Відмова від ІНН: наступний крок – заява-вимога про заборону використання і знищення персональних даних

   Продовжуємо цикл публікацій, пропонуючи варіанти наших пропозицій, стосовно відмови від цифрового ідентифікатора, без проставлення будь-яких відміток в паспорті громадянина України, неконституційними приватними установами, на кшталт податкових інспекцій.

   Після з’ясування через інформаційний запит «подробиці» незаконного відбору інформації щодо персональних даних та присвоєння цифрового ідентифікатора, робимо наступний крок – забороняємо використовувати персональні дані, а також вимагаємо знищення відповідних даних з неДержавного реєстру фізичних осіб.

Про крок перший в матеріалі: Відмовляємось від ІННу і статусу фізичної особи-мігранта

 

                              Державна податкова інспекція

                                     у Чечелівському районі м. Дніпра. 

                          Головного управління ДФС

                            у Дніпропетровській області

                                                 вул. Театральна, 1-А, місто Дніпро,

                                Дніпропетровська область, 49047

                                                 Громадянин України, Українець:

                                                   Ніхто не зобов'язаний виконувати явно

                                                       злочинні розпорядження чи накази.

                                                   За віддання і виконання явно злочинного

                                                       розпорядження чи наказу настає

                                                                     юридична відповідальність.

                                                                   Стаття 60. Конституції України

                                     Заява (вих. № 717/18)

                                    щодо заборони використання та

                                 знищення моїх персональних даних

     Отримавши відповідь на свій запит на інформацію (вих. № 713/18) від 22.10.2018 року, спрямований до вашої установи (організації, підприємства) стосовно надання мені завіреної належним чином копії моєї заяви на отримання ідентифікаційного номеру та копії заповненої мною картки платника податків, звертаюсь до Вас із заявою-вимогою про заборону подальшого використання, та негайного знищення моїх персональних даних Вашою установою (організацією, підприємством) в порядку дії положень Конституції України та Закону України «Про захист персональних даних». Адже станом на сьогодні, не можливо встановити і підтвердити факт заповнення мною відповідних форм карток і заяв, про надання мною письмової згоди на обробку моїх персональних даних, згоди на присвоєння мені ідентифікаційного номеру, а також згоди на внесення моїх персональних даних до відповідного реєстру.

     Крім того, відповідно до даних які містяться в Довідці про присвоєння мені ідентифікаційного номеру (№ ХХХХХХХХХХ), датою занесення відповідних персональних даних Держподатінспекцією у Красногвардійському районі в місті Дніпропетровську до Державного реєстру фізичних осіб, зазначено 00.00.2006 року. В той же час, датою видачі довідки, зазначено 00.00.2006 року. Даний факт свідчить про те, що сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача) моїх персональних даних відбувалася до моменту отримання, а відповідно надання мною письмової згоди (яку, наразі, ще й не можливо встановити і довести) на будь-яку обробку моїх персональних даних. А це значить, що інформація про мене була зібрана заздалегідь, без моєї письмової згоди, з порушенням чинного законодавства і моїх конституційних прав.

     Зауважу, що відповідно до положень статті 8. Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

В контексті приписів статті 19. Основного закону правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Стаття 32. Основного закону гарантує, що в Україні не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

     Нормами Закону України «Про захист персональних даних» чітко визначено, що згода суб’єкта персональних даних – це, добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

     В законі зазначено, що обробка персональних даних – це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

     Відповідно до положень частини 5, 6, 11 статті 8 даного закону суб’єкт персональних даних має право пред’являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних, пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними, а також відкликати згоду на обробку персональних даних. Адже, згідно статті 11. підставами для обробки персональних даних є згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних, а поширення персональних даних (стаття 14.) без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

     У відповідності до норми частини 3 статті 15,, закону «Про захист персональних даних» персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.

   Варто зазначити, що відповідно до положень статті 57. Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Так, на момент оформлення мною ІНН і реєстрації у відповідних реєстрах мене не було поінформовано з приводу причин необхідності щодо обов’язкового зобов’язання оформлення мною зазначеного ідентифікатора, а також необхідності внесення відповідних відомостей (моїх персональних даних) до Єдиного державного реєстру фізичних осіб.

Зауважу, що в листі Міністерства юстиції України від 26.04.2013  № 5543-0-33-13/6.1 до Державної служби України з питань захисту персональних даних, між іншим, зазначено:

«У відповідь на Ваш лист від 03.04.2013 № 09/877 щодо відкликання згоди на обробку персональних даних повідомляємо таке.

Пунктом 11 частини другої статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта персональних даних відкликати згоду на обробку персональних даних.

Зважаючи на те, що відповідно до статті 11 Закону згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відкликання згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону (Підставами для обробки персональних даних є згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних).

Відповідно до статті 2 Закону згодою на обробку персональних даних є добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про її надання, а володільцем персональних даних є фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом. Відтак відкликання згоди на обробку персональних даних має бути адресовано лише володільцю персональних даних.

Також необхідно зазначити, що надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України. В той же час статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Проте у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб'єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством (стаття 15 Закону)».

Резюмуючи Мін’юст робить висновок, що: «з огляду на вищевикладене правовідносини щодо відкликання згоди на обробку персональних даних є повністю врегульованими у законодавстві України і відтак немає необхідності у розробці нового нормативно-правового акта у цій сфері, більше того навіть відсутні і правові підстави для його розробки».

Також варто додати, що відповідно до приписів статті 9. Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, відповідно до фундаментальних положень Загальної декларації прав людини, прийнятою і проголошеною резолюцією 217 А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року (стаття 6) кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання
її правосуб'єктності.

Згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (стаття 14 – заборона дискримінації) користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. В свою чергу ідентифікація людини за номером є однією з форм дискримінації і приниження людської гідності, що знайшло своє відображення у засудженні цього факту, в матеріалах Нюрнберзького трибуналу.

Конвенцією про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованою Законом України від 01.01.2014 № 2438-VI «Про ратифікацію Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних стосовно органів нагляду та транскордонних потоків даних», пунктами статті 8 (Додаткові гарантії для суб'єкта даних) визначено, що будь-якій особі надається можливість:

a) з'ясувати   існування   файлу   персональних   даних   для
автоматизованої обробки,  його головні  цілі,  а  також  особу  та
постійне  місце  проживання  чи  головне  місце  роботи контролера
файлу;

b) отримувати через обґрунтовані  періоди  та  без  надмірної
затримки   або   витрат   підтвердження   або  спростування  факту
зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для
автоматизованої обробки,  а також отримувати такі дані в доступній
для розуміння формі;

c) вимагати у відповідних випадках виправлення  або  знищення
таких   даних,   якщо   вони   оброблялися   всупереч   положенням
внутрішнього   законодавства,   що   запроваджують   основоположні
принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції - законність збирання, зберігання і обробки;

d) використовувати    засоби   правового   захисту   в   разі
невиконання передбаченого в пунктах "b" і "c" цієї статті прохання
про   підтвердження   або  у  відповідних  випадках  про  надання,
виправлення або знищення персональних даних.

Відповідно до положень статті 68. Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

    Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», а також фундаментальними засадами ратифікованого міжнародного права, що є невід’ємною частиною українського законодавства, ЗАБОРОНЯЮ (!!!) вашій установі (організації, підприємству) присвоювання мені цифрових ідентифікаторів, а також  подальше збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміну, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізацію, передачу) моїх персональних даних, без моєї згоди і мого добровільного волевиявлення, висловленого виключно у письмовій формі, та

                                                    Вимагаю:

1.           На виконання вимог і положень Закону України «Про захист персональних даних», у встановленому законодавством порядку, знищити мої персональні дані, які на момент отримання Вами даної заяви, знаходяться в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб;

2.           В порядку розгляду даної заяви відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» у встановлений законом строк поінформувати мене письмово про вчинені Вами дії щодо знищення моїх персональних даних, які знаходяться в вашій картотеці (базі даних), про що скласти відповідний Акт про знищення (саме моїх) персональних даних, та завірений належним чином оригінал документу (відповідного Акту), надіслати мені рекомендованим листом на мою вищезазначену домашню адресу, а також в електронному вигляді на мою електронну адресу: e-mail: svf2011@ukr.net

     Зміст даної заяви, публікуватиметься на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com

    14 грудня 2018 року