Служба безпеки України
Голові Служби безпеки України
ІВАНУ БАКАНОВУ
Адрес: вулиця Володимирська, 33, Київ, 01601
Телефон: 0800 501 482
ПАВЛІЧЕНКО
Дмитро Олександрович
Гончаренко Лідії Леонідівни
Заява про кримінальне правопорушення
під час прийняття прем’єр-міністром України Шмигаль
Денисом Анатолійовичем та членами уряду КМУ постанов № 211 від 11 березня 2020 року, № 249
від 29 березня 2020 року та № 255 від 02 квітня 2020 року.
Від імені прем’єр-міністра України Шмигаль Дениса Анатолійовича 3 квітня в "Урядовому кур'єрі" та
на сайті Урядого порталу були опубліковані постанови Кабінету Міністрів України
№ 211 від 11 березня 2020 року, № 249 від 29 березня 2020 року та № 255 від 02 квітня 2020 року.У свою
чергу, згідно сайту Кабінету Міністрів України :
(https://www.kmu.gov.ua/timeline?&type=meetings&from=10.03.2020&till=28.04.2020),
зазначені
постанови в зазначені дні не розглядались.
Порядок прийняття актів Кабінету Міністрів
визначено статтею 52 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” Відповідно до пунктів 8 - 10 статті 46 Закону засідання
Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється
протоколом, який є офіційним документом. Але, офіційного засідання КМУ для
прийняття постанови № 211 від 11
березня 2020 року не було.
Я, ПАВЛІЧЕНКО Дмитро
Олександрович , Гончаренко Лідіїя Леонідівна етнічний українець та засновник Самостійної
Української держави України, не можу погодитись із зазначеними діями фізичної
особи без громадянства з назвою прем’єр-міністр
України Шмигаль Денис
Анатолійович разом з групою осіб (членами уряду КМУ) ,
оскільки не існує офіційних доказів утворення Кабінету Міністрів України, як
юридичної особи публічного права - державної установи виконавчої влади , згідно
результативною частиною Акту
проголошення незалежності основою якого є офіційне Рішення № 17 пленарного
засідання від 24 серпня 1991року Верховної Ради Української РСР 12-го конституційного скликання - про
створення Самостійної Української
держави України.
Незаперечним підтвердженням вищенаведених
обставин є наступне:
24 серпня 1991
року офіційним Рішенням
№17 пленарного засідання конституційної Верховної
Ради Української РСР 12-го
конституційного скликання за УЧАСТІ362
конституційних
Народних депутатів Української Радянської
Соціалістичної Республіки, о 18-00 годині було офіційно
створено Самостійну українську державу - Україна.
01 грудня
1991 року за результатами
Всеукраїнського референдуму Українського
народу Української РСР
з питання підтримання АКТу проголошення незалежності
від 24 серпня 1991
року, офіційно відбулася Самостійна
українська держава
України, з повним державним
суверенітетом, як Українська
Республіка Українського
народу Української РСР;
01 грудня 1991 року за
результатами Всеукраїнського
референдуму Українського народу
Української РСР з питання
підтримання
резолютивної частини АКТу проголошення незалежності
від 24 серпня 1991 року, ОСНОВУ
якого складає офіційне
Рішення №17 прийняте о 18-00
годині пленарного засідання конституційної
Верховної Ради Української
РСР 12-го
конституційного скликання за УЧАСТІ362
конституційних
Народних депутатів Української Радянської
Соціалістичної Республіки.
Український народ Української
РСР, безпосередньо та
офіційно став Українським
народом Самостійної української
держави України та офіційним
правонаступником Українського
народу Української РСР.
01 грудня
1991 року за офіційними результатами
Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР з питання підтримання резолютивної
частини АКТу проголошення незалежності
від 24 серпня 1991 року, в частині
створення Самостійної
української держави
України.
23 липня 1996
року, у відповідності з
положеннями ч.1 ст.13, ч.1 ст.17 та ч.4
ст.124 Конституції України від 28
червня 1996 року, Український народ Самостійної
української держави України,
як офіційний правонаступник Українського
народу Української
РСР, вже офіційно
став унітарним суб’єктом
конституційних прав та конституційних повноважень, безпосередньо встановлених
вищевказаними положеннями Конституції України.
На підтвердження
вищенаведених обставин, згідно положення
розділу 1 та розділу
7 самої преамбули Конституції України, якими офіційно
встановлено,
- зазначено що
«Верховна Рада України»
офіційно ДІЄ та призначає на
посаду безпосередньо та
тільки від імені Українського народу, під час виконання своїх конституційних
повноважень, безпосередньо та
офіційно встановлених положеннями
ст. 85 Конституції України;
- офіційно діє тільки та
виключно на підставі
МАНДАТУ Українського народу Самостійної
української держави України, яка 01
грудня 1991 року, згідно
офіційних результатів Всеукраїнського референдуму
Українського народу Української
РСР, офіційно відбулася САМЕ
як її Українська
РеспублікаУкраїнського народу
Української РСР.
05 жовтня 2005 року, офіційна
ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ вищевказаної офіційної
ВОЛІ Українського народу Української РСР саме 01грудня 1991
року та
його офіційного
правонаступника Українського народу Самостійної
української держави України,
-саме
на Всеукраїнському референдумі Українського народуУкраїнської РСР 01 грудня
1991 року, було
ще раз зазначеноу відповідності з
положеннями ст.152 Розділу ХІІ Конституції України «Конституційний
СУД України», вже НАЗАВЖДИ закарбовано
офіційним Рішенням Конституційного Суду України
від 05 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі№ 1-5/2005
«Про офіційне тлумачення
положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України», яким ВИЗНАНО
обов’язковість Результатів Всеукраїнського Референдуму Українського
народу Української РСР 01 грудня
1991 року;
А сама
довічна офіційна ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ
самої ВОЛІ Українського народу Української
РСР 01 грудня 1991 року, в ЧАСТИНІ, підтримання
створення Самостійної
української держави
України, як Української Республіки, була вже офіційно підтверджена та закріплена
положеннями ч.4 ст. 382 «Невиконання
судового рішення» КК України, що «Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського
суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне
недодержання нею висновку Конституційного Суду України» карається
позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років».
Тому саме такі
незаконні дії фізичних осіб без національності,а саме " прем’єр-міністр
України Шмигаль Денис Анатолійович та всі члени самозваного уряду КМУ
з нікчемними «посвідченнями
особи» з назвою «Україна –
Паспорт» без громадянства офіційно не утворених РВ «УМВС України», вже
є закінченим злочином останніх,
безпосередньо
встановлений положеннями ст.111 «Державна зрада» КК України, та
замахом на злочин, встановлений
положеннями ст.109 «Захоплення
….. державної влади» КК України.
А тому
звільняється від доказування
та підтверджується відсутність утворення Верховною Радою України такого органу як КМУ наступне:
1) Відсутність офіційних доказів жодного офіційного
розгляду та прийняття жодного Закону
України «Про громадянський паспорт»,
саме у відповідності з положеннями ст.4
та розділу 2 ст.8 Конституції України, офіційну основу якого безпосередньо
складала б сама Конституція
України від 28
червня 1991 року, "Громадянський Кодекс України" та офіційне Рішення
№17 пленарного засідання 24
серпня 1991 року о 18-00 Верховної Ради Української РСР 12-го
конституційного скликання, про створення Самостійної української держави
України;
- Яка 01 грудня 1991 року офіційно
відбулася як Українська
Республіка, офіційно скасувавши своїм
офіційним створенням, не тільки
«офіційні результати» самих
нікчемних виборів
першого нікчемного «Президента
України» Кравчука Л.М., а
і безпосередньо саме
нікчемне та самопроголошене останнім
датою 26 серпня 1991 року віртуальне «Громадянство України всіх
національностей», до якого Український
народ Української РСР
датою 26 серпня 1991 року не
мав жодного офіційного відношення,
як і до створення неіснуючої в
природі на той час
жодної «Президії» тим більше
ще нествореної ще до
цього часу жодної «Верховної
Ради України», тим більше, як
державної установи законодавчої влади безпосередньо встановленої
самою резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України від 24
серпня 1991 року.
На підтвердження вищенаведених обставин
зазначено у Відомостях
Верховної Ради України, періоду 7
жовтня 1993 року, Закон України
«Про назву , структуру і
кількісний склад нового парламенту
України» від 7 жовтня 1993 року № 34 88, тобто не ВРУ;
Тобто, таким чином повністю
звільняється від доказування ,
що в дійсності
«Верховна Рада України» САМЕ, є як державна установа
законодавчої влади безпосередньо встановленої резолютивною
частиною АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991
року, -
в частині, створення Самостійної української держави
України,
«Верховна Рада України» офіційно
не створювалася в період 24 серпня 1991 року та 7 жовтня 1993 року, за безпосередньою участю
Українського народу
Української РСР, та його офіційного правонаступника 01 грудня
1991 року Українського
народу Самостійної української держави України.
Чим повністю
доводить офіційно саму
нікчемність та незаконність «Верховної Ради України» здійснювати призначення
за поданням Президента України Прем’єр-міністра України усіх посадовців у тому числі урядовців до « Кабінету Міністрів
України»
( КМУ) .
Прем’єр-міністр
України Шмигаль Дениса Анатолійовича
не утвореного «
Кабінету Міністрів України» відверто та свідомо
ігнорували невиконання Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по
справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
Закону України«Про внесення змін
до Конституції України» від 08
грудня 2004 року № 2222-ІV;
- Яким було
офіційно визнано неконституційним саме
створення
пропорційних -
неконституційних законодавчих органів
"Верховної Ради України", у відсутність доказів
офіційного внесення офіційних
конституційних змін, у спосіб
безпосередньо встановлений положеннями
ч.1 ст.156 Конституції
України, до самих
конституційних положень основного
виборчого закону,
встановленого положеннями ст.71
та ч.1 ст.76 Конституції України.
2) Закон
України «Про назву, структуру і кількісний
склад нового парламенту України»
від 07 жовтня 1993 року № 34
88;
- Який повністю звільняє від
доказування, що «Верховна
Рада України» тим більше як державна
установа законодавчої влади безпосередньо встановлена резолютивною частиною АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, - в
частині, створення Самостійної української держави
України, в період 24 серпня 1991 року та07 жовтня 1993 року, в дійсності
НІКОЛИ офіційно не створювалась не тільки
за безпосередньою участю
Українського народу
Української РСР та за участі
його офіційного правонаступника Українського
народу Самостійної української держави України, а і на підставі їх
офіційних Мандатів Українського народу.
Витяг ДРСУ № 19208222
від 28 серпня
2014 року з
ЄДРОПОУ юридичної особи
публічного права та
органу державної влади
з найменуванням «Верховна Рада України», - яким
станом на 28
серпня 2014 року, офіційно встановлено, - що
«В
єдиному державному реєстрі юридичних
осіб ……записів юридичної
особи з назвою Верховна Рада України, не
знайдено».
САМ факт державної зради підтверджує офіційний відеозапис
офіційного виступу пропорційного - неконституційного Президента України Порошенка П.О. в
кнесеті держави ІЗРАІЛЬ
датою 23 грудня 2015
року, у якому
останній офіційно повідомив Президента
ІЗРАІЛЯ та його
депутатів, що саме
національна меншина
«УКРАЇНИ» є офіційними
засновниками Української
Республіки та самої
«УКРАЇНИ», та що
останнє незаперечно та
повністю підтверджується саме
НИМИ, а не Українською державою.
Тому вищенаведеним повністю доводиться що віртуальна державна
установа з найменуванням «Верховна Рада України» та її сателітом
"Кабінет Міністрів України",
в період з
24 серпня 1991 року по 07 жовтня 1993 року, в
дійсності була незаконним центральним
відділенням антидержавної організації з найменуванням офіційно
не утвореної 01 грудня 1991
року «УКРАЇНИ», як "незалежної
демократичної держави" на незаконних засадах офіційно припинених 01 грудня 1991 року самопроголошених 26 серпня
1991 року нікчемних «Громадян України всіх
національностей» двічі офіційно
не утвореного 30 вересня та 1 грудня 1991 року нікчемного «Народу України», так як останній у випадку
його дійсного та
офіційного створення підлягав обов'язковій
асиміляції, у межах державної
території Самостійної української
держави України.
А
тим більше її
офіційного невизнання безпосередньо самими
нікчемними «державними службовими особами»
виконавчої влади,
які в дійсності
офіційно ніколи не присягали Українському народу, та згідно своїх нікчемних «документів» взагалі
офіційно не представляють
останній на своїх нікчемних
«державних посадах», тим
більше на
засадах офіційно припинених 1 грудня 1991 року самопроголошених 26 серпня 1991 року нікчемних «Громадян України всіх національностей» саме офіційно не утвореної 1 грудня
1991 року «УКРАЇНИ», як «республіки», - офіційно не утвореного 30 вересня
та 1 грудня 1991 року нікчемного «Народу України» з нікчемними «посвідченнями
особи» з назвою «Україна –
Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС України»;
Тому саме
такі незаконні дії вищевказаних фізичних
осіб без національності, з нікчемними «посвідченнями особи» з назвою «Україна – Паспорт» офіційно не утворених РВ «УМВС
України», вже
є закінченим злочином останніх,
безпосередньо
встановлений положеннями ст.111 «Державна зрада» КК
України,
та замахом на злочин, встановлений
положеннями ст.109 «Захоплення
….. державної влади» КК України.
Тому для
звільнення від доказування
в СУДІ та
підтвердження дійсного
існування у
Відомостях Верховної Ради України
наступне:
1. Положення розділу 1
та розділу 7 Преамбули
Конституції України від 28 червня 1996 року;
2. Постанову Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року № 1442-12 «Про звернення Президії Верховної
Ради України до Громадян України всіх національностей державо утворюючих націй»;
3. Відсутність жодних офіційних доказів
Верховної Ради України , з
офіційного розгляду та
прийняття жодного
Закону України «Про міліцію»;
4. Перехідні
та прикінцеві положення
Закону України «Про
Національну поліцію» від 2
липня 2015 року № 580-VIII, якими
офіційно встановлено:
- «Визнати такими, що втратили чинність:
Закон Української РСР "Про
міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII / (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4,
ст. 20 із наступними змінами) та Постанова
Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію
Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР,
1991 р., № 4, ст. 21).
У підтвердження вищенаведених
обставин у Відомостях
Верховної Ради України
та у Віснику
Президента України, періоду
23 липня 1996
року та 19
листопада 2019 року, відсутні :
1) Згідно офіційним положенням
ч.3 розділу 2 ст.81 «Види юридичних осіб» ЦК України,
якими офіційно встановлено що
Президент України, своїм
розпорядчим АКТом, тим
більше від імені
Українського народу, /- у
підтвердження дивись розділ
1 преамбули
Конституції України, та
саму присягу Президента України/, утворює
тільки ОДНУ
юридичну особу публічного
права, у нашому випадку з офіційною
назвою державної установи виконавчої влади КМУ, безпосередньо встановленої резолютивною
частиною АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року;
2)
Відсутність у Віснику Президента України, періоду 1 грудня 1991
року , 23 липня 1996 року та 20 березня 2019 року, у нашому випадку жодного
офіційного Указу Президента
України, про офіційне створення у вищевказаний
період, жодної конституційної Верховної
Ради України, саме як державної установи
законодавчої влади та
юридичної особи публічного
права - безпосередньо
встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року;
3) Відсутність у
Віснику Президента України, періоду
1 грудня 1991
року , 23 липня 1996 року та 20 березня 2020 року, у нашому випадку жодного
офіційного Указу Президента
України, про офіційне створення у вищевказаний
період, жодного конституційного Кабінету Міністрів України , саме
як державної установи виконавчої влади та
юридичної особи публічного
права - безпосередньо
встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року.
Тим більше
, вище наведене шляхом порівняння з
другою сторінкою
нікчемного «Посвідчення особи»
з назвою «Україна – Паспорт» офіційно
не утвореного до дати 2 липня 2015
року та
після, жодного та дійного РВ «УМВС України», саме
безпосередньо зазначає відсутність належного громадянства прем’єр-міністра
України Шмигаль Дениса Анатолійовича та іншим
"державних осіб КМУ"
Де
незаперечним офіційним підтвердженням існування
саме таких незаконних
обставин є безпосередньо
самі офіційні перехідні
положення самого нікчемного пропорційного – неконституційного
Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21
грудня 2006 року №
514-V;
У підтвердження вищенаведеного згідно запиту до КМУ від 17.01.20 Рачок
Андрія Володимировича з приводу " офіційного утворення КМУ ", листом
Секретаріату КМУ від 24 січня 2020 року № 17-20/190 зазначено "...що
КМУ....не є розпорядником інформаціцїї за запитом", тобто « Кабінет Міністрів України» - досі не утворений.
Положення ч.2
Розділу XI «Прикінцеві положення»
пропорційного - неконституційного Закону
України «Про Кабінет міністрів
України » від 21
грудня 2006 року №
514-V, якими безпосередньо
та офіційно встановлено
наступне;
– «2.
Визнати таким, що втратив чинність,
САМЕ 21 грудня 2006 року, Закон Української РСР "Про Раду Міністрів
Української РСР" (4157-09);
Таким чином, Верховна рада України ні коли
не затверджувала Державні символи України від імені Самостійної Української держави України згідно результативною частиною
Акту проголошення незалежності основою якого є офіційне Рішення № 17
пленарного засідання від 24 серпня
1991року Верховної Ради Української
РСР 12-го конституційного скликання -
про створення Самостійної Української
держави України.
Згідно
ПОСТАНОВИ КМУ від 18 липня 2007 р. № 950"Про затвердження Регламенту
Кабінету Міністрів України" Розділ 2. Організація роботи Кабінету
Міністрів ст.4. Організаційні засади діяльності
п.2. Члени Кабінету Міністрів
забезпечують Кабінету Міністрів єдність та несуть відповідно до закону солідарну відповідальність
за результати діяльності Кабінету Міністрів як колегіального органу виконавчої
влади і особисто несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері
державного управління.
З
огляду вище вказаного фізособи: прем’єр-міністр України Шмигаль Денис Анатолійович та всі члени самозваного уряду КМУ
СВІДОМО та незаконно винесли постанов від № 211 від 11 березня 2020 року, № 249
від 29 березня 2020 року та № 255
від 02 квітня 2020 року у незаконних інтересах
та на користь ЕКОНОМІКИ
іншої держави, а
з цим і буде офіційно звільнено від доказування
в СУДІ зазначених осіб закінчений
злочин,
безпосередньо встановлений не тільки положеннями
ч.2 ст.365 «Перевищення влади або службових
повноважень» та ч.4 ст. 382 «Невиконання
судового рішення» КК
України, а і
безпосередньо встановлений положеннями
ч.1 ст.109 «Дії спрямовані ……на захоплення державної
влади» та ч.1
ст.111 «Державна зрада» КК України;
А і шляхом відвертого та свідомого невиконання прем’єр-міністром України Шмигаль
Денисом Анатолійовичем та всіх
членів самозваного уряду КМУ Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 « за
конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;
-
Яким було офіційно
визнано неконституційним саме
створення
пропорційних -
неконституційних законодавчих органів
Верховної Ради України, у
відсутність доказів офіційного
внесення офіційних конституційних змін, у спосіб
безпосередньо встановлений положеннями
ч.1 ст.156 Конституції
України, до самих
конституційних положень основного
виборчого закону,
встановленого положеннями ст.71
та ч.1 ст.76 Конституції України.
Спрямований
закінчений злочин, безпосередньо
встановлений положеннями ч.2
ст.365 КК України «Перевищення влади або службових
повноважень» та ч.4ст. 382 «Невиконання судового
рішення» КК України, а і
безпосередньо встановлений положеннями
ч.1 ст.109 КК України «Дії
спрямовані ……на захоплення
державної влади»та ч.1
ст.111 «Державна зрада» КК України.
У ч.3. ст. 365 КК України
передбачено кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових
повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за
межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки. Безпосереднім
об’єктом злочину у цьому випадку будуть суспільно небезпечним діянням самої
посадової особи судової адміністрації.
Суспільно небезпечними наслідками є тяжкі
наслідки, які відповідно до п.6. постанови Пленуму Верховного суду України №15
від 26.12.2003р. "Про судову практику у справах про перевищення влади або
службових повноважень" будуть полягати у значному підриву авторитету
судової та публічної влади в Україні перед власними громадянами .
Суб’єктивна сторона характеризується
виною у формі прямого умислу
посадової особи,
як державного
службовця
обізнаний
з нормативними положенням законодавства України . Тобто, зазначена посадова
особа та інші усвідомлювали характер свого діяння, передбачав його наслідки і бажав їх настання.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 214 КПК України
слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви,
повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного
виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення
кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до
Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий,
прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і
повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та
зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про
кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до п.2 ст.216 КПК України «Підслідність»,
слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених
статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 201, 201-1, 258-258.5,
265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 332-2, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438,
439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України .
Відповідно до ст. 60 КПК України заявником є
фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про
кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати
досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: 1) отримати від
органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і
реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3)
отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Згідно з п.1.2.,1.3., 1.4. Розділу ІІ
Положення "Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових
розслідувань" затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69
від 17.08.2012р. відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві,
повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4
частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема мати
короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Особа, яка подає
заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення під розпис попереджається
про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім
випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв’язку. Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення
вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну
відповідальність (за виключенням випадків, коли таке попередження не можливо
зробити з об’єктивних причин, зокрема надходження заяви, повідомлення поштою,
іншим засобом зв’язку.
Вищевказана заява відповідає усім зазначеним
вимогам, подається засобами зв’язку і повинна бути внесена до Єдиного реєстру
досудових розслідувань.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.
60, 214, 215, 216, 218 КПК України, П Р
О Ш У:
1.
Прийняти заяву до розгляду.
2. Внести до Єдиного
реєстру досудових розслідувань відомості відносно Шмигаль Дениса Анатолійовича та всіх членів Кабінету Міністрів
України (ФІО згідна офіційного сайту КМУ: https://www.kmu.gov.ua/uryad-ta-organi-vladi/team) відомості
за ознаками кримінальних правопорушень
передбачених ст.ст.109,111,382,366,364,396 Кримінального кодексу України.
3.Протягом однієї
ДОБИ офіційно підтвердити
вищевказані факти та їх
обставини викладені у цій
заяві факти закінченого злочину,
безпосередньо встановленого
положеннями ст.109 ККУ« Захоплення ….
державної влади», ст.111 ККУ «Державна зрада», ч.4 ст.382 ККУ «Невиконання судового рішення», ч.2 ст. 366 ККУ«Службове підроблення», ч.3 ст.364ККУ«Зловживання владою або
службовим становищем»,ст.396КК
України«Приховування злочину» у діях
Шмигаль Дениса Анатолійовича
та всіх членів Кабінету Міністрів України.
Нагадую, що у разі невиконання вказаних
вимог закону про внесення відомостей до Реєстру протягом 24 год. та початок
досудового розслідування, заявник отримує право на оскарження до суду
бездіяльності службових осіб в порядку ч.1 ст. 303 КПК України.
Заявник Дмитро Павліченко Лідія Гончаренко
_________2020 року
Республіка Україна - назва така? Хочу зазначити думку юристів, що ВР обрана голосуванням народу і тому маємо таку законодавчу владу. Слава Богу, ВР не вводила такого, що понаписував КМ
ВідповістиВидалити