Скарга на слідчого, який не бачить повалення конституційного ладу

 

Початок в матеріалі: Заява про повалення конституційного ладу "суддею" Яковлевим Д. О.

 

Слідчому судді: Бабушкінського районного суду

міста Дніпропетровська

пр-т Д. Яворницького, 57, м. Дніпро, 49000

 

Скаржник: Громадянин України, Українець:

Сергій Веніамінович Філіпенко,

e-mail: svf2011@ukr.net

 

Суб’єкт оскарження: слідчий СВ Шевченківського ВП ДВП

ГУНП в Дніпропетровській області

Адреса: пр-т П. Орлика, 3, м. Дніпро, 49000

 

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та їх посадових і службових осіб.

(стаття 55 Конституції України)

 

С К А Р Г А

в порядку статті 303 КПК України на дії/бездіяльність слідчого (уповноваженої особи) СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, який/яка не вніс/не внесла відповідні відомості до ЄРДР за моєю заявою про злочин про повалення конституційного ладу, вчинений суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Яковлевим Д. О.

 

   08 жовтня 2020 року, мною, до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, через чергову частину зазначеної установи, було подано та зареєстровано заяву про кримінальний злочин, який має ознаки і підпадає під кваліфікацію статті 109 (дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій) в сукупності з частиною четвертою статті 28 Кримінального кодексу України (злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп), вчинений суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Яковлевим Дмитром Олександровичем та іншими фізичними особами (в заяві зазначені конкретні прізвища і посади), які за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї злочинної організації.

      Свою письмову заяву (з додатками) від 08.10.2020 року, я подавав виключно в порядку частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України).

   Всі обставини по факту скоєного кримінального злочину, мною детально були викладені (та підкріплені неспростовними доказами) в моїй письмовій заяві про злочин (від 08.10.2020 року), яку я власноруч підписав, і в якій я зазначив: - що беру на себе повну відповідальність передбачену статтями 383 і 384 Кримінального кодексу України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та завідомо неправдиві показання.

   Подану мною заяву (з додатками) про вчинений кримінальний злочин було зареєстровано в черговій частині Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в ЄО/ЖЄО, за № 44548 від 09.10.2020 року.

   Як мені згодом стало відомо, слідчий (уповноважена особа) СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області не викона(ла)в вимоги статті 214 Кримінального процесуального кодексу України – не вніс/внесла відповідні відомості за моєю заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань, впродовж 24-х годин.

   Хочу наголосити іще раз, що я, подавав письмову заяву з додатками ВИКЛЮЧНО у порядку статті 214 КПК України, яка повинна бути внесена до ЄРДР не пізніше 24 годин, та після цього, повинно бути розпочато проведення досудового розслідування. Слідчий, тобто особа уповноважена на внесення заяви до ЄРДР, повинна виконати пряму норму закону, яка передбачає тільки одну процесуальну дію встановлену статтею 214 КПК України – внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Іншого статтею 214 КПК України, не передбачено!

   Отже, станом на момент подання даної скарги до суду, моя заява  про вчинений кримінальний злочин до ЄРДР не внесена, що є грубим порушенням вимог статті 214 КПК України, Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100 «Про затвердження порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», Наказу Генеральної Прокуратури України від 06.04.2016 року № 139 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 року за № 680/28810, а також моїх конституційних прав та прав передбачених міжнародними договорами, та  положеннями статей 55, 56, 60, 214 КПК України.

   Відповідно до наказу Генеральної Прокуратури України від 06.04.2016 року № 139 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», затвердженого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 року за № 680/28810, Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення:

-         реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;

-         оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;

-         аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі;

-         інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.

   Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про:

-         заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення – у термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України.

   Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п’ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

   Подана мною заява про вчинений кримінальний злочин, є обґрунтованою і відповідає фактичним обставинам справи.

   Надалі, слідчий, після отримання моєї заяви про злочин, повинен узяти цей зафіксований письмово факт до уваги, і оцінювати мої покази як такі, що відповідають дійсності. Адже, якщо буде навпаки, то заявник (тобто – я) повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності згідно зі статтею 383 КК України, за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

   В редакції Кримінального процесуального кодексу України яка є чинною на момент подання мною відповідної заяви про злочин визначено, що відповідно до положень статті 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 214). Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 214). Слідчий уповноважений на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язаний прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214).

   Отже, як вбачається з положень частини першої статті 214 КПК України обов'язок із внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення покладається на слідчого, прокурора, до якого надійшла заява, повідомлення про таке діяння або в разі виявлення кримінального правопорушення слідчим, прокурором самостійно з будь-якого джерела.

   Крім того, визначений частиною першою статті 214 КПК України обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.

   Отже слідчий, отримавши заяву про кримінальний злочин, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР. Іншого статтею 214 КПК України, не передбачено.

   Чому слідчий СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, який набувши відповідні повноваження службової особи присягав на вірність Українському народові та має діяти в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України дозволяє собі порушувати Закони України, а також мої конституційні права, закріплені Конституцією (Основним законом) та Міжнародними договорами (які є частиною українського національного законодавства), приховуючи злочин, – мені, не відомо.

   З огляду на викладене вище слід зазначити, що подібні дії слідчого мають не тільки ознаки юридичної і кримінальної відповідальності (як посадової особи, за невиконання службових обов’язків – стаття 367 КК України), а й ознаки непрямої дискримінації (по відношенню до мене, за соціальним статусом), регламентовані положеннями Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі – Закон № 5207-VI), дія якого поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України. Адже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 даного Закону № 5207-VI: «непряма дискримінація – це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними».

   Пунктом 5^-1 частини першої статті 1 Закону № 5207-VI визначено, що пособництво у дискримінації – це будь-яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення дискримінації.

   Пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 5207-VI визначає поняття утиску наступним чином: «утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери».

   В той же час положення частини першої статті 2 Закону 5207-VI декларуючи гарантують, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; повагу до гідності кожної людини; забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

   Слід наголосити, що згідно частини другої статті 6 Закону 5207-VI в Україні, будь-які форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, - ЗАБОРОНЯЮТЬСЯ (!).

   В даному випадку, ця скарга до слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з приводу бездіяльності слідчого СВ Шевченківського ВП, та про зобов’язання за відповідною ухвалою суду уповноважену особу СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області вчинити відповідні процесуальні дії, які передбаченні статтею 214 КПК України (внести відомості до ЄРДР), - це превентивний захід, яким покликано зупинити поліцейське свавілля. Крім того, це прагнення до відновлення моїх порушених прав і свобод, як людини і громадянина.

   Слід зазначити, що вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першої статті 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

   За змістом частини першої статті 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення  про кримінальне правопорушення.

   Відповідно до частини першої статті 214 КПК України обов'язок із внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення покладається на слідчого, прокурора, до якого надійшла заява, повідомлення про таке діяння або в разі виявлення кримінального правопорушення слідчим, прокурором самостійно з будь-якого джерела.

   ВССУ в своєму в інформаційному листі № 1640/0/4-12 від 09 листопада 2012 р. «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» роз`яснив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, і саме в цьому контексті слід оцінювати доводи заявників в разі оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

   Відповідно до правової позиції, викладеної в п. п. 1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016, визначений ч.1 ст.214 КПК України обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.

   Отже, підсумовуючи вищезазначене можна дійти висновку, що згідно статті 214 КПК України обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки заяви особи про наявність ознак злочину, а полягає лише у механічному внесенні цієї заяви до ЄРДР (Печерський суд від 20 березня 2017р. у справі № 757/10980/17-к). 

   Крім того, зва­жа­ючи на на­ве­де­ні вище нор­ми, мож­на зроби­ти вис­но­вок, що жодних труд­но­щів з їх ро­зу­мін­ням, сприйняттям та правозастосуванням не ви­ни­кає: надійшла від­по­від­на за­ява, від­так представни­ки пра­во­охо­рон­них органів (уповноважені особи) по­винні від­ре­агу­ва­ти та вчи­ни­ти перед­ба­че­ні цитовани­ми нор­ма­ми Кримінального процесуального кодексу України дії.
   З огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст. 214 КПК 24-годинного строку слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора.

   Такий висновок можна зробити проаналізувавши узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (лист від 12.01.2017 N 9-49/0/4-17).

   Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 12.01.2017 N 9-49/0/4-17 зазначив, що якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до статті 284 КПК України.

   Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

  Положеннями частини першої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

   Україна ратифікувала значну частину міжнародних інструментів щодо забезпечення і захисту прав людини, до багатьох – приєдналась. Їх положення стали частиною українського законодавства, в якому домінують гуманістичні положення і принципи, згідно з якими людина, її гідність, права, свободи та інтереси є вищою соціальною цінністю. В нашому суспільстві ці пріоритети мають забезпечувати і захищати насамперед службові особи поліції, а якщо ні, то органи прокуратури (слідчі).

   Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

   Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

   Згідно з приписами статті 60. Основного закону «ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність».

   Істина - це повна й точна відповідність суджень реальній дійсності. Істина - це достовірне знання, що правильно відображає реальну дійсність у свідомості людей.

   Предмет доказування - це певна квінтесенція обставин події, яка в сукупності розкриває елементи складу злочину. Це юридично значущі обставини та сторони розслідуваної події, з'ясування яких необхідне для прийняття підсумкових рішень у справі.

   Керуючись статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

   Відповідно до вимог статті 303 КПК Україна на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

   Відповідно до положень статті 306 КПК України скарги на бездіяльність слідчого розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави (ч. 1 ст. 306). Скарги на бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги (ч. 2 ст. 306). Розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, та слідчого, бездіяльність якого оскаржується. Відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306).

   Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України слідчим суддею за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого постановляється ухвала про зобов’язання вчинити певну дію.

   Якщо на ухвалу суду слідчий не внесе в ЄРДР відповідних відомостей, то це також буде умисним невиконанням судового рішення, яке винесено у формі ухвали слідчого судді, як акту судової влади.

   І тому, я вважаю, що потрібно в мотивувальній частині судового рішення попередити слідчого, що за невиконання судового рішення можуть бути наслідки, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 третьою статті 382 КК України (невиконання судового рішення службовою особою, яка займає відповідальне становище).

   З урахуванням вище викладеного, та керуючись пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколами 1, 4, 7, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 3, 8, 19, 21, 22, 24, 36, 55, 64, 68, 129 Конституції України, та статтями 2, 9, 24, 55, 56, 214, 303-307 КПК України,

 

П Р О Ш У    С У Д:

 

1.           Постановити ухвалу, якою зобов’язати слідчого (уповноважену особу) СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, уповноважену на внесення відповідних відомостей до ЄРДР, негайно виконати вимоги частини першої статті 214 КПК України, а саме: - внести відповідні відомості за моєю заявою (про вчинений кримінальний злочин) від 08.10.2020 року (ЄО/ЖЕО № 44548 від 09.10.2020 року) до ЄРДР за попередньою кваліфікацією статті 109 (повалення конституційного ладу) в сукупності з частиною четвертою статті 28 Кримінального кодексу України, у продовж 24 годин; - невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства; - видати мені відповідний витяг з ЄРДР;

2.           При розгляді даної скарги дотримуватися процесуальних строків.

 

Д О Д А Т О К:

 

1.           Фото(копія) моєї заяви про кримінальний злочин від 08.10.2020 року (без додатків) – на 17 (сімнадцятьох) арк.;

2.           Фото(копія) талону ЄО/ЖЄО про прийняття і реєстрацію моєї заяви про злочин – на 1 (одному) арк.

 

 

   12 жовтня 2020 року

 

З повагою, Громадянин України:______________/______________/