Дещо із закону "Про медіа" для друкованих медіа
ЗАКОН УКРАЇНИ |
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2023, №№ 47-50, ст.120)
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ
ПОЛОЖЕННЯ
1. У цьому Законі терміни вживаються в
такому значенні:
9) друковане медіа - медіа, що здійснює поширення
інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, однотипно
оформлене, виходить у світ через певні проміжки часу упродовж року - у міру
настання відповідного періоду або накопичення матеріалу;
30) медіа (засіб масової інформації) - засіб поширення
масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у
світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізуючою
ознакою;
47) редакційний контроль (редакційна відповідальність) -
вирішальний вплив суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа, суб’єкта у сфері друкованих
медіа та/або суб’єкта у сфері онлайн-медіа на створення або добір, організацію
та поширення програм або іншої масової інформації відповідним суб’єктом;
48) редакційні рішення - рішення, що регулярно
приймаються у процесі здійснення суб’єктом у сфері медіа редакційного контролю
та пов’язані із щоденним функціонуванням відповідного медіа;
Стаття 4. Свобода
діяльності у сфері медіа
1. Діяльність у
сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань,
свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб’єктів
у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи
господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію,
відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації,
правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту
інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
2. Будь-які
обмеження зазначених свобод, у тому числі при прийнятті державними органами,
органами місцевого самоврядування рішень, які забороняють або обмежують
розповсюдження будь-якого медіа на території України, рішень про зупинення,
анулювання або відмову у видачі ліцензій, про відмову у реєстрації суб’єкта у
сфері медіа, можуть бути встановлені та застосовані лише на підставі закону,
якщо це є необхідним у демократичному суспільстві, а відповідне обмеження є
пропорційним (ненадмірним) щодо поставленої мети. Обмеження зазначених свобод
може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, територіальної
цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи
злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших
людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або
для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. При впровадженні
обмежень у сфері медіа державні органи, органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи застосовують практику Європейського суду з прав людини як
джерело права.
4. Не
допускається незаконне втручання у діяльність суб’єктів у сфері медіа з боку
державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань,
політичних партій, власників відповідних суб’єктів, будь-яких інших фізичних та
юридичних осіб.
Не допускаються вимога попереднього погодження інформації, яка поширюється
медіа, заборона поширення інформації з боку посадових осіб державних органів,
органів місцевого самоврядування, політичних партій.
Стаття 15. Суб’єкти у
сфері друкованих медіа
1. Для цілей
цього Закону суб’єктом у сфері друкованих медіа вважається особа, що здійснює
редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення
масової інформації у формі друкованого медіа.
2. Суб’єктами у
сфері друкованих медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без
громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в
установленому законодавством порядку юридичні особи України.
Суб’єктом у
сфері друкованих медіа не може бути особа, до структури власності якої входять
державні органи, органи місцевого самоврядування, їх асоціації, крім винятків,
передбачених законом, а також юридичні особи, засновані такими органами, крім
наукових установ, закладів освіти та закладів культури.
{Частина друга
статті 15 в редакції Закону №
3136-IX від 30.05.2023}
3. Не належать
до друкованих медіа офіційні друковані видання, що видаються з метою
забезпечення доступу до публічної інформації.
Стаття 41. Мова друкованих
та онлайн-медіа
1.
Друковані медіа
в Україні видаються (виходять) державною мовою, а також іншими мовами в
порядку, визначеному Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як
державної".
Стаття 48. Облік і
зберігання програм та примірників друкованих медіа
7. Зареєстровані суб’єкти у сфері друкованих медіа
зобов’язані надсилати до Національної ради контрольні примірники кожного
випуску друкованого медіа в електронній формі (за наявності) та на запит
Національної ради безоплатно надсилати їй контрольний примірник конкретного
випуску відповідного друкованого медіа у друкованій формі. Друковані медіа не
можуть поширювати розклади програм аудіовізуальних медіа-сервісів
держави-агресора.
Суб’єкти у
сфері друкованих медіа зобов’язані зберігати примірники кожного випуску
друкованого медіа протягом одного року з моменту їх поширення.
{Частину сьому
статті 48 доповнено абзацом другим згідно із Законом №
3136-IX від 30.05.2023}
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#Text
Немає коментарів:
Дописати коментар