 120 |
131 375 |
|
|
Стаж роботи більше 3
років – 15% |
+ 15 765 = 131 375 |
+ 15 765 = 141 885 |
+ 15 765 = 147 140 |
|
|
Стаж роботи більше 5
років – 20% |
+ 21 020 = 136 630 |
+ 21 020 = 147 140 |
+ 21 020 = 152 395 |
|
|
Стаж роботи більше 10
років – 30% |
+ 31 530 = 147 140 |
+ 31 530 = 157 650 |
+ 31 530 = 162 905 |
|
|
Стаж роботи більше 15
років – 40% |
+ 42 040 = 157 650 |
+ 42 040 = 168 160 |
+ 42 040 = 173 415 |
|
|
Стаж роботи більше 20
років – 50% |
+ 52 550 = 168 160 |
+ 52 550 = 178 670 |
+ 52 550 = 183 925 |
|
|
Стаж роботи більше 25
років – 60% |
+ 63 060 = 178 670 |
+ 63 060 = 189 180 |
+ 63 060 = 194 435 |
|
|
Стаж роботи більше 30
років – 70% |
+ 73 570 = 189 180 |
+ 73 570 = 199 690 |
+ 73 570 = 204 945 |
|
|
Стаж роботи більше 35
років – 80% |
+ 84 080 = 199 690 |
+ 84 080 = 210 200 |
+ 84 080 = 215 375 |
|
|
Суддя Верховного Суду |
Базовий розмір
посадового окладу судді |
Регіональні коефіцієнти |
||
|
В місті з кількістю щонайменше сто тисяч осіб – з
коефіцієнтом 1,1 |
В місті з кількістю щонайменше п’ятсот тисяч осіб – з
коефіцієнтом 1,2 |
В місті з кількістю щонайменше один мільйон осіб – з
коефіцієнтом 1,23 |
||
|
157 650 |
|
|
197 062, 5 |
|
|
Стаж роботи більше 3
років – 15% |
|
|
+ 29 559, 37 = 226 621, 87 |
|
|
Стаж роботи більше 5
років – 20% |
|
|
+ 39 412, 5 = 236 475 |
|
|
Стаж роботи більше 10
років – 30% |
|
|
+ 59 118, 75 = 256 181, 25 |
|
|
Стаж роботи більше 15
років – 40% |
|
|
+ 78 825 = 275 887, 5 |
|
|
Стаж роботи більше 20
років – 50% |
|
|
+ 98 531, 25 = 295 593, 75 |
|
|
Стаж роботи більше 25
років – 60% |
|
|
+ 118 237, 5 = 315 300 |
|
|
Стаж роботи більше 30
років – 70% |
|
|
+ 137 943, 75 = 335 006, 25 |
|
|
Стаж роботи більше 35 років
– 80% |
|
|
+ 157 650 = 354 712, 5 |
|
|
10. Суддя, який не
здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування
судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до
посадового окладу |
||||
|
7. Суддям виплачується
щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або
доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20
відсотків посадового окладу судді відповідного суду. |
||||
|
8. Суддям виплачується
щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у
розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що
мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків
посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають
ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді
відповідного суду. |
||||
|
6. Суддям, які
обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати,
секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду,
виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді
відповідного суду, голові суду – 10 відсотків посадового окладу судді
відповідного суду. |
||||
Ці захищені виплати з податків Українського Народу які не залежать від
соціально-економічних можливостей держави.
Для порівняння, у відповідності до ст.7 ЗУ
«Про Державний бюджет України на 2024 рік»:
«Установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в
розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і
демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563
гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196
гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру
посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів
працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними
законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу
прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361
гривня».
Згідно листа Міністерства соціальної політики №273/0/3-23
від 25.07.2023 14:12:39 фактичний прожитковий мінімум за цінами червня 2023
року складав:
|
Фактичний розмір прожиткового мінімуму |
||||||
|
2023 рік |
січень |
лютий |
березень |
квітень |
травень |
червень |
|
на одну особу |
5795 |
5847 |
5968 |
6023 |
6156 |
6499 |
|
на одну особу (з урахуванням суми обов'язкових
платежів) |
6631 |
6691 |
6829 |
6892 |
7046 |
7442 |
|
для дітей віком до 6 років |
5288 |
5327 |
5431 |
5479 |
5585 |
5866 |
|
для дітей віком від 6 до 18 років |
6663 |
6711 |
6861 |
6915 |
7034 |
7321 |
|
для працездатних осіб |
6024 |
6080 |
6206 |
6264 |
6409 |
6796 |
|
для працездатних осіб (з урахуванням суми обов'язкових
платежів) |
7484 |
7553 |
7709 |
7782 |
7962 |
8442 |
|
для осіб, які втратили працездатність |
4904 |
4952 |
5049 |
5098 |
5218 |
5501 |
Тобто пенсіонери, інваліди поранені
внаслідок агресії російської педерації, біженці, діти, та працюючі українці,
які згідно Конституції України та законів мають право на соціальний захист та
достатній життєвий рівень, отримують соціальну «гарантію» яка за розміром
менше ніж прожитковий мінімум.
«Прожитковий мінімум — вартісна
величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму
людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також
мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,
необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості»
встановлено ст.1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», ст.1 ЗУ «Про державні
соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Конституційний Суд України пунктом 2.3.
рішення по справі № № 1-4/2018(2792/15) від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-18?find=1&text=%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E+%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E#w1_1
установив:
«2.3.
Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України
передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на
забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,
втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у
старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено
джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та
встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним
джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від
прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку
проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має
реально забезпечувати гідний рівень життя людини.
Згідно
зі статтею 46 Основного Закону України соціальний захист пов’язується, зокрема,
"з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи
недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів
його сім’ї" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009).
Наведений
зміст права, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її
приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3);
кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає
достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).
Конституційний
Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України
зобов’язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних
категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією
права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання
відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають
втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на
охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків.
На
думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих
фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на
власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної
ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності
забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального
захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з
метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.
Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність
конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов’язана з обов’язком
держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з
людською гідністю.
Конституційний
Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право,
гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка
наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних
прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих
обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним
значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її
життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності
та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції
України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність
інших людей (частина перша статті 68).
Конституційний
Суд України зазначає, що положення статей 3, 21, 46, 48, 68 Основного Закону
України корелюють із міжнародними та європейськими стандартами щодо
"гідного людського життя", "мінімальних вимог існування в
умовах, гідних людини", прав людини "не зазнавати голоду" та на
"захист від бідності", якими має керуватися соціальна держава.
У
Загальній декларації прав людини 1948 року вказано, що визнання за всіма
членами людської родини природженої гідності та рівних і невідчужуваних прав
становить основу свободи, справедливості та миру в світі (абзац перший
преамбули); всі люди за народженням є вільними й рівними в гідності та правах
(перше речення статті 1); кожен, як член суспільства, має право на соціальне
забезпечення і може здійснювати - шляхом національних зусиль і міжнародного
співробітництва та відповідно до структури й ресурсів кожної держави -
економічні, соціальні й культурні права, що є неодмінними для його гідності й
вільного розвитку його особистості (стаття 22); кожен має право на життєвий
рівень, що є достатнім для підтримання здоров’я і матеріального благополуччя
для нього самого та його сім’ї, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та
потрібне соціальне обслуговування, і право на забезпечення в разі безробіття,
хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до
існування через незалежні від нього обставини (пункт 1 статті 25).
Міжнародним
пактом про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (далі - Пакт)
передбачено, що держави, які беруть участь у Пакті, визнають право кожного на
соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування (стаття 9); держави,
які беруть участь у Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень
для нього і його сім’ї, включаючи їжу, одяг і житло, і на постійне поліпшення
умов життя (перше речення пункту 1 статті 11); держави, які беруть участь у
Пакті, визнаючи основоположне право кожного не зазнавати голоду, вживатимуть
необхідних заходів індивідуально і шляхом міжнародного співробітництва (абзац
перший пункту 2 статті 11).
Відповідно
до Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року з метою забезпечення
ефективного здійснення права на соціальне забезпечення сторони зобов’язуються
докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на
більш високий рівень (пункт 3 статті 12); з метою забезпечення ефективного
здійснення права на захист від бідності та соціального відчуження сторони
зобов’язуються: у рамках загального та узгодженого підходу вживати заходів для
сприяння особам, що живуть або можуть опинитися в ситуації соціального
відчуження або бідності, а також членам їхніх сімей в ефективному доступі,
зокрема, до роботи, житла, професійної підготовки, освіти, культури і соціальної
та медичної допомоги; переглядати ці заходи з метою їх адаптації у разі
необхідності (стаття 30)».
За рахунок жебрацтва пересічних українців
і жебрацьких соціальних виплат, яких за фактичними цінами не вистачає навіть на
купівлю продовольчого кошика, Порошенко створив пануючу, привілейовану
соціальну групу яка складається з суддів і не залежить від економічного
результату України, не залежить від результатів своєї професійної діяльності.
Якщо суддя знаходиться під слідством або у
тюрмі, наприклад суддя Тандир, який п’яним збив на смерть солдата на блокпосту
або голова Верховного суду суддя Всеволод Князєв, якого було спіймано на хабарі
2,7 млн доларів, то поки вони сидять у СІЗО під слідством, вони, згідно Закону
Порошенка «Про судоустрій і статус суддів», отримують базову ставку посадового
окладу судді без доплат за науковий ступінь, без доплат за доступ до державної
таємниці, тобто від 63 060 грн.
до 354 712, 5 грн..
Жоден пересічний громадянин не отримує
заробітної плати, якщо він не ходить на роботу, не виконує своїх обов’язків і
сидить у тюрмі. Отримувати заробітну плату більшу ніж заробітна плата захисника
України від окупантів, не виконуючи ніякої роботи і сидячи у тюрмі — це
привілея виключно представників новітнього соціального класу суддів.
Хто ж формує цю пануючу, привілейовану
соціальну групу яка жирує за рахунок податків українців?
Статтею 5, ст.6, ст.71, ст.128 Конституції
України закладена колізія, невідповідність цих правових норм одне одній.
Конституційний Суд України мотивувальною
частиною рішення по справі N 1-5/2005 від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005
установив: «4.1. Конституція України
(254к/96-ВР), прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року від імені
Українського народу, є вираженням його суверенної волі (преамбула Конституції
України).
Згідно зі статтею 5 Основного Закону України (
254к/96-ВР ) носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ,
який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування (частина друга); виключно народові належить право визначати і
змінювати конституційний лад в Україні, яке не може бути узурповане державою, її
органами або посадовими особами (частина третя).
Положення
"носієм суверенітету... є народ" закріплює принцип народного
суверенітету, згідно з яким влада Українського народу є первинною, єдиною і
невідчужуваною, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування
здійснюють владу в Україні, що походить від народу…
4.2.
"Воля народу, - наголошується в Загальній декларації прав людини ( 995_015
), - повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних
і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному
виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми,
що забезпечують свободу голосування" (частина третя статті 21)».
Згідно ст.5 Конституції України: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади
в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної
влади та органи місцевого самоврядування.
Право
визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і
не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто
не може узурпувати державну владу».
Державна влада в Україні здійснюється на
засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6 Конституції
України). Тобто в Україні існують три гілки державної влади і конституційним
ладом в Україні є право Українського Народу обирати собі владу шляхом таємного
голосування. Ніхто не може узурпувати
державну владу.
Реалізація волі народу у періодичних і
нефальсифікованих виборах органів державної влади також закріплена ст.71
Конституції України: «Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування».
Але статтею 128 Конституції України право
Українського Народу обирати судову гілку державної влади скасовано: «Призначення на посаду судді здійснюється
Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому
законом».
Стаття 128 Конституції України суперечить
вимогам ст.5, ст.6, ст.71 Конституції України і заперечує, що єдиним джерелом
влади в Україні є народ. Єдиним джерелом судової гілки державної влади в
Україні є Президент України та сформована ним Вища рада правосуддя.
«Вища
рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає
з’їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає
Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з’їзд
адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох -
обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових
установ» встановлено ст.131 Конституції України.
Більшість Вищої ради правосуддя, 12 осіб,
обирають судді, яких призначає Президент України згідно ст.128 Конституції
України, двох - призначає Президент України самостійно, двох – обирають
підлеглі Генерального прокурора якого призначає Президент України у відповідності
до п.11) ст.106 Конституції України, тобто більшість членів Вищої ради
правосуддя фактично є представниками Президента України.
Рішення Вищої ради правосуддя приймається простою більшістю голосів
прихильників Президента України.
Всупереч вимог ст.5, ст.6, ст.71
Конституції України єдиним джерелом судової влади в Україні є Президент
України.
Ключовою державною інституцією, яка
забезпечує здійснення і дотримання законів України є судова гілка державної
влади від рішення якої залежить правильність виконання законів, тобто
дотримання і забезпечення конституційного ладу в Україні. Судова гілка
державної влади узурпована Президентом України.
Заробітна плата суддів має встановлюватися
в залежності від загального економічного результату всієї республіки згідно з принципом
соціальної справедливості. Добробут всіх верств населення має залежати від
економічного результату всієї країни. Наукова діяльність за змістом є
фундаментом економічного, технологічного і промислово-виробничого розвитку
всієї України. Діяльність судової гілки влади не може фінансово забезпечуватися
в розмірі більшому ніж наукова діяльність. «Держава
забезпечує бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у
розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України» —
встановлено ч.2 ст.48 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність». Фінансове
забезпечення судової гілки влади не може перевищувати фінансове забезпечення наукової
діяльності і має складати приблизно 1 відсоток валового внутрішнього продукту
України.
Неконституційний закон Порошенка «Про судоустрій і статус суддів» Документ
1402-VIII, Прийняття від 02.06.2016 має бути скасований.
Якщо Ви проти захмарних заробітних плат суддів
в Україні і за соціальну справедливість, то спрямуйте свій запит і отримайте докази неконституційності закону
Порошенка «Про судоустрій і статус суддів» Документ 1402-VIII, від
02.06.2016, отримайте докази порушення процедури його реєстрації, розгляду та прийняття.
З цими доказами можна звертатися до суду.
Потрібно зареєструватися на сайті Кабінету
Міністрів України в розділі Електронне звернення: https://ukc.gov.ua/appeal/? і спрямувати
через цей портал свій запит:
1.
Апарат Верховної Ради України;
2.
Архівний структурний підрозділ Апарату
Верховної Ради України
 |
Згідно зі ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права,
Людини (або Громадянина)
___________________________,
що здійснює своє листування з органами влади за електронною адресою: aaaaaaaa@gmail.com
ЗАПИТ
ПРО НАДАННЯ КОПІЙ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ
згідно
ЗУ «Про Національний архівний фонд та архівні установи», ЗУ «Про звернення
громадян»
Верховною Радою України було прийнято ЗУ
«Про судоустрій і статус суддів», Документ 1402-VIII, перша редакція —
Прийняття від 02.06.2016.
На офіційному вебсайті в базі даних
нормативно-правової інформації "Законодавство України", що містить
еталонні електронні тексти оригіналів прийнятих Верховною Радою України актів
на сторінці «Проект Закону про судоустрій і статус суддів» за електронною
адресою:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=4734&skl=9
Розміщено чотири документи: 1) Проект
Закону 30.05.2016; 2) Подання 30.05.2016; 3) Пояснювальна записка
30.05.2016; 4) Висновок комітету 02.06.2016.
Згідно ЗУ «Про Регламент Верховної Ради
України» Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016 дійсна на момент подання
Проекту Закону №4734 від 30.05.2016 «Про судоустрій і статус суддів»
встановлено, що в процесі реєстрації, розгляду та голосування законопроектів
має бути створено набагато більше документів які зберігаються в архівному
структурному підрозділі Апарату Верховної Ради України, а саме:
1. Частина 1 ст.91 ЗУ «Про Регламент
Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016, що діяла на момент прийняття ЗУ «Про
судоустрій і статус суддів» (1402-VIII) встановила, що разом із законопроектом
подаються Супровідні документи до
законопроекту: «1. Законопроект, проект
іншого акта вноситься на реєстрацію разом з проектом постанови, яку
пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту…».
2.
Відповідно
до ч.3 ст.91 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», статті 27 Бюджетного
кодексу України до законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників
бюджету в поточному бюджетному періоді, суб'єкт права законодавчої ініціативи
зобов'язаний додати фінансово-економічне
обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). «До законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету,
суб'єкт права законодавчої ініціативи зобов'язаний додати фінансово-економічне
обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників
бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат
бюджету, до законопроекту подаються пропозиції змін до законодавчих актів
України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень
бюджету для досягнення збалансованості бюджету». Стаття 135, ст.142, ст.143
Проекту Закону про судоустрій і статус суддів встановили суттєве, в п’ять разів
від існуючого на той час, збільшення видатків Державного бюджету на суддівську
винагороду, на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, на
вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою.
3.
Частина
1 ст.93 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016, що діяла на
момент прийняття ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (1402-VIII) встановила:
«1. Кожен законопроект не пізніш як у
триденний строк направляється комітетом, до предмета відання якого належать
питання бюджету, до Кабінету Міністрів України для здійснення експертизи щодо
його впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні
відносини». Частина 2 ст.27 Бюджетного кодексу України встановила: «Кабінет Міністрів України у двотижневий
строк з дня отримання законопроекту подає до Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету експертний висновок, підготовлений Міністерством фінансів
України, за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.
Експертний висновок до законопроекту має містити інформацію щодо повноти та
достовірності даних, викладених у фінансово-економічному обґрунтуванні, впливу
законопроекту на показники бюджету (з обов'язковим визначенням вартісної
величини такого впливу), можливостей фінансового забезпечення у відповідному
бюджетному періоді, відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, та
пропозиції щодо його розгляду»
4.
Частина
3 ст.93 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016, що діяла на
момент прийняття ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (1402-VIII) встановила: «Головний комітет не пізніш як у
тридцятиденний строк попередньо розглядає законопроект, проект іншого акта і
ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії
Верховної Ради. До висновку головного комітету додаються висновки комітетів, до
предметів відання яких належать питання
відповідно бюджету, боротьби з корупцією …., які мають бути подані до
головного комітету у 21-денний строк з дня отримання законопроекту, проекту
іншого акта для надання висновку».
5.
Частина
4 ст.93 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016, що діяла на
момент прийняття ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (1402-VIII) встановила: «За дорученням Верховної Ради, Голови
Верховної Ради України, за зверненням головного комітету, голови або першого
заступника голови головного комітету чи з власної ініціативи комітет, до
предмета відання якого належать питання регламенту, розглядає законопроект,
проект іншого акта та готує експертний
висновок на відповідність його оформлення та реєстрації вимогам закону,
цього Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів».
експертний висновок комітету, до предмета відання якого належать питання
регламенту на відповідність оформлення та реєстрації законопроекту вимогам
Регламенту
6.
Пункт
1) ч.2 ст.94 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016, що діяла на
момент прийняття ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (1402-VIII) встановила: «Підставами для повернення законопроекту,
проекту іншого акта без його включення до порядку денного та розгляду на
пленарному засіданні є:
1)
висновок
комітету, до предмета відання якого належать питання
конституційного права, про те, що
законопроект суперечить положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ), крім
випадків, коли він стосується внесення змін до Конституції України ( 254к/96-ВР
)»; 1) висновок комітету, до предмета відання
якого належать питання конституційного права, про те, що законопроект не
суперечить положенням Конституції України
7.
Згідно
ч.2 ст.99 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016, що діяла на
момент прийняття ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (1402-VIII) Відомості, які
необхідно зазначати в законопроекті та супровідних документах, що надаються
народним депутатам: «2. До
законопроекту додаються супровідні документи, в яких наводяться такі відомості:
1) дата і
перелік стадій опрацювання та розгляду, які пройшов поданий законопроект, текст
рішення Верховної Ради щодо нього;
2) перелік
комітетів, яким доручено роботу з підготовки цього документа, із зазначенням
головного комітету, а також тих, які подали в письмовій формі свої висновки
щодо цього проекту;
3) висновки
експертиз щодо законопроекту;
4) прізвище
і посада визначеного доповідача (співдоповідача);
5) автори,
які розробляли законопроект (для законопроектів, які вносяться на перше
читання) або його структурні частини, та перелік державних органів, з якими
погоджено його остаточну редакцію»
8.
Згідно
ч.1 ст.103 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016, що діяла на
момент прийняття ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (1402-VIII): «2. Зареєстрований та включений до порядку
денного сесії законопроект при підготовці до першого читання в обов'язковому
порядку направляється для проведення
наукової експертизи, а при підготовці до всіх наступних читань - для проведення юридичної експертизи
та редакційного опрацювання у відповідні структурні підрозділи Апарату
Верховної Ради. Остаточна юридична
експертиза і редакційне опрацювання здійснюються після прийняття акта
Верховної Ради в цілому».
Статтею 97 ЗУ «Про Регламент Верховної
Ради України» Документ 1861-VI — Редакція від 30.01.2016 дійсна на момент
подання Проекту Закону №4734 від 30.05.2016 «Про судоустрій і статус суддів»
встановлено ведення справи законопроекту:
«1.
Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії Верховної Ради,
Апарат Верховної Ради та головний комітет ведуть справу законопроекту. Справа
законопроекту містить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи,
документи, підготовлені в процесі розробки, розгляду, доопрацювання, прийняття
відповідного законопроекту Верховною Радою, а також документи, які підготовлені
органами Верховної Ради, державними органами, установами і організаціями за
зверненням Верховної Ради».
Справа законопроекту знаходиться в
Архівному структурному підрозділі Апарату ВРУ.
У відповідності до зазначених вимог ЗУ
«Про Регламент Верховної Ради України», Документ 1861-VI — Редакція від
30.01.2016 та статті 27 Бюджетного кодексу України просимо:
1) Надати належним чином завірену копію
Списку авторів законопроекту який подавався у Супровідних документах до
законопроекту згідно ч.1 ст.91 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України»
(звертаємо увагу, згідно ст.90 Регламенту Законопроект подається до Верховної
Ради за підписом ініціаторів, список
яких друкується на першій сторінці, а список авторів законопроекту
подається в Супровідних документа до законопроекту згідно ч.1 ст.91 ЗУ «Про
Регламент Верховної Ради України»);
2) Надати належним чином завірену копію фінансово-економічного обґрунтування (включаючи
відповідні розрахунки) що надавалися
ініціатором разом із законопроектом «Про судоустрій і статус суддів» у
відповідності до ч.1 ст.27 Бюджетного кодексу України, ч.3 ст.91 ЗУ «Про
Регламент Верховної Ради України»;
3) Надати належним чином завірену копію експертного висновку на відповідність
оформлення та реєстрації законопроекту «Про судоустрій і статус суддів» вимогам
Регламенту, що створений у відповідності до ч.1 ст.93 ЗУ «Про Регламент
Верховної Ради України»;
4) Надати належним чином завірену копію
експертизи Кабінету Міністрів України щодо впливу
законопроекту на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють
бюджетні відносини, що створена у відповідності до ч.1 ст.93 ЗУ «Про
Регламент Верховної Ради України»;
5) Надати належним чином завірену копію експертного висновку, підготовленого
Міністерством фінансів України у відповідності до ч.2 ст.27 Бюджетного
кодексу України;
6) Надати належним чином завірену копію висновку комітету, до предмета відання
якого належать питання конституційного права, про те, що законопроект «Про
судоустрій і статус суддів» не
суперечить положенням Конституції України у відповідності до п.1) ч.2
ст.94, ч.4 ст.118 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України»;
7) Надати належним чином завірені копії всіх супровідних документів
встановлених ч.2 ст.99 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», що надавалися народним депутатам для
ознайомлення та голосування;
8) Надати належним чином завірену копію наукової експертизи законопроекту «Про
судоустрій і статус суддів», яка створена згідно ч.1 ст.103 ЗУ «Про Регламент
Верховної Ради України»;
9) Надати належним чином завірену копію юридичної експертизи для першого читання законопроекту
«Про судоустрій і статус суддів», що була створена згідно ч.1 ст.103 ЗУ «Про
Регламент Верховної Ради України»;
10) Надати належним чином завірену копію юридичної експертизи для другого читання
законопроекту «Про судоустрій і статус суддів», що була створена згідно ч.1
ст.103 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України»;
11) Надати належним чином завірену копію Остаточної юридичної експертизи яка
здійснюються після прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» Верховною
Радою згідно ч.2 ст.103 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України»;
Стаття
40 Конституції України встановила: «Усі
мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або
особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений
законом строк».
Згідно
ст.2 ЗУ «Про джерела фінансування органів державної влади»: «Органи
державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного
фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом
України про Державний бюджет України на відповідний рік».
Згідно
п.3), п.4) ч.4 ст.21 ЗУ «Про інформацію»: «4.
До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: …
4) про
факти порушення прав і свобод людини…
5)
про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових та службових осіб».
Згадана інформація необхідна для
встановлення факту порушення процедури прийняття і неконституційності закону
«Про судоустрій і статус суддів» Документ 1402-VIII, Прийняття від 02.06.2016:
1.
Якщо
цих документів немає, тоді за фактом їх відсутності народні депутати України
проголосували не маючи повної інформації про законопроект №4734 «Про судоустрій
і статус суддів» від 30.05.2016 і їх голосування є незаконним. Не маючи
встановленої законодавством інформації депутатський корпус не міг прийняти
адекватного рішення і їх вибір при голосуванні був обмежений відсутністю
встановлених законом документів для прийняття адекватного рішення.
2.
Якщо
встановлені ч.1 ст.91, ч.1 ст.93, п.1) ч.2 ст.94, ч.2 ст.99, ч.2 ст.103, ч.4
ст.118 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України» Документ 1861-VI — Редакція
від 30.01.2016 документи існують і приховані від Українського Народу, то це є
приховуванням публічної інформації про неконституційність закону підписаного
Порошенко «Про судоустрій і статус суддів» Документ 1402-VIII, Прийняття від
02.06.2016, тобто є злочином, відповідальність за вчинення якого передбачена
ст.396 Кримінального кодексу України: «Приховування
злочину
1.
Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину -
карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до
трьох років, або позбавленням волі на той самий строк».
Відповідно до статті 31 Закону України
«Про Національний архівний фонд та архівні установи» та Порядку утворення та
діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 № 1004, було створено
власний архівний підрозділ АВРУ для тимчасового зберігання архівних документів
які передаються після завершення роботи Верховної Ради України чергового
скликання. Архів працює відповідно до річного плану, який затверджує керівник
АВРУ, і звітує перед ним про проведену роботу.
Згідно п.14 Положення про Апарат Верховної
Ради України, що Затверджено Розпорядженням Голови Верховної Ради України від
25 серпня 2011 р. № 769 {в редакції розпорядження Голови Верховної Ради України
№ 734 від 20 листопада 2014 р.}: «Керівник Апарату:
1)
забезпечує діяльність Апарату відповідно до Регламенту Верховної Ради України
та цього Положення;
2)
здійснює загальне керівництво,
організацію і координацію роботи структурних підрозділів Апарату», у тому числі архівним підрозділом, який
є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5
розпорядження Голови Верховної Ради України від 11.05.2011 р. № 393 "якщо запитувана особою інформація розміщена
на офіційному вебсайті чи інших веб-ресурсах Верховної Ради України, у тому
числі в базі даних нормативно-правової інформації "Законодавство
України", що містить еталонні електронні тексти оригіналів прийнятих
Верховною Радою України актів, відповідна інформація надається виключно з цих
веб-ресурсів (шляхом паперового чи електронного копіювання), а не з паперових
чи архівних документів"».
Запитуваних документів на офіційному
вебсайті в базі даних нормативно-правової інформації "Законодавство
України", що містить еталонні електронні тексти оригіналів прийнятих
Верховною Радою України актів на сторінці «Проект Закону про судоустрій і
статус суддів» за електронною адресою:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=4734&skl=9
не існує. Тому надсилання за
цим запитом непотрібної інформації: 1) Проект Закону 30.05.2016; 2) Подання
30.05.2016; 3) Пояснювальна записка 30.05.2016; 4) Висновок комітету 02.06.2016
буде розцінюватися, як приховування злочину згідно ст.396 Кримінального кодексу
України.
Основними формами використання відомостей, що містяться в архівних
документах, є виконання запитів громадян та установ.
Згідно пунктів 1, 2, 3, 8 частини 4
Розділу XII «Користування документами архіву установи» Правил організації
діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях,
Затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5,
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181:
«1. Запити, що надходять до архіву, поділяють на тематичні запити й запити
соціально-правового характеру.
2. Інформацію
соціально-правового характеру за запитами громадян і установ надають у формі
архівної довідки, архівної копії або архівного витягу.
3. Виконання запитів
соціально-правового характеру здійснюється з дати реєстрації звернення:
за
документами архіву - до 30 днів включно;
з
використанням тільки довідкового апарату архіву - до 15 днів включно.
Якщо
запит складний, строк може бути продовжено, про що обов’язково повідомляють
заявника.
Пересилання
непрофільних запитів за їх належністю в інші установи або архіви, а також
інформування про це заявника повинно здійснюватися протягом 5 днів із дати
реєстрації звернення. При цьому загальний строк вирішення питання, порушеного у
зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
8. У разі відсутності в архіві
запитуваних відомостей складають негативну відповідь, яку оформлюють на бланку
листа установи. У такій відмові вказують
на факт відсутності в документах архіву відомостей, що цікавлять заявника, та
дають рекомендації, куди слід звернутися за необхідною інформацією».
У випадку відсутності запитуваних цим запитом окремих документів прошу
вказати на факт відсутності такого документу та надати
рекомендації, куди слід звернутися за необхідною інформацією.
Згідно Типового положення про архівний
підрозділ державного органу, органу місцевого самоврядування, державного і
комунального підприємства, установи та організації, що Затверджено Наказом
Міністерства юстиції України 10.02.2012
№232/5, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р.
за № 202/20515 та Положення про Апарат Верховної Ради України, що Затверджено
Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 р. № 769 {в
редакції розпорядження Голови Верховної Ради України № 734 від 20 листопада
2014 р.} архівний структурний підрозділ АВРУ безпосередньо підпорядковується
Керівнику Апарату Верховної Ради України.
Прошу цей запит на отримання архівних
документів спрямувати до архівного підрозділу АВРУ якому доручено архівне
зберігання запитуваних документів, як це встановлено ст.7 ЗУ «Про звернення
громадян», ч.3 ст.22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ст.5 Конвенції
Ради Європи про доступ до офіційних документів, а також повідомити мене, що мій
запит спрямовано до архівного підрозділу АВРУ.
У випадку невиконання цього запиту на
отримання офіційних документів я буду змушений діяти адекватно до ситуації яка
склалась: звернутись до належних органів для відкриття кримінального провадження
за фактом приховування кримінального правопорушення вчиненого Порошенко, який,
як гарант Конституції України, ініціював і підписав неконституційний акт,
здійснив злочин за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність за
службове підроблення та за службову недбалість. Приховування документів які
підтверджують факт неконституційності закону підписаного Порошенко «Про
судоустрій і статус суддів», Документ 1402-VIII, Прийняття від 02.06.2016 також
є корупційним і кримінальним злочином.
У відповідності до п.п.4.2.7. –
п.п.4.2.12. Правил роботи архівних установ України, Затверджено Наказом
Міністерства юстиції України 08.04.2013
№ 656/5, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2013 р.
за №584/23116: «4.2.7. До архіву можуть
надходити запити, що не відповідають його профілю і передбачають пересилання за місцем зберігання витребуваних
документів або надання архівом відповідних рекомендацій заявникові.
4.2.8.
Усі запити, що надійшли до архіву (поштою,
електронною поштою, на
особистому прийомі), підлягають
обов’язковому розгляду за винятком анонімних запитів.
4.2.9.
У разі отримання запиту електронною поштою із зазначенням зворотної поштової та
електронної адреси автора запит роздруковують і розглядають в установленому
законодавством порядку.
4.2.10.
Про прийняття запиту до розгляду або вмотивовану відмову у розгляді інформують
заявника».
Згідно ст.20 ЗУ «Про Національний архівний
фонд та архівні установи»: «Права
користувачів документами Національного архівного фонду
Користувачі
документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним
громадам, мають право:
1)
користуватися в читальному залі архівної установи копіями документів з фондів
користування, а у разі їх відсутності - оригіналами, якщо доступ до них не
обмежено на підставах, визначених законом, а також відповідно до закону
користуватися документами обмеженого доступу;
2)
отримувати від архівних установ довідки
про відомості, що містяться в документах, доступ до яких не обмежено на
підставах, визначених законом;
3)
за письмовою згодою архівних установ отримувати документи або їх копії в
тимчасове користування поза архівними установами;
4)
користуватися довідковим апаратом до документів, а за згодою архівних установ -
і обліковими документами;
5) виготовляти, у тому числі за допомогою
технічних засобів, або отримувати від архівних установ копії документів і
витяги з них, якщо це не загрожує стану документів, а також вимагати, щоб ці
копії або витяги були засвідчені архівною установою;
{Пункт
5 частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2811-IX
від 01.12.2022}
6) публікувати, оголошувати, цитувати та
іншим чином відтворювати зміст архівних документів з посиланням на місце їх
зберігання і з дотриманням умов, передбачених законодавством.
У
разі виявлення в архівних документах недостовірних відомостей про особу,
будь-яка фізична особа має право вимагати від архівної установи долучення до
цих документів письмового обґрунтованого спростування чи доповнення зазначених
відомостей»
Цей запит не є анонімним, оскільки у відповідності до ст.16
Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, свою правосуб’єктність я
встановив як Людина (або
Громадянин) з ім’ям ________________, прошу вести листування зі мною за
електронною адресою: aaaaaaaa@gmail.com
Прошу
на кожне питання цього запиту надати відокремлену відповідь за номером
запитання, для можливості однозначного розуміння відповіді.
Людина (або Громадянин) __________________ автограф дата
0.00.2024 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар