- Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі - з Рішення КСУ № 6-рп/2005 від 05.10.2005. Умисне невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ, рішення КСУ та умисне недодержання нею висновку КСУ - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років – ч. 4 ст. 382 КК України -

пʼятниця, 19 червня 2020 р.

А як там у Верховної Ради з виконанням Конституції України

   На передодні святкування Дня Конституції України 2020 поцікавилися у Верховної Ради України з приводу дотримання і виконання Основного закону прямої дії «єдиним органом законодавчої влади в Україні» (парламентом).
   Слід зауважити, що в даному контексті спостерігається явний юридично-правовий конфлікт. Адже, згідно до положень статті 92. Основного закону встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, організація і порядок діяльності Верховної Ради України і статус народних депутатів України.

Читайте також: Акт проголошення незалежності, як правоустановчий документ Верховної Ради України – відповідь ЦДАВО


   Опубліковані нижче копії офіційних документів є красномовним свідченням того, що двадцять чотири роки (з моменту прийняття Конституції) – це дуже короткий термін, аби унормувати і привести у відповідність до Конституції України організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, відповідним ЗАКОНОМ.

Читайте також: Верховна рада підтвердила факт повалення конституційного ладу в Україні

А чи затверджений Регламент ВРУ згідно вимог чинного законодавства


   Цікаво, що жалюгідних спроб «узаконити» свою антиконституційну діяльність Верховна Рада України робила двічі. Перший раз, у вигляді відповідного закону № 374-VІ від 4 вересня 2008 року, який було підписано лише тодішнім Головою ВРУ Яценюком, і який разом з Регламентом Верховної Ради України від 19 вересня  2008  року № 547-VI, рішенням Конституційного Суду України від 26 листопада 2009 року № 30-рп/2009, було визнано неконституційним (нижче публікується рішення КСУ). Вдруге, відповідний закон (№ 1667-VI) був прийнятий ВРУ 1 грудня 2009 року, але також залишився без підпису тодішнього президента Ющенка та був скасований (втратив чинність) з прийняттям Закону України від 7 липня 2010 року № 2448-VI «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України».

Читайте також: Яким «джерелом влади» утворено ВРУ, або «здрасті» узурпація?!!

Матеріали реєстраційної справи Управління справами Верховної Ради України на сайті «Багнет Нації»

Сказано – зроблено! Апарат Верховної Ради зареєстровано як юридичну особу приватного права (приватне підприємство)

Інформаційна бомба або початок кінця: законодавства, яке регулює утворення органів влади і місцевого самоврядування, не існує – відповідь ВРУ

Шахер-махер ВРУ стосовно формування КМУ – хроніки повалення конституційного ладу

Документів про утворення Верховної ради, не виявлено – відповідь ЦДАВО України

     
   
Верховна Рада України
вул. Михайла Грушевського, 5,
м. Київ, Київська область, 01008

Громадянин України, Українець:
Сергій Веніамінович Філіпенко,
e-mail: svf2011@ukr.net


Запит (вих. 775/20)
про надання публічної інформації за Законом України
«Про доступ до публічної інформації»
                        
   Стаття 34. Конституції України гарантує кожному громадянину України право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
   Відповідно до положень Статті 40. Конституції України (Основного закону) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
   Статтею 92. Основного закону встановлено, що виключно законами України визначаються: територіальний устрій України; правовий режим державного кордону; організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України.
   Керуючись положеннями статті 34. і 40. Конституції України та нормами Законів України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію», у визначений законом строк (пять днів),

П Р О Ш У:

1.           Надати завірені належним чином фотокопії з оригіналу титульної і останніх сторінок (за підписами Голови Верховної Ради України і Президента України) Закону України «Про територіальний устрій України»;
2.           Надати завірені належним чином фотокопії з оригіналу титульної і останніх сторінок (за підписами Голови Верховної Ради України і Президента України) Закону України «Про правовий режим державного кордону» (імовірно, чинний Закон України від 4 листопада 1991 року № 1777-ХІІ «Про державний кордон України»);
3.           Надати завірені належним чином фотокопії з оригіналу титульної і останніх сторінок (за підписами Голови Верховної Ради України і Президента України) Закону України від 1 грудня 2009 року № 1667-VI «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України»;
4.           Надати завірені належним чином фотокопії з оригіналу титульної і останніх сторінок (за підписами Голови Верховної Ради України і Президента України) Закону України від  7 липня 2010 року № 2448-VI «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України"»;
5.           Надати завірені належним чином фотокопії з оригіналу титульної і останніх сторінок (за підписами Голови Верховної Ради України і Президента України) Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-XII «Про статус народного депутата України»;
6.           Відповідь надати у повному обсязі, у хронологічній послідовності відповідно до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту, та  надіслати у письмовому (паперовому) вигляді на мою домашню адресу: 49055, місто Дніпро  і в електронному вигляді на мою вищезазначену електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).
   У випадку, якщо з якихось причин не можливо надати відповідь – письмово вказати причину, або перенаправити (переадресувати) запит за належністю, відповідно до вимог Закону «Про доступ до публічної інформації», до розпорядника відповідної інформації.     
   Зміст відповіді на запит, публікуватиметься на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com

   09 червня 2020 року

З повагою, Громадянин України_________________С. В. Філіпенко









Фінансову підтримку діяльності громадського об’єднання ГО «Багнет Нації» можна здійснити переказом на картку ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко. Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного устрою України!

Читайте також: Як сприймати відсутність Великої Державної Печатки України на документах особливої державної ваги? - (оновлюється)

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я
  КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

   у справі за конституційним поданням Президента України
    щодо відповідності Конституції України
    (конституційності) Закону України "Про організацію
       і порядок діяльності Верховної Ради України"
     та Регламенту Верховної Ради України


м. Київ                                         Справа N 1-30/2009
26 листопада 2009 року
N 30-рп/2009



     Конституційний Суд України у складі суддів:

     Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,
     Бауліна Юрія Васильовича,
     Бринцева Василя Дмитровича,
     Вдовіченка Сергія Леонідовича,
     Головіна Анатолія Сергійовича,
     Джуня В'ячеслава Васильовича,
     Дідківського Анатолія Олександровича,
     Домбровського Івана Петровича,
     Кампа Володимира Михайловича,
     Колоса Михайла Івановича,
     Лилака Дмитра Дмитровича,
     Маркуш Марії Андріївни - доповідача,
     Мачужак Ярослави Василівни,
     Нікітіна Юрія Івановича,
     Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,
     Стецюка Петра Богдановича,
     Ткачука Павла Миколайовича,
     Шишкіна Віктора Івановича,

     за участю  представників  суб'єкта  права  на   конституційне
подання  -  Представника Президента України у Конституційному Суді
України  Ставнійчук  Марини  Іванівни,   Постійного   представника
Верховної  Ради  України у Конституційному Суді України Селіванова
Анатолія Олександровича

     розглянув на пленарному засіданні  справу  за  конституційним
поданням Президента України щодо відповідності Конституції України
(
254к/96-ВР ) (конституційності) Закону України "Про  організацію
і порядок   діяльності  Верховної  Ради  України"  від  4  вересня
2008 року N 374-VI (
374-17 ) (Голос України,  2009 р., 17 лютого)
та Регламенту  Верховної  Ради  України  від  19 вересня 2008 року
N 547-VI ( 547-17 ) (Голос України, 2008 р., 26 вересня).

     Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону
України  "Про  Конституційний  Суд  України"  (  422/96-ВР ) стало
конституційне подання Президента України.

     Підставою для розгляду справи відповідно до статті 71  Закону
України "Про Конституційний Суд України" (
422/96-ВР ) є наявність
спору щодо конституційності  Закону  України  "Про  організацію  і
порядок   діяльності   Верховної  Ради  України"  ( 
374-17  )  та
Регламенту Верховної Ради України (
547-17 ).

     Заслухавши суддю-доповідача    Маркуш     М.А.,     пояснення
Селіванова А.О.,  Ставнійчук М.І.  та дослідивши матеріали справи,
Конституційний Суд України

                        у с т а н о в и в:

     1. Суб'єкт  права  на  конституційне  подання   -   Президент
України -  звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням
визнати такими,   що   не   відповідають    Конституції    України
( 254к/96-ВР   )   (є   неконституційними),   Закон  України  "Про
організацію і  порядок  діяльності  Верховної  Ради  України"  від
4 вересня  2008  року  N  374-VI  ( 
374-17  )  (далі  - Закон) та
Регламент Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року N 547-VI
( 547-17 ) (далі - Регламент).

     Глава держави  вважає,  що  Закон  (  374-17  ) не відповідає
частині другій статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині
другій  статті  19,  частині  п'ятій статті 83,  пункту 15 частини
першої статті 85,  пункту 21 частини першої статті 92  Конституції
України (
254к/96-ВР ).

     Автор клопотання   наголошує,   що   при   прийнятті   Закону
(
374-17 ) було  порушено  процедуру  ухвалення  та  набрання  ним
чинності,  передбачену  частиною  четвертою  статті 94 Конституції
України  ( 
254к/96-ВР  ),  що  є  підставою  для  визнання   його
неконституційним (частина  перша  статті  152 Конституції України)
(
254к/96-ВР ),  а саме:  діючий Голова Верховної Ради України, не
підписавши   Закон   (  
374-17  )  для  офіційного  оприлюднення,
опублікував його за підписом попереднього  Голови  Верховної  Ради
України.  На  думку  глави  держави,  дії  щодо підписання Головою
Верховної Ради України  закону  відповідно  до  частини  четвертої
статті  94  Конституції  України (
254к/96-ВР ) мають інші правові
наслідки, ніж  за  частиною  першою  статті  94  цієї  Конституції
(
254к/96-ВР ).

     Суб'єкт права  на  конституційне  подання зазначає,  що Закон
(
374-17 ) містить тільки бланкетну норму,  яка відсилає до  інших
джерел  права  і  не  створює  належної  правової  бази для роботи
парламенту, як це закріплено в Конституції України (
254к/96-ВР ).
За  своїм змістом стаття 1 Закону (
374-17 ) передбачає можливість
визначити організацію і порядок діяльності парламенту  підзаконним
актом  -  Регламентом  (
547-17 ).  Сам же Регламент ( 547-17 ) не
прийнято як   закон   за   встановленою    Конституцією    України
(
254к/96-ВР  ) процедурою розгляду,  ухвалення законів і набрання
ними чинності. Автор клопотання констатує, що Регламент (
547-17 )
унормовує організацію і порядок діяльності Верховної Ради України,
а тому має прийматися виключно як закон України  і  за  визначеною
статтями 84,  93, 94 Конституції України (
254к/96-ВР ) процедурою
його розгляду, ухвалення і набрання ним чинності.

     2. Свої позиції  стосовно  предмета  конституційного  подання
висловили   Кабінет   Міністрів  України,  Голова  Верховної  Ради
України,  науковці  Інституту  держави і права ім. В.М. Корецького
НАН  України,  Київського  національного університету імені Тараса
Шевченка,   Львівського  національного  університету  імені  Івана
Франка,  Національної  юридичної  академії  України імені Ярослава
Мудрого, Одеської національної юридичної академії.

     3. Конституційний  Суд  України,   розглядаючи   порушені   у
конституційному поданні питання, виходить з такого.

     3.1. За  Конституцією  України  ( 254к/96-ВР ) єдиним органом
законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна  Рада  України
(стаття 75) (
254к/96-ВР );  Верховна Рада України приймає закони,
постанови  та  інші  акти  (стаття  91)  ( 
254к/96-ВР  );  Голова
Верховної  Ради  України  підписує акти,  прийняті Верховною Радою
України (пункт 3 частини другої статті 88) (
254к/96-ВР ), зокрема
закон,  і невідкладно направляє його Президентові України (частина
перша статті  94)  ( 
254к/96-ВР  ).  Президент  України  протягом
п'ятнадцяти  днів після отримання закону підписує його,  беручи до
виконання,  та офіційно оприлюднює  його  або  повертає  закон  зі
своїми  вмотивованими  і сформульованими пропозиціями до Верховної
Ради України для повторного розгляду.  Якщо Президент  України  не
підписав  повторно  прийнятий  Верховною  Радою України закон,  то
такий закон невідкладно офіційно оприлюднюється Головою  Верховної
Ради  України  і  опубліковується за його підписом (частини друга,
четверта статті 94 Конституції України) (
254к/96-ВР ).

     3.2. За   результатами    дослідження    матеріалів    справи
Конституційний   Суд  України  дійшов  висновку  про  необхідність
перевірки додержання встановленої статтею 94  Конституції  України
(
254к/96-ВР ) процедури набрання чинності Законом ( 374-17 ).

     Закон ( 374-17 ), прийнятий Верховною Радою України 4 вересня
2008   року   і   підписаний   Головою   Верховної   Ради  України
А. Яценюком,  Президент України повернув зі своїми вмотивованими і
сформульованими   пропозиціями   до  Верховної  Ради  України  для
повторного розгляду.

     Юридичним наслідком   застосування  права  вето  є,  зокрема,
відкриття конституційної процедури повторного  розгляду  закону  у
Верховній  Раді  України  (абзац  п'ятий  пункту  4  мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року
N  11-рп/98  ( 
v011p710-98 ) у справі щодо порядку голосування та
повторного розгляду законів Верховною Радою України).

     Верховна Рада України 3 лютого  2009  року  під  головуванням
Голови Верховної  Ради  України В. Литвина повторно прийняла Закон
(
374-17 ) відповідно до частини четвертої статті  94  Конституції
України (
254к/96-ВР ). Однак 17 лютого 2009 року Закон ( 374-17 )
було  опубліковано  у   газеті   "Голос   України"   за   підписом
попереднього  Голови  Верховної  Ради  України із зазначенням дати
прийняття Закону (
374-17 ) - 4 вересня 2008 року.

     З наведеного вбачається,  що опубліковано закон,  щодо  якого
Президент України застосував право вето,  а не той,  який Верховна
Рада України прийняла за результатами його повторного розгляду.

     Конституційний Суд   України   враховує   правові    позиції,
викладені в  його  рішеннях  від  7  липня  2009 року N 17-рп/2009
(
v017p710-09  ),  від   14   липня   2009   року   N   18-рп/2009
(
v018p710-09   ),   від   10   вересня  2009  року  N  20-рп/2009
(
v020p710-09 ),  згідно з якими у разі прийняття Верховною  Радою
України  закону повторно після застосування до нього права вето та
відмови Президента України його підписати офіційному  оприлюдненню
та  опублікуванню  підлягає  саме повторно прийнятий закон з датою
його повторного прийняття та  підписом  діючого  Голови  Верховної
Ради України.

     Відповідно до частини четвертої статті 94 Конституції України
(
254к/96-ВР )  повинен  бути  невідкладно  офіційно  оприлюднений
діючим  Головою  Верховної  Ради  України  і опублікований за його
підписом Закон (
374-17 ),  прийнятий Верховною Радою  України  не
менш як двома третинами від її конституційного складу під час його
повторного розгляду.

     Отже, відсутність під текстом Закону ( 374-17  ),  прийнятого
за  результатами  повторного  розгляду,  належної  дати та підпису
діючого Голови Верховної Ради України  є  порушенням  встановленої
частиною четвертою    статті    94    Основного   Закону   України
(
254к/96-ВР )  процедури  набрання  ним  чинності,  що  згідно  з
частиною  першою  статті  152 Конституції України (
254к/96-ВР ) є
підставою  для  визнання  Закону  ( 
374-17   )   неконституційним
повністю.

     4. За   частиною   другою   статті   8   Конституції  України
( 254к/96-ВР ) закони та інші нормативно-правові акти  приймаються
на основі Конституції України (
254к/96-ВР ) і повинні відповідати
їй.

     До повноважень  Верховної  Ради  України,  зокрема,  належить
прийняття  Регламенту  Верховної Ради України ( 547-17 ) (пункт 15
частини першої статті 85 Основного Закону України) (
254к/96-ВР ).
Конституцією  України ( 254к/96-ВР ) та Регламентом Верховної Ради
України (
547-17 ) встановлюється порядок  роботи  Верховної  Ради
України,  а  також  засади  формування,  організації діяльності та
припинення діяльності коаліції депутатських  фракцій  у  Верховній
Раді   України  (частини  п'ята,  дев'ята  статті  83  Конституції
України) (
254к/96-ВР ).  Крім того, Голова Верховної Ради України
здійснює  свої  повноваження у порядку,  встановленому Регламентом
Верховної Ради  України  (  547-17  )  (частина  третя  статті  88
Конституції  України)  (
254к/96-ВР ).  У пункті 21 частини першої
статті 92  Конституції  України  ( 
254к/96-ВР  )  закріплено,  що
виключно  законами  України  визначаються  організація  і  порядок
діяльності Верховної Ради України.

     Верховна Рада України 19 вересня 2008 року прийняла Регламент
( 547-17 ).

     Як зазначено у статті 1 Регламенту ( 547-17 ), порядок роботи
Верховної Ради України,  її  органів  та  посадових  осіб,  засади
формування,   організації   діяльності  та  припинення  діяльності
депутатських фракцій,  коаліції депутатських фракцій  у  Верховній
Раді  України  встановлюються Конституцією України (
254к/96-ВР ),
законами  України  та  Регламентом  ( 
547-17  ).  Цією  ж  нормою
передбачено, що Регламент (
547-17 ) визначає порядок підготовки і
проведення сесій Верховної Ради України,  її засідань,  формування
державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших
питань,  віднесених  до  її  повноважень,  та  порядок  здійснення
контрольних функцій Верховної Ради України.

     Конституційний Суд України, проаналізувавши положення частини
п'ятої  статті 83,  пункту 15 частини першої статті 85 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) в  їх  системному  зв'язку  із  положеннями
частини  другої  статті  6,  частини  другої статті 19,  пункту 21
частини першої статті 92 Основного Закону України (
254к/96-ВР  ),
дійшов висновку, що Регламент (
547-17 ), який, зокрема, унормовує
організацію і  порядок  діяльності  Верховної  Ради  України,  має
прийматися  виключно як закон України за встановленою статтями 84,
93,  94  Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  процедурою   його
розгляду, ухвалення і набрання ним чинності.

     Аналогічні правові   позиції   Конституційний   Суд   України
визначив у  своїх  рішеннях  від  1  квітня  2008 року N 4-рп/2008
(
v004p710-08 ) у справі про Регламент Верховної Ради України, від
17  вересня  2008  року  N 16-рп/2008 (
v016p710-08 ) у справі про
коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді  України.  Зважаючи
на наведене,  Конституційний  Суд України констатує,  що Регламент
(
547-17 ) не  відповідає  Конституції  України  (  254к/96-ВР  ),
зокрема частині другій статті 6,  частині другій статті 8, частині
другій статті 19,  частині п'ятій статті  83,  пункту  21  частини
першої статті 92.

     Враховуючи викладене   та   керуючись   статтями   147,  150,
частинами першою,  другою  статті  152,  статтею  153  Конституції
України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 61, 63, 65, 67, 69, 73 Закону
України  "Про  Конституційний  Суд   України"   (  
422/96-ВР   ),
Конституційний Суд України

                          в и р і ш и в:

     1. Визнати  такими,  що  не  відповідають Конституції України
(
254к/96-ВР) (є неконституційними):

     - Закон   України   "Про  організацію  і  порядок  діяльності
Верховної Ради  України"  від  4  вересня  2008  року   N   374-VI
(
374-17);

     - Регламент Верховної Ради України від 19 вересня  2008  року
N 547-VI (
547-17).

     2. Закон   України  "Про  організацію  і  порядок  діяльності
Верховної Ради  України"  від  4  вересня  2008  року   N   374-VI
(
374-17),  Регламент  Верховної  Ради  України  від  19 вересня
2008 року  N  547-VI  (
547-17),   визнані   неконституційними,
втрачають  чинність  з  дня ухвалення Конституційним Судом України
цього Рішення.

     3. Рішення Конституційного Суду  України  є  обов'язковим  до
виконання   на  території  України,  остаточним  і  не  може  бути
оскаржене.

     Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику  Конституційного  Суду  України"  та  в  інших  офіційних
виданнях України.


                                        КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ


Немає коментарів:

Дописати коментар

Правові гіпотези БАР-гільдії

- Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Стаття 81. Цивільного кодексу України -