Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського
суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання
нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на
строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років
(частина четверта статті 382. Кримінального кодексу України)
КЛОПОТАННЯ
про приєднання до матеріалів справи копій документів
В провадженні судді Кіровського районного суду
м.Дніпропетровська Казака С. Ю. знаходиться цивільна позовна заява АКЦІОНЕРНОГО
ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до Турової Альони Ігорівни про стягнення
заборгованості (Справа
№ 203/7095/23; Провадження № 2/0203/1887/2023).
В своєму Рішенні
від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України
наголосив, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення
захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних
осіб, інтересів суспільства і держави. Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх
обставин справи. При цьому судове рішення повинно базуватись
на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та
рівності усіх учасників судового процесу.
Пунктом 1 частини третьої статті
376. Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), пунктом 1
частини третьої статті 317. Кодексу адміністративного судочинства України (далі
– КАС України), пунктом 1 частини третьої статті 277. Господарського
процесуального кодексу України (далі – ГПК України), пунктом 2 частини другої
статті 412. Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України)
встановлено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково
та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є
порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для
скасування судового рішення суду та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом
суду.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної
частини свого Рішення
від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України дійшов
висновку, що стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіши засад
правової держави – принцип поділу влади,
одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової
влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією
України межах і відповідно до законів України. Ця вимога проводиться також у
частині другій статті 19 Конституції України, яка зобов'язує
органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
В своєму Рішенні
від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України наголосив, що за пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004) кожен при
вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, визначеним
законом. На розвиток наведеного положення Європейський суд з
прав людини у рішенні
від 25 лютого 1993 року у справі "Добертен проти Франції"
зазначив, що за пунктом 1
статті 6 Конвенції (995_004) держави-учасниці
Ради Європи повинні організувати свою судову систему у такий спосіб, щоб їх
суди і трибунали виконували кожен свою
функцію, притаманну їм.
Зважаючи на міжнародні
норми права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини
(яка була Прийнята і проголошена
резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) всі люди
є рівні перед законом і мають право, без
будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди
мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю
Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст.
7). Крім того, кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на
ефективне поновлення у правах компетентними
національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй
конституцією або законом (ст. 8).
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод «кожен має
право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом…».
Згідно до положень визначених підпунктом (b)
пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права
«кожна
держава, яка бере участь у цьому
Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право
на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту,
встановлювалось компетентними судовими,
адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним
органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості
судового захисту».
Відповідно
до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,
для зменшення числа заяв
до Європейського суду з прав
людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі
– ЄСПЛ) як джерело права.
В своєму Рішенні №
15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України,
остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України встановив, що для забезпечення судового захисту Конституція України
(254к/96-ВР) у статті
124 встановила принципи
здійснення правосуддя виключно
судами, неприпустимості делегування функцій
судів та їх привласнення іншими органами чи
посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені
принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не
може бути обмежене навіть в умовах
воєнного або надзвичайного
стану (стаття 64 Конституції
України (254к/96-ВР).
Частиною першою статті 26 Закону України
від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на
території, на якій введено воєнний стан, здійснюється
лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Згідно частини другої статті 125 Конституції
України суд
утворюється, реорганізовується і ліквідовується ЗАКОНОМ, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент
України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
-
В контесті наведеного
вище, на виконання зазначених норм Конституції і законів України та відповідних
рішень Конституційного Суду України, ПРОШУ: - приєднати до матеріалів даної справи № 203/7095/23; провадження № 2/0203/1887/2023 копію Закону України «Про утворення Кіровського
районного суду міста Дніпропетровська».
Частиною першою статті 16 Закону України від 02 червня 2016 року №
1402-VIII «Про
судоустрій і статус суддів»
закріплено, що символами судової влади є
державні символи України - Державний Герб України
і Державний Прапор України.
Відповідно до
положень статті 20 Конституції України визначено, що: «Державними
символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і
Державний Гімн України.
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих
горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий
Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба
України та герба Війська Запорізького ЗАКОНОМ (!), що приймається не менш як двома
третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного
Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб
України).
Державний
Гімн України -
національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими ЗАКОНОМ, що
приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної
Ради України.
Опис
державних символів України та порядок їх використання встановлюються ЗАКОНОМ, що приймається не менш як двома
третинами від конституційного складу Верховної Ради України».
Конституційний Суд України в своєму Рішенні
від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 наголосив, що «Державні символи України нерозривно пов'язані за
своїм змістом з її державним
суверенітетом (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної
частини Рішення
Конституційного Суду України від 16
січня 2003 року N 1-рп/2003) (v001p710-03). Державні символи є підтвердженням факту
існування держави, її суверенітету та спрямовані на зміцнення її
авторитету, зокрема під час проведення урочистих заходів та офіційних церемоній.
Держава встановлює порядок
використання державних символів
та належну систему їх правового захисту,
за яких забезпечується повага
та гідне ставлення до державних символів».
-
В контесті наведеного
вище, на виконання зазначених норм Конституції і законів України та відповідних
рішень Конституційного Суду України, ПРОШУ: - розгляд даної справи № 203/7095/23; провадження № 2/0203/1887/2023, проводити виключно за
наявності в судовій залі символів судової влади, якими є встановлені статтею
20. Конституції України державні символи України, а саме: Державний
Герб України і Державний Прапор
України.
В своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року
справа № 1-10/2011 (яке є обов'язковим до виконання на території України,
остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний
Суд України дійшов висновку, що судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених
законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в
установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному
із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі (частина четверта статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону) (2453-17).
-
В контесті наведеного
вище, на виконання зазначених норм Конституції і законів України та відповідних
рішень Конституційного Суду України, ПРОШУ: - приєднати до матеріалів даної справи № 203/7095/23; провадження № 2/0203/1887/2023 копії відповідних документів на підтвердження набуття
конституційного громадянства суддею/суддями: Казаком Сергієм Юрійовичем.
Відповідно до положень частини першої статті 127 нової
Конституції України (документ:
254к/96-ВР – без змін і доповнень) правосуддя
здійснюють ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ та у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
Конституційний Суд
України в своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5
квітня 2011 року справа № 1-10/2011 зазначив, що Конституція України
(254к/96-ВР) містить загальні вимоги щодо зайняття посади професійного судді в судах загальної
юрисдикції, визначає їх способи -
призначення вперше і обрання безстроково (пункт 27 частини першої статті 85,
частина четверта статті 126, частини третя, четверта статті 127, частина перша
стаття 128) (254к/96-ВР).
За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином України статусу професійного судді пов'язане з настанням відповідного юридичного факту - призначення
чи обрання його на цю посаду.
Врегулювання передбаченого Законом порядку набуття статусу професійного судді узгоджується з вимогами міжнародних актів. Так,
у Європейській хартії про закон „Про статус суддів“ від 10
липня 1998 року зазначено, що „закон встановлює обставини, за яких попередня
діяльність кандидата або ж діяльність його близьких родичів з причин законних
об’єктивних сумнівів, породжуваних такою діяльністю, щодо неупередженості та
незалежності цього кандидата, може бути перешкодою для призначення його на посаду
судді“ (пункт 3.2). У пункті 10 Основних принципів незалежності судових
органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної
Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року, закріплено, що
особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і
здібності, а також відповідну добору кваліфікацію в галузі права. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19
травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27
липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи,
а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та
непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному
демократичному суспільстві.
-
В контесті наведеного
вище, на виконання зазначених норм Конституції і законів України та відповідних
рішень Конституційного Суду України, ПРОШУ: - приєднати до матеріалів даної справи № 203/7095/23; провадження № 2/0203/1887/2023 копії відповідних документів на підтвердження набуття
громадянином України (Самостійної української держави України – згідно
резолютивної частини Акту проголошення незалежності України) Казаком Сергієм
Юрійовичем статусу професійного судді.
Положеннями речення першого частини першої статті 128 нової
Конституції України (документ:
254к/96-ВР – без змін і доповнень) закріплено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років
здійснює Президент України.
Відповідно
до положень пункту
1 частини першої статті 131 нової Конституції
України (документ:
254к/96-ВР – без змін і доповнень) в
Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, внесення
подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
В своєму Рішенні від 16
жовтня 2001 року № 14-рп/2001 (яке також є обов'язковим до виконання на території України, остаточним
і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України дійшов висновку: «…,що Вища рада
юстиції вносить подання Президенту України про
перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років».
-
В контесті наведеного
вище, на виконання зазначених норм Конституції і законів України та відповідних
рішень Конституційного Суду України, ПРОШУ: - приєднати до матеріалів даної справи № 203/7095/23; провадження № 2/0203/1887/2023 копії відповідних документів – подання Вищої ради
юстиції Президентові України про перше призначення на
посаду професійного судді строком на п'ять років громадянина Самостійної
української держави України Казака Сергія Юрійовича.
В своєму Рішенні
від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 Конституційний Суд
України дійшов висновку, що додержання присяги є
обов’язком судді, що передбачено пунктом 4
частини четвертої статті 54 Закону про судоустрій та кореспондується з пунктом
5 частини п’ятої статті 126 Конституції України. Вказане
дає підстави вважати, що дотримання
суддею присяги – його конституційно
визначений обов’язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього,
індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов’язання судді.
Дотримання суддею своїх
обов’язків є необхідною умовою довіри до суду та правосуддя з боку суспільства.
Відповідно до
положень статті
57 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»:
1.
Особа, призначена на посаду судді, складає присягу судді такого змісту:
{Абзац перший частини першої
статті 57 в редакції Закону № 3511-IX від 09.12.2023}
"Я,
(ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському
народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та
кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом
верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати
повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і
правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають
авторитет правосуддя".
2. Суддя
складає присягу під час урочистої церемонії у присутності Президента України.
До участі в церемонії запрошуються Голова Верховного Суду, Голова Ради суддів
України, Голова Вищої ради правосуддя та Голова Вищої кваліфікаційної комісії
суддів України.
3. Текст
присяги підписується суддею і зберігається в його суддівському досьє.
-
В контесті наведеного
вище, на виконання зазначених норм Конституції і законів України та відповідних
рішень Конституційного Суду України, ПРОШУ: - приєднати до матеріалів даної справи № 203/7095/23; провадження № 2/0203/1887/2023 копії відповідних документів – присяги професійного судді Казака Сергія Юрійовича, визначеної статтею 57 чинного Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
В своєму Рішенні від 2 грудня 2019 року № 11-р/2019 Конституційний
Суд України наголошує, що «рішення Конституційного
Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх
виконання чи ні, є обов’язковими до виконання на всій території України; органи
державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові
особи, громадяни та їх об’єднання, іноземці, особи без громадянства повинні
утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень,
визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію
і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів
державної влади; обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є
вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших
нормативно-правових актів; додаткове визначення у рішеннях, висновках
Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє
загальної обов’язковості їх виконання (абзаци другий, третій, шостий пункту 4
мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000)».
25 березня 2024
року
З повагою, представник
Відповідача за
довіреністю: __________________________
С. В. Філіпенко
Немає коментарів:
Дописати коментар