До Дніпропетровського окружного
адміністративного суду
49089, м.Дніпро,
вул.АкадемікаЯнгеля, 4
Позивач 1 Голови Правління ГО «ОБ’ЄДНАНА
ПРАВОЗАХИСНА
ГРУПА
«БАГНЕТ НАЦІЇ»
ЄДРПОУ 1508568,
e-mail: svf2011@ukr.net
Акулова Владислава Віталійовича,
Позивач 2 Голови ГО «Правозахисна група по
створенню
територіальних громад
«Державотворець»»
ЄДРПОУ
1505992,
e-mal: gromnebes@ukr.net
Калюжного Юрія Геннадійовича,
Відповідач 1 Дніпровська міська рада,
ЄДРПОУ - 26510514
49000, м. Дніпро,
просп. Дмитра Яворницького, 75,
тел. (056) 744 34 43
e-mal:
dmsvip@dniprorada.gov.ua
Відповідач 2 Голова Дніпровської міської ради,
Філатов
Борис Альбертович,
49000, м. Дніпро,
просп. Дмитра Яворницького, 75,
тел. (056) 744 34 43
e-mal: dmsvip@dniprorada.gov.ua
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє
самостійних вимог
Дніпровська обласна прокуратура
49044, м. Дніпро,
ЄРДПОУ
02909938,
пр-кт Дмитра Яворницького, 38,
тел. (056) 718
13 22,
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє
самостійних вимог:
Управління Служби безпеки України
у Дніпропетровській області
ЄДРПОУ - 20001496
Адреса:
м. Дніпро, вул. Святослава
Хороброго, 23,
тел. (056) 744 85 19
e-mal: usbu_dnp@ssu.gov.ua
Без ціни позову
АДМІНІСТРАТИВНА
ПОЗОВНА ЗАЯВА
визнати протиправним та нечинним рішення
Дніпровської
міської ради VII – скликання № 80/60 від 02.09.2020 року та зобов’язання
вчинити певні дії
На своєму 60 сесійному пленарному
засіданні Дніпровська міська рада VІІ – скликання
приймає Рішення №80/60 від 02.09.2020року «Про створення адміністрацій районів
Дніпровської міської ради» посилаючись на статтю 140 Конституції України,
керуючись статтями 11, 26, 54, Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні», статтями 104, 105, 106 Цивільного кодексу України, та враховуючи
Рішення міської ради від 25.04.2018рік №95/31 «Про функціонування районних у
місті рад та їх виконавчих органів».
Зміст
позовних вимог.
ГО « ОБ’ЄДНАНА ПРАВОЗАХИСНА
ГРУПА «БАГНЕТ НАЦІЇ» і ГО «Правозахисна
група по створенню територіальних громад «Державотворець»» (надалі – Позивачі), звертаються до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду з
позовною заявою до Дніпровської міської ради (далі – Відповідач1) та до Голови Дніпровської міської ради (надалі – Відповідач 2), як до суб’єктів
владних повноважень, про визнання Рішення №80/60 від
02.09.2020року «Про створення адміністрацій районів Дніпровської міської ради»
(надалі – Рішення №80/60) таким, що є протиправним та
нечинним, та просять суд зобов’язати
Відповідача 1 і Відповідача 2 вчинити певні дії.
Позивачі, на
підставі частини 1 і 3 статті 5 КАС України звертаються до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду, вважає, що Рішенням
№80/60 Відповідач 1 і Відповідач 2, порушують їх
Конституційні права, свободи і законні інтереси, а також інших осіб, членів їх
громадських організацій і жителів місто Дніпро, в інтересах яких Позивачам
надано право звертатися до суду та просити суд про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним Рішенням
№80/60 і вчинити певні дії.
Позивачі звертаються до Дніпропетровського окружного
адміністративного суду тому, що між
Позивачами і Відповідачем 1 і Відповідачем 2 виник публічно-правовий спір, пов'язаний із здійсненням Відповідачем 1 і
Відповідачем 2 своїх публічно-владних управлінських функцій, в тому числі у зв’язку із виконанням ними зазначених функцій із
порушенням прав, свобод і інтересів у додержані конституційних гарантій
місцевого самоврядування.
Наслідки
виконання протиправного і нечинного Рішення №80/60 безпосередньо
позбавили Позивачів і членів їх громадських організацій у не додержанні
Відповідачем 1 і Відповідачем 2 Конституційних гарантій місцевого
самоврядування (ст.7 КУ) у місті Дніпро, Відповідачі, Рішенням №80/60, створили
руйнівну дію в існуванні принципів верховенства права у місті Дніпрі, порушили
всі існуючи принципи застосування концепції міжнародного договору Європейській
Хартії місцевого самоврядування, (ст.3, ч.1 ст.12 Хартії). У місті створилися
умови поняття про право, а не верховенства права.
Відповідач 1 і Відповідач 2,
своїм протиправним і нечинним Рішенням №80/60, практично позбавили Позивачів
виконанню їх виборчих прав. Відповідачі, позбавили Позивачів і жителів міста
основної форми народного волевиявлення - виборчих прав громадян України, які
гарантовані Конституцією України та законами України, їх прав на участь у
виборах, які проводяться в Україні в обсязі і порядку, передбачених виборчим
законодавством (ст.ст.38 і 64 КУ, стаття 1, частини перша, четверта статті 6
Виборчого кодексу). Позивачів позбавили участі у виборчому процесу - обранні депутатів до
районних у місті рад, які не проводилися. Припинення діяльності районних у
місті Дніпрі рад, створення ліквідаційних комісій по ліквідації районних у
місті Дніпрі рад не має жодних правових підстав. Мотивація прийняття Рішення
80/60 хибна, не враховує чисельні Рішення КСУ, які стосуються сфери місцевого
самоврядування. Рішення 80/60, це грубе порушення Відповідачем 1 і Відповідачем
2 частини 2 статті 19 Конституції України, та має характерні ознаки узурпації
влади та насильницького повалення Конституційного ладу в межах міста Дніпра.
Представниками ГО
«ОБ’ЄДНАНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА «БАГНЕТ НАЦІЇ» і ГО «Правозахисна
група по створенню територіальних громад «Державотворець»» - підтверджується їх адміністративна процесуальна правосуб’єктність і
процесуальна дієздатність, є суб’єктами до яких буде застосовуватися Рішення
80/60, доведеність правовідносин підтверджується у доказах доданих у додатках.
Позовна заява
подається у строки встановлені частиною 2 статті 122 КАС України та у
відповідності статей 160 і 161 КАС України, додержуючись всіх вимог положень
цих статей. Надається клопотання до
Дніпропетровського окружного адміністративного суду стосовно того, що позов
поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим
Кодексом або іншими законами.
Відповідно частини 8 статті 160 і частини 3 статті 161 КАС України Позивачі
підтверджують підстави звільнення їх від сплати судового збору відповідно до
закону, посилаючись на висновки Постанови ВС від 18
червня 2018 року по адміністративній справі №804/927/17, а також тим, що Позивачі
додають доказ у додатках, про свою реєстрацію громадських об’єднань, що не
мають статусу юридичної особи шляхом повідомлення про утворення.
У пункті 29, 30 і 31 Постанови ВС зазначається: « 29. Суд
зазначає, що аналіз норм Закону України «Про судовий збір» дає підстави для
висновку, що громадські організації, які
здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, не визначені
платниками судового збору, оскільки вони не є ані юридичними, ані фізичними
особами.
30. Відповідно, такі організації не зазначені і у статті 5 Закону України
«Про судовий збір» як суб'єкти, які звільнені від сплати судового збору.
31. Таким чином, висновки суду
апеляційної інстанції щодо того, що положення Закону України «Про судовий збір»
не передбачають пільг по сплаті судового збору для неприбуткових громадських
організацій без статусу юридичної особи та не виключають їх з переліку
платників судового збору, є помилковими та безпідставними.».
Станом на
26.01.2021 року змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір», стосовно громадські організації, які здійснюють
свою діяльність без створення юридичної особи, не визначені платниками судового
збору. На підставі вищевикладеного Позивачі звертаються до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду з клопотанням
про врахування зазначених обставин і доданих доказів реєстрації громадських
організацій, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, та
враховуючи те, що позовна заява надана Позивачами відповідає вимогам статей 160
і 161 КАС України, на підставі частини 2 статті 171 КАС України відкрити провадження в адміністративній справі на
підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви
без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно
частини 3 пункту 1 частині 4 статті 12 і пункту 1 частини 2 статті 257 КАС
України, Позивачі звертаються з клопотанням про розгляд адміністративної
справи за правилами
загального позовного провадження, та призначити дату і час
судового засідання у підготовчому проваджені.
Відповідно частини 2 статті 49 КАС України, Позивачі
звертаються до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з клопотанням про залучення до участі у справу третьою особою на стороні позивачів, яка не
заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Дніпропетровську обласну
прокуратуру, а також залучити третьою особою на
стороні відповідачів, яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмета спору
Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Рішення
Дніпропетровського окружного адміністративного суду може вплинути на вирішені
ними питання стосовно протиправності Рішення 80/60 згідно їх функціональних
обов’язків, пов’язаних з визначенням дотриманості Відповідача 1 і Відповідача
2,ознак безпеки і інтересів держави у межах виконання ними положень Конституції
і законів України. Треті особи приймали участь у досудовому вирішені
протиправності та не чинності Рішення 80/60. Докази звернень до третіх осіб по
справі викладаються у мотивувальній частині предмету позову та додаються докази
звернення до цих державних установ. До позовної заяви додаються копії
повідомлення державних установ щодо їх участі у справі у якості третіх осіб.
Виклад
обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Дніпровська
міська рада (Відповідач 1) приймаючи Рішення №80/60 від 02.09.2020 року «Про
створення адміністрацій районів Дніпровської міської ради застосовує посилання
у своєї мотиваційній частині на статтю 140 Конституції України, на те, що
керуються статтями 11, 26, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні», а також на статті 104, 105, 106 Цивільного кодексу України,
враховуючи рішення міської ради № 95/31 від 25.04.2018року «Про функціонування
районних у місті рад та їх виконавчих органів».
Позивачі вважають, що
перелік нормативних положень, на які спиралися Відповідач 1 і Відповідач 2, на
підставі яких приймалося Рішення №80/60 не відповідає дійсності і не можуть
бути застосовані взагалі, щоб обґрунтовувати необхідність створити у структурі
виконавчих органів Дніпровської міської ради адміністрації районів зі статусом
юридичних осіб. Реорганізував районні у місті Дніпрі ради та їх виконавчі
комітети (як юридичні особи)шляхом приєднання до виконавчих органів
Дніпровської міської ради.
Жодний з приведених нормативних
положень (статті 11, 26, 54 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні) не надає
правового порядку припинення районних у місті Дніпрі рад, проведення їх
ліквідації, реорганізовувати (перетворювати) районні у місті ради у
адміністрації районів зі статусом юридичних осіб та приєднати їх до виконавчих
органів Дніпровської міської ради. За положеннями Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» в загалі не міститься будь-якого тлумачення про
існування або створення адміністрацій районів. Такого правового поняття, як
адміністрації районів взагалі не існує, як і правового порядку перетворення
районних у місті рад у адміністрації районів.
Рішенням 80/60 Відповідач 1
і Відповідач 2 змінює конституційний адміністративно-територіальний устрій у місті
Дніпрі, визначений у статтях 132 і 133 Конституції України. Ліквідовуються за
Конституцією України існування територіальних громад у районах міста Дніпра.
Таке
підтвердження знаходимо у нормативних положеннях статті 1 базового Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні», де надаються такі основні
терміни про територіальні громади: «територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що
є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне
об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний
центр»;
«адміністративно-територіальна
одиниця - область, район, місто, район у
місті, селище, село»;
«представницький
орган місцевого самоврядування - виборний
орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється
правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені
рішення»;
«виконавчі органи рад - органи, які
відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими,
селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для
здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах,
визначених цим та іншими законами»;
«адміністративний центр територіальної громади - населений пункт (село, селище, місто), що має розвинену інфраструктуру
і, як правило, розташований найближче до географічного центру території
територіальної громади та в якому розміщується представницький орган місцевого
самоврядування територіальної громади»;
«територія
територіальної громади - нерозривна
територія, в межах якої територіальна громада здійснює свої повноваження щодо
вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції і законів України, як безпосередньо, так і
через органи місцевого самоврядування».
Приводячи ці терміни, Позивачі, доводять той факт, що у базовому Законі
України «Про місцеве самоврядування в Україні», відсутній такий термін, як
«районні адміністрації. Законом не передбачається порядок реорганізації
(перетворення) районних у місті рад у районні адміністрації.
Навпаки базовим Законом надається поняття про місцеве самоврядування.
Частина 1 і 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,
чітко наголошує, що, це гарантоване
державою право та реальна здатність територіальної громади здійснювати самостійно
або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Рішенням 80/60 Відповідач 1 і Відповідач 2
остаточно позбавили жителів районів у місті Дніпро, здійснювати самостійно або
під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Тобто, районні ради у місті Дніпрі, ліквідовані,
як адміністративно-територіальні одиниці. За наслідком виконання Рішення
80/60, на сьогодні, відсутні всі вище перераховані терміни, які надають ознаки
існування у місті Дніпрі районних адміністративно-територіальних одиниць у
відповідності статті 133Конститкуції України.
Ліквідація районних у місті
Дніпрі рад, за вище переліченим Рішенням 80/60, районних у місті Дніпрі рад,
які є складовою частиною адміністративно-територіальних одиниць, саме з
районних у місті рад починається адміністративний центр територіальної громади,
які за базовим Законом є представницькими районними у місті органами
самоврядування. Районні у місті Дніпрі ради не були утворені Дніпровською
міською радою. Дніпровська міська рада не була засновником районних у місті
рад. Районні у місті Дніпрі ради мають державне утворення, та їх державне
визначення у складі районних адміністративно-територіальних одиниць закріплених
у КОАТУУ (національний класифікатор ДК 014-97), затверджений та введений в дію
наказом Держстандарту України від 31 жовтня 1997р. №659 (зі змінами та
доповненнями і є чинним з 01 січня 1998 р.). КОАТУУ - класифікатор об'єктів
адміністративно-територіального устрою України. КОАТУУ, був розроблений відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 4 травня 1993р. №326 «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну
програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». Рішення
Дніпровської міської ради не можуть
привести до зміни системи адміністративно-територіального устрою закріпленого у
статті 133 Конституції України.
Офіційне тлумачення абзацу третього статті 1
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стосовно терміну адміністративно-територіальної
одиниці требо дивиться в Рішенні Конституційного
Суду України № 11-рп/2001 від 13.07.2001.
У п.1,
2, 3, і 4 Рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2001 від 13.07.2001, окремо зазначається: «Під термінами "район", що використовується в
пункті 29 частини першої статті 85 Конституції України, і
"район у місті", що вживається в частині першій статті 133, частині
п'ятій статті 140, частині першій статті 142 Конституції України і відповідно в
абзаці третьому статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), частині першій статті 2 Закону України "Про столицю України -
місто-герой Київ" ( 401-14 ), треба розуміти різні за своїм значенням адміністративно-територіальні
одиниці в системі адміністративно-територіального устрою України, правовий
статус яких повинен визначатися законом.
Згідно з пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України
до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів,
встановлення і зміна їх меж, найменування і перейменування тільки районів, а не
районів у містах.
2. Під поняттям "організація управління
районами в містах", що міститься в частині п'ятій статті 140 Конституції
України, в системному зв'язку з її
статтями 142, 143 треба розуміти
повноваження міських рад як органів місцевого самоврядування в містах з
районним поділом приймати рішення щодо: матеріально-фінансового та
організаційного забезпечення здійснення місцевого самоврядування в районах
міста; утворення чи не утворення в місті районних рад та в разі їх утворення
визначення обсягу і меж повноважень районних рад;
адміністративно-територіального устрою та з інших питань у межах і порядку,
визначених Конституцією та законами України.
3. Положення
пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно
законами України визначається "територіальний устрій України", треба
розуміти так, що питання територіального устрою України, зокрема визначення
змісту цього поняття, правового статусу і видів адміністративно-територіальних
одиниць, повноваження органів щодо вирішення питань
адміністративно-територіального устрою України, є питаннями загальнодержавного
значення і врегульовуються лише законом.
Окремі повноваження з цих питань
можуть бути надані законом органам місцевого самоврядування (стаття
143 Конституції України).
4. Положення
пункту 41 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" про те, що до компетенції сільських, селищних, міських
рад належить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою,
треба розуміти так, що вирішення цих питань не віднесено виключно до
повноважень державних органів і може здійснюватися сільськими, селищними,
міськими радами в межах і порядку, визначених цим та іншими законами України.».
За вище
приведеними висновками стає очевидним, що ліквідація районних у місті Дніпрі
рад здійснюється з порушенням Конституції і законів України, а також без
врахування висновків Рішення
Конституційного Суду України № 11-рп/2001 від 13.07.2001. До
тепер не існує закону, яким би був врегульований порядок ліквідації районних у
місті рад. Витяги з державного реєстру юридичних осіб про державну реєстрацію
районних у місті Дніпрі рад додаються. За текстом державної реєстрації дані про
засновників відсутні.
За своєю суттю Рішенням 80/60, Відповідач 1 і Відповідач 2,
ліквідовуючи районні ради у місті Дніпрі, як представницькі органи районних
територіальних громад, перетворюючи їх у адміністрації районів, здійснюють
ліквідацію районних територіальних громад, а такі дії можна порівняти з
фактичною ліквідацією адміністративно-територіальних одиниць, що є навмисним
порушенням системи адміністративно-територіального устрою України.
Отже, за висновками Рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2001 від 13.07.2001 та за
правовою логікою, порядку реорганізації районних у місті рад у районні
адміністрації не мають законного врегулювання. Рішення 80/60 має повну і
завершену протиправну дію.
До позовної заяви додаються докази, які можна використати, як
доведеність таких висновків з боку Позивачів.
У мотиваційної частині Рішення 80/60, також
є посилання на статтю 140 Конституції України. З офіційним тлумаченням частини
першої статті 140 можемо ознайомитися в Рішеннях Конституційного Суду № 12-рп/2002 від 18.06.2002,
та № 21-рп/2003 від 25.12.2003. За
висновками приведених Рішень Конституційних судів України відсутня будь-яке
тлумачення або згадка про можливе перетворення районних у місті рад у
адміністрації районів, як структури виконавчих органів Дніпровської міської
ради. Требо, розуміти, що створення адміністрацій районів Дніпровської міської
ради, за Рішенням 80/60, не урегульовані законом. Перетворення районних у місті
Дніпрі рад у структури виконавчих органів Відповідача 1, не мають жодного
правового врегулювання.
Конституційний Суд досліджуючи порушені питання у конституційному
поданні, за Рішенням КСУ № 12-рп/2002 від 18.06.2002,
досліджуючи частину першу статті 140 Конституції України, виходить з того, що в Україні
визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
«У розділі
XI "Місцеве самоврядування" Конституції
України ( 254к/96-ВР ), зокрема, визначено засади
організації і діяльності місцевого
самоврядування як конституційно-правового інституту. Відповідно
до положень частини першої статті 140 Конституції України ( 254к/96-ВР) місцеве самоврядування є правом
територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України.»
Далі, за
висновками Рішенням КСУ № 12-рп/2002 від 18.06.2002,
зазначається: «Таким
чином, положення частини першої статті
140 Конституції України (254к/96-ВР) визначили місцеве
самоврядування як право територіальної громади - первинного суб'єкта місцевого
самоврядування, основного носія його функцій і повноважень – вирішувати питання
місцевого значення в межах Конституції (254к/96-ВР) і законів України та дали
визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного
об'єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, а не встановили порядку
об'єднання або роз'єднання самих територіальних громад.»
За нашими
обставинами, предмету позову, требо розуміти, що припинення діяльності районних
у місті Дніпрі рад, та реорганізація районних у місті Дніпрі рад та їх
виконавчих комітетів (як юридичних осіб) шляхом приєднання до виконавчих
органів Відповідача1, відбувається без погодження і без згоди районних
територіальних громад - первинних суб'єктів місцевого самоврядування, основного
носія його функцій і повноважень, без їх участі вирішувати питання місцевого
значення в межах Конституції і законів України. Отже, використовуючи Рішення
КСУ, Позивачі доводять, що ліквідація районних рад має дуже тяжкі наслідки у
сучасному суспільстві міста Дніпро, які тягнуть за собою ознаки повалення
конституційного ладу в Україні.
Затверджене
Рішення 80/60 виконується не тільки всупереч Рішенням КСУ № 12-рп/2002 від 18.06.2002, а і згаданому Указу Президента України «Про заходи щодо
впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня
1998 року N 810/98. Окремо в цьому Указі Президента зазначається, у тому числі,
основні етапи територіального устрою та система місцевого самоврядування. Серед
зазначених напрямків реформування визначається напрям організаційних зв'язків
між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у
процесі здійснення відповідних функцій та делегованих повноважень, утвердження територіальної громади як
первинного суб'єкта та головного елемента системи місцевого самоврядування.
Однак, за фактом виконання Рішення 80/60, Позивачі спостерігають протилежну дію
Відповідача 1 і Відповідача 2.
Підтвердженням порушення Рішенням
80/60 реалізації «Концепції адміністративної реформи в Україні», може бути офіційне тлумачення
статей 6, 10, 11, 16, 26, 41, 42, 54, 79 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» та статей 140, 141, 142 Конституції України за
висновками Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2000 від 9 лютого 2000
року, про місцеве самоврядування. В контексті цього Рішення КСУ, йде конкретне обговорення порядку визначення назв та системи
виконавчих органів рад – «виконавчі комітети,
відділи, управління та інші
створювані радами виконавчі органи». Конституційний Суд України також
надає тлумачення частини п’ятої статті 6 та частини четвертої статті 16 Закону,
відповідно до яких у містах з районним поділом територіальні громади районів у
містах діють як суб'єкти права комунальної власності та не втрачають цього
права в разі, якщо рішення про створення районних у містах рад не було
прийнято, узгоджуються з положенням частини першої статті 142 Конституції
України, згідно з яким територіальні громади районів у містах поряд з
територіальними громадами міст визначаються як суб'єкти права комунальної
власності. Враховуючи приведені висновки Рішення КСУ № 1-рп/2000 від 9 лютого
2000 року, Позивачі вважають, що створення виконавчих органів та визначення їх
назв не може відбуватися за рахунок ліквідації районних у місті Дніпрі рад
разом з територіальними громадами та зміною системи
адміністративно-територіального устрою України.
Завдяки висновкам Рішення КСУ №
1-рп/2000 від 9 лютого 2000 року, Позивачі також доводять, що Рішенням 80/60
водиться зміна назви КОАТУУ кожної районної адміністративно-територіальної
одиниці, який розроблений відповідно до постанови Кабінету
Міністрів України від 4 травня 1993р. №326 «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну
програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики», затверджений
та введений в дію наказом Держстандарту
України від 31 жовтня 1997р. №659 (зі змінами та доповненнями є чинним з 01 січня 1998 р.), такі дії можуть привести
до зміни назв та меж
територіального устрою адміністративно-територіальної системи закріпленої у
статті 133 Конституції України.
Далі, Позивачі
приводять висновки Рішення КСУ № 21-рп/2003 від 25.12.2003, про особливості
здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві, яким
Рішенням можна визначити, що створення адміністрації районів у місті Дніпрі, ні
яким чином не відповідають частини третьої статті 133, частин першої, другої, третьої статті 140,
частини другої статті 141 Конституції України, та із положеннями Закону України
«Про місцеві державні адміністрації». Місто Київ, із Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», не може
порівнюватися із містом Дніпро. За Рішенням КСУ № 21-рп/2003 від 25.12.2003, Київський міський голова може
одночасно бути головою Київської міської державної адміністрації. Рішенням
80/60, Відповідач 1 і Відповідач 2, створюють свою оригінальну модель місцевої
влади, порушавши всі принципи місцевого самоврядування закладені у статті 4,
зламавши систему місцевого самоврядування визначену у статті 5, ліквідувавши
районних первинних суб’єктів місцевого самоврядування зазначеного у статті 6
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими діями ліквідовують
систему адміністративно-територіального устрою України у місті Дніпрі, грубо
порушуючи норми положень 140-146 Конституції України.
Посилання
Відповідача 1 і Відповідача 2 на статті
11, 26, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є
коректним. Жодне положення статті 11, 26, 54 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні», не визначає порядок створення адміністрацій районів
та не дає правових підстав для цього Відповідачу 1 і Відповідачу 2.
Посилання Відповідача 1 і
Відповідача 2 на статті 104, 105, 106 Цивільного кодексу України має правову
невідповідність до фактичних обставин.
За фактом, ще 24 квітня 2018року Відповідач 1 і Відповідач 2 приймають Рішення №95/31 «Про функціонування районних у місті рад та їх виконавчих органів», яким вони припиняють діяльність районних у місті рад. Згідно першої частині статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Однак такого не сталося. Відповідач 2 не повідомив орган, що здійснює державну реєстрацію.
І другою
обставиною з цього приводу є положення частини третьої цієї статті, що учасники
юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення
юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з
припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну
комісію), голову комісії або
ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлене кредиторами своїх вимог до
юридичної особи, що припиняється.
Однак такого знов не сталося, і вже за фактом дій Відповідача 1 і Відповідача
2, Позивачі спостерігають, що відповідачами було прийняте Рішення № 80/60
тільки 02.09.2020року, що не як не відповідає положенню статті 105 ЦКУ.
За текстом
вирішальної частини Рішення №95/31
відсутнє призначення комісії з припинення юридичної особи та встановлення порядку та
строку для заяв кредиторів своїх вимог до юридичної особи діяльність якої
припиняється. Умови частини 1 і 2 статті 107 ЦКУ не виконанні. Відповідачем 1 і
Відповідачем 2 не було передбачено створення порядку припинення юридичної особи
та надання відповідних умов для кредиторыв, вимагати від юридичної особи
виконання зобов’язань продовж не менше двох і не більше шести місяців (ч.5 ст.105 ЦКУ), а по факту пройшов строк більше двох років.
Відповідач 1 і Відповідач 2 у Рішенні №95/31 не передбачили складання комісією з припинення юридичної особи
передавального акту (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчого балансу (у разі
поділу), який має містити положення про
правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи.
Відповідно частини 3 статті 107 ЦКУ відсутнє затвердження районними у місті
Дніпрі радами передавальних актів, як учасниками
юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Тобто,
Відповідач 1 і Відповідач 2 повинні були після припинення діяльності районних у
місті рад на протязі шести місяців затвердити передавальні акти з усіма
районними у місті радами, як учасниками їх припинення. Тільки у пункті 7 і 8
Рішення 80/60 згадується про установлення строків для заяв кредиторам та про
затвердження передавальних актів, які мали бути такі умови виконанні ще на
протязі з липня по листопад 2018 року. Згідно положенню частини 4 статті 107
ЦКУ, зазначено, що порушення положень частин другої та третьої цієї статті є
підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про
припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб –
правонаступників. Отже, внесені записи про припинення районних у місті рад до
кожного державного реєстру юридичних осіб районних у місті Дніпрі рад – є не
чинними і не правомірними. Позивачі, надають доказ до позовної заяви, якими
доводять про внесення запису до державного реєстру щодо припинення районних рад
у місті Дніпрі рад по кожній юридичній особі окремо, з порушенням строків і
порядку зазначених у статті 107 ЦКУ.
Позивачі
приводять юридичну обставину, за якою Відповідач 1 і Відповідач 2
порушують положення частини першої
статті 106 ЦК України, якою передбачається, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються
за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це
установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду
або відповідних органів державної влади. До позовної заяви, Позивачі
додають доказ того, що за даними реєстраційної картки Дніпропетровської міської
ради, у юридичної особи не має підтвердження того, що районні у місті ради були
утворені Дніпропетровською міською радою. Відповідач 1 і Відповідач 2,
Рішеннями №95/31 і Рішенням №80/60 не підтверджує те, що має установчі
документи на підставі яких має повноваження, за рішенням районних у місті рад,
може здійснювати припинення цих юридичних осіб і здійснювати їх ліквідацію.
Відповідач 1 не був засновником районних у Дніпрі рад, тому, що ради за
положенням частини 3 статті 140 і частини 1 статті 143 Конституції України
утворюються територіальними громадами, а районні територіальні громади не
приймали рішення про згоду про припинення і ліквідацію районних рад. Якщо, за
положеннями частини 3 статті 140 і частини 1 статті 143 Конституції України територіальні
громади утворюють органи самоврядування, то як, і за яким положенням
територіальна громада міста Дніпра утворювала районні у місті Дніпрі ради, щоб
потім від територіальної громади міста Дніпра мати повноваження про їх
припинення або ліквідацію? Відповідач 1 і Відповідач 2 у вирішальній частині
Рішення 80/60 не посилаються на надані їм повноваження з боку юридичних осіб
(районних у місті Дніпрі рад) під час їх утворення районними територіальними
громадами міста. Відсутні протоколи, установчих зборів районних територіальних
громад, в тексті яких учасники зборів районних територіальних громад
засновували міську та районні у місті ради і надавали повноваження міської
раді, у разі припинення і ліквідації районних у місті рад, при відсутності їх
згоди, бути їх правонаступником майна, прав і обов’язків. Відсутні підстави, за
проявом яких правонаступник, юридична особа, яка утворює інші юридичні особи
має повноваження припиняти або ліквідувати утворені нею юридичні особи.
Позивачі, за вище доведеними обставинами, стверджують, що Дніпровська міська
рада, або міська територіальна громада не була засновником районних у місті
Дніпрі рад або районних територіальних громад, які саме і утворюють самі органи
місцевого самоврядування.
Положенням
частини першою статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади -
жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох
сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України. За положенням частини першої статті 6 Закону
України «Про місцеве самоврядування в України», визначається: «Первинним суб’єктом місцевого
самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна
громада села, селища, міста». Місто Дніпро – місто з районним поділом та
обласного підпорядкування. У місті Дніпро вісім територіальних громад,
адміністративно-територіальних одиниць, кожна з котрих має адміністративний
центр з представницьким районним органом – районна рада, відповідно
затвердженого КОАТУУ. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади, через органи місцевого самоврядування - міські ради та їх
виконавчі органи (ч.3 ст.140 КУ) управляють майном (ч.1 ст.143 КУ). Очевидно і
зрозуміло, що кожна з восьми районних територіальних громад у місті Дніпрі
утворюють свої районні ради і наділяють їх своїми повноваженнями для
вирішування своїх місцевих питань. Те, що з 24 червня 1996 року, відповідно
частини 1, 2 і 8 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, не
відбулося до березня 1998 року, створення територіальних громад і утворення
ними органів місцевого самоврядування, це вже інша історія, зазначають
Позивачі. Але, за фактом оскарження Рішення 80/60, Відповідач 1 і Відповідач 2 не мав повноважень припиняти діяльність і
ліквідовувати районні у місті Дніпрі ради, створювати ліквідаційні комісії,
і вносити запис змін у кожну державну реєстрацію юридичних осіб восьми районних
у місті Дніпрі рад.
Підтвердження
такої правової позиції Позивачів може бути стаття 104 ЦКУ. За положенням
частини першої цієї статті, районні у місті Дніпрі ради, як юридичні особи, не
приймали рішення про реорганізацію або ліквідацію тому, що не мають
правонаступників до яких може перейти майно, права та обов’язки. Дніпровська
міська рада не є правонаступником районних у місті Дніпрі рад тому, що районні
ради утворюються районними територіальними громадами, які є первинними
суб’єктами місцевого самоврядування, і питання реорганізації або ліквідації
районних органів місцевого самоврядування віднесені до компетенції районних
територіальних громад. Дніпровська міська рада (Відповідач 1 і Відповідач 2) не
має повноважень припиняти в результаті реорганізації районні у місті Дніпрі
ради і бути їх правонаступником тому, що районні ради утворюються районними
територіальними громадами, і Відповідач 1 і Відповідач 2 не має повноважень на
розподіл їх майна, прав та їх обов’язків.
Позивачі, доводять, що саме
територіальні громади села, селища, міста (місто Дніпро з районним поділом, а
тому районні у місті ради є повноважними представницькими органами районних
територіальних громад) безпосередньо або через утворені ними органи місцевого
самоврядування управляють своїм майном, виконують свої права і обов’язки
відповідно до Конституції і законів України. Всіма учасниками районних територіальних громад не приймалися рішення про припинення в результаті реорганізації
(злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації районних у місті
рад, як юридичних осіб, і запису зміни до державного реєстру за рішенням
районних територіальних громад не вносилися в установлені строки. У випадку
припинення діяльності або ліквідації районних у місті рад, за рішенням всіх
учасників районних територіальних громад, Дніпровська міська рада не може бути
правонаступником майна районних у місті рад та їх районних територіальних
громад тому, що закону, який
упорядковував порядок припинення або ліквідацію районних у місті рад з районним
поділом обласного підпорядкування – не
існує. Відповідач 1 і Відповідач 2 не були ініціаторами проведення
загальних зборів районних територіальних громад або проведення місцевого
референдуму з приводу припинення або ліквідації районних у місті Дніпрі рад. Рішення територіальних громад міста з
районним поділом або районних і міських рад із зазначеного питання повинні бути
прийняті не пізніш як за шість місяців до дня проведення чергових виборів
(ч.2 Розділу V «ПРИКІНЦЕВІ
ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗУ
МСУ). Рішення 80/60 приймалося 02.09.2020 року, а місцеві вибори відбулися
25.10.2020року.
Позивачі
застережуть, що у вирішальної частині Рішення 80/60 не приведена інформація, на
якій саме підставі здійснюється реорганізація і ліквідація районних у місті
Дніпрі рад та їх виконавчих комітетів. Визначених підстав припинення повноважень рад викладених у положеннях статті
78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у вирішальній частині
Рішення 80/60 - відсутні. Якщо, це
так, то за якою нормою чинного законодавства з’являється правова необхідність
до проведення реорганізація районних у місті Дніпрі рад у районні
адміністрації, правова форма яких не визначена тим же чинним законодавством. У
разі існування в Україні верховенство права, а місцеве самоврядування
визнається і гарантується, то підстав реорганізовувати районні в місті Дніпрі ради
без участі районних територіальних громад не може здійснюватися. У
оскаржуваному Позивачами Рішення 80/60 відсутні посилання Відповідача 1 і
Відповідача 2 відносно порушення положень статті 78 Закону.
Далі, за
положенням частини другої статті 104 ЦКУ, районні у Дніпрі ради, як юридичні
особи, не можуть приймати рішення стосовно своєї реорганізації тому, що не вправі розподіляти прибуток між
учасниками (між членами територіальної громади), а Дніпровська міська рада
не наділена, як юридична особа повноваженнями бути правонаступником районних у
місті Дніпрі рад, у разі їх реорганізації, а також правонаступником майна, прав
і обов’язків районних територіальних громад.
За умовами
положення частини третьої статті 104 ЦКУ, районні у місті Дніпрі ради, як юридичні
особи, не вправі розподіляти майно своїх районних територіальних громад,
зокрема у разі їх ліквідації, не можуть
бути реорганізовані тому, що правонаступником майна, що належить районній
раді належить районній територіальній громаді, а Дніпровська міська
територіальна громада не може бути правонаступником майна, що належить районним
у місті Дніпрі радам і районним територіальним громадам, яка не була
засновником цих юридичних осіб. Рішення про реорганізацію органів
самоврядування, наділеного таким правом, приймається
одностайно загальними зборами районних територіальних громад, у яких взяли
участь всі члени районних територіальних громад.
За умовами
частини п’ятої статті 104 ЦКУ, Дніпровська міська рада, як юридична особа, яка
не була засновником районних у місті Дніпрі рад і не мала повноважень від
районних територіальних громад міста Дніпра, не має правових підстав приймати
рішення про припинення районних у місті рад, та вносити до єдиного державного реєстру запису про їх
припинення, а тому дати внесення запису про припинення не є правомірними і чинними, а тому дії державних установ з
державної реєстрації – є неправомірними, такими, що порушує порядок державної
реєстрації та внесення змін до державної реєстрації юридичних осіб.
Позивачі,
звертають увагу, що за умовами частини шостої статті 104 ЦКУ, за Рішенням
80/60, господарська діяльність виконавчих органів районних у місті Дніпрі рад
не визначалася, як банкрутом і не визначалася
боржниками до виконавчих органів Дніпровської міської ради, а тому підстав
для застосування порядку припинення юридичної особи в процесі відновлення її
платоспроможності або банкрутства, встановленого законом, не мало і за цими правовими
підставами.
Позивачі,
продовжуючи обґрунтовувати неправомірність та не чинність Рішення 80/60,
пов’язуючи відповідність дій Відповідача 1 і Відповідача 2 із додержанням ними
Статуту територіальної громади міста Дніпро.
Рішенням Дніпровської міської ради №63/57 від
20 травня 2020року був затверджений Статут територіальної громади міста Дніпро.
Частиною 4 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,
зазначено: «Порядок формування та
організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими
законами, а також статутами територіальних громад.». Частиною 1 статті 19
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначено: «. З метою врахування історичних,
національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення
місцевого самоврядування представницький
орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього
Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста».
У пунктах 2 і 3
статті 35 «Міська та районні у місті
ради (у разі їх створення», Розділу V «ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА РАДА, РАЙОННІ У МІСТІ РАДИ (У РАЗІ ЇХ СТВОРЕННЯ)»
СТАТУТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ МІСТА ДНІПРА, зазначено: «2. Питання про
створення (нестворення) районних у місті рад вирішує відповідно до
законодавства України міська рада.
3. Порядок
формування міської та районних у місті рад визначається Законом України «Про
місцеве самоврядування в Україні».»
Статтею
37 «Компетенція міської ради», Розділу V «ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА РАДА, РАЙОННІ У МІСТІ РАДИ
(У РАЗІ ЇХ СТВОРЕННЯ)» СТАТУТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ МІСТА ДНІПРА, зазначено:
«прийняття рішень з питань
адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених чинним
законодавством».
Статтею 44 «Повноваження районних у місті рад (у разі їх створення)», Розділу V ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА РАДА, РАЙОННІ У МІСТІ РАДИ (У РАЗІ ЇХ СТВОРЕННЯ)
СТАТУТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ МІСТА ДНІПРА, зазначено: «Районні у місті ради (у разі їх створення)
правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання, віднесені Конституцією
України та законами України до відання районних у місті рад, в обсягах і межах,
що визначаються міською радою».
Позивачі
дослідили інші статті і розділи Статуту територіальної громади міста Дніпро
(далі – Статут), не зустріли серед повноважень Дніпровської міської ради про
існування порядку припинення та ліквідації районних у місті Дніпрі рад.
Позивачі, окремо зазначають, що у статті 37 Статуту, у Дніпровської міської
ради відсутня компетенція стосовно припинення та ліквідації районних у місті
Дніпрі рад. Позивачі також зазначають, що Статутом не передбачається створення
адміністрацій Дніпровською міською радою, як то затверджується Рішенням 80/60.
Серед перерахованих компетенцій зазначених у статті 37 Статуту, відсутня
компетенція про створення адміністрацій Дніпровською міською радою. У інших
статтях Розділів Статуту відсутнє будь-яка згадка про створення адміністрацій
Дніпровською міською радою.
Позивачі
звертають увагу суду і на таку правову обставину, яка зазначена у пункті 41
статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і зазначена у
переліку компетенцій міської ради у статті 37 Статуту, а саме: «прийняття рішень з питань
адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та
іншими законами». З цього приводу, Позивачі нагадують про існування офіційного тлумачення пункту 41 частини
першої статті 26 в Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001. Позивачі, за
визначеної цієї правової обставини зазначають, що при прийнятті Статуту не
врахували не тільки історичне існування районних у місті Дніпрі рад, а не
врахували особливості здійснення місцевого самоврядування представницьких органів місцевого
самоврядування на основі Конституції України та у відповідності до Рішень
Конституційних Судів, висновки яких торкалися сфери здійснення місцевого
самоврядування у відповідності Конституції і законів України.
Позивачі,
окремо зазначають, що у пункті 4 Рішенні
Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001, визначено: «Положення
пункту 41 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" про те, що до компетенції сільських, селищних,
міських рад належить прийняття рішень з
питань адміністративно-територіального устрою, треба розуміти так, що
вирішення цих питань не віднесено виключно до повноважень державних органів і
може здійснюватися сільськими, селищними, міськими радами в межах і порядку, визначених цим та
іншими законами України.
Позивачі,
враховуючи це Рішення Конституційного
Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001, приводять посилання на
зміни, які були внесені до Розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та доповнені пунктом 7-1 згідно
із Законом № 562-IX від 16.04.2020, а саме: «До прийняття
закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення
адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій
територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.
Рішення Кабінету Міністрів України про визначення
адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій
територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття
нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських,
селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних
територіальних громад.», та
зазначають, що на дату прийняття Рішення Дніпровської міської ради №63/57 від
20 травня 2020року, яким був затверджений Статут територіальної громади міста
Дніпро, постанов Кабінету Міністрів України стосовно визначення адміністративних
центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад
міста Дніпро – не затверджувалося.
Тобто, на дату
прийняття Рішення Дніпровської міської ради №63/57 від 20 травня 2020року «Про
затвердження Статуту територіальної громади міста Дніпро», існувало вісім
адміністративних центрів у восьмі районних територіальних громад міста Дніпро,
в яких саме і розміщуються представницькі районні ради районних територіальних
громад, які саме і входять до системи адміністративно-територіального устрою
України, у відповідності статті 133 Конституції України та затвердженого і
діючого, на цю дату, КОАТУУ.
Виходячи із
вище приведених правових обставин стосовно Статуту, Позивачі вважають, що
Відповідач 1 і Відповідач 2, не врахували положення частини 4 статті 10 і
частини 1 статті 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а
також Рішення КСУ під час прийняття Статуту територіальної громади міста
Дніпра, не визначив вісім існуючих адміністративних центрів у вісім існуючих
районних територіальних громад, а запровадили Рішення 80/60 «Про створення
адміністрацій районів Дніпровської міської ради», що є цілком противоправним не
тільки з огляду чинного законодавства, а і самими положеннями затвердженого
Статуту, який теж, у свою чергу є таким же неправомірним, як і Рішення 80/60.
Наступним
обґрунтуванням правової обставини неправомірності Рішення 80/60, є той факт, що
Відповідач 1 і Відповідач 2, затвердженим Рішенням 80/60 не додержалися
положень Європейської хартії місцевого самоврядування ратифікованою Законом
України № 452/97-ВР від 15.07.97. Зокрема, Позивачі звертають увагу суду на основні
засади преамбули міжнародного акту, де наголошується: «що право громадян на участь в управлінні
державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма
державами - членами Ради Європи», а далі
продовжується іншим ствердженням: «що це
право найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні», продовжуючи
такі засади наголошується наступне: «що
існування
органів місцевого самоврядування, наділених реальними повноваженнями, може
забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління», а також і таке: «що
із цього випливає необхідність існування органів місцевого самоврядування, які
мають створені на демократичній основі органи, уповноважені приймати рішення, і
широку автономію щодо своїх повноважень, шляхи і засоби здійснення цих
повноважень, а також ресурси, необхідні для їх виконання».
Підводячи
підсумок основних засад преамбули Європейської хартії місцевого самоврядування,
Позивачі, наголошують, що не може Самостійна українська держава Україна бути
членом ради Європи, поки на території України, а окремо у місті Дніпро ліквідовуються
районні органи самоврядування разом з їх районними територіальними громадами
міста, йде зміна системи адміністративно-територіального устрою України, в
супротив основним засадам Європейської хартії місцевого самоврядування.
Замість, реалізації за Конституцією України право громадян на участь в управлінні державними справами здійснюватися
саме на місцевому рівні, через існування органів місцевого самоврядування,
наділених реальними повноваженнями, може забезпечити ефективне і близьке до
громадянина управління, із цього випливає необхідність існування органів
місцевого самоврядування, які мають створені на демократичній основі.
Рішення 80/60 доводить зовсім протилежний напрям, який обрали Відповідач 1 і
Відповідач 2, напрям, який веде проти основних засад Європейської хартії
місцевого самоврядування.
Підтвердженням
такої впевненості Позивачів, може бути не тільки оскаржуване ними неправомірне
Рішення 80/60 у державних органах, а і сам факт не проведення обрання виборів
депутатів до районних у місті Дніпрі рад. Такий факт не потребує доведеності,
бо він є очевидним. Позивачі приводять цей факт з метою, щоб суд оглянув
масштаби наслідків руйнування верховенства права на рівні міста Дніпро, яке
відбулося завдяки Рішенню №95/31 і Рішенню 80/60. Позивачі доводять цим,
навмисне порушення Відповідачем 1 і Відповідачем 2, основ гарантій, які надані
статтею 7 , 8 і 9 Конституції України. Місцеві вибори 25 жовтня 2020року
відбулися з грубим порушенням Виборчого кодексу України.
Позивачі
зверталися з урахуванням частини 1 статті 19, а також додержуючись
положення статті 65, 66 і 67 Виборчого кодексу України, однак скарга Позивачів залишилася без розгляду, що
може підтверджуватися про глибинність політичного і фінансового шахрайства, і
засади Європейської хартії місцевого самоврядування можуть бути тільки
прикриттям для скоєння злочину, про що також Позивачі наголошували у своїх
заявах про злочин до СБУ, до Офісу Генерального прокурора України і
Дніпровської обласної прокуратури.
Відповідно
пункту 6 частини 5 статті 160 КАС України приводячи відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, Позивачі, як доказ досудових дій з їх боку додають копії відповідей
державних установ до яких вони зверталися, щоб оскаржити існування ознак
злочину з боку Відповідача 1 і Відповідача 2. Копії відповідей державних
установ, повідомлення від Дніпропетровської обласної прокуратури про початок
досудового розслідування, та ухвал Жовтневого районного суду
м.Дніпропетровська, якими було задоволення скарги Позивачів про внесення
відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, додаються до позовної заяви.
Саме
у заяві про злочин до Дніпропетровській обласній прокуратури, Позивачі і інші
активісти міста Дніпра звертаються із фактами неправомірності проведених
місцевих виборів у місті Дніпрі, та не правомірність Рішень №95/31 і Рішень
80/60 наголошуючи про них, як про ключові нормативно-правові акти, які привели
до масштабних ознак злочину та порушенню прав, свобод і інтересів жителів міста
Дніпра та прав, свобод і інтересів Позивачів, які саме і звертаються із
позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, за їх
захистом оскаржуючи неправомірні дії Відповідача 1 і Відповідача 2.
Позивачі
зверталися із відповідними запитами до Верховної Ради України та отримали
відповіді, які також долучать до позовної заяви, як доведеність відсутності
нормативно-правових актів на підставі яких могли припиняться діяльність
районних у місті Дніпрі рад та утворюватися адміністрації районів Дніпровської
міської ради.
Позивачі,
відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України, наголошують , що
цим власним письмовим підтвердженням,
вони заявляють про те, що ними не подано іншого позову до цього самого
відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На підставі
вище викладеного та керуючись статтями 55, 64, 65, 129, 132, 133, 140-146,
151.2 Конституції України, статтями 2, 4, 5, 6, 160, 161 і частиною 2 статті
171 КАС України, статтями 80-92, 104, 105, 106, 107, 110 і 111 ЦК України, ПРОСИМО:
1. Визнати
протиправним та нечинним Рішення Дніпровської міської ради №80/60 від 02
вересня 2020року «Про створення адміністрацій районів Дніпровської міської
ради», як такими, що протирічать положенням Конституції і законам України.
2. Зобов’язати
голову Дніпровської міської ради Філатова Б.А. винести питання до чергової
сесії Дніпровської міської ради про скасування Рішення Дніпровської міської
ради від №80/60 від 02 вересня 2020року «Про створення адміністрацій районів
Дніпровської міської ради».
3. Зобов’язати
голову Дніпровської міської ради Філатова Б.А. скасування розпорядження про
утворення ліквідаційних комісій по кожній районній у місті Дніпрі раді
повернути свої заяви про внесення змін до записів державної реєстрації
юридичних осіб районних у місті Дніпрі рад.
4. Зобов’язати
Дніпровську міську раду скасувати Рішення Дніпровської міської ради VІІ
скликання №80/60 від 02.09.2020року та повернути припинену діяльність районних
у місті Дніпрі рад у відповідності до положень Конституції і законів України.
5. Зобов’язати
голову Дніпровської міської ради звернутися до Центральної Виборчої Комісії з
пропозицією о проведені повторних виборів до Дніпровської міської ради та
районних у місті Дніпрі рад у місті
Дніпрі, в порядку встановленому п.6 ч.1 статті 280 Кодексу.
6. Визнати
дії, Депутатського складу Дніпровської
міської ради VІІ скликання, які прийняли участь у голосуванні за Рішення 80/60
від 02 вересня 2020року «Про створення адміністрацій районів Дніпровської
міської ради» та посадових осіб місцевого самоврядування підготувавши таке
рішення до голосування, протиправними, що порушують частину 2 статті 19
Конституції України
7. Зобов’язати
голову Дніпровської міської ради Філатова Б.А. опублікувати це рішення і
довести до відома всі районні територіальні громади міста Дніпра.
1. Копія
Рішення Дніпровської міської ради №80/60 від 02 вересня 2020року «Про створення
адміністрацій районів Дніпровської міської ради».
2. Копія запиту громадської
організації «Правозахисна
група по створенню територіальних громад «Державотворець»» від 13.01.2021року, про
надання належно завіреної копії Рішення
Дніпровської міської ради №80/60 від 02 вересня 2020року «Про створення
адміністрацій районів Дніпровської міської ради».
3. Копія відповіді Дніпровської
міської ради на запит від 21.01.20201 №2/3-13.
4. Копія Рішення про державну
реєстрацію ГО «Правозахисна
група по створенню територіальних громад «Державотворець»», що не має статусу
юридичної особи.
5. Копія реєстраційного запису в ЄРДПОУ ГО «Правозахисна
група по створенню територіальних громад «Державотворець»».
6. Копія Рішення про державну реєстрацію ГО « ОБ’ЄДНАНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА «БАГНЕТ
НАЦІЇ», що не має статусу юридичної особи.
7. Копія реєстраційного запису в ЄРДПОУ ГО « ОБ’ЄДНАНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА «БАГНЕТ НАЦІЇ».
8. Клопотання про те, що позов поданий в межах строку звернення до адміністративного суду,
встановленого цим статтею 122 КАС України.
9. Клопотання про визнання громадських організації ГО
« ОБ’ЄДНАНА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА
«БАГНЕТ НАЦІЇ» і ГО «Правозахисна
група по створенню територіальних громад «Державотворець»», які здійснюють свою діяльність без створення юридичної
особи, не визначені платниками судового збору.
10. Клопотання про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного
провадження, та призначити дату
і час судового засідання у підготовчому проваджені.
11.
Далі буде….
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності громадського об’єднання ГО «Багнет Нації» можна здійснити переказом на картку ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко. Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного устрою України!
Немає коментарів:
Дописати коментар