Заява про повалення конституційного ладу "суддею" Яковлевим Д. О.

 

Шевченківський ВП ДВП ГУНП

в Дніпропетровській області

пр-т П. Орлика, 3, м. Дніпро, 49069

 

Громадянин Самостійної Української

Держави України, Українець,

Сергій Веніамінович Філіпенко,

e-mail: svf2011@ukr.net

 

 

З А Я В А

про кримінальний злочин передбачений частиною першою статті 109,

в сукупності з частиною четвертою статті 28 Кримінального кодексу України

 

   Я, ______________________________________________________________,

паспорт серія____№__________ виданий _____________________________,

проживаю за адресою: _____________________________________________

__________________________________________________________________, усвідомлюючи всю ступінь відповідальності, яку передбачає стаття 383 КК України (про завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину), - повідомляю про кримінальний злочин, який має ознаки і підпадає під кваліфікацію статті 109 (дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій) в сукупності з частиною четвертою статті 28 Кримінального кодексу України (злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп), вчинений суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Яковлевим Дмитром Олександровичем (далі – ФІЗОСОБА в МАНТІЇ) та іншими фізичними особами, які за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї злочинної організації.

 

                                  Власний підпис Заявника: _________________________

 

   За фактом вчиненого кримінального злочину можу повідомити, що наразі, «суддя» Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Яковлев Дмитро Олександрович, здійснює правосуддя і постановляє відповідні рішення без набуття ним відповідних конституційних повноважень, а також без набуття ним законного громадянства. Дані твердження підтверджуються наступним:

   Виключно  тільки   конституційні  Громадяни  України всіх  національностей Українського народу Самостійної української держави України,    є     саме    тією      конституційною   основою   не тільки     всієї    конституційної   законодавчої,  виконавчої,   судової   влади   та   місцевого  самоврядування   Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,  офіційно   встановлених   положеннями   Розділу ІV «Верховна Рада України»,  Розділу V «Президент України», Розділу  VІ  «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», та   Розділу VІІІ «Правосуддя»   Конституції України  від 28 червня 1996 року  а і  конституційною  основою  самої  Самостійної  української  держави  України,  безпосередньо встановленої  резолютивною  частиною  АКТу  проголошення   незалежності  України   від  24 серпня  1991 року  та  офіційним  Рішенням № 17 пленарного засідання  24 серпня  1991 року  о 18-00  Верховної Ради  Української  РСР  12-го конституційного  скликання.

   У підтвердження вищенаведених обставин саме в частині відвертого   посягання   на   національну державність   Українського народу   Української РСР  та   його  правонаступника  1   грудня  1991 року   Українського народу  Самостійної української держави України,  а також,   на    його     національні  території, та на його національне багатство    -   безпосередньо   встановлене  положеннями   розділів і  статтей  Конституції  України від 28 червня 1996 року, ДИВИСЬ  у Відомостях  Верховної Ради України за вище вказаний  період, наступне:

   1) Положення  ст.4  Закону  УРСР «Про Президента Української  РСР»  від  5   липня 1991 року № 1295-12  засвідченого  Головою Верховної Ради  Української  РСР – Кравчуком Л.М., якими  встановлено, - що «При вступі на посаду  Президент  Української  РСР  проголошує  присягу  такого змісту,  - «Урочисто присягаю  народові  України  при здійснені повноважень Президента України ….»  -  а не  Українському народу  Української РСР;

   2)  Постанову  Президії  Верховної Ради  України від 26 серпня 1991 року № 1442-12 «Про звернення Президії  Верховної Ради України  до  Громадян України всіх національностей  державоутворюючих  націй»; -  а не  до   Українському народу  Української РСР

   3) Положення   статті 17 «Присяга державних службовців»  ЗУ «Про державну службу»  від  16 грудня 1993 року  N 3723-XII,  -  що «Громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу, приймають Присягу такого змісту:

   «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто  присягаю, що буду вірно служити народові УКРАЇНИ, суворо дотримувати Конституції та законів України».

   Так  як  службові  особи  конституційного  судочинства   офіційно   встановленого  ч.3 статті 124  Конституції  України від 28 червня 1996 року,     ні за яких  конституційних   обставин   НЕ МОЖУТЬ    у відсутність  МАНДАТУ Українського народу Самостійної української держави України, - його спеціального  доручення, самостійно брати на себе конституційні права та конституційні повноваження  безпосередньо  належні  Українському   народу Самостійної української держави України, у відповідності   з   положеннями     статті 5   та  розділу  4  статті 124 Конституції  України  від 28 червня 1996 року,  в частині  офіційного здійснення   конституційного  правосуддя    тим більше   у самих    справах    самого   конституційного  права  власності  Українського народу  Самостійної української держави України, на самі конституційні предмети та об'єкти,

   Тим    більше   останні   за жодних   обставин   НЕ МОЖУТЬ  здійснювати  конституційне  правосуддя  Українського народу Самостійної української держави України, у незаконних інтересах фізичних осіб без національності з нікчемними посвідченнями особи з найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт»  віртуальних РВ «УМВС України» -  не конституційних  «Громадян  України  всіх національностей  віртуального «Народу України».

   А тим більше, не можуть останнє робити в інтересах «адміністративних» суб'єктів нікчемного приватного та публічного права офіційно припиненої 1 грудня 1991 року самої  «УКРАЇНИ» як Української РСР, та їх органів віртуального та неконституційного місцевого самоврядування безпосередньо  самого нікчемного «Народу України».

   Натомість, на підтвердження ознак закінченого кримінального злочину передбаченого статтею 109. Кримінального кодексу України (повалення конституційного ладу) слід додати той факт, що ОСОБА в МАНТІЇ (Яковлев Д. О.), з недійсним посвідченням УКРАЇНИ - «Паспорт» віртуальних РВ «УМВС України» - неконституційних  «Громадян  України  всіх національностей  віртуального «Народу України», в порушення першого речення частини першої статті 127 і частини першої статті 128. Конституції України призначався, переводився та перебуває сьогодні на відповідній посаді судді всупереч чинному законодавству, адже «легітимізувався» (призначався/переводився) такими ж фізичними особами (президентами Української РСР) без громадянства, визначеного у межах державної території Українського народу Самостійної української держави України.

   У підтвердження вищенаведених обставин та для їх звільнення від доказування, ДИВИСЬ наступне (додається):

1.                Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) «чинного» (!!!) Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки від 5 липня 1991 року № 1295-ХІІ «Про Президента Української РСР» - на 3 (трьох) арк.;

2.                Архівна копія указу Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 « Про призначення суддів» - на 4 (чотирьох) арк.;

3.                Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 « Про призначення суддів» - на 1 (одному) арк.;

4.                Копія указу Президента України від 6 вересня 2013 року № 503/2013 «Про переведення суддів» - на 3 (трьох) арк.;

5.                Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 6 вересня 2013 року № 503/2013 «Про переведення суддів» - на 1 (одному) арк.;

6.                Копія указу Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 «Про переведення суддів» - на 4 (чотирьох) арк.;

7.                Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 «Про переведення суддів» - на 1 (одному) арк.;

8.                Копія указу Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 «Про призначення суддів» - на 6 (шістьох) арк.;

9.                Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 «Про призначення суддів» - на 1 (одному) арк..

   З наведеного вбачається наступне, що вперше на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду (суду з неконституційною юрисдикцією) у місцевих адміністративних судах строком  на  п'ять  років фізичну особу Яковлева Д. О., було призначено указом такої ж фізичної особи, яка не набула відповідного громадянства Самостійної української держави України, а саме -  президентом Української РСР Януковичем В. Ф. (указ від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 «Про призначення суддів»). Слід зауважити, що детальне ознайомлення з архівною копією зазначеного указу (додається) викриває той факт, що даний документ «особливої державної ваги», не завірено належним чином, відповідно до указу президента від  19.12.1996 № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» - Великою Державною Печаткою України, відтиск якої повинен містити відбиток Державного Герба України, встановленого положеннями статті 20. Конституції України.

   Наступне призначення-переведення ФІЗОСОБИ в МАНТІЇ (Яковлева Д. О.) відбулось знову відповідно до указу фізичної особи без громадянства Самостійної української держави України, президентом Української РСР Януковичем В. Ф. від 6 вересня 2013 року № 503/2013 «Про переведення суддів», яким Яковлева Д. О. в межах п’ятирічного строку було переведено з Луганського окружного адміністративного суду, і призначено на роботу на посаду судді Ленінського районного суду міста Луганська (додається). Даний указ також не завірений належним чином, а отже не має юридичної сили.

   Наступний указ фізичної особи - президента Української РСР Порошенка П. О. від 14 лютого 2015 року № 81/2015 «Про переведення суддів» у межах п’ятирічного строку (додається), яким суддю Ленінського районного суду міста Луганська Яковлева Д. О. переведено на роботу на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (суду юрисдикції Української РСР), також незавірений належним чином. Крім того, даний указ на сайті Верховної Ради України не значиться «чинним».

   Наступний указ президента Української РСР Порошенка П. О. від 28 вересня 2017 року № 295/2017 «Про призначення суддів» у місцевих загальних судах (додається), яким Яковлева Д. О. призначено на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська – не завірений належним чином (не містить печатки з Державним Гербом України встановленим статтею 20. Конституції України)), і також не значиться «чинним» на офіційному сайті Верховної Ради України.

   У підтвердження вищенаведених обставин та для їх звільнення від доказування, ДИВИСЬ також наступне:

   1) офіційні  положеннями    розділу     1 та  7 самої  преамбули  Конституції України  від 28 червня 1996 року   та  саму   резолютивну частиною  самого АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня 1991 року,  в частині  створення  Самостійної української держави  України;

   2)  офіційні  положеннями  розділу VIII «ПРАВОСУДДЯ» ст.ст. 124-129^-1 Конституції України  від 28 червня 1996 року;

   3) офіційні результати   Всеукраїнського  референдуму  Українського   народу   Української  РСР   1 грудня 1991 року  з   підтримання  резолютивної  частини    АКТу  проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в частині, офіційного  СТВОРЕННЯ (!!!) Самостійної української держави  України;

   4) офіційне  Рішення  № 17 пленарного засідання  24 серпня  1991 року  о 18-00  Верховної Ради  Української  РСР 12-го  конституційного скликання  про створення  Самостійної  української держави  України,  а не самої «УКРАЇНИ», як Української РСР,   - яке  стало  офіційною основою  самої    резолютивної  частини    АКТу  проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року;

   5)  Постанову  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та   всеукраїнського  референдуму,   з підтвердження   АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в частині,  створення  Самостійної  української держави  України.

   Як вже зазначалось раніше, відповідно до положень статті 129^-1. Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

   Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

   Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

   Отже, у  ВІДСУТНІСТЬ,   офіційних  доказів   жодного офіційного   прийняття  самої    Конституції України  від  28 червня 1996 року   на   Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,  -  тільки  Громадянами   України   всіх   національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України, безпосередньо та  офіційно  встановлених  положеннями    розділів  1 та 7  преамбули  самої  Конституції України ФІЗОСОБА в МАНТІЇ (Яковлев Д. О.) продовжує ухвалювати рішення «іменем України» - Іменем  офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року  Української РСР,  шляхом   злісного невиконання   наступного,

      а   саме, 

     1) Постанови ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,  в ЧАСТИНІ,   якою   дослівно   встановлено   наступне: -   «Відповідно  до ст. 41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми», на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму 

   п о с т а н о в л я є:  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим;            

   2)  Рішення    Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  в ЧАСТИНІ,  самої   обов’язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі  з  питання  прийняття  Конституції України  від 28 червня 1996 року;

   3) Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005  «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»,  в ЧАСТИНІ,  самої   обов’язковості   ВОЛІ  Українського  народу   на   його  Всеукраїнському  референдумі  1 грудня 1991 року,  з підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня 1991 року;

      4) Висновків  Конституційного суду  України  у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі),  в ЧАСТИНІ,  самої   обов’язковості   положень  ст.94 КПК України,  саме   підчас  введення   в  дію  Законів. 

     5)  Рішення   Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України ( конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,  в ЧАСТИНІ,   обов’язковості    виборів  до  Верховної  Ради  України,   кандидатів   у   Народні депутати  України,   тільки   конституційного скликання,   згідно   положень  ч.1 ст.76 Конституції   України.

   Де   підтвердженням  саме   таких   незаконних   обставин  саме   «Іменем  України»  є  наступне:    

   1. Офіційне  Рішення  № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18 -00  Верховної  ради  Української РСР  12-го конституційного скликання,  яким  було  офіційно  створено  Самостійну українську  державу України,    а   не   «УКРАЇНУ»,  так  як  «УКРАЇНОЮ»   була  Українська РСР,  з  обмеженим державним  суверенітетом;

   У підтвердження  вищенаведеного  ДИВИСЬ  у  Відомостях Верховної Ради  України  періоду  16 липня  1991 року та   24 серпня  1991 року    наступне:

   1) Декларацію    про державний  суверенітет  України   від  16 липня 1990 року № 55;

   2) Положення   ч.16   Закону України від 17 вересня  1991 року № 1654-12 «Про внесення  змін і доповнень до Конституції Української  РСР» ,   який    втратив  чинність  на підставі Закону №254/96-ВР від    28 червня 1996 року,    якими   встановлено,  - « п.16 У назві і тексті Конституції (888-09) слова Українська Радянська Соціалістична Республіка  та Українська  РСР» замінити  словом  «УКРАЇНА»,  -  з  обмеженим  державним  суверенітетом.

   2.  24 серпня  1991 року  офіційне  Рішення  № 17 пленарного засідання 24 серпня 1991 року о 18-00  Верховної  ради  Української РСР  12-го конституційного скликання,    про   створення   Самостійної   української   держави   України,   стало   підставою   окремій   групі  народних  депутатів  Української  РСР,  офіційною основою   для   виготовлення    АКТу проголошення  незалежності  України від  24 серпня 1991 року,   -  вступною частиною   якого   «УКРАЇНА»,   офіційно   відзначена   тільки  як   національна  територія   Українського  народу  Української РСР,

   а   його   резолютивною  частиною,   було,   ще  раз   офіційно  повторено,  саме   створення   Самостійної   української   держави   України,   а   не   самої  «УКРАЇНИ»;

   3. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР  1 грудня 1991 року,   з  питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,  а   НЕ   самої «УКРАЇНИ»  як  «незалежної демократичної держави»,    датою   1 грудня  1991 року,  -   якими   було   офіційно   припинено   «УКРАЇНУ»  як  Українську  РСР,  з  обмеженим  державним   суверенітетом;  

   4. Результати  Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,   -    якими   було   офіційно   не утворено    «УКРАЇНУ»  як  «незалежну демократичну державу»,   -  у    нікчемні   Президенти   якої   1 грудня  1991 року  начебто  обирався  Кравчук  Л.М.;

   5. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,   -   якими  було   офіційно  скасовано   РЕЗУЛЬТАТИ  виборів  1 грудня  1991 року    саме  нікчемного   Президента  України,  -   як   незалежної  демократичної  держави;  

   Тобто,  якими   було   офіційно  скасовано   вибори   Президента  України   в особі   Кравчука  Л.М.

   У   підтвердження   вищенаведеного  ДИВИСЬ  Постанову  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,   якою   дослівно   офіційно   підтверджено  наступне:   -  «Відповідно  до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми»,   на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму  п о с т а н о в л я є:  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим»            

   -   офіційно   підтвердженим  в  частині,   саме   офіційного  створення  Самостійної  української держави  України,    а    не   «УКРАЇНИ»,   якою  була  Української  РСР,   -   яку   1 грудня  1991 року   було  вже  офіційно  та  остаточно   припинено.

   6. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,  -     згідно  яких   Український  народ   Української  РСР  разом  зі своїми   національними   територіями   Української  РСР   офіційно   увійшов   до   щойно  створеної  Самостійної  української  держави  України,    з   повним  державним   суверенітетом,    та   1 грудня 1991 року,    офіційно  став   Українським   народом   Самостійної  української  держави України,  офіційно  припинивши  останнім  адміністративну  територію  Української  РСР з обмеженим   державним   суверенітетом    у  складі  державної  території   СРСР;

   7. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,  -    згідно  яких   Український  народ   Української  РСР   став   єдиним   народом   її   офіційного  засновника;

   8. Результати   Всеукраїнського  референдуму   Українського  народу  Української РСР   1 грудня  1991 року  з питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної  української  держави  України,   -    згідно  яких   Український  народ   Української  РСР   власними   національними  територіями   складеної  тільки   з  власних   національних  адміністративних   одиниць,   -   тільки   з   неподільних    адміністративних  територій    територіальних  громад    Українського  народу  СІЛ,  СЕЛИЩ,  МІСТ районних центрів, МІСТ  обласного значення,  та  МІСТ  обласних  центрів  Української  РСР,   датою  1 грудня  1991 року,    офіційно   утворив     державну   територію   Самостійної   української  держави  України,   як   унітарну  Українську  Республіку   з   повним  державним  суверенітетом;

   9. Відсутність  у Відомостях Верховного  Ради України  періоду  23 липня 1996 року  та до цього моменту   офіційних    доказів  прийняття   Конституції України  від 28 червня 1996 року  на  Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,    так   як   положення   ст. 85  Конституції України,    не  передбачають   конституційних    прав та конституційних повноважень неконституційних «Народних депутатів України»    конституційного  скликання  на   прийняття Конституції України,  у  пленарному засіданні   Верховної  Ради  України;  - Тільки з самих самопроголошених  26 серпня 1991 року «Громадян  України  всіх  національностей»   віртуального  «Народу України»;

   У  підтвердження  вищенаведених  обставин   ДИВИСЬ  положення  розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України. 

   10. Відсутність  у  Відомостях у Відомостях Верховного  Ради України  періоду  23 липня 1996 року  та  до цього моменту   офіційних     доказів  прийняття  Конституції України  від 28 червня 1996 року на Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,

   так  як  діючі   положення  ст. 85  Конституції  України,    не   передбачають   конституційних    прав та  конституційних повноважень конституційних Народних депутатів України   конституційного  скликання   -  тільки   з   самих   Громадян  України   всіх   національностей  Українського народу Самостійної української держави   України,  -  офіційно  встановлених  положеннями    розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України,     на    прийняття    Конституції України,  у    пленарному засіданні  Верховної  Ради  України.

   11. Відсутність  у  положеннях  ст. 85  Конституції  України,   конституційних   положень,   які     передбачають     конституційні  права   та  конституційні  повноваження     конституційних   Народних депутатів України   конституційного  скликання   -  тільки   з   самих   Громадян  України   всіх   національностей  Українського народу Самостійної української держави   України, - встановлених  положеннями  розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України,   на    прийняття   Конституції України,    у  пленарному засіданні    Верховної  Ради  України,   у  відсутність     у   Відомостях  Верховної  Ради  України,  офіційних    доказів    про   офіційне   створення   самої    конституційної    Верховної  Ради  України,  -  САМЕ,   як  найвищої  державної  установи  законодавчої  влади   безпосередньо  встановленої  резолютивною частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України   від  24 серпня  1991 року.

   12.  Відсутність  у  положеннях  ст. 85  Конституції  України,   конституційних   положень,   які     передбачають    права   та    повноваження   не  конституційних   «Народних  депутатів України» не конституційного  скликання   -  тільки   з  самих   ОСІБ   самопроголошених   26 серпня 1991 року   «Громадян  України   всіх   національностей»   віртуального народу  «Народу України», -  з   нікчемними  «Посвідченнями  особи»  з найменуванням  «УКРАЇНА» - «Паспорт»   офіційно   не утворених РВ «УМВС України»,    на    офіційне   внесення   у   пленарному   засіданні    Верховній  Раді  України,   офіційних   ЗМІН   до  Конституції  України,   саме  у   ті    її  положення,   якими   безпосередньо  встановлено  первинний  конституційний   лад    виконавчої,  законодавчої  та  судової  влади  та   місцевого  самоврядування  України,  

   у  ВІДСУТНІСТЬ,   офіційних  доказів   жодного офіційного   прийняття  самої    Конституції України  від  28 червня 1996 року   на   Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,  -  тільки  Громадянами   України   всіх   національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України, безпосередньо та  офіційно  встановлених  положеннями    розділів  1 та 7  преамбули  самої  Конституції України.

   13. Рішення    Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України»   у відповідності  з розділом  7 преамбули   Конституції України,   -     офіційними   висновками       якого  було   офіційно  підтверджено   саму   ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ   офіційної   ВОЛІ   Українського  народу    на   Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  Української   РСР   1 грудня  1991 року   з   питання   підтримання    резолютивної  частини   АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24  серпня  1991 року,   в  ЧАСТИНІ,   створення  Самостійної  української  держави  України;

     Та   ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ  офіційної   ВОЛІ  Українського  народу    на   всій  території   УКРАЇНИ,   -    яка   після  1  грудня  1991 року   у відповідності    з    вступною   та   резолютивною  частиною   АКТу  проголошення  незалежності  України    від 24 серпня  1991 року,   є   офіційною   назвою   самих   національних  територій     Українського народу   Самостійної  української держави України.  

     14.   Рішення  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України   Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  -  офіційними  висновками  якого   було   офіційно   встановлено   саме   необхідність  прийняття     Конституції  України   від   28 червня  1996 року   на   Всеукраїнському  референдумі  Українського народу,    саме   за    тих    непереборної сили  обставин,     що   Верховна Рада  України    2-го скликання     з    неконституційним   прийняттям   Конституції України,   у  ніч  з    27 на 28 червня  1996 року,   -    як    законодавча   влада,    зі  свого  боку   офіційно   визнала    конституційні  права  та  повноваження   Українському народу  встановленого  резолютивною  частиною  АКТу проголошення    незалежності     України  від  24 серпня 1991 року,    як    єдиного   та   безпосереднього   конституційного  джерела    всієї   конституційної  влади,   та    як    єдиного     конституційного   власника   всього   національного  багатства    УКРАЇНИ,  -    встановивши   останнім,   -   що   тільки  з   прийняттям  Конституції  України    на    Всеукраїнському референдумі   Українського народу,    то    тільки   у    цьому   випадку,  -  вже   як  ВОЛЯ     Українського  народу,  вже   БУДЕ,   офіційно   визнано    саме   ті   конституційні    права   та   конституційні   повноваження   законодавчої,     виконавчої    та   судової  влади       та    її    конституційне   громадянство,   які   та   яке  безпосередньо  встановлені  положеннями   ст.4, ст.79, ст.80, ст.85 (у тому числі в  ч.27), ст.92, ст.93, ст.94, ст.99, ст.104, ст.105, ст.106,  розділу 3 та  розділу  5   ст.124,  розділу 2  ст.125,  ч.1 ст. 126, ст.128,  та  ч.1 ст.149   Конституції України;

   А   так   як    офіційних    доказів    саме   такої   офіційної   ВОЛІ     Українського  народу     НЕ ІСНУВАЛО і НЕ ІСНУЄ    до цього моменту   у    Відомостях   Верховної Ради  України,   у   Віснику   Президента   України,    та    в   «Урядовому  Кур’єрі»;

   Тому   Конституційний   Суд  України,    11 липня 1997 року   був    вимушений    офіційно      визнати     неконституційною      Постанову Верховної Ради України   від    1 жовтня   1996  року "Про тлумачення статті 98 Конституції України"   -    такою,    що    не  відповідає    Конституції України, встановивши   останнім   наступне:

   -  Що  Конституція України  була   прийнята  Верховною Радою України   безпосередньо    та тільки      від    імені     Українського   народу     (преамбула Конституції України),    та   що   тільки   останній    відповідно    до  статті  5   Конституції України,    має    виключне    право   визначати   і  змінювати  конституційний  лад  в  Україні.

   Та   що  це   право   НЕ МОЖЕ    бути   узурповано    державою,   її   органами    або  посадовими  особами  (там  же).

   А  тому   прийняття   Конституції   України    28 червня  1996 року    Верховною  Радою  України   було   виключно    тільки    офіційним    актом    реалізації    державного  суверенітету     Українського  народу   Самостійної   української держави  України,  -   безпосередньо  встановленого   положеннями    розділів   1  та 7  преамбули   Конституції  України,   не  зважаючи    що   останній   офіційно  не  уповноважував     Верховну Раду України    2-го  скликання    на   її   прийняття. 

   Та  що   останнє    незаперечно   та   повністю     офіційно    підтверджується     положеннями    ч.1  статті  85   Конституції  України,     яка     не  передбачає    конституційного   права     Верховної Ради  України   на   прийняття  Конституції  України    безпосередньо   самою   Верховною  Радою  України;

   Крім  того,   статтею   156   Конституції України,    офіційно   встановлено    що    законопроекти       про  внесення     змін  до  розділів,     які     встановлюють    засади  конституційного  ладу   в  Україні,   після  його  прийняття   у  Верховній   Раді   України,    набувають  своєї   сили,   тільки  у випадку    їх    затвердження     та    підтримання    виключно  Українським народом   Самостійної української держави  України   на  його   Всеукраїнському  референдумі.

   Таким  чином   11  липня 1997 року  Конституційний  Суд  України  своїми офіційними  висновками     встановив,     -      що    до     тих      пір     поки      не конституційно    прийнята      у    ніч    з   27    на    28  червня  1996  року    Конституція   України,    разом    з    «Автономною  Республікою  Крим»,   у  її   первинному   офіційному  тексті,   НЕ БУДЕ   офіційно   прийнята    на   Всеукраїнському  референдумі  Українського  народу   Самостійної  української держави  України,  -  офіційно   встановленої   резолютивною   частиною    АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24  серпня 1991  року;

   Та  поки    сама   Верховна   Рада   України,   НЕ БУДЕ   безпосередньо   сама   офіційно  утворена     конституційною   державною   установою   законодавчої  влади   безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності України  від   24 серпня 1991 року;

   Та   поки    Український  народ   Самостійної  української держави  України,   та   тільки   його  конституційні   Громадяни  України  всіх  національностей,   встановлені   положеннями   розділів  1 та  7 преамбули  Конституції  України від 28 червня 1996 року,   безпосередньо    САМІ   офіційно   не  створять     конституційно   обраному   Президенту  України,  та   конституційно  обраним   450 –ти   Народним депутатам  України,   -  конституційного скликання,  саме   ті   конституційні  права  та   конституційні   повноваження    які   їм   безпосередньо  встановлені   самою  Конституції України;

   Тобто,    шляхом    її   офіційного    прийняття    у    первинному  стані    на   Всеукраїнському  референдумі  Українського  народу Самостійної  української держави  України;

   То  тільки    у   цьому    випадку    у   конституційного   Президента  України   та   у  конституційно створеної   конституційної  Верховної  Ради  України   конституційного  скликання,  -     у спосіб  безпосередньо  встановлений   положеннями   ч.1 ст. 76  Конституції  України,    офіційно  виникають    саме    ті     конституційні   права     та     конституційні  повноваження     які      їм     безпосередньо   та     офіційно     встановлено    самою   Конституцією  України,   -     без   жодних    конституційних     прав    та    повноважень    на   самовільне     внесення     ЗМІН    до   Конституції  України,    САМЕ    до    тих    її     розділів    та    положень,    які    безпосередньо    встановлюють   самі    непорушні    засади     конституційного    ладу    в    Україні,    вже    після    їх     прийняття    у   Верховній   Раді   України.    

   Таким   чином,   Конституційний  Суд  України,  своїми    офіційними  висновками,   у   Рішенні   № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97,   офіційно    встановив       існування   непереборної   сили     конституційних   перешкод    не   тільки     для    офіційного   та     дійсного    створення    самої     конституційної    судової    влади    безпосередньо    встановленої    положеннями    розділу  3  ст.124,   розділом  2  ст. 125,    розділом  1 ст.128   Конституції України,  

   а   і    що    її    створення    є    взагалі    не  можливим     у   відсутність     доказів    попередньо  та  дійсного   офіційного    створення     самої    конституційної   законодавчої   та   виконавчої  влади ;

   А   з    цим    і    офіційного    існування     БУДЬ-КОМУ,    ще   до    цього часу     непереборних  конституційних      перешкод,      НЕ  ТІЛЬКИ    для     офіційного    застосування     самих   положень    розділу  5   ст.124   Конституції  України,   -   в   ЧАСТИНІ,   якими   офіційно    встановлено,    -   що  «Судові  рішення ухвалюються  судами  іменем  УКРАЇНИ, ….»,   а   і   для     призначення   та   обрання   на   посаду   не тільки   жодного  професійного судді,  а  і  жодного безстрокового  професійного судді,   у відповідності  з  розділом   1 ст.128   Конституції України.        

   Тобто,      аж    до того    ЧАСУ,    поки     сама    Конституція  України    від    28 червня  1996  року,    у   відповідності     вже    з   резолютивною    частиною     АКТу  проголошення   незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,    НЕ БУДЕ  разом   з Автономною  Республікою  Крим   офіційно   прийнята   на Всеукраїнському  референдумі   Українського народу  Самостійної  української держави  України;  

   Так як   офіційними     результатами    голосування   жителів   Кримської   області   Української РСР    на     Всеукраїнському  референдумі    Українського народу    Української  РСР  1 грудня  1991 року,    з  питання   підтримання   резолютивної  частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,    -    про створення  Самостійної   української  держави  України,

   було     офіційно    підтримано    не тільки      створення   Самостійної   української  держави  України,   а   і    офіційно    БУЛО     припинено    Українську    РСР    як    УКРАЇНУ,   а    з     нею    і   саму   віртуальну   «Кримську Автономну  РСР»   УКРАЇНИ,  -   як   Української РСР.

   У   підтвердження   вищенаведених    обставин     ДИВИСЬ  у  Відомостях   Верховної  Ради  України   періоду  1 грудня  1991 року,   офіційну   Відомість   «про результати Всеукраїнського референдуму  Українського народу  1 грудня 1991 року»,  архівна  копія  ЦДАВО  України,  ф.1 оп.28,спр.144, арк. 6.  саме  у   розділі  1.  -  Кримська  РСР,   -    де    ЗА   підтримання  резолютивної   частини   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в  ЧАСТИНІ,   створення  Самостійної української держави  України,  офіційно  проголосувало  54,19%  всього   дорослого  населення  Кримської  області  Української  РСР  як   УКРАЇНИ.

   Таким   чином    Конституційний   Суд   України    своїм    Рішенням  № 3-зп   від 11 липня 1997 року    у справі  № 1/1909-97 за   конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України   Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  та   його  офіційними  висновками, 

   офіційно   встановив    існування    непереборних  конституційних   перешкод   не   тільки    на    внесення    БУДЬ-КИМ,    після   11  липня  1997 року    ЗМІН   до    первинного  тексту    Конституції  України,   та    на   саме    «Ухвалення   судами   судових  рішень   іменем  УКРАЇНИ, ….»,  

   аж    до   часу,     поки    сама     Конституція     України    від     28 червня  1996   року,    разом    з   її     віртуальною    «Автономною Республікою Крим»   у    її    офіційному  тексті,    НЕ  БУДЕ,   офіційно  прийнята  на  Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,   саме  у  відповідності  розділами 1 та  7  самої   преамбули  Конституції України;

   Та цим офіційно встановив   офіційне  ІСНУВАННЯ, непереборної   СИЛИ   конституційних   перешкод БУДЬ–КОМУ,  для   офіційного   призначення  та  для   обрання   у відповідності  з положеннями   ст.128  Конституції  України,   жодних   конституційних   професійних  суддів.

   Тому  відсутність   у   Відомостях  Верховної  Ради  України     після  11 липня  1997 року,       офіційних   доказів    встановлених  розділом 2 ст.152  Конституції  України,   офіційного    прийняття   Конституції  України  від 28 червня  1996 року,  на  Всеукраїнському референдумі  Українського народу Самостійної української держави України, 

   і   стала    САМЕ   тією    непереборною   перешкодою   БУДЬ-КОМУ,    для    призначення    після  11 липня  1997 року     та   ще   до   цього   ЧАСУ,   тим   більше   з дотриманням   розділів  1 та 7  преамбули Конституції  України,  не тільки  жодних  конституційних  виборів   жодного конституційного  Президента України  та  жодних   конституційних   Народних  депутатів України,  жодного  конституційного скликання;  

   А   і   непереборною   конституційною   перешкодою    для   офіційного   призначення  БУТЬ-КИМ  та  для   обрання   БУТЬ-КИМ,  -   у відповідності  з положеннями   ст.128  Конституції  України,   жодних   конституційних   професійних  суддів.

   Підсумовуючи зазначене вище слід констатувати, що ФІЗОСОБА в МАНТІЇ без громадянства Самостійної Української Держави України (Яковлев Д. О.), наразі, здійснює правосуддя без наділення його відповідними конституційними повноваженнями у спосіб визначений чинним законодавством, а також постановляє рішення «іменем УКРАЇНИ» - Іменем  офіційно  припиненої  1 грудня  1991 року  Української РСР.

   Все це, є підтвердження фактажу вчинення Яковлевим Дмитром Олександровичем, та іншими зазначеними в заяві особами, кримінального злочину, яке підпадає під кваліфікацію відповідно до частини першої статті 109, в сукупності з частиною четвертою статті 28 Кримінального кодексу України. Даний злочин задокументований та підтверджується копіями документів, які додаються разом із заявою про кримінальний злочин.

   Крім того, слід зазначити, що особисто мені (Заявнику – Сергію Веніаміновичу Філіпенку) злочинними діями ФІЗОСОБИ в МАНТІЇ (Яковлевим Д. О.), завдано моральної і матеріальної шкоди (сукупно) 5000000 (п’ять мільйонів) гривень.  

   Враховуючи зазначене вище, керуючись нормами чинного законодавства,

 

В И М А Г А Ю:

 

-  прийняти дану заяву про вчинений кримінальний злочин, що має ознаки згідно з частиною першою статті 109 (дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій) в сукупності з частиною четвертою статті 28 (злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп) Кримінального кодексу України (КК України);

- відповідно до положень частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) та положень Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100 «Про затвердження порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», - внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) впродовж 24 годин після прийняття моєї заяви про вчинений кримінальний злочин;

- на виконання вимог КПК України і Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2017 № 575 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» - невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстави вчинення кримінального злочину, що має ознаки складу злочину, передбаченого частиною першою статті 109 в сукупності з частиною четвертою статті 28 КК України (вчинене групою осіб);

- вручити мені, як заявнику, пам'ятку, про процесуальні права і обов'язки потерпілого, передбачені статтями 55-57 КПК України;

-  згідно вимог пунктів частини другої статті 60 КПК України: вручити мені документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію моєї заяви про вчинене кримінальне правопорушення (талон ЖЄО), а також витяг з ЄРДР;

- після відкриття кримінального провадження, передати матеріали кримінального провадження за моєю заяву про вчинення кримінального злочину передбаченого частиною першою статті 109 та частини четвертої статті 28 КК України за підслідністю, згідно частини другої статті 216 КПК України, - до Служби безпеки України;

- повідомити мене у встановленому законом порядку і строки, про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування. 

 

   Повторно зазначаю, що із змістом статті 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину» і статті 384 «Завідомо неправдиве показання» Кримінального кодексу України, - ознайомлений.

 

                                  Власний підпис Заявника: _________________________

 

 

Д О Д А Т О К:

 

1.                Архівна копія АКТу ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ від 24 серпня 1991 року – на 1 (одному) арк., стр. 1;

2.                Архівна копія Постанови Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року № 1427-ХІІ «Про проголошення незалежності України» - на 1 (одному) арк., стр. 2;

3.                Архівна копія Закону України від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України» - на 2 (двох) арк., стр. 3-4;

4.                Архівна копія Постанови ЦВК від 4 грудня 1991 року № 60 «по виборах Президента України та з всеукраїнського референдуму» та деяких копій запротокольованих результатів – на 4 (чотирьох) арк. стр. 5-8;

5.                Архівна копія Постанови Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 року № 1660-ХІІ «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» - на 2 (двох) арк., стр. 9-10;

6.                Архівна копія Постанови Верховної Ради України від 28 січня 1992 року № 2067-ХІІ «Про Державний прапор України» - на 1 (одному) арк., стр. 11;

7.                Архівна копія Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року № 2137-ХІІ «Про Державний герб України» - на 1 (одному) арк., стр. 12;

8.                Архівна копія титульної, першої і п’ятдесят третьої сторінки Конституції України від 28 червня 1996 року – на 3 (трьох) арк., стр. 13-15;

9.                Архівна копія Закону України від 28 червня 1996 року «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» - на 1 (одному) арк., стр. 16;

10.           Архівна копія указу Президента України від 19 грудня 1996 року № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» - на 2 (двох) арк., стр. 17-18;

11.           Архівна копія указу Президента України від 29 листопада 1999 року № 1507/99 «Про офіційні символи глави держави», а також копія відповідного Положення, затвердженого даним указом - на 5 (п’ятьох) арк., стр. 19-23;

12.           Копія запиту від Громадської організації «Обє’днана правозахисна група «Багнет Нації» від 20 липня 2020 року № ЗПІ/004/20 до Верховної Ради України та копія відповіді на запит – на 4 (чотирьох) арк., стр. 24-27;

13.           Копія запиту від Громадської організації «Обєднана правозахисна група «Багнет Нації» від 20 липня 2020 року № ЗПІ/005/20 до Верховної Ради України та копія відповіді на запит – на 5 (п’ятко) арк., стр. 28-32;

14.           Архівна копія Закону України від 6 березня 2003 року № 602-IV «Про Державний Гімн України» - на 3 (трьох) арк., стр. 33-35;

15.           Витяг з сайту Міністерства юстиції України - Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу приватного права (суб’єкт господарювання) з назвою «Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська» (код ЄДРПОУ: 02891368) – на 7 (сімох) арк..стр. 36-42;

16.           Копія указу Президента Порошенка П. О. від 29 грудня 2017 року № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» - на 8 (вісьмох) арк.. стр. 43-50;

17.           Витяг з сайту Міністерства юстиції України - Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу приватного права (суб’єкт господарювання) з назвою «Четвертий окружний суд міста Дніпра», (код ЄДРПОУ: 42269058) – на 7 (сімох) арк.. стр. 51-57;

18.           Витяг з офіційного сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) чинного Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки від 5 липня 1991 року № 1295-ХІІ «Про Президента Української РСР» - на 3 (трьох) арк.. стр. 58-60;

19.           Архівна копія указу Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 « Про призначення суддів» - на 4 (чотирьох) арк.. стр. 61-64;

20.           Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 « Про призначення суддів» - на 1 (одному) арк.. стр. 65;

21.           Копія указу Президента України від 6 вересня 2013 року № 503/2013 «Про переведення суддів» - на 3 (трьох) арк.. стр. 66-68;

22.           Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 6 вересня 2013 року № 503/2013 «Про переведення суддів» - на 1 (одному) арк., стр. 69;

23.           Копія указу Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 «Про переведення суддів» - на 4 (чотирьох) арк., стр. 70-73;

24.           Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 «Про переведення суддів» - на 1 (одному) арк., стр. 74;

25.           Копія указу Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 «Про призначення суддів» - на 6 (шістьох) арк., стр. 75-80;

26.           Скриншот з сайту Верховної Ради України (https://www.rada.gov.ua) з вихідними даними про документ - указ Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 «Про призначення суддів» - на 1 (одному) арк., стр. 81.

 

 

«____» _____________ 2020 року

 

З повагою, Громадяни України,___________________/__________________/