- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

пʼятниця, 8 березня 2024 р.

Корупція на вищих щаблях влади. Неконституційність постанов Кабміну, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Ким і як встановлені незаконні і захмарні заробітні плати керівникам державних підприємств заснованих на державній, комунальній власності?

 ©Артур Лі

«Порядність — це означає особисто не брати участі ні в якій брехні. Порядність не передбачає героїзму, вона передбачає неучасть у підлості»

(Фазиль Іскандер).

З давніх давен Людство вивело принцип справедливості як відповідальність за свої вчинки (дії). «У Старому Завіті тричі виведений принцип справедливості. Перший раз у Книзі Виходу: «А коли буде яка шкода, то даси життя за життя, око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка» (Вих 21, 23-25). Другий у Книзі Левіт: «Хто вбив би на смерть яку людину, його треба скарати смертю. Хто вб’є яку скотину, мусить за неї віддати, скотину за скотину. Хто зранить свого ближнього, — що вчинив він, те й йому нехай учинять. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; яке ушкодження він заподіяв людині, такого нехай завдадуть йому» (Лев. 24, 1720). І, третій, в Книзі Второзаконня: «Око твоє нехай буде безжалісним: життя за життя, око за око, зуб за зуб, нога за ногу» (Втор 19,21)[[1]].

Згідно біблійного принципу справедливості не можна за зламану ногу вибивати око, карати смертю або набити синяка — це несправедливо. За зламану ногу можна тільки зламати ногу, але не вибивати око і не карати на смерть.

«У Римському праві, прийнятому 450 року до Христа, у VIII таблиці, яка стосувалася кримінальних злочинів, у 2 пункті написано: «Якщо заподіє членоушкодження та не помириться з [потерпілим], то нехай і йому самому буде зроблено те саме»[[1]]. Той хто причинив зло має помириться з потерпілим або йому має бути нанесено таке саме зло.

Для дотримання принципів справедливості людство створило закони. ««Iustitia est obtemperatio scriptis legibus». Дана латинська фраза може бути перекладена на українську як «Справедливість - це дотримання писаних законів». В цьому визначенні, слово «iustitia» означає «справедливість», «obtemperatio» - «дотримання» або «підкорення», а «scriptis legibus» - «писаним законам»»[[2]].

Несправедливість — це порушення і невиконання законів.

Стаття 24 Конституції України встановила принцип справедливості в Україні: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

Права всіх найманих працівників є рівними. Наймані за трудовим договором керівник і працівник підприємства мають однакові права на умови і оплату праці. Різниця оплати праці найманого керівника підприємства від оплати праці найманого працівника відрізняється лише кваліфікацією, тарифною ставкою та мірою відповідальності. Не може бути привілеїв чи обмежень за професійними ознаками. Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників має однаково застосовуватися для всіх найманих працівників і керівників.

Статтею 96 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) редакції 08.04.1999 р. було встановлено: «Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати».

Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях була врегульована ч.2 ст.97 КЗпП редакції 08.04.1999 р.: «Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами».

Кабінет Міністрів України постановою від 19 травня 1999 р. N859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» проголосив: «Відповідно до статті 8 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Надати керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, в тому числі казенних, об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, право встановлювати:

1) розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального розміру тарифної ставки 1 розряду робітника основного виробництва, визначеної у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), згідно з додатком».

Частина 2 ст.97 КЗпП редакції 08.04.1999 р. встановила, що схеми посадових окладів встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі, а не керівниками центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Методичними рекомендаціями щодо оплати праці працівників малих підприємств, що схвалено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 13.08.2004 N186 розтлумачено термін: «Схема посадових окладів - проранжований від вищої (перший керівник підприємства, фірми, установи, закладу, організації) до нижчої (технічний виконавець) посади штатного розпису посад керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців з визначеними за кожною посадою посадовими окладами в абсолютному (грн.) або відносному (посадові коефіцієнти) розмірі».

Абсолютний розмір посадових окладів в гривнях або в коефіцієнтах встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі встановлено ст.97 КЗпП редакції 08.04.1999 р..

Закон не надає керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування права встановлювати абсолютний розмір посадових окладів керівникам підприємств, заснованих на державній, комунальній власності.

Згідно досліджених норм законодавства Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. N859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» на момент її прийняття була видана незаконно і прямо суперечила ч.2 ст.97 КЗпП.

За нормами чинного законодавства і сьогодні ця постанова також є незаконною.

Частина третя ст.97 КЗпП прямо вказала керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування які є роботодавцями: «Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті». Тобто у колективному договорі, згідно тарифної сітки передбаченою генеральною та галузевими (регіональними) угодами, як вказано ч.2 ст.97 КЗпП.

Закон України «Про оплату праці» №108/95-ВР було створено 24.03.1995 року до прийняття Конституції України 28.06.1996, без врахування вимог ст.24 Конституції України. Стаття 8 цього закону створює неконституційну колізію і не відповідає Конституції України. Перша частина речення: «Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій» — суперечить другій половині речення: «встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету». Тобто держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності, але для керівників і працівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, встановлює окремі умови і розміри оплати праці. Не може бути привілеїв чи обмежень за професійною ознакою, і не може бути різною оплата праці за однакову роботу працівників бюджетних підприємств та працівників небюджетної сфери. Друга частина речення ст.8 ЗУ «Про оплату праці», після коми, має бути скасована як невідповідна Конституції України.

Конституційним Судом України установлено: «Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі»[[3]], чим і скористався Прем'єр-міністр України В.Пустовойтенко завдяки двозначності правової норми ст.8 ЗУ «Про оплату праці».

Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників має охоплювати всіх найманих працівників. Не можуть бути привілеїв чи обмежень між найманими працівниками за професійною ознакою.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. N859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» є незаконною, неконституційною та корупційною, оскільки не відповідає закону, надає непередбачене законами право керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування встановлювати абсолютний розмір посадових окладів керівникам державних підприємств, надає непередбачені законом пільги і привілеї керівникам, як окремим найманим працівникам і ігнорує права інших найманих працівників, які також працюють на умовах трудового найму на підприємствах, заснованих на державній, комунальній власності.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. N859 не пройшла державної реєстрації і незаконно внесена до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України без реєстрації, без проходження правової експертизи всупереч вимог ст.19, ст.113, ст.116, ст.117 Конституції України.

Додатком до цієї постанови (першої редакції) було вказано:

У 1999 році Кабміном було встановлено такий розмір посадового окладу керівника підприємства, заснованого на державній, комунальній власності:

      З кількістю до 200 працівників — 3 мінімальні тарифні ставки;

      З кількістю працівників від 201 до 500 — 4 мінімальні тарифні ставки;

      З кількістю працівників від 501 до 800 — 5 мінімальних тарифних ставок;

      З кількістю працівників від 801 до 6000 — 6 мінімальних тарифних ставок;

      З кількістю працівників від 6001 до 9000 — 7 мінімальних тарифних ставок;

      З кількістю працівників більше 9000 — 8 мінімальних тарифних ставок;

У 2009 році постанова була уточнена і доповнена ще двома категоріями:

      З кількістю працівників від 6001 до 20000 — 8 мінімальних тарифних ставок;

      З кількістю працівників від 20001 до 40000 — 9 мінімальних тарифних ставок;

      З кількістю працівників понад 40001 — 10 мінімальних тарифних ставок;

Надбавки:

      максимальний розмір премії не міг перевищувати розмір посадового окладу керівника підприємства;

       доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата або доктора наук у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків;

       надбавку за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу;

      винагорода за підсумками роботи за рік та винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення;

      матеріальна допомога для оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку одночасно з наданням щорічної відпустки;

Водночас, у разі погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або скасовується у тому звітному періоді, коли виявлено порушення.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи відповідно до умов контракту надбавки скасовуються або зменшуються.

Жодної умови і розміру оплати праці для працівників підприємств, що фінансуються чи дотуються з бюджету в постанові не вказано всупереч вимог ст.8 ЗУ «Про оплату праці».

Арсеній Петрович Яценюк був не тільки професійним будівельником «Стіни», ініціатором закону №484-VIII яким для українців збільшував на 1200% ставку судового збору за три позовні вимоги, який придумав сплату судового збору за кожну вимогу позивача, він ще сильно переймався тяжким фінансовим станом, але не працівників, а керівників державних підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. № 859» Яценюк А.П. без будь-якого економічного обґрунтування збільшив ставки базового окладу керівників державних підприємств на 300% –2000%:

ПОКАЗНИКИ
для визначення розміру посадового окладу керівника підприємства, заснованого на державній, комунальній власності

Фінансові показники підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, та середньооблікова чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості робітника за рік

Максимально допустимий розмір посадового окладу керівника підприємства у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії

Базовий посадовий оклад керівника у 2015 р. згідно Галузевої угоди між НАК «Нафтогаз Україна» та профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки до постанови Яценюка А.П.

Базовий посадовий оклад керівника у 2015 р. згідно Галузевої угоди між НАК «Нафтогаз Україна» та профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки після постанови Яценюка А.П.

1. Вартість активів становить менш як 1 млрд. гривень або річний чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становить менш як 200 млн. гривень, або середньооблікова чисельність працівників - менш як 500 осіб

до 10

Мінімальний розмір ставки робітника першого розряду 135 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

Базовий посадовий оклад керівника до постанови Яценюка А.П.

8 929,4 грн.

Мінімальний розмір ставки робітника першого розряду 135 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

Базовий посадовий оклад керівника після постанови Яценюка А.П.

22 323,6 грн.

2. Вартість активів становить більш як 1 млрд. гривень та не перевищує 3 млрд. гривень або річний чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становить більш як 200 млн. гривень та не перевищує 1 млрд. гривень, або середньооблікова чисельність працівників - більш як 500 осіб та не перевищує 1 тис. осіб

до 30

Базовий посадовий оклад керівника до постанови Яценюка А.П.

11 161,8 грн.

Базовий посадовий оклад керівника після постанови Яценюка А.П.

66 970,8 грн.

3. Вартість активів становить більш як 3 млрд. гривень та не перевищує 10 млрд. гривень або річний чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становить більш як 1 млрд. гривень та не перевищує 5 млрд. гривень, або середньооблікова чисельність працівників - більш як 1 тис. осіб та не перевищує 5 тис. осіб

до 60

Базовий посадовий оклад керівника до постанови Яценюка А.П.

13 394,1 грн.

Базовий посадовий оклад керівника після постанови Яценюка А.П.

133 941,6 грн.

4. Вартість активів становить більш як 10 млрд. гривень та не перевищує 30 млрд. гривень або річний чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становить більш як 5 млрд. гривень та не перевищує 10 млрд. гривень, або середньооблікова чисельність працівників - більш як 5 тис. осіб та не перевищує 20 тис. осіб

до 100

Базовий посадовий оклад керівника до постанови Яценюка А.П.

17 858,8 грн.

Базовий посадовий оклад керівника після постанови Яценюка А.П.

223 236 грн.

5. Вартість активів становить більш як 30 млрд. гривень або річний чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становить більш як 10 млрд. гривень, або середньооблікова чисельність працівників - більш як 20 тис. осіб

до 200

Базовий посадовий оклад керівника до постанови Яценюка А.П.

22 323,6 грн.

Базовий посадовий оклад керівника після постанови Яценюка А.П.

446 472 грн.

Як справжній революціонер Яценюк А.П. змінив не тільки розміри ставок винагород але і принципи нарахування надбавок:

      преміювання за підсумками роботи НАК «Нафтогаз Україна» за:

·      квартал - у розмірі до трьох місячних посадових окладів керівника підприємства (у 2015 р. — 1 339 316 грн.);

·      рік - у розмірі до двадцяти чотирьох місячних посадових окладів керівника підприємства (у 2015 р. — 10 715 328 грн.).

      при наявності заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 відсотків максимально дозволеного розміру премії відповідно до цієї постанови (за квартал 2015 р. не більше 267 863,2 грн., за 2015 рік не більше 2 143 065,6 грн.);

      у разі збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у поточному квартальному або річному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом премія за такий поточний звітний період не нараховується;

Постановою Яценюка А.П. встановлено, що навіть у випадку поганої роботи керівника і заборгованості підприємства з виплати заробітної плати своїм працівникам, керівник у 2015 році все рівно отримує квартальну премію в розмірі 267 863,2 грн., та річну премію у розмірі 2 143 065,6 грн.. Це відверта дискримінація — жоден інший найманий працівник не має права на отримання премії-заохочення за погане виконання своєї роботи та за сумнівні результати своєї праці. Навпаки, за негідне виконання своєї роботи рядовим працівникам встановлені штрафи і фінансові покарання.

Видана Яценюком А.П. постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №1034 є антисоціальним і корупційним нормативно-правовим актом, що підтверджується наступним:

Стаття 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2015» установила прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 вересня - 1378 гривень. Стаття 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2015» установила мінімальну заробітну плату з 1 вересня - 1378 гривень;

В той же час за офіційними даними Міністерства соціальної політики України[[4]] фактичний прожитковий мінімум у вересні 2015 року для працездатних осіб складав 2624,36 грн..

Мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум у вересні 2015 року для працездатних осіб були встановлені в розмірі, який у два рази нижче реального прожиткового мінімуму, в два рази нижче межі бідності[[5]], на рівні межі виживання.

У Звіті про хід і результати виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України на 2015 рік, який було подано до парламенту було зазначено, що «внутрішнє валове виробництво України 2015 року скоротилося на 10,4%. Інфляція за підсумками 2015 року становить 43,3%»[[6]]. 26 лютого 2015-го в офіційних курсах НБУ долар США сягнув 30,01 грн, а євро – 34,04 грн.. Найнижчі показники ВВП на душу населення у 2015 році за всю історію незалежності України — мінус 29,8%. «У 2015 році межа бідності за абсолютним критерієм за витратами нижче фактичного прожиткового мінімуму становила 2 257 грн, середній дефіцит доходу бідного населення в розрахунку на одну умовну особу - 607,6 грн. на місяць, глибина бідності становила 26,9 %»[[7]].

«Продукти харчування та безалкогольні напої подорожчали на 41,5%. Найбільше (у 1,7—1,5 раза) зросли ціни на цукор, овочі, олію, яйця, безалкогольні напої, продукти переробки зернових, фрукти, маргарин, хліб. На 43,6—22,5% подорожчали макаронні вироби, риба та продукти з риби, рис, масло, кисломолочна продукція, сало, молоко, сметана, сири, м’ясо та м’ясопродукти.

Ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли у 2 рази, що зумовлено суттєвим підвищенням тарифів на природний газ у 3,7 раза, гарячу воду, опалення в 1,8, електроенергію в 1,7 раза.

Зростання цін у галузі охорони здоров’я на 29,1% насамперед пов’язано з подорожчанням фармацевтичної продукції, медичних товарів та обладнання на 34,6%. Крім того, на 24,4% стали дорожчими амбулаторні послуги.

Підвищення цін на транспорт загалом на 20,4% відбулося за рахунок подорожчання автомобілів на 30,5%, транспортних послуг на 27,0%, а також палива й мастил на 12,5%»[[8]].

Всю цю консолідовану інформацію про фінансово-економічну ситуацію в Україні першим отримував Прем’єр-Міністр України Арсеній Петрович Яценюк і не міг про неї не знати.

Соціальна справедливість – це справедливий розподіл соціальних благ. Ціни на житлово-комунальні послуги зросли у 1,7—3,7 рази, ціни на цукор, овочі, олію, яйця, безалкогольні напої, продукти переробки зернових, фрукти, маргарин, хліб зросли у 1,5—1,7 рази, а прожитковий мінімум для працездатних осіб і мінімальна заробітна плата зросли тільки на 13% зі 1218 гривень у 2014 році до 1378 гривень у 2015 році. Добробут працівників, дітей і непрацездатних людей в середньому знизився в 2 рази нижче межі бідності. На цьому фоні Яценюк А.П. збільшує зарплату керівникам державних підприємств до 2000% та ініціює закон, яким збільшує для українців ставки судового збору за три позовні вимоги на 1200%. Своїми діями Яценюк А.П. створив соціальну прірву в суспільстві між керівниками державних підприємств та іншими найманими працівниками. Незалежно від економічних результатів підприємств керівники отримували захмарну заробітну плату, захмарні доплати і премії.

Як очільник уряду Яценюк А.П. подавав для затвердження Верховною Радою України розмір прожиткового мінімуму і розмір мінімальної заробітної плати. Розроблення Яценюком А.П. соціальних стандартів для працівників у два рази нижче реального (фактичного) прожиткового мінімуму, і водночас збільшення посадових окладів керівникам державних підприємств на 300%–2000% від мінімальної зарплатні та прожиткового мінімуму є відверто антисоціальним і корупційним викликом. Непорядний очільник Уряду пропихнув незаконну, неконституційну та корупційну постанову, а гарант Конституції України, Президент України Порошенко Петро Олексійович «не помітив» грубого порушення Яценюком А.П. ст.1, ст.8, ст.19, ст.24, ст.28, ст.43, ст.46, ст.48, ст.49, ст.113, ст.116, ст.117 Конституції України. Підпунктом 14) п.4 Положення про Адміністрацію Президента України, що затверджено Указом Януковича від 2 квітня 2010 року N 504/2010 Адміністрація: «здійснює аналіз актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень голів місцевих державних адміністрацій та за наявності підстав вносить Президентові України пропозиції щодо забезпечення приведення їх у відповідність із Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України або зупинення їх дії, скасування». Згідно п.15) ст.106 Конституції України Президент України: «15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції…». Питання чому гарант Конституції Президент України «не помічав?» цього порушення є безглуздим, оскільки антиконституційна законотворчість Порошенка П.О. (законопроект №4734 від 30.05.2016 про захмарні оклади суддів) та Яценюка А.П. (законопроект №7530 від 30.12.2010 про захмарні ставки судового збору) створювались ними за підтримки одне одного, що випливає з офіційних документів. Шоковане подіями на Майдані Незалежності, окупацією Криму, війною на Донбасі українське суспільство не очікувало такої підлоти від очільників Майдану. Своїми законопроектами та нормативно-правовими актами Порошенко П.О. і Яценюк А.П. плюнули в обличчя соціуму і заклали умови для вибору президента у 2019 році. Саме така їх діяльність і такі рішення змусили 73% виборців голосувати не за наступника, а проти Яценюка А.П. та Порошенка П.О., оскільки альтернативи для вибору не було.

 

Антисоціальний і корупційний нормативно-правовий акт Яценюка А.П., Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. № 859» також було прийнято у незаконний спосіб, що підтверджується наступним:

1.  «В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй» — вказала ст.8 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 у Справі про посилений соціальний захист військовослужбовців №3-192/2020(465/20) установлено [[9]]: «2.3. Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України верховенство права є одним із засадничих конституційних принципів, який означає, зокрема, те, що Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти мають ухвалюватись на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Конституційний Суд України наголосив, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2019 року № 6-р/2019)»»

Соціальною несправедливістю і правовим нігілізмом є подання Кабінетом Міністрів України для затвердження ВР України прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати у розмірі, в рази меншому за межу бідності та водночас встановлення посадових окладів керівникам підприємств державної та комунальної власності в розмірі на 300%–2000%, більшому ніж прожитковий мінімум.

Мотивувальною частиною Рішення Конституційного Суду України 22 березня 2023 року № 3-р(II)/2023 Справа № 3-98/2022(227/22) встановлено[[10]]: «2.2. Конституційний Суд України, утверджуючи засадничий конституційний принцип соціальної держави, зазначав, що:

- „у державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини“ (друге речення абзацу першого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018);

- «принцип соціальної держави (стаття 1 Конституції України) втілено у приписах частини четвертої статті 13 Основного Закону України („держава забезпечує <...> соціальну спрямованість економіки“) та в його приписах, що гарантують соціальні права людини, зокрема право на соціальний захист (частина перша статті 46)» [абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].

У соціальній державі людська гідність є стрижнем формування державою соціальної політики, яка має здійснюватися задля убезпечення людини від бідності та гарантування їй у зв’язку з цим базового соціального захисту, мінімальним стандартом якого є прожитковий мінімум, що має реально забезпечувати людині достатній і гідний рівень життя».

Всі Закони України «Про державний бюджет України» приймались без «обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення» як це встановлено п.21 ч.1 ст.38 Бюджетного кодексу України. Обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період зобов’язаний розробити Кабінет Міністрів України на підставі консолідованих даних Міністерства соціальної політики. Замість обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму із зазначенням реальних цін у відповідності до яких мала бути сформована вартість прожиткових кошиків, Кабмін кожного року просто надавав до ВР України суми соціальних виплат в розмірі мінімального продуктового кошику для різних категорій. При цьому вартість набору непродовольчих товарів, житлово-комунальних послуг не враховувалась і за фактом продуктовий кошик фактично зменшувався на суму виплат за ЖКП та непродовольчих товарів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. № 859» «покращувала» неконституційну і незаконну постанову від 19 травня 1999 р. N859, створювала соціальну прірву між малозахищеними верствами населення і керівниками державних підприємств. Яценюк А.П. створив незаконну систему розподілу отриманих державними підприємствами соціальних благ на користь найманих керівників. Завдяки постанові Яценюка А.П. державні підприємства почали працювати на фінансові інтереси своїх керівників, а не на інтереси держави. Практично цією постановою Яценюк А.П. передав державні підприємства найманим керівникам як бенефіціарам (власникам). Замість перерахунку доходу до державного бюджету України, державні підприємства свій доход почали витрачали на виплати найманим керівникам, їх заступникам, наглядовим радам та головним бухгалтерам незалежно від свого економічного результату.

Результати діяльності керівництва НАК «Нафтогаз України» у відповідності до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки [[11]]

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» скоротила збиток за підсумками діяльності у 2015 році на 64,858 млрд грн до 25,096 млрд грн у порівнянні з 2014 роком, або в 3,6 рази.

збитки 25,096 млрд грн

https://www.slovoidilo.ua/2016/03/29/novyna/ekonomika/naftohaz-oprylyudnyv-kilkist-zbyttkiv-za-2015-rik

2016 році Окрім того, перемога в арбітражних провадженнях проти Газпрому стала головним фактором прибутковості групи у 2017 році – Нафтогаз отримав найбільший за свою двадцятилітню історію чистий прибуток: 39,4 млрд грн (в 2016 році 17,8 млрд грн).

чистий прибуток у розмірі 17,8 млрд грн.

https://www.naftogaz.com/news/naftogaz-otrymav-u-2017-rotsi-rekordnyy-prybutok-u-39-4-mlrd-grn-zavdyaky-peremozi-u-stokgolmi-richnyy-zvit

 

Нафтогаз отримав у 2017 році рекордний прибуток у 39,4 млрд грн завдяки перемозі у Стокгольмі. Без позитивного ефекту арбітражу по справі щодо транзиту газу Група понесла б чистий збиток у розмірі - 7,4 млрд грн.

чистий прибуток у розмірі 39,4 млрд грн

https://www.naftogaz.com/news/naftogaz-otrymav-u-2017-rotsi-rekordnyy-prybutok-u-39-4-mlrd-grn-zavdyaky-peremozi-u-stokgolmi-richnyy-zvit

Нафтогаз за результатами 2018 року отримав 13,6 млрд грн чистого прибутку

чистий прибуток у розмірі 13,6 млрд грн

https://www.naftogaz.com/news/naftogaz-za-rezultatamy-2018-roku-otrymav-13-6-mlrd-grn-chystogo-prybutku

У 2019 році чистий прибуток Групи Нафтогаз склав 63,3 млрд грн (55,7 млрд грн доходів за результатами Стокгольмського арбітражу з російським "Газпромом").

чистий прибуток у розмірі 63,3 млрд грн

https://www.naftogaz.com/news/u-2019-rotsi-chystyy-prybutok-grupy-naftogaz-sklav-63-3-mlrd-grn

Компанія також додатково отримала 20,36 млрд грн збитків від участі у капіталі асоційованих та спільних підприємств за 2020 рік.

Таким чином, сукупний збиток НАК "Нафтогаз України" за 2020 рік становить 36,93 млрд грн

збитки 36,93 млрд грн

https://www.unian.ua/economics/finance/naftogaz-za-pidsumkami-2020-roku-otrimav-19-milyardiv-griven-zbitku-novini-ukrajina-11402869.html

У 2021 році чистий прибуток Групи Нафтогаз склав 12 млрд грн.

Кабінет Міністрів України за підсумками розгляду річного звіту Нафтогазу звільнив керівника компанії Андрія Коболєва, визнавши його роботу незадовільною, а новим керівником було призначено Юрія Вітренка.

чистий прибуток у розмірі 12 млрд грн

https://www.naftogaz.com/news/naftogaz-net-profit-2021-financial-statements#:~:text=%D0%A3%202021%20%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96%20%D1%87%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BA,%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%B0%2C%2017%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F%202022%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83.

НАК «Нафтогаз України» попередньо за підсумками 2022 року отримав чисті збитки в межах 40 млрд грн.

Про це повідомив голова правління компанія Олексій Чернишов.

збитки 40 млрд грн

https://mind.ua/news/20254124-chistij-zbitok-naftogazu-za-2022-rik-stanovit-blizko-40-mlrd-grn

Загальний підсумок за 2015 – 2022 роки

95,1 млрд грн доходів за результатами Стокгольмського арбітражу з російським "Газпромом"

 

чистий прибуток діяльності НАК «Нафтогаз України» – 39 млрд грн

збитки від діяльності керівників НАК «Нафтогаз України» – 102.02 млрд грн

За період з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2019 року в НАК «Нафтогаз України» було проведено аудит. «Аудит у 2020 році виявив в роботі "Нафтогазу" порушень на 226 млрд гривень, через які бюджет недоотримав понад 75 млрд гривень.

Тут і продаж газу за заниженими цінам, і безпідставна виплата премій членам правління "Нафтогазу", і заниження послуг за транспортування газу, і провал програми збільшення видобутку блакитного палива, і порушення у закупівлях, і приховане кредитування, і ще багато іншого…

Приблизний алгоритм дій Держаудитслужби можна спрогнозувати на прикладі ревізії "Укрзалізниці". В травні 2020 року стало відомо, що за період з 1 січня 2018 року по 30 вересня 2019 року в компанії "виявлено порушень фінансової дисципліни та недоліків у діяльності на 11,8 млрд гривень".

Матеріали ревізії були надіслані до Головного управління контррозвідки Служби безпеки України у сфері економіки для розгляду та прийняття відповідно рішення»[[12]].

І це аудит НАК «Нафтогазу України» та «Укрзалізниці» тільки за один рік. Незалежно від таких від’ємних економічних результатів НАК «Нафтогаз України» керівник та його наближені заступники отримували захмарні виплати як бенефіціари (вигодонабувачі) «свого власного» державного підприємства.

За інформацією журналу Forbes Ukraine: «Керівництво «Нафтогазу» отримало майже мільярд у 2021 році. Третину суми становлять виплати колишньому голові Коболєву. П’ять членів правління та 15 директорів НАК «Нафтогаз України» отримали 911 млн грн виплат за підсумками 2021 року. Такі дані містяться у річному звіті компанії, оприлюдненому 18 травня. У «Нафтогазі» уточнили, що 37% від загального розміру компенсації отримав колишній очільник компанії Андрій Коболєв»[[13]]. Це тільки за 2021 рік і тільки одне державне підприємство.

Обов’язком правоохоронних органів у сфері економічних злочинів є проведення аналізу збитків державного бюджету до сьогодні які спричинила Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. №859» видана Яценюком А.П..

Стаття 7 ЗУ «Про основи національної безпеки України» вказала, що загрозою національним інтересам і національній безпеці України є: «порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;

у соціальній та гуманітарній сферах:

невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;

неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення».

Виплата керівникам Укрзалізниці, Укрпошті та всіх інших державних підприємств, керівникам обласних, міських, районних адміністрацій та їх наближеним окладів які встановлені Яценюком А.П. з допомогою Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. № 859» в рази зменшила дохідну частину державного бюджету. Тільки за один рік, тільки від НАК «Нафтогазу України» – один мільярд гривень. Якщо порахувати з моменту винесення Яценюком А.П. постанови то нарахується не одна сотня мільйонів гривень, чи більше? Це унеможливило встановлення прожиткового мінімуму на рівні зазначеному Конституційним судом: «У соціальній державі людська гідність є стрижнем формування державою соціальної політики, яка має здійснюватися задля убезпечення людини від бідності та гарантування їй у зв’язку з цим базового соціального захисту, мінімальним стандартом якого є прожитковий мінімум, що має реально забезпечувати людині достатній і гідний рівень життя» абзац четвертий, підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 березня 2023 року № 3-р(II)/2023 у справі за конституційною скаргою Лазуренка Ігоря Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзаців четвертого, п’ятого частини другої статті 70 Закону України „Про виконавче провадження“, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ (щодо гарантованості пенсії, що є основним джерелом існування, не нижче прожиткового мінімуму).

«Конституційний Суд України вважає, що зміни законодавства у соціальній сфері, складна фінансово-економічна ситуація, потреба в забезпеченні збалансованості Державного бюджету України не повинні призводити до порушення гідності людини, яка належить до фундаментальних цінностей, захищених Конституцією України, та становить основу системи конституційного захисту прав і свобод людини і громадянина. Обов’язковою складовою людської гідності є доступ людини до мінімальних соціальних благ, здатних забезпечити їй достатній і гідний життєвий рівень. Верховна Рада України, формуючи соціальну політику держави, повинна гарантувати ефективну реалізацію права на повагу до людської гідності, зокрема, шляхом забезпечення пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги для осіб, які потребують соціального захисту» абзаци третій, четвертий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 7 розділу ІІ Закону України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні“ від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018.

Створивши соціальну напругу в суспільстві і прірву між найманими працівниками, грошову дискримінацію рядових найманих працівників у порівнянні з найманими працівниками на керівних посадах, Яценюк А.П. вчинив загрозу національним інтересам і національній безпеці України, порушив Конституцію та Закони України, здійснив злочин проти Українського Народу. Враховуючи, що Яценюк А.П. був ініціатором антиконституційного закону №484-VIII [[14]] яким збільшував для українців ставку судового збору на 1200% за три позовні вимоги, яким встановив неконституційну сплату судового збору за кожну вимогу позивача, то за наслідками своєї діяльності — він займався поваленням конституційного ладу в Україні. «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» встановлено ст.3 Конституції України. Але замість утвердження і забезпечення прав і свобод людини Яценюк А.П. незаконними, без проведення правової експертизи Постановами надав непередбачені законом привілеї і пільги керівникам державних адміністрацій, установ, підприємств за рахунок малозабезпечених верств Українського Народу, максимально ускладнив звернення українців до суду, а також незаконною незареєстрованою постановою створив національну поліцію, існування якої не передбачено Конституцією України.

 

2.  «Виключно законами України визначаються:…

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки» встановлено ст.92 Конституції України.

Декларація МОП про соціальну справедливість з метою справедливої глобалізації прийнята Міжнародною конференцією праці на її 97-й сесії, Женева, 10 червня 2008 р.[[15]] вказала: «розширення соціального забезпечення та поширення його на всіх, включаючи заходи щодо надання основного доходу всім, хто потребує такий захист особам, та адаптація сфери її охоплення з метою задоволення потреб і подолання невпевненості, що породжується стрімкими технологічними, суспільними, демографічними та економічними змінами;

– здорові та безпечні умови праці;

політика у сфері оплати праці, тривалість робочого часу та інші умови праці, націлені на забезпечення того, щоб всі по справедливості отримували свою частку суспільних благ і щоб мінімальний прожитковий рівень забезпечувався всім працюючих, а захист поширювалася на всіх осіб, які її потребують».

Норма ст.8 ЗУ «Про оплату праці» створює колізію зі ст.96 КЗпП: «Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

     мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

     міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів».

Стаття 96 КЗпП дозволяє Кабінету Міністрів України для всіх найманих працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету зазначати тільки дві складові:

a)    мінімальний посадовий оклад (мінімальна тарифна ставка);

b)   тарифний коефіцієнт як співвідношення міжпосадових (міжкваліфікаційних) розмірів посадових окладів;

Варто згадати, що керівники і працівники є найманими робітниками установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету. Права всіх найманих робітників є рівними. Закон не дозволяє Кабінету Міністрів України встановлювати для найманих керівників окрему тарифну сітку яка відрізняється від тарифної сітки інших найманих працівників.

Засади регулювання праці встановлюються законами, а не постановами Кабінету Міністрів України. Кабінету Міністрів України встановлювати умови, принципи нарахування та розміри оплати праці найманим керівникам підприємств, окремо від інших найманих працівників закон не дозволяє. Кабінет Міністрів України є виконавчим органом і не може встановлювати принципи оплати праці. Принципи оплати праці в Законах України встановлює Верховна Рада України — Кабінет Міністрів України тільки забезпечує їх виконання.

«Конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності» – установлено Рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004 у справі про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу (абзац четвертий, підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини). Тільки законодавець має право встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила.

З точки зору економічного прагматизму, для ефективного господарювання керівник державного підприємства має отримувати гарантовану заробітну плату яка відповідає рівню його кваліфікації згідно єдиної тарифної системи. Доплати і премії керівника, заступника і головного бухгалтера мають залежати виключно від економічних результатів підприємства в розмірі від 5% до 15% з доходу.

Розподіл цих винагород має здійснюватися у відповідності до ієрархії та кваліфікації. Працівники підприємства також мають отримувати гарантовану заробітну плату згідно єдиної тарифної системи, а їх доплати і премії також мають залежати від економічних результатів підприємства від 5% до 15% які має розподіляти профспілка. Тобто в цілому від 10% до 30% з доходу, з виплат на собівартість продукції/послуг має йти на заохочення до якісного економічного результату.

Згідно п.6) ст.92 Конституції України «засади регулювання праці» ці норми мають бути закріплені законом. «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», а не постановами Кабміну(!) встановлено ст.43 Конституції України. Закон це не постанова. Кабінету Міністрів України надається право встановлення тільки технічних показників:

a)    мінімальний посадовий оклад (мінімальна тарифна ставка);

b)   тарифний коефіцієнт як співвідношення міжпосадових (міжкваліфікаційних) розмірів посадових окладів;

 

3.      «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» вказано ст.19 Конституції України.

Стаття 117 Конституції України встановила: «Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом».

Закону про реєстрацію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади не існує.

Сьогодні державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731 якою затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади.

Обидва ці нормативно-правові акти було прийнято ще до прийняття Конституції України 28.06.1996. Саме існування та зміст цих нормативно-правових актів суперечать вимогам ст.117 Конституції України прийнятої 28.06.1996 — вони є неконституційними і нечинними. Згідно пункту 1 Перехідних положень Розділу XV Конституції України: «1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України».

Пункт 6 згаданого Указу Президента та п.2 Положення Кабміну встановили неконституційне обмеження ст.117 Конституції України про реєстрацію всіх нормативно-правових актів в порядку, встановленому законом. Указом і  Постановою реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади пропонується тільки якщо вони «зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов’язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер», а нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не підлягають державній реєстрації.

Жодною нормою ст.106 Конституції України 28.06.1996 та її іншими статтями не дозволяється Президенту України видавати указ від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Указ Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 є неконституційним.

Кучма, який 21.05.98 р. вносив зміни до цього указу, і всі очільники Кабміну з 28.06.1996 «забули», що всі укази президента та нормативні акти уряду приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, як це вказано ст.8 Конституції України.

Жодною нормою Конституції України 28.06.1996 не дозволяється Кабінету Міністрів України звужувати (обмежувати) вимоги ст.117 Конституції України 28.06.1996 року і скасовувати реєстрацію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Листом N35300/74-6-24/10.2.1 від 05.03.2024 року Міністерство юстиції України повідомило, що: «Зазначеними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України»

Статтею 117 Конституції України встановлено, що ВСІ нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом, а не указами і постановами.

§ 31 неконституційної Постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» «звільнив» Кабінет Міністрів України від обов’язків встановлених ст.117 Конституції України:

«1. Постанова Кабінету Міністрів набирає чинності з дня її офіційного опублікування, якщо інше не передбачено такою постановою, але не раніше дня її опублікування… (без державної реєстрації)

3. Розпорядження Кабінету Міністрів набирає чинності з моменту його прийняття, якщо таким розпорядженням не встановлено пізніший строк набрання ним чинності. (без державної реєстрації)

4. Датою видання акта Кабінету Міністрів є дата його прийняття на засіданні Кабінету Міністрів. (без державної реєстрації)

5. Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає акти Кабінету Міністрів Мін'юсту через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади або у паперовій формі для включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (без державної реєстрації)»

Для розуміння що таке державна реєстрація наводиться норма п.13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади:

«13. У державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт:

а) не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, Конвенції про права осіб з інвалідністю, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), видано без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт:

порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи і законні інтереси громадян та юридичних осіб або покладає на них не передбачені законодавством обов’язки;

виходить за межі компетенції органу, що його видав;

містить норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень;

не відповідає вимогам законодавства про мови;

видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (на підставі повідомлення ДРС);

в) не узгоджено із суб’єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами відповідно до законодавства в порядку та за формою, встановленими законодавством з питань документування управлінської діяльності, або не повідомлено про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо нормативно-правового акта, прийнятого міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, та проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій;

ґ) не узгоджено з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини або з Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю у разі наявності у нормативно-правовому акті положень, що стосуються осіб з інвалідністю.

Якщо нормативно-правовий акт прийнято суб’єктом нормотворення виключно без дотримання вимог законодавства з питань документування управлінської діяльності (зокрема правил нормопроектувальної техніки) орган державної реєстрації приймає рішення про державну реєстрацію такого акта. У зазначеному рішенні відображаються зауваження і пропозиції щодо приведення положень такого акта у відповідність із законодавством з питань документування управлінської діяльності (зокрема правил нормопроектувальної техніки) із зазначенням конкретних невідповідностей, статей, пунктів тощо або наданням відповідного варіанта редакції тексту, до якого є зауваження».

Частина 4 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», §31 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» якою дозволено акти Кабінету Міністрів України включати до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України без реєстрації, без проходження правової експертизи є неконституційною і нечинною.

Скасування вимоги ст.117 Конституції України щодо реєстрації постанов Кабінету Міністрів України також було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. N 915 «Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України»,

Закону яким встановлено порядок реєстрації нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади до сьогодні з 28.06.1996 не існує.

З 1996 року Кабінет Міністрів України приймав нормативно-правові акти якими порушувались права і свободи людини, без проходження експертизи на їх відповідність Конституції України, а Мінюст просто включав ці акти до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Варто згадати Постанову Кабінет Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04 жовтня 2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням»,  Постанову КМУ № 641 від 02.09.2015 Про утворення Національної поліції, існування якої непередбачено Конституцією України.

Це не означає, що ВСІ постанови КМУ суперечать Конституції і Законам України, частина з них дійсно необхідна для регулювання економікою країни. Це вульгарне, кримінальне, конституційне правопорушення є показником рівня професійності та порядності всіх спеціалістів на посадах, всіх очільників Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України за 28 років, які отримували доплати за свій науковий ступінь, за інтенсивність праці. Це прямий доказ того, що фахівці та очільники Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з легкістю порушували права і свободи людини, обтяжувати громадян неконституційними обов’язками, обкрадали національне багатство, а Міністерство юстиції України це приховувало, замилювало очі суспільству, вносило неконституційні акти до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Під видом «законності», промислова власність Українського Народу була «приватизована» у відповідності до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, що була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 р. N36 та згідно інших постанов Кабміну. Саме такими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за 28 років Україна була перетворена з високо індустріальної країни на аграрну. Завдяки неконституційним нормативно-правовим актам українське суспільство сьогодні опинилося за межею злиднів, а клани олігархів та наближених до влади казнокрадів і корупціонерів збагатіли, і продовжують збагачуватися сьогодні.

Під видом «законності» соціальні стандарти в Україні для українців затверджувалися ВР України нижче рівня межі бідності, завдяки Кабінету Міністрів України, який не обґрунтовував розрахунок вартісної величини прожиткового мінімуму, а всупереч п.21 ч.1 ст.38 Бюджетного кодексу України без будь-якого обґрунтування і розрахунку просто вказував суми прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати в проектах держбюджетів впродовж 28 років. Злидні соціальних стандартів обґрунтовувались твердженням, що їх розмір встановлюється «виходячи з фінансових можливостей держави». «Узаконені» злидні для суспільства і фінансові можливості держави не завадили Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №1034 встановити захмарні зарплати і премії для керівників державних підприємств. Постановою КМУ від 11 грудня 2019 р. № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» встановити захмарні зарплати прокурорам. Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який протягнув Порошенко П.О. у неконституційний спосіб, з порушенням регламенту, з порушенням процедури його прийняття, незважаючи на фінансові можливості держави було встановлено захмарну зарплату суддям. Безглузде і економічно непоґрунтоване підвищення заробітних плат керівникам державних підприємств, захмарних зарплат прокурорам, захмарних зарплат суддям створили дірку в бюджеті. Але замість приведення законами цих витрат до економіко-фінансових реалій, Кабінет Міністрів України разом з Верховною Радою України створили ТРИ різних базових мінімальних прожиткових мінімуми: для соціуму (дітей, працівників, пенсіонерів), для прокурорів, для суддів з прямим порушенням ст.24 Конституції України.

Враховуючи зазначене випливають висновки:

a)    Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. N859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» є неконституційною;

b)   Постанова Кабінету Міністрів України Яценюка А.П. від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. № 859» є неконституційною;.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» та Постанова Кабінету Міністрів України Яценюка А.П. від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. №597 і від 19 травня 1999 р. № 859» до сьогодні не зареєстровані в порядку встановленому законом всупереч ст.117 Конституції України і суперечать ст.97 КЗпП України.

ВСІ постанови Кабінету Міністрів України 28 років не отримували правової експертизи на відповідність їх Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вони занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів у неконституційний спосіб всупереч вимог ст.117 Конституції України.

«Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України» встановлено ст.116 Конституції України.

«Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України» встановлено ст.113 Конституції України.

Невиконані норм Конституції та законів України є доказом, що Арсеній Петрович Яценюк зловживав владою і не корився законам.

Узагальнене визначення корупції, для даного дослідження згаданих постанов Кабінету Міністрів України, можна підсумувати таким чином: корупція — це використання особою, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб у вигляді грошових коштів, або будь-яких інших вигід, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Арсеній Петровичем Яценюк зловживав владою та службовим становищем видав антисоціальний, корупційний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, яким порушено ст.1, ст.8, ст.19, ст.24, ст.28, ст.43, ст.46, ст.48, ст.49, ст.113, ст.116 Конституції України, не зареєстрував його всупереч вимог ст.117 Конституції України: «Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом». Відповідальність за скоєне ним правопорушення встановлена ст.364 Кримінального кодексу України: «Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка.

3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

Розміри посадових окладів керівників підприємств, заснованих на державній та комунальній власності по всій країні більше ніж у двісті п’ятдесят разів перевищують навіть прожитковий мінімум, а не неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Антисоціальний, корупційний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України виданий Арсенієм Петровичем Яценюком суперечить Конституції України і є службовим підробленням. Статтею 366 Кримінального кодексу України встановлено: «Службове підроблення

1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів -

караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Факт умисного створення завідомо неправдивої офіційною Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. № 859» Яценюком А.П. підтверджується його свідомим ухиленням від державної реєстрації цього нормативно-правового акту всупереч вимог ст.19, ст.113, ст.116, ст.117 Конституції України, які вище указів, постанов та законів.

 

Антиконституційні, корупційні постанови від 19 травня 1999 р. N859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» та від 11 листопада 2015 р. № 1034 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р. № 859» мають бути скасовані.

Головне управління контррозвідки Служби безпеки України у сфері економіки, ДБР, НАБУ та ВАКС зобов’язані відкрити кримінальне провадження щодо діяльності громадянина Яценюка А.П. на посту Прем’єр-Міністра України. Тільки за один рік, тільки від НАК «Нафтогаз України» – втрати бюджету склали один мільярд гривень завдяки його постанові від 11 листопада 2015 р. № 1034. Якщо порахувати з моменту винесення Яценюком А.П. постанови в усіх сферах в яких нараховувались незаконні зарплати керівникам підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, то нарахується сотня мільярдів гривень, чи більше? Завдяки діяльності Яценюка А.П. бюджет України і сьогодні немає коштів для гідного забезпечення малозахищених громадян державними соціальними стандартами. На посту очільника уряду громадянин Яценюк А.П. системно порушував ст.1, ст.8, ст.19, ст.24, ст.28, ст.43, ст.46, ст.48, ст.49, ст.113, ст.116, ст.117 Конституції України, ст.364, ст.366 Кримінального кодексу України.

 

Список використаних джерел:



[[1]] Режим доступу CREDO: https://credo.pro/2023/11/359031

[[2]] Режим доступу: https://znanija.com/task/52228357

[[3]] Абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05#Text

[[4]] Режим доступу: https://www.msp.gov.ua/news/12286.html

[[5]] Міжвідомчим Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Національної академії наук України 18.05.2017 №827/403/507/113/232, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 2017 р. за № 728/30596 було встановлено, що прожитковий мінімум є абсолютним критерієм межі монетарної бідності: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-17#Text

[[7]] Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-17#Text

[[9]] Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-22#Text

[[10]] Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-23#Text

[[14]] Докладніше тут: http://bagnetnacii.blogspot.com/2023/11/blog-post_2.html.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Правові гіпотези БАР-гільдії

- Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Стаття 81. Цивільного кодексу України -