<…> окремі із зупинених на 2001 рік пільг, компенсацій і гарантій, наприклад, безкоштовний капітальний ремонт жилих приміщень; звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо; безкоштовний проїзд всіма видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту та інше, стосовно тих осіб, яким вони надані чинним законодавством, не є такими, оскільки, зважаючи на те, що їх пенсії і заробітні плати є значно нижчими від встановленого законом прожиткового мінімуму, ці пільги, компенсації, гарантії слугують певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основних джерел існування і спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України).
<…> зупинення пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються із бюджетів усіх рівнів, насамперед для тих категорій громадян, пенсії, заробітні плати яких (з урахуванням інших джерел доходів) є нижчими від визначених законом чи від прожиткового мінімуму, встановленого законом, порушує вимоги частини четвертої статті 43, частини третьої статті 46 та статті 48 Конституції України. Конституція проголосила Україну соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю, а права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
<…>
<…> оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).
(абзаци сьомий-восьмий
пункту 2, абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 55 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на
2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої
статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і
підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії
бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20
березня 2002 року № 5-рп/2002
Закріплені у статті 2 Закону норми щодо
виплати застрахованим особам допомоги по тимчасовій втраті працездатності
Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з
шостого дня непрацездатності та щодо оплати перших п’яти днів тимчасової
непрацездатності роботодавцями мають імперативний характер. Різні джерела
покриття цих витрат не впливають на право застрахованих осіб на матеріальне
забезпечення по тимчасовій непрацездатності.
(абзац восьмий
підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 47 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень частин першої, другої статті 2 Закону України “Про розмір внесків на
деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” (справа
про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності) від 17 березня 2005
року № 1-рп/2005
Зміст та обсяг права громадян на
пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання
трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного
розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віки чи визнання її інвалідом
або отримання членами її сім’ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення
пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати
як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію,
включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії
залежно від ряду об’єктивно значущих обставин, що характеризують трудову
діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні
вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити
це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та
справедливості.
(абзац другий пункту 5
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Верховного Суду
України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV
“Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування” та офіційного тлумачення положення частини третьої статті
11 Закону України “Про статус суддів” (справа про рівень пенсії і щомісячного
довічного грошового утримання) від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005
Таким чином, допомога при народженні
дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту
населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної
підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та
виховання дітей.
(абзац третій
підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України
(конституційності) абзацу сьомого частини дев'ятої статті 11 Закону України
„Про державну допомогу сім'ям з дітьми“ (справа про припинення виплати допомоги
при народженні дитини) від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016
Конституційний Суд України вважає, що
перелік підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини в Законі
закріплено з метою недопущення нецільового використання коштів Державного
бюджету України, що виділяються на таку допомогу, та унеможливлення свавільного
втручання органів державної влади у право особи на її отримання. Оскільки цей
перелік не є вичерпним і право визначати додатковий перелік таких підстав не
делеговано іншому органу державної влади, то це створює можливість свавільного
втручання органів державної влади у право особи на отримання державної допомоги
при народженні дитини.
(абзац другий
підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України
(конституційності) абзацу сьомого частини дев'ятої статті 11 Закону України
„Про державну допомогу сім'ям з дітьми“ (справа про припинення виплати допомоги
при народженні дитини) від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016
Конституційний Суд України виходить із
того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом
державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у
такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм
повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання
органів державної влади у її права і свободи, а з другого – наявність
можливості у особи передбачати дії цих органів.
Аналіз змісту частини дев'ятої статті 11 Закону
вказує на те, що законодавець передбачив таку підставу для припинення виплати
допомоги при народженні дитини, як „виникнення інших обставин“, не закріпивши
критеріїв їх визначення. Таким чином, Законом встановлено дискрецію органів
державної влади у вирішенні питання про припинення виплати вказаної допомоги,
проте чітко не визначено її меж.
Конституційний Суд України вважає, що дискреційні
повноваження органу державної влади щодо припинення виплати допомоги при
народженні дитини мають бути однозначно визначені у Законі. Натомість існування
в ньому нечітко визначеного переліку підстав для припинення виплати допомоги
при народженні дитини і наявність у органів соціального захисту населення таких
дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до
порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини. Законодавче
врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини,
передбачене в абзаці сьомому частини дев'ятої статті 11 Закону, свідчить про
недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства
права, гарантованого частиною першою статті 8 Основного Закону України.
(абзаци третій –
п’ятий підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України
(конституційності) абзацу сьомого частини дев'ятої статті 11 Закону України
„Про державну допомогу сім'ям з дітьми“ (справа про припинення виплати допомоги
при народженні дитини) від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016
Верховна Рада України може
встановлювати, модернізувати або поновлювати види державної допомоги сім’ям з
дітьми, змінювати розмір цієї допомоги, механізми її нарахування та надання,
оскільки вони не закріплені в Конституції України, а визначаються у законах
відповідно до соціальної політики держави. Проте такі законодавчі зміни не
можуть бути спрямовані на ухилення держави від її обов’язків, визначених,
зокрема, у статтях 3, 24, 51 Основного Закону України.
(абзац четвертий
пункту 6 мотивувальної частини)
Рішення Великої
палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень пункту 7 розділу ІІ Закону України „Про запобігання
фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в
Україні“ від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018
Конституційний Суд України дійшов
висновку, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
допомога при народженні дитини та допомога при усиновленні дитини є видами
державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення. Ці
виплати мають допоміжний та стимулюючий характер і надаються з метою забезпечення
матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для
утримання та виховання дітей, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної
політики держави у цій сфері.
(абзац одинадцятий
підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини)
Конституційний Суд України вважає, що
оскільки допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку та допомога при усиновленні дитини встановлені
законом і конкретно не визначені в Конституції України як складові права на
соціальний захист, гарантованого її статтею 46, то Верховна Рада України має
свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цих видів державної
допомоги.
…
Оскільки допомога по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку, допомога при народженні дитини та допомога при
усиновленні дитини не передбачені в Конституції України, то на них не
поширюються й визначені її статтею 22 гарантії щодо заборони скасування чи
звуження змісту та обсягу прав, визначених, зокрема, у статтях 46, 48 Основного
Закону України.
Крім того, уніфікація таких видів державної
допомоги, як допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку та допомога при усиновленні дитини, не свідчить
про те, що держава у такий спосіб ухилилася від обов’язку охороняти сім’ю,
дитинство, материнство і батьківство; порушила принцип рівності та право
кожного на повагу до його гідності, на достатній життєвий рівень для себе і
своєї сім’ї.
(абзаци перший, третій,
четвертий підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини)
Рішення Великої палати
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень пункту 7 розділу ІІ Закону України „Про запобігання фінансової
катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні“ від 7
листопада 2018 року № 9-р/2018
https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/4463-derzhavna-dopomoga
НКРЕКП – неконституційне утворення
– рішення КСУ
Про «єдине джерело» у відповіді
КСУ - документ
Кожен є вільним у виборі захисника
своїх прав – Рішення КСУ
КСУ надав Висновок у справі щодо
скасування адвокатської монополії - документ
Про чинну Конституцію в Рішенні
КСУ 3-зп від 11 липня 1997 року
Про чинну Конституцію в Рішенні
КСУ 4-зп від 3 жовтня 1997 року
З Рішень КСУ про державну допомогу
З Рішень КСУ про доступ до суду
З Рішень КСУ про запобігання
корупції
З Рішень КСУ про право на працю
Немає коментарів:
Дописати коментар