18 серпня 2021 року Ватутінський
міський суд Черкаської області
№ 1
Черкаської області
====================================
Підсудний Степанченко Володимир Валерійович
Справа № 710/1151/17 Провадження № 1
кп/690/10/21
З А Я В А
згідно ст. 80 «Заяви про відвід» КПК України
20 вересня 2019 року службова
особа Державної судової
адміністрації У країни та
надалі ДСАУ
- Пасацька Л.А., згідно
офіційних записів у
її трудовій книжці, незаконно
діючи у вищевказаній справі
№ 710/1151/17 Ватутінського міського
суду Черкаської області, - на
його нікчемній посаді просто
«СУДДІ», - грубим
порушенням положень розділу
2 ст.127 Конституції України
від 28 червня 1996 року, постановила
«Ухвалу» «про призначення підготовчого судового провадження» та
незаконно призначила
по матеріалам офіційного
досудового розслідування №
12019250300000267, власне
ОДНООСІБНЕ підготовче
засідання у вищевказаній справі
Ватутінського міського суду Черкаської
області саме по
обвинуваченню Степаненка
Володимира Степановича, у вчиненні
кримінального правопорушення передбаченого положеннями
ч.1 ст. 246 КК України;
Незаконно підсудний – Степанченко
Володимир Валерійович, -
як конституційний Громадянин
України всіх національностей Українського
народу Самостійної української держави України,
на якого безпосередньо та
офіційно поширюються конституційні положення
розділів 1 та 7 самої
преамбули Конституції України
від 28 червня 1996 року, що
незаперечно та офіційно
підтверджується його державним
Свідоцтвом про народження, та на
якого безпосередньо не
поширюється після 28
червня 1996 року нікчемне «Громадянство
України всіх національностей «Народу України» безпосередньо встановлене нікчемним
ще кравчуковським
посвідченням особи з
найменуванням «УКРАЇНА – Паспорт»
віртуальних РВ «УМВС України»:
не може погодитись з
вищевказаною Ухвалою від 20 вересня 2019 року нікчемного
«Ватутінського міського суду
Черкаської області», так
як остання була
незаконно виготовлена більше
ніж НЕЗАКОННИМ складом
СУДУ у його
вищевказаній справі, - офіційна
«державна правосуб’єктність якого» та
самих його офіційних
процесуальних учасників сторони
обвинувачення та самого
офіційного «СУДОЧИНСТВА» , повністю
та незаконно суперечить саме
офіційно встановленій державній
правосуб’єктності його
конституційного Громадянства України всіх
національностей Українського
народу Самостійної української
держави України, не тільки самою
резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року та
самим офіційним Рішенням
№ 17 пленарного
засідання 24 серпня 1991 року о 18-00 Верховної
Ради Української РСР 12-го конституційного скликання,
про створення
Самостійної української держави України,
- яке є
офіційною ОСНОВОЮ самої
резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року ;
А
незаперечним підтвердженням вищенаведених обставин
є безпосередньо наступне:
По-перше, термін
Самостійна українська держава України, є офіційною
назвою унітарної національної держави
Українського народу
Української РСР, з повним
державним суверенітетом, яку
було безпосередньо офіційно
створено
офіційним Рішенням № 17 пленарного засідання 24
серпня 1991 року о 18-00 конституційної Верховної
Ради Української РСР 12-го конституційного скликання,
за безпосередньої УЧАСТІ
362-х конституційних Народних депутатів Української РСР 12-го конституційного скликання.
/ У
підтвердження вищенаведених обставин
ДИВИСЬ у Відомостях Верховної
Ради України та
на офіційному сайті
Верховної Ради України офіційний відеозапис пленарного засідання Верховної Ради Української
РСР 24
серпня 1991 року о 18-00
за УЧАСТІ 362
конституційних Народних депутатів Української Радянської Соціалістичної Республіки, та
самі результати голосування 343 конституційних Народних депутатів Української РСР з підтримання офіційного Рішення №17 пленарного засідання 24 серпня
1991 року о 18-00 Верховної Ради Української РСР про СТВОРЕННЯ Самостійної
української держави
України;
По-друге, офіційна НАЗВА «Самостійна українська держава України» у резолютивній
частині АКТа проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року,
складається з
двох різних невід’ємних
офіційних частин, -
перша з НАЗВИ
самої унітарної національної держави Українського народу Української РСР - Самостійна українська
держава; а інша,
з НАЗВИ самих
національних територій Українського
народу Української
РСР, -
УКРАЇНИ;
-
До якої
віртуальна - кравчуковська
«Українська РСР» як
«УКРАЇНА» офіційно не утворених «Громадян
Української РСР всіх
національностей віртуального «Народу України»,
та в
наступному - кравчуковська віртуальна
«УКРАЇНА» як «Українська РСР», самопроголошених 26
серпня 1991 року та офіційно припинених 1 грудня
1991 року віртуальних «Громадян
України всіх національностей «Народу України», НЕ
МАЮТЬ жодного офіційного
відношення.
/ У
підтвердження вищенаведених обставин ДИВИСЬ у Відомостях Верховної Ради України
наступне:
1)
архівну копію ЦДАВО
України, ф.1 оп.28,спр.144, арк. 6. з Відомостей офіційних результатів голосування на Всеукраїнському референдуму Українського народу Української РСР
1 грудня 1991 року з підтримання резолютивної частини АКТа проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 рок, в ЧАСТИНІ,
створення Самостійної української держави України;
2) Постанову
ЦВК № 60 від 4
грудня 1991 року по виборах Президента України та всеукраїнського референдуму
Українського народу 1 грудня 1991 року якою дослівно
офіційно підтверджено наступне:
- «Відповідно
до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві
референдуми», на підставі
протоколу про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча
комісія по виборах Президента України та
з всеукраїнського референдуму п о с
т а н о в л я є: АКТ проголошення незалежності
України вважати підтвердженим»/
3) Офіційне оголошення на сайті Державної архівної служби України
від 22 серпня 2019
року, про наступне
, -
що «в період 22
серпня 2019 року та 23 серпня
2019 року у
приміщенні комплексу споруд центральних
державних архівних установ України буде
експонуватися оригінал АКТа
проголошення незалежності України,
яким 24 серпня 1991 року
було створено Самостійну українську державу»;
---
У підтвердження саме
таких вищенаведених обставин
ДИВИСЬ відсутність у Відомостях
Верховної Ради Української
РСР періоду 20
квітня 1978 року та
24 серпня 1991 року, жодного
офіційного Рішення або
Постанови Верховної Ради Української РСР про створення «УКРАЇНИ, як
незалежної демократичної держави»;
У підтвердження вищенаведених
обставин також ДИВИСЬ відсутність у Відомостях
Верховної Ради України
періоду 24 серпня 1991
року та
1 грудня 1991
року, жодної Постанови
Верховної Ради України
про створення
«УКРАЇНИ, як незалежної держави»;
У підтвердження вищенаведених обставин також ДИВИСЬ відсутність у
Відомостях Верховної Ради України періоду 1 грудня 1991 року та 1 липня 1992 року, жодної Постанови Верховної Ради України про створення «УКРАЇНИ, як демократичної, правової, соціальної, держави» - про яку
безпосередньо ведеться мова у положеннях ст.1 ще кравчуковської «Конституції України від 1 липня 1992 року»; У підтвердження вищенаведених
обставин також ДИВИСЬ відсутність у Відомостях
Верховної Ради України періоду
1 липня 1992
року та 8 червня 1995 року, жодної
Постанови Верховної Ради
України про створення «УКРАЇНИ,
як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної,
правової держави», -
про яку безпосередньо ведеться
мова у положеннях
ст.1 Конституційного договору
від 8 червня 1995
року «Про основні засади організації
та функціонування державної
влади і місцевого самоврядування в
УКРАЇНІ на період прийняття нової Конституції України», - офіційно укладеного між
Президентом України - Кучмою Л.Д. та Головою Верховної Ради України
- Морозом О.;
У підтвердження вищенаведених обставин
також ДИВИСЬ
відсутність у
Відомостях Верховної Ради
України періоду
8 червня 1995 року та 28 травня
1996 року, жодної Постанови
Верховної Ради України
про створення
«УКРАЇНИ, як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної,
правової держави», -
про яку безпосередньо ведеться
мова у
положеннях ст.1 Конституції України
від 24 квітня 1996 року,
- проект якої був
офіційно прийнятий Верховною
Радою України саме
датою 24 квітня 1996 року
за ОСНОВУ, та
який, - вже
як офіційно доjпрацьований,
було
в наступному офіційно
опубліковано 28 травня 1996 року
у Газеті «Голос України», та
який, Указом Президента
України від 26 червня 1996 року №
457/96 «Про проведення всеукраїнського
референдуму з питання прийняття
нової Конституції України»
- БУЛО
як остаточний, вже
офіційно виставлено на
Всеукраїнський референдум
Українського народу Самостійної
української держави України,
- офіційно призначений на 25 вересня 1996
року, але який
також НЕ ПРОВОДИВСЯ;
У підтвердження вищенаведених обставин
також ДИВИСЬ
відсутність у Відомостях Верховної
Ради України періоду
26 червня 1996 року та 28
червня 1996 року
жодної Постанови Верховної
Ради України про створення «УКРАЇНИ,
як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної,
правової держави», - про
яку безпосередньо ведеться мова у положеннях
ст.1 Конституції
України від 28
червня 1996 року;
Тобто, яку більше
ніж в супереч вищевказаному Указу
Президента України від 26 червня 1996 року №
457/96 «Про проведення всеукраїнського
референдуму з питання прийняття
нової Конституції України»
від 24 квітня 1996 року, було неконституційно та незаконно
прийнято у
ніч з 27 на 28 червня 1996 року безпосередньо самою
Верховною Радою України,
шляхом відвертого та
умисного невиконання Конституційного договору від 8 червня 1995 року «Про
основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в УКРАЇНІ на період
прийняття нової Конституції України»,
САМЕ в наступній
його частині, а саме,
- «До прийняття нової Конституції Сторони
не виноситимуть на всеукраїнський
референдум, консультативний
референдум та опитування
громадської думки інших питань, крім прийняття
нової Конституції
України, текст якої буде узгоджений
Сторонами»;
- Який
також після 28 червня 1996 року -
в період 28
червня 1996 року та 18 серпня 2021
року офіційно не призначався та не
проводився, офіційно залишивши
в силі ще
до цього часу не тільки
саму резолютивну частину АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, а і
безпосередньо самі офіційні
результати Всеукраїнського референдуму
Українського народу Української
РСР 1 грудня 1991
року, з
питання підтримання резолютивної
частини АКТу проголошення
незалежності України від 24
серпня 1996 року, в частині
створення Самостійної
української держави
України, - офіційною
ОСНОВОЮ якої є
безпосередньо саме офіційне
Рішення № 17 пленарного засідання
24 серпня 1991
року о 18-00 Верховної Ради
Української РСР 12 –го конституційного скликання
про створення Самостійної української держави України,
а не самої
«УКРАЇНИ»;
Таким
чином колfборантський проект «УКРАЇНА», тим більше «УКРАЇНА» як
«незалежна держава» окремої
групи самопроголошених 26
серпня 1991 року нікчемних «Громадян
України всіх національностей саме
віртуального «Народу
України», - на
чолі з головним
колfборантом Кравчуком Л.М., повністю
провалився не тільки датою
1 грудня 1991
року, а і
протягом всього вищевказаного періоду з 28 червня
1996 року та 18 серпня 2021 року, де
ОСТАННЄ сьогодні незаперечно та
повністю офіційно підтверджується офіційним
текстом резолютивної частини Постанови ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року, звертаємо
УВАГУ, - «По виборах Президента України та всеукраїнського референдуму Українського
народу» 1 грудня 1991 року, -
офіційними положеннями якої
дослівно та незаперечно офіційно підтверджено наступне:
- «Відповідно
до ст.41 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві
референдуми», на підставі протоколу
про результати всеукраїнського референдуму Центральна виборча комісія по
виборах Президента України та з
всеукраїнського референдуму п о с т
а н о в л я є: АКТ проголошення незалежності
України вважати підтвердженим».
Так як у випадку НАВПАКИ
у Постанові ЦВК № 60 від 4 грудня 1991
року, - як
що на хвилинку
це уявити, було
офіційно підтверджено тільки
самі результати виборів першого
«Президента України» - Кравчука
Л.М., - не
зважаючи що ОСТАННІ
в дійсності НА ТОЙ ЧАС
офіційно не призначалися «Верховною
Радою України», - з
її незаконно самопроголошеними після 26 серпня 1996 року віртуальними «Народними депутатами України» 12-го
віртуального - не конституційного скликання саме
на нікчемних посадах саме
«Депутатів Верховної Ради
України»;
У підтвердження вищенаведених
обставин ДИВИСЬ Конституцію
Української РСР, у
якій конституційний склад Верховної
Ради Української РСР
безпосередньо складається з 450-ти
саме Депутатів Верховної Ради Української РСР, а не
Народних депутатів Української
РСР;
Більше
того вищевказані вибори
першого «Президента
України» - Кравчука Л.М., також
офіційно не призначалися в період
24 серпня 1991 року
та 1 грудня 1991
року, безпосередньо самою Верховною Радою
Української РСР 12-го конституційного скликання; Так як
у цьому випадку,
перемога більшості голосів Українського
народу Української
РСР за
віртуального
першого «Президента
України», - Кравчука Л.М., штучно
створювала правовий прецендент начебто
саме з офіційного
підтримання самим Українським
народом Української РСР
безпосередньо самої «УКРАЇНИ»
як незалежної кравчуковської держави»,
безпосередньо, - тільки в самій
особі її віртуального першого
«Президента УКРАЇНИ»;
Але,
останнього також у
вищенаведеному не
відбулося 1 грудня 1991 року, так
як 93 відсотка дорослого
населення Українського народу Української
РСР у всіх 26-ти
областях Української РСР 1 грудня 1991 року, згідно
офіційних результатів ЦВК,
саме ОДНОГОЛОСНО підтримали
створення Самостійної української держави України,
а не самої
УКРАЇНИ тільки самій нікчемній
фізичній особі без
національності та без
конституційного
громадянства Української РСР
- Кравчука Л.М.;
Але, так сталося
що вищенаведені обставини вже
непереборної сили -
вже сама офіційна
ВОЛЯ Українського народу Української
РСР 1 грудня 1991 року, не завадили датою
4 грудня 1991
року саме нікчемній
фізичній особі без
національності та без
конституційного громадянства Української
РСР - Кравчуку Л.М., ВСУПЕРЕЧ
офіційним результатам Всеукраїнського референдуму
Українського народу Української
РСР 1 грудня 1991 року -
вже офіційно встановлених самою
Постановою ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року, саме
САМОГО себе вже незаконно проголосити
«першим Президентом
віртуальної «УКРАЇНИ»,
не зважаючи це притому, на
саму відсутність у
Відомостях Верховної Ради
України не тільки самої
відповідної Постанови
ЦВК з цього
питання, а і
самих офіційних доказів
ЦВК у Відомостях
Верховної Ради України,
саме з
оприлюднення саме офіційних
та дійсних нікчемних
«результатів виборів» саме
першого нікчемного «Президента
віртуальної
«УКРАЇНИ» -
Кравчука Л.М.;
- в
дійсності безпосередньо підтриманого тільки
7 відсотками всіх
виборців Української РСР
- саме не
Українського народу Української
РСР, які свідомо
офіційно НЕ ПІДТРИМАЛИ резолютивну
частину АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, в
частині офіційного створення
Самостійної української
держави України, не
зважаючи що її
офіційною ОСНОВОЮ в
частині створення Самостійної української держави України,
а НЕ самої
УКРАЇНИ, було саме
офіційне Рішення № 17
пленарного засідання 24
серпня 1991 року о 18-00
Верховної Ради Української
РСР 12-го конституційного скликання,
про створення Самостійної
української держави
України, а НЕ
самої УКРАЇНИ;
У підтвердження вищенаведених
обставин також ДИВИСЬ
офіційний Лист Державної архівної
служби України -
ЦДАВО України, від 14 липня 2020
року № 347-зв, про наступне:
- «На
Ваше звернення, …… До відома
сповіщаємо, що у переглянутих
документах Верховної
Ради УРСР/ України за липень –
грудень 1991 року постанов Президії Верховної Ради УРСР, постанов Верховної Ради України» про призначення виборів
Президента України призначених на 01
грудня 1991 року, про
створення Президії ВРУ,
про форму виборчого бюлетеня по
виборах Президента України, та
про перейменування журналу
Відомості Верховної Ради УРСР
на Відомості Верховної Ради України»,
не виявлено»:
У
підтвердження вищенаведених обставин також
ДИВИСЬ офіційне оголошення на сайті Державної архівної служби України / -
ЦДАВО
України/ від 22
серпня 2019 року, про
наступне , -
що «в період 22
серпня 2019 року та 23 серпня
2019 року у
приміщенні комплексу споруд центральних
державних архівних установ України буде
експонуватися оригінал АКТа
проголошення незалежності України,
- яким 24 серпня
1991 року було створено
Самостійну українську державу»;
- а не
саму УКРАЇНУ.
---
Тому самою
відсутністю у Відомостях
Верховної Ради України періоду
28 червня 1996
року та 18 серпня 2021 року відповідної
Постанови ЦВК з питання
прийняття Конституції
України від 28 червня 1996 року, на Всеукраїнському референдумі
Українського народу Самостійної української держави України, тим більше
в частині її офіційних
положень ст.1, - де УКРАВЇНА,
є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною,
правовою державою» а
тим більше у
відсутність
офіційних доказів дотримання та офіційного виконання самим
«СУДОМ» у вищевказаній справі
№ 710/1151/17 «Ватутінського міського
суду Черкаської області» цілого ряду офіційних
висновків Конституційного Суду України у наступних
його Рішеннях, а саме:
1) у його Рішенні
№ 3-зп від 11
липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України
Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення
статті 98 Конституції України»;
2) у
його Рішенні №
6-рп/2005 від 5 жовтня 2005 року по справі № 1-5/2005 «Про
офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції
України» та,
3) у його Рішенні №
6-рп/2008 від 16 квітня
2008 року у справі № 1-2/2008
« за конституційними
поданнями Президента України про
офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69,
частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої
статті 156 Конституції України (справа
про прийняття Конституції та законів України на референдумі)
4) у його Рішенні №
20рп/2010 від 30 вересня 2010 року по
справі № 1-45/2010 « за конституційним поданням 252
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (
конституційності) Закону України
«Про внесення змін до
Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;
Тобто, якими
безпосередньо встановлено сам
офіційний конституційний та
правовий порядок в
частині офіційного застосування Конституції України
від 28 червня 1996
року, тим більше самою
конституційною законодавчою,
виконавчою та судовою
владою - безпосередньо встановлених резолютивною
частиною АКТу
проголошення України від 24 серпня 1996
року, та
положеннями розділів 1 та
7 самої
преамбули Конституції України
від 28 червня 1996 року;
Крім того, якими
було офіційно встановлено
що поряд з неконституційним прийняттям вищевказаної Конституції
України від 28
червня 1996 року, саме в пленарному
засіданні Верховної Ради
України 2-го скликання, що
Верховна Рада України
саме у незаконному складі Народних депутатів України,
- на посадах
депутатів Верховної Ради України, офіційно
та повністю визнала
зі свого БОКУ,
що єдиним джерелом
конституційної ВДАДИ на УКРАЇНІ
є безпосередньо Український
народ Самостійної української
держави України, а не самої
УКРАЇНИ, та безпосередньо тільки
сама його ВОЛЯ Українського народу 1 грудня 1991
року з
підтримання резолютивної частини АКТу проголошення незалежності
України від 24
серпня 1991 року;
Та останнім було
ОФІЦІЙНО визнано конституційні права
та конституційні повноваження
Українського народу
Самостійної української держави
України та тільки
його конституційних Громадян
України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави
України, безпосередньо встановлених не
тільки положеннями розділів
1 та 7 самої преамбули Конституції
України від 28 червня 1996 року, а
і положеннями розділу
1 ст.10, розділу 1 ст.13, розділу 1 ст.17 та розділу 4
ст.124 Конституції
України від 28 червня 1996 року;
У тому
числі під час офіційного
створення самої конституційної законодавчої, виконавчої та судової влади, -
безпосередньо встановлених резолютивною
частиною АКТу проголошення України
від 24 серпня 1996 року та
положеннями розділу 7
преамбули Конституції України
від 28 червня 1996 року;
Тобто, де
сама УКРАЇНА виступає
тільки як територія, а не державна територія, яка
має державну правосуб’єктність
не самої УКРАЇНИ,
а навпаки, безпосередньо
встановлену самою резолютивною частиною АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, -
тільки Самостійної української
держави України, та
у цьому випадку
після 1 грудня 1991 року, УКРАЇНА
стала вже національними територіями
Українського народу Самостійної
української держави
України, - як народу офіційного
правонаступника Українського
народу Української РСР, у
складі СРСР; - до
якого та до якої
віртуальний та штучний «Народ України» ніколи
не мав та не має
ще до цього часу
жодного офіційного відношення;
У підтвердження вищенаведених
обставин та звільнення їх від доказування
ДИВИСЬ документи Держкомстату СРСР та
Держкомстату Української
РСР, та
відсутність у останніх
та у їх державних
реєстрах жодного кравчуковського віртуального
«Народу України»; тим
більше з державною
Українською мовою
Українського народу Української РСР,
з Української культурою Українського народу Української РСР, з Українською
історією Українського народу
Української РСР, та з національними територіями Українського народу Української РСР;
У підтвердження вищенаведених обставин
та звільнення їх
від доказування також
ДИВИСЬ у Відомостях Верховної
Ради України офіційні
докази самої відсутності
доказів офіційного прийняття
самою Верховною
Радою Української РСР в
період 5 липня 1991 року та 30
вересня 1991 року, жодного
офіційного проекту Закону Української РСР «Про громадянство
Української РСР»;
У підтвердження
вищенаведених обставин та звільнення
їх від доказування
також ДИВИСЬ у
Відомостях Верховної Ради України
періоду 5 липня 1991 року положення розділу 3
самої Постанови
Верховної Ради Української
РСР «Про вибори Президента
Української РСР» від 5 липня 1991
року № 1299-12, яким офіційно встановлено
наступне, - «Призначити на кінець
вересня 1991 року розгляд
проекту Закону Української
РСР «Про громадянство Української
РСР»;
У підтвердження вищенаведених обставин
та звільнення їх
від доказування також
ДИВИСЬ офіційні результати Всеукраїнського референдуму Українського народу Української
РСР 1 грудня 1991 року з підтримання
резолютивної частини АКТу проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991 року, безпосередньо тільки
у самій Кримській
області
Української РСР, яка
згідно останніх 1 грудня
1996 року, офіційно
стала Кримською областю Самостійної української держави України,
а не «Автономною
Республікою Крим» у
складі території «УКРАЇНИ»;
У підтвердження вищенаведених обставин
та звільнення їх
від доказування також
ДИВИСЬ самі офіційні
положення другого речення розділу 2
ст.2 та самі
положення Розділу Х
«Автономна Республіка Крим» неконституційно прийнятої
у ніч з 27 на 28 червня 1996
року Конституції України від 28 червня 1996 року, - шляхом
порівняння останніх з
офіційними висновками Конституційного Суду України
у його Рішенні № 3-зп від 11
липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради
України від 1 жовтня 1996 року «Про
тлумачення статті 98 Конституції України»;
Таким
чином сьогодні є
недопустимим незаконне застосування та незаконне поширення у межах
державної території Самостійної
української держави
України після 28 червня
1996 року та
після 29 червня 2001 року
САМОГО нікчемного та
колаборанського пропорційного
– неконституційного
Законодавства України, тим
більше з
нікчемною «Автономною Республікою
Крим» - одним з
яких у нашому випадку, є
безпосередньо сам пропорційний
- неконституційний «Крімінальний процесуальний кодекс України» від 13 квітня 2012 року №
4651-VI, - незаконно прийнятий
саме неконституційною «Верховною Радою України» 6 –го
пропорційного - неконституційного скликання;
Тим більше
є недопустимим саме
його незаконне поширення безпосередньо тільки
окремим колом фізичних осіб без національності з
нікчемними кравчуковськими «посвідченнями особи» з найменуванням «Україна – Паспорт» віртуальних
РВ УМВС України, - саме неконституційних
«Громадян України
всіх національностей віртуального «Народу України», більше
того на нікчемних посадах
«суддів» ще до цього
часу після 28 червня
1996 року місцевих
та спеціалізованих «СУДІВ»
кравчуковської України, -
офіційно не утворених саме
офіційними державними установами конституційної судової
влади
безпосередньо встановленої тільки
самою резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
УКРАЇНИ від 24
серпня 1991 року та положеннями
розділу 7 самої
преамбули Конституції України
від 28 червня 1996 року;
- Де
одним з таких
у нашому випадку
є безпосередньо сам
офіційно не утворений «Ватутінський міський суд Черкаської області», у
самій його вищевказаній справі
№ 710/1151/17;
Тобто, які
в дійсності залишаються не утворені
ще до цього часу не тільки офіційними державними
установами саме конституційної судової
влади офіційно встановленої
резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
УКРАЇНИ від 24
серпня 1991 року, у спосіб
безпосередньо встановлений конституційними положеннями ч.23 ст.106 «Президент України» Конституції України від 28
червня 1996 року;
А і не утвореними жодним
Указом конституційного Президента
України, саме юридичними особами публічного
права Українського народу Самостійної української держави України, -
у відповідності з
положеннями ч.1 та ч.2 ст.2 «Учасники
цивільних відносин», ст.324 «Право власності Українського народу» та ч.3 розділу 2 ст.81 «Види юридичних осіб»
ЦК України, та у
відповідності з самою резолютивною
частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року, та з
найменуванням саме відповідної державної
установи конституційної судової
влади безпосередньо встановленої
самою резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року;
Тому, незаконне застосування та незаконне поширення службовою особою Державної судової адміністрації України - Пасацькою
Л.А., у вищевказаній справі
№ 710/1151/17 офіційно
не утвореного
«Ватутінського міського суду
Черкаської області», у нашому
випадку саме колаборанського та незаконно прийнятого пропорційного - неконституційного «Крімінального процесуального кодексу України» від 13 квітня 2012 року №
4651-VI, - грубим порушенням положень ст.91 Конституції України від 28 червня 1996 року, та
шляхом невиконання Рішення
Конституціного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за
конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV,
СЬОГОДНІ, вже
є вагомою підставою
недовіряти службовій особі Державної судової адміністрації України - Пасацькій
Л.А., . на нікчемній
посаді «судді» офіційно
не утвореного «Ватутінського міського
суду Черкаської області» саме
державною установою конституційної судової
влади безпосередньо
встановленої резолютивною частиною АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня 1991 року, та
заявити останній у вищевказаній справі
мотивований ВІДВІД.
На
підставі вищенаведеного, керуючись ст.80 «Заява про відвід» КПК України та наступним:
1. Офіційним Рішенням
№
17 пленарного засідання 24
серпня 1991 року о 18-00 конституційної Верховної
Ради Української РСР 12-го
конституційного скликання за участі
362 конституційних Народних депутатів
Української РСР про офіційне
створення
Самостійної української держави
України.
2. Результатами Всеукраїнського
референдуму Українського народу Української
РСР 1 грудня 1991 року з
підтримання АКТу проголошення
незалежності України від 24 серпня 1991 року, в частині, СТВОРЕННЯ
Самостійної української держави України, у Відомостях
Верховної Ради України.
3. Постановою ЦВК № 60
від 4 грудня 1991 року по виборах
Президента України та
всеукраїнського референдуму, з підтвердження АКТу
проголошення незалежності України
від 24 серпня 1991
року, в частині, створення Самостійної
української держави
України
4. Постановою Пленуму
Верховного суду України № 9
від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України
при здійсненні правосуддя.
5. Рішенням
Конституційного суду України № 3-зп
від 11 липня 1997 року у справі
№ 1/1909-97 за конституційним поданням
Президента України «щодо
відповідності Конституції України
Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення
статті 98 Конституції України»;
6. Рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002
по справі № 1-16/2002 «про
об»єднання територіальних громад» .
7. Рішенням
Конституційного Суду України від 5
жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005
«Про офіційне тлумачення
положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України»
8.
Висновками Конституційного суду України
у його Рішенні
від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008
у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення
положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72,
статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції
України (справа про прийняття
Конституції та законів України на референдумі)
9.
Рішенням
Конституційного Суду України від 30
вересня 2010 року № 20рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (
конституційності) Закону України
«Про внесення змін до
Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV.
10. Положеннями розділів
1 та 7 преамбули
Конституції України від 28
червня 1996 року, які є
основою всіх положень Конституції
України від 28 червня 1996
року.
11. Положеннями розділів 3 та 4 ст.124 Конституції України.
11. Положеннями розділу
2 ст.125 Конституції України.
12. Положеннями розділу першого та другого речення розділу 1 ст.128 Конституції України.
13. Положеннями ст.71 Конституції України.
14. Положеннями ч.1 ст.76 Конституції України.
15. Положеннями ч.2 ст.152
Розділу ХІІ «Конституційний суд України»
Конституції України.
17. Положеннями розділу 1 ст.156 Конституції України.
18. Положеннями
ст.157 Конституції України.
19. Положеннями
ст.173 «Представники держави…………,
територіальних громад» ЦК України;
Прошу
СУД:
1. Відвести
службову особу
ДСАУ - Пасацьку Л.А., на не державній посаді
«СУДДІ» у вищевказаній справі № 710/1151/17 «Ватутінського
міського суду Черкаської області».
2. В забезпечення судового розгляду цієї
заяви про відвід
службової особи ДСАУ
- Пасацької Л.А., на недержавній посаді «СУДДІ»
у вищевказаній справі №
710/1151/17 «Ватутінського
міського суду Черкаської області», ще
до початку її
розгляду приєднати до
матеріалів її судового
розгляду копію 1 та 2 сторінки
«посвідчення особи» з
найменуванням «УКРАЇНА» -
«ПАСПОРТ» нікчемних РВ «УМВС України», безпосередньо належного службовій особі
ДСУ - Пасацькій Л.А., копію
її трудової книжки
та копію його
податкової декларації, -
з дійсним місцем
отримання заробітку.
3. Здійснити судовий розгляд
цієї заяви про
відвід службової особи
ДСАУ - Пасацької Л.А., на не
державній посаді «СУДДІ»
у вищевказаній справі №
710/1151/17 офіційно не утвореного «Ватутінського міського
суду Черкаської області» за участі тільки
колегії суддів з
правами професійних суддів та суддів з
правами народних засідателів, безпосередньо встановлених положеннями
розділом 4 ст.124, та першим та другим реченням
розділу 1 ст.128 Конституції України від 28
червня 1996 року.
незаконно Підсудний Степанченко В.В.
Немає коментарів:
Дописати коментар