Коли у іншої сторони немає аргументів, вмикається ігнор? – заява про злочин до уповноважених, на уповноважених

                                                                     

                                                                        З А Я В А

згідно  ч.1 ст.214 КПК  України

на    лист    Прокуратури  Черкаської  області  від  24 липня  2020р.  №  15 -1642 вих. 20

 Прокурори теж несуть відповідальність

16 серпня  2020 року           Прокурору  Черкаської  області   

№ 7/3/3/-2/1                          18015, м. Черкаси,  вул. Шевченка, 286

                                               =================================

Заявники                               Сурая  Станіслава Віталійовича

скаржники                            батька  та  довіреної  особи 

                                               Сурая  Вадима Станіславовича

                                                       18012, м.Черкаси, вул. Шевченко, 60, кв. 268

                                               Моб. тел. 0503531619

                                                         тел. 0970427500

                                               Справа  № 712/824/20  від  29 січня 2020 року

                                               Слідчого  судді  Соснівського районного суду

                                               м.Черкаси  - Троян Т.Є.,

                                                                      З А Я В А

згідно  ч.1 ст.214 КПК  України

на    лист    Прокуратури  Черкаської  області  від  24 липня  2020р.  №  15 -1642 вих. 20

         У відповідності  з положеннями  ч.1 ст.214 «Початок досудового розслідування» КПК України,  -   «Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення,  зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань».

      Крім того,   відповідно до правової позиції, викладеної в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016, визначений ч.І ст.214 КПК України обов'язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

     Більше того, вказані вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження».   

      Так як    положеннями    п.п. 1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг   на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016, ст.ст.214, 303- 307, 309, 376, 532-534 КПК України,  та  ст. 307  КПК України,   УХВАЛА   слідчого   СУДДІ   не підлягає  оскарженню   та   підлягає   незаперечному   виконанню   особою   слідчого   та   прокурором,   у строки   встановлені   кримінальним   процесуальним  законом.

           

         29 січня 2020 року слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Троян Т.Є.,  у справі  № 712/824/20  за  участю секретаря Ліпатової Н.Г., прокурора Барбаш О.В., скаржника Сурая С.В., представника скаржника Сурая В.С. - Сурая С.В.,  розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси скаргу Сурая Станіслава Віталійовича, Сурая Вадима Станіславовича, в інтересах якого діє Сурай Станіслав Віталійович, на дії Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,   ВСТАНОВИВ,

          що  «Сурай Станіслав Віталійович, Сурай Вадим Станіславович, в інтересах якого діє Сурай Станіслав Віталійович,     24 січня 2020 року   звернулися до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою на дії Черкаського відділу поліції  ГУНП в Черкаській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

               В обґрунтування     скарги    посилаються   на те,   що   09 січня 2020 року   Сурай С.В. від свого імені та як офіційний представник свого сина Сурая В.С - потерпілої особи у кримінальному провадженні № 12019251010001679, в  порядку ст.214 КПК України   та   від  його імені офіційно звернувся   до старшого слідчого відділення СВ міського управління національної поліції у Черкаській області підполковника поліції  Сав'яка Ю.Н. з відповідною заявою № 7 від 08 січня 2020 року про вчинення  кримінального   правопорушення  громадянами  Шмигулем М.А., Шмигулем А.О. та третьою невідомою особою, з ознаками   закінченого  злочину,  встановленого   ч.2 ст. 122 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження» та ч. 4 ст. 296 «Хуліганство» КК України,  та  ПРОСИВ  внести  відомості до ЄРДР з приводу зазначених у заяві фактів, та  розпочати офіційне розслідування,  встановивши потерпілою особою Сурая Вадима Станіславовича.

           20 січня  2020  Сурай С.В.  як  офіційний представник свого сина Сурая В.С. вдруге звернувся до слідчого  Сав'яка Ю.Н. з відповідною заявою № 7/1 від 20 січня 2020 року з питання надання витягу з ЄРДР,   а  22 січня 2020 року  йому   стало відомо,  що відповідні відомості  до ЄРДР не внесені, досудове розслідування не розпочате.

            За вказаних обставин скаржник  просить слідчого суддю зобов'язати слідчого Сав'яка Ю.Н.   внести до ЄРДР заяву № 7 від   08 січня 2020 року  з повідомленням про кримінальне правопорушення фізичних осіб без національності  Шмигуля Максима Андрійовича, Шмигуля Андрія Олеговича та третьої невідомої особи, встановлене безпосередньо положеннями ч. 2 ст. 122 - «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження» та ч. 4 ст. 296 «Хуліганство» КК України;  надати стороні скаржників протягом однієї доби    від   часу  отримання ухвали суду   належно завірену копію   Витягу з ЄРДР у виконання їх заяви № 7/1 від 20 січня 2020;  роз'яснити слідчому Сав'яку Ю.Н., що у випадку невиконання ухвали суду   у  строки, встановлені судовою владою  та  процесуальним  законом, правовими   наслідками її невиконання буде порушення присяги шляхом невиконання судового рішення, що набрало своєї   законної сили.

           В судовому засіданні скаржник Сурай С.В.,  представник скаржника Сурая В.С. - Сурай С.В.     скаргу  повністю   підтримав, посилаючись на  викладені  в ній доводи.

     Прокурор  Барабаш О.В. в судовому засіданні покладалася на розсуд суду.

     Слідчий в судове засідання не з'явився.

           Слідчий суддя, заслухавши прокурора, пояснення скаржника та представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, встановив наступні факти  та відповідні їм правовідносини які регулюються нормами   кримінально-процесуального законодавства,   та   своєю  Ухвалою,  ухвалив

      - «Зобов'язати уповноважену особу Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області відповідно до вимог ч.1 ст. 214 КПК України  внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення,  відображене в заяві Сурая Станіслава Віталійовича, Сурая Вадима Станіславовича, в інтересах якого діє Сурай Станіслав Віталійович, поданій  08.01.2020 № 7, яка зареєстрована 09.01.2020 року,   надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та доручити проведення досудового розслідування щодо цього повідомлення».

          11 березня 2020 року  слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Марцішевська О.М. за участю секретаря судових засідань Олефіренко В.В., прокурора  Плакас Д.В., заявника Сурай С.В.,  який   діє   також в інтересах заявника Сурай В.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси скаргу Сурая Станіслава Віталійовича та Сурая Вадима Станіславовича    на бездіяльність слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,        ВСТАНОВИВ:

     - Сурай С.В., Сурай В.С.  05 березня 2019 року звернулися до слідчого судді Соснівського  районного суду м. Черкаси зі скаргою на бездіяльність Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області  щодо  невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з повідомленням про кримінальне правопорушення   старшого  слідчого   СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області  Сав'яка Ю.Н. з ознаками закінченого злочину, встановленого положеннями ч.1 ст. 365  «Перевищення  влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396 «Приховування  злочину» КК України,  -  в ЕПІЗОДІ    свідомого невиконання   слідчим  Савяк   Ю.Н. -.Ухвали  від 29 січня 2020 року слідчого судді Троян Т.Є., у справі  № 712/824/20  Соснівського районного суду м. Черкаси  у строки встановлені кримінально-процесуальним законом,   та   ПРОСЯТЬ  внести до Єдиного реєстру досудових  розслідувань   заяву  № 7/4/1 від 28 лютого 2020 року Сурая Станіслава Віталійовича та Сурая Вадима Станіславовича,   про  вчинення старшим слідчим СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області  Сав'яком Ю.Н. кримінального правопорушення,  передбаченого  ч.1 ст. 365 «Перевищення  влади або службових повноважень»,, ч.2 ст. 382«Невиконання судового рішення»,, ч.1 ст. 396 «Приховування  злочину» КК України  та  з   приводу  цього  надати  відповідний   Витяг  з  ЄРДР .

         За  результатами  розгляду своєї   заяви  процесуальної   відповіді    вони    не отримали.  Станом на момент звернення до суду   з даною скаргою,   відомості до Єдиного реєстру досудових  розслідувань   не внесені.

         В  зв'язку з  чим,   просять слідчого суддю  зобов'язати старшого слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області,    у відповідності   з  положеннями   ч.1 ст. 214  КПК України,    внести   до  ЄРДР  офіційні відомості  з повідомленням про кримінальне правопорушення  старшого слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області  Сав'яка Ю.Н.  з ознаками закінченого злочину, встановленого положеннями ч.1 ст. 365 «Перевищення  влади або службових повноважень»,, ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396 «Приховування  злочину» КК України,   в епізоді  свідомого невиконання слідчим  Савяк  Ю.Н.    Ухвали  від 29 січня 2020 року   слідчого судді Троян Т.Є. у справі № 712/824/20 Соснівського районного суду м. Черкаси у строки встановлені кримінально-процесуальним законом;

           У судовому  засіданні  заявник  Сурай С.В.,  який    діяв    в   інтересах заявника   Сурая В.С.   підтримав     заявлені   в   скарзі    вимоги    у   повному обсязі     та     просив   задовольнити   скаргу     з   викладених   у   ній    підстав.

           В ході   розгляду   скарги   слідчим   суддею   було  дослівно  встановлено  наступне,  

           -   «що  в супереч  положень  ст.214 КПК України,   відомості    за    вказаною  заявою   не були   внесені  в    ЄРДР  та   по   ним   не розпочато  досудове  розслідування,   та  заявників     не повідомлено  про результати  розгляду поданої  заяви  та  ПОСТАНОВИВ:

          - « Зобов'язати посадових осіб Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про кримінальне правопорушення за заявою Сурая Станіслава Віталійовича, Сурая Вадима Станіславовича в порядку ст. 214 КПК України від 28.02.2020 року №7/4/1 та надати заявникам витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань»

         Вказавши,   -  що  «Ухвала суду оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані  під час підготовчого провадження в суді».

                                                                             --- 

          Таким   чином   вищенаведеними   фактами   офіційно  встановленими  різними  слідчими   суддями   -   слідчим  суддею   Троян  Т.Є.  у справі   №712/824/20  та  слідчим  суддею   Марцішевською  О.М., у справі  № 712/2149/20,  вже  повністю   документально  підтверджується   та   звільняється   від    доказування   в   судді,    що    своїми    незаконними діями   старший  слідчий   СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області  - Сав'як  Ю.Н.   ДВІЧІ,    офіційно   не виконав    різні  Ухвали,    різних   слідчих суддів,  у   різних   вищевказаних справах   пов'язаних    між  собою,  в частині    процесуальних   прав   сторін    вищевказаних   заявників   та    потерпілої  особи  Сурая  Вадима  Станіславовича,   які    охороняються  законом    та    є   службовим  обов'язком    суб'єкта  владних  повноважень   виконавчої  влади,    безпосередньо   встановленої  розділами  1 та 7 преамбули  Конституції  України   від  28   червня  1996 року   на    державній   посаді   старшого   слідчого  відділення   слідчого   відділу  Міського  управління  національної   поліції  у Черкаській  області.

        27  червня   2020 року,   сторона   вищевказаних    заявників    та    потерпілої  особи   Сурая    Вадима  Станіславовича,    вже    за    існування  непереборної    сили    процесуальних     обставин    офіційно    встановлених    різними   слідчими   суддями    Соснівського  районного  суду  міста  Черкаси,   саме   у   вищевказаних   справах   № 712/824/20  та  № 712/2149/20,   керуючись   положеннями    ч.1 ст. 214 КПК України,    була   вимушена    вже    безпосередньо   звертатися   до   прокурора  Черкаської області   з   питання,  щоб    вже    за   його   безпосередньою  участю   офіційно    виконати    вищевказані    Ухвали    слідчих  суддів  Соснівського  районного  суду   міста  Черкаси;

      Це   притому    що    до    27  червня  2020 року    та     ще      до    цього    часу     ніхто    офіційно    не   відміняв     положення    ч.1   ст.2   КК  України,    якими     офіційно  встановлено   що   підставою     для     кримінальної    відповідальності   БУДЬ_КОГО,   тим    більше      службової  особи     виконавчої    влади   є    його   відкрите   суспільне     небезпечне     діяння,     яке     містить    у    СОБІ    відповідний   склад   злочину,    безпосередньо   встановлений    положеннями   ч.1 ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382«Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396  «Приховування  злочину»  КК України,    та    порушення    службової    присяги;

       Де   саме   таким     відкритим    суспільно     небезпечним    діянням,    у   нашому    випадку,       є    вже   свідоме    невиконання     положень    не тільки     ч.1   ст. 214 КПК   України,    а  і   адресних     судових  рішень   слідчого   судді   Соснівського  районного  суду  міста  Черкаси,  безпосередньо    встановлених  положеннями    ст.303 –ст.307,  та  ст. 309  КПК  України,    вже    цілою      групою      службових     осіб      виконавчої   влади     не тільки   на    посадах    слідчих    місцевої    поліції,  а й    прокурорів на    посадах    місцевих    та    обласних   прокурорів;

       Тобто,   на  яких,     у   нашому випадку,    положеннями   ч.1   ст. 214 КПК   України,    офіційно    покладено    саме     той     офіційний   обов'язок     слідчого   та    прокурора,    -    ЯКИЙ   вже    не  вимагає   від   останніх    самої   оцінки   вищевказаної     заяви    (повідомлення)   на предмет наявності ознак  складу злочину  для того,   щоб вчинити  певну  процесуальну дію,    та   НАВПАКИ   полягає    тільки  у  самому   безпосередньому  внесенні  офіційно   отриманих  відомостей про саме кримінальне   правопорушення   до    ЄРДР,   -    не зважаючи     на   його     докази,     станом      які     в    суді     вже     не доводяться   або   на    їх    відсутність.

       Тому,   невиконання     таких      службових    обов'язків,    вже    у    спосіб      безпосередньо   встановлений    положеннями   ч.1 ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396  «Приховування  злочину»  КК України,  тим більше   шляхом     відвертої   неповаги    до суду,   -     яким     є    вже    офіційна   відмова     виконати   адресне    судове  рішення,   слідчого   судді   Соснівського  районного  суду  міста  Черкаси,  безпосередньо    встановлене    положеннями    ст.303 – ст.307,  та  ст. 309  КПК  України,  у   нашому випадку:  

   - становиться   більшим,     ніж     службова     недбалість,    або   не   здатність    виконувати     службові    обов'язки    на  займаній  посаді    слідчого  та  прокурора;     

   - є    саме   тим     відвертим    суспільним   небезпечним    діянням,    яке    згідно  положень     КК  України,   вже    повністю    кваліфікується    як   вищевказаний    закінчений  злочин.   

        Тому   сторона     вищевказаних    заявників    не може     замовчати   вищевказані     факти,     саме   такого    закінченого    злочину −  самого   прокурора   відділу  прокуратури   Черкаської  області  Чепурної Т.,   тим більше, ще й     офіційно   підтвердженого    документальними    доказами   самої   Прокуратури   Черкаської  області,      станом     які    вже     не доводяться,   а   саме:

     по-перше,    прокурор  Черпурна  Т.,   датою   24   липня  2020 року,    за жодних  обставин   НЕ БУЛА   дійсним    процесуальним   учасником,    жодного    кримінального   провадження    порушеним    безпосередньо   самим     Прокурором   Черкаської    області,   як   ОСОБОЮ   офіційного   адресата     встановленого  положеннями    ч.1 ст. 214 КПК України,    всіх   чотирьох    вищевказаних  звернень    сторін   вищевказаних   заявників;

     по-друге,     прокурор  Черпурна  Т.,      24   липня  2020 року   у  своєму   листі   №  15 -1642 вих. 20, саме   у  відсутність   офіційних  доказів,   встановлених  положеннями    ч.1 ст.214 КПК  України,      належних   безпосередньо   Прокурору  Черкаської  області,   та    не будучі    дійсним   та   офіційним    їх    процесуальним     учасником,  −  грубим  порушенням   положень  Розділу VІІ «Прокуратура»,  Конституції України  від  28 червня  1996 року,   та  положень  ст.173 «Представники держави…………, територіальних  громад»  ЦК України,      незаконно   наважилась    у   відсутність     спеціального   доручення   Прокурора  Черкаської  області,  −   шляхом   перевищення  владних  повноважень,   самостійно   незаконно   діяти,   −    не   від   ІМЕНІ  Прокурора  Черкаської  області,   а   навпаки    від  імені    «Прокуратури Черкаської області» (?????!!!),    як   державної   установи   виконавчої  влади  «УКРАЇНИ»; 

   - не врахувавши,   що  «Прокуратура Черкаської області»,  та   «Генеральна  Прокуратура  України»,   як   і   сама   Прокуратура  «УКРАЇНИ»,    в   дійсності,   ніколи    в    УКРАЇНІ,     після   23 липня  1996 року,    ще   ніким    офіційно   не створювалися    до   цього  часу,   більше   того,   не створювалися     державними  установами   не тільки   конституційної   виконавчої влади,   безпосередньо   встановленої    резолютивною  частиною   АКТу  проголошення  незалежності  України   від 24 серпня  1991 року,    а   і    державними   установами     виконавчої  влади   самої   «УКРАЇНИ».

      У підтвердження  вищенаведеного  ДИВИСЬ  наступне:

      1.  Витяг  ДРСУ  з  ЄДРПОУ   № 19088005 станом  на 1 серпня 2014 року  юридичної  особи  як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Генеральна прокуратура  України» ,  яким   офіційно встановлено, - що « В Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Генеральна прокуратура  України»  не знайдено»

      2. Витяг  ДРСУ  з  ЄДРПОУ   № 18586186 станом  на 25 квітня 2014 року  юридичної  особи  як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Прокуратура  Черкаської області»  яким   офіційно встановлено, - що « Дані про розпорядчий  АКТ про створення ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням Прокуратура Черкаської області  -   відсутні»;

     3. Витяг  ДРСУ  з  ЄДРПОУ   № 20233770 станом  на 11 березня 2015 року  юридичної  особи  як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Прокуратура міста Черкаси»,  яким   офіційно встановлено, - що «В Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Прокуратура міста Черкаси»   не знайдено»

       Так   як   непереборною  перешкодою   БУДЬ-КОМУ   для    їх   офіційного  створення     було   та    є  наступне:

      1.  Сам  Український  народ   Самостійної   української  держави   України    який    після  1 грудня  1991 року   є   офіційним  правонаступником   Українського народу  Української РСР   згідно  офіційних  результатів  Всеукраїнського  референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року,  з  питання   підтримання  резолютивної  частини    АКТу проголошення незалежності  України  від  23 серпня 1991 року,  в частині,  створення  Самостійної української держави України,

      -  який   згідно із  вищевказаних   результатів   Всеукраїнського  референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року,   офіційно   вийшов   з   Української  РСР      у     складі   СРСР,   до  щойно  створеної  Самостійної  української  держави  України,  з  повним  державним  суверенітетом;

      Тобто,   офіційно   припинивши   останнім   1  грудня  1991 року    не   тільки    саму   Українську  РСР   у   складі    СРСР,   ай    безпосередньо   самі    віртуальні  −   «Українську РСР,  як УКРАЇНУ»  та   їй   подібну  «УКРАЇНУ,  як  Українську РСР»,    незаконно   самопроголошених    окремим  колом    88–ми  Народних депутатів Української  РСР 12-го скликання,   саме    26  серпня  1991 року,        не згідних  саме з   офіційним  Рішенням  № 17  пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00  Верховної  Ради  Української  РСР   про створення   Самостійної української держави  України;

       У підтвердження   вищенаведеного  ДИВИСЬ у  Відомостях Верховної Ради  України  наступне:

    1) Відомість ЦДАВО України ф.1, оп.28, спр.144, аркуш  6,  «про результати Всеукраїнського референдуму   Українського народу  1 грудня 1991 року/

    2) Постанову  ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,   якою   дослівно   офіційно   підтверджено  наступне:

     -  «Відповідно  до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський  та місцеві  референдуми»,   на підставі протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по виборах  Президента України та з всеукраїнського референдуму  п о с т а н о в л я є :  АКТ проголошення  незалежності  України  вважати підтвердженим.».       

     ТОБТО: − офіційно   підтвердженим   в  частині   офіційного    створення  Самостійної  української держави  України,  а   НЕ   самої   «УКРАЇНИ,  як  Української  РСР».

       Саме    офіційним   створенням   Самостійної  української держави  України       було    офіційно   припинено   не тільки   Українську  РСР  у  складі   СРСР, але ще було  офіційно  скасовано  самі,    нікчемні   результати   нікчемних  «виборів»   нікчемного  «Президента  України»  -  Кравчука Л.М.,   так як    в   дійсності   такі    вибори    ніколи   офіційно   не призначалися   Верховною Радою  України,    так   як   непереборною   офіційною  перешкодою   для   їх    призначення   та   проведення   був  сам    Всеукраїнський  референдум  Українського народу  Української  РСР  1 грудня  1991 року,   з   підтримання   АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,  в частині, створення   Самостійної   української  держави  України,  а не УКРАЇНИ,   саме  у виконання  офіційного  Рішення  № 17 пленарного засідання  24 серпня  1991 року  о 18-00  Верховної  Ради  Української  РСР  12-го конституційного скликання, про створення   Самостійної української держави України,   -   яким   було  офіційно  припинено   24 серпня 1991 року  о 18-00   на  законодавчому   рівні   Українську  РСР у  складі   СРСР  та    саму    Верховну  Раду  Української  РСР  у складі   12-го конституційного скликання.

      У  підтвердження   саме   таких   обставин   ДИВИСЬ  наступне;

     1) Відомості  Верховної Ради України  періоду  24 серпня  1991 року  та  1   грудня  1991 року,  в   яких  відсутні   офіційні  докази   Верховної Ради  України  з  призначення  та  проведення саме виборів  «Президента України» 1 грудня  1991 року,   з офіційним затвердженням    форми    виборчого  бюлетеня;   самих встановлених  ЦВК  офіційних  результатів виборів, так   як  офіційною  перешкодою   для      офіційного  призначення  та  їх  проведення  був  сам   Всеукраїнський  референдум  Українського народу  Української РСР  1 грудня  1991 року, саме з підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в частині,   створення  Самостійної української держави України,  і аж  ніяк     «УКРАЇНИ» як Української РСР;

     2) Офіційний   ВИТЯГ   з   офіційного  листа    Державної  архівної  служби  України   ЦДАВО України,   від  14 липня  2020 року  № 347-зв,   про  наступне:    -  «На  Ваше звернення, …… До відома  сповіщаємо , що у переглянутих  документах  Верховної Ради  УРСР/ України за липень –грудень  1991 року  постанов Президії Верховної Ради УРСР,     постанов Верховної Ради  України   про призначення виборів Президента України  призначених   на   01 грудня  1991 року,  про створення Президії  ВРУ, про форму виборчого  бюлетеня по виборах Президента УРСР,  та про перейменування  журналу  Відомості  Верховної Ради  УРСР  на Відомості  Верховної Ради  України    не виявлено»;       

    3) Офіційні  Результати  Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР  1 грудня  1991 року  з питання  підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня  1991 року  про створення Самостійної української держави України,  а   не самої  УКРАЇНИ;       САМЕ   якими   відразу    було    офіційно    скасовано   жодні   та  всі   «вибори»    Президента  «УКРАЇНИ»  1 грудня  1991 року    та    їх   «офіційні  результати голосування»,  -   не  громадян   Української  РСР  та  Самостійної  Української Республіки  України. 

    2. Відсутність  у  Відомостях   Верховної  Ради  Української   РСР    офіційних  доказів   жодного    офіційного   створення   Української  РСР  як «УКРАЇНИ»,  або «УКРАЇНИ»  як  Української РСР,  або  самої  «УКРАЇНИ»,   як   унітарної   національної  держави    Українського народу  Української РСР,    так   як   цьому   непереборної    перешкодою  було  та   є   наступне:    

   1)  Відсутність   у  Конституції  СРСР   самої   Української  РСР  як  УКРАЇНИ;

   2)  Відсутність   у  Конституції  СРСР   самої  УКРАЇНИ  як Української  РСР; 

   3)  Відсутність  у  Конституції  Української РСР   самої   Української  РСР  як УКРАЇНИ; 

   4)  Відсутність  у  Конституції  Української РСР  самої   УКРАЇНИ  як Української  РСР;

   5)  Офіційні  результати  Всеукраїнського референдуму Українського народу Української РСР  1 грудня  1991 року  з питання  підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня  1991 року  про створення   Самостійної української держави України,   а   не самої  УКРАЇНИ;

    6) Сам  Український  народ  Української  РСР, -  який   1 грудня  1991 року  офіційно  став  Українським  народом   Самостійної  української держави України,   офіційно  припинивши   1  грудня 1991 року     офіційними  результатами  Всеукраїнського референдуму   Українського народу  Української РСР,   -  своїм   офіційним  виходом  до  щойно  створеної   Самостійної української держави України,  не тільки    саму    Українську РСР   у складі СРСР,  а   і   самі   самопроголошені   - «УКРАЇНУ» як  Українську РСР та Українську РСР  як «УКРАЇНУ», -  тільки самих  самопроголошених  26 серпня  1991 року    їх     нікчемних  «Громадян  України  всіх  національностей   штучного   «Народу України».

      У підтвердження  останніх  обставин   ДИВИСЬ    відсутність штучного   «Народу України»  у положеннях  Конституції  СРСР,  Конституції  Української  РСР,  у  документах  Держкомстату  СРСР,  у документах  Держкомстату  Української РСР,   та    у  положеннях   Конституції  України  від   28  червня   1996  року,    так     й  самих  самопроголошених 26 серпня  1991 року  нікчемних – штучних «Громадян  України  всіх  національностей   віртуального – штучного  «Народу України».   

     3.  Відсутність   у  Відомостях  Верховної  Ради  Української РСР  періоду  1924 року та   1 грудня 1991 року  та  у  Відомостях  Верховної  Ради  України   офіційних   доказів   призначення  та проведення  жодного   Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Української  РСР  з  питання   створення   УКРАЇНИ  як Української РСР,  або  визнання  Української РСР  як  УКРАЇНИ,    або  визнання  Української  РСР   у  складі  УКРАЇНИ.

     У  підтвердження  вищенаведених  обставин  ДИВИСЬ:   відсутність  у Відомостях  Верховної Ради  України  періоду  16 липня 1990 року  та  1 грудня 1991 року Всеукраїнського референдуму Українського народу  Української РСР  з питання  підтримання   Декларації  про державний   суверенітет  України  від  16 липня  1990 року № 55;

  4. Відсутність у Відомостях  Верховної  Ради  України   після   періоду  1 грудня  1991 року  та  11 липня  1996  року   офіційних    доказів   жодного   офіційного призначення  та  проведення  Всеукраїнського  референдуму  Українського народу  Самостійної  української держави України  з  питання    створення    самої   «УКРАЇНИ»,  як  національної  унітарної  держави  Українського народу  Самостійної української держави  України;

  5. Відсутність  у положеннях  ст.85 Конституції  України  від  28 червня  1996 року,   жодних       конституційних  прав та конституційних повноважень  Верховної  Ради  України  конституційного    скликання,  з    прийняття   Конституції України   датою   28  червня  1996 року    у самому   пленарному  засіданні    Верховної  Ради   України; 

   6. Відсутність у  Відомостях  Верховної  Ради  України   періоду  11 липня  1996 грудня  та  24 липня 2020 року,  доказів  офіційного   прийняття    Конституції  України   від   28 червня  1996 року, саме як у  виконання   висновків    Рішення  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  -  щодо  конституційної  необхідності  прийняття  Конституції  України  від 28 червня 1996 року,  безпосередньо  на  Всеукраїнському  референдумі  Українського народу Самостійної української держави України,   встановленої   з   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року та  положеннями  розділів  1 та 7  преамбули   Конституції  України; 

      Так,  як  Конституційний  Суд  України   у   висновках   свого  рішення  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97   встановив    неконституційним   прийняття   Конституції  України   від 28 червня 1996 року,  в  пленарному  засіданні   Верховної Ради  України,   саме  за    тих -  непереборної   сили   обставин,   що   Верховна  Рада  України,    положеннями   ст.85  Конституції  України від 28 червня 1996 року не наділена   конституційними  повноваженнями,   самостійно   приймати  Конституцію  України  датою   28 червня 1996 року  безпосередньо  у  її   пленарному   засіданні  28 червня 1996 року.   Визнавши   ОСТАННІМ   її,   офіційне    прийняття    тільки     в    самій    частині  – офіційного   визнання   Верховною Радою України   2-го   скликання  тільки    як   конституційної    установчої  влади   Українського народу  Самостійної   української держави України,  безпосередньо  встановленої   положеннями   розділів  1  та 7 самої  преамбули  Конституції  України від 28 червня  1996 року   та   тільки   його   конституційних    Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,  а НЕ  віртуальних  - штучних  «Громадян  України  всіх  національностей   віртуального – штучного «Народу України».

       У підтвердження  вищенаведеного  дивись:

 - положення  розділів 1 та 7 самої преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,      офіційною  основою  якої   є   –      резолютивна   частина   АКТу  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року  в частині  створення  Самостійної української держави  України,  –   офіційною  ОСНОВОЮ    якої   є    вже    саме    офіційне  Рішення  №  17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00   Верховної  Ради  Української  РСР 12-го конституційного скликання   про створення  Самостійної української держави  України,   а   НЕ    України, як Української РСР;

       Так   як    термін    «УКРАЇНА»,    вперше     офіційно  виник     тільки    у  положеннях   Декларації  про   державний  суверенітет  України  від 16 липня 1990 року № 55,  офіційно  заявленої   окремою групою    народних  депутатів   Верховної Ради  Української   РСР  12-го скликання,     та     тільки      як   офіційна    НАЗВА    самих    національних  територій   Українського  народу   Української   РСР.   Яка    станом     на   вищевказану   дату   16  липня  1990  року   офіційно   складалася  тільки   з  самих  національних  адміністративних  територіальних   одиниць Українського народу  Української  РСР   з  назвами    його СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ  районних  центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних центрів  без  районного поділу та  РАЙОНІВ  міст обласних центрів з  районним  поділенням,  які  РАЗОМ   безпосередньо  складали   єдину   національну адміністративну  територію   Української  РСР  з  обмеженим державним суверенітетом,  у складі  державної  території    СРСР.

      У підтвердження   вищенаведеного  ДИВИСЬ  положення  розділу 1 ст.10,  положення  розділу  1 ст.13 та положення  розділу 1 ст.17 Конституції України від 28 червня  1996 року,   шляхом  їх   порівняння   з  наступним:

    1) з  положеннями  розділів 1 та 7 преамбули  Конституції України  від 26 серпня  1996 року;

    2) з  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

    3) з  офіційним  Рішенням  17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00 Верховної Ради Української РСР  12-го конституційного скликання про створення  Самостійної  української держави   України, яке є офіційною основою  резолютивної  частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня  1991 року. 

    7.  Відсутність    в   період   1 грудня  1991 року,   11  липня  1996 року    та   24 липня 2020 року    у  межах  державної  території  Самостійної  української держави  України,   офіційних  доказів   жодного   офіційного  існування    жодного   конституційного   «Президента  України»  –  з   правами   дійсного   суб'єкта   конституційних   прав  та  конституційних   повноважень,    саме    конституційної   виконавчої  влади   безпосередньо  встановленої положеннями ст.102 Розділу V «Президент України»  Конституції  України від   28 червня 1996 року.

     У підтвердження  вищенаведених  обставин  дивись  Відомості Верховної Ради  України  періоду  11  липня   1996 року    та   24 липня 2020 року:

     1) відсутність  жодних  офіційних  доказів  призначення та  проведення  у вищевказаний  період  жодного  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Самостійної української держави України,  з підтримання  не конституційно прийнятої  у ніч  з 27 на  28 червня  1996  рік   Конституції  України від 28 червня 1996 року, в  частині  самої    конституційної  виконавчої влади   безпосередньо   встановленої   положеннями  ст. 102 Розділу V «Президент України»  Конституції  України   від   28 червня 1996 року,

      -   офіційну основу   якої   безпосередньо   складають   положення   розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від  28 червня  1996 року,   -    тільки    конституційні  Громадяни  України  всіх  національностей   Українського народу  Самостійної  української  держави  України та  тільки  Український   народ   Самостійної  української  держави  України ;

     2)  відсутність    у   жодного   «Президента  України»    періоду     1 грудня  1991 року     та    24 липня 2020 року   у  межах  державної  території  Самостійної  української держави  України,   офіційних   доказів    конституційного  Громадянства України  всіх національностей Українського народу  Самостійної української держави України,    -   безпосередньо   встановленого   положеннями   розділів  1 та 7  преамбули  Конституції України   від 28  червня  1996 року.

      Так  як   всі «Президенти  України» є  незаконні    кандидати,    згідно   своїх   нікчемних  посвідчень  особи   з   назвою    «УКРАЇНА - Паспорт»,   віртуальних  РВ «УМВС України» – нікчемних  «Громадян  України  всіх  національностей    нікчемного  «Народу України»,   –   незаконно поширених  посвідчень  особи   ще   під   «вибори»   «Президента  України»  1  грудня  1991 року,  та під   кравчуківську  Конституцію   України    від  1  липня  1992 року.

   «Громадяни  України  всіх  національностей    нікчемного  «Народу України»   ніколи  не були й не будуть  офіційними   суб'єктами  конституційних   прав   та   конституційних  повноважень,   з   правами   первинних   суб'єктів   первинної   державної  влади   Самостійної української держави  України,  безпосередньо  встановленої  офіційними  Результатами  Всеукраїнського референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року,  та    офіційно   об'єднанні    офіційним   спільним  проживанням    у   первинних    суб'єктах  первинного   державного   права   Самостійної української держави  України,       тільки безпосередньо  у   самих    територіальних  громадах  Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ  районних центрів,  МІСТ обласного  значення,  МІСТ  обласних  центрів  без  районного  поділу  та  у  РАЙОНАХ  міст  обласних центрів  з районним  поділенням  Самостійної  української  держави  України.

      Тому конституційну  основу безпосередньо   складають  тільки    конституційні  Громадяни  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України,     встановлені  положеннями  розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року   та   тільки   члени   їх    родин,     офіційно   об'єднанні   спільним   проживанням    у  самих   територіальних  громадах  Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ  районних центрів,  МІСТ обласного  значення,  МІСТ  обласних  центрів  без  районного  поділу  та   у  РАЙОНАХ  міст  обласних центрів  з районним  поділенням  Самостійної  української  держави  України.

      8. Відсутність    в   період   1 грудня  1991 року,  24 вересня 1997 року,   11  липня 1997  року    та   24 липня 2020 року    у  межах  державної  території  Самостійної  української держави  України,   та   за   вказаний    період  у   Відомостях  Верховної  Ради  України     офіційних   доказів   жодного   офіційного  створення,   жодної    конституційної   Верховної  Ради  України –  жодного  конституційного  скликання,  саме у офіційний спосіб:       

    - встановлений   положеннями  ст.71 Розділу ІІІ «Вибори, Референдум»   Конституції   України  від  28  червня 1996 року,  тільки  

    - з  самих  конституційних   суб'єктів   конституційного  виборчого  права,     офіційно  встановлених  безпосередньо положеннями   розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України від 28 червня  1996 року, тільки

     -  з самих  конституційних  Громадян України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,  встановленої  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року,   та   створеної  офіційним   Рішенням   № 17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року Верховної Ради Української РСР 12-го конституційного скликання о 18-00 годині.

         Відсутність до   цього часу   офіційних  доказів  жодного   офіційного СТВОРЕННЯ –  жодної   конституційної  законодавчої   влади,  встановленої  положеннями  ст.75 Розділу ІV «Верховна Рада України»  Конституції  України від   28 червня 1996 року.

    Доказом    незаконного    «створення ВРУ» з самих   225-ти   номінальних  «Народних депутатів України» пропорційно-неконституційного  скликання   у   неконституційних   мажоритарних  округах, замість   450- ти  конституційних  Народних депутатів  України  конституційного  скликання,   встановлених  положеннями   ст.71 та  ст.76  Конституції  України,   є   безпосереднє   грубе    порушення  положень   розділів  1   та  7 преамбули  Конституції України  від 28 червня  1996  року.

      Саме незаконно   «обрані»,   тільки   з  самих    неконституційних,  нікчемних    «Громадян  України  всіх  національностей    віртуального  «Народу України»,    згідно   їх     нікчемних   посвідчень  особи   з  найменуванням   «УКРАЇНА - Паспорт»   віртуальних  РВ «УМВС України»,  саме  шляхом   закінченого  злочину,  безпосередньо  встановленого   положеннями  ст.109 «Захоплення …..державної  влади» та ст.111 «Державна зрада»  та  ч.4 ст.382  «Невиконання  судового рішення» КК України,   під незаконним керівництвом   нікчемного  «Президента  України»    Кравчуком Л.М.,   та    всіх    інших   вже   після    23  липня  1996 року   неконституційних   «Президентів  України», за участю кожного  з  450-ти  неконституційних   «Народних  депутатів  України»  –  2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го  саме   пропорційно-неконституційних  скликань, разом  з кожним  неконституційним  членом  Центральної,  окружної  та   територіальної  виборчої  комісії.

      Тобто,  у спосіб   відкритого  та  незаконного   посягання    ОСТАННІМИ    не   тільки     на   положення    ст.71 та   ст.76  Конституції  України  від 28 червня 1996 року,  на   конституційне  громадянство  самих тільки   конституційних  Громадян  України  всіх  національностей  Українського  народу Самостійної   української держави України,    встановлених  безпосередньо положеннями   розділів  1  та 7  самої  Конституції  України від 28 червня  1996 року та

        відкритим  посяганням     на  національну  державність   Українського  народу   Самостійної   української держави  України,     та    на   саму    його  конституційну  основу: – конституційних  Громадян  України  всіх  національностей Українського народу   Самостійної української держави  України,   безпосередньо  встановлених  положеннями   розділів  1  та 7  самої  Конституції  України від 28 червня  1996 року,   а  не  положеннями  самої  преамбули    кравчуківської  Конституції України  від 1   липня  1991 року,  -  неконституційних  «Громадян  України  всіх  національностей    нікчемного «Народу України»,   -  з  нікчемними  посвідченнями  особи   «УКРАЇНА - Паспорт»  віртуальних  РВ «УМВС  України».

      У  підтвердження   вищенаведених  обставин,    як    закінченого  злочину,   безпосередньо  встановленого   положеннями  ст.109 «Захоплення ….державної влади» та ст.111 «Державна зрада» КК України,   шляхом  замаху   на   злочин,  встановлений ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права» КК України,   дивись   у  Відомостях  Верховної Ради  України, наступне:

     1)  положення  ч.1 та ч.2  ст.1 «Основні  засади та принципи виборів»  нікчемного  та  неконституційного    Закону  України  «Про вибори  народних  депутатів України»  від   24 вересня 1997 року   N 541/97-ВР,     -  шляхом    незаконного  внесення  до   його   тексту  завідомо недійних,  неправдивих  та  неконституційних   відомостей  про  наступне: 

       1. «Народні депутати  України  (далі  -  депутати)  обираються  громадянами  на  основі  загального,  рівного  і  прямого виборчого  права   шляхом   таємного   голосування   за   змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. (????!!!)

      2. Усього обирається 450 депутатів.  З них 225  обирається  в одномандатних  виборчих  округах на основі   відносної більшості,  а 225 - за списками кандидатів у  депутати  від  політичних  партій, виборчих блоків   партій   у  багатомандатному  загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного  представництва».

     

      Тобто,  змішана  пропорційна   виборча   система   яка   повністю  суперечить  не тільки   загальному  рівному  і  пряму   конституційному   виборчому   праву  -    безпосередньо  встановленому  положеннями   ст.71 Розділу ІІІ  «Вибори. Референдум» Конституції України  від  28 червня  1996 року, та також    суперечить   офіційним  положенням  розділу  1   та   2   ст.76  та  розділу 2 ст.78 Конституції України  від  28 червня  1996 року. 

      Так як    офіційну   основу   останніх   безпосередньо  складають       конституційні  суб'єкти   конституційного  виборчого права   –  тільки      конституційні   Громадяни  України  всіх   національностей  Українського  народу  Самостійної української держави  України,  безпосередньо   встановлені  вище   зазначеними   положеннями   розділів 1 та 7 преамбули  Конституції України  28 червня  1996 року,     безпосередньо  яким   офіційно  належать  всі   публічні  державні  посади   у  всіх   органах   конституційної  виконавчої,  законодавчої та  судової  влади  встановленої  резолютивною  частиною    АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;        

                                                                 ---

    2) наступні    тотожні   пропорційні – неконституційні  Закони України  «Про вибори  народних депутатів України», а саме:

   а) Закон  України  «Про вибори  народних депутатів України»   від 24 вересня 1997 року № 541/97-ВР; 

   б) Закон   України  «Про вибори  народних депутатів України   від 18 жовтня 2001 року  № 2766-3;

   в) Закон  України  «Про вибори  народних депутатів України   від 25 березня 2004 року № 1665-4;

   г) Закон   України  «Про вибори  народних депутатів України   від 17 жовтня 2011 року № 4061 -6;

   д) Закон  України  «Про вибори  Президента України»  від    5 березня 1999 року  № 474-XIV;

   є) Закон  України  «Про вибори  депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим , місцевих рад, та сільських,селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року № 1667-ІV; та інші;

                                                                

     - закони якими  вже   незаперечно    та  повністю    звільняється    від   доказування     антидержавна    діяльність,   всіх    до одного –  пропорційних,  неконституційних    «Народних депутатів України»   3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го скликань.      

     До   попередньо  вищенаведеного шляхом закінченого  злочину,    встановленого  положеннями  ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права»,  ч.4 ст.382 «Невиконання  судового рішення», ч.1 ст.255 «Створення злочинної організації», ч.5 ст.260 «Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних  формувань»  та ч.3 ст. 199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну,  з метою збуту а також збут  підробленої  національної валюти України, у вигляді банкнот, металевих монет, державних цінних паперів, чи білетів державної лотереї»  КК України,  та замаху  на злочин,  встановлений  положеннями ч.5 ст.191 «Привласнення , розтрата, майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, 

      -  не тільки   з  нікчемними  посвідченнями  особи  з найменуванням  «УКРАЇНА - Паспорт» віртуальних РВ «УМВС України»  як саме  неконституційних  «Громадян України  всіх національностей  нікчемного «Народу України»,    тільки   з   самих   неконституційних  суб'єктів   конституційного  виборчого  права ,      від   безпосередньо  встановлених   положеннями  розділів  1 та 7 самої  преамбули  Конституції України від 28 червня 1996 року;

      Та  останнім    самою    відсутністю  у  Відомостях  Верховної  Ради  України    періоду  24 вересня 1997  року   та  ще   до цього часу    офіційних   доказів  жодного  конституційного  прийняття    жодного   з  конституційних  Законів України,  -  не  тільки  від  ІМЕНІ  Українського народу,  -  у відповідності  з положеннями   розділу  1 преамбули  Конституції України  від  28 червня 1996 року, 

      а   і    за   безпосередньою   участю    тільки   самих   конституційних  Народних депутатів України   конституційного  скликання  тільки   з  самих    450-ти    конституційних  Громадян  України  всіх  національностей Українського народу Самостійної української держави України,   безпосередньо  встановлених   положеннями   розділів  1 та 7 самої  преамбули  Конституції України від 28 червня 1996 року;

      Офіційну     конституційну   основу    яких     вже   безпосередньо    та    офіційно    складає    не тільки     резолютивна   частина    АКТу проголошення  незалежності  України   від 24 серпня  1991 року  та  офіційне  Рішення  № 17 пленарного засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00 конституційної Верховної Ради  Української  РСР  12-го конституційного  скликання   про створення  Самостійної  української держави України  та   ще      ряд   наступних   Рішень Конституційного  Суду  України,  а саме:

    а) Рішення   Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»  -    висновками  якого  офіційно  встановлено   обов'язковість    Всеукраїнського  референдуму Українського  народу  підчас  прийняття  нової  Конституції  України   від  28 червня  1996 року;

    б)  Рішення   Конституційного Суду України  від 18 червня  2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об'єднання  територіальних  громад»  яким   та його  висновками   визнано  неконституційним  об'єднання  територіальних   громад  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів без районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з районним  поділенням,  у відсутність  проведення  місцевого  референдуму  територіальних  громад  Українського народу СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів без районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з районним  поділенням   Самостійної  української  держави України;

     в) Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, статті 5 Конституції України» - про обов'язковість  результатів  Всеукраїнського  референдуму Українського народу   як  офіційної   ВОЛІ Українського народу  який  є  конституційним  джерелом  всієї    конституційної  влади  в Україні;

     г) Рішення  Конституційного суду  України   від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)  яким  та  його  офіційними   висновками   офіційно  встановлено   обов'язковість  положень ст. 94 Конституції  України  від  28 червня  1996 року,  підчас  прийняття   законів   Верховною  Радою України;

   є) Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV, яким  безпосередньо офіційно  визнано  неконституційними   пропорційні  вибори   до  Верховної  Ради України;

      А  також   сама  відсутність   у  Відомостях  Верховної Ради  України   наступного:

   1) відсутність    у  Відомостях  Верховної  Ради  офіційних    доказів   офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року;

до положень  ст.71  Розділу ІІІ «Вибори, Референдум»   Конституції України  від  28  червня 1996 року;

   2) відсутність    у  Відомостях  Верховної  Ради    офіційних    доказів   офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року,  до положень  розділу 1  ст.76   Розділу ІV «Верховна  Рада  України»  Конституції України  від  28  червня 1996 року; 

   3) відсутність     у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року;

до положень  розділів   1  та 7  преамбули  Конституції України  від  28  червня 1996 року, -  в частині  конституційного  громадянства  - тільки  конституційних  Громадян  України  всіх  національностей  Українського  народу   Самостійної   української держави України,   безпосередньо  встановлених  положеннями   розділів  1  та 7  самої  Конституції  України   від 28 червня  1996 року;

    4) відсутність   у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних  ЗМІН   у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року,   до положень  розділу  1  преамбули  Конституції України  від  28  червня 1996 року, -  в частині  самої   ОБОВ'ЯЗКОВОСТІ  прийняття  ЗАКОНІВ  Верховною Радою України  тільки  від   ІМЕНІ  Українського  народу    та    тільки    за   офіційної  участі    тільки   самих   конституційних  Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української держави України  у відповідності  з  резолютивною  частиною АКТу  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року;

   5) Відсутність   у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних   ЗМІН  у спосіб  безпосередньо  встановлений  положеннями  розділу 1 ст.156 Розділу «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року,  до положень   ч. 11 Розділу ХV «Перехідні положення»  Конституції України від 28 червня 1996 року,  а   саме, - що «11. Частина перша статті 99 цієї Конституції вводиться  в дію тільки після введення національної  грошової одиниці  – гривні»,    в частині  самої   ОБОВ'ЯЗКОВОСТІ   тільки   національної  грошової одиниці.

Тільки національної  гривні!!!;

       -  Офіційною  ОСНОВУ  якої,    згідно  положень  розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року,  та   резолютивної  частини  АКТу  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року,   є   тільки   НАЦІОНАЛЬНА  ГРИВНА  як  національна  грошова  одиниця   Самостійної   української   держави   України,  а   не   сурогатна   грошова  одиниця  з   логотипом   «УКРАЇНИ», незаконно  випущена  ще  10 грудня  1991 року,  для  забезпечення  кравчуківської   «Конституції України»  від 1 липня  1992 року;

       -  Сурогатну   грошову  одиницю     було  незаконно   введено     в    дію    1   вересня  1996 року,   всупереч   та   грубим   порушенням   не  тільки   положень   ч. 11 Розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України від 28 червня 1996 року,  а   і   положень  розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року,   -   як   належної  тільки окремому    колу   віртуального  «Народу України»    з  нікчемними  посвідченнями  особи  з найменуванням  «УКРАЇНА - Паспорт»  віртуальних РВ «УМВС України»,   незаконно  НАЛЕЖНОЇ  тільки   окремому  колу  віртуальних,  неконституційних   «Громадян  України  всіх  національностей  «Народу України», замість конституційних    Громадян   України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,    безпосередньо   встановлених   резолютивною   частиною    АКТу  проголошення  незалежності   України  від   24 серпня  1991 року.

       Так як  конституційною  національною  ГРИВНОЮ  як   національною  грошовою  одиницею   є   тільки   національна   грошова   одиниця   з  ЛОГОТИПОМ  самої  резолютивної частини  АКТу  проголошення  незалежності   України   від  24 серпня  1991 року   -   Самостійна українська держава України,    а  не   сама    «УКРАЇНА». 

        Що   також  ще   раз   незаперечно   та   повністю   офіційно   підтверджується  положеннями  ч.2  стор.1  Постанови   Президії Верховної Ради України  від 10 грудня 1991 року  № 1952-12, з наступним,  - що « 2. Погодитись з запропонованими принципами характеристиками зовнішніх ознак ГРИВНІ  та її купюрною побудовою, які передбачають поліграфічне друкування витягу з тексту резолютивної частини  Акта  проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року», тобто   тільки слова – Самостійна українська держава України,  а  не слово УКРАЇНА.

         6) Відсутність   у Відомостях  Верховної  Ради  офіційних  доказів  офіційного   внесення  конституційних    ЗМІН,   у   спосіб   безпосередньо  встановлений  положеннями  1 ст.156 Розділу ХІІІ «Внесення змін до конституції України» Конституції України  від 28 червня  1996 року, - до  офіційних    положень    ст.95  Конституції  України  з  наступним:  

       - «Бюджетна  система   України   будується  на  засадах  справедливого  і неупередженого розподілу суспільного багатства  між  громадянами  і територіальними  громадами.»

      -  Яка  безпосередньо  будується    тільки  на засадах   безпосередньо   та   офіційно  встановлених    положення    розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року,     тільки    між   конституційними   Громадянами    України   всіх  національностей  Українського народу Самостійної української держави України  та  самими  територіальними  громадами   Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів    без   районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з  районним  поділенням   Самостійної  української  держави України; 

      -  З  правами   тільки    первинних   суб'єктів    Українського  народу   Самостійної української держави України    та   з   правами   тільки   офіційного  суб'єкта  конституційних прав  та  конституційних  повноважень    безпосередньо  встановлених   положеннями  розділом 1  ст.10,  розділом  1 ст.13 та  розділом 1 ст.17 Конституції України  від 28 червня  1996 року;

       Так   як    конституційною   ОСНОВОЮ  територіальних  громад   Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів    без   районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з  районним  поділенням   Самостійної  української  держави України -  останніх,    є   тільки  конституційні   Громадяни    України  всіх  національностей  Українського народу   Самостійної української держави України,   безпосередньо    встановлені    положення    розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року;

    Та   тільки   їх  територіальні   громади    Українського  народу  СІЛ, СЕЛИЩ, МІСТ районних центрів, МІСТ обласного значення,  МІСТ обласних  центрів без районного поділу та  РАЙОНІВ  міста  обласного центру  з  районним  поділенням   Самостійної   української  держави України,

      -    безпосередньо    встановлені     положення    розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996 року   та   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

 

      Тому у підтвердження   вищенаведеного  закінченого  злочину   всіх    до одного    неконституційних   «Народних депутатів України» 1-го та 2-го,  а також    3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го, та 9-го  пропорційного  –  неконституційного  скликань,  вже   безпосередньо  встановленого  положеннями ст.109 «Захоплення ….державної влади» та ст.111 «Державна зрада»,  ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права»,  ч.4 ст.382 «Невиконання  судового рішення»,  ч.1 ст.255 «Створення злочинної організації», ч.5 ст.260 «Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних  формувань»  та ч.3 ст. 199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну,  з метою збуту а також збут  підробленої  національної валюти України, у вигляді банкнот   металевих монет, державних цінних паперів, чи білетів державної лотереї»  КК України,  та   замаху  на злочин,  встановлений  положеннями ч.5 ст.191 «Привласнення , розтрата, майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України, 

         ДИВИСЬ   у  Відомостях  Верховної Ради  України   саму  Постанову    Верховної Ради України  від 28 червня  1996 року  № 255/96-ВР «Про Указ Президента України  «Про проведення всеукраїнського  референдуму з питання прийняття  нової  Конституції України»,   якою  офіційно  встановлено: 

    -  «У зв'язку з прийняттям  Верховною Радою України   Конституції України  і  введенням її  в дію Верховна  Рада  України

      п о с т а н о в л я є :    

    - Звернутися до  Президента до Президента  України з пропозицією   відкликати  УКАЗ Президента України  «Про проведення всеукраїнського  референдуму з питання прийняття нової  Конституції  України».

                                                                      ---   

      Де  останнім   повністю  звільняється   від   доказування   в   суді  наступне:

     - закінчений  злочин   нікчемного  «Президента  України»   Кравчука  Л.М.,   та    всіх    інших   наступних    після    23  липня  1996 року   неконституційних    «Президентів  України,»   та    кожним   з  450 ти  неконституційних   «Народних  депутатів  України»   2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го  саме   пропорційного –  неконституційного  скликаннями,   та  кожним  членом  Центральної,  окружної   та   територіальної  виборчої  комісії;

      -  вже   безпосередньо  встановлений   положеннями  ст.109 «Захоплення ….державної влади» та ст.111 «Державна зрада»;  ч.3 ст.157 «Перешкоджання  здійсненню виборчого права»,  ч.4 ст.382 «Невиконання  судового рішення»,   ч.1 ст.255 «Створення злочинної організації», ч.5 ст.260 «Створення непередбачених законом воєнізованих або збройних  формувань»  та ч.3 ст. 199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну,  з метою збуту а також збут  підробленої  національної валюти України, у вигляді банкнот,   металевих монет, державних цінних паперів, чи білетів державної лотереї»  КК України,  та сам  замах   на злочин,  безпосередньо  встановлений  положеннями ч.5 ст.191 «Привласнення , розтрата, майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України. 

     Повністю підтверджується  наступним:

     1) - відсутністю   офіційних   доказів  жодного   офіційного   створення   та   існування   у вищевказаний   період   жодного   конституційного    Народного депутата України   жодного   конституційного скликання,      офіційно  обраних після  23 липня  1996 року  у СПОСІБ безпосередньо  встановлений   положеннями   ст.71  Конституції  України  від  28 червня 1996 року,   та   тільки    з   самих   офіційних   суб'єктів   конституційних   прав  та  конституційних    повноважень,    встановлених   положеннями   розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року – з   самих   конституційних   Громадян  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української держави  України;  

     2)  - відкритим  саботажем    та   державним    заколотом     після    23  липня  1997   року  окремого   кола  «народних  депутатів  України»   1-го, та 2-го скликань , та  їх  незаконних  послідовників -  3-го,4-го,5-го,6-го,7-го,8-го, та 9-го   неконституційного  -  пропорційного  скликання разом з  неконституційними   «Президентами  України»,   та   їх  офіційного  оточення – коло осіб, ідейних   «послідовників»   незаконно    ними  призначених   на посади  неконституційних   суддів, прокурорів,   членів  ЦВК   та   інші посади.

       Тобто,  «Громадянський  статус»    яких,    згідно   їх    нікчемних  посвідчень  особи  з  найменуванням «УКРАЇНА»-«ПАСПОРТ» віртуальних  РВ «УМВС України»,   -   неконституційних  «Громадян України  всіх  національностей саме  віртуального «Народу України»,  був  ще задовго   до  дати  28 червня  1996 року   незаконно   «офіційно»   встановлений  САМЕ  кравчуківською   таємною   «Конституцією  України»  від  1 липня  1992 року;

        Що   у свою  чергу  вже   повністю  звільняє   від доказування,   що   на   ОСТАННІХ    у    жодному   випадку    після   23  липня  1996 року   та   після  11 липня  1997 року   на  займаних   посадах   суб'єктів   владних  повноважень   її   виконавчої ,законодавчої та судової  влади  офіційно  припиненої   1 грудня  1991 року   УКРАЇНИ, як Української РСР, та самої УКРАЇНИ, 

       вже  офіційно   не   поширюються   не тільки  положення  розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,     а   і    самі   офіційні    положення розділу  2 ст.76,   ст.80, розділу 2 ст.103, ст.105, ст.124, ст.126, та ст.149  Конституції України  від 28 червня 1996 року;

      У підтвердження   саме   таких    вищенаведених  обставин   ДИВИСЬ  у Відомостях Верховної Ради  України  періоду  11  липня  1996 року    та   24 липня 2020 року,   наступне:

     1) Положення  ч.16   Закону України від 17 вересня  1991 року № 1654-12 «Про внесення  змін і доповнень до Конституції Української  РСР»,   який втратив  чинність  на підставі Закону № 254/96-ВР від   28 червня 1996 року,    якими   встановлено,  -  « п.16 У назві і тексті Конституції (888-09) слова Українська Радянська Соціалістична Республіка  та Українська  РСР» замінити  словом  «УКРАЇНА»,  - як  Українська  РСР  –  УКРАЇНА;

     2) Положення   ст.17 «Присяга державних службовців»  ЗУ «Про державну службу»  від  16 грудня 1993 року  N 3723-XII,  -  що «Громадяни України,   які  вперше  зараховуються  на  державну службу, приймають Присягу такого змісту:

     "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто  присягаю,  що  буду  вірно  служити   народові УКРАЇНИ,   суворо дотримувати Конституції та законів України»

                                                                      ---

    3) Положення   ч.1 розділу  3 ст.1 «Службова дисципліна»   Дисциплінарного Статуту національної поліції  України  від 15 березня 2018 року  № 2337-VІІІ,  -     якими      незаконно  встановлено,   

       -  що  « 1) бути вірним  Присяги  поліцейського, мужньо і вправно служити  народу  УКРАЇНИ»   ( ????????!!!!);

    4) Відсутність  жодних  офіційних  доказів  призначення та  проведення  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Самостійної української держави України,  з підтримання  не конституційно прийнятої  у ніч  з 27 червня  на 28 червня  1996  рік   Конституції  України від 28 червня 1996 року, в частині  конституційної  законодавчої  влади  безпосередньо  встановленої   положеннями   ст. 75 Розділу ІV «Верховна Рада України»  Конституції  України від   28 червня 1996 року,       офіційну основу   якої   безпосередньо   складають  тільки    конституційні  Громадяни  України  всіх  національностей   Українського народу  Самостійної  української  держави  України та  тільки  сам  Український  народ  Самостійної української держави  України, згідно із положень розділів  1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року;

    5)  Відсутність   у   жодного   «Народного депутата України»   періоду     1 грудня  1991 року     та    24 липня 2020 року   у   межах    державної  території  Самостійної  української держави  України, доказів  конституційного  Громадянства України  всіх національностей  Українського народу  Самостійної української держави України, - безпосередньо встановленого   положеннями   розділів  1  та 7  преамбули  Конституції України   від  28  червня  1996 року;

 

       Так  як  незаконно  створені   «Народні  депутати  України» пропорційного - неконституційного скликання,  неконституційні  «Президенти України»,  неконституційні  прокурори,  неконституційні   члени  ЦВК та   неконституційні  СУДДІ,  ними  призначені  та  обрані,  після  23 липня 1996 року,    згідно   своїх   нікчемних  посвідчень  особи   з   назвою    «УКРАЇНА- Паспорт»   віртуальних  РВ «УМВС України»  нікчемних  «Громадян  України  всіх  національностей   нікчемного  «Народу України»,    незаконно поширених   в період   24 серпня  1991 року  та   1 грудня   1991 року   під   вибори    «Президента  України»  1 грудня  1991 року   та    під   кравчуківську  «Конституцію   України»    від  1  липня  1992 року, 

       в   дійсності,    НЕ  МАЮТЬ     жодних    та    дійсних   офіційних      прав   офіційних суб'єктів конституційного виборчого права які належать   виключно  –   конституційним  Громадянам України  всіх  національностей  Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо встановлених    положеннями  розділів 1 та 7 преамбули  Конституції  України   від 28 червня  1996 року,   як офіційного  правонаступника  1 грудня 1991 року  Українського народу Української РСР.

      Отже,    неконституційні   «Громадяни   України  всіх  національностей  віртуального,  нікчемного  «Народу України»   за  жодних  обставин    не  являються    офіційними  первинними   суб'єктами    первинної   державної   влади   Самостійної української держави України та  дійсними   суб'єктами  конституційного   виборчого   права,   безпосередньо   встановленого  офіційними  Результатами  Всеукраїнського референдуму  Українського народу Української  РСР  1  грудня  1991 року  Самостійної української держави України,   саме    за   тих   непереборної    сили    обставин:  

       -  відповідно  належних    їм    нікчемних    посвідчень   особи   з  найменуванням   «УКРАЇНА – Паспорт»  віртуальних  РВ «УМВС  України»  -  нікчемних  «Громадян України  всіх  національностей «Народу України»  без  національності»,   які  офіційно   НЕ ОБ`ЄДНАНІ     офіційним   спільним      проживанням   безпосередньо   у   територіальних  громадах належних  Українському  народу –   СІЛ, СЕЛИЩ,  МІСТ районних  центрів,  МІСТ   обласного  значення,  МІСТ  обласних  центрів  без  районного  поділу  та  РАЙОНІВ  міст  обласних  центрів  з районним    поділенням   Самостійної української держави України,  а  не  самої  УКРАЇНИ,   тим   більше  без      офіційно  встановленого  положеннями  розділів  1 та 7 самої  преамбули  Конституції  України конституційного  громадянства  -  Громадян  України  всіх  національностей Українського  народу  Самостійної української держави України.  

      Неконституційні «громадяни  України  всіх національностей   «Народу України»  з   вищевказаними  нікчемними  посвідченнями  особи  з  найменуванням  «УКРАЇНА - Паспорт»  віртуальних  РВ «УМВС України» ,  не  мають  жодного  офіційного  відношення до конституційного  місцевого  самоврядування,  оскільки конституційну його ОСНОВУ  офіційно  складають   тільки    конституційні   Громадяни України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної української держави  України    та    тільки  члени     їх    родин.

          У підтвердження  вищенаведеного  ДИВИСЬ  наступне:

     1) Перехідні  та   прикінцеві    положення  пропорційного – неконституційного Закону  України  «Про Національну поліцію»  від  2 липня 2015 року № 580-VIII,   якими  офіційно   встановлено, -  «Визнати такими, що втратили чинність: Закон Української РСР  "Про міліцію"  від  20 грудня 1990 року  N 565-XII /  (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами)  та  Постанова  Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21),

      шляхом  порівняння  останніх  з  2-гою  сторінкою  нікчемного    «посвідчення  особи»   з   найменуванням  «УКРАЇНА – Паспорт»   офіційно  не утворених  РВ «УМВС України»     «Громадян України всіх національностей  Народу України»,  безпосередньо  «офіційно  належного»  «прокурору  відділу  прокуратури  області»    -  Черпурній  Т ; 

    2) Положення   ч.2 Розділу XI «Прикінцеві положення»  пропорційного, неконституційного  Закону  України  «Про Кабінет міністрів України »  від  21 грудня 2006 року  № 514-V, якими  офіційно встановлено  наступне: «Визнати таким,  що втратив чинність, САМЕ 21 грудня 2006 року,   Закон Української РСР "Про Раду  Міністрів  Української  РСР"  (4157-09) ???!!!

    3) Витяг  ДРСУ  з  ЄДРПОУ   № 20942001 станом  на  28 липня 2015 року  юридичної  особи  як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Кабінет Міністрів України»,   яким   офіційно встановлено: « В Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням  «Кабінет Міністрів України»  не знайдено»;

   4) Витяг   ДРСУ  з ЄДРПОУ  Серія АД  № 443862   від 14 серпня 2014р. з ЄДРПОУ  юридичної особи як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ   з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»,   станом  на  14 серпня  2014 року   офіційно встановлено, -   що « Дані про розпорядчий АКТ на підставі якого  утворено юридичну особу  ( - з найменуванням  «Міністерство внутрішніх  справ   України»),  відомості  відсутні.»/

   5) Витяг  ДРСУ  № 19208222   з  ЄДРПОУ   станом  на  28 серпня 2014 року   юридичної особи  як  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням «Верховна  Рада України», яким   офіційно   встановлено,  -  що «  в  Єдиному державному реєстрі юридичних осіб  ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ  з найменуванням   «Верховна  Рада України»  не знайдено».

  6)  Офіційну  відповідь  Центрального державного архіву  вищих органів влади та управління  України (- ЦДАВО України)  вих. № 1222  від  29 листопада 2019 року,  якою встановлено, - що «На Ваше звернення повідомляємо, що у переглянутих документах Верховної Ради Української РСР/ України  за серпень – вересень 1991 року відомостей про створення Верховної Ради України  не виявлено»;

     7) Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,  яким   офіційно  визнано  неконституційними   пропорційні  вибори  до  Верховної  Ради України,  за формулою:

     «Усього обирається 450 народних депутатів України.

      З них 225  обирається  в  одномандатних  виборчих  округах на основі відносної більшості,  а 225 - за списками кандидатів у  депутати  від  політичних  партій, виборчих блоків   партій   у  багатомандатному  загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного  представництва»;

     8) Положеннями  ч.4 ст. 382  «Невиконання судового рішення»  КК України,  офіційно  встановлено,  що    « Умисне невиконання  службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України»  -  карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох  років.»;

     9) Офіційне оголошення    Державної  архівної   служби  України   від    22 серпня 2019 року,   -   про  те,   що  «в період   22  серпня  2019 року та  23 серпня  2019  року    у   приміщенні     комплексу  споруд   центральних  державних  архівних  установ України   буде  експонуватися   оригінал  АКТа  проголошення незалежності  України  яким  24 серпня  1991 року  було створено  Самостійну українську  державу»;  -  без  УКРАЇНИ,  а тим  більше   НЕ  «УКРАЇНУ»;

     По-третє,   «прокурор відділу прокуратури  області»   Черпурна  Т.,    датою    24   липня  2020 року   у  своєму   листі   №  15 -1642 вих. 20,   саме    шляхом   перевищення  владних  повноважень­­    наважилася незаконно    робити      ВСЕ      НАВПАКИ  вищенаведеному, а саме шляхом   незаконного    внесення    до    його   офіційного   тексту  завідомо     неправдивих   та    не дійсних   відомостей,   щодо  самого    процесуального    характеру    та   дійсного     процесуального  стану   вищевказаного   процесуального   звернення    вищевказаних   сторін   заявників;

     -  З   метою  саме щоб   своїм    не процесуальним   та    нікчемним     Листом   №  15 -1642 вих. 20,  від    імені    «Прокуратури   Черкаської  області»     який     НЕ БУВ   офіційним   та  процесуальним  Рішенням,    безпосередньо   самої   ОСОБИ   Прокурора  Черкаської області,

      вже   навпаки  незаконно   відмовити   офіційно    виконати   саме   ті    процесуальні   УХВАЛИ     слідчих  суддів  Соснівського  районного суду  міста  Черкаси,    які    безпосередньо    були   постановлені      у відповідності  з   положеннями   ст.303 – ст.307,  та  ст. 309  КПК  України, 

     -  не тільки    за  результатами     розгляду  СКАРГ на   бездіяльність    слідчих    у  вищевказаних    справах,     а    і   таких    УХВАЛ   слідчих   суддів   Соснівського  районного суду  міста Черкаси  офіційно  встановлених   положеннями   ст.303 – ст.307,  та  ст. 309  КПК  України,  -     у   яких    ставилося  питання   про  внесення   до  ЄРДР   згідно   положень  ч.1 ст.214  КПК  України,  

       вже     закінчений    злочин    самих   слідчих   вищевказаного   відділення   СВ   Черкаського   ВП   ГУНП    в    Черкаській області    Сав`як  Ю.Н. у   нашому випадку    та   інших,   безпосередньо  встановлений   положеннями   ч.1 ст.365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396  «Приховування  злочину»   КК України,

       – в  ЕПІЗОДАХ   свідомого   та   умисного   невиконання   ОСТАННІМИ    самих     адресних   процесуальних   УХВАЛ   слідчих   суддів   Соснівського  районного суду  міста Черкаси  офіційно  встановлених   положеннями   ст.303 – ст.307,  та  ст. 309  КПК  України;      

         Саме    у    такий     незаконний   спосіб,     свідомо     приховати     не тільки    саму    кількість    його      епізодів    у    вищевказаних    справах,    а  і   саму      його     системність     в   частині    свідомого    невиконання    останніми   своїх   прямих    службових   обов'язків    безпосередньо  встановлених   не тільки  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,   а  і   встановлених    вже   положеннями  ст.303 – ст.307,  та  ст. 309  КПК  України, тим більше    у  строки  встановлені законом  -   протягом  72-х    годин   від    часу   їх    офіційного   отримання.

       Тим    більше   не тільки     самими    слідчими    відділення   СВ   Черкаського   ВП   ГУНП    в    Черкаській області  -  у   нашому випадку    Сав'як  Ю.Н.,   та   іншими,   а  і  вже   безпосередньо   самими   «прокурорами»   прокуратури    Черкаської  області;

    

      Де  незаперечним   підтвердженням   саме    такого    вищевказаного  злочину,   -  у нашому  випадку  вже   прокурора   відділу  прокуратури   Черкаської  області  -  Чепурної Т.,   є   наступне:

      По-перше,    сам   офіційний    ЛИСТ  Прокуратури  Черкаської області  №  15 -1642 вих. 20  від  24 липня  2020 року;

      Тобто,   у    офіційному    тексті    якого    мова     взагалі     не ведеться     про    офіційне   доручення     Прокурора  Черкаської    області    безпосередньо    прокурору   відділу  прокуратури  області    Чепурній Т.,   не тільки    не виконувати   вищевказані   чотири  Ухвали  слідчих суддів  Соснівського районного  суду міста Черкаси,   встановлені   положеннями  ст.303 – ст.307,  та  ст. 309  КПК  України,    у    вищевказаних    справах;   

        А   і   про    саме    її   право    на    першочергове  саме  її  ОСОБОЮ    офіційне   отримання  всіх    чотирьох    процесуальних    звернень     сторін     вищевказаних    заявників     на   адресу   Прокурора  Черкаської області,    -   не зважаючи    на   саму   таємницю  досудового   слідства,    яка    офіційно    поширюється   у   нашому    випадку   тільки    на   тих    ОСІБ,    які    у    нашому  випадку    були     процесуально    визначені    тільки    самою    стороною    самих     заявників  -     у своєму    процесуальному    зверненні,     та     безпосередньо    самим    Прокурором  Черкаської  області,   -   як   офіційною  процесуальною    стороною    офіційного  адресата,    окремо   по  кожному    такому  зверненню,   та    тільки    у спосіб,    безпосередньо   встановлений  положеннями   ч.1  ст.214  КПК України,       вже    після     їх    офіційного  виконання   останнім;

      А   саме   таких  доказів     прокурор  відділу  прокуратури   Черкаської  області   Чепурна  Т.,     за участі    самого   Прокурора   Черкаської    області,    до   дати    24  липня   2020   року   офіційно   НЕ МАЄ  та   НЕ МОЖЕ    їх  офіційно  надати,   так   як     до    неї    та   на   адресу   самої   «Прокуратури   Черкаської  області»,    сторони    вищевказаних    заявників     ніколи     офіційно    не зверталися ;  

      По-друге,   сама    відсутність   доказів   попереднього   процесуального  реагування   самим  Прокурором  Черкаської області,   на  вищевказані    звернення    вищевказаних  заявників   у спосіб,   безпосередньо   встановлений    положеннями     ч.1  ст.214  КПК України,   -    є  також    непереборною   процесуальною    перешкодою    БУДЬ-КОМУ   для    офіційного   переадресування      двох     із    чотирьох    процесуальних    звернень   вищевказаних   заявників    у   адреси    таких   «слідчих   органів»»,    які   в    дійсності    взагалі   не відносяться    до    жодних   гілок    конституційної     виконавчої  влади     безпосередньо    встановленої   резолютивною   частиною   АКТу  проголошення   незалежності   України   від  24 серпня  1991 року   та    положеннями   Розділу VІ «Кабінет Міністрів України» . Інші органи виконавчої влади» Конституції України  від 28 червня 1996 року.  -  офіційну основу    яких   також   складають  положення  розділів  1  та 7  самої  преамбули  Конституції України від 28 червня 1996 року;

       Та   саме    незаконне   утворення   яких    незаконно    відбулося   шляхом   закінченого  злочину   безпосередньо  встановленого   положеннями  ч.4 ст.382  «Невиконання  судового рішення»  та  ст.111  «Державна  зрада» КК України,  шляхом   замаху  на злочин,  безпосередньо  встановлений  положеннями  ст.109 «Захоплення  ……… державної  влади» КК  України. 

       По-третє,    безпосередньо  самі    прохальні    частини    всіх  чотирьох  офіційних  процесуальних   звернень   сторін    вищевказаних   процесуальних   заявників,   згідно  ч.1 ст.214 КПК України,  на   адресу   Прокурора  Черкаської області,   про  наступне:

         1)  Дивись  Витяг   з прохальної   частини   Заяви  № 3/4/1/-2/1   від  26 червня  2020 року   сторін  вищевказаних   заявників   на  адресу  Прокурора  Черкаської області,   а саме:

         а) Виконати   Ухвалу  від  29 січня  2020 року  слідчого   судді  Соснівського районного суду   міста Черкаси   Троян Т.Є.    у справі  № 712/829/20  та    внести   до  ЄРДР  процесуальну  заяву № 3 від  8 січня 2020 року Сурая Станіслава Віталійовича та  Сурая Вадима Станіславовича   встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,  -  про вчинення  кримінального правопорушення  слідчим  відділення  СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області  Хлівною  М.В.    встановленого положеннями  ч.1 ст.364 «Зловживання  владою або службовим  становищем»  та  ст.396 «Приховування  злочину» КК України,  в частині положень ч.2 ст.191 «Привласнення, розтрата  майна або заволодіння ним  шляхом зловживання  службовим  становищем» КК України;

        б)  Виконати  Ухвалу   від  11 березня 2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду  міста Черкаси    Марцішевської  О.М.   у справі  № 712/2150/20,   та  безпосередньо   внести    до    ЄРДР   процесуальну   заяву    № 3/4/1  від 28 лютого 2020 року Сурая Станіслава Віталійовича та Сурая Вадима Станіславовича,   встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,  про  вчинення   слідчим  відділення   СВ  Черкаського ВП   ГУНП в Черкаській області  Панченко О.В., кримінального правопорушення,  передбаченого ч.1 ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень» , ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396 «Приховування  злочину» КК України  та   розпочати офіційне розслідування, встановивши потерпілою особою Сурая Вадима Станіславовича.

        2) Дивись  Витяг   з прохальної   частини   Заяви  № 7/3/3/-2/1   від  26 червня  2020 року   сторін  вищевказаних   заявників   на  адресу  Прокурора  Черкаської області:

        а) Виконати   Ухвалу  від  29 січня  2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду   міста Черкаси   Троян Т.Є.    у справі  № 712/824/20  та    внести   до  ЄРДР  процесуальну  заяву № 7 від  08 січня 2020 року Сурая Станіслава Віталійовича та  Сурая Вадима Станіславовича  встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,  -  про вчинення кримінального правопорушення  громадянами  Шмигулем М.А.,  Шмигулем А.О.  та   третьою невідомою особою,  передбаченого   ч. 2 ст. 122 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження»  та ч. 4 ст. 296 «Хуліганство»   КК України,  та   розпочати офіційне розслідування, встановивши потерпілою  особою Сурая Вадима Станіславовича.

        б) Виконати  Ухвалу  від  11 березня 2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду  міста Черкаси   Марцішевської  О.М.  у справі  № 712/2149/20,   та  безпосередньо     внести    до    ЄРДР   процесуальну заяву  № 7/4/1 від 28 лютого 2020 року Сурая Станіслава Віталійовича та Сурая Вадима Станіславовича, встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,  про  вчинення старшим слідчим СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області  Сав'яком Ю.Н.,  кримінального правопорушення,  передбаченого ч.1 ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382«Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396 «Приховування  злочину» КК України  та  розпочати офіційне розслідування, встановивши  потерпілою особою Сурая Вадима Станіславовича.

    3) Дивись  Витяг   з прохальної   частини   Заяви   № 6/4/1/-2/1   від  26 червня  2020 року   сторін  вищевказаних   заявників   на  адресу  Прокурора  Черкаської області:

       а) Виконати   Ухвалу  від  29 січня  2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду   міста Черкаси   Троян Т.Є.    у справі  № 712/826/20     та    внести   до  ЄРДР  процесуальну  заяву  № 6 від  08.01.2020 року  Сурая Станіслава Віталійовича та  Сурая Вадима Станіславовича   встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,  - про  вчинення  кримінального правопорушення громадянином    Шмигулем М.А.  – встановленого  положеннями    ч.2 ст. 383 «Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину»   КК України. 

    б) Виконати  положення   ч.1 ст.214  КПК  України,     та    внести   до  ЄРДР    процесуальну  Заяву № 6/4/1  від 28.02.2020 року   про  кримінальне   правопорушення    ст.  слідчого   відділення   СВ  міського управління національної поліції  у Черкаській  області   Сав»яка  Ю.Н. ,  з  ознаками    закінченого  злочину,  безпосередньо  встановленого  положеннями  ч.1 ст.365  «Перевищення влади або службових повноважень», та  ч.2 ст. 382 «Невиконання  судового рішення»  КК України,  та  замаху  на злочин,  встановлений  положеннями   ст.396  «Приховування  злочину» КК України.

    4) Дивись  Витяг   з прохальної   частини   Заяви   № 8/4/1/-2/1   від  26 червня  2020 року   сторін  вищевказаних   заявників   на  адресу  Прокурора  Черкаської області:

    а) Виконати   Ухвалу  від  29 січня  2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду   міста Черкаси   Троян Т.Є.    у справі  № 712/823/20     та    внести   до  ЄРДР  процесуальну  заяву  № 8 від  08 січня 2020 року  Сурая Станіслава Віталійовича та  Сурая   Вадима Станіславовича,    встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,  про  кримінальне правопорушення ст. слідчого  відділення міського управління національної поліції  у Черкаській області  Сав»як Ю.Н.,   -    з  ознаками   закінченого  злочину,  встановленого  ч.1 ст.364 «Зловживання владою або службовим становищем», ст.396 «Приховування злочину» та ст.366 «Службове підроблення»  КК України,  та   замаху  на   злочин,   встановлений  положеннями   ч.1  ст.372   «Притягнення завідомо невинного до  кримінальної  відповідальності»   КК України,  саме  незаконно  влаштованим  кримінальним  провадженням  № 12019251010001679;  

        б) Виконати  положення   ч.1 ст.214  КПК  України,     та    внести   до  ЄРДР    процесуальну  Заяву   № 8/4/1  від 28 лютого 2020 року   про  кримінальне   правопорушення    ст.  слідчого   відділення   СВ  міського управління національної поліції  у Черкаській  області   Сав»яка  Ю.Н.,  з  ознаками    закінченого  злочину,  безпосередньо  встановленого  положеннями  ч.1 ст.365  «Перевищення влади або службових повноважень», та  ч.2 ст. 382 «Невиконання  судового рішення»  КК України,  та  замаху  на злочин,   встановлений  положеннями   ст.396  «Приховування  злочину» КК України.

       Тому    у    сторін   заявників     цієї    ЗАЯВИ   є   сьогодні      всі    законні   підстави   ставити    до   відому   Прокурора    Черкаської області     вже    перед     фактом      суспільно     небезпечних     діянь     безпосередньо   самої    особи    «прокурора   відділу   прокуратури    області»   -  Чепурної Т.,     з   ознаками    закінченого  злочину,   безпосередньо  встановленого   не тільки  положеннями  ч.1 ст.365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення»,   ч.1 ст. 396  «Приховування  злочину»   КК України,   -    вже  офіційно    підтверджених    саме    їй    належними   доказами     станом    які   в   суді    вже   не доводяться,    а   і    встановленого   положеннями ч.1 ст.366 «Службове  підроблення» КК України,    в  ЕПІЗОДІ  свідомого   незаконного  внесення  у офіційний   лист   №  15 -1642 вих. 20,    від 24 липня 2020   року   Прокуратури  Черкаської  області    саме    таких     завідомо  недійсних  відомостей,   які  повністю  суперечать    не тільки    положенням     ч.1 ст.214 КПК України,   а  і  самим    положенням   п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування»,  затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23 грудня 2016 року;

       Де   офіційним    підтвердженням     існування     саме    таких     незаконних    обставин   є   самі   офіційні    положення   розділу    5  та 6  стор.1  вищевказаного   Листа   Прокуратури  Черкаської області  №  15 -1642 вих. 20  від  24 липня  2020 року,  а саме,   -   де  « З приводу  невиконання   працівниками  поліції  ухвал  суду  і інших справах  роз'яснюю,   що Ваші  звернення з указаних питань  за своїм змістом  та суттю не є повідомленням  про кримінальне правопорушення, оскільки, за викладених обставин , не містять даних про вчинення кримінальних  правопорушень;

      З огляду на вищенаведене, підстав для внесення  відомостей до ЄРДР  на даний час   не вбачається»

                                                                

      -  Де    вищенаведена    «офіційна    відповідь»    прокурора   відділу  прокуратури     області  -  Чепурної Т.,    повністю   офіційно   спростовується,   самою   резолютивною   частиною   Ухвали  від  11 березня 2020 року  слідчого  судді   Соснівського районного суду  міста Черкаси    Марцішевської  О.М.   у справі  № 712/2150/20,  в наступній   ЧАСТИНІ,  -   «що  в супереч  положень  ст.214 КПК України,   відомості    за    вказаною  заявою   не були   внесені  в ЄРДР  та   по   ним   не розпочато  досудове  розслідування,   та  заявників  не   повідомлено  про результати  розгляду поданої  заяви  та

         ПОСТАНОВИВ:

            - « Зобов'язати посадових осіб Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про кримінальне правопорушення за заявою Сурая Станіслава Віталійовича, Сурая Вадима Станіславовича в порядку ст. 214 КПК України від 28.02.2020 року №7/4/1 та надати заявникам витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань».

                                                                 

    На   підставі  вищевикладеного,  керуючись  положеннями  ч.1 ст.214  та  ст.303 – ст.307,  та  ст. 309  КПК  України,  та  наступним,

         1. Офіційним  Рішенням  №  17   пленарного  засідання   24 серпня 1991 року   о 18-00     конституційної  Верховної  Ради     Української  РСР 12-го конституційного скликання    за  участі    362   конституційних Народних депутатів Української РСР  про  офіційне   створення   Самостійної  української держави України.  

     2. Результатами Всеукраїнського  референдуму  Українського   народу   Української  РСР   1 грудня 1991 року  з   підтримання  АКТу  проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в частині,   СТВОРЕННЯ    Самостійної української держави  України,  у Відомостях  Верховної Ради  України. 

       3. Постановою ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму,   з підтвердження   АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в частині,  створення  Самостійної  української держави  України

      4. Постановою  Пленуму Верховного суду України  № 9  від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України  при здійснені правосуддя.

      5. Рішенням  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

   6.  Рішенням  Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об'єднання  територіальних  громад» .

     7. Рішенням    Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»

      8.  Висновками  Конституційного суду  України  у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі)

      9.  Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV.

    10.  Положеннями  розділів  3  та  4 ст.124 Конституції України.

    11. Положеннями  розділу  2 ст.125 Конституції України.

    12. Положеннями  розділу 1 ст.128 Конституції України.

    13. Положеннями  ст.71 Конституції України.

    14. Положеннями  ч.1 ст.76 Конституції України.

    15. Положеннями ч.2 ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний  суд України» Конституції України.

    17. Положеннями   розділу 1  ст.156 Конституції України.

    18. Положеннями ст.157 Конституції України.

 19. Положеннями  ст.173 «Представники держави…………, територіальних  громад»  ЦК України;

                                             

                                                     ПРОШУ, 

                                     Прокурора   Черкаської  області  :

 

    1. Протягом   однієї   ДОБИ   від  часу   отримання    цієї   заяви     з  повідомленням   про  кримінальне   правопорушення    прокурора   відділу  прокуратури  області   Чепурної Т.,  безпосередньо  встановленого  положеннями   ч.1 ст.365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст.366 «Службове  підроблення»,   ч.1 ст. 396  «Приховування  злочину»   КК України,

      в  епізоді   з   офіційною   відмовою   від   імені   Прокуратури  Черкаської області    виконати    Ухвалу   від  29 січня  2020 року  слідчого   судді  Соснівського районного суду   міста Черкаси   Троян Т.Є.    у справі  № 712/824/20

      офіційно    внести    до  Єдиного  реєстру   досудових  розслідувань   та   останнім,    з   приводу   вищенаведених    повідомлених   фактів   та   їх    незаконних    обставин    розпочати     офіційне     розслідування,    встановивши   потерпілою  особою   Сурая    Вадима  Станіславовича.

 

     2. Протягом   однієї   ДОБИ   від  часу   отримання    цієї   заяви     з  повідомленням    про  кримінальне    правопорушення   прокурора    відділу  прокуратури  області   Чепурної Т.,  безпосередньо  встановленого положеннями   ч.1 ст.365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст.366 «Службове  підроблення»,   ч.1 ст. 396  «Приховування  злочину»   КК України,

       в  епізоді    з   офіційною   відмовою   ОСТАННЬОЇ  від   імені   Прокуратури  Черкаської  області  виконати   Ухвалу   від    11 березня 2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду  міста    Черкаси    Марцішевської  О.М.   у справі  № 712/2150/20,

      офіційно  внести    до  Єдиного  реєстру   досудових  розслідувань   та   останнім,   з   приводу   вищенаведених   повідомлених   фактів   та   їх    незаконних    обставин    розпочати     офіційне     розслідування,    встановивши   потерпілою  особою   Сурая    Вадима  Станіславовича.

 

     3. Протягом  двох  діб  від часу отримання  цієї   ЗАЯВИ  з  вищевказаним  повідомленням  про  кримінальне  правопорушення   прокурора  відділу  прокуратури  області  Чепурної Т.,  безпосередньо  встановленого  положеннями   ч.1 ст.365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст.366 «Службове  підроблення»,   ч.1 ст. 396  «Приховування  злочину»   КК України, 

       надіслати    на    адресу   місця   проживання    осіб     її    заявників    офіційний    ВИТЯГ   з     Єдиного  реєстру   досудових    розслідувань     як     докази     офіційного    виконання   Прокурором Черкаської  області   офіційних  положень  ч.1 ст.214 «Початок досудового  розслідування» КПК України,    згідно  цієї   ЗАЯВИ.

 

       4. Окремим  Листом  прокурора  Черкаської області   офіційно  підтвердити  в   адресу   сторін   заявників    що   вищевказані   дії   прокурора  відділу  прокуратури  області    Чепурної Т.,   у    розділі  5  та  6  стор.1  вищевказаного  Листа  Прокуратури  Черкаської області  №  15 -1642 вих. 20  від  24 липня  2020 року,     мають   відверті    ознаки    аж     двох    епізодів     її    свідомої   неповаги   до   суду    у   вищевказаних    справах   №712/824/20  та  № 712/2149/20   Соснівського  районного суду  міста Черкаси.    

 

        5. Виконати   безпосередньо   Ухвалу  від  29 січня  2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду   міста Черкаси   Троян Т.Є.    у   справі  № 712/824/20   та    внести   до  ЄРДР  процесуальну  заяву № 7 від  08 січня 2020 року  Сурая Станіслава Віталійовича та  Сурая Вадима Станіславовича  встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,   про вчинення кримінального правопорушення  громадянами  Шмигулем М.А.,  Шмигулем А.О.  та   третьою невідомою особою,  передбаченого   ч. 2 ст. 122 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження»  та ч. 4 ст. 296 «Хуліганство»   КК України,  та   розпочати офіційне розслідування, встановивши потерпілою  особою Сурая Вадима Станіславовича, та

         протягом  двох  діб  від часу  отримання  цієї  ЗАЯВИ з вищевказаним  повідомленням   про  кримінальне  правопорушення  прокурора  відділу  прокуратури  області  Чепурної Т.,  

       надіслати    на    адресу   місця    проживання    осіб   її    заявників    офіційний    ВИТЯГ   з   Єдиного  реєстру   досудових    розслідувань   як     докази    офіційного   виконання    Прокурором Черкаської  області   офіційних    положень    ч.1 ст.214 «Початок досудового  розслідування» КПК України,  щодо   виконання   Ухвали     від  29 січня  2020 року   слідчого   судді  Соснівського районного суду   міста Черкаси  Троян Т.Є.  у справі  № 712/824/20,   та    розпочати   офіційне розслідування, встановивши потерпілою особою  Сурая Вадима Станіславовича.

 

        6.  Виконати  безпосередньо  Ухвалу  від  11 березня 2020 року  слідчого судді  Соснівського районного суду  міста Черкаси   Марцішевської  О.М.  у справі  № 712/2149/20,   та  безпосередньо     внести    до    ЄРДР   процесуальну     заяву  № 7/4/1 від 28 лютого 2020 року Сурая Станіслава Віталійовича та Сурая Вадима Станіславовича, встановлену  положеннями  ч.1 ст.214 КПК України,  про  вчинення старшим слідчим СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області  Сав'яком Ю.Н.,  кримінального правопорушення,  з ознаками  закінченого злочину,  безпосередньо встановленого положеннями   ч.1 ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень», ч.2 ст. 382 «Невиконання судового рішення», ч.1 ст. 396 «Приховування  злочину» КК України  та  розпочати офіційне розслідування, встановивши  потерпілою особою Сурая Вадима Станіславовича, та,

           протягом  двох  діб  від часу отримання  цієї  ЗАЯВИ  з   вищевказаним  повідомленням про  кримінальне  правопорушення  прокурора  відділу  прокуратури  області  Чепурної Т.,  

          надіслати    на    адресу   місця   проживання    осіб   її    заявників    офіційний    ВИТЯГ   з   Єдиного  реєстру   досудових    розслідувань    як     докази     офіційного   виконання    Прокурором Черкаської  області   офіційних положень    ч.1 ст.214 «Початок досудового  розслідування» КПК України, щодо виконання   вищевказаної  Ухвали  від  11 березня 2020 року    слідчого судді  Соснівського районного суду  міста Черкаси     Марцішевської  О.М.   у справі  № 712/2149/20,  та     розпочати офіційне розслідування, встановивши потерпілою особою Сурая Вадима Станіславовича.

 

     7.  Окремим  листом  прокурора  Черкаської області   офіційно  підтвердити      на   адресу   сторін   вищевказаних    заявників   цієї   заяви,    наступне:

     1)  про те, що  «прокурор   відділу  прокуратури  області»     Чепурна Т.,   згідно   належного   їй    посвідчення   особи     з   найменуванням   «УКРАЇНА» - «Паспорт»   віртуальних     РВ «УМВС України»,    незаконно   випущеним     ще   під    кравчуківську   Конституцію  України  від  1 липня  1992 року,     є  нікчемним -   неконституційним    «Громадянином  України   всіх  національностей   «Народу  України»,

     та  про те, що   на останню   не поширюються   офіційні   положення     розділів  1  та 7 преамбули  Конституції України  від  28  червня  1996 року,   в  частині   конституційного  громадянства    тільки   конституційних   Громадян  України  всіх  національностей  Українського  народу  Самостійної української держави  України;

     2)  про те, що  на   «прокурора    відділу  прокуратури  області»    Чепурну  Т.,    згідно   її   офіційної  публічної  присяги  прокурора   на  адресу  віртуального  -  неконституційного  «Народу  України»,  не поширюються   конституційні   положення  Розділу VІІ  «Прокуратура»  Конституції  України   від 28 червня  1996 року,   так    як   офіційну  основу   останніх    безпосередньо    складають    офіційні   положення   розділів  1 та 7  преамбули  Конституції  України   від  28 червня  1996  року – тільки   конституційні  Громадяни України  всіх  національностей  Українського  народу  Самостійної української держави  України  та  тільки   її    Український  народ  Самостійної  української  держави  України;    

    3) про те, що     на   «прокурора  відділу  прокуратури  області»  -    Чепурну    Т.,  згідно   належного   їй    посвідчення   особи     з   найменуванням   «УКРАЇНА» - «Паспорт»   віртуальних   РВ «УМВС України»,   ще   кравчуківської   Конституції України  від  1 липня  1992 року,    не поширюються  офіційні   положення    ст.71 Розділу ІІІ «Вибори.Референдум» Конституції України    від  28 червня  1996 року  та   інші,     так    як    остання    не являється  офіційним   та  дійсним  суб'єктом   конституційного   виборчого права      безпосередньо    встановленим   положеннями   розділів   1 та 7 преамбули  Конституції України від  28  червня  1996 року – у зв'язку   з ВІДСУТНІСТЮ  офіційного,   конституційного  Громадянства  України  всіх національностей  Українського  народу Самостійної української держави  України,   безпосередньо  встановленого    положеннями   розділів   1  та 7 преамбули  Конституції України від  28  червня  1996 року,   та  підлягає   офіційній    асиміляції    спільним    проживанням   у   відповідній  територіальній  громаді  Українського народу  тільки   відповідного  СЕЛА  або СЕЛИЩА  Самостійної української держави  України.

 

            Заявники                                                                         Сурай С.В.

                                                                                                       Сурай  В.С.

   Додаток  у копії :