Зміни до Конституції у 2014 році прийняті з прямим зовнішнім втручанням Європи у внутрішні справи України – позов до суду

21 лютого 2014 року було прийнято Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” з суттєвим порушенням процедури прийняття та з прямим зовнішнім втручанням у внутрішні справи України:

1.Федеральним міністром закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр

2.Міністром закордонних справ Республіки Польща Радослав Сікорський

3.Керівником департаменту континентальної Європи Міністерства закордонних справ Французької Республіки Ерік Фурн’є.

- що прямо заборонено положеннями Декларації про недопустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності та суверенітету прийнятої 21 грудня 1965 року Резолюцією 2131 на 20-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Наслідки — повне зруйнування правоохоронної системи, створення “липових” органів і т. д.

Позов вже подано — приєднуйтесь.

Представник ГО «Багнет Нації» Андрій Карпович

                                                                До Верховного Суду України

                                                                позивач:

                                                                Андрій Петрович Карпович

                                                              50076 Дніпропетровська область

                                                                м.Кривий Ріг

                                                                e-mail: zimbabve1996@gmail.com

                                                                 відповідач :

                                                              ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

                                                               01008 м.Київ,вул.Банкова 6-8

                           (адреса для листування громадянам

                           01008 м.Київ,вул.Грушевського 5)

                              тел.(044)255-42-46, факс(044)255-33-22

                                                                 Код ЄДРПОУ відсутній

                           наявна електронна адреса:

                                                                 e-mail: pres-sl@rada.gov.ua

                                  

                                                         вартість позову не визначається

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  ПОЗОВ

   (Про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень Верховної Ради України під час прийняття нормативно - правового акта з назвою Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України»( Документ 742-VII, чинний, поточна редакція — Прийняття від 21.02.2014) ,та зобов’язання вчинити суб’єкт владних повноважень Верховну Раду України дії ,які полягають у здійсненні подання до Конституційного Суду України щодо визнання Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року таким , що не відповідає Конституції України)

                           Нормативно – Правовий акт, що оскаржується:

  Акт Верховної Ради України - Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України»( Документ 742-VII, чинний, поточна редакція — Прийняття від 21.02.2014).

 Положеннями ч.4,ст.22,параграфу 2 КАС закріплено , що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

  Актами Верховної Ради України є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви , що закріплено положеннями ч.2,ст.46 Закону України “Про регламент Верховної Ради України “ , тому справу має розглядати саме Верховний Суд як суд першої інстанції.

    21 лютого 2014 року Верховною Радою України , було прийнято акт вищої юридичної сили -Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України»( Документ 742-VII, чинний, поточна редакція — Прийняття від 21.02.2014).

 Я вважаю , що адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень Верховної Ради України під час прийняття нормативно - правового акта з назвою Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України»( Документ 742-VII, чинний, поточна редакція — Прийняття від 21.02.2014) ,та зобов’язання суб’єкта владних повноважень Верховну Раду України вчинити дії ,які полягають у здійсненні подання до Конституційного Суду України щодо визнання Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року таким , що не відповідає Конституції України — має бути задоволений в повному обсязі з наступних підстав.

  Положеннями ч.1,ст.77 КАС закріплено , що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

  Наступним викладаю обґрунтовані доводи ,обставини та факти протиправної бездіяльності вчиненої під час прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”(архівна копія в додатках).

  Положеннями ст.6 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено:

- Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

- Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;

  Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України , що закріплено положеннями ст.75 Конституції України (254к/96-ВР) .

   До повноважень Верховної Ради України належить внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції , що закріплено положеннями п.1,ст.85 Конституції України (254к/96-ВР).

 Положеннями розділу XIII ст.159 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено ,що законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам ст.ст.157,158 цієї Конституції.

 Окрім Конституції України (254к/96-ВР)  порядок і послідовність дій щодо прийняття Законів якими вносяться зміни до Конституції України (254к/96-ВР) , закріплено положеннями Закону України “Про регламент Верховної Ради України”.

 Правові засади роботи Верховної Ради України закріплено положеннями ст.1 Закону України “Про регламент Верховної Ради України”:

 -  ч. 1. Порядок роботи Верховної Ради України (далі - Верховна Рада), її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді встановлюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України (далі - Регламент) та законами України "Про комітети Верховної Ради України", "Про статус народного депутата України", про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України.

{Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2600-VI від 08.10.2010, № 5474-VI від 06.11.2012}

- ч. 2. Регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

 Процедура (Академічний тлумачний словник Української мови) - Офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення чого-небудь, ряд яких-небудь дій, хід виконання чого-небудь.

  В даній позовній заяві оскаржується саме протиправна бездіяльність (невиконання певних дій) , а не конституційність прийняття Закону України Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України».

  Положеннями ч.1,ст.149 Закону України “Про регламент Верховної Ради України” закріплено , що  попереднє схвалення, прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України здійснюється з урахуванням вимог ст.155, ч.1 ст.156, ч.2 ст.158, ст.159 Конституції України, ч.10 ст.147 цього Регламенту.

  Положеннями ч.10 ,ст.147 Закону України “Про регламент Верховної Ради України” закріплено , що висновок Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України є обов'язковим для розгляду Верховною Радою.

  З метою з’ясування наявності висновку Конституційного Суду України щодо прийняття проекту  Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” було подано запит (копія в додатках) , з відповіді на який (копія в додатках) вбачається , що Конституційним Судом України ніколи не виносилось висновків щодо відповідності проекту  Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”  до положень Конституції України (254к/96-ВР).

  Вагомим юридично обґрунтованим доказом навмисного вчинення протиправних дій направлених на свідоме порушення процедури прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”  є також наступне.

   На початку ранкового пленарного засідання, яке відбулось о 10 годині 21.02.2014 року (роздруківка стенограми в додатках, необхідне виділено) , діючий станом на 21.02.2014 року голова Верховної Ради України РИБАК В.В. наголосив:

  “Верховній Раді сьогодні необхідно прийняти низку законів, у першу чергу закон про повернення до Конституції 2004 року. Перший закон, який нам треба прийняти – повернутися до Конституції 2004 року. (Оплески) Це перше питання. І сьогодні ми повинні прийняти цей закон.”

  Тобто Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”, як вбачається зі стенограми, планувалось прийняти протягом дня 21.02.2014 року.

  Це також підтверджується виступами наступних народних депутатів України яким надали слово після того як головуючий на пленарному засіданні РИБАК В.В. заявив про прийняття даного Закону.

   О 10 год. 13 хв. 10 сек. коли надали слово ТЯГНИБОКУ О., фракція Всеукраїнське об'єднання "Свобода" , він з трибуни заявив:

 “Що стосується ухвалення конституційної реформи, то треба негайно, сьогодні, найпізніше – завтра поставити питання на голосування про повернення Конституції 2004 року і приступити до конституційної реформи, яка в Україні має відбутися буквально найближчим часом. Мають бути оголошені дострокові вибори Президента якнайшвидше”.

  О 10 год. 15 хв. 25 сек. народний депутат України ЯЦЕНЮК А.П. з трибуни заявив:

 “Друге, що стосується того порядку денного, про який ви заявили (мав на увазі головуючого), негайне повернення до Конституції 2004 року.”

   О 10 год. 17 хв. 35 сек. коли слово надали СИМОНЕНКО П.М.  (фракція Компартії) він з трибуни заявив :

  “Фракція пропонує, враховуючи те, що ми ознайомилися з проектом угоди про врегулювання кризи в Україні, ми пропонуємо розглядати всі ті проекти, які мають відношення до вирішення цієї проблеми, після підписання угоди. (Шум у залі)І розглянути вже конкретні за змістом проекти законів, які будуть як угода між певними політичними силами: Президентом і представниками Європи, - будуть запропоновані Верховній Раді.

Тому фракція Компартії якраз пропонує діяти в межах тієї угоди, яка буде підписана, як повідомляють засоби масової інформації, о 12 годині сьогодні. Дякую.”

  Відразу  звертаю увагу на те , що, СИМОНЕНКО П.М. замість того щоб запропонувати прийняти Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” у відповідності до положень Конституції України (254к/96-ВР)та Закону України “Про регламент Верховної Ради України” ,відразу запропонував внести зміни у відповідності до Угоди про подолання кризи в Україні яка буде підписана о 12 год. 00 хв .

   О 10 год. 57хв. 36 сек. ЯЦЕНЮК А.П. заявив з трибуни:

 “ Потрібно тут, у парламентській залі, зараз сісти і протягом години написати Закон про відновлення Конституції 2004 року і негайно його проголосувати.

 Для того, щоб ми це швидко зробили, до голови парламенту звертаємося, викличте сюди міністра юстиції, щоб ми швидко підготували узгоджений проект, голосування і негайне підписання.

   Тому пропозиція: із зали парламентської ніхто не розходиться, протягом години ми робимо проект Закону, в залі, тут. І будемо за нього тут голосувати. Тобто годину знаходимося у залі, але готуємо законопроект. Так приймається чи ні?(Шум у залі)Добре!”

   Відразу після промови ЯЦЕНЮКА А.П. , головуючий оголосив перерву для написання проекту Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”.

    З вищевикладеного виходить що, після заяви голови ВРУ РИБАКА В.В. , ініціативу про неконституційне внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) було підтримано народними депутатами України ЯЦЕНЮКОМ А.П. , ТЯГНИБОКОМ О. і СИМОНЕНКО П. і протягом години було написано законопроект Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”.

   Після перерви головуючий на пленарному засідання РИБАК В.В.

 заявив — що,  підписана Угода про врегулювання кризи в Україні.

 О 16 год 37 хв 21 сек ТЯГНИБОК О. з трибуни заявив:

  “Отже, я навіть пропоную без обговорення для того, щоби виконати ще одне положення тої угоди, яка була щойно підписана, в якій сказано, що протягом 48 годин після підписання буде прийнято, підписано і оприлюднено спеціальний закон, який відновить дію Конституції 2004 року. Отже, є проект Закону України про відновлення дії окремих положень Конституції України. І пропоную без обговорення якнайшвидше поставити його на голосування і поставити крапку в тій так званій "конституційній епопеї четвертого року". Дякую.(Оплески)”

  О 16 год. 41 хв. 11 сек. ЯЦЕНЮК А.П. з трибуни заявив:

   “Шановні народні депутати України, які після голосування за відновлення Конституції 2004 року, на кінець-то, дійсно, стануть людьми, які представляють волю і інтереси українського народу. Є пропозиція: менше говорити, а більше робити. Нам зараз необхідно терміново внести на розгляд Верховної Ради України погоджений Закон про відновлення Конституції 2004 року і поставити крапку в ганебній історії, про українських диктаторів з назвою "Президент".” (Оплески)

  О 16 год. 43 хв. 28 сек. головуючий РИБАК В.В. за пропозицією ЯЦЕНЮКА А.П. з порушенням процедури прийняття ,виніс на голосування розгляд проекту закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” за який проголосувало -ЗА — 361 народний депутат України .

  Відразу після голосування ,о 16 год. 50 хв. 18 сек. ЯЦЕНЮК А.П.з трибуни вніс ще одну пропозицію,  про розгляд законопроекту по процедурі ad hoc (скорочена процедура), без рішення комітету, за основу і в цілому. “Це дуже важливо. Процедурно у нас повинно бути все, як книжка пише. Ми діємо тільки по закону.”

  По якому саме Закону дозволено вносити зміни до Конституції України (254к/96-ВР), всупереч чинного законодавства , це має пояснити відповідач по справі.

  Головуючим  РИБАК В.В. було поставлено на голосування згідно пропозиції ЯЦЕНЮКА А.П. проект Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” по скороченій процедурі і о 16 год. 51 хв. 59 сек. проголосували -ЗА — 386 народних депутатів України. Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” було прийнято.

 Зі змісту стенограми пленарного засідання яке відбулось 21.02.2014 року вбачається ,що, Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” , було прийнято в період часу з 10 год. 57хв. 36 сек. до  16 год. 51 хв. 59 сек. 21.02.2014 року — протягом п’яти годин , на виконання Угоди про подолання кризи в Україні , всупереч вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України “Про регламент Верховної Ради України”.

  Після голосування і прийняття Верховною Радою України Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” , в самому законі ставиться дата його прийняття — 21.02.2014 року і зазначається прізвище голови Верховної Ради України який повинен підписувати закон перед направленням на підпис Президенту України. Підпис Законів головою Верховної Ради України перед направленням на підпис Президенту України ,що закріплено положеннями ст.94 Конституції України (254к/96-ВР) та ч.4, ст.130 Закону України “Про регламент Верховної Ради України”.

Відразу зазначаю , що станом на 21.02.2014 року головою Верховної Ради України був РИБАК В.В. Це підтверджується стенограмою пленарного засідання 21.02.2014 року.

Наступного дня 22.02.2014 року о 10 год. ранкове пленарне засідання розпочав заступник голови Верховної Ради України КОШУЛИНСЬКИЙ Р.В.(роздруківка стенограми пленарного засідання в додатках)

О 10 год. 04 хв. 18 сек. головуючий КОШУЛИНСЬКИЙ Р.В.повідомив:  “Шановні народні депутати, інформую вас про те, що Закон України "Про повернення до Конституції 2004 року" сьогодні направлено до Адміністрації Президента України. Направлено. Сьогодні. Щойно.”

Тобто прийнятий 21.02.2014 року Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” вже було підписано головою ВРУ.

Постанову про відкликання РИБАКА В.В. з посади голови Верховної Ради України було прийнято о 12 год. 29хв. 11 сек. 22.02.2014 року , що підтверджується стенограмою пленарного засідання від 22 лютого 2014 року — роздруківка з офіційного сайту в додатках).

Так як Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” було прийнято 21.02.2014 року , а на початку ранкового пленарного засідання головуючий КОШУЛИНСЬКИЙ Р.В. 10 год. 04 хв. 18 сек.  повідомив , що, даний закон вже відправлено до Президента України на підпис, то відповідно даний закон України повинен був підписувати саме діючий голова ВРУ РИБАК В.В. якого було відкликано з посади тільки о 12 год. 29хв. 11 сек. 22.02.2014 року.

ТУРЧИНОВА О.В. було обрано головою Верховної Ради України лише о 12год. 34 год. 54 сек. 22.02.2014 року і на момент подання Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” (який було подано до початку ранкового пленарного засідання 22.02.2014 року) на підпис Президенту України, ТУРЧИНОВ О.В. був народним депутатом України, а не головою ВРУ .

 Як вбачається з архівної копії Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” ( в додатках) , підписував даний Закон України саме ТУРЧИНОВ О.В. як голова ВРУ .

  Звертаю увагу на саму постанову Верховної Ради України “Про відкликання Рибака В.В. з посади Голови Верховної Ради України” (архівна копія в додатках).

О 12 год. 29 хв. 11 сек. 22.02.2014 року відбулось голосування за відкликання РИБАКА В.В. з посади голови Верховної Ради України. За декілька хвилин до цього , головуючий на пленарному засіданні КОШУЛИНСЬКИЙ Р.В. заявив з трибуни:

 ”Шановні народні депутати!Переходимо до кадрових питань. Відповідно до статті 88 Конституції України (254к/96-ВР) та частини 4 статті 77 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" ставлю на голосування питання про відкликання Голови Верховної Ради Володимира Васильовича Рибака у зв’язку з поданою заявою. Прошу народних депутатів голосувати, прошу включити систему "Рада".”

 До Верховної Ради України було подано запит з вимогою надати архівну копію заяви РИБАКА В.В. про відкликання з посади голови ВРУ , з відповіді на який вбачається , що заява РИБАКА В.В. ніколи до Верховної Ради України не надходила і не розглядалась (копія відповіді в додатках) .

Вище по тексту зазначено , що Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” було направлено на підпис Президенту України, ще до початку ранкового пленарного засідання, яке почалось о 10 год. 22.02.2014 року.

  Після перерви в пленарному засіданні ,о 16 год. 00 хв. Верховна Рада України продовжила роботу і головуючий ТУРЧИНОВ О.В. заявив:

“ За вашим дорученням я хочу оголосити текст цієї постанови. Постанова Верховної Ради України "Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України".

 - Враховуючи, що Президент України Віктор Янукович самоусунувся від виконання конституційних повноважень, що загрожує керованості держави, територіальній цілісності і суверенітету України, масовому порушенню прав і свобод громадян, виходячи з обставин крайньої необхідності, Верховна Рада України, виражаючи суверенну волю українського народу, постановляє:

  Перше. Встановити, що Президент України Віктор Янукович в неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень, та є таким, що, не виконує свої обов'язки.

  Друге. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 85 Конституції України призначити позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року.

  Третє. Ця постанова набуває чинності з моменту її прийняття".

Шановні колеги, є необхідність обговорити цю постанову чи зразу будемо голосувати?(Шум у залі)Зразу будемо голосувати.

  Я прошу, шановні колеги, проголосувати Постанову (4193) "Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України". Прошу включити систему "Рада".

  О 17 год. 11 хв. 58 сек. відбулось голосування під час якого 328 народних депутатів України проголосувало — ЗА — постанову “Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України” (Документ 757-VII,чинний, поточна редакція —Прийняття від 22.02.2014).

  Тобто, ЯНУКОВИЧА В.Ф. було усунуто з посади Президента України о 17 год. 11 хв. 55 сек. 22.02.2014 року.

  Після того як Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” було відправлено до адміністрації Президента України (до 10 ранку) до 17 год. 11 хв. 55 сек. 22.02.2014 року Президентом України був ЯНУКОВИЧ В.Ф. і саме він повинен був підписувати Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” як Президент України.

  В разі відсутності Президента України , з  моменту прийняття Конституції України (254к/96-ВР) в 1996 році , виконання  обов’язків Президента України покладалось на Прем’єр- Міністра України .

 13 грудня 2012 року Указом Президента України ЯНУКОВИЧА В.Ф. № 696/2012, на посаду Прем’єр-міністра України було призначено АЗАРОВА М.Я. Повноваження  Прем’єр-міністра України АЗАРОВ М.Я. склав 28 січня 2014 року на підставі Указу Президента України ЯНУКОВИЧА В.Ф. № 52/2014.

  Але зі змісту ч.3 Указу Президента України № 52/2014 (роздруківка в додатках)вбачається , що Кабінету Міністрів України було доручено продовжувати виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України і відповідно Прем’єр-міністром України до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України був АЗАРОВ М.Я.

  Новий уряд було сформовано тільки 27.02.2014 року постановою Верховної Ради України “Про формування складу Кабінету Міністрів України”(роздруківка в додатках)

  Призначення нового Прем’єр — міністра України теж відбулось 27.02.2014 року , постановою Верховної Ради України “Про призначення Яценюка А.П. Прем’єр-міністром України” (роздруківка в додатках)

  Тому підписувати Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” повинен був в разі відсутності Президента України , діючий до 27.02.2014 року  Прем’єр-міністр України АЗАРОВ М.Я.

 Відповідно до ч. 5 ст. 94 Конституції України закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

 Тобто, зміни до статті 112 Конституції України (254к/96-ВР) стосовно покладення виконання обов’язків Президента України  , не на  Прем’єр — міністра України, набували чинності лише після підпису Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”  Прем’єр — міністром України (в разі відсутності Президента України) і публікації в офіційних джерелах.

 Офіційне опублікування Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” відбулось 01.03.2014 року в Голосі України , 11.03.2014 року в Офіційному віснику України , 14.03.2014 року в Відомостях Верховної Ради України.

 Тому навіть якщо уявити , що зміни в Конституцію України (254к/96-ВР) були внесені  законно, то покладення виконання обов’язків Президента України на голову Верховної ради України мало відбутись не раніше 01.03.2014 року.

 Натомість головуючий на пленарному засіданні 23.02.2014 року ТУРЧИНОВ О.В. , усвідомлюючи , що Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” прийнято в неконституційний спосіб ,та що даний закон не набув чинності , з метою захопити найвищу керівну посаду у виконавчій гілці влади — посаду Президента України — опираючись на прийнятий всупереч Конституції і Законам України- Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”, безпідставно-незаконно (без підпису уповноваженої особи) , виніс на порядок денний питання про покладення обов’язків Президента України на голову Верховної Ради України (тобто на себе).

  В своєму виступі з трибуни Верховної Ради України головуючий ТУРЧИНОВ А.В. заявив наступне (витяг зі стенограми пленарного засідання):

 -”сьогодні, в нас, на превеликий жаль, вакуум в державі, вакуум у відсутності перших посадових осіб, які не можуть підписати жодний закон. У нас жодний закон, який ми зараз ухвалюємо, не має практично юридичної сили. В нас немає Президента, який це підписує. У нас жодний закон зараз не працює, щоб ми зараз з вами не ухвалювали. Ось яка у нас є проблема. Тому пропонується зараз, пропонується покласти на Голову Верховної Ради України обов'язки Президента України.”

  Тобто, ТУРЧИНОВ О.В. сам визнав , що жоден закон в тому числі Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”  не має юридичної сили.

  Але замість того щоб відправити на підпис Прем’єр — міністру АЗАРОВУ М.Я. як виконуючому обов’язки Президента України (згідно статті 112 Конституції України до незаконних змін) Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” , голова Верховної Ради України ТУРЧИНОВ О.В. пішов явно неконституційним шляхом , і виніс на обговорення та  прийняття відразу після обговорення постанову Верховної Ради України “Про покладення на голову Верховної Ради України виконання обов’язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України” .

  23.02.2014 року Верховна Рада України о 12 год. 36 хв. 42 сек. проголосувала за постанову Верховної Ради України “Про покладення на голову Верховної Ради України виконання обов’язків Президента України”(архівна копія постанови в додатках) . Це підтверджується стенограмою пленарного засідання від 23.02.2014 року .

 Вищевикладене є беззаперечним , юридично обґрунтованим доказом того , що під час прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” в період часу з 21 лютого 2014 року по 23 лютого 2014 року народними депутатами України навмисно вчинялась протиправна бездіяльність яка полягає в навмисному невиконанні положень ст.ст.6,75,п.1,ст.85,159 Конституції України (254к/96-ВР) та положень  п.п. 1,ст.1 ,ч.10 ст.147,ч.1,ст.149 Закону України “Про регламент Верховної Ради України”.

  Наступним розглянемо саму Угоду про подолання кризи в Україні , на виконання якої ,шляхом прийняття в неконституційний спосіб Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року , було внесено неконституційні зміни до Конституції України(254к/96-ВР).

 Положеннями ст.91 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено — Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

  Окрім Конституції України (254к/96-ВР) інші види актів Верховної ради України визначено ч.2, ст.46 Закону України “Про регламент Верховної Ради України” - Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

  Актами Президента України у відповідності до ч.3, ст.106 Конституції України (254к/96-ВР) є — Укази і розпорядження.

 Нормативно — правовий акт який називається — Угода -  відсутній  в актах Верховної Ради України і Президента України.

 Конституція України(254к/96-ВР) є основним законом України який має найвищу юридичну силу.

  Нормативно правовими актам , які мають юридичну силу вищу ніж Конституція України(254к/96-ВР) є чинні Міжнародні договори які ратифіковані Україною і є частиною національного законодавства України.

 Про те , що Міжнародні договори які ратифіковані Україною мають юридичну силу вищу ніж Конституція України (254к/96-ВР) , свідчить наступне.

 Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом,

мають вищу юридичну силу  по відношенню до будь -яких законодавчих актів Верховної Ради України,Верховної Ради Республіки Крим,

нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів  України,

вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади  Республіки

Крим,  підзаконних  актів  міністерств  і  відомств   України   та

Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів.

 Народним волевиявленням , Всеукраїнським референдумом 01 грудня 1991 року , було затверджено Акт проголошення незалежності України.

 Акт проголошення незалежності України було проголошено на виконання Декларації про державний суверенітет України — абзац 4-й  Акту проголошення незалежності України.

 Декларація про державний суверенітет України є офіційним актом Верховної Ради УРСР.

 Положеннями абз.3, розд.10 Декларації про державний суверенітет України закріплено , що Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

 Положеннями ст.3 Закону України “Про правонаступництво України” закріплено ,що Закони  Української  РСР  та  інші  акти,  ухвалені

Верховною Радою  Української  РСР,  діють  на  території  України,

оскільки вони  не  суперечать  законам  України,  ухваленим  після

проголошення незалежності України.

  Аналіз вищевикладеного є беззаперечним юридичним фактом того , що найвищою формою волевиявлення людини — референдумом , яка має юридичну силу вищу ніж будь-який акт законодавства Верховної Ради України , закріплено верховенство чинних міжнародних договорів над актами внутрішнього законодавства України.

 На виконання змісту абз.3, розд.10 Декларації про державний суверенітет України ,Верховною Радою України було прийнято Закон України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 року , яким було постановлено:

- Встановити,що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

 29 червня 2004 року  Закон України N 1953-XII “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 року втратив чинність , в зв’язку з прийняттям нового Закону України N 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року.

  Положеннями ст.19 Закону України N 1906-IV “Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 року закріплено:

   1.Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість

яких надана Верховною  Радою  України, є частиною національного

законодавства і застосовуються у порядку,передбаченому для норм

національного законодавства.

   2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в

установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті,що

передбачені у відповідному акті законодавства України,то

застосовуються правила міжнародного договору.

 Викладене вище свідчить , що Угода про подолання кризи в Україні для набуття юридичної сили вищої ніж має основний закон Конституція України (254к/96-ВР) або інший Закон України, повинна бути Міжнародним договором ратифікованим Україною та частиною національного законодавства України.

 Міжнародні договори України виконання яких зумовлює зміну законів України або прийняття нових законів України підлягають ратифікації ,що закріплено положеннями п.Е,ч.2,ст.9 Закону України “Про міжнародні договори України”.

 Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору , що закріплено положеннями ч.1,ст.9 Закону України “Про міжнародні договори України”.

  Закони України для набуття чинності повинні бути доведені до відома населення у відповідності до положень ст.57 Конституції України ,шляхом публікації в офіційних джерелах ,що закріплено положеннями ч. 5 ст. 94 Конституції України.

 Указом Президента України № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності“ від 23 листопада 2007 року постановлено:

-  Установити,що закони України,інші акти Верховної Ради України, акти Президента України,Кабінету Міністрів України не пізніш як  у  п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому   порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

 Офіційними друкованими виданнями є:

 - Офіційний вісник України;

 - газета "Урядовий кур'єр";

 Офіційними друкованими виданнями,в яких здійснюється офіційне  оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради

України". 

 Офіційним друкованим виданням,в якому здійснюється офіційне

оприлюднення законів,актів Президента України,є також

інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України" (далі

-"Офіційний вісник Президента України").

  З метою з’ясування чи є Угода про подолання кризи в України ,міжнародним договором ратифікованим Україною ,частиною національного законодавства України,а також з метою з’ясування чи приймалась та існує сама Угода про подолання кризи в Україні як офіційний документ — акт законодавства України:

   13 лютого 2020 року до Верховної Ради України було подано запит на інформацію (копія в додатках) з наступними питаннями:

  1. Надати належним чином завірену, з підписами підписантів, архівну копію оригіналу Угоди про подолання кризи в України підписану 21 лютого 2014 року.

  2.Надати належним чином завірену відповідь на питання чи є Угода про подолання кризи в України підписана 21 лютого 2014 року, чинним міжнародним договором ратифікованим Україною ?

  3. Надати належним чином завірену відповідь на питання чи є Угода про подолання кризи в України підписана 21 лютого 2014 року, офіційним актом Верховної Ради України ? 

 

  14 лютого 2020 року до Верховної Ради України було подано запит на інформацію ( копія в додатках)з наступними питаннями:

  1. Надати належним чином завірену,з підписами підписантів, архівну копію оригіналу Закону України"Про ратифікацію Угоди про подолання кризи в Україні".

  2.Надати належним чином завірену відповідь на питання в яких офіційних джерелах було опубліковано Закон України "Про ратифікацію Угоди про подолання кризи в Україні".

  3.Надати належним чином завірену відповідь на питання якого числа ,місяця,року було опубліковано в офіційних джерелах Закон України "Про ратифікацію Угоди про подолання кризи в Україні".

 Аналіз змісту відповідей (копії в додатках) прямо свідчить , що:

- Угода про подолання кризи в Україні не є офіційним актом Верховної Ради України та Президента України:

- Угода про подолання кризи в Україні не є міжнародним договором ратифікованим Україною;

- Угода про подолання кризи в Україні не є частиною національного законодавства України;

- Угода про подолання кризи в Україні взагалі не має ніякої юридичної сили;

- Угода про подолання кризи в Україні відсутня в архівах як офіційний документ;

 В інформаційній базі Верховної Ради України взагалі відсутня будь-яка інформація щодо Угоди про подолання кризи в Україні

  Знайти текст Угоди про подолання кризи в України ( роздруківка в додатках) вдалось на електронному сайті газети Українська Правда (https://www.pravda.com.ua/articles/2014/02/21/7015533/) -роздруківка в додатках .

          ТЕКСТ УГОДИ ПРО ПОДОЛАННЯ КРИЗИ В УКРАЇНІ:

  Стурбовані трагічними випадками втрати життів в Україні,Прагнучи негайно припинити кровопролиття,Рішуче налаштовані прокласти шлях до політичного врегулювання кризи,Ми, сторони, що нижче підписалися , домовилися про таке:

  1. Протягом 48 годин після підписання цієї угоди буде прийнято, підписано і оприлюднено спеціальний закон, який відновить дію Конституції України 2004 року зі змінами, внесеними до цього часу. Підписанти заявляють про намір створити коаліцію та сформувати уряд національної єдності протягом 10 днів після цього.

  2. Конституційна реформа, що врівноважуватиме повноваження президента, уряду та парламенту, буде розпочата негайно і завершена у вересні 2014 року.

  3. Президентські вибори будуть проведені одразу після прийняття нової Конституції України, але не пізніше грудня 2014 року. Буде прийнято нове виборче законодавство, а також сформовано новий склад Центральної виборчої комісії на пропорційній основі, відповідно до правил ОБСЄ і Венеціанської комісії.

  4. Розслідування нещодавніх актів насильства буде проведено під спільним моніторингом влади, опозиції та Ради Європи.

  5. Влада не запроваджуватиме надзвичайний стан. Влада й опозиція утримаються від застосування силових заходів. Верховна Рада України прийме третій закон про звільнення від відповідальності, який поширюватиметься на ті ж правопорушення, що й закон від 17 лютого 2014 року. Обидві сторони докладатимуть серйозні зусилля для нормалізації життя в містах і селах шляхом звільнення адміністративних та громадських будівель й розблокування вулиць, скверів і площ. Незаконна зброя має бути здана в органи Міністерства внутрішніх справ України протягом 24 годин з моменту набрання чинності вищезгаданим спеціальним законом (п.1 цієї Угоди). Після зазначеного періоду всі випадки незаконного носіння та зберігання зброї підпадатимуть під чинне законодавство України. Сили опозиції та влади відійдуть від позицій протистояння. Влада використовуватиме сили правопорядку винятково для фізичного захисту будинків органів влади.

  6. Міністри закордонних справ Франції, Німеччини, Польщі та Спеціальний представник Президента Російської Федерації закликають до негайного припинення всіх видів насильства та протистояння.

м. Київ, 21 лютого 2014 року

Від влади:

президент України Віктор Янукович

Від опозиції:

лідер партії УДАР Віталій Кличко,

лідер ВО "Батьківщина" Арсеній Яценюк,

лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок

Засвідчили:

 Від Європейського Союзу: Федеральний міністр закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр, Міністр закордонних справ Республіки Польща Радослав Сікорський та керівник департаменту континентальної Європи Міністерства закордонних справ Французької Республіки Ерік Фурн’є.

  Звертаю увагу суду, що під час слухання справи слід обов’язково розглянути питання щодо втручання у внутрішні справи України з боку представників Європи .

 На початку позовної заяви мною зазначено наступне:

   О 10 год. 17 хв. 35 сек. коли слово надали СИМОНЕНКО П.М.  (фракція Компартії) він з трибуни заявив :

  “Фракція пропонує, враховуючи те, що ми ознайомилися з проектом угоди про врегулювання кризи в Україні, ми пропонуємо розглядати всі ті проекти, які мають відношення до вирішення цієї проблеми, після підписання угоди. (Шум у залі)І розглянути вже конкретні за змістом проекти законів, які будуть як угода між певними політичними силами: Президентом і представниками Європи, - будуть запропоновані Верховній Раді. Тому фракція Компартії якраз пропонує діяти в межах тієї угоди, яка буде підписана, як повідомляють засоби масової інформації, о 12 годині сьогодні. Дякую.”

  В тексті вищевказаної Угоди про подолання кризи в Україні зазначено дані представників Європи:

 - Федеральний міністр закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр

 - Міністр закордонних справ Республіки Польща Радослав Сікорський

 - Керівник департаменту континентальної Європи Міністерства закордонних справ Французької Республіки Ерік Фурн’є.

 З урахуванням того , що вказані представники Європи були підписантами даної Угоди про подолання кризи в Україні, відповідно вони були обізнані щодо внесення змін до Конституції України всупереч внутрішньому законодавству України, але не вжили жодного заходу для запобігання та попередження внесення змін в неконституційний спосіб . До того ж вказані представники Європи були свідомо обізнані , що Угода про подолання кризи в Україні не має абсолютно ніякої юридичної сили.

 Це свідчить про свідоме втручання у внутрішні справи України з метою можливого отримання подальшої політичної,економічної та інших вигод особисто для себе, для держав які вони представляли всупереч національним інтересам України , що прямо заборонено положеннями Декларації про недопустимість втручання у внутрішні справи держав,про захист їх незалежності та суверенітету прийнятої 21 грудня 1965 року Резолюцією 2131 на 20-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

 Тому під час слухання справи буде піднято питання про звернення до посольств Німеччини,Польщі,Франції з вимогою надати пояснення щодо втручання вказаних представників у внутрішні справи України, допущеного всупереч міжнародним нормам права,а також надати роз’яснення чи є вказані представники Європи ініціаторами внесення неконституційних змін які відбулись в зв’язку з прийняттям Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року.

  Вищевказані факти прямо підтверджують , що Верховною Радою України вчинялись свідомі цілеспрямовані, неправомірні дії направлені на внесення змін в Конституцію України в неконституційний спосіб, на виконання не маючої абсолютно ніякої  юридичної сили Угоди про подолання кризи в Україні.

  Обов’язково під час слухання справи ,слід буде з’ясувати і існування самої публікації в офіційному,відкритому,публічному  джерелі інформації газеті “Голос України”.

 За офіційними даними з офіційного електронного сайту Верховної Ради України (роздруківка в додатках) , вперше публікація Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” здійснена 01 березня 2014 року газетою “Голос України” в спецвипуску № 39. Зміст публікації має бути доступним для можливості ознайомлення громадянами України. Але в електронному вигляді текст спецвипуску № 39 — відсутній.

  З метою особистого ознайомлення та використання в якості належного доказу в суді зі змістом публікації спецвипуску № 39 в газеті “Голос України”, було подано запит з вимогою надати архівну копію даного спецвипуску № 39 .

  З відповіді на запит(копія в додатках)вбачається , що спецвипуск № 39 газети “Голос України” чомусь не є публічною інформацією,що ставить під сумнів взагалі існування даної публікації в офіційних джерелах.

  Вищевикладені обставини є беззаперечними ,юридично обґрунтованими доказами того , що під час прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року , народними депутатами України було вчинено протиправну бездіяльність,направлену на свідоме ,цілеспрямоване порушення ст.ст.6,57,75,85,91,94,157,158,159 Конституції України (254к/96-ВР) та ст.ст.1,46,106,130,147,149 Закону України “Про регламент Верховної Ради України”,чим було навмисно порушено суб’єктивні права позивача по справі.

 Про порушення суб’єктивних права позивача громадянина УРСР по правонаступництву громадянина України Андрія Петровича Карповича ( не фізичної особи — іноземного елемента) — свідчить наступне.

    Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР)основне право громадянина - це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, установлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативно-правових актах.

  У Конституції України(254к/96-ВР) (переважно в розділі II та III ) визначено такі групи основних суб'єктивних прав:

 - громадянські;

 - політичні;

 - економічні;

 - соціальні;

 - екологічні;

 - культурні;

 - сімейні;

   Політичні права - можливості людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об'єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян.

  До цієї групи відносять такі права:

 - брати участь в управлінні державними та громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування;

 - обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення, беручи участь у всеукраїнському та місцевих референдумах;

 - надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб;

 - утворювати і брати участь у роботі об'єднань громадян (політичних партіях і громадських організаціях);

 - збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи й демонстрації, про що завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

-  вибирати й бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування;

-  мати громадянство.

 Окрім суб’єктивних політичних прав передбачених нормами прямої дії основного закону Конституції України(254к/96-ВР), мої суб’єктивні політичні права закріплено чинними міжнародними договорами які є частиною національного законодавства України та юридичну силу вищу , ніж Конституція України(254к/96-ВР).

 Одним із чинних міжнародних договорів який відповідно до положень ст.9 Конституції України(254к/96-ВР) та ч.1 ст.19 Закону України “Про міжнародні договори України” є частиною національного законодавства , це ратифікований Указом Президії Верховної Ради УРСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19 жовтня 1973року — Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

    З моменту набрання чинності ,якщо правилами міжнародного договору (яким також є Міжнародний пакт про громадянські і політичні права) встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України , то застосовуються правила міжнародного договору, що закріплено положеннями ч.2,ст.19 Закону України “Про міжнародні договори України”.

   Положеннями пункту А,ст.25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права закріплено , що кожний громадянин  повинен  мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без  необґрунтованих  обмежень  право  і можливість брати участь у веденні державних справ  як  безпосередньо так і за посередництвом вільно обраних представників.

  Безпосередня участь в державних справах це є прямою демократією,прямим народовладдям. Україна є  суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава ,що закріплено положеннями ст.1 Конституції України(254к/96-ВР).

 Безпосередня демократія, пряма демократія, пряме народовладдя — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

  Так само позначають форму демократії (народовладдя), за якої люди безпосередньо вирішують (наприклад, шляхом голосування, загальними зборами) політичні ініціативи.

 Демократія як народовладдя тепер має дві загальновизнані форми — пряме (або безпосереднє) народовладдя та представницьке народовладдя.

 Пряме народовладдя— безпосередня участь громадян у вирішенні державних справ (прийняття рішення на референдумі, вирішення питань на загальних зборах тощо);

 Референдум — голосування населення із метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя.

  Референдуми в Україні поділяються на всеукраїнські та місцеві.   Предметом всеукраїнського референдуму може бути:

 - Затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;

 - Прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;

- Прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів;

 З приводу необхідності затверджувати конституційний лад Україні та внесення змін до Конституції України ,Конституційним Судом України винесено декілька рішень.

   Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-зп/1997 від 11 липня 1997 року:

  Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені  Українського народу (преамбула Конституції України),який відповідно до статті 5 Конституції України має виключне  право  визначати і змінювати конституційний лад в Україні.

  Це право не може бути узурповано державою,її органами або  посадовими особами(там же). 

  Отже, прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. 

  Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції  України,  яка  не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України,а також статтею 156 Конституції України,  згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів,які встановлюють засади конституційного ладу в Україні,  після  його  прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись  всеукраїнським референдумом.

 Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2005 від 5 жовтня 2005 року :

  На думку Конституційного Суду України, положення частини третьої статті 5 Конституції України треба розуміти так, що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади може реалізовувати своє право визначати конституційний лад в України шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі.

(абзац четвертий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини)
  Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням громадян Галайчука Вадима Сергійовича, Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом).

   Починаючи з 1991 року , в України проводилось лише два референдуми (що підтверджується офіційною відповіддю- копія в додатках):

- Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року щодо затвердження Акту проголошення незалежності України;

- Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року ,щодо опитування думки громадян з приводу реформи системи державного управління.

 Зі змісту відповіді щодо референдумів також вбачається , що референдуму про внесення змін до Конституції України в зв’язку з прийняття  Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року - ніколи не проводилось.

  Вказані вище доводи ,є беззаперечним,юридично обґрунтованим доказом того , що позивача по справі було позбавлено невід’ємного права на участь у встановленні Конституційного ладу в Україні шляхом волевиявлення на референдумі щодо необхідності внесення змін в Конституцію України які відбулись внаслідок прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року.

  Позбавлення можливості волевиявлення на референдумі є прямим порушенням прав позивача (узурпацією влади), закріплених положеннями розділу III Конституції України(254к/96-ВР), пункту А,ст.25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права , а також є діями спрямованими на знищення прав і свобод позивача ,що заборонено положеннями ч.1,ст.5 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

   Положеннями ч.2, ст.77 КАС закріплено , що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

  Відповідачем по справі є суб’єкт владних (законодавчих) повноважень Верховна Рада України , тому саме відповідач по справі має довести протилежне викладеному в позові , а саме:

   - Наявність нормативно — правого акту яким дозволено прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” , та  внесення змін до Конституції України без висновків Конституційного Суду України;

  - Те,що дії всупереч Конституції та Законам України ,  направлені на прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”  , не є протиправними , незаконними,неконституційними;

  - Існування та законність прийняття Угоди про подолання кризи в Україні;

  - Те , що Угода про подолання кризи в Україні є чинним міжнародним договором ратифікованим Україною;

  - Те , що дозволено всупереч положенням Конституції України та рішенням Конституційного Суду України вносити зміни в Конституцію України , шляхом прийняття неконституційного Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”;

 - Обґрунтувати законність позбавлення позивача права на волевиявлення шляхом референдуму ,щодо внесення змін в Конституцію України які відбулись 21 лютого 2014 року з прийняттям Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України”;

- Те, що Угода про подолання кризи в України має юридичну силу, вищу ніж Конституція України ( 254к/96-ВР );

 та інші питання.

 Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 “ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01 листопада 1996 року постановлено:

    -  Конституцією України ( 254к/96-ВР ) кожній людині гарантовано

право  звернутись  до суду для захисту своїх конституційних прав і

свобод.  Конституція має найвищу  юридичну  силу,  а  її  норми  є

нормами  прямої  дії.  Це  зобов'язує суди при розгляді конкретних

справ керуватись насамперед нормами Конституції України.

   З метою   правильного   застосування   норм  Конституції  при

здійсненні правосуддя Пленум Верховного Суду  України  постановив

дати судам такі роз'яснення:

          1. Відповідно  до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє

принцип верховенства права.  Конституційні права та свободи людини

і  громадянина  є  безпосередньо  діючими.  Вони визначають цілі і

зміст  законів  та  інших  нормативно-правових  актів,   зміст   і

спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади,

органів  місцевого  самоврядування   і   забезпечуються   захистом

правосуддя.

     Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією

судового  захисту конституційних прав і свобод,  судова діяльність

має бути спрямована на захист цих  прав  і  свобод  від  будь-яких

посягань  шляхом  забезпечення  своєчасного  та  якісного розгляду

конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22

Конституції  закріплені в ній права і свободи людини й громадянина

не є вичерпними.

     2. Оскільки Конституція України,  як зазначено в її ст.8, має

найвищу юридичну силу,  а її норми є нормами прямої дії,  суди при

розгляді  конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону

чи  іншого   нормативно-правового   акта   з   точки   зору   його

відповідності   Конституції   і   в   усіх   необхідних   випадках

застосовувати Конституцію як акт прямої дії.  Судові рішення мають

ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке

не суперечить їй.

     У разі   невизначеності  в  питанні  про  те,  чи  відповідає

Конституції України застосований закон або  закон,  який  підлягає

застосуванню  в  конкретній  справі,  суд за клопотанням учасників

процесу або  за  власною  ініціативою  зупиняє  розгляд  справи  і

звертається  з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду

України,  який відповідно до ст.150  Конституції  може  порушувати

перед  Конституційним  Судом  України  питання  про  відповідність

Конституції  законів  та  інших  нормативно-правових  актів.  Таке

рішення   може  прийняти  суд  першої,  касаційної  чи  наглядової

інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

  Положеннями ч.6,ст.13 Закону України”Про судоустрій і статус суддів” закріплено , що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

  Тому в разі , якщо суд прийде висновку , що питання визнання протиправною бездіяльності щодо прийняття акту Верховної Ради України з назвою Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” має розглядатись Конституційним Судом України на відповідність до Конституції України, то суд має звернутись з відповідною ухвалою (постановою) до Верховного Суду України,  який відповідно до ст.150  Конституції  може  порушувати перед  Конституційним  Судом  України  питання  про  відповідність Конституції  законів  та  інших  нормативно-правових  актів.  Таке рішення   може  прийняти  суд  першої,  касаційної  чи  наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

  На підставі вищевикладеного , керуючись положеннями Конституції України(254к/96-ВР), Закону України “Про міжнародні договори України”,Міжнародного пакту про громадянські та політичні права,Закону України “Про судоустрій і статус суддів”,Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01 листопада 1996 ,Кодексу Адміністративного Судочинства —

ВИМАГАЮ:

  1.Визнати протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень Верховної Ради України під час прийняття нормативно - правового акта з назвою Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України»( Документ 742-VII, чинний, поточна редакція — Прийняття від 21.02.2014).

 2.Зобов’язати суб’єкт владних повноважень Верховну Раду України вчинити дії,які полягають у здійсненні подання до Конституційного Суду України щодо визнання Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року таким , що не відповідає Конституції України.

 Обов’язкових заходів для досудового врегулювання спору Законом не передбачено , не вживалось.

 Підтверджую , що не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

  Заходи забезпечення доказів вжито у вигляді поданих запитів та отриманих відповідей.

  Від сплати судового збору звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як Учасник Бойових Дій.

 Положеннями ч.3,ст.77 КАС закріплено , що докази суду надають учасники справи.

  Докази в додатках (176 аркушів):

  1.Копія паспорта,ІНН,посвідчення Учасника Бойових Дій на 1-у аркуші завірені власним підписом.

  2.Архівна копія Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” завірена власним підписом — 15 аркушів.

  3.Запит та відповідь Конституційного Суду щодо висновків завірені власним підписом— 4 аркуші.

  4.Роздруківка з офіційного сайту Верховної Ради України стенограми пленарного засідання від 21 лютого 2014 року , завірено власним підписом — 25 аркушів.

  5.Відповідь з верховної Ради України щодо заяви РИБАКА В.В. завірена власним підписом — 4 аркуші.

  6.Роздруківка з офіційного сайту Верховної Ради України стенограми пленарного засідання від 22 лютого 2014 року , завірено власним підписом — 52 аркуші.

  7.Архівна копія постанови про відкликання РИБАКА В.В. завірена власним підписом -1 аркуш.

  8.Роздруківка з офіційного сайту Верховної Ради України Указу Президента України № 52/2014 завірено власним підписом — 2 аркуші.

  9.Роздруківка з офіційного сайту Верховної Ради України постанови № 802-7 завірена власним підписом — 2 аркуші.

  10.Роздруківка з офіційного сайту Верховної Ради України постанови про призначення ЯЦЕНЮКА А.П. завірена власним підписом — 2 аркуші.

  11.Роздруківка з офіційного сайту Верховної Ради України стенограми пленарного засідання від 23 лютого 2014 року , завірено власним підписом — 44 аркуші.

  12.Архівна копія постанови про виконуючого обов’язки Президента України завірена власним підписом — 1 аркуш.

  13.Запит щодо Угоди про подолання кризи в Україні від 13 лютого 2020 року та відповіді на нього — 7 аркушів.

  14.Запит щодо Угоди про подолання кризи в Україні від 14 лютого 2020 року та відповіді на нього — 6 аркушів.

  15.Роздруківка Угоди про подолання кризи в Україні завірено власним підписом — 4 аркуші.

  16.Додатки щодо спецвипуску № 39 завірені власним підписом-4 аркуші.

  17.Відповідь щодо референдумів в Україні- 2 аркуші.

 

   _______________                              А.П.Карпович

Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com

Фінансову підтримку діяльності ГО «Багнет Нації» можна здійснити на картку ПриватБанку 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко. Дякуємо за Ваш внесок у відновлення конституційного устрою України!