Підтримати Миколу Тивонюка можна переказом на його особовий картрахунок Ощадбанку № 5167 8032 9553 1227
Суд апеляційної інстанції: Третій апеляційний адміністративний суд
Україна, 49005,
місто Дніпро,
вулиця Левка Лук’яненка, 23
e-mail: inbox@3aa.court.gov.ua
інформаційний відділ - (056) 740-19-35,
приймальня голови суду - (056) 740-19-30
Суд першої інстанції: Дніпропетровський
окружний
адміністративний суд
49089, м. Дніпро, вул. Янгеля 4,
Телефон: 753-04-50
(52)
E-mail: inbox@adm.dp.court.gov.ua
Справа
№160/29241/24
Суддя:
Калугіна Н. Є.
Оскаржувана
ухвала від 07 липня 2025 року
АПЕЛЯНТ Філіпенко Олександр Сергійович,
(ПОЗИВАЧ):
e-mail: svf2011@ukr.net
ВІДПОВІДАЧ: Дніпропетровський обласний
територіальний центр комплектування
та соціальної підтримки
код ЄДРПОУ: 08353525
вул. С. Бандери (Шмідта), 16, м. Дніпро,
Дніпропетровська область, 49000
e-mail: tckspdp@post.mil.gov.ua
Телефон:
+38 (056) 770 80 94
Справа
№160/29241/24
Суддя апеляційної інстанції: Іванов С. М.
ЗАЯВА
про відвід судді Третього апеляційного адміністративного суду Іванову Сергію
Миколайовичу в адміністративній справі №160/29241/24
В провадженні судді Третього
апеляційного адміністративного суду Іванова Сергія Миколайовича знаходиться апеляційна
скарга Філіпенка Олександра Сергійовича на ухвалу судді Дніпропетровського
окружного адміністративного суду Калугіної Н. Є. від 07 липня 2025 року, постановлену
за результатами розгляду заяви поданої Позивачем 18 квітня 2025 року в порядку статті 382 Кодексу адміністративного
судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням рішення
суду та
зобов’язання Дніпропетровського
обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі –
Відповідач), подати звіт про виконання судового рішення від 08 січня 2025 року у адміністративній справі №160/29241/24 з урахуванням на той час вже відкритого виконавчого
провадження: ВП №77517253 від 17 березня 2025 року.
04
серпня 2025 року ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду
Іванова С. М. зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху, до моменту
сплати судового збору.
12
серпня 2025 року Позивачем, на виконання ухвали судді Третього апеляційного
адміністративного суду Іванова С. М. від 04 скерпня 2025 року, було здійснено
сплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. на
зазначені судом відповідні банківські реквізити, а чек, разом із заявою про
виконання судового рішення від 12 серпня 2025 року, - подано до канцелярії
судової установи, в установленому порядку.
06
жовтня 2025 року заслухавши доповідь судді-доповідача
Іванова С.М. про проведення підготовчих дій за апеляційною скаргою Філіпенка Олександра
Сергійовича на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 в
адміністративній справі №160/29241/24 за позовом Філіпенка Олександра Сергійовича до Дніпропетровського обласного
територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною
та зобов`язання вчинити певні дії, хвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито
апеляційне провадження за апеляційною скаргою Філіпенка Олександра
Сергійовича на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 07.07.2025 в адміністративній справі №160/29241/24.
Слід зауважити, що 11 серпня 2025 року Позивачем було сформовано запит на публічну
інформацію, який 12 серпня 2025 року
засобами поштового зв’язку через АТ «Укрпошта», було спрямовано до
Конституційного Суду України.
В самому тексті запиту Позивач поставив під
сумнів законність перебування судді Третього апеляційного адміністративного
суду Іванова Сергія Миколайовича на займаній посаді, а також вимагав
підтвердження або спростування Конституційним Судом України обов’язкового
проведення юридичної експертизи на відповідність Конституції України (документ:
254к/96-ВР)
указів Президента України про призначення і переведення та постанов Верховної
Ради України про обрання Іванова С. М. на відповідні посади.
Адже на глибоке переконання Позивача
юридичні факти призначення, обрання і переведення на відповідні посади Іванова
С. М., а саме: Указом Президента України від 6 лютого 2007 року №82/2007
«Про призначення суддів», яким було постановлено: «ІВАНОВА Сергія Миколайовича призначити строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області»; Постановою Верховної Ради України від 09 лютого 2012 року
№4368-VI «Про обрання
суддів», якою було постановлено: «Іванова Сергія Миколайовича обрати на посаду судді Інгулецького районного
суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, безстроково»; Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2013
року №599-VII «Про обрання суддів», якою було постановлено: «обрати
Іванова Сергія Миколайовича, раніше обраного безстроково, на
посаду судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду»; Указом
Президента України від 28 вересня 2018 року №296/2018 «Про переведення суддів», яким було постановлено: «перевести
суддю Дніпропетровського апеляційного
адміністративного суду ІВАНОВА Сергія Миколайовича на роботу на посаду судді
Третього апеляційного адміністративного суду»; -
відбулися з грубими порушеннями норм прямої дії самої Конституції України (документ:
254к/96-ВР), а також висновків і
рішень Конституційного Суду України.
Так, Позивач, зокрема, наголошував, що зазначені вище призначення, обрання і переведення судді
Іванова С. М. суперечать висновкам Рішення Конституційного
Суду України від 5 квітня 2011 року №3-рп/2011 (справа про стаж для зайняття посади судді в апеляційних, вищих
спеціалізованих судах та Верховному Суді України), Рішення Конституційного Суду України від
16 жовтня 2001 року №14-рп/2001 (справа
про призначення суддів), Рішення Конституційного Суду України від 27
березня 2002 року №7-рп/2002 (справа щодо актів про
обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад), Рішенні № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року (справа про досудове врегулювання спорів), Рішення Конституційного Суду України від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011 (справа про повноваження
державних органів у сфері судоустрою), а також Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2013 від 12 червня 2013 року (справа щодо офіційного тлумачення
положень частини п’ятої статті 127 Конституції України у системному зв’язку з
частиною третьою цієї статті, статті 65 Закону України „Про судоустрій і статус
суддів“), а також автоматично нівелюють принципи
Європейської хартії про закон „Про статус суддів“ від 10
липня 1998 року, Основних
принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями
40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13
грудня 1985 року, Бангалорських
принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених
Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, 342/2008, які враховані при прийнятті Кодексу
суддівської етики, пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів
для Комітету Європи про стандарти незалежності
судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, пункту 1 статті 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод, підпункту (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного
пакту про громадські і політичні права, статті 7 і 8 Загальної
декларації прав людини (яка була Прийнята і проголошена
резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), статті 17 Закону
України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та
застосування практики Європейського суду з прав людини», приписів Закону
України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори
України»,
висновків з рішень ЄСПЛ, відповідно до яких: - Кожний суддя, стосовно
якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен
відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta
(Мікаллефф проти Мальті) п.98); - З огляду на це, навіть
зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами,
"правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно
чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"),
від 26 жовтня 1984 року, п.26); - Важливим питанням є
довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі
"Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар
проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45), та багатьох інших приписів інших
нормативно-правових актів, які є частиною національного законодавства України.
Так, зміст Указу Президента України від 6 лютого 2007 року №82/2007
«Про призначення суддів»,
відповідно до якого ІВАНОВА Сергія Миколайовича було призначено строком на п'ять років у
місцевих загальних судах на посаду судді Інгулецького районного суду міста
Кривого Рогу Дніпропетровської області, не відповідає суті змісту норм
прямої дії самої Конституції України та висновкам Конституційного Суду України
у Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011
року,
яким Суд, у системному зв’язку з іншими нормами законодавства, розтлумачив
відповідні положення щодо першого призначення на посаду саме професійного судді.
Відповідні висновки, які Конституційний Суд України робить у даному
Рішенні, полягають в наступному, а саме: судову владу
реалізовують професійні судді; суддею є громадянин
України, який займає штатну
суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на
професійній основі; зайняття посади професійного судді в судах
загальної юрисдикції, визначає їх способи - призначення вперше і обрання
безстроково; набуття громадянином України статусу професійного судді
пов'язане з настанням відповідного юридичного факту - призначення чи обрання його на цю посаду; зайняття посади судді здійснюється шляхом призначення
вперше, а обрання - після закінчення строку, на який його було призначено; порядок першого призначення на посаду професійного судді
здійснюється Президентом України строком на п'ять; обрання всіх інших суддів безстроково Верховною Радою
України здійснюється відповідно до закріпленого положення (якого не існує в матеріальному праві).
Відтак, виводячи за дужки зрадництва і
невігластва факт неприйняття нової Конституції України на всеукраїнському
референдумі, відсутності ретельно аналізуючи зазначене в Указі
Президента України від 6 лютого 2007 року №82/2007 «Про призначення суддів» у
сув’язі очевидного з контекстом встановленого Конституцією і розтлумаченого в
рішеннях КСУ, можна зробити висновок, що даний указ не містить ключових
юридичних визначень: «вперше» і «професійного судді». Це прямо
суперечить нормам прямої дії частини четвертої статті 126 та частини першої
статті 128 Конституції України (документ: 254к/96-ВР - документ без змін і
доповнень, першої редакції). А все, що не
відповідає Конституції – суперечить їй, та свідчить про повалення встановленого
нею конституційного ладу.
З-поміж іншого, що стосується змісту і суті Постанови Верховної Ради України від 09 лютого 2012 року
№4368-VI «Про обрання
суддів», якою Іванова Сергія Миколайовича було обрано на посаду судді Інгулецького
районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, безстроково
та Постанови Верховної Ради України від 19
вересня 2013 року №599-VII «Про обрання
суддів», якою було
постановлено обрати Іванова Сергія Миколайовича, раніше обраного безстроково, на посаду
судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду,
слід зауважити, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року
зробив наступні висновки: призначення на
посаду судді здійснюється тільки вперше; обиратися на посаду судді можуть
тільки судді, в яких закінчився п'ятирічний термін, на який вони були
призначені; до складу апеляційних, вищих
спеціалізованих судів та Верховного Суду України можуть обиратися
тільки професійні судді; зайняття суддівських посад в
апеляційних, вищих спеціалізованих судах і Верховному Суді України шляхом
обрання виключає можливість призначення суддів у ці суди, а відтак призначення
на посади суддів може здійснюватися лише до місцевих судів.
В контексті наведеного вище слід зауважити,
що даний висновок Конституційного Суду України одночасно ставить під сумнів і
юридичний зміст та суть Указу Президента України від 28 вересня 2018 року №296/2018 «Про
переведення суддів», яким було постановлено:
«перевести суддю Дніпропетровського
апеляційного адміністративного суду ІВАНОВА Сергія Миколайовича на роботу на
посаду судді Третього апеляційного адміністративного суду».
Адже подібні юридичні дії, не передбачені самою Конституцією України.
Отже, в контексті викладеного вище, виводячи
за дужки фактаж зрадництва і відвертого саботажу щодо відвертого, свідомого невиконання
норм прямої дії самої Конституції України (документ:
254к/96-ВР),
слід зауважити про неспроможність Верховної Ради України за відсутності в
матеріальному праві відповідного профільного закону, яким визначається
організація і порядок її діяльності, а також статус народних депутатів України
(згідно п.21 ст.92 КУ), в системному зв’язку до фактажу відсутності профільних
законів про судоустрій, судочинство, статус суддів (згідно п.14 ст.92 КУ),
конституційно діяти в процесуальному праві, без визначеного законом процесу
щодо обрання інших суддів безстроково.
Даний логічний висновок також випливає з
огляду і на отриману від Конституційного Суду України відповідь за
№004-015-18/2323 від 19.08.2025 на запит Позавача від 11 серпня 2025 року
(копія - додається), що підтверджує відсутність правової експертизи на конституційність
- відповідність Конституції України (документ: 254к/96-ВР) зазначених
вище указів і постанов про призначення, обрання та переведення Іванова С.М. на
відповідні відповідальні посади. А крім того подібне витікає з відсутності
висновків щодо перевірки цих правових
актів за їх юридичним змістом та встановленій Конституцією України
процедурі їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності (наявність
конституційних повноважень, конституційність підстав призначення/обрання на
посаду, звільнення з посади тощо).
У зв’язку із наведеним вище фактажем доведеного і задокументованого незаконного призначення, обрання та переведення Іванова С. М. на відповідні відповідальні посади судді, Позивач, висловлює недовіру та заявляє про відвід судді Третього апеляційного адміністративного суду Іванову Сергію Миколайовичу в адміністративній справі №160/29241/24.
ДОДАТОК:
1. Копія запиту на публічну інформацію від 11 серпня 2025 року – на 9 (дев’ятьох) арк., стор. 1-9;
2.
Копії документів поштового відправлення –
на 1 (одному) арк., стор. 10;
3.
Копія відповіді Конституційного Суду
України №004-015-18/2323 від 19.08.2025 – на 1
(одному) арк.., стор. 11;
4.
Копія поштового конверта – на 1 (одному) арк., стор. 12.
З повагою, Апелянт/Позивач: __________________ Олександр Сергійович Філіпенко
Представник за довіреністю: ____________________________________ С. В. Філіпенко
Конституційний
Суд України
Україна,
01033, місто Київ,
вулиця Жилянська, 14,
тел.: +38
(044) 238-10-50; +38 (044)
238-10-30,
е-mail: inbox@ccu.gov.ua
ЗАПИТ
про надання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ
до публічної інформації» в рамках адміністративної справи №160/29241/24
В провадженні судді
Третього апеляційного адміністративного суду Іванова С. М. знаходиться апеляційна
скарга Філіпенка Олександра Сергійовича (Позивач)
на ухвалу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіної
Н. Є. від 07 липня 2025 року, постановленої за результатами розгляду заяви поданої
Позивачем 18 квітня 2025 року в порядку статті 382
Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового
контролю за виконанням рішення суду та зобов’язання Дніпропетровського обласного територіального центру
комплектування та соціальної підтримки (далі – Відповідач), подати звіт про виконання судового
рішення від 08 січня 2025 року у адміністративній справі №160/29241/24, відповідно до якого суд вирішив: «Зобов`язати Дніпропетровський обласний територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки повторно
розглянути запит Філіпенка Олександра Сергійовича від 21.10.2024 року в
порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків
суду у даній адміністративній справі».
Указом Президента України від 6 лютого 2007
року №82/2007 «Про призначення суддів» було постановлено: «ІВАНОВА Сергія Миколайовича призначити строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області».
Постановою Верховної Ради України
від 09 лютого 2012 року №4368-VI «Про обрання
суддів» було постановлено: «Іванова
Сергія Миколайовича обрати на посаду судді Інгулецького
районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,
безстроково».
Постановою Верховної Ради України
від 19 вересня 2013 року №599-VII «Про обрання
суддів» було постановлено: «обрати Іванова Сергія Миколайовича, раніше
обраного безстроково, на посаду судді Дніпропетровського апеляційного
адміністративного суду».
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №296/2018 «Про
переведення суддів» було постановлено: «перевести суддю Дніпропетровського
апеляційного адміністративного суду ІВАНОВА Сергія Миколайовича на роботу на посаду судді Третього апеляційного
адміністративного суду».
Зазначені
призначення, обрання і переведення судді Іванова С. М. суперечать низці
положень самої Конституції України, а також наведеним нижче рішенням і
висновкам Конституційного Суду України, які є обов’язковими до виконання на території
України, остаточними і такими,
що не можуть бути оскарженими.
Зокрема, явними
невідповідностями зазначені призначення, обрання і переведення судді Іванова С.
М. суперечать висновкам Рішення Конституційного
Суду України від 5 квітня 2011 року №3-рп/2011 (справа про стаж для зайняття посади судді в апеляційних, вищих
спеціалізованих судах та Верховному Суді України), Рішення Конституційного Суду України від
16 жовтня 2001 року №14-рп/2001 (справа
про призначення суддів), Рішення Конституційного Суду України від 27
березня 2002 року №7-рп/2002 (справа щодо актів про
обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад), Рішенні № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року (справа про досудове врегулювання спорів), Рішення Конституційного Суду України від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011 (справа про повноваження
державних органів у сфері судоустрою), а також Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2013 від 12 червня 2013 року (справа щодо офіційного тлумачення
положень частини п’ятої статті 127 Конституції України у системному зв’язку з
частиною третьою цієї статті, статті 65 Закону України „Про судоустрій і статус
суддів“), - автоматично нівелюючи принципи Європейської
хартії про закон „Про статус суддів“ від 10
липня 1998 року, Основних
принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями
40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13
грудня 1985 року, Бангалорських
принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених
Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, 342/2008, які враховані при прийнятті Кодексу
суддівської етики, пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів
для Комітету Європи про стандарти
незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, пункту 1 статті 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод, підпункту (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного
пакту про громадські і політичні права, статті 7 і 8 Загальної
декларації прав людини (яка була Прийнята і проголошена
резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), статті 17 Закону
України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та
застосування практики Європейського суду з прав людини», приписів Закону
України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори
України»,
висновків з рішень ЄСПЛ, відповідно до яких: - Кожний суддя, стосовно
якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен
відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta
(Мікаллефф проти Мальті) п.98); - З огляду на це, навіть
зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами,
"правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно
чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"),
від 26 жовтня 1984 року, п.26); - Важливим питанням є
довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі
"Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар
проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45), та багатьох інших приписів інших
нормативно-правових актів, які є частиною національного законодавства України.
В контексті
положень Закону
України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про
забезпечення права на справедливий суд», Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України» та Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слід зазначити про наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 376. Цивільного процесуального кодексу
України (далі – ЦПК України), пунктом 1 частини третьої статті 317. Кодексу
адміністративного судочинства України (далі – КАС України), пунктом 1 частини
третьої статті 277. Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК
України), пунктом 2 частини другої статті 412. Кримінального процесуального
кодексу України (далі – КПК України) встановлено, що підставою для скасування
судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у
відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права,
які є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду та ухвалення
нового судового рішення, якщо справу
розглянуто неповноважним складом суду.
В абзацах першому і
другому пункту 2 мотивувальної частини свого Рішення від 2 березня 1999 року № 2-рп/99
Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 6 Конституції України,
закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави – принцип поділу влади,
одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади
здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і
відповідно до законів України. Ця вимога проводиться також у частині другій
статті 19 Конституції України, яка
зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
В своєму Рішенні
від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України наголосив, що за пунктом 1 статті 6 Конвенції (995_004)
кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним
законом. На розвиток
наведеного положення Європейський суд
з прав людини
у рішенні від 25 лютого 1993 року
у справі "Добертен проти Франції" зазначив, що
за пунктом 1
статті 6 Конвенції (995_004)
держави-учасниці Ради Європи повинні організувати свою судову систему у такий
спосіб, щоб їх суди і трибунали виконували
кожен свою функцію, притаманну їм.
Зважаючи на міжнародні
норми права хотілося б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини
(яка була Прийнята і проголошена
резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) всі люди
є рівні перед законом і мають право, без
будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди
мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю
Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст.
7). Крім того, кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на
ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі
порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод «кожен має
право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і
безстороннім судом, встановленим законом…».
Згідно до положень визначених підпунктом (b)
пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права
«кожна
держава, яка бере участь у цьому
Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право
на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту,
встановлювалось компетентними
судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим
компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і
розвивати можливості судового захисту».
Відповідно
до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,
для зменшення числа заяв
до Європейського суду з прав
людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі
– ЄСПЛ) як джерело права.
В своєму Рішенні №
15-рп/2002 від 9 липня 2002 року справа № 1-2/2002 (яке є обов'язковим до виконання на території України,
остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний
Суд України встановив, що для
забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР) у статті
124 встановила принципи
здійснення
правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх
привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не
може бути обмежене навіть в умовах
воєнного або надзвичайного
стану (стаття 64 Конституції
України (254к/96-ВР).
Частиною першою статті 26 Закону України
від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на
території, на якій введено воєнний стан, здійснюється
лише судами. На цій території діють суди, створені
відповідно до Конституції України.
Закріплення в Основному Законі
України принципу верховенства права, невідчужуваності й непорушності прав і
свобод людини і громадянина, гарантій їх здійснення та захисту визначає зміст
законів, інших нормативно-правових актів, які повинні прийматися на основі
Конституції і відповідати їй (частина друга статті 8). Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції
України) (речення перше абзацу третього пункту 3 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України у
справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови Кабінету
Міністрів України „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України
від 4 серпня 2000 р. № 1222“ від 28 жовтня 2009 року № 28-рп/2009).
Принцип верховенства
Конституції України поширюється на всю територію України. Конституційний Суд
України наголошує, що неухильне додержання органами державної влади та органами
місцевого самоврядування Конституції та законів України є запорукою
стабільності, підтримання громадського миру, злагоди в державі (абзац другий
підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду
України у справі за конституційним поданням виконуючого обов’язки Президента
України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про
Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя“ від
20 березня 2014 року № 3-рп/2014).
Пряма дія норм
Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами
України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати
конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші
нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить
Конституції України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 21 Закону
України „Про свободу совісті та релігійні організації“ (справа про завчасне
сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній
та процесій) від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016).
Відповідно до частини
другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто
імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов’язок органів
державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при
здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за
принципом її поділу.
Здійснення
державної влади на засадах її функціонального поділу на законодавчу, виконавчу
та судову завдяки визначеній Основним Законом України системі стримувань і
противаг забезпечує стабільність конституційного ладу, запобігає узурпації
державної влади та узурпації виключного права народу визначати і змінювати
конституційний лад в Україні. (абзаци
перший, другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду
України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 62 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
Указу Президента України „Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради
України та призначення позачергових виборів“ від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
З цього приводу слід зазначити, що
відповідно до положень частини першої статті 127 нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без
змін і доповнень) правосуддя здійснюють
ПРОФЕСІЙНІ СУДДІ та у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ІНШІ СУДДІ з правами ПРОФЕСІЙНИХ
СУДДІВ).
В своєму Рішенні № 3-рп/2011 від 5 квітня 2011 року справа № 1-10/2011 (яке є обов'язковим до виконання на
території України, остаточним і не може бути оскарженим) Конституційний Суд України дійшов
висновку, що судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених
законом випадках, народні засідателі і
присяжні шляхом здійснення правосуддя (частина
перша статті 127 Конституції України (254к/96-ВР), частина друга
статті 1 Закону) (2453-17). Суддею є громадянин України, який в
установленому Конституцією України (254к/96-ВР) і Законом (2453-17) порядку призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному
із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі
(частина четверта статті 126
Конституції України (254к/96-ВР), стаття 51 Закону) (2453-17).
Конституція України (254к/96-ВР) містить загальні вимоги щодо зайняття посади професійного судді в судах загальної юрисдикції, визначає їх способи - призначення вперше і
обрання безстроково (пункт 27 частини першої статті 85, частина четверта статті
126, частини третя, четверта статті 127, частина перша стаття 128) (254к/96-ВР). Водночас законодавець повноважний встановлювати додаткові
вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня порівняно із основними вимогами для зайняття посади професійного судді (частина п'ята статті 127
Основного Закону України) (254к/96-ВР).
За Конституцією України (254к/96-ВР) набуття громадянином України статусу професійного судді пов'язане з настанням відповідного юридичного факту - призначення
чи обрання його на цю посаду. Зайняття
посади судді здійснюється шляхом призначення вперше, а обрання - після закінчення строку, на
який його було призначено. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР), згідно з якою судді обіймають
посади безстроково, крім суддів
Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше, і узгоджується з правовою позицією Конституційного
Суду України, висловленою у Рішенні від 16 жовтня 2001 року N 14-рп/2001 (v014p710-01), відповідно до якої на обрання безстроково
може претендувати особа з належною фаховою підготовкою, відповідним досвідом і
стажем, оскільки завершився строковий п'ятирічний термін
перебування на посаді професійного судді (абзац сьомий пункту 4 мотивувальної
частини) (v014p710-01).
У Конституції України (254к/96-ВР) встановлено порядок першого призначення на посаду професійного судді, яке здійснюється Президентом України строком на п'ять років, закріплено положення про обрання всіх інших суддів безстроково Верховною Радою України
(частина перша статті 128) (254к/96-ВР).
Системний аналіз положень пункту 14 частини
першої статті 92, частини четвертої статті 126, частин другої, третьої,
четвертої, п'ятої статті 127, статті 128
Конституції України (254к/96-ВР) та оспорюваних
положень Закону (2453-17) дає підстави
для таких висновків: призначення на посаду судді здійснюється
тільки вперше; обиратися на посаду судді можуть тільки судді, в яких закінчився
п'ятирічний термін, на який вони були призначені; до складу апеляційних, вищих
спеціалізованих судів та
Верховного Суду України
можуть обиратися тільки
професійні судді; зайняття
суддівських посад в апеляційних, вищих спеціалізованих судах і Верховному Суді
України шляхом обрання виключає можливість призначення суддів у ці суди,
а відтак призначення
на посади суддів може
здійснюватися лише до місцевих судів.
Водночас частиною першою статті 147. Конституції України (документ:
254к/96-ВР) закріплено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції
України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших
актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші
повноваження відповідно до цієї Конституції.
Нормами прямої
дії деяких абзаців пункту 1 частини першої статті 150. Конституції України (документ: 254к/96-ВР) визначено, що до
повноважень Конституційного Суду
України належить вирішення
питань про відповідність Конституції України (конституційність):
- законів та інших правових
актів Верховної Ради України;
- актів
Кабінету Міністрів України.
Слід зауважити,
що дані імперативні норми чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) також кореспондуються з
положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13 липня 2017 року №
2136-VIII «Про
Конституційний Суд України» згідно
з якими до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення
питань про відповідність Конституції
України
(конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради
України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових
актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Відповідно до абзаців пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27
березня 2002 року № 7-рп/2002 (справа № 1-14/2002) Конституційний Суд України
дійшов висновку, що: «На підставі системного аналізу Конституції України в
аспекті питань, порушених у конституційному поданні, Конституційний Суд України
встановив таке.
Відповідно до
частини другої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України
вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції
України. Закони та інші правові акти за рішенням
Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій
частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена
встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання
ними чинності (частина перша статті 152 Конституції України). Перелік актів,
щодо конституційності яких Конституційним Судом України здійснюється перевірка,
визначено у частині першій статті 150 Конституції України. Аналіз положень цих
статей Конституції України свідчить, що до “інших правових актів”, про які
йдеться в частині другій статті 147, частині першій статті 152 Конституції
України, належать, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти
Президента України.
Стаття
106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента
України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає
обов’язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За
юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий,
так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту статті 106, частини
другої статті 147, частини першої статті 150, статті 152 Конституції України
укази і розпорядження Президента України є правовими актами.
Як
свідчить зміст положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада
України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою
реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та
відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції
України є об’єктом судового конституційного контролю.
Таким
чином, у статтях 147, 150 Конституції України визначено межі юрисдикції
Конституційного Суду України. За змістом цих статей перевірці на предмет
конституційності підлягають, зокрема, правові акти Верховної Ради України, акти
Президента України. При цьому серед них не виділено нормативно-правових або
індивідуально-правових актів. Тобто до повноважень Конституційного Суду України
належить вирішення питань щодо конституційності правових актів Верховної Ради
України та Президента України незалежно від того, мають вони
нормативно-правовий чи індивідуально-правовий характер».
Відповідно до
абзаців пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 (справа №
1-14/2002) Конституційний Суд України зазначає, що: «Звертаючись до
Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо офіційного
тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті
150 Конституції України, Вища рада юстиції виходила з необхідності вирішення
питання стосовно можливості оспорення до Конституційного Суду України актів про
обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад.
Норми частин
четвертої, п’ятої статті 126, частини третьої статті 127, частини першої статті
128, пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України врегульовують
відносини, пов’язані, зокрема, з обранням/призначенням суддів на посади та
звільненням їх з посад.
За
встановленою практикою перше призначення на посаду професійного судді суду
загальної юрисдикції строком на п’ять років здійснює Президент України шляхом
видання указу, а рішення про обрання безстроково всіх інших суддів, крім суддів
Конституційного Суду України, приймає Верховна Рада України у вигляді
постанови.
Суддя
звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, з підстав,
визначених у частині п’ятій статті 126 Конституції України. Президент України
чи Верховна Рада України на підставі подання Вищої ради юстиції приймають
рішення про звільнення професійного судді з посади.
Отже,
Президент України, Верховна Рада України реалізують передбачені Конституцією
України владні повноваження шляхом прийняття відповідних актів про
призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад. Такі акти
глави держави та парламенту мають конституційно-правову природу.
За
змістом положень частини другої статті 147, частини першої статті 150
Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить,
зокрема, перевірка на предмет відповідності Конституції України всіх без
винятку правових актів Верховної Ради України і Президента України як за їх
юридичним змістом, так і за дотриманням конституційної процедури їх розгляду,
ухвалення та набрання ними чинності.
Таку
позицію висловив Конституційний Суд України при розгляді справи за поданням
народних депутатів України щодо визнання неконституційними розпоряджень
Президента України про призначення заступників голів місцевих державних
адміністрацій. Рішенням від 24 грудня 1997 року Конституційний Суд України визнав,
що Президент України при призначенні цих посадових осіб вийшов за межі
повноважень, встановлених Конституцією України.
Аналогічну
точку зору висловлено в надісланих на запит Конституційного Суду України
експертних висновках учених, зокрема, Національної юридичної академії України
ім. Ярослава Мудрого.
Виходячи
з наведеного та аналізуючи положення абзаців другого, третього пункту 1 частини
першої статті 150 у контексті статей 147, 152 Конституції України,
Конституційний Суд України вважає, що за зверненням суб’єкта права на
конституційне подання акти Верховної Ради України та Президента України про
обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад підлягають
розгляду Конституційним Судом України на відповідність Конституції України за
їх юридичним змістом та щодо додержання встановленої Основним Законом України
процедури їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності (наявність
конституційних повноважень, конституційність умов, підстав обрання/призначення
на посаду, звільнення з посади тощо).
Таким
чином, в аспекті порушених у конституційному поданні питань Конституційний Суд
України дійшов висновку, що до повноважень Конституційного Суду України
належить вирішення питань виключно щодо відповідності Конституції України актів
Верховної Ради України, Президента України про обрання/призначення суддів на
посади та про звільнення їх з посад, а не щодо їх законності».
На
підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України,
статтями 63, 67, 69 Закону України “Про Конституційний Суд України”,
Конституційний Суд України в
своєму Рішенні від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 (справа № 1-14/2002) (яке є
обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим) в и р і ш и в:
«Положення
абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції
України у системному зв’язку зі статтями 147, 152 Конституції України, в
аспекті порушених Вищою радою юстиції у конституційному поданні питань, треба
розуміти так:
— до
повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань
щодо відповідності Конституції України (конституційності) правових актів
Верховної Ради України та Президента України, до яких віднесені як
нормативно-правові, так і індивідуально-правові акти;
— акти Верховної Ради України та
Президента України про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення
їх з посад розглядаються Конституційним Судом України за зверненнями суб’єктів
права на конституційне подання щодо перевірки відповідності Конституції України
(конституційності) цих правових актів за їх юридичним змістом та встановленій
Конституцією України процедурі їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності
(наявність конституційних повноважень, конституційність підстав призначення/обрання
на посаду, звільнення з посади тощо)».
Стаття
34. Конституції України гарантує кожному
громадянину України право
вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно,
письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Закон України «Про доступ до публічної
інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ
до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших
розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний
інтерес.
На підставі зазначеного вище, керуючись положеннями Конституції України,
висновками з рішень Конституційного Суду України, наведеними міжнародними
договорами, положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» та
Закону України «Про інформацію» звертаюсь до Вас і,
ПРОШУ:
1. Надати копії відповідних конституційних подань (разом з копіями доданих до них додатків), а також копії рішень/висновків про результати перевірки Конституційним Судом України актів (указів, постанов), розглянутих за зверненням суб’єктів права на конституційне подання, якими є Президент України та Верховна Рада України, щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) за їх юридичним змістом та встановленій Конституцією України процедурі їх розгляду, ухвалення чи набрання ними чинності (наявність конституційних повноважень, конституційність підстав призначення/обрання на посаду, звільнення з посади тощо), а саме:
- Указу
Президента України від 6 лютого 2007 року №82/2007 «Про призначення суддів»;
- Постанови
Верховної Ради України від 09 лютого 2012 року №4368-VI «Про обрання суддів»;
- Постанови
Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року №599-VII «Про обрання суддів»;
- Указу Президента України від 28 вересня 2018 року
№296/2018 «Про переведення суддів».
2. Відповідь
надати в паперовому вигляді на зазначену вище домашню адресу запитувача, а
також в електронному вигляді на e-mail: svf2011@ukr.net.
11 серпня 2025 року
З повагою, Олександр Сергійович Філіпенко _________________________
Читайте також:
В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування? Швидка правова
допомога вже мчить...
Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким ми маємо справу?
В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок приватної юрособи
ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні не утворювались
відповідно до КУ
СКАСОВУЄМО
ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява
Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у справі про скасування
постанови - ухвала
Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра - рішення
Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!
Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через моральну і
матеріальну! – позов до суду
А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра?
Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра
Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та СП Дніпра
Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення описок в справі по
ТЦК та СП Дніпра
Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та СП Дніпра
Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до свідка)))
«Фігове листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит
Як «суддя» стала АДвоКАТом у ДніпроОТЦК та СП – ухвала і рішення
Чудопалової С. В.
АПЕЛЯЦІЯ
по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 1 і заява
АПЕЛЯЦІЯ
по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 2 і заява
АПЕЛЯЦІЯ
по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 3 і заява
АПЕЛЯЦІЯ
по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 4 і заява
АПЕЛЯЦІЯ
по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 5 і заява
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 1 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 2 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 3 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 4 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 5 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 6 + заява з додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС
(відео 7 + заява з додатками)
Відвід колегії в справі по ТЦК та СП Дніпра - відео і заява
Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра відшкодувати моральну і матеріальну шкоду
- постанова
Адмінпозов
до ТЦК та СП Дніпра щодо ненадання публічної інформації - заява
Відвід
судді Луніної О. С. в справі по ТЦК та СП - заява
Перше
виконавче провадження на ТЦК та СП Дніпра
Другий
відвід судді ДОАС Луніної в справі по ТЦК та СП Дніпра
Держстат і
ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Відхиливши
два відводи стала адвокатом у ТЦК - рішення судді ДОАС Луніної О. С.
Апеляція
на трансформацію судді на адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))
Апеляція
на трансформацію судді у адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))
Залишилось
недослідженим судом: воєнний або надзвичайний стан
Залишилось
недослідженим судом: НЕКОНСТИТУЦІЙНА ПРИРОДА ТЦК та СП
Заява про
злочин на начальника ТЦК та СП в Дніпрі
Скарга
слідчому судді щодо невнесення до ЄРДР заяви на ТЦК та СП Дніпра
Витяг з
ЄДР про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ на 19.03.2024 року
Встановлюємо
конституційну правосуб'єктність "судді" Луніної О. С.
Клопотання
про приєднання матеріалів до кримінальної справи по ТЦК Дніпра
Скарга на
бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР
Детально
про юросіб правонаступником яких виступає МІНОБОРОНИ
Справа по
ТЦК: відвід головуючого Семененка Я. В. 07.05.2024 - відео + клопотання + заява
У ВП не
видають ЄРДР по ТЦК - викликаємо СОГ
Заява на
слідчого через фальшування відомостей в ЄРДР - відео + заява
Невнесення
відомостей до ЄРДР - скарга слідчому судді
Запит від
«Багнет Нації» щодо закону про мобілізацію
Повторний
запит до ВРУ з приводу закону про мобілізацію
Запит до
МІН'ЮСТУ щодо закону про мобілізацію
Відповіді від ВРУ, ОПУ і МІН’ЮСТУ щодо закону про
мобілізацію
Запит від
ГО ОПГ "Багнет Нації" до ТЦК та СП і ВЛК Дніпра
Копія еталонного тексту закону №
3633-ІХ зареєстрованого Мін’юстом
Заборона
передачі персоналки до ТЦК та СП - заява до роботодавця
Справа по
ТЦК та СП Дніпра: відвід колегії суддів ТААС
Копія еталонного тексту закону №
3696-ІХ (про адмінштрафи для ухилянтів) зареєстрованого Мін’юстом
Судове
засідання у справі по ТЦК та СП Дніпра 11.06.2024 - відео
Апеляція
скасувала незаконне рішення по ТЦК та СП Дніпра 09.07.2024 - відео і заяви про
відвід
Протиправна
бездіяльність = четвертий позов до ТЦК та СП Дніпра
Досить
чудити давайте судити або трохи про суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП
Дніпра
Перший
відвід судді Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра
Низка заяв
у справі по ТЦК та СП Дніпра від 16.09.2024
Як однією
ухвалою "забанити" дві заяви про відвід - практика судді Безрук Т. В.
Третій
відвід судді Чудопалової у справі по ТЦК та СП Дніпра
Низка заяв
у справі по ТЦК та СП Дніпра від 23.09.2024
Низка заяв
у справі по ТЦК та СП Дніпра від 02.10.2024
Суддя
Білик не відвела суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала
Заява по 206-й КПК щодо
незаконного тримання людини під вартою
Суддя
Дружинін не відвів суддю Чудопалову у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала
Надайте
мені читабельну повістку - запит до Дніпро ОТЦК та СП
Рішення у
справі по ТЦК та СП Дніпра - повний текст
П’ятий
позов до ТЦК та СП Дніпра або: «Закон – один для всіх!» - позовна заява
Запит по
судді Калугіній у справі по ТЦК та СП Дніпра
Відвід
судді ДОАС Калугіної Н. Є. у справі по ТЦК та СП Дніпра
Заперечення
на відзив ТЦК та СП Дніпра
Судді
Калугіній Н. Є. під ялинку - друга заява про відвід
Суддя ДОАС
Калугіна не вбачає підстав для відводу у справі по ТЦК та СП Дніпра
Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра виконати закон –
рішення судді Калугіної Н. Є.
Шостий
позов до ТЦК та СП Дніпра. Це вже третя заява про відшкодування моральної шкоди
Виконавчі
листи до ТЦК та СП Дніпра напередодні звернення до Виконавчої і Казначейства
На
виконання рішення суду по ТЦК та СП Дніпра – заяви до Казначейства та
Виконавчої
Шосту
справу по ТЦК та СП Дніпра прийнято до розгляду - ухвала
ПОРУШЕННЯ
ПРАВ у СПРАВІ по ТЦК та СП Дніпра – заява про виправлення описок
ПЕРШИЙ
ВІДВІД судді Чапали Г. В. у справі по ТЦК та СП Дніпра
ДРУГИЙ
ВІДВІД судді Чапали Г. В. у справі по ТЦК та СП Дніпра
ДніпроОТЦК
та СП – БОРЖНИК у виконавчому провадженні № 77517253 – постанова
ТРЕТІЙ
ВІДВІД судді Чапали Г. В. у справі по ТЦК та СП Дніпра
Є Рішення
у шостій справі по ТЦК та СП Дніпра
Заява про
зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення у справі по ТЦК та СП
Дніпра
КСУ про
перевірку на конституційність деяких НПА - запит у справі по ТЦК та СП Дніпра
Сьомий
"хрестовий похід" на ТЦК та СП Дніпра розпочато 22.04.2025
Подано
сьомий позов до ТЦК та СП Дніпра - четвертий, щодо відшкодування моральної
шкоди
Подано
сьомий позов до ТЦК та СП Дніпра - четвертий, щодо відшкодування моральної
шкоди
Скасування
розпорядження ТЦК з додатком повісткою
Самовідвід
у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала судді ДОАС Лозицької І. О.
Чечелівський
суд Дніпра про незаконне перейменування
Встановлюємо повноваження воєнкома
ТЦК та СП Дніпра – 9-та позовна заява
Повноваження
воєнкома Дніпра встановить або спростує суд – ухвала судді ДОАС Юркова Е. О.
Відвід
судді у справі щодо повноважень воєнкома Дніпра
Витребування
Положення ТЦК та СП Дніпра у справі щодо повноважень воєнкома
Суддя
Турова не відвела суддю Юркова у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала
Другий
відвід судді Юркову у справі щодо повноважень воєнкома ТЦК та СП Дніпра - заява
Чому
«здулося» ТЦК та СП Дніпра?
Самовідвід
судді Юркова у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала
Повноваження
воєнкома Дніпра встановить суддя ДОАС Кальник В. В. – ухвала
Апеляція
на судовий контроль за рішенням по ТЦК та СП Дніпра
Калугіна Н Є – суддя без
повноважень (розділ І, частина 1)
Калугіна Н Є – суддя без
повноважень (розділ І, частина 2)
Чому ТЦК
та СП Дніпра не виконує рішення судді ДОАС Кальника В. В.
ГРА З
ДИЯВОЛОМ У ПІДДАВКИ - рішення судді Самсонової В. В. по ТЦК та СП Дніпра
В справі
по ТЦК та СП Дніпра подано заяву про забезпечення доказів
СПЛАТИМО
СУДОВИЙ ЗБІР І "ГОЙДА!"
Відвід
судді ДОАС Кальнику В.В. у справі по ТЦК та СП Дніпра
Другий відвід судді Кальнику В.В.
у справі по ТЦК та СП Дніпра відео 1
Другий відвід судді Кальнику В.В.
у справі по ТЦК та СП Дніпра відео 2
Чому суддя
Кальник В.В. системно порушує КАСУ?
Як змити
правосуддя в унітаз сталою практикою Верховного Суду
Апеляція на судовий контроль
у справі по ТЦК та СП Дніпра - ухвала про відкриття провадження
Апеляція на судовий контроль
у справі по ТЦК та СП Дніпра - скарга
Трохи
про апеляцію на судовий контроль
Відвід судді у справі по ТЦК та СП
Дніпра - заява про злочин по 109-й ККУ
Рішення
судді Должко С. Р. в публікації: Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ –
виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації
Яка «хуцпа» оскаржує вирок судді Должка?
«Багнет Нації» в підтримку вироку судді Должка С. Р. – запит до
прокуратури
Вирок судді Должко скасували і направили на повторний розгляд в першу
інстанцію - неповне відео
Ухвала
апеляції на вирок судді Должка С. Р. - текст з ЄДРСР
В касації
на апеляцію про скасування вироку судді Должко С. Р., відмовлено - ухвала ВС
Справу
"Зінківського ухилянта" призначено на повторний розгляд - ухвала
ДБР
«мутить» справу проти судді Должко С. Р.
Микола
Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів
Заява до
ВРП на підтримку Судді Должко
Читайте
також: Функції військоматів перебрали на себе приватні, комерційні установи? -
документи
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?
Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022
Знищення незалежності Держави через неконституційні органи влади –
документи свідчать
А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???
Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство
фінансів)))
Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно -
документи
Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство –
документи
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на 11.01.2023 року
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на 10.01.2023 року
Закон про кримінальну відповідальність військових - ФІКЦІЯ!!!
Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай повістку)))…
Офіційно - не існує: відомості про Київський міський ТЦК та СП
ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ «БАГНЕТ НАЦІЇ»
Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий комісаріат
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від КМУ
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від МІНОБОРОНИ
ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ПРИЗОВНИКІВ,
ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ
Волають про спасіння їхніх душ, викрадені ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені
реагувати…
Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників Дніпра - документ
Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях – відео і документи
(матеріал оновлюється)
Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та СП
Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!
У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність – ухвала Верховного Суду
Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП ЦНАПівцями
Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг з ЄДРПОУ про
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і відповіді
ГЕНОЦИД
УКРАЇНЦІВ в "особливий період" ЕПІЗОД 3 частина 1 - відео ГО ОПГ
"Багнет Нації Чернівці"
ГЕНОЦИД
УКРАЇНЦІВ в особливий період ЕПІЗОД 3 частини 2 та 3 ВИЗВОЛЕННЯ - відео
Андрій Карпович: ТЦК - незаконне
воєнізоване формування ст.260ККУ - відео
Віталій Піковський: лікбез для ТЦКашників - відео
Ярослав Косарев поліція і ТЦК збір
персоналки за вигаданих причин - відео 1 і 2
Приклад дистанційної правової допомоги щодо
незаконної мобілізації і повісток - відео
Заборонити
ТЦК і освітянам маніпуляції з персональними даними – переписка із самозванцями
Відомості
з ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ станом на 30.12.2023
На запит
до ТЦК відповіла військова частина?))
Держстат і
ЄДР про Голосіївський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Деснянський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Дніпровський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Чернівці: найкоротша розмова з ТЦКунами
Відмова від отримання повістки не створює склад
адмінправопорушення - рішення суду
Суд визнав
незаконним утримання "ухилянта" у розподільчому центрі Миколаївського
ОТЦК та СП - ухвала
Суд
скасував адмінштраф за неоновлення даних в ТЦК та СП - рішення
Посилань
на інфосистему «Оберіг» чинне законодавство не містить - рішення суду
«СЛУЖБОВЕ
ПОСВІДЧЕННЯ» уповноваженої особи від ТЦК та СП: на що варто звернути увагу
На шляху
до тоталітарної демократії – журналістське розслідування Миколи Тивонюка
Напад
ТЦКашників на журналіста Піковського внесуть до ЄРДР - ухвала Житомирського
апеляційного суду
Надсилання
повісток не є доказом їх вручення - постанова ВП ВС
Позитивне
рішення суду щодо скасування штрафу накладеного ТЦК та СП
Суд зобов'язав внести відомості до
ЄРДР по 345-1 КК України - відео
Факт
викрадення журналіста «Багнет Нації» ТЦКашниками зафіксовано в ЄРДР
Суддя Перекупка
І. Г. зобов'язав доставити незаконно викраденого ТЦК журналіста БН до суду -
відео
Журналіст
Багнет Нації повернувся з "відрядження" ТЦК та СП - відео
Правління
ГО ОПГ «Багнет Нації» інформує
ДЕЯКІ ОФІЦІЙНІ ВІДОМОСТІ про ТЦК та СП та МІНОБОРОНИ
Читайте
також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?
Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?
Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та
«воєнний час»
Кабмін встановив порядок застосування цивільними особами вогнепальної
зброї
«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?
«Воєнний
стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон
Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного стану - відео
Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій
ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму
До парламенту внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права
власності РФ в Україні
В Україні строк проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб –
законопроект № 7390
Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії
указів про НС і ВС
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО
«АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»
Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань - відео
Про одну "несуттєву" описку в документах державної ваги
Від теорії
до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». Ніхто не відсидиться під корягою)))
12.04.2024
Від теорії
до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». "Закон" прийнято, що далі?!
19.04.2024
Микола
Гольбін про справу зінківського ухилянта - відео + рішення судів
ТЦК не має
права затримувати людей - рішення суду
Не оновив
дані - і що? - рішення суду
Штраф від ТЦК в 17000 грн.
скасовано - рішення суду
Надсилання
повісток не є доказом їх вручення - постанова ВП ВС
Суд скасував штраф в 17000 грн.
через недоведеність складу адмінправопорушення
Суд скасував постанову ТЦК та
17000 грн. штрафу - постанова ТААС
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском
власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо
те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви,
клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" -
оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий
випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону
заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск
газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації»
від 22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки –
п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск
газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети
«Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети
«Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет
Нації»
Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск
газети «Багнет Нації»
Перша
редакція чинної Конституції України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет
Нації»
Конвенція
про захист від насильницьких зникнень – тридцятий випуск газети «Багнет Нації»
«Суд знає
закони» – тридцять перший випуск газети «Багнет Нації»
ЗАХИСТИ
СВОЇ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ (коротко про актуальне) – тридцять третій випуск газети
«Багнет Нації»
ТВОЄ ПРАВО
НА ІНФОРМАЦІЮ – тридцять п’ятий випуск газети «Багнет Нації»
Право на
свободу та особисту недоторканність – тридцять шостий випуск газети «Багнет
Нації»
Умови та
Правила не є складовою кредитного договору – тридцять восьмий випуск газети
«Багнет Нації»
ПОДАТКОВА
ПОВИННА БУТИ ЗАКОННОЮ, А НЕ ПРОСТО БУТИ – сороковий випуск газети «Багнет
Нації»
ТЦК та СП
від МІНОБОРОНИ - «ПЛОДИ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА»? – сорок перший випуск газети «Багнет
Нації»
Відвід
судді: закон, практика та поради – сорок четвертий випуск газети «Багнет Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації
- Google Drive
Авторський
проект Сергія Філіпенка:
а що ж по
факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по
факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по
факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики,
апатриди та ЖЗО!)
а що ж по
факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по
факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по
факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ ПАПІР!)
а що ж по
факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196
4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар