В контексті викладеного надання Рахунковій палаті Законом додаткових безпосередньо виконавчих функцій, запровадження підзвітності та підконтрольності Рахунковій палаті органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших (пункт 8 статті 6, пункти 2, 4 статті 7, частина третя статті 22, частина перша статті 23 Закону) не відповідає ні принципу самостійності органів законодавчої і виконавчої влади у здійсненні покладених на них повноважень як фундаментальної основи конституційного ладу України (частина друга статті 6 Конституції України); ні основам правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України); ні положенням Конституції України щодо статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади (частина перша статті 113 Конституції України).
(абзац одинадцятий
пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону
України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" (справа про
Рахункову палату)від 23 грудня 1997 року № 7-зп/1997
За умови, якби конституційно закріплені за
Верховною Радою України контрольні повноваження у фінансово-економічній сфері
стали у повному обсязі і на постійній основі належати Рахунковій палаті, на
чому наполягає у своїх поясненнях Верховна Рада України [Верховна Рада України,
говориться в них, створивши Рахункову палату, не передала їй свої повноваження
здійснення парламентського фінансово-економічного контролю, а наділила її
такими повноваженнями], тоді це означало б перерозподіл конституційної
компетенції шляхом прийняття Закону, що можливо тільки шляхом внесення змін до
Конституції України відповідно до розділу XIII Конституції України.
(абзац п’ятнадцятий
пункту 3 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону
України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" (справа про
Рахункову палату)від 23 грудня 1997 року № 7-зп/1997
Відповідно до статті 75 Конституції
України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада
України. Це означає, що згідно з принципом поділу державної влади на
законодавчу, виконавчу та судову, здійснення їх органами своїх повноважень у
встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття
6 Конституції України) приймати закони в Україні повноважна тільки Верховна
Рада України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України).
(абзац перший пункту 4
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента
України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону
України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" (справа про
Рахункову палату)від 23 грудня 1997 року № 7-зп/1997
Метою функціонального поділу державної
влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України) є
розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення
привласнення повноти державної влади однією з гілок влади.
(абзац перший пункту 2
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного
Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень
статей 19, 42 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999
рік" (справа про фінансування судів) від 24 червня 1999 року № 6-рп/1999
<…> Тому винесення на всеукраїнський
референдум питання щодо недовіри Верховній Раді України за відсутності
названого інституту в Основному Законі України було б порушенням такого
конституційного принципу, як здійснення органами державної влади своїх
повноважень у межах, встановлених Конституцією України, та принципів правової
держави, якою проголошено Україну.
(речення друге абзацу
першого підпункту 1 пункту 4.4 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 103 і 108
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Указу Президента України “Про проголошення всеукраїнського
референдуму за народною ініціативою" (справа про всеукраїнський референдум
за народною ініціативою) від 27 березня 2000 року № 3-рп/2000
<…> принцип поділу влади є засадою
організації і здійснення державної влади в Україні. Конституція України не
містить такого терміна, як "гілка влади". Твердження в
конституційному поданні про те, що положення пунктів 1, 2, 4 частини першої
статті 30, а також пунктів 1, 2 статті 38 Закону не відповідають
конституційному положенню про "невтручання представників будь-якої з гілок
влади у внутрішню діяльність іншої", не є коректним, оскільки відповідного
положення в Конституції України немає.
(абзац шостий пункту 7
мотивувальної частини)
Рішення Конституційного
Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і
четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини
першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої
статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту
2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України
"Про Вищу раду юстиції" (справа про Закон України "Про Вищу раду
юстиції") від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002
Організація і здійснення державної влади
на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову не є самоціллю, а
покликана забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Це, зокрема,
випливає зі змісту статті 3 Конституції України.
(третє, четверте речення абзацу
четвертого підпункту 4.6.2 підпункту 4.6 пункту 4 мотивувальної частини)
Висновок
Конституційного Суду України у справі про надання висновку щодо відповідності
проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України",
направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158
Конституції України (справа про внесення змін до статей 29, 59, 78 та інших
Конституції України) від 30 жовтня 2003 року № 1-в/2003
Здійснення державної влади на засадах її
поділу на законодавчу, виконавчу та судову означає, передусім, самостійне
виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень. Це не
виключає взаємодії органів державної влади, в тому числі надання необхідної
інформації, участь у підготовці або розгляді певного питання тощо. Однак така
взаємодія має здійснюватися з урахуванням вимог статей 6, 19 Конституції
України, відповідно до яких органи державної влади зобов‘язані діяти на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
За змістом зазначених конституційних положень в
аспекті питання, що розглядається, у випадках, не передбачених Конституцією і
законами України, залучення до роботи тимчасових спеціальних комісій органів
державної влади (їх представників) має здійснюватися за погодженням з цими
органами.
(абзаци перший, другий
пункту 4 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 58 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
Постанови Верховної Ради України “Про Тимчасову спеціальну комісію Верховної
Ради України з питань моніторингу реалізації законодавства про вибори
Президента України” (справа про Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради
України) від 18 листопада 2004 року № 17-рп/2004
Здійснення Верховною Радою України свого
конституційного повноваження звільняти Прем’єр-міністра України, Міністра
оборони України, Міністра закордонних справ України з посад без відповідного
подання Президента України не суперечить конституційно-правовому принципу
поділу державної влади в Україні, встановленому в частині першій статті 6
Конституції України, оскільки за такого розподілу повноважень між Президентом
України та Верховною Радою України не порушується рівновага у системі
стримувань і противаг, від чого залежить стабільність конституційного ладу.
(абзац п’ятий пункту 5
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних
депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 12 частини першої
статті 85 Конституції України у контексті положень частини четвертої статті
114, частин другої, третьої статті 115 Конституції України (справа про порядок
припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України) від 11 грудня 2007
року № 12-рп/2007
Поділ державної влади є структурною
диференціацією трьох рівнозначних основних функцій держави: законодавчої,
виконавчої, судової. Він відображає функціональну визначеність кожного з
державних органів, передбачає не тільки розмежування їх повноважень, а й їх
взаємодію, систему взаємних стримувань та противаг, які мають на меті
забезпечення їх співробітництва як єдиної державної влади.
Принцип поділу державної влади набуває сенсу лише
за тієї умови, коли всі органи державної влади діють у межах єдиного правового
поля.
(абзац другий, перше
речення абзацу третього підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради
України (справа про Регламент Верховної Ради України) від 1 квітня 2008
року № 4-рп/2008
Метою функціонального поділу державної
влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень
між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із
них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно до Конституції та
законів України.
(абзац другий підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного
Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого
положення пункту 11 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет
України на 2016 рік“ від 8 липня 2016 року № 5-рп/2016
Конституція України містить низку
фундаментальних щодо здійснення державної влади положень, за якими: права і
свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності
держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і
забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга
статті 3); ніхто не може узурпувати державну владу (частина четверта статті 5);
державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,
виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади
здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і
відповідно до законів України (стаття 6); в Україні визнається і діє принцип
верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та
інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття
8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
Названі конституційні приписи, перебуваючи у
взаємозв’язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо
необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод
людини та зобов’язують наділених державною владою суб’єктів діяти виключно
відповідно до установлених Конституцією України цілей їх утворення.
Здійснення державної влади відповідно до вказаних
конституційних приписів, зокрема на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу
та судову, завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань і
противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації
державної влади та узурпації виключного права народу визначати і змінювати
конституційний лад в Україні. <…>
(абзаци четвертий – шостий підпункту 3.1
пункту 3 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 4,
частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 5, абзаців
другого, третього, четвертого, п’ятого, тридцять дев’ятого, сорокового частини
третьої, частини шостої статті 8 Закону України „Про Національну комісію, що
здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг“
(справа про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах
енергетики та комунальних послуг) від 13 червня 2019 року № 5-р/2019
Для гарантування конституційного
порядку, нормального функціонування держави з метою утвердження прав і свобод
людини і забезпечення гідних умов життя Конституція України передбачає
структуровану, багаторівневу, ієрархічну систему органів державної влади, які
наділені відповідною компетенцією, мають свій предмет відання та владні
повноваження. Здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу,
виконавчу та судову передбачає, що кожний орган державної влади має належати до
однієї з гілок влади (законодавчої, виконавчої чи судової) або мати особливий
статус, окремо визначений Основним Законом України.
У Конституції України встановлено, які з органів
державної влади за своїми повноваженнями або функціональним призначенням є
єдиними в державі, і визначено їх найменування та порядок формування (зокрема,
Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Вища рада правосуддя,
Національний банк України, Рахункова палата), а які з них належать до певної
системи і можуть бути кількісно і якісно змінені (утворені, реорганізовані,
ліквідовані) відповідно до Конституції України (зокрема, суди, органи
виконавчої влади). Тобто Основним Законом України передбачено обов’язковість
існування одних органів державної влади і можливість утворення інших, чітко
визначено суб’єктів і порядок формування кожного органу державної влади, сферу
його діяльності та/або предмет відання.
Закріплення такої гнучкої, але водночас чітко
визначеної системи органів державної влади зумовлене необхідністю задоволення
потреб державного та суспільного життя країни, які постійно змінюються, і
забезпечення цілісності внутрішньої структури держави.
Визначення в Конституції України найменування
органу державної влади, його кількісного складу, порядку формування, суб’єктів
призначення/обрання та звільнення його членів та/або керівника тощо
унеможливлює зміну засад діяльності такого органу інакше ніж шляхом внесення
змін до Основного Закону України. <…>
Отже, утворення будь-якого органу державної влади
можливе лише суб’єктами та в порядку, передбаченими Конституцією України.
Правовий статус новоутвореного органу державної
влади має відповідати його функціональному призначенню, меті та завданням
діяльності.
(підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної
частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 4,
частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 5, абзаців
другого, третього, четвертого, п’ятого, тридцять дев’ятого, сорокового частини
третьої, частини шостої статті 8 Закону України „Про Національну комісію, що
здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг“
(справа про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах
енергетики та комунальних послуг) від 13 червня 2019 року № 5-р/2019
Відповідно до частини другої статті 19
Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив
зазначеного конституційного положення встановлює обов’язок органів державної
влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні
своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її
поділу. <…>
Здійснення державної влади на засадах її
функціонального поділу на законодавчу, виконавчу та судову завдяки визначеній
Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує стабільність
конституційного ладу, запобігає узурпації державної влади та узурпації
виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні.
<…>
(абзаци перший, другий пункту 5
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Указу Президента України „Про дострокове припинення
повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів“ від 20
червня 2019 року № 6-р/2019
<…> Водночас Конституційний Суд
України наголошує на фундаментальному значенні положень статті 6 Конституції
України для забезпечення існування правової держави та ефективної системи
захисту й гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина. Із
принципом поділу державної влади нерозривно пов’язані, зокрема, такі засадничі
положення Основного Закону України: Україна є демократичною і правовою державою
(стаття 1); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина
перша статті 8).
(абзац вісімнадцятий підпункту 2.1
пункту 2 мотивувальної частини)
Висновок
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності
законопроекту про внесення змін до статей 85 та 101 Конституції України (щодо
уповноважених Верховної Ради України) (реєстр. № 1016) вимогам статей 157 і 158
Конституції України від 20 листопада 2019 року № 6-в/2019
Оцінюючи відповідність Законопроекту
положенням частини першої статті 157 Конституції України щодо неможливості
скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, Конституційний Суд
України виходить із того, що суспільство, в якому права і свободи людини і
громадянина не гарантовано та не здійснено поділу влади, не має конституції в
її сутнісному розумінні. Таким чином, Конституція України буде відповідати
своїй природі та функціональному призначенню лише тоді, коли поділ влади та гарантії
прав і свобод будуть адекватно відображені в її тексті й належним чином
реалізовуватимуться на практиці. Згідно з частиною другою статті 3 Конституції
України утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина є
визначальними для здійснення державної влади, а тому Конституція України
повинна закріплювати таку систему і організацію поділу державної влади, яка
повною мірою забезпечуватиме належну їх реалізацію.
(пункт 8 мотивувальної частини)
Висновок
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності
законопроекту про внесення змін до статті 106 Конституції України (щодо
закріплення повноважень Президента України утворювати незалежні регуляторні
органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та
звільняти з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і
Директора Державного бюро розслідувань) (реєстр. № 1014) вимогам статей 157 і
158 Конституції України від 16 грудня 2019 року № 7-в/2019
Телеологічний аналіз норм Конституції
України свідчить про те, що поділ влади є основним засобом та неодмінною умовою
запобігання концентрації влади, а отже, є інструментом проти зловживань нею
задля адекватної реалізації прав і свобод людини і громадянина. Таким чином,
поділ влади є гарантією прав і свобод людини і громадянина. Тому будь-яке
порушення принципу поділу влади, що призводить до її концентрації, у тому числі
суміщення не належних певним органам державної влади функцій, порушує гарантії
прав і свобод людини і громадянина.
(абзац п’ятнадцятий пункту 10
мотивувальної частини)
Висновок
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності
законопроекту про внесення змін до статті 106 Конституції України (щодо
закріплення повноважень Президента України утворювати незалежні регуляторні
органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та
звільняти з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і
Директора Державного бюро розслідувань) (реєстр. № 1014) вимогам статей 157 і
158 Конституції України від 16 грудня 2019 року № 7-в/2019
Конституційний Суд України зазначає, що
предметом конституційного розгляду є питання забезпечення поділу влади та її
функціонування в рамках наявної форми державного правління. В Україні лише
Конституційний Суд України наділений відповідними повноваженнями для вирішення
таких питань.
(абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Указу Президента України „Про призначення А. Ситника
Директором Національного антикорупційного бюро України“ від 28 серпня 2020
року № 9-р/2020
Конституційний Суд України вважає, що
принцип поділу влади (стаття 6 Конституції України) очевидно зазнає порушення,
якщо законодавчий орган своїм актом тимчасово зупиняє виконання остаточних
судових рішень.
(абзац сьомий підпункту 5.1 пункту 5
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України
(конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про
встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України
гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,
та етапів послаблення протиепідемічних заходів“, положень частин першої,
третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“,
абзацу дев’ятого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про
внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від
28 серпня 2020 року № 10-р/2020
Конституційний припис щодо поділу влади
на законодавчу, виконавчу та судову як один із фундаментальних приписів щодо
здійснення державної влади неодноразово розглядався Конституційним Судом
України не тільки як такий, що покликаний відображати функційну визначеність
кожного з державних органів (місце в системі стримувань і противаг) та
забезпечувати самостійне виконання державними органами своїх функцій і
повноважень, а й утверджувати права і свободи людини і громадянина та
забезпечувати стабільність конституційного ладу в державі. Зазначений
конституційний припис є субстанційною ознакою правової держави, тому
недотримання принципу поділу влади загрожує виконанню державою покладених на
неї Основним Законом України обов’язків, особливо передбачених частиною другою
статті 3 Конституції України.
(абзац третій підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) окремих положень Закону України „Про Національне
антикорупційне бюро України“ від 16 вересня 2020 року № 11-р/2020
Конституційна система поділу державної
влади означає, що кожній із гілок влади притаманна своя система (структура)
суб’єктів, інститутів, засобів, форм та методів правління (здійснення влади),
заснована виключно на ідеях свободи, верховенства права, гарантування і
дотримання прав і свобод людини і громадянина та обмеження свавільного
правління. Фундаментальним принципом конституціоналізму і гарантією належного
управління є поділ державної влади на самостійні гілки влади з власною
компетенцією, визначеною конституцією і законами, прийнятими на її основі.
(абзац другий пункту 3 мотивувальної
частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) окремих положень Закону України „Про запобігання корупції“,
Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020
Конституційний Суд України виходить із
того, що судова влада, зважаючи на сутність її функцій, є найменш небезпечною
для демократичного врядування та інших гілок державної влади, а також для
природних прав людини, визначених Конституцією України, оскільки має найменше
можливостей для їх порушення або негативного впливу на них. Адже законодавча
влада встановлює правила, виконавча влада застосовує примус, а судова влада не
має ні того, ні іншого. Судова влада не має ні військової, ні фінансової сили,
ні безпосередніх важелів впливу на інші гілки державної влади, тому вона є
найбільш вразливою до посягань інших гілок державної влади. З огляду на це
одним з основних завдань Конституційного Суду України є забезпечення належної
реалізації принципу поділу державної влади, системи балансу влад з метою
недопущення непропорційного підсилення або неадекватного впливу однієї гілки
державної влади на іншу. Об’єктивне застосування та належне тлумачення без
будь-яких переваг можливі лише за умови незалежності Конституційного Суду
України і судової влади загалом та відсутності негативного впливу і тиску
законодавчої та виконавчої влади, які керуються не стільки інтересами права,
скільки інтересами політики та партійними уподобаннями.
(пункт 4 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) окремих положень Закону України „Про запобігання корупції“,
Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020
Розподіл повноважень між гілками
державної влади є інтегральною рисою верховенства права. Тому дотримання
принципу верховенства права накладає правові обмеження на виконавчу гілку
влади, оскільки вона не може функціонувати поза Конституцією України та поза
місцем, визначеним для неї поділом державної влади.
…
Конституційний Суд України наголошує на тому, що
за стандартами конституціоналізму та цінностями Конституції України
виключається контроль виконавчої гілки влади над судовою гілкою влади.
(абзаци другий, четвертий пункту 12
мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) окремих положень Закону України „Про запобігання корупції“,
Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020
Принцип поділу державної влади і його
практичне втілення – баланс влади – може обмежувати судову владу та
конституційний контроль лише за допомогою небагатьох засобів, серед яких зміни
до Конституції України та процедура індивідуальної відповідальності суддів як
носіїв судової влади.
(речення друге пункту 14 мотивувальної
частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним
поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) окремих положень Закону України „Про запобігання корупції“,
Кримінального кодексу України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020
Із припису частини першої статті 8
Конституції України, згідно з яким „в Україні визнається і діє принцип
верховенства права“, випливає обов’язок держави не вдаватися до свавільних дій.
(абзац четвертий
пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення
Конституційного Суду України (Другий сенат) від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою громадянина України Дяченка
Олександра Миколайовича та інших громадян України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу І Закону
України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких
законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76–VIII
https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/38-podil-vlady-na-zakonodavchu-vykonavchu-sudovu
НКРЕКП – неконституційне утворення
– рішення КСУ
Про «єдине джерело» у відповіді
КСУ - документ
Кожен є вільним у виборі захисника
своїх прав – Рішення КСУ
КСУ надав Висновок у справі щодо
скасування адвокатської монополії - документ
Про чинну Конституцію в Рішенні
КСУ 3-зп від 11 липня 1997 року
Про чинну Конституцію в Рішенні
КСУ 4-зп від 3 жовтня 1997 року
З Рішень КСУ про державну допомогу
З Рішень КСУ про доступ до суду
З Рішень КСУ про запобігання
корупції
З Рішень КСУ про право на працю
Немає коментарів:
Дописати коментар