У статті проведено історико-правовий аналіз вітчизняного законодавства стосовно правового регулювання процедури оголошення «стану війни», настання «воєнного часу» та введення «воєнного стану», функціонування їх правових режимів з урахуванням змін воєнно-політичної обстановки у світі, характеру загрози застосування воєнної сили, умов соціально-економічного розвитку України з початку створення її Збройних Сил відповідно до визначених нормативно-правовими актами на той час завдань та проведених конституційних змін, які в умовах збройної агресії проти України потребують вдосконалення та відповідної диференціації для впровадження та вживання єдиної, узагальненої та понятійної термінології у сфері національної безпеки та оборони держави.
З’ясовано, що запорукою вдалої реалізації всіх напрямів політики держави
є її власна, завжди дієва та адаптована до існуючих суспільно-політичних подій
і загроз, нормативно-правова база.
Огляд вітчизняного правового
регулювання вищезазначених правових режимів показує певну його невідповідність
сучасним тенденціям у оборонному просторі України та не готовність до можливих
майбутніх схожих загрозливих ситуацій.
Недостатня правова обізнаність та розуміння сутності вищезазначених
термінів створюють сприятливі умови для посилення руйнівного інформаційно-пропагандистського
впливу держави-агресора на свідомість та несприятливу для оборони держави
діяльність громадян.
Визначено, що специфіка російської гібридної агресії проти України
полягає не стільки в загальних методах та цілях гібридної війни, скільки у беззастережному
порушенні Російською Федерацією системи базових
міжнародно-правових угод, великих масштабах заподіяних ушкоджень, значній
тривалості конфлікту.
Особливістю цієї війни є фактичне її ведення без оголошення, з
використанням правил конспірації та маскуванням своїх дій зі сторони Російської
Федерації.
Внаслідок довготривалого
міжнародного збройного конфлікту традиційні погляди на воєнні конфлікти зазнали
якісних змін, а розуміння їх правової природи й характеру постійно знаходяться
у полі зору науковців.
Висвітлені проблеми потребують вдосконалення та відповідної
диференціації для впровадження та використання єдиної, узагальненої та
понятійної термінології у сфері воєнної безпеки держави.
Внаслідок аналізу змісту норм
законодавства сформовано пропозиції щодо вдосконалення військового
законодавства у сфері оборони.
Джерело: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/3873
Немає коментарів:
Дописати коментар