ЗАПИТ
про надання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» в рамках журналістського розслідування
Я, Сергій Веніамінович
Філіпенко – уповноважений представник
Громадської організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації», яка утворена без статусу юридичної особи згідно до вимог
Закону України
від 22 березня 2012 року №4572-VI «Про громадські об’єднання» (шляхом
подання повідомлення) та яка пройшла відповідну державну реєстрацію в порядку визначеному Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV
«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських
формувань», про що свідчить відповідне Рішення від 09 червня 2020 року
постановлене ПІВДЕННО-СХІДНИМ МІЖРЕГІОНАЛЬНИМ УПРАВЛІННЯМ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.
ДНІПРО) (відомості в РГО за №1508568 від 01.06.2020 року), та за сумісництвом – головний редактор благодійного друкованого
засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації» (Свідоцтво ДП №2303-1041р від 29.03.2021 року,
ідентифікатор медіа – R30-04367 – відповідно
до рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення №1623 від 09.05.2024 Протокол №15), керуючись повною
довірою членів громадського об’єднання, здійснюючи надані мені повноваження, звертаюсь з даним запитом до Вашої поважної
установи в рамках журналістського розслідування, виключно в інтересах всіх членів
нашого громадського об’єднання, задля забезпечення надання всієї всебічної, необхідної, різнопланової правової допомоги,
в судах всіх інстанцій та інших державних та комунальних органах/установах/організаціях,
в рамках вирішення правових і процесуальних питань, які вже виникли та, напевно,
виникатимуть в подальшому, між суб’єктами цивільно-, адміністративно-, кримінально-правових
правовідносин, з огляду на низку виявлених законодавчих
суперечностей, невідповідностей та юридичних фактів невиконання положень чинної
Конституції України (документ: 254к/96-ВР),
що стосується норм самого Основного закону та деяких нормативно-правових актів
України (їх наявності, або відсутності). Адже за інших обставин, явні і виявлені
згодом суперечності і невідповідності в національному законодавстві України, процесуально
підпадатимуть під застосування доктрини заборони використання «плодів отруйного дерева», що на даному етапі
з’ясування і встановлення деталей всіх обставин, потребує деяких ключових уточнень
від фахівців у царині права.
В контексті наведеного вище слід зауважити, що в самій назві
нашої громадської організації «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації» вже закладено концепцію системи поглядів,
розуміння явищ і процесів, та вектор правозахисної діяльності в форматі цілісного,
самостійного суб’єкта публічного права (яким є ГО), та для якого благополуччя і
інтереси кожного окремого члена нашої громадської організації є загальною складовою
концепції благополуччя і інтересів всього громадського об’єднання, в цілому.
Статутом нашої Громадської
організації «Об’єднана правозахисна група «Багнет Нації» визначена виключно чинна
Конституція України (документ: 254к/96-ВР).
Одним з основних напрямків діяльності нашого громадського
об’єднання є, зокрема, виконання положення частини першої статті 36 Конституції України
(документ 254к/96-ВР),
відповідно до якого громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні
партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних
та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної
безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення та захисту прав і свобод
інших людей. А крім того, наше громадське об’єднання завжди чітко дотримується положень
Закону України
від 22 березня 2012 року №4572-VI «Про
громадські об’єднання», а особливо в частині
добровільного об'єднання для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема
економічних, соціальних, культурних,
екологічних, та інших інтересів.
Це цілком і повністю відповідає
висновкам з Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 №13-рп/2000, в якому Суд зауважив, що відповідно до положень частини другої статті 3 Конституції України права і свободи
людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження
і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституція України
гарантує права і свободи людини і громадянина (частина друга статті 22), які не
можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та
інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
проживання, за мовними та іншими ознаками (частина друга статті 24). Права і свободи
є основним елементом правового статусу людини і громадянина. Діставши закріплення
в Конституції України, права і свободи визначають міру можливої поведінки людини
і громадянина, відображають певні межі цих прав і свобод, можливість користуватися
благами для задоволення своїх інтересів.
З метою забезпечення реалізації закріплених
прав і свобод людини і громадянина Конституція України встановлює відповідні правові
гарантії. Зокрема, в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право
кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу – це гарантована Конституцією
України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
Держава в особі відповідних органів визначає
певне коло суб'єктів надання правової допомоги
та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає
підстави визначити, зокрема, такі види суб'єктів надання правової допомоги:
- державні органи України, до компетенції яких
входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці
та соціальної політики України, нотаріат тощо);
- адвокатура України як спеціально уповноважений
недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист
особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах
та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);
- суб'єкти підприємницької діяльності, які надають
правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;
- об'єднання
громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті
36 Конституції України).
Також доречним буде зауважити, що в своєму Рішенні від 13 грудня 2001 року №18-рп/2001
Конституційний суд України робить висновок, що обов'язком правової держави є, зокрема, невтручання як у реалізацію громадянами
права на свободу об'єднання, так і в діяльність самого об'єднання, "за винятком
обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського
порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей"
(частина перша статті 36 Конституції України). Тим самим Конституція України встановила
межі втручання держави в реалізацію права громадян на свободу об'єднання. Пункт
11 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами
визначаються "засади утворення і діяльності... об'єднань громадян". Інші
(що не є найбільш загальними) питання реалізації
права на свободу об'єднання в громадянському суспільстві не підлягають державному
регулюванню і мають вирішуватися на вільний розсуд його членів.
<…> внутрішня організація, взаємовідносини членів
об'єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об'єднань
регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об'єднаннями громадян,
які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності
або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність
об'єднань громадян не допускається.
У разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян,
їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право
на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення
належності питань до внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання
громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином
актів і дій таких об'єднань. (абзаци четвертий, п’ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001).
Конституційний Суд України наголошує, що громадські об’єднання
як інститути громадянського суспільства є природним фундаментом конституційної демократії
у забезпеченні політичного розвитку українського суспільства та держави, сприяють
самореалізації громадян, надають їм можливість самостійно або разом з іншими реалізовувати
та/або захищати свої права, свободи та інтереси, що визначаються та гарантуються
Основним Законом України, а також брати участь у вирішенні суспільно важливих справ
на місцевому чи загальнодержавному рівні (абзац четвертий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України наголошує, що держава має створити
такі законодавчі механізми для діяльності об’єднань громадян, які забезпечуватимуть
вільний розвиток особистості, можливості реалізації нею свого творчого потенціалу
та індивідуальних здібностей у політичній, економічній, соціальній, культурній або
інших сферах суспільного життя. Водночас об’єднання громадян та їх члени у своїй
діяльності зобов’язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, та, зокрема,
пріорітетно її статей 36, 37.
Будь-які обмеження права на свободу об’єднання, у тому
числі покладання на громадян додаткових обов’язків у зв’язку з реалізацією цього
конституційного права, повинні встановлюватися законом (доступним, передбачним і
сформульованим з достатньою точністю), переслідувати одну чи кілька легітимних цілей,
а також повинні бути потрібними у демократичному суспільстві, тобто обумовленими
"нагальною суспільною потребою", відповідати принципу пропорційності (абзаци п’ятий, шостий підпункту 3.1
пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата)
від 6 червня 2019 року №3-р/2019).
Згідно із Рішенням Конституційного Суду України
від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті
немайнові та майнові права як своїх членів,
так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за
таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних
документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися
до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Особливості правового статусу громадських організацій,
що звертаються до суду в інтересах своїх членів аналізувалися Верховним Судом у
постановах від 14 березня 2018 року у справі №815/219/17 і від 31 березня 2021 року
у справі №640/21611/19.
У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновків, що громадські організації є організаційно-правовою
формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх
прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації
у вигляді мети та напрямів її діяльності. Тож, діяльність громадських організацій
не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів),
що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени
об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.
СТОСОВНО СУТІ ДАНОГО ЗАПИТУ
1 грудня 1991 року за результатами Всеукраїнського референдуму
волею Українського народу було проголошено незалежність України та створено Самостійну
українську державу України (скорочено – СУД України). Це історичний факт, що має
юридичне значення та який покладено в преамбулу (основу) чинної Конституції України
(документ: 254к/96-ВР), прийняту
28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України
(див. Рішення КСУ від 14 липня 2021 року
№1-р/2021)
Підкріплюючи зазначене варто зауважити,
що відповідно до положень статті 8 чинної Конституції України
(документ:
254к/96-ВР) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має
найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами
прямої дії.
Закріплення в Основному Законі України принципу верховенства
права, невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини і громадянина, гарантій
їх здійснення та захисту визначає зміст законів, інших нормативно-правових актів,
які повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй (частина друга статті
8). Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України (стаття 19 Конституції України) (речення перше абзацу третього пункту 3 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України у справі від 4 серпня 2000 р. №1222
від 28 жовтня 2009 року №28-рп/2009).
Принцип верховенства Конституції України поширюється
на всю територію України. Конституційний Суд України наголошує, що неухильне додержання
органами державної влади та органами місцевого самоврядування Конституції та законів
України є запорукою стабільності, підтримання громадського миру, злагоди в державі (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини
Рішення Конституційного Суду України у справі від 20 березня 2014 року №3-рп/2014).
Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми
застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами
можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України
та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить
Конституції України (абзац другий підпункту
2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі
від 8 вересня 2016 року №6-рп/2016).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов’язок
органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при
здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом
її поділу.
Здійснення державної влади на засадах її функціонального поділу на законодавчу,
виконавчу та судову завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань
і противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації державної
влади та узурпації виключного права народу визначати і змінювати конституційний
лад в Україні (абзаци перший, другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України (Велика палата) у справі від 20 червня 2019 року №6-р/2019).
Водночас стаття 34 Конституції України гарантує
кожному громадянину України право вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб
– на свій вибір.
Закон України від
13 січня 2011 року №2939-VI «Про
доступ до публічної інформації» (далі – Закон №2939) визначає порядок здійснення
та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні
суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації,
що становить суспільний інтерес.
Відповідно
до положень пункту 6 частини першої статті 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації
гарантується юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до
публічної інформації.
Відповідно
до положень статті 4 Закону №2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону
здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних
повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації,
що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно
від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з положеннями статті 5 Закону №2939 доступ до публічної
інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною сьомою
статті 6 цього Закону встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а
не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення
надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з положеннями статті 21 Закону «Про доступ до публічної
інформації», інформація на запит надається
безкоштовно. При наданні особі інформації
про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до положень частини 2 статті 22 даного закону відповідь розпорядника
інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних
джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні
інформації.
Також Верховний Суд в своїй Постанові
від 16 березня 2023 року (справа №380/15492/21) дійшов висновку, що Закон №2939 не містить переліку способів ознайомлення
запитувача із запитуваною інформацією, який звернувся у порядку доступу до публічної
інформації. З огляду на частину другу статті 34 Конституції України, частину другу
статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» ніхто
не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків,
передбачених законом, а отже, спосіб ознайомлення визначає запитувач інформації.
Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, яка містить відмову або
відстрочку розгляду запиту. Для таких випадків законом передбачена обов`язкова письмова
форма (частини п`ята, шоста статті 22 Закону №2939-VI) (пункт 10.1 постанови Пленуму
Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику
застосування законодавства адміністративними судами законодавства про доступ до
публічної інформації» (далі – постанова Пленуму ВАСУ №10).
Публічна інформація у формі відкритих даних – це публічна
інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами,
вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники
інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит,
оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих
даних та на своїх веб-сайтах (частина перша статті 10-1 Закону №2939-VI).
Відповідно до пункту 11.2 Постанови Пленуму ВАСУ №10: «Аналіз
частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону №2657-XII
свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів,
які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну
форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний
тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій
формі повинна бути задоволена».
Відповідно до Конвенції
Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами
Законом України «Про ратифікацію Конвенції
Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX
(далі – Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань
щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою,
на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів,
що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).
Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання
запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї
статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним
органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має
у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений
опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника
до компетентного державного органу.
Пояснювальний звіт до Конвенції Ради Європи про доступ
до офіційних документів від 18 червня 2009 року деталізує вказане у пункті 47, у
пункті 2 якого зазначено, що запит на доступ до офіційного документа має розглядатися
будь-яким державним органом, який має відповідний документ. Це означає, зокрема,
що документ, який було створено в декількох примірниках, що перебувають у розпорядженні
різних органів, може бути запитано в будь-якого такого органу. Якщо державний орган
не має документа або якщо він не уповноважений розглядати запит, цей орган згідно
з пунктом 2 має за можливості передати запит до компетентного державного органу.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №2939-VI
розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом
або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний
направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання
запиту належним розпорядником.
Приписи статті 3 Закону №2939-VI встановлюють гарантії
права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема
максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт
3 вказаної статті).
Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний
орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний
офіційний документ.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено
форми доступу до офіційних документів: «У
разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися
з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній
формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим».
Отже, розпорядник
повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно
співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу
(в аспекті порушеного питання).
Вказане також підтверджується і правовою позицією, відповідно
до якої Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року в справі №813/3059/16,
посилаючись на вказані принципи, які містяться в статті 2 КАС України, задовольнив
позов про надання публічної інформації на запит.
Подібні вимоги щодо дій розпорядника містяться і в згаданій
вище постанові Пленуму ВАСУ №10, у якій у пункті 3.4 зазначено, що розпорядник інформації повинен розглянути запит
з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості.
Тобто йдеться
про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до
виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки,
здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).
Отже, розпорядник
інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати
формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу,
наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої
статтею 10-1 Закону №2939-VI.
Беручи до
уваги також Декларацію Комітету Міністрів Ради Європи щодо свободи висловлювань
та інформації, прийняту 29 квітня 1982 року, а також рекомендації Комітету Міністрів
державам-членам №R(81)19 про доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні
державних органів, №R(91)10 про передачу третім особам персональних даних, що знаходяться
в розпорядженні державних органів, №R(97)18 про захист персональних даних, що збираються
і обробляються в статистичних цілях, №R(2000)13 про європейську політику щодо доступу
до архівів та Rec(2002)2 про доступ до офіційних документів, наголошуємо про неприпустимість
порушення законодавства стосовно права на отримання публічної інформації.
Крім того
слід зауважити, що здійснення права доступу до офіційних документів відповідно до
ратифікованої 20.05.2020 року Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів надає суспільству джерело інформації, допомагає
громадськості формувати думку про стан суспільства та про державні органи, сприяє
єдності, результативності, ефективності та підзвітності державних органів, допомагаючи
тим самим підтвердженню їх легітимності.
Саме тому всі офіційні документи
є в принципі відкритими і відтак у доступі до них може бути відмовлено лише у зв’язку
із захистом інших прав і законних інтересів.
Отже, будучи суб’єктом надання
правової допомоги, для здійснення захисту прав і свобод всіх членів нашого громадського
об’єднання у задоволенні економічних та інших інтересів, та подальшого захисту цих
прав і свобод шляхом надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших
державних органах в порядку норми частини першої статті 59 Конституції України,
а також будучи природним фундаментом конституційної
демократії у забезпеченні політичного розвитку українського суспільства та держави,
для реалізації визначених завдань і досягнення поставлених цілей щодо здійснення
кваліфікованого представництва, і в першу чергу свого членства, керуючись положеннями Конституції України (документ: 254к/96-ВР),
висновками з рішень Конституційного Суду України, наведеними міжнародними договорами,
положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України
«Про інформацію», висловлюючи свою повагу і шанобливе ставлення, звертаюсь до Верховної Ради України
і,
ЦИТУЮЧИ
НОРМИ ПРЯМОЇ ДІЇ ЧИННОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЗАПИТУЮ:
1. Нормою прямої дії
пункту 3 частини другої статті 92 чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ
одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів.
На виконання
норм прямої дії пункту 3 частини 2 статті 92 Конституції України ПРОШУ:
А) Надати
достовірну інформацію стосовно юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України закону України «Про встановлення одиниць ваги, міри і часу», який
відповідає змісту чинної Конституції України;
Б) Надати
достовірну інформацію стосовно юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України закону України «Про порядок встановлення державних стандартів», який
відповідає змісту чинної Конституції України;
В) Надати достовірну інформацію
стосовно юридичного факту, чи вносилися відповідні проекти законів України «Про
встановлення одиниць ваги, міри і часу» та «Про порядок встановлення державних стандартів»
до парламенту – Верховної Ради України.
2. Нормою прямої дії
частини першої статті 99 чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) встановлено, що грошовою
одиницею України є гривня. Водночас нормою прямої дії пунктом 1 частини другої статті
92 чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) визначено, що ВИКЛЮЧНО
ЗАКОНАМИ України ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ, зокрема, статус національної валюти, а також статус
іноземних валют на території України.
На виконання
норм прямої дії пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України ПРОШУ:
А) Надати
достовірну інформацію стосовно юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України закону України «Про засади створення і функціонування фінансового,
грошового, кредитного та інвестиційного ринків», який відповідає змісту чинної Конституції
України;
Б) Надати
достовірну інформацію стосовно юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України закону України «Про статус національної валюти», який відповідає змісту
чинної Конституції України;
В) Надати
достовірну інформацію стосовно юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною
Радою України закону України «Про статус іноземних валют на території України»,
який відповідає змісту чинної Конституції України;
Г) Надати достовірну інформацію
стосовно юридичного факту того, чи вносилися відповідні проекти законів України
«Про засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного
ринків», «Про статус національної валюти» та «Про статус іноземних валют на території
України» до парламенту – Верховної Ради України.
3. Нормою прямої дії
пункту 12 частини першої статті 92 чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України ВИЗНАЧАЮТЬСЯ,
зокрема, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи
державної служби, організації державної статистики та інформатики.
На виконання положень
пункту 12 частини 1 статті 92 Конституції України ПРОШУ:
А) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про організацію і діяльність органів виконавчої влади», який відповідає змісту чинної
Конституції України;
Б) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про основи державної служби», який відповідає змісту чинної Конституції України;
В) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про організацію державної статистики та інформатики», який відповідає змісту чинної
Конституції України;
Г) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про організацію і діяльність Кабінету Міністрів України», який відповідає змісту чинної
Конституції України;
Д) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту того, чи вносилися відповідні проекти законів України «Про організацію
і діяльність органів виконавчої влади», «Про основи державної служби», «Про організацію державної статистики та інформатики» та «Про організацію і діяльність
Кабінету Міністрів України» до парламенту – Верховної Ради України.
4. Нормою прямої дії
пункту 21 частини першої статті 92 чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України ВИЗНАЧАЮТЬСЯ,
зокрема, організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус
народних депутатів України.
На виконання положень
пункту 21 частини 1 статті 92 Конституції України ПРОШУ:
А) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України», який відповідає змісту чинної
Конституції України;
Б) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про статус народних депутатів України», який відповідає змісту чинної Конституції України;
В) Надати достовірну інформацію
стосовно юридичного факту того, чи вносилися відповідні проекти законів України
«Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» та «Про статус народних
депутатів України» до парламенту – Верховної Ради України.
5. Нормою прямої дії
пункту 22 частини першої статті 92 чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) закріплено, що ВИКЛЮЧНО ЗАКОНАМИ України ВИЗНАЧАЮТЬСЯ,
зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
На виконання положень
пункту 22 частини 1 статті 92 чинної Конституції України ПРОШУ:
А) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про засади цивільно-правової відповідальності», який відповідає змісту чинної Конституції України;
Б) Надати достовірну інформацію стосовно
юридичного факту прийняття (або неприйняття) Верховною Радою України закону України
«Про діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями,
та відповідальність за них», який відповідає змісту чинної Конституції України;
В) Надати достовірну інформацію
стосовно юридичного факту того, чи вносилися відповідні проекти законів України
«Про засади цивільно-правової відповідальності» та «Про діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними
правопорушеннями, та відповідальність за них» до парламенту – Верховної Ради України.
6. Відповідь на даний
Запит прошу надати у повному обсязі у хронологічній послідовності відповідно до
викладених вище аргументів і контексту симбіозу вступної, описово-мотивувальної
та прохальної частин цього Запиту, та надіслати у письмовому (паперовому) вигляді
на зазначену адресу уповноваженого представника ГО «ОПГ «Багнет Нації», Головному
редактору друкованого засобу масової інформації (газети) «Багнет Нації», а саме:
49055, місто Дніпро, Сергію Веніаміновичу Філіпенку, а також в електронному вигляді
на електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net), задля громадського
контролю щодо додержання положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної
інформації» відповідальними службовими/посадовими особами, відповідного органу.
У випадку, якщо з якихось (незрозумілих) причин виявиться неможливим надати
змістовну відповідь на даний запит, – просимо
письмово вказати вагому, об’єктивну причину відмови у наданні відповідної інформації,
та перенаправити (переадресувати) запит відповідно до вимог частини третьої статті
22 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», до належного розпорядника відповідної публічної інформації.
Зміст запиту і відповіді на запит, будуть опубліковані на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com
Газету «Багнет Нації»
зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ
«Багнет Нації» відзначили першим випуском власної газети
Збираємо кошти на перший тираж
газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний»
випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації»,
як додаток до запиту, заяви, клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків
газети "Багнет Нації" - оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет
Нації»
«Картахенський протокол про
біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет
Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською –
восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням
суду – одинадцятий випуск газети «Багнет Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… -
тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню
(газеті) «Багнет Нації» півтора роки – п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА
КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ –
сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! -
вісімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
Людина є скарбом Природи… -
дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… -
двадцятий випуск газети «Багнет Нації» (з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра
– двадцять перший випуск газети «Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки
(початок) – двадцять другий випуск газети «Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави –
двадцять третій випуск газети «Багнет Нації»
Забороняємо медичні експерименти
над Людиною – двадцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Перша редакція чинної Конституції
України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет Нації»
Конвенція про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети
«Багнет Нації»
«Суд знає закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»
ЗАХИСТИ СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій
випуск газети «Багнет Нації»
ТВОЄ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ – тридцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Право на свободу та особисту недоторканність – тридцять шостий випуск
газети «Багнет Нації»
Умови та Правила не є складовою кредитного договору – тридцять восьмий
випуск газети «Багнет Нації»
ПОДАТКОВА ПОВИННА БУТИ ЗАКОННОЮ, А НЕ ПРОСТО БУТИ – сороковий випуск газети
«Багнет Нації»
ТЦК та СП від МІНОБОРОНИ - «ПЛОДИ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА»? – сорок перший випуск
газети «Багнет Нації»
Відвід судді: закон, практика та поради – сорок четвертий випуск газети
«Багнет Нації»
А ПРОКУРОРИ ХТО? – сорок сьомий випуск газети «Багнет Нації»
А чи законний «Законодавець»? – сорок дев’ятий випуск газети «Багнет Нації»
ПОСАДА ПРЕЗИДЕНТА – «МАЄМО ТЕ, ЩО МАЄМО» - п’ятдесятий випуск газети
«Багнет Нації»
ТЦК і суб’єктність – речі несумісні
– п’ятдесят перший випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета
Багнет Нації - Google Drive
Авторський проект Сергія
Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість
Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції -
УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права -
юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4
(замість держслужбовців - біометрики, апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ -
якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ –
ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили
НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО –
ПРИВАТНЕ!)
А чи законний
«Законодавець»? ч.1
А чи законний
«Законодавець»? ч.2
А чи законний
«Законодавець»? ч.3
ПОСАДА ПРЕЗИДЕНТА – «МАЄМО ТЕ, ЩО МАЄМО»
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 5168 7456 7204
3954 на
ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар