А судді хто? - лист-попередження та заява про злочин

   Лист-попередження (до відома)

                                          

      Відповідно до ст. 8 Конституції України  визнається і діє принцип  верховенства права .  Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

 Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується

              Статтями  85 та 92 Розділу  IV  Верховна рада України   Конституції України  визначено, що державні  символи встановлюються  виключно законом  прийнятим Верховною радою України.

              А саме:

              -  стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:                                   24) встановлення державних символів України.
              -  стаття 92. Виключно законами України визначаються:

4) порядок використання і захисту державних символів. 

              Розділом І Загальні засади Конституції України, що встановлюють конституційний лад  в Унітарній республіці Україна, який  можливо змінити виключно за результатами двох референдумів відповідно до ст 155 та 156 Конституціх України   та  Рішення Конституційного суду України винесеного  іменем України  у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) по справі №1-2/2008 від 16 квітня 2008 року                         № 6-рп/2008     ( http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-08 ) .            

              Відповідно до  статті 20. Розділу І Загальні засади  Конституції України  встановлено, що  Державними символами України є ...Державний Герб України ...Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).... Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

      Ніяких  офіційних символів глави держави не передбачено Конституцією України, статутом держави України.

     За  Розділом  V ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ Конституції України  статті                 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

     Таким чином Президент України та Верховна рада України використовувати інші Державні символи України відмінні від ст. 20 Конституціх України не мають повноважень.

      Верховна рада України  Державних символів  України  не встановлювала.

       А інші відмінні від конституційних символів  «офіційні символи  глави дердави»  у злочинний спосіб якими  повалено  конституційний лад  УКРАЇНИ встановив 'Президент  України і ставить  Гербову печатку   Президента України від 29 листопада 1999 року N 1507/99 від  себе особисто в посвідченнях суддів, яких призначають на посаду судді вперше,  користуючись  своїм  власним Указом       Президента України, яким поваленно конституційний лад  держави України, а саме:  «Про офіційні символи глави держави 

З метою запровадження атрибутів української державності п о с т а н о в л я ю: 

1. Установити, що офіційними символами глави держави є: 

Знак Президента України, 

Гербова печатка Президента України, 

2. Затвердити Положення про офіційні символи глави держави (додається). 

3. Кабінету Міністрів України здійснити матеріальне забезпечення виготовлення офіційних символів глави держави». 

      Тому використання  Гербової печатки Президента України в посвідченнях суддів, що призначені на посаду вперше, є фактом повалення конституційного ладу, що кваліфікується ст.109 Кримінального кодексу України.

       На посвідчення  суддів, що призначені на посаду пожиттєво  поставлені печатки Верховної ради України, які так само використанні в порушення ст.20 Конституції України та такі які не передбачено ставити на посвідчення виданих  від імені Верховної ради України, оскільки  Постановою ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про гербові печатки Верховної Ради України, її 
органів і структурних підрозділів апарату від 11 травня 1992 року 
N 2323-XII  встановлено :

«Президія Верховної Ради України п о с т а н о в л я є: 

1. Затвердити зразки і опис гербових печаток Верховної Ради України, Президії, Секретаріату і Управління Справами Верховної Ради України, Комісії в справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. при Президії Верховної Ради України (додаються). 

2. Встановити, що:

   гербовою печаткою  Верховної  Ради України скріплюються акти Верховної  Ради  України, витяги з протоколів її засідань, грамоти про  ратифікацію міжнародних угод, конвенцій, посвідчення народних депутатів  України,  Голови  Верховної Ради, Першого заступника та заступника   Голови   Верховної   Ради  України,  членів  Президії Верховної   Ради   України,   службових  осіб,  які  призначаються Верховною Радою України».

    Гербову  печатку  Верховної ради України затверджену  Постановою  Президію ВРУ прийняту 11 травня 1992 року N 2323-XII не передбачено  використовувати відповідно до ст.20 Конституції України, крім того нею  не передбачено  засвідчувати посвідчення суддів, які діють від імені держави України.

    Таким чином судді  Лисичанського міського суду Луганської   області, які   мають посвідчення завірені  і     Гербовою печаткою Президента України, і Гербовою печаткою Верховної ради України не набули повноважень діяти від імені держави Україна, а саме: розглядати справи,  виносити  рішення  імені України.

    Крім того  не існує  Кодексу адміністративного судочинства України   за яким могла би бути розглянута справа  №415/753/18 оскільки.

     Відповідно до ст.94 Конституції України  закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

    Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

  Відповідно до ст.102 Конституції України  Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч.3 ст.57 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

   Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.94 Конституції України   Президент України   підписує його та офіційно оприлюднює.

   Відповідно до ст.2  указу   Президент України  N 1230/96  від  19.12.1996 р. «Про Велику Державну Печатку України»  Установити,  що  Великою  Державною   Печаткою    України

скріплюються підписи:   Президента України на  оригіналах  текстів  законів  України, \указів Президента України, міжнародних договорів України; Голови Верховної Ради України на оригіналах рішень  Верховної  Ради України щодо міжнародних договорів України;

   Однак як свідчать завірені копії першої і останньої сторінки оригіналу  документу з назвою   "Кодекс адміністративного судуочинства України" даний докукмент не підписано   Головою Верховної Ради України( копії листа № 208  від 01.03..2018р. Верховної ради України та   першої і останньої сторінки оригіналу документу з назвою "Кодекс адміністративного судочинства" (додається).

   Крім цього на ньому проставлена печатка, яка не є Великою Державною Печаткою України.

     У той же час  проставлена на цьому документі печатка є Гербова печатка Президента України.

    Натомість  відповідно п.9 розділу  Гербова печатка Президента України Положення  про  офіційні символи глави держави, яке затверджене   указом  Президент України № 1507/99   від 29.11.1999 р., Гербова  печатка  Президента  України використовується для  засвідчення підпису Президента України на  грамотах,  посвідченнях  до  президентських  відзнак та почесних звань України,  а також на  посланнях Президента України главам інших держав.

    Отже поставлення такої печатки на  оригіналах  текстів  законів  України є незаконним.

   Окрім цього відповідно до ч.3 ст.20 Конституції України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

    Окрім цього відповідно до ч.4 ст.20 Конституції України  головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

    Окрім цього відповідно до ч.6 ст.20 Конституції України Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   Станом на теперішній час ні опис Державного Герба України, ні порядок його використання не визначені законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   За таких обставин використання  Державного Герба України  на печатці є незаконним.

     Таким чином   документ з назвою   "Кодекс адміністративного судочинства України" не підписаний і не опублікований у порядку, яке встановлює законодавство України.

     За таких обставин    документ з назвою  "Кодекс адміністративного судочинства" не був підписаний і не був оприлюднений чинним президентом України, який вступив на свою посаду  у порядку  ст.104 Конституції України.

    З огляду на це “Кодекс адміністративного судочинства україни" не набрав чинності  у порядку ст.94 Конституції України і  не має  статусу чинного закону України . 

      Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

   Враховуючи наведене суд не вправі  розглядати справу №415/753/18 відповідно до документу  з назвою  "Кодекс адміністративного судочинства України" оскільки цей  документ не є чинним і немає статусу чинного закону України, а отже його використання є злочином.  

    На підставі вищезазначеного у мене  та у мого представника, Бцлоцерківської Рімми Миколаївни за довіреністю, немає можливості зайти в судовий процес за справою у справі №, щоби скористатись своїм правом на справедливий розгляд справи судом.

    На підставі вищезазначеного і керуючись  ст.8, 19,20 , 85 ,92 ,94, 102  Конституції України  та Указу Президента України  N 1230/96  від  19.12.1996 р. «Про Велику Державну Печатку України» 

           вимагаю:

1.Привести у відповідність до ст.20 Конституції України  посвідчення  всих суддів  Лисичанського міського суду Луганскої області;

2. Зупинити розгляд справи   № до приведення у відповідність  до ст.20 Конституції України посвідчення судді Лисичанського міського суду Луганської області  Шевченко Олени Володимирівни та отримання належного документа з назвою «Кодекс  адіністративного судочинства України».

Додаток :

1. Архівна копія  документа з назвою «Кодекс адміністративного судочинства України» завірена печаткою ЦДАВО України з супровідним лимтом від 01.03.2018  року № 208

              07.03.2018р.

Начальнику __________________________________________ України

в___________________________________________________ області

                                                         П.І.Б._______________________________________________                            

        Вул. _________________ , буд. ____. , м. _________________,

                      ______________________  області,  ______________

                                          

                       П.І.Б.__________________________________________

                                              громадянин України                           

          Вул. _________________ , буд. ____. , м. ________________,

                                  ______________________  області,  ______________

                                                                                                            

                                   

                                               ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИНИ

            ( у порядку ч.1ст55, першого речення ст.215 та ч.2 ст.217 КК України) ,

про дії які,можуть бути вчиненні____________________________, що мають ознаки складу злочину, передбаченогост._____,ст.____(_______________________________), Кримінального Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.20 Конституції України Державними символами України є Державний Герб України .

   Відповідно до ч.6 ст.20 Конституції України Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

              Статтями  85 та 92 Розділу  IV  Верховна рада України   Конституції України  визначено , що державні  символи встановлюються  виключно законом  прийнятим Верховною радою України.

              А саме:

              -  стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:                                   24)встановлення державних символі вУкраїни.
              -  стаття 92. Виключно законами України визначаються:

4) порядок використання і захисту державних символів. 

Станом на даний час не існує  закону, яким встановлено  опис Державного Герба України  та порядок його використання.

Отже за Статтею 16. Символи судової влади ЗУ « Про судоустрій і статус суддів»  так само встановлює, що:

1. Символами судової влади є державні символи України - Державний Герб України .

3. Суд як державний орган має печатку із зображенням Державного Герба України.

  Тому   печатка  суду ,,,,,,,,,,,,   не є належно оформленою і є явно підробленою оскільки не відповідає приписам ст.20 Конституції України ч.3 ст.16 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

   За таких обставин документ з назвою  Ухвала ,,,,,,,, від 31.05.2018р. є нікчемним і  незаконним оскільки складений  неуповноваженою особою  на підставі явно підробленої печатки від імені державного ,,,,,,  суду .

Так само і суддя ,,,,, у своєму посвідченні  судді має підроблену печатку Верховної ради України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 17, 55, 56, ч.1, 4, 5 ст. 214, першим реченням             ст. 215 КПК України,

                                                                      прошу: 

1.  Прийняти та невідкладно зареєструвати цю заяву про вчинені злочини  та внести відомості про вказані кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань .

2.    Видати мені  документ, що підтверджує  прийняття і реєстрацію даної заяви про злочини, та повідомлення або витяг про внесення відомостей про вказані кримінальні правопорушення  до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3.  Розпочати за цією заявою про злочини досудове розслідування у формі досудового слідства відносно ______________________________________________________ за вчинення дій, які мають ознаки складу злочинів, передбачених ст.206-2 ( заволодіння майном ,,,,,,,,,,,,,,,,  суду  шляхлм підроблення печатки ) ст.109 ( повалення конституційного ладу _)  Кримінального кодексу України.

4. Повідомити мене у письмово у встановленому законом порядку та строк про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування вказаного злочину за ст.206-2 ( заволодіння майном ,,,,,,,,,,,,,,,,  суду  шляхлм підроблення печатки ) ст.109 ( повалення конституційного ладу _) Кримінального кодексу України, що вчинені.

5.     Якщо я буду знайденим мертвим чи буду скаліченим чи постраждають члени моєї родини , прошу в цьому звинуватити____________________________________________ .

«_____»__________ 2018 року                                   ______________

Для підготовки зазначених вище документів використовувались положення чинного законодавства, а саме:

 «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на ОСНОВІ  здійсненого  УКРАЇНСЬКОЮ НАЦІЄЮ  … права на самовизначення,…прагнучи розвивати і зміцнювати … ДЕРЖАВУ,

… керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року  ВСЕНАРОДНИМ ГОЛОСУВАННЯМ,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України».

Тобто Закон України про ОСНОВУ держави.

Україна-  національна держава-унітарна республіка.

Стаття 14. Земля є ОСНОВНИМ  НАЦІОНАЛЬНИМ  багатством, що перебуває під особливою охороною ДЕРЖАВИ.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою ОСНОВОЮ  … земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах…

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Стаття 80. Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

{Офіційне тлумачення положень частини першої статті 80 див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2003 від 26.06.2003}

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Розділ VIII 
ПРАВОСУДДЯ

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

2) забезпечення доведеності вини;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов’язковість судового рішення.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Стаття 152. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

{Частина перша статті 152 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016}

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

{Частина друга статті 152 в редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016}

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

        КК України

Стаття 59. Конфіскація майна

1. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

}

Стаття 96-⁴. Юридичні особи, до яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру

1. Заходи кримінально-правового характеру, у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 96-³ цього Кодексу, можуть бути застосовані судом до підприємства, установи чи організації, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також міжнародних організацій.

2. Заходи кримінально-правового характеру, у випадках, передбачених пунктами 3 і 4 частини першої статті 96-³ цього Кодексу, можуть бути застосовані судом до суб’єктів приватного та публічного права резидентів та нерезидентів України, включаючи підприємства, установи чи організації, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, організації, створені ними у встановленому порядку, фонди, а також міжнародні організації, інші юридичні особи, що створені у відповідності до вимог національного чи міжнародного права.

Якщо держава або суб’єкт державної власності володіє часткою більше 25 відсотків в юридичній особі або юридична особа знаходиться під ефективним контролем держави чи суб’єкта державної власності, то дана юридична особа несе цивільну відповідальність у повному обсязі за неправомірно отриману вигоду та шкоду, заподіяну злочином, що вчинений державою, суб’єктами державної власності або державного управління.

Стаття 112. Посягання на життя державного чи громадського діяча

Посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи члена Вищої ради правосуддя, Голови чи члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора, Директора Національного антикорупційного бюро України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови або іншого члена Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинене у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками -

караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Розділ VII 
ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів, підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

{Стаття 199 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5283-VI від 18.09.2012, № 71-VIII від 28.12.2014}

Стаття 220-². Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи

1. Внесення змін до документів або реєстрів бухгалтерського обліку або внесення у звітність фінансової установи завідомо неповних або недостовірних відомостей про угоди, зобов’язання, майно установи, у тому числі яке перебуває в довірчому управлінні, чи про фінансовий стан установи, чи підтвердження такої інформації, надання такої інформації Національному банку України, опублікування чи розкриття такої інформації в порядку, визначеному законодавством України, якщо ці дії вчинені з метою приховування ознак банкрутства чи стійкої фінансової неспроможності або підстав для обов’язкового відкликання (анулювання) у фінансової установи ліцензії або визнання її неплатоспроможною, -

караються штрафом від восьмисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до десяти років.

{Кодекс доповнено статтею 220-² згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

{Статтю 221 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами

1. Надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності -

карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, -

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 442. Геноцид

1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів -

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 111. Державна зрада

1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -

карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ I 
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

{Стаття 110 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014}

{Статтю 110-¹ виключено на підставі Закону № 767-VII від 23.02.2014}

КК УРСР

Стаття  82. Розкрадання державного або колективного
                 майна шляхом грабежу

     Відкрите викрадення   державного   або   колективного   майна
(грабіж) —

     карається позбавленням  волі  на  строк до чотирьох років або
виправними роботами на строк від одного року до двох років.

     Грабіж, поєднаний  з  насильством,  що  не  є небезпечним для
життя чи здоров'я потерпілого,  або з погрозою застосування такого
насильства,  або  вчинений  за  попереднім зговором групою осіб чи
повторно, —

     карається позбавленням   волі   на  строк  до  семи  років  з
конфіскацією майна або без конфіскації.

     Грабіж з проникненням у приміщення чи інше сховище —

     карається позбавленням волі на строк від чотирьох  до  десяти
років з конфіскацією майна або без конфіскації.

     Грабіж, вчинений у великих розмірах або особливо  небезпечним
рецидивістом, —

     карається позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти
років з конфіскацією майна.

( Стаття 82 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  4571-10
від 12.01.83, Законами N  2175-12  від  06.03.92;  N  2468-12  від
17.06.92)

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009}

Розділ IX 
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 133 див. в Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001}

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 133 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 21-рп/2003 від 25.12.2003, № 9-рп/2005 від 13.10.2005}

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 142 див. в Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001}

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

{Офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2010 від 01.04.2010}

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.20 Конституції України Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

   Відповідно до ч.6 ст.20 Конституції України Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

    Станом на даний час не існує  закону, яким встановлено  опис Державного Герба України  та порядок його використання.

    Таким чином  наказ  від 16.05.2018р. №826 не є належно оформленим і є явно підробленим оскільки  має відбиток підробленої печатки, яка не відповідає приписам ст.20 Конституції України,  ч.3 ст.21 ЗУ “Про  центральні органи виконавчої влади”.

Розділ V 
ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

{Офіційне тлумачення положення статті 1 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2012 від 25.01.2012}

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

Ніхто не може узурпувати державну владу.

{Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005}

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/99 від 14.12.99}

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009}