БАГНЕТ НАЦІЇ: Відеопротокол реєстрації запиту до прокуратури по Едуарду Комару

- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

вівторок, 5 березня 2024 р.

Відеопротокол реєстрації запиту до прокуратури по Едуарду Комару

Вих. № ЗПІ-007/065/24 Дата: 04 березня 2024 року

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА

ПРОКУРАТУРА (код ЄДРПОУ: 02909938)

Україна, 49044, Дніпропетровська область

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38,

e-mail: zvern@dnipr.gp.gov.ua, public@prk.dp.ua

тел..: (056) 718-14-55

Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження

чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження

чи наказу настає юридична відповідальність.

(Стаття 60. Конституції України)

ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЗАПИТ

про надання публічної інформації за Законом України

«Про доступ до публічної інформації»

(в рамках журналістського розслідування)

Звертаємось до Вашої установи в рамках журналістського розслідування редакційної колегії друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» (Свідоцтво ДП № 2303-1041р від 29.03.2021 року) - офіційного видання Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» (зареєстрованої шляхом повідомлення – реєстрація в РГО за № 1508568 від 01.06.2020 року), в інтересах нашого журналіста-кореспондента Едуарда Леонідовича Комара 13.08.1962 року народження, який проживає за адресою: Україна, 50036, місто Кривий Ріг, вулиця Упіта, 36, та який, наразі, переховується в невідомому для нас місці, від невідомих йому людей.

01 березня 2024 року Едуард Леонідович Комар, під час проведення нашої щотижневої п’ятничної зум-конференції, зміг вийти в ефір та повідомити всім присутнім про причини його раптового «зникнення» (повний варіант відео зазначеної зум-конференції можна переглянути у відеохостингу YouTube, на каналі «Сергій Філіпенко» за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=FuYgBsATEK4&t=100s, - у відеоролику з назвою «Від теорії до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації» 01.03.2024»).

До даного журналістського запиту, ми, крім іншого, додаємо флеш-накопичувач зі скороченим варіантом промови Едуарда Леонідовича Комара щодо означеної ситуації, де він розповідає про те, що повернувшись до Кривого Рогу з судового засідання яке відбулося 05.02.2024 року в Київському районному суді міста Харкова, за зазначеною вище адресою його проживання, його розшукували якісь невідомі особи, які на законну вимогу не представились. А крім того, зазначені особи які розшукували Едуарда Леонідовича Комара, неправильно зазначали його повне ім’я, - переплутавши його власне ім’я з по батькові.

За викладених вище обставин Едуард Леонідович Комар небезпідставно переймається за стан свого здоров’я і життя, про що він відверто говорить у своїй промові.

Додатково повідомляємо, що Едуард Леонідович Комар (журналістське посвідчення № 093-ДЗМІ-БН дійсне до 31.12.2025) в даний час є захисником прав (згідно статті 59 Конституції України) іншого нашого журналіста-кореспондента Андрія Петровича Карповича, 07 березня 1979 року народження (журналістське посвідчення № 008-ДЗМІ-БН дійсне до 31.12.2025), який, наразі, за рішенням слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, тримається під вартою в Харківському слідчому ізоляторі та є підозрюваним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною третьою статті 114-2 Кримінального кодексу України в кримінальній справі ЄРДР № 12023040000000837 від 16.08.2023 року.

Статутом нашої громадської організації є Конституція України (документ: 254к/96-ВР).

Одним з основних напрямків діяльності нашого громадського об’єднання є, зокрема: виконання положення частини першої статті 36 Конституції України (документ 254к/96-ВР), згідно якого громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Деякими положеннями статті 4 Закону України від 13 грудня 2022 року № 2849-ІХ «Про медіа», який складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про електронні комунікації", "Про забезпечення функціонування української мови як державної", "Про кінематографію", "Про рекламу", "Про суспільні медіа України", "Про інформацію", "Про систему іномовлення України", "Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста", інших законів України закріплено, що діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб’єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Будь-які обмеження зазначених свобод, у тому числі при прийнятті державними органами, органами місцевого самоврядування рішень, які забороняють або обмежують розповсюдження будь-якого медіа на території України, рішень про зупинення, анулювання або відмову у видачі ліцензій, про відмову у реєстрації суб’єкта у сфері медіа, можуть бути встановлені та застосовані лише на підставі закону, якщо це є необхідним у демократичному суспільстві, а відповідне обмеження є пропорційним (ненадмірним) щодо поставленої мети. Обмеження зазначених свобод може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. При впровадженні обмежень у сфері медіа державні органи, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цензура забороняється.

Не допускається незаконне втручання у діяльність суб’єктів у сфері медіа з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, політичних партій, власників відповідних суб’єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.

Не допускаються вимога попереднього погодження інформації, яка поширюється медіа, заборона поширення інформації з боку посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, політичних партій.

Поширення медіа на території України може бути заборонено виключно у випадках та в порядку, встановлених законом.

В даному аспекті слід зазначити, що в своєму рішенні від 22 січня 2020 року №1-р(І)/2020 Перший сенат Конституційного Суду України наголосив, що в Україні заборонена цензура (частина третя статті 15 Конституції України). Під цензурою слід розуміти контроль з боку інститутів публічної влади за змістом та розповсюдженням інформації з метою захисту інформаційного простору, тобто прямі або опосередковані дії держави, спрямовані на обмеження чи навіть заборону поширення інформації, яку вона вважає шкідливою чи не потрібною для суспільства.

Відповідно до статті 34 Основного Закону України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша); кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частина друга); здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя).

Положення частин першої, другої статті 34 Конституції України кореспондуються з пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на свободу вираження поглядів; це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Пунктом 2 статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.

Відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав, гарантованих положеннями частин першої, другої цієї статті, може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Передбачена Конституцією України можливість обмеження права особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, згідно з якими при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Встановлені частиною третьою статті 34 Основного Закону України обмеження реалізації права на інформацію кореспондуються з положеннями статті 32 Конституції України, відповідно до частин першої, другої якої ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначені конституційні приписи дістали свій розвиток у Законі України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII зі змінами (далі - Закон № 2657), який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (преамбула). Відповідно до Закону № 2657 кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів; реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5); право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина друга статті 6).

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Конституційний Суд України також зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров’я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019).

Враховуючи зазначене вище, керуючись Конституцією України (254к/96-ВР), нормами міжнародних договорів які є частиною національного законодавства України, законами України «Про медіа» (2849-IX), «Про інформацію» (2657-12), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (2782-12), «Про інформаційні агентства» (74/95-ВР), «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» (539/97-ВР), «Про телебачення і радіомовлення" (3759-12), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (540/97-ВР) та іншими нормативно-правовими актами, положеннями частини другої статті 34. Конституції України (254к/96-ВР), згідно якої кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір ({Офіційне тлумачення положення частини другої статті 34 див. в Рішенні Конституційного Суду № 2-рп/2012 від 20.01.2012}), в рамках проведення журналістського розслідування друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» (Свідоцтво ДП № 2303-1041р від 29.03.2021 року) – офіційного видання Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» (реєстраційний № 1508568 від 01.06.2020 року), розпочатого на прохання та в інтересах нашого журналіста-кореспондента Едуарда Леонідовича Комара, звертаємось до Вас і,

ПРОСИМО:

1. Надати достовірну інформацію про будь-які оперативно-розшукові дії, що проводяться в рамках будь-яких конкретних кримінальних проваджень, відкритих на Едуарда Леонідовича Комара 13.08.1962 року народження, який проживає за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Упіта. 36;

2. Відповідь надати у повному обсязі у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту та надіслати у письмовому (паперовому) вигляді на адресу уповноваженого представника ГО ОПГ «Багнет Нації» Голови редколегії головного редактора друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації»: 49055, місто Дніпро, і в електронному вигляді, на вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).

Д О Д А Т О К:

- Копія свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» - на 1 (одному) арк.;

- Копія Рішення від 09 червня 2020 року ПІВДЕННО-СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ДНІПРО) про реєстрацію Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» - на 1 (одному) арк.;

- Копії посвідчень журналістів-кореспондентів № 007/ДЗМІ-БН на ім’я Сергія Веніаміновича Філіпенка та № 031/ДЗМІ-БН на ім’я Владислава Віталійовича Акулова – на 1 (одному) арк.;

- Фотокопія посвідчення журналіста-кореспондента № 093/ДЗМІ-БН на ім’я Едуарда Леонідовича Комара – на 1 (одному) арк.;

- Флеш-накопичувач з відповідним фрагментом відео – 1 (одна) штука.

З повагою, Голова редколегії головний

редактор друкованого засобу масової

інформації газети «Багнет Нації»: _________________________ С. В. Філіпенко

З повагою, співзасновник ДЗМІ

«Багнет Нації», Голова Правління

Громадської організації «Об’єднана

правозахисна група «Багнет Нації»: __________________________ В. В. Акулов

Читайте також: Андрій Карпович в слідчому ізоляторі Харкова - журналістський запит від редакції БН

Донька подала в розшук: минуло 10-ть діб як зник Едуард Комар

Сестра і мати благають про допомогу: Андрій Карпович знаходиться в Харківському СІЗО