КСУ про
практику ЄСПЛ щодо додержання принципу остаточності судового рішення (res
judicata)
(з рішення КСУ № 1-р(II)/2024 від 14 лютого 2024 року)
Згідно
з Конституцією України права
і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності
держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження й
забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга статті 3).
За статтею 8 Основного Закону
України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша); Конституція України
має найвищу юридичну силу, закони „приймаються на її основі і повинні відповідати
їй“ (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 9
Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких
надала Верховна Рада України, є частиною національного законодавства України.
За статтею 55 Основного Закону
України права і свободи людини і громадянина захищає суд (частина перша); кожен має право
після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за
захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до
відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є
Україна (частина п’ята).
Конституційний
Суд України сформулював низку юридичних позицій, що є значущими і для цієї
справи:
- „правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за
умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне
поновлення в правах“ (перше речення абзацу десятого пункту 9
мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003);
- „конституційне право на судовий захист належить до
невідчужуваних та непорушних. Кожен під час розгляду будь-якої справи <…>
має право на правосуддя, яке відповідало б вимогам справедливості“ (абзац перший пункту
5 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004);
- „додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) є надважливим для забезпечення поваги до суду, його рішень та
дієвості всієї системи правосуддя в державі, керованій правовладдям“ [абзац перший підпункту 7.7
пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року №
10-р(II)/2023].
У Рішенні від 6 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022 Конституційний
Суд України зазначив: „Приписи статті 8, частини першої статті 55
Конституції України зобов’язують державу гарантувати на законодавчому рівні
кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має
встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його
дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести
до порушення гарантованого Конституцією України права
на судовий захист“ (перше, друге речення абзацу шостого пункту 2
мотивувальної частини); „право на судовий захист гарантовано частиною першою статті 55
Конституції України та охоплює не лише право на звернення до суду, а й
можливість реалізації цього права без обмежень чи перепон“ (абзац перший підпункту 2.2
пункту 2 мотивувальної частини); „зміст права на судовий захист,
установленого частиною першою статті 55
Конституції України, слід визначати, серед іншого, з урахуванням змісту права
на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції
<…> та витлумаченого Європейським судом із прав людини“ (абзац другий підпункту 2.2.1
підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України наголосив, що «з принципу
„верховенства права“ (правовладдя) та вимоги утвердження і забезпечення права
особи на судовий захист, що його як загальне право визначено в частині першій статті 55
Конституції України <…> випливає обов’язок держави в особі органу
законодавчої влади запровадити юридичний механізм реалізації права особи на
судовий захист, зокрема в ділянці судового захисту прав і свобод особи у сфері
відносин за публічним правом. Такий юридичний механізм має забезпечувати
дієвість права особи на судовий захист, що виявляється в запровадженні законом
процесуальних можливостей для реального захисту та поновлення порушених прав і
свобод особи, особливо в ситуації, коли це порушення спричинено рішеннями,
діями або бездіяльністю органів публічної влади, їх посадових і службових осіб»
[абзац третій підпункту 4.2 пункту
4 мотивувальної частини Рішення від 1 березня 2023 року № 2-р(II)/2023].
Конвенцію ратифіковано
Законом України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та
11 до Конвенції“ від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Конвенцію було укладено для додержання державами -
членами Ради Європи основоположних прав і свобод людини.
За статтею 46 Конвенції
держави-учасниці зобов’язані виконувати остаточні рішення Європейського суду з
прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Європейський суд із прав людини зазначив, що „одним із
засадничих аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, який
встановлює дотримання принципу res judicata, тобто принципу
остаточності судових рішень, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати
перегляду остаточного і обов’ язкового судового рішення лише для проведення
повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі; відступи від цього
принципу виправдані, тільки якщо вони потрібні в обставинах суттєвого та
переконливого характеру“ [рішення у справі Устименко проти України / Ustimenko v. Ukraine від 29 жовтня 2015 року
(заява № 32053/13), § 46].
Європейська Комісія „За демократію через право“
(Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му
пленарному засіданні, яке відбулося 25-26 березня 2011 року
[CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що „юридична визначеність вимагає додержання
принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не
повинні оспорюватись. Цей принцип також вимагає виконання остаточних рішень
судів <...>. Системи, що допускають скасування остаточних рішень без
переконливих підстав з публічного інтересу та дозволяють невизначеність у часі,
є несумісними з принципом юридичної визначеності“ (§ 46).
Конституційний Суд України у цьому провадженні зважає
також на Рекомендацію № R (2000) 2 Комітету Міністрів
Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження
у певних справах на національному рівні після ухвалення рішень Європейським
судом із прав людини (Recommendation №. R (2000) 2 of the Committee of
Ministers to member states on the re-examination or reopening of certain cases
at domestic level following judgements of the European Court of Human Rights) від
19 січня 2000 року.
У цьому документі Комітет Міністрів Ради Європи
наголосив на тому, що „згідно зі статтею 46 Конвенції
Договірні Сторони взяли на себе зобов’язання виконувати остаточні рішення
Європейського суду з прав людини <…> в будь-якій справі, сторонами якої
вони є“; „за певних обставин згадані вище зобов’язання включають вжиття інших
заходів, окрім справедливої сатисфакції, яку присуджує Суд згідно зі статтею 41 Конвенції, та/або
загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечують, наскільки це можливо,
відновлення попереднього юридичного становища, яке ця сторона мала до порушення
Конвенції“; „саме компетентні органи держави-відповідача вирішують, які заходи,
зважаючи на наявні в національній юридичній системі засоби, є найбільш
відповідними для досягнення restitutio in integrum“; „практика
Комітету Міністрів у здійсненні нагляду за виконанням рішень Суду показує, що у
виняткових випадках повторний розгляд справи або поновлення провадження є
найбільш дієвим, якщо не єдиним, засобом досягнення restitutio in
integrum“. Із цих міркувань Комітет Міністрів Ради Європи закликав
договірні сторони забезпечити на національному рівні достатні можливості для
реалізації зазначеного принципу.
В Україні порядок виконання рішень Європейського суду
з прав людини внормовано Законом України „Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини“ від 23 лютого 2006 року № 3477-IV зі змінами (далі
- Закон № 3477), згідно з яким, зокрема, виконанням рішення є: виплата
стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального
характеру; вжиття заходів загального характеру (абзац дев’ятий статті 1).
Відповідно до статті 10 Закону № 3477 для
забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування,
вживають додаткових заходів індивідуального характеру, зокрема відновлення
настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач
мав до порушення Конвенції (restitutio in
integrum), а також інших заходів, визначених у рішенні (частини перша,
друга); відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюють,
зокрема, у спосіб повторного розгляду справи судом включно з відновленням
провадження у справі (пункт „а“ частини третьої).
За приписами Конституції України обов’язковість
судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої
статті 129), судове рішення є обов’язковим до виконання (друге речення частини першої статті 129-1).
Згідно з приписами Основного Закону України,
юридичними позиціями Конституційного Суду України, що є співвідносними з
приписами Конвенції, та практикою
Європейського суду з прав людини реалізація права на судовий захист можлива з
додержанням конституційних принципів, зокрема принципу остаточності судових
рішень (res judicata).
За сталою практикою Європейського суду з прав людини
додержання принципу остаточності судових рішень (res judicata) означає,
що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов’язкового
судового рішення лише задля проведення повторного слухання і нового розв’язання
справи.
Практика Європейського суду з прав людини, за якою
обмежувалося б право особи, що є стороною у справі, ініціювати перегляд
судового рішення за екстраординарною процедурою для „виправлення судових
помилок та недоліків судочинства“, зокрема таких, як порушення Україною
міжнародних зобов’язань під час розгляду справи національним судом, обмежена.
Європейський суд із прав людини рекомендує поновлення провадження в
національних судах як належний відновлювальний захід, якщо попередній розгляд
справи не відповідав вимогам пункту 1 статті 6
Конвенції.
Європейський суд із прав людини зазначив, що «практика
здійснення нагляду за виконанням рішень Суду показала, що повторний розгляд
справи або поновлення провадження є за певних обставин найбільш дієвим - якщо
не єдиним - засобом досягнення restitutio in integrum. Отже,
Комітет Міністрів закликав держави запровадити механізм перегляду справи після
встановлення Судом порушення Конвенції, особливо у разі: „(i)
коли потерпіла сторона і далі зазнає дуже тяжких негативних наслідків від
результатів національного рішення, щодо яких справедлива сатисфакція не була
достатнім засобом юридичного захисту та які не можна виправити інакше ніж за
допомогою повторного розгляду або відновлення провадження; (ii) коли рішення
Суду спонукає до висновку, що (a) оскаржене рішення національного суду
суперечить Конвенції по суті, або (b) підґрунтям встановленого порушення були
суттєві процесуальні помилки чи такі недоліки, що ставлять під серйозний сумнів
результат оскарженого провадження на національному рівні“» [рішення у справі Бочан проти України (№ 2) / Bochan v. Ukraine (№ 2) від 5 лютого
2015 року (заява № 22251/08), § 28].
Україна як держава - учасниця Конвенції зобов’язана забезпечувати виконання остаточних рішень Європейського суду з прав людини, у яких установлено порушення Україною Конвенції.
Читайте
також: Газету «Багнет Нації»
зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ
«Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж
газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний»
випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації»,
як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет
Нації»
«Картахенський протокол про
біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет
Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням
суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… -
тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ –
сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! -
вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… -
дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… -
двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра
– двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки
(початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави –
двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти
над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Перша редакція чинної Конституції
України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»
Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети
«Багнет Нації»
«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»
ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) –
тридцять третій випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета
Багнет Нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість
Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4
(замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ -
якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили
НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196 4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар