- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

пʼятниця, 30 грудня 2022 р.

Законодавець має врегулювати питання сплати судового збору у справах, що пов’язані із порушенням прав споживачів – зразок заяви (автор: Андрій Карпович)

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Денису Вячеславовичу Маслову,

 

 

Ваші ПІБ, повна адреса, контакти

 

 

ЗАЯВА

(про виправлення недоліків у роботі органу державної законодавчої гілки влади)

 

       1.Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст.1 Конституції України (254к/96-ВР).

       2.Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ч.1 ст.6 Конституції України (254к/96-ВР).

       3.Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст.75 Конституції України (254к/96-ВР).

       4.До повноважень Верховної Рада України належить прийняття законів (п.3 ч.1 ст.85 Конституції України (254к/96-ВР).

       5.Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина (п.1 ч.1 ст.92 Конституції України (254к/96-ВР).

 

Ø Наведені положення Конституції України (254к/96-ВР) у поєднанні із ч.4 ст.42 цієї Конституції  вказують, що захист прав і свобод громадянина України – споживача визначається відповідним законом України.

Ø Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів – визначаються Законом України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

 

       6.Відповідно до п.22 ч.1 ст.1 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

       7.Відповідно до 19 ч.1 ст.1 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»  продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

       8.Відповідно до ч.1 ст.22 Законом України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

       9.Відповідно до ч.3 ст.22 Законом України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 

Ø Зважаючи на те, що ринок надання послуг не є вичерпним і споживач може бути суб’єктом споживання на ринку фінансових послуг, житлово – кримінальних послуг, адміністративних послуг тощо, у разі порушення прав споживача держава гарантувала захист порушених прав споживача судом. При цьому складовою такого судового захисту є звільнення споживача від сплати судового збору за позовами, що пов’язані із порушенням прав споживача.

Ø Водночас, здійснивши змістовний аналіз відповідного галузевого законодавства та чисельних судових рішень було встановлено, що диспозиція ч.3 ст.22 Законом України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» не тільки не захищає споживача від сплати судового збору, а навпаки сприяє створенню правової невизначеності, дозволяє судам по різному її застосовувати що врешті призводить до унеможливлення створення єдиної фундаментальної правозастосовної практики, призводить до сваволі та неможливості споживачу передбачити свою поведінку щодо сплати чи несплати судового збору.

 

       10.Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч.1 ст.55 Конституції України (254к/96-ВР).

       11.Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (ч.1 ст.124 Конституції України (254к/96-ВР).

       12.Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ч.1 ст.125 Конституції України (254к/96-ВР).

 

Ø Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд – визначено Законом України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

 

       13.Відповідно до п.1-3 ч.3 ст.17 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» систему судоустрою складають: місцеві суди; апеляційні суди; Верховний Суд.

       14.Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

       15.Відповідно до ч.1 ст.1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

      16.Відповідно до ч.1 ст.1 КАСУ кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

      17.Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

 

Ø У цивільному судочинстві диспозиції статей 42 та 48 ЦПК України говорять, що учасниками цивільної справи є позивач, відповідач, третя особа, боржник, заявник, та інші заінтересовані особи.

Ø У адміністративному судочинстві диспозиції статей 46 та 49 КАС України говорять, що учасниками адміністративної справи мажуть бути позивач, відповідач, третя особа.

Ø У господарському судочинстві диспозиції статей 41 та 45 ГПК України говорять, що учасниками господарської справи є позивач, відповідач, третя особа, боржник, заявник, та інші заінтересовані особи.

Ø Отже системний взаємозв’язок Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» із положеннями процесуальних законів Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського процесуального кодексу України прямо вказує, що у судовій справі споживач маже бути позивачем, відповідачем, боржником, заявником, третьою особою тощо.

Ø І незалежно від процесуального статусу може мати місце порушення прав споживача, таких як неякісне надання послуг, надання фіктивної послуги тощо.

Ø Відтак споживач як слабша сторона будь-якого договору чи закону на підставі яких надають певні послуги, повинен мати можливість не сплачувати судовий збір не тільки у разі подання ним позовної заяви до суду першої інстанції.

Ø Зважаючи на Конституційний обов’язок держави забезпечувати та утверджувати права і свободи людини, держава має посприяти споживачу бути звільненим від сплати судового збору незалежно від процесуального статусу споживача та незалежно від судових інстанції.

Ø Таке сприяння полягає у необхідності внесення змін до частини 3 статті 22 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» та викладенні її у новій редакції наступного змісту; «у справах що пов’язані із порушенням прав споживачів, споживачі звільняться від сплати судового збору в усіх судових інстанціях незалежно від процесуального статусу споживача».

Ø Вважаю, що таке, або на зразок такого формулювання частини 3 статті 22 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» унеможливить різне підхід у тлумаченні судами закону щодо звільнення від сплати судового збору споживачами, сприятиме забезпеченню єдності судової практики та посприяє юридичній визначеності.

 

       З метою усунення недоліків законодавчої техніки, сприяння в забезпеченні єдності судової практики, створення єдиного підходу щодо звільнення споживачів від сплати судового збору з метою сприяння захисту споживачами своїх порушених права пропоную:

Ø Внести зміни до статті 22 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» та викласти частину 3 цього Закону у наступній редакції: «у справах що пов’язані із порушенням прав споживачів, споживачі звільняться від сплати судового збору в усіх судових інстанціях незалежно від процесуального статусу споживача»

 

__/.___/.202__ року                                 ПІБ                                         та підпис


Немає коментарів:

Дописати коментар

Правові гіпотези БАР-гільдії

- Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Стаття 81. Цивільного кодексу України -