АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на Постанову № 753/14714/20 Дарницького районного суду
м. Києва від 24.11.2020 (провадження №3/753/6676/20)
та
на Постанову № 753/14714/20 Дарницького районного суду
м. Києва від 12.10.2020 (провадження №3-зв/753/16/20) в рамках справи №
753/14714/20
На чисельні запити на публічну інформацію до Верховної ради України, до Дарницького районного суду та відкритих публічних джерел Дудко Лілія Олексіївна дізналася, що Дарницький районний суд м. Києва не утворений законом як цього вимагає ст. 125 Конституції України, тому не може вважатися судом у розумінні органу державної влади. Детальні пояснення наведені в заяві Дудко Лілія Олексіївни від 25.09.2020 з юридично обґрунтованими фактами в додатках до цієї заяви, які є в матеріалах справи (а.с.12-48). Тому Дудко Лілія Олексіївна не визнає Дарницький районний суд м. Києва чинним судом з конституційними повноваженнями і надалі буде вказувати останній як установу з назвою «Дарницький районний суд м. Києва». Також не було отримано запитуваної інформації, яка б підтвердила повноваження судді Цимбал Ірини Костянтинівни, і було зроблено відповідну заяву про відвід суду та судді (а.с.12-15).
На запит на публічну інформацію № зпі-7/2020 від 21.12.2020 щодо
правосуб’єктності та підтвердження повноважень судді Трусової Тамари
Олександрівни була отримана відповідь
№5/992/2020 від 28.12.2020 (див. додаток до апеляційної скарги 2) від установи
з назвою «Дарницький районний суд м. Києва», де відсутня запитувана інформація, яка б підтвердила повноваження судді,
як цього вимагає розділ VIII Конституції України 1996 року та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №
2453-VI від 07.07.2010, ЗУ «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Тому Дудко Лілія Олексіївна не визнає Трусову Тамару Олександрівну
суддею з конституційними повноваженнями і надалі буде вказувати її як фізичну
особу.
Дудко Лілію Олексіївну, людину і громадянку
України, Постановою установи з назвою «Дарницький районний суд м. Києва»
(надалі – Постанова) було притягнуто до адміністративної відповідальності за
ст. 443 КУпАП. У своїй Постанові фізична особа на ім’я Трусова
Тамара Олександрівна визнала Дудко Лілію
Олексіївну винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
частиною 2 статті 443 Кодексу України про адміністративні
правопорушення (у редакції Закону України від 06.11.2020 № 1000-IX), та
постановила накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі
п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255
гривень. Також стягнути з Дудко Лілії Олексіївни на користь держави судовий
збір в сумі 420,40 грн.
Вказана Постанова є незаконною і
необґрунтованою, прийнятою з грубим порушенням норм матеріального та
процесуального права та прав Дудко Лілії Олексіївни, а відтак підлягає до
скасування в цілому судом апеляційної інстанції.
Фізичної особою Трусовою Тамарою Олександрівною при розгляді справи 753/14714/20
про притягнення Дудко Лілії
Олексіївни до адміністративної відповідальності
допущено низку істотних порушень норм процесуального права, порушено право
людини та громадянки України Дудко
Лілії Олексіївни на справедливий суд, гарантоване статтею 6
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушено
засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом,
змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні
перед судом їх переконливості.
По-перше, фізична особа Трусова Тамара Олександрівна у якості слідчого судді
винесла Постанову 753/14714/20 Дарницького районного суду м.
Києва від 12.10.2020 (провадження №3-зв/753/16/20) замість Ухвали, в якій відмовила у задоволенні
заяви Дудко Лілії Олексіївни про відвід судді Цимбал Ірини Костянтинівни, всупереч вимогам ст.ст.30, 75, 76 КПК.
При винесенні рішення у Постанові
проігнорувала заявлені юридично обґрунтовані факти в якості доказів в 11-ти
додатках, доданих до заяви про відвід (а.с.12-48). Своїми діями та рішенням порушила імперативні норми прямої дії ст.ст. 55, 124, 125 ,129 Конституції
України 1996 року, стст. 1-5 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст 17 ЗУ
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
та не звернулася до апеляційного чи
будь-якого іншого суду про визначення підсудності.
Європейський суд з
прав людей (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях (справа «Guincho проти Португалії»,
заява №8990/80, рішення від 10.07.1984 р., справа «Dobertin проти Франції»,
заява №13089/87, рішення від 25.02.1993 р. передбачив, що держави-учасниці ради
Європи зобов’язані організувати свою правову систему таким чином, щоб
забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції
про захист прав людей і основоположних свобод (далі Конвенція). Пп. 2, 3
вказаної статті охоплюють лише сфери кримінального судочинства, вони
передбачають зокрема презумпцію невинуватості та гарантують процесуальні права
кожній особі у вчиненні кримінального правопорушення, тобто передбачають
процесуальні гарантії, які ЕСПЛ вважає складовими елементами справедливого
правосуддя.
Першим ключовим
поняттям для ст. 6
Конвенції є поняття «суд встановлений законом». Під цим поняттям
розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до
його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури.
Цей орган має бути встановлений законом.
Вказана вимога
поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання
таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні ЄСПЛ у
справі «Zand проти Австрії», заява №7360/76, доповідь комісії від 12.10.1978
р., висловлена думка, що суд встановлений законом передбачає всю організаційну
структуру судів, включно з питаннями, які належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з положенням
ст. 6 Конвенції і європейськими стандартів суд в будь-якому випадку повинен
бути створений на підставі закону і судочинство в демократичному суспільстві
мусить залежати не від розсуду виконавчої влади, а має регламентуватися
законом, джерелом якого є Парламент («Сoёme and others проти Бельгії», заява
№32492/96, 325547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, рішення від 22.06.2000
р., «Richert проти Польщі», заява №54809/07, рішення від 25.10.2011).
Безумовно орган,
створений не на підставі закону не матиме легітимності, необхідної в
демократичному суспільстві для розгляду індивідуальних скарг.
У рішенні справи
«Fruni проти Словаччини», заява №8014/07, рішення від 21.06.2011 зазначено, що
у країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути
залишена на розсуд судових органів, хоча це і не означає, що суди не матимуть
певної свободи тлумачення відповідно національного законодавства.
Вимога «утворений
законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але і на
склад колегії суду, як це зазначено у
рішенні ЄСПЛ «Buscarini and others проти Сван Маріно», заява №31657/96, рішення
від 18.02.1999 та «Posokhov проти Росії», заява №63486/00, п.39, ECHR 2003-IV
рішення від 04.08.2003.
Практика
автоматичного продовження повноважень суддів на визначений строк повноважень
суддів на невизначений строк після спливу встановленого законом строку їхніх
повноважень до моменту, коли вони будуть повторно призначені на посаду була
визнана ЄСПЛ такою, що порушує принцип суду встановленого законом у
справі «Gurov проти Молдови», заява №36455/02, п.37-39, рішення від 11.07.2006.
Враховуючи практику
ЄСПЛ можна зробити висновок, що суд буде вважатися встановленим законом лише за
наступних умов:
·
Суд утворений безпосередньо на
підставі закону
·
Суд діє в межах своєї предметної,
функціональної та територіальної юрисдикції
·
Суд діє у законному складі
По-друге, фізична особа Трусова Тамара Олександрівна не повідомила про зміну складу суду, що вже вона Трусова Тамара
Олександрівна стала головуючою суддею у справі, не надсилала повісток про призначення судових засідань, винесла рішення
без присутності Дудко Лілії Олексіївни та притягнула Дудко Лілію Олексіївну
до адміністративної відповідальності, незважаючи на відсутність належно
складеного протоколу в справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином було порушено п.
3 ст. 278 КУпАП, коли Дудко Лілію Олексіївну не повідомили, не сповістили
належним чином, під її особистий підпис про розгляд справи у інший час;
порушено п. 5 ст. 278 КУпАП, у якому вона має право скористатися послугами
представника і адвоката; вона була позбавлена можливості дослідити у суді чи
правильно складено протокол та інші матеріали справи; розгляд справи проведено
без з’ясування думки сторін по
справі.
Такими діями порушено право Дудко Лілії Олексіївни на захист, на
ознайомлення з матеріалами справи, на звернення за юридичною допомогою.
Більш того, коли 21.12.2020 року Дудко Лілія Олексіївна звернулася
особисто в установу з назвою «Дарницький районний суд м. Києва» дізнатися про
рух справи, ознайомитися з матеріалами справи, їй було відмовлено секретарем
суду фізичною особою Кримчук Яною Романівною. Заяви не приймалися. Про
порушення своїх прав Дудко Лілія Олексіївна була змушена 21.12.2020 о 14 год.
53 хвил. викликати слідчо-оперативну групу (далі СОГ) та зробити заяву про
злочин (реєстраційний ЖЕО номер 64949339) до органів Національної поліції за
номером 102 та просила відновити її в конституційних правах, закріплених ст.ст.
40, 55 Конституції України. О 15:20 зателефонував інспектор поліції Дорошенко
Максим Леонтійович (моб.тел. 0936087212) повідомити, що заява про виклик СОГ
для встановлення факту злочину поставлена у чергу.
Кримчук Яна Романівна не припиняла злочину доки Дудко Лілія Олексіївна
не поскаржилася до керівника апарату суду Реверук Вікторії Сергіївни. Подавши
заяви та отримавши інформацію Дудко Лілія Олексіївна відмінила виклик СОГ.
По-третє, всупереч ст.ст. 246-247, 255 КУпАП фізична особа Трусова Тамара
Олександрівна продовжила розгляд справи по суті не з’ясувавши правосуб’єктність
фізичної особи Бондар Олесі Володимирівни, яка складала протокол (а.с.1) та
фізичної особи на ім’я Олександр П’ятниківський, який заявлений в матеріалах
справи (а.с.9) як Начальник Дарницького Управління поліції Головного Управління
Національної Поліції у місті Києві Національної поліції України, від імені якої
було направлено позов та матеріали справи на розгляд суду. На документі (а.с.9)
відсутня гербова печатка і взагалі будь які ознаки приналежності даного
документа до органу державної влади.
Наразі з відкритих джерел та відповідей на чисельні запити про публічну
інформацію відомо, що Дарницьке Управління Поліції Головного Управління
Національної Поліції у місті Києві Національної поліції України як
територіальний (відокремлений) підрозділ
не має статусу юридичної особи та не має цивільної правоздатності та
дієздатності, не може бути позивачем, відповідачем в суді та не може виступати
стороною у договірних відносинах.
Так з безкоштовного витягу з ЄДР (див. додаток до апеляційної скарги 3)
на сайті Міністерства Юстиції України зареєстровано юридичну особу з назвою
Головне Управління Національної Поліції у місті Києві з кодом ЄДРПОУ 40108583,
керівник якого КРИЩЕНКО АНДРІЙ ЄВГЕНОВИЧ. В переліку «осіб, які можуть вчиняти
дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати
документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім’я, по батькові, дані про
наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» фізична особа Олександр П’ятниківський не значиться.
Відповідно до безкоштовного запиту ЄДР на сайті Міністерства Юстиції
України юридичну особу з назвою «Національна Поліція України» код 40108578
утворено Постановою Кабінету міністрів України (далі КМУ) № 641 від 02.09.2015,
що є беззаперечним закінченим злочином останніх за ознаками ст.ст. 260, 365,
109 ККУ, оскільки є поза межами владних повноважень КМУ. Відповідно до п. 91
ст.116 чинної Конституції України 1996 року КМУ утворює, реорганізовує відповідно до закону
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Верховна рада як
центральний законодавчий орган України закону
про утворення Національної поліції не приймала, а чинний закон «Про
національну поліцію» відповідно до преамбули «визначає правові засади
організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а
також порядок проходження служби в Національній поліції України», а не утворює
останню. Відповідно до абз. 6 ст.17 чинної Конституції України 1996 року на території України забороняється
створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених
законом.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету міністрів
України № 730 від 16.09.2015 територіальні органи Національної поліції утворені «як юридичні
особи публічного права».
З відповіді Верховної ради України №18/10-1390 від 27.08.2020 (див.
додаток до апеляційної скарги 4) щодо надання фотокопій оригіналу першої та
останньої сторінок (за підписами Президента України і Голови Верховної ради
України) повідомляється, що нормативно-правового акту (Закону), яким встановлено і визначено порядок утворення, ліквідації, реорганізації, реєстрації та набуття правового
статусу юридичних осіб публічного права – органів державної влади, органів
влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, то такого
нормативного акту не існує.
Таким чином організація з назвою «Національна поліція» та всі її
підрозділи є нічим інакшим як незаконне збройне формування і не має жодних
владних повноважень, встановлених ЗУ «Про національну поліцію».
Тобто фізичної особи Бондар Олеся Володимирівна, фізична особа
Ольга Забой, фізична особа Римар Артем Сергійович,
фізична особа Олександр П’ятниківський взагалі не мали
жодного права складати протокол, подавати матеріали справи в суд, навіть
підходити до Дудко Лілії Олексіївни з якимись вимогами.
Складання адміністративних матеріалів неуповноваженими особами є карним
злочином за ч.2 ст.366 ККУ «Службове підроблення».
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне
правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження у справах про
адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне
з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із
законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи
про адміністративне правопорушення зобов`язаний
з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана
особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є
обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову
шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення
на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне
правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище,
ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка
притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце,
час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який
передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і
потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також
зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається
до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих
протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати
пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а
також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268
цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Власноручно викладені цією особою пояснення та зауваження додаються до
протоколу, про що до нього вноситься відповідний запис із зазначенням кількості
аркушів, на яких подано такі пояснення та/або зауваження.
Стаття 443 КУпАП передбачає відповідальність за «порушення
правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних
правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від
інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів
місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами».
Так відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від
інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У
рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні,
протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав
фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, які і
є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст.
443 КУпАП.
Згідно ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні
в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть
відповідальність згідно із законами України.
Положенням підпункту 1 пункту 2 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про
запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби
COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено заборону
перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту,
зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до статті 29 Закону
України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 20
травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання
поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,
спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних
заходів» (далі - Постанова КМУ № 392).
Даною постановою КМУ №392 на
всій території України, в тому числі і у м. Києві, з 22 травня 2020 р. до 22
червня 2020 р. установлено карантин та продовжено дію карантину,
встановленого постановою Кабінету
Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на
території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої
коронавірусом SARS-CoV-2»".
Отже, диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що не називаючи
конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для
встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є
законами про адміністративну відповідальність, тому, у даному випадку,
посилання на конкретні нормативні акти, що визначають правила, які, згідно з
протоколом, порушила Дудко Лілія Олексіївна , є обов`язковим, а отже у
протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена відповідна
стаття певного нормативного акту (частина, пункт) та має бути викладено їх
зміст.
А оскільки період карантину за Постановою КМУ №392 був до 22 червня 2020, а сам протокол
складений 27.08.2020, то Дудко Лілія Олексіївна ніяк не могла порушувати вимогу підп. 1 п. 3 вказаної Постанови КМУ
№392 від 22.05.2020.
І якщо карантин продовжувався, то в протоколі мали вказуватися
відповідні за це постанови!
Враховуючи наведене та надаючи оцінку протоколу серії ГР № 182192 від
27.08.2020 про адміністративне правопорушення за ст. 443 КУпАП, у
розумінні ст. 251 КУпАП, останній є недопустимим доказом, оскільки він був
складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки не зазначено норму Закону,
яку було порушено фізичною особою Бондар Олесею Володимирівною та не
викладено її зміст, що в даному випадку є обов`язковим, а тому провадження у
справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Більш того, згадувана Постанова КМУ № 392 від 22.05.2020, як наслідок
первинної Постанови КМУ №211 від 11.03.2020, це взагалі фактичні підробки
оскільки 11.03.2020 відповідних засідань уряду не відбувалося (джерело https://www.kmu.gov.ua/timeline?&type=meetings&from=01.03.2020&till=31.03.2020), (скріншот сторінки засідань КМУ див. додаток 5), що є закінченим
злочином за ознаками ст.ст.109,
111, 382, 366, 364, 396 Кримінального кодексу України. Весь карантин є
антиконституційним та наочним фактом повалення Конституційного ладу в Україні!
Призначення № 1/11763/0/1-20 Ляшка Віктора Кириловича на посаду заступника Міністра охорони
здоров’я України – головним державним санітарним лікарем України відбулося
11.03.2020 (див додаток 6), а подання на карантин 10.03.2020 (див. додаток 7)
від неуповноваженої особи Заступника міністра охорони здоров’я Ляшка Віктора
Кириловича не тільки днем раніше,
але і всупереч вимогам ст. 29 ЗУ «Про
захист населення від інфекційних хвороб»,
за якою:
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів
України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони здоров’я, за
поданням головного державного санітарного лікаря України.
Наразі така посада як головний санітарний лікар України відсутня. А посада
заступника Міністра охорони здоров’я України – головного державного санітарного
лікаря України, яку обіймає Ляшко Віктор Кирилович, в ЗУ «Про захист населення
від інфекційних хвороб» взагалі не згадується!
Весь так званий карантин є антиконституційним. Конституційний Суд
України в своєму Рішенні № 10-р/2020
від 28.08.2020 наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини
і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке
обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною
Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення
такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Статтею 60 Конституції України 1996 року закріплено, що ніхто не
зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає
юридична відповідальність.
Матеріали справи і сам протокол про адміністративне правопорушення
складено внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України 1996 року та законами України,
міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення
прав та свобод людини. та приниженням честі та гідності Дудко Лілії Олексіївни,
з порушеннями ЗУ «Про захист персональних даних».
Відповідно до ст. 19 Конституції України 1996 року правовий порядок в
Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути
примушений робити те, що не передбачено законодавством. Та виключно законами
України визначаються права і свободи людини і громадянина,
гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина (ст. 92 Конституції
України 1996 року).
Тому Дудко Лілія Олексіївна не
має обов’язку виконувати Постанову КМУ № 392 чи будь-яку іншу, які для
громадян взагалі носять рекомендаційний характер.
На 27.08.2020 чинною була редакція ст. 443 КУпАП, норма якої була бланкетною та
посилалалася на інші акти законодавства, зокрема ЗУ «Про захист населення від
інфекційних хвороб", відповідно до ст.20 якого
Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні
хвороби чи є бактеріоносіями
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є
бактеріоносіями, зобов'язані:
вживати рекомендованих медичними працівниками
заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
виконувати вимоги та рекомендації медичних
працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи
закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
проходити у встановлені строки необхідні
медичні огляди та обстеження.
Дудко Лілія Олексіївна являється здоровою людиною, тому не має
вищезазначених обов’язків та нести відповідальність за їх невиконання.
Відповідно до ст. 64 Конституції
України 1996 року Конституційні права і свободи людини і громадянина не
можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих
обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
В Україні не введені ані воєнний, ані надзвичайний стани.
В будь якому випадку Дудко Лілія Олексіївна заявляє своє право дихати
вільно без перешкод відповідно до її конституційного права захищати своє життя
і здоров'я від протиправних посягань, яке гарантується ст. 27 Конституції
України 1996 року.
Відповідно до частини 1 ст. 58 Конституції України закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони
пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак Дудко Лілія Олексіївна не має правової відповідальності щодо
обставин, викладених в матеріалах справи та протоколу від 27.08.2020 за
перебування 27.08.2020 в громадських будинках, спорудах, громадському
транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту,
зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі
виготовлених самостійно, яке відповідно до абзаців 3,4 ст. 443 КУпАП
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, оскільки вказані абзаци ст. 443 КУпАП
внесені після набуття чинності ЗУ № 1000-ІХ від 06.11.2020 лише 21.11.2020! Після дати складання протоколу!
По-четверте, слід звернути увагу суду на самі матеріали справи та факти їх службового
підроблення, про що буде подано відповідну заяву до компетентних органів.
У матеріалах справи наявний документ, що має назву «протокол про адміністративне правопорушення» (а.с.1), який взагалі
було підроблено без будь-якого
повідомлення Дудко Лілію Олексіївну про мету його складання, без висунутих
звинувачень Дудко Лілії Олексіївни у будь-яких правопорушеннях. Складення
протоколу в описаний спосіб унеможливлювало його використання як доказу у
справі про адміністративне правопорушення.
Даний нікчемний протокол про адміністративне правопорушення Серія ГР
182192 від 27.08.2020 є протиправним та незаконним, а провадження в справі
про адміністративне правопорушення повинно бути закрито в порядку ч.1, ст. 247
КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення) з наступних
підстав:
27 серпня 2020 року о 15 год 30 хв фізичною особою на ім’я
Бондар Олеся Володимирівна, яка видає себе за рядову поліції дільничного
офіцера поліції Дарницького управління поліції ГУНП в місті Києві, було складено
протокол про адміністративне правопорушення Серія ГР 182192 від 27.08.2020 про
притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України Дудко Лілії
Олексіївни за ч.1 ст. 443 КУпАП.
В полі «місце складання протоколу»
зазначається «м. Київ», що унеможливлює встановити де саме складався протокол,
на місці вчинення правопорушення чи дома у фізичної особи, яка складала
протокол.
В полі «особу встановлено» внесені відомості «паспорт НК 254841 виданий
Деснянським ВМУ МВС України в м. Києві 08.02.1997», що свідчить про факт
підробки протоколу, оскільки у Дудко Лілії Олексіївні геть інший паспорт, який
видавався геть іншим органом в іншому місті.
За вказаною адресою реєстрації та проживання не проживає ніяка Дудко
Лілія Олексіївна з паспортом НК 254841 виданим Деснянським ВМУ МВС України в м.
Києві 08.02.1997. Тобто Дудко Лілія
Олексіївна не є зазначеним правопорушником ні в якому разі.
Відповідно до Кодексу України про
адміністративні правопорушення, Законів України
“Про Національну поліцію”, ”Про безоплатну правову допомогу”, Постанови
Кабінету Міністрів України № 1363 від 28 грудня 2011 року, підпунктів 3,
4, 6, 7, 12, 13, 15, 19, п. 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, з метою
дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні
правопорушення, а також приведення нормативно-правових актів у відповідність до
законодавства, яке регулює діяльність Національної поліції, наказом
Міністерства Внутрішніх Справ України № 1376 від 6 листопада 2015 року
затверджено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні
правопорушення в органах поліції (далі Інструкція).
Положеннями абзацу 4, ст. 9, розділу 2 Інструкції закріплено, що при
складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються,
зокрема: у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ,
що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його
видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила
правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо),
дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що
його видав(ла));
Зі змісту копії протоколу про адміністративне правопорушення Серія ГР
182192 від 27.08.2020 (а.с.1) вбачається, що у графі «назва документа,
серія, №, ким і коли виданий», відсутня інформація щодо документу, за
яким можна повністю встановити особу, на яку складали протокол про адміністративне правопорушення
Серія ГР 182192 від 27.08.2020 – тобто особа, яка притягається до
адміністративної відповідальності, не встановлена належним чином згідно цієї
Інструкції та ст.43 ЗУ Про нотаріат.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення Серія
ГР 182192 від 27.08.2020 вказано адресу «м. Київ, вул. Севостопольська, 7/13».
Звертаю увагу суду, що в Києві відсутня вказана в протоколі адреса вул.
Севостопольска 7/13. Такої вулиці з
такою назвою в місті Києві не існує! Таким чином не вказано місце події, як
це вимагається положеннями ст. 256 КУпАП та
Тобто встановити місце
вчинення правопорушення неможливо.
Положеннями ст. 256 КУпАП закріплено, що у протоколі про адміністративне правопорушення
зазначаються: дата і місце його
складання, посада, прізвище, ім’я,
по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної
відповідальності (у разі її виявлення); місце,
час вчинення і суть адміністративного
правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за
дане правопорушення; прізвища,
адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його
письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення
справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також
зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка
притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і
потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відсутність підписів Дудко Лілії Олексіївни зумовлено фактом підробки
протоколу і переховування факту його складання. Відповідно не були роз’яснені
її права та обов’язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України
1996 року, статтею 268 КУпАП.
Для дотримання законності при розгляді справ про адміністративні
правопорушення у випадку особистого огляду або огляду речей необхідна
присутність понятих. КУпАП визначає, що особистий огляд може
провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в
присутності двох понятих тієї ж статі.
Натомість в протоколі
зазначені понятими двоє осіб чоловічої статі, що є грубим порушенням.
Так в своєму рапорті (а.с.2) фізична особа Бондар Олеся Володимирівна
зазначає «Громадянка Дудко Л.О.,
15.04.1980 р.н., своїми діями вчинив
правопорушення передбачене ст. 44-3 КУпАП.»
Звідки стає незрозумілим, хто це був жінка чи чоловік, що напевно можна
було би визначити з інформації в паспорті, якби фізична особа Бондар Олеся
Володимирівна дійсно бачила такий документ. Адже в паспорті зазначається стать.
Відповідно і в Постанові фізична особа Трусова Тамара Олександрівна
суперечливо вказує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності
як жіночої статі, так і чоловічої (абзац перший по тексту Постанови – «…про
притягнення Дудко Лілії Олексіївни, 15.04.1980 р.н., непрацюючої, проживаючої…», абзац четвертий по тексту Постанови-
«До суду Дудко Л.О. не з’явився…).
Пояснення свідків протирічать одне одному, і не співпадають з даними
протоколу. Адже у своєму поясненні (а.с.4) свідок фізична особа на ім’я
Журавель Володимир Миколайович вказує Дудко Лілію Олександрівну, а свідок фізична особа Добрівський Ярослав
Володимирович вказує Дудко Лілію Олексіївну
(а.с.5). Двох різних людей в якості особи, яка скоїла правопорушення! Також час
скоєння правопорушення обидва свідки вказали 11 год 00 хвил, а в протоколі час зазначено як 15 год. 30 хвил.
Відповідно до текстів пояснень свідків пояснення приймав старший
лейтенант поліції Сторож А.О., а підписалася вже інша фізична особа О.В.
Бондар. Що є ще одним фактом службового
підроблення!
Свій рапорт (а.с.2) фізична особа на ім’я Олеся Бондар склала днем
раніше 26.08.2020, а правопорушення
відбулося 27.08.2020. Ще один факт службового підроблення!
В рапорті (а.с.3) фізична особи на ім’я Ольга Забой, ДОП Дарницького УП
ГУНП в м. Києві рядової поліції, зазначається геть інший час вчинення
правопорушення, а саме 18 год 00 хв. Ще
один факт службового підроблення!
В матеріалах справи в якості доказів долучено роздруковані на аркушах
три фотоматеріали (а.с.6-8) невідомого походження, за якими важко встановити не
те що особу, її прикмети, а й місце, де вони були зняті. Неможливо дізнатися
яким чином вони були отримані і хто саме на них зображений. Оскільки фізична
особа Трусова Тамара Олександрівна не викликала Дудко Лілію Олексіївну на
засідання, яка і не була присутня з цієї причини, Трусова Тамара Олександрівна
ніяк не могла вважати фотоматеріали (а.с.6-8) належними доказами по справі,
адже не могла пересвідчитися, чи дійсно на них Дудко Лілія Олексіївна чи хтось
інший. Дудко Лілія Олексіївна не визнає, що зображена на цих фотоматеріалах.
Виходячи з усього вище викладеного щодо матеріалів справи жоден з них не
може бути визнаний належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, як
цього вимагає ст.251 КУпАП та ст.ст. 84-89 КПК України.
Судом не встановлено особу, яка складала протокол та особу, яка подавала
матеріали на розгляд, не перевірено їх повноваження щодо права .складати
протоколи згідно ст. 255 КупАП, прийнято справу для розгляду і відкрито
провадження з грубим порушенням процесуальних норм.
Згідно зі змістом статей 254, 255, 278 притягнення до відповідальності особи
за відсутності належно складеного протоколу є неможливим. Всупереч цьому
фізична особа Трусова Тамара Олександрівна притягнула Дудко Лілію Олексіївну до
адміністративної відповідальності за відсутності належно складеного протоколу,
підробленими та суперечливими матеріалами справи, що слід вважати істотним
порушенням норм процесуального права.
За таких умов використання протоколу, рапорту,
фотоматеріалів як доказу без його перевірки на допустимість згідно з вимогами
КУпАП та КПК без надання йому критичної оцінки слід розглядати як істотне
порушення суддею норм процесуального права, причому таке, що вчинене умисно.
Таким чином, були порушені права Дудко Лілії Олексіївни як особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності (стаття 443
КУпАП), а в цілому – і її право на справедливий суд, гарантоване статтею 6
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене висновок суду про вчинення Дудко Лілії Олексіївни
адміністративного правопорушення є явно необґрунтованим і перебуває у
суперечності із презумпцією невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її
застосування Європейським судом.
Таким чином, фізична особа Трусова Тамара Олександрівна при розгляді
справи №753/14714/20 істотно порушила
норми процесуального права та право Дудко Лілії Олексіївни на справедливий суд,
гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зауважити, що ЄСПЛ не розмежовує кримінальне обвинувачення та
обвинувачення у вчиненні «адміністративних правопорушень» (передбачене Кодексом
України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), Митним кодексом чи
іншим спеціальним законодавством), і якщо покарання містить санкцію у вигляді позбавлення
свободи (арешту) або значної суми штрафу, то ЄСПЛ розглядає таке стягнення як
кримінальне.
Згідно ст. 60 Конституції
України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного
розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Згідно ст. 124
Конституції України Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно ст.109
Кримінального кодексу України дії, спрямовані на насильницьку
зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи
повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова
про вчинення таких дій, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до
десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) кожній людині гарантовано право звернутись до
суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Конституція має найвищу
юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді
конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.
З метою правильного застосування норм Конституції
при здійсненні правосуддя Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам
такі роз'яснення:
1. Відповідно до ст.8 Конституції в
Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та
свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і
зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість
діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування
Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність
має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом
забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід
мати на увазі, що згідно зі ст.22 Конституції закріплені в ній
права і свободи людини й громадянина не є вичерпними.
2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу
юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст
будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його
відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати
Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на
Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції
України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній
справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою
зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до
Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати
перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції
законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд
першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.
З огляду на зазначене вище, керуючись положеннями статей 5, 6, 8, 9, 55, 124, 125, 128
Конституції України, вищезазначеними нормами
міжнародного права, які є невід’ємною складовою українського законодавства, стст. 287-293 КупАП, відповідно до якого кожна особа має право в порядку,
встановленому цим Кодексом, звернутися до апеляційного суду, якщо вважає, що
рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права,
свободи або законні інтереси – для захисту їх шляхом встановлення наявності чи
відсутності компетенції (повноважень) та підтвердження законності попередньо
ухвалених іменем України судових рішень в провадженні в адміністративній справі
№753/14714/20 зазначених вище суддей, які представляють відповідно,
зазначений вище суд першої інстанцій, та для встановлення факту законності в
розумінні ст.
124 Конституції України здійснення
правосуддя при розгляді зазначеної справи та дотримання законності та інших
конституційних принципів при формуванні складу державних органів з цією метою,
у тому числі їх обрання, призначення, звільнення їх з посади, та керуючись Законом України «Про
судочинство та статус суддів», а також на
підставі стст.
287-293 КупАП, стст. 6, 7
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою
пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996
ПРОШУ: 1. Визнати незаконною та скасувати Постанову 753/14714/20 районного суду м. Києва від
12.10.2020 року, справа № 753/14714/202. Визнати незаконною та скасувати Постанову 753/14714/20 районного суду м. Києва від
24.11.2020 року, справа № 753/14714/20, та закрити провадження у справі за відсутності складу правопорушення3. Постановити нове рішення, яким закрити провадження у справі №753/14714/20 у зв'язку
з відсутністю правопорушення, передбаченого ст. 443 КУпАП. Додатки:
1. Заява про поновлення строків на апеляційне оскарження
від 30.12.2020
2. Паперова версія електронного документу відповіді №5/992/2020 від
28.12.2020 від установи з назвою «Дарницький районний суд м. Києва»
3. Паперова версія електронного документу безкоштовного витягу з ЄДР на
сайті Міністерства Юстиції України про юридичну особу з назвою Головне Управління Національної Поліції у
місті Києві з кодом ЄДРПОУ 40108583
4. Паперова версія електронного документу відповіді Верховної ради України
№18/10-1390 від 27.08.2020
5. Паперова версія електронного документу скріншоту
сторінки КМУ від 27.09.2020
6. Паперова версія електронного документу
Призначення Ляшка Віктора Кириловича на посаду заступника Міністра охорони
здоров’я України – головним державним санітарним лікарем України №
1/11763/0/1-20 від 11.03.2020
7. Паперова версія електронного документу Подання
на карантин від 10.03.2020
У випадку не виконання або неналежного виконання моїх вимог Людини –
Громадянки самостійної української держави - УКРАЇНИ на території
Україна в унітарній державі Республіка Україна берете на себе повну особисту
майнову матеріальну і не матеріальну відповідальність, відшкодування моральних
збитків у параметрах та на умовах встановлених особисто мною – Людиною найвищою
соціальною цінністю України та Громадянкою самостійної української держави - УКРАЇНИ
– співвласницею (співзасновницею) самостійної української держави - УКРАЇНИ
з моменту реєстрації цієї заяви – вимоги !
Уразі відхилення моєї заяви – вимоги правосуб`єктом якої є Людина і
Громадянка самостійної української держави - УКРАЇНИ або залишення
останньої без обґрунтованої відповіді або неповноти надання відповіді на
прохання та законні вимоги по заяві – вимозі, буду змушена звернутися у
відповідні державні компетентні органи для відновлення своїх порушених
конституційних прав правосуб`єктності Людини і Громадянки самостійної
української держави - УКРАЇНИ з віднесенням всіх витрат на Ваш рахунок
та притягнення винних осіб до відповідальності!
30.12.2020
ЗАЯВА
про поновлення строків
на апеляційне оскарження
Постановою Дарницького районного суду в м. Києві №753/14714/20 від
24.11.2020 року по справі про адміністративне правопорушення № 753/14714/20
постановлено було притягнуто до
адміністративної відповідальності за ст. 443 КУпАП та постановлено
визнати Дудко Лілію Олексіївну винною у вчиненні адміністративного правопорушення,
передбаченого частиною 2 статті 443 Кодексу України про
адміністративні правопорушення (у редакції Закону України від 06.11.2020 №
1000-IX), накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі
п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255
гривень. Також стягнути з Дудко Лілії Олексіївни на користь держави судовий
збір в сумі 420,40 грн.
З даним
рішенням суду я не погоджуюсь і маю намір оскаржити його в апеляційному
порядку. Однак, у встановлений законом строк я не змогла подати апеляційну
скаргу у зв'язку з тим, що було порушено п. 3 ст. 278 КУпАП, коли мене не
повідомили, не сповістили належним чином, під мій особистий підпис про розгляд
справи у інший час; порушено п. 5 ст. 278 КУпАП, в якому я маю право
скористатися послугами представника і адвоката; я була позбавлена можливості
дослідити у суді чи правильно складено протокол та інші матеріали справи;
розгляд справи проведено без з`ясування думки сторін по справі. Постанову суду
також мені не надсилалася.
Більш того, коли 21.12.2020
року Дудко Лілія Олексіївна звернулася особисто в установу з назвою «Дарницький
районний суд м. Києва» дізнатися про рух справи, ознайомитися з матеріалами
справи, їй було відмовлено секретарем суду фізичною особою Кримчук Яною
Романівною. Заяви не приймалися. Про порушення своїх прав Дудко Лілія
Олексіївна була змушена 21.12.2020 о 14 год. 53 хвил. викликати
слідчо-оперативну групу (далі СОГ) та зробити заяву про злочин (реєстраційний
ЖЕО номер 64949339) до органів Національної поліції за номером 102 та просила
відновити її в конституційних правах, закріплених ст.ст. 40, 55 Конституції
України. О 15:20 зателефонував інспектор поліції Дорошенко Максим Леонтійович
(моб.тел. 0936087212) повідомити, що заява про виклик СОГ для встановлення
факту злочину поставлена у чергу.
Кримчук Яна Романівна не
припиняла злочину доки Дудко Лілія Олексіївна не поскаржилася до керівника
апарату суду Реверук Вікторії Сергіївни. Подавши заяви та отримавши інформацію
Дудко Лілія Олексіївна відмінила виклик СОГ.
Оскаржувану постанову
отримала 21.12.2020 року, тому вважаю, що підстави пропущення строку є
поважними і такими, що потребують поновлення.
Згідно
ст. 294 КУпАП, ст.ст.117, 395 КПК України,
Прошу:
1.
Поновити строк на
апеляційне оскарження постанови суду №753/14714/20 від 24.11.2020 по справі про
адміністративне правопорушення №753/14714/20.
Додатки:
1. Копія заяви до Дарницького районного суду м. Києва від
21.12.2020 щодо ознайомлення з матеріалами справи.
У випадку не виконання або неналежного виконання
моїх вимог Людини – Громадянки самостійної української держави - УКРАЇНИ
на території Україна в унітарній державі Республіка Україна берете на себе
повну особисту майнову матеріальну і не матеріальну відповідальність,
відшкодування моральних збитків у параметрах та на умовах встановлених особисто
мною – Людиною найвищою соціальною цінністю України та Громадянкою самостійної
української держави - УКРАЇНИ – співвласницею (співзасновницею)
самостійної української держави - УКРАЇНИ з моменту реєстрації цієї
заяви – вимоги !
Уразі відхилення моєї заяви – вимоги правосуб`єктом якої є Людина і
Громадянка самостійної української держави - УКРАЇНИ або залишення
останньої без обґрунтованої відповіді або неповноти надання відповіді на
прохання та законні вимоги по заяві – вимозі, буду змушена звернутися у
відповідні державні компетентні органи для відновлення своїх порушених
конституційних прав правосуб`єктності Людини і Громадянки самостійної
української держави - УКРАЇНИ з віднесенням всіх витрат на Ваш
рахунок та притягнення винних осіб до відповідальності!
30.12.2020 Лілія Олексіївна Дудко
МОЛОДЕЦЬ !! ТИ КРАСУНЯ ТА СОЛДАТ ПРАВДИ !!
ВідповістиВидалитиЦе БОМБА!!!Дякую за роботу.
ВідповістиВидалити