Про узурпацію та персональну відповідальність

 

Перед вступом на посаду народні депутати України перед Верховною Радою України присягають на вірність Україні, зобов’язуються усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників (ст.79 Конституції України (254к/96-ВР).

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст.102 Конституції України (254к/96-ВР).

При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України присягу зачитує Прем’єр-міністр України, її текст підписує кожен член Кабінету Міністрів України. Член Кабінету Міністрів України вступає на посаду з моменту складення ним присяги. Підписаний членом Кабінету Міністрів України текст присяги зберігається в його особовій справі. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України (ч.3 ст.1, ч.ч.3 та 4 ст.10 Закон України «Про Кабінет Міністрів України» (794-18).

Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод (ч.1 ст.92 Конституції України (254к/96-ВР).

Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч.1 ст.68 Конституції України (254к/96-ВР).

Належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами. Положення  ч.4 ст.5 Конституції України (254к/96-ВР) «ніхто не може  узурпувати  державну владу» треба розуміти,  як заборону захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об’єднаннями (в разі їх утворення¹).

Конституція  України (254к/96-ВР) забороняє узурпацію належного виключно   народові права визначати і змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими особами. Узурпація означає, зокрема, привласнення переліченими суб’єктами права, яке передусім належить народові, вносити зміни до Конституції України   (254к/96-ВР) у спосіб, який порушує порядок, визначений розділом XIII чинного Основного  Закону України, в тому числі усунення народу від реалізації його права визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь-які дії держави,  її органів або посадових осіб, що  призводять до узурпації права визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке належить виключно народові, є неконституційними і незаконними. Виключно народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні. При цьому    підкреслюється взаємозв’язок безпосередньої (здійснення  народного  волевиявлення  через  вибори,  референдуми тощо)  та  представницької (здійснення влади народом через органи

державної влади та органи місцевого самоврядування) демократії, а також відсутність  переваги  жодної  з  цих форм здійснення влади народом (див. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2005 від 05.10.2005).

_______________________________

¹ Виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади (ч.12 ст.92 Конституції України (254к/96-ВР)

Порушення конституційного ладу в диктаторських умовах, маючи на меті не прихований геноцид, кваліфікація de jure повинна опиратись не лише на диспозиції національного кримінального інституту, більш того, в умовах неможливості здійснення наведеного у вакуумі правосуддя тоталітаризму, прийнятним та крайньою мірою² корінний народ в колоніальному устрої вправі, ба більше, зобов’язаний застосовувати крайні механізми на міжнародному майданчику виборювати власне право на життя відкрито на міжнародній арені щоб людина не була змушена вдаватися,  як  до  останнього  засобу до повстання проти тиранії і гноблення³.

Так, Міжнародний кримінальний суд (надалі - МКС) є правовим інститутом, що діє постійно, в компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. МКС заснований на підставі Римського статуту (995_588).

Відповідно §1 ст.15 Статуту (995_588) прокурор може розпочати розслідування proprio motu на підставі інформації про злочини, що підпадають під юрисдикцію Суду.

§1 ст.59 Статуту (995_588) держава-учасниця, яка отримала прохання про тимчасовий арешт або про арешт та передачу будь-якої особи до Суду, невідкладно вживає заходів для арешту відповідної особи відповідно до свого законодавства і положень ч.9 Статуту (995_588).

Як відомо, 1 березня 2022 року уряд Литви офіційно звернувся до МКС з проханням почати розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності в Україні. Наступного дня з подібним проханням до організації звернулися ще 39 країн, до яких на початку квітня приєдналися ще 4 держави. Цим фактом і українцям відкрито двері в МКС для подачі Заяв.

§1 ст.93 Статуту (995_588) держави-учасниці відповідно до положень цієї Частини та згідно з процедурами, передбаченими їхнім національним законодавством, виконують прохання Суду про надання допомоги у зв’язку зі здійсненням розслідувань або кримінального переслідування шляхом: ідентифікації і встановлення місця перебування осіб чи предметів; отримання доказів, у тому числі показань під присягою, і збирання доказів, включаючи думки експертів та висновки експертизи, необхідні Суду; допиту будь-якої особи, стосовно якої здійснюється розслідування або кримінальне переслідування; вручення документів, у тому числі судових документів; сприяння добровільній явці осіб, як свідків або експертів до Суду; тимчасової передачі осіб; проведення огляду місць або об’єктів, включаючи ексгумацію та огляд поховань; проведення обшуків і накладення арешту; надання записів і документів, у тому числі офіційних записів і документів; захисту потерпілих і свідків та збереження доказів; виявлення, відслідковування і заморожування або арешту доходів, майна та активів, а також знарядь злочинів з метою подальшої конфіскації без шкоди для прав bona fide третіх сторін.

_______________________________

² Див. Загальна декларація прав людини (995_015) – не ратифіковано⁴ Україною⁵

³ Там само

⁴ Див Преамбулу Пакту (995_043) – ратифіковано Указом Президії ВР Української РСР (2148-8) від 19 жовтня 1973 року

⁵ У відповідності до Комюніке від Української РСР № 373 до Генерального Секретаря ООН від 27 серпня 1991 року - унітарний суб’єкт міжнародного права «Українська РСР» 24 серпня 1991 року змінила свою назву на «Україна», у зв’язку з чим - тут і по тексту даної Заяви «Про злочин», унітарний суб’єкт «Україна» слід розуміти в контексті Комюніке № 373 від 27/VIII/1991р. та Заяви делегованих представників від України на Генеральній Асамблеї ООН A/46/PV.14 від 30 вересня 1991 року

Елементи злочину за Римським Статутом Міжнародного Кримінального Суду (995_588) містять зокрема,-

Стаття 6 (a) елементи геноциду за допомогою вбивства: виконавець убив одну або декілька осіб; така особа або особи належали до конкретної національної, етнічної, расової чи релігійної групи; виконавець мав намір знищити, повністю або частково, цю національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку; це діяння мало місце в контексті явної лінії аналогічного поведінки, спрямованої проти цієї групи, або було поведінкою, яка сама по собі могла призвести до такого знищення.

Стаття 7(1)(b) елементи злочину проти людяності у вигляді винищення: виконавець убив одну або кілька осіб, у тому числі шляхом створення умов життя, розрахованих на те, щоб знищити частину населення; діяння виявилося в масовому знищенні цивільного населення або відбувалося в рамках такого знищення; діяння було скоєно у межах широкомасштабного чи систематичного нападу громадянське населення; виконавець знав, що діяння є частиною широкомасштабного чи систематичного нападу громадянське населення, чи мав намір зробити його частиною такого нападу.

Стаття 7(1)(с) елементи злочину проти людяності у вигляді поневолення: виконавець здійснював будь-які або всі правомочності власника щодо однієї або кількох осіб, наприклад шляхом придбання, продажу, надання в користування, обміну такої особи або осіб або шляхом аналогічного позбавлення їх свободи; діяння було скоєно у межах широкомасштабного чи систематичного нападу громадянське населення; виконавець знав, що діяння є частиною широкомасштабного чи систематичного нападу громадянське населення, чи мав намір зробити його частиною такого нападу.

 

Україна може⁶ визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах⁷, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду (ч.6 ст.124 Конституції України (254к/96-ВР)⁸.

Коректно було б зазначити, що в розумінні функціонального підходу щодо визначення імунітету держави, згідно Резолюції 59/38, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй, «Конвенції Організації Об’єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власність» (995_e49), в разі, коли держава здійснює публічну або суверенну владу (acts de jure imperii), вона має імунітет, а в разі, коли держава діє як приватна особа (acts de jure gestionis), вона не наділена імунітетом (H. Fox, The Law of State Immunity, Oxford University Press, 2002, P. 22).

Тобто наведеним, можна дійти висновку, що навіть в умовах сьогодення, безправового режиму особливого періоду, українці в змозі застосувати правові важелі щодо відновлення істини та правосуддя, адже для відповідної дії (idem) необхідно, принаймні, оперувати документами (доказами) та процесуальними плодами правочину (акт), що опирається на усвідомленні-прийнятті-відповідальності, до прикладу - Присяга…

_______________________________

⁶ Станом на листопад 2023 року Римський статут підписали всього 137 держав (Україна — 20 січня 2000 року), але ратифікували лише 124 держави (Україна не ратифікувала)

⁷ Див. Висновок Конституційного Суду України в справі № 1-35/2001 від 11 липня 2001 року

⁸ Див. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом (2236-20), Угоду "Про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду" (995_f62)