У Російській імперії до скасування кріпацтва у 1861 році, землевласники мали право на власних невільних людей-кріпаків, що обробляли їхню землю. Кріпаки вважалися власністю поміщика, і їх можна було купувати, продавати чи заставляти, як і будь-яке інше рухоме майно. Для обліку використовувалося слово «душа», наприклад, говорили «шість душ кріпаків».
«Мертві душі» — твір українського та російського
письменника Миколи В. Гоголя, вперше виданий у 1842 році1. Сюжет першого тому описує аферу головного героя, котрий,
користуючись недосконалістю законодавства, задешево скуповує в поміщиків їхніх
померлих кріпаків, щоб потім використати їх під виглядом живих для власного
збагачення. Головна дія розвивається у стосунках головного героя з поміщиками
та чиновниками, котрі уособлюють різні вади суспільства. Сюжет роману
ґрунтується на «мертвих душах» (тобто померлих кріпаках), які до наступного
обліку вважалися власністю поміщика і могли бути продані.
Сучасні літературні критики, котрі не оглядаються на
тимчасову політичну лінію суперечностей між приватним інтересом кінцевих
бенефіціарів та їхніми службовими чи представницькими повноваженнями в
Республіці, без огляду на всеосяжну
дифамацію в українських, та не тільки, ЗМІ, вважають роман
найвизначнішим твором Гоголя.
М. В. Гоголь визначив літературний жанр свого твору як
«епічна поема в прозі».
Як вже відомо читачу, відповідно імперативним приписам
Основного Закону, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні3 найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини
та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава
відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і
свобод людини є головним обов’язком держави. Ніхто не зобов’язаний виконувати
явно злочинні розпорядження чи накази. Незнання законів не звільняє від
юридичної відповідальності. Права і свободи людини і громадянина захищаються
судом. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно приписів статті
128 Конституції України (254к/96-ВР) призначення на посаду судді
здійснюється Президентом України4 за поданням Вищої ради правосуддя в порядку,
встановленому законом. Призначення
на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в
Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських
стандартів, та забезпечення права кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус
суддів» (1402-19). Саме на Закон України «Про судоустрій і статус суддів»
(1402-19) міститься відсилання у вищенаведеному положенні ст.128 Конституції
України (254к/96-ВР).
Так, згідно диспозиції ч.1 ст.4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (1402-19)
судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України (254к/96-ВР)
та законом (законом № 1402-19 – авт.).
_______________________________
1 Див.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Мертві_душі [2]. Текст
доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike
2 Все ж, автор статті радить читати будь-які
видання виключно у друкованому (паперовому) виді, так як читання паперової
книги (поеми, авторського твору, закону) допомагає зосередитися на змісті без
відволікаючих чинників персональних ґаджетів, у світлі розуміння логіки та
кібернетики та ad augusta per angusta
3 У відповідності до Комюніке від Української РСР № 373 до Генерального
Секретаря ООН від 27 серпня 1991 року - унітарний суб’єкт міжнародного права
«Українська РСР» 24 серпня 1991 року змінила свою назву на «Україна», у зв’язку
з чим - тут і далі по тексту статті, суб’єкт «Україна» слід розуміти в
контексті Комюніке № 373 від 27/VIII/1991р. та Заяви делегованих представників від України на Генеральній
Асамблеї ООН A/46/PV.14 від 30 вересня 1991 року
4 Там само
Немає коментарів:
Дописати коментар