Відповідно до
раніше опублікованої хронології розгляду даної справи:
28 квітня 2015 – отримано на руки
ухвалу про залишення справи без руху до усунення недоліків (справа № 200/7679/15-а, провадження № 2а/200/175/15 від 17 квітня
2015 року);
30 квітня 2015 року – позивачем
Філіпенко С. В. було направлено до суду уточнену заяву на вимогу судді
Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кудрявцевої Тетяни
Олександрівни.
Бабушкінський
районний суд м.
Дніпропетровська
пр-т Карла Маркса, 57,
місто Дніпропетровськ,
Дніпропетровська область, 49000
Позивач: Гр. Філіпенко Сергій Веніамінович,
місто Дніпропетровськ, 49055
e-mail: svf2011@ukr.net
Відповідач: «Дніпропетровська
міська рада»
пр-т. К. Маркса, 75, м . Дніпропетровськ
Дніпропетровська область,
49000
0562 45-54-66 факс: 745-55-01
УТОЧНЕНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
Я, Філіпенко Сергій Веніамінович, 1970 р.н.,
громадянин України, звертаюсь до Бабушкінського районного суду міста
Дніпропетровська у відповідності до ч.1 ст.19 КАС України з адміністративною позовною
заявою стосовно грубого порушення моїх конституційних прав з боку органу з
назвою «Дніпропетровська міська рада», що полягає в наступному:
29 жовтня 2014 року, на
черговій 56-й сесії органу з назвою «Дніпропетровська міська рада», було ухвалено
рішення, яке підписав громадянин Куліченко І. І., про оптимізацію управління
районами у місті Дніпропетровську через ліквідацію Амур-Нижньодніпровського, Бабушкінського, Жовтневого,
Індустріального, Красногвардійського, Кіровського, Ленінського та Самарського
районів міста Дніпропетровська, а також відповідних районних у місті рад і
виконкомів, та створення Лівобережного та Правобережного районів міста
Дніпропетровська.
СПИРАЮЧИСЬ НА НОРМИ ЧИННОГО
ЗАКОНОДАВСТВА Відповідно до Конституції України (від 28.06.1996 № 254к/96-ВР), в Україні
визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу
юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст..8. КУ). В
Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст..7. КУ), яке є
правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення
в межах Конституції та законів України (ст..140. КУ).
Згідно положень чинної Конституції
місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою, як безпосередньо, так і через органи місцевого
самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ст..140.
КУ).
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній
власності (ст..143. КУ).
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
(від 21.05.1997 № 280/97-ВР) первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і
повноважень є територіальна громада села, селища, міста (ст..6).
Ради, є представницькими органами місцевого самоврядування,
що представляють
відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та
повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами
України. Порядок формування та організація діяльності рад визначається Конституцією та законами України, а також статутами територіальних громад (ст..10).
Відповідно до статті 19. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в центральному органі виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації)
об’єднань громадян, інших громадських формувань.
Виконавчими органами рад є їх виконавчі комітети, відділи,
управління та інші створюванні радами виконавчі органи. Виконавчі органи є підзвітними і підконтрольними
відповідним радам (ст..11).
Повертаючись до статті 5., цього
закону, система місцевого самоврядування включає:
Територіальну
громаду;
Сільську, селищну, міську раду;
Сільського, селищного, міського голову;
Виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
Старосту;
Районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних
громад сіл, селищ, міст;
Органи самоорганізації населення.
Відповідно до статті 16. Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування, зазначені в статті 5., є юридичними особами.
Матеріальною та фінансовою основою місцевого
самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля,
природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів
у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в
управлінні районних і обласних рад
(ст..142. КУ та ст..16. п.3 ЦЗ).
Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими
ресурсами, які є у власності територіальних
громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад (ст..16).
Відповідно до положень Цивільного кодексу України (від
16.01.2003 № 435-15) основу цивільного законодавства України становить
Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є
Цивільний кодекс України (ст..4).
Відповідно до статті 2. (ЦКУ)
учасниками цивільних відносин є: держава Україна, територіальні громади та інші суб’єкти публічного права.
Відповідно до статті 55.
Конституції України, кожному громадянину гарантується право на оскарження в
суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією та законами України (ст..19. КУ).
Відповідно до статті 60. (КУ)
ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за
віддання і виконання явно злочинних наказів або розпоряджень настає юридична
відповідальність.
Відповідно до статті 124. (КУ) та
статті 5. Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні
здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення
цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену
законом.
СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ПОЛЯГАЄ В
НАСТУПНОМУ
З огляду на вищезазначені норми
чинного українського законодавства мушу констатувати, що система місцевого
самоврядування України передбачає утворення територіальної громади села,
селища, міста, районів у містах з районним поділом, як первинний суб’єкт
місцевого самоврядування – суб’єкт публічного права власності – юридичну особу.
З огляду на законодавчо-нормативну
базу вважаю, що у містах з районним поділом територіальні громади районів у
містах мають діяти як самостійні суб’єкти права власності, як це визначено п.4
ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» де чітко зазначено,
що: «у разі якщо територіальна громада
району у місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права
управління майном та фінансами відповідній
міській раді, а територіальна
громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів
місцевого самоврядування районів в місті, міська рада здійснює управління
майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність
перед громадою відповідного району у
місті». Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Ради, в
свою чергу, створюють комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи,
які є підзвітними і підконтрольними відповідним радам (ст..11 ЗУ).
Отже, у відповідності до чинного законодавства та Конституції України,
змодельована система самоврядування в місті Дніпропетровську мала б виглядати
наступним чином:
Згідно з
адміністративно-територіальним поділом території України на територіальні
громади, відповідно до статті 81. (ЦКУ), розпорядчим актом Президента України,
у місті Дніпропетровську мали б бути створені вісім (відповідно до кількості
районів у місті) юридичних осіб публічного права – територіальних громад
відповідних районів у місті Дніпропетровську. Після прийняття та ухвалення
статутів через проведення громадами місцевих референдумів, мав відбутися процес
легалізації районних у місті Дніпропетровську територіальних громад (через
реєстрацію статутів) з подальшим формуванням (через вибори) своїх
представницьких органів – районних рад, а також процес інвентаризації
комунального майна та створення реєстру власності та реєстру власників.
Наступним кроком мало б стати
об’єднання районних територіальних громад, через проведення відповідних
місцевих референдумів районних територіальних громад, в громаду міста з
подальшою ухвалою та легалізацією, через реєстрацію Статуту територіальної
громади міста в центральному органі виконавчої влади (ст..19 ЗУ).
Наступним кроком, через проведення
референдуму, мало б відбутися наділення обраного під час виборів складу міської
ради повноваженнями щодо права управління майном та фінансовими ресурсами всіх
районних у місті Дніпропетровську територіальних громад - юридичних осіб публічного права власності
(ст..16 ЗУ).
Разом з тим, відповідно до прямого
виборчого права шляхом таємного голосування, на чергових місцевих виборах, мав
обиратися міський голова - головна посадова особа територіальної громади міста
(ст..12 ЗУ).
Наступним кроком, від імені та в
інтересах територіальної громади міста, відповідна міська рада, мала б створити
підзвітні та підконтрольні органи виконавчої влади: комітети, відділи,
управління та інші створювані радами виконавчі органи.
З огляду на вищезазначене вважаю,
що за відсутності легалізованих районних у місті територіальних громад (юридичних
осіб) діюча система місцевого самоврядування в місті Дніпропетровську
суперечить чинному українському законодавству, тим самим порушуючи мої
конституційні права, як громадянина України.
Стаття 27. Кримінального кодексу України (№ 2341-14) чітко визначає види
співучасників злочину, де поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та
пособник. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи
знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншим співучасникам, а
також особа, яка приховує злочин.
Не маючи бажання бути співучасником
злочину, який потурає норми та положення чинного законодавства України та мої особисті
конституційні права, як громадянина України,
ПРОШУ СУД:
1. Прийняти до розгляду мою адміністративну позовну
заяву.
2.
Скасувати в повному обсязі рішення № 333/56 від 29.10.2014, ухвалене на
56-й сесії органу з назвою «Дніпропетровська міська рада», яким передбачається
ліквідація Амур-Нижньодніпровської, Бабушкінської, Жовтневої, Індустріальної,
Красногвардійської, Кіровської, Ленінської та Самарської районних у місті
Дніпропетровську рад та їх виконкомів, разом з однойменними відповідними
районами міста Дніпропетровська, як таке, що не відповідає інтересам та
ухвалене органом, який діє не від імені відповідної територіальної громади за
її фактичної відсутності.
3.
Судові витрати покласти на відповідача.
ДОДАТОК ДО ПОЗОВУ:
1. Копія рішення сесії органу з назвою
«Дніпропетровська міська рада, №333/56 від 29.10.2014 року, про ліквідацію
районних у місті Дніпропетровську рад за підписом Куліченка І. І. – 2 арк.;
2. Копія відповіді Управління казначейської
служби України у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська про те, що
„установа «Територіальна громада Красногвардійського району міста
Дніпропетровська» в Управління Казначейства не обслуговується” – 2 арк.;
3. Копія відповіді ГУ Державної Казначейської
Служби України у Дніпропетровській області про те, що «в Головному управлінні
обслуговується юридична особа Дніпропетровська міська рада» - 2 арк.;
4. Копія відповіді Дніпропетровського міського
управління юстиції про відсутність районних у місті Дніпропетровську
територіальних громад – 1 арк.
30 квітня 2015 року Філіпенко С. В.
Немає коментарів:
Дописати коментар