- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

пʼятниця, 12 березня 2021 р.

Магістр права Віталій Бибик: Що таке «УКРАЇНА»????

 

Передмова: редакція сайту «Багнет Нації» залишає за собою право не погоджуватися з деякими трактуваннями викладених в даному матеріалі обставин і фактів, виносячи питання в формат юридично-правової дискусії, але з величезною повагою ставиться до самостійних досліджень автора, які в майбутньому доповнять матеріали кримінальних справ проти «державності».  

Цього року, виповнюється рівно тридцять років з моменту, як наша так звана держава «УКРАЇНА» стала незалежною і тридцять років, як наш народ нещадно грабують і знищують, як фізично, так і морально, культурно і максимально з усіх можливих сторін.

Тому давайте ж розберемося чому так сталося, і якими були саме юридичні основи для створення такої ситуації.

Для початку потрібно повернутися на тридцять один рік назад, а саме в 16 липня 1990 року, коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет України. Хоча сама по собі Декларація не являється нормативно-правовим актом, але вона заклала основи для прийняття майбутніх актів, і в ній в першу чергу була озвучена назва нового суб’єкта права, а саме Україна. Чому я акцентую на цьому увагу, оскільки якщо на той момент людина в розмові могла УРСР назвати Україною, нічого поганого в цьому не було, так само говорили і про інші республіки, але коли мова заходить про нормативно-правові акти, це вже має досить вагоме значення, оскільки навіть кома поставлена не в тому місці може нести за собою складні юридичні наслідки.

І почати, я думаю, потрібно з Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі – УРСР) «Про економічну самостійність Української РСР» від 8 серпня 1990 року, в основу якого і було вперше покладено положення Декларації про державний суверенітет України. І перше, що може кинутись у очі – це ст. 2 «Економічна   самостійність    Української    РСР    покликана забезпечити: соціальну захищеність кожного громадянина України», виникає питання – хто такі громадяни України? Конституція СРСР 1977 року, Закон про громадянство СРСР від 23 травня 1990 року, Конституція УРСР 1978 року, Указ «Про порядок прийняття до громадянства Української РСР» від 4 вересня 1981 року затверджений Законом УРСР говорять, що в УРСР на той момент могли бути виключно громадяни СРСР та громадяни УРСР, звідки з’явились громадяни України (саме як суб’єкта права), оскільки, як такої в юридичній площині, України не існувало.

Продовжимо, в тому ж Законі УРСР «Про економічну самостійність Української РСР», в ст. 6 «Банківська і грошова система Української РСР» говориться про Національний банк України. Знову ж таки, про банк не існуючого суб’єкта права. Сам банк було утворено, відповідно до Закону УРСР «Про банки і банківську діяльність», де йому було присвячено цілий розділ.

Наступним і самим ключовим було прийняття Постанови Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України".

Перше, на що потрібно звернути увагу в даному документі: «Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою», враховуючи вище сказане, можна зазначити, що не можливо проголосити незалежність того, що в принципі не існує, по логіці це повинно виглядати так «Проголосити 24 серпня 1991 року Українську Радянську Соціалістичну Республіку незалежною демократичною державою», оскільки саме вона являлася частиною Радянського Союзу відповідно до ст. 71 Конституція СРСР 1977 року.

Друге, «З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки», тут не зрозуміло якої саме республіки, оскільки в самому акті не вказувалось, що Україна є республікою (зазначалось лише «створення самостійної української держави – УКРАЇНИ»).

Третє, «1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності», дане твердження нам прямо зазначає, що суб’єкт права УКРАЇНА, з’явиться лише виключно після оголошення результатів республікансьго референдуму, а тому всі документи в яких до 5 грудня 1991 року (дата оголошення результатів референдуму) зазначається УКРАЇНА, можна вважати нікчемними. До того ж зазначу, що відповідно до Закону СРСР «Про порядок вирішення питань, пов'язаних з виходом союзної республіки з СРСР» ст. 2 «Референдум проводиться таємним голосуванням не раніше ніж через шість і не пізніше ніж через дев'ять місяців після прийняття рішення про порушення питання про вихід союзної республіки з СРСР», якщо порахувати проміжок часу між 24 серпням 1991 до 1 грудня 1991, то ми отримаємо лише три місяці та один тиждень, а тому навіть результати цього референдуму можна вважати незаконними та нікчемними, оскільки порушено строки проведення референдуму, далі процедуру виходу республіки можна навіть не розглядати, так як вона в самому зачатку була порушена.

Четверте, Постанову Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України" підписав Голова Верховної Ради Української РСР, в той же час АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ прийнятий ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ і був підписаний без розшифровки підпису та посади підписанта (оригінал документу).

Отже, враховуючи все вище сказане і навіть опустивши момент з незаконністю проведення референдуму, будемо вважати, що суб’єкт права УКРАЇНА виникає саме після оголошення результатів референдуму від 1 грудня 1991 року.

Наступним розглянемо Закон України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 17 вересня 1991 року.

Самою важливою тут є ст. 16.  «У  назві  і  тексті  Конституції  (888-09)   слова "Українська Радянська  Соціалістична  Республіка"  та  "Українська РСР"  замінити  словом  "Україна"». Що це означає? Це фактично єдиний документ який підтверджує перейменування УРСР в УКРАЇНУ, але, по-перше, це є незаконно, оскільки, як я повторюся суб’єкт права УКРАЇНА виникає саме після оголошення результатів референдуму від 1 грудня 1991 року, по-друге, що є досить іронічним УРСР в УКРАЇНУ перейменовується  Законом України. На основі цього закону перейменовуються всі державні органи влади.

Трішки раніше від цього закону, було прийнято Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року. Враховуючи інформацію зазначену абзацом вище, ми вже бачимо підміни в назві, починаючи з Закону України, правонаступництвом (неіснуючого суб’єкт права) України, і закінчуючи тим, що він був підписаний Головою Верховної Ради України 12 вересня 1991 року, хоча перейменування по їхній логіці було 17 вересня 1991 року.

До речі, таку ситуацію зв’язану з тим що перейменування відбулось 17 вересня 1991 року, а назва Україна використовувалась нормативного-правових актах після 24 серпня 1991 року було багато, наприклад:

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про військові формування на Україні» від 24 серпня 1991;

ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про Міністра оборони України»  від 3 вересня 1991;

Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991

Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991.

І навіть враховуючи, що після 17 вересня 1991 року, всі нормативно-правові акти вже, по їхній логіці, можна приймати використовуючи назву УКРАЇНА, до оприлюднення результатів референдуму, такі акти є незаконними. А це є досить важливим бо в цей період було прийнято, наприклад Закон України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991, цікавий момент, враховуючи дату прийняття даного закону, не зрозуміло звідки тоді з’явились громадяни України в Законі УРСР «Про економічну самостійність Української РСР», враховуючи, що навіть положення Декларації про державний суверенітет України, які були покладені в основу даного закону, говорять про громадян Української РСР, то звідки більше ніж на рік раніше з’явилися громадяни України є черговою загадкою.

І от ми приблизились до другої ключової дати, 1 грудня 1991 року, день проведення референдуму.

Першою нестиковкою є те, що в Постанові Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України" вказано «1 грудня 1991 року провести республіканський референдум», коли в той же час було проведено всеукраїнський референдум, що підтверджується Законом УРСР «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03 липня 1991 року, ПОСТАНОВОЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» від 11 жовтня 1990 року.

В чому виникає колізія???

В назві самих референдумів, можна звичайно сказати, що це звичайне прискіпування, але Законі УРСР «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» в ст. 2 говориться:

«Порядок  підготовки  і проведення всеукраїнського та місцевих референдумів  регулюється Конституцією Української РСР (888-09), цим Законом, а також іншими законодавчими актами Української РСР.

Порядок  підготовки і проведення республіканського і місцевих референдумів  у  Кримській   АРСР   регулюється   цим   Законом  і законодавством Кримської АРСР»

Тобто, закон чітко розмежовує всеукраїнський та республіканський референдуми, але тут виникає дивна колізія, за якою відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України" повинен бути проведений референдум про незалежність Кримської АРСР, якщо буквально сприймати дані слова в постанові. З цього ми розуміємо, що термін всеукраїнський референдум стосується суб’єкта права УКРАЇНА, який з’явиться лише після всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.

Предметом відання всеукраїнського референдуму відповідно до ст. 3 являється: затвердження Конституції Української РСР, її окремих положень та внесення до Конституції Української РСР змін і доповнень; прийняття, зміна або скасування законів Української РСР або їх окремих положень; прийняття рішень, які визначають основний  зміст  Конституції Української РСР, законів Української РСР та інших правових актів. З усього переліченого, положення, що стосуються визначення незалежності та самостійності в ст. 3 відсутні, що знову підтверджує невідповідність статусу референдумів.

Другою нестиковкою є той факт, що 1 грудня 1991 року громадяни СРСР/УРСР прийшли на виборчу дільницю, щоб проголосувати на всеукраїнському референдумі та обрати Президента України (вибори якого були назначено на той же день). І якщо з всеукраїнським референдумом все зрозуміло, то із Президентом України потрібно розібратись.

На момент виборів існувало два цікавих закони: Закон УРСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 року та Закон УРСР «Про Президента Української РСР» від 5 липня 1991 року, які до речі чинні на сьогодні і в них не вносились зміни на підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 17 вересня 1991 року, хоча на підставі цього закону було перейменовано всі органи державної влади.

Був ще також третій Закон УРСР «Про вибори Президента Української РСР» від 5 липня 1991 року, який став Законом України «Про вибори Президента України» лише в редакції від 16 березня 1994 року, на даний момент втратив чинність.

В результаті спостерігаємо ситуацію, коли ми маємо три закони, в яких закріплено посаду Президента Української РСР, а на виборах обираємо Президента України.

Третьою нестиковкою є те, що в усіх офіційних документах ООН того періоду, а також на сайті ООН, є примітка із зірочкою, що 24 серпня 1991 року Українська РСР змінила свою назву на Україна, приклад такого документу. До того ж тут варто наголосити на формулювання в тексті «змінила свою назву», хоча як я вже говорив, єдиним документом що стосується зміни назви – є Закон України «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 17 вересня 1991 року.

Також варто зазначити, Постійним представництвом Української РСР УКРАЇНИ при ООН 27 серпня 1991 року було надіслано листа, на підставі якого в ООН і вважали, що Українська РСР перейменована на УКРАЇНУ. Якщо ознайомитись з текстом листа і зробити його переклад, простежується недвозначний натяк, що УКРАЇНУ проголошено одразу 24 серпня 1991 року на підставі рішення Верховної Ради Української РСР і ні про який референдум, на якому це рішення повинно було бути затверджено, мова взагалі не ведеться.

Повернемося до референдуму. 5 грудня 1991 року було оголошено результати референдуму, на основі яких було затверджено АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Кожен на той час новоспечений громадянин УКРАЇНИ (УРСР), перебуваючи в ейфорії та радості від того, що тепер він проживає у своїй власній незалежній державі, насправді не розумів за що він голосував.

Якщо уважно читати дану статтю, а також нормативно-правові акти на які додаються посилання, то можна помітити, що частина власних назв пишеться звично для кожного з нас, де перша буква велика, а інші маленькі (приклад: Верховна Рада Української РСР), так і інша частина власних назв, яка пишеться повністю з великої літери (приклад: УКРАЇНА). Важливо відмітити, що у випадках, де в статті зустрічаються слова написані повністю з великої літери, в більшості випадків таке написання було взято з нормативно-правових актів. Дане явище стовідсотково спостерігається виключно там, де фігурує назва УКРАЇНА, і жодного разу відносно Української РСР.

Чому саме так??? Давайте розбиратися. З великої літери ми зустрічаємо такі назви, як УКРАЇНА, ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ і т.д. Здавалося б, яка різниця. Для звичайного люду це не матиме різниці, але оскільки це закріплено в нормативно-правових актах, це несе правові наслідки. В чому вони виражаються? Якщо звернутися до історії, то Римському приватному праві вже здавна існувало поняття фізичної та юридичної особи. Назва юридичної особи в документах зазначалася повністю великими літерами. Тут важливо звернути акцент на «приватне право», «юридична особа», «великими літерами». Виходячи з такої точки зору, ми розуміємо, що всі державні органи і сама держава Україна є юридичними особами приватного права, а простіше кажучи підприємствами. І якщо розглядати всю ситуацію яка складалася в період 1990-1992 роки, все стає на свої місця, і ті неточності та нестиковки, які я розбирав в даній статті, зв’язуються в один логічний ланцюг.

Звичайно, можна задати логічне питання: - А як ціла держава може бути підприємством, чи кампанією, чи корпорацією (варіант для себе можете вибрати самі)? Цьому є документальні підтвердження. На міжнародному просторі існує компанія The Dun & Bradstreet, яка володіє міжнародним реєстром юридичних осіб, а точніше компаній бізнес партнерів. Інформацію з даного реєстру можна отримати як безпосередньо через сайт компанії https://www.dnb.com, так і через сайти агрегатори upik.de (нині https://www.bisnode.de/). В цих реєстрах можна знайти такий суб’єкт під назвою UKRAINE, також раніше на сайті upik.de надавалася більш детальніша інформація і хоча її зараз неможливо переглянути (безкоштовно звичайно), але скріншоти з того часу залишилися. Можна перевірити номера і підтвердити факт правдивості інформації. Зразу хочу зазначити, що в реєстрі містяться десятки компаній з назвою UKRAINE та UKRAINA, але чим саме вирізняється компанія з кодом 947142167. На скріншоті є пункт Activity (SIC) 9999, що це означає. Activity перекладається, як діяльність. SIC – це американський класифікатор економічної діяльності, аналог українського КВЕД (Класифікатор видів економічної діяльності). Всі SIC коди в підгрупі 9900 відносяться до державних органів та установ, під кодом 9999 знаходяться Установи без класифікації. А тепер згадуємо, що це реєстр компаній бізнес партнерів (це твердження не мої слова, взято із сайту компанії The Dun & Bradstreet), і все стає на свої місця.

З цікавого, що можна помітити в реєстрі компанія UKRAINE (947142167), являється платником податків в Сполучених Штатах Америки в штаті Анкоридж (Аляска). Все це чітко відображається в сучасній українській політиці, коли фактично УКРАЇНА є колонією США і знаходиться під зовнішнім управлінням колоніальної адміністрації, особливо це стало помітним після державного перевороту в 2014 році.

Підсумовуючи все вище сказане, з глибоким жалем хочеться відмітити, що «так званий» тридцятирічний державотворчий процес в нашій державі є найбільшою аферою століття, де всі люди є громадянами корпорації, де державні псевдо органи є підприємствами, де тридцять років ведеться безбожний грабіж і знищення всього населення, а люди які вірили в світле майбутнє Республіки України стали заручниками ситуації, коли зовнішній ворог зруйнував Радянський Союз руками правлячою еліти в середині держави, в обмін на можливість легалізувати свої надбання, як за часів Союзу, так і майбутній грабіж уже де-факто колишніх Республік, бо де-юре Союз РСР до цього часу існує. Це зрозуміло і як Українська РСР виходила зі складу Союзу, так і з того, що Союз Радянських Соціалістичних Республік є членом ради безпеки ООН відповідно до його статуту до цих пір, ст. 25 Статуту.


10 коментарів:

  1. Дякую,дуже корисна стаття.
    Буду поширювати по всім мережам і закликаю всіх робити це.

    ВідповістиВидалити
  2. Как всегда полезно и познавательно! Спасибо за ТРУДы!

    ВідповістиВидалити
  3. щось смердить..перекручуваня та підтасовка фактів, особливо уміляє платник податків УКРАЇНА...спробуйте напрягти мізки, з якою иетою це зроблено.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. а з якою ж? Якщо все не так, то що є - так? То ваша відповідь: не знаю як, але не так!

      Видалити
  4. надайте будь ласка контактні дані (електронна пошта чи ноер телефону ) Віталія Бибика

    ВідповістиВидалити
  5. Дякую за колосальну роботу і детальне роз'яснення. Нарешті все зрозуміло і вклалося в моїй голові.Щиро дякую.

    ВідповістиВидалити

Правові гіпотези БАР-гільдії

- Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Стаття 81. Цивільного кодексу України -