Вих. №: ЗПІ/176/24 Дата: 11 травня 2024 року
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ
ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ
ПІДТРИМКИ
ВІЙСЬКОВО-ЛІКАРСЬКА КОМІСІЯ
49006, місто
Дніпро, вулиця Степана Бандери, 16,
телефон: +38 (056) 770-80-94; (056) 770-83-61; (056) 770-83-76
З А П И Т
про надання публічної
інформації відповідно до Закону
України
«Про
доступ до публічної інформації»
Громадська організація «Об’єднана
правозахисна група «Багнет Нації» (зареєстрована шляхом повідомлення –
реєстрація в РГО за № 1508568 від 01.06.2020 року), діючи в інтересах членів
нашого громадського об’єднання задля обстоювання конституційних прав і свобод у
низці вже відкритих адміністративних, цивільних і кримінальних проваджень,
керуючись положеннями статті 34, 36 і 40 Конституції України, Закону України
від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання», Закону України від 13
січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», Закону
України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію», на виконання наказу
Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення
про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого в
Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800,
звертається до Вашої установи, для встановлення конституційних повноважень,
відповідної компетенції (сукупності предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного
органу або посадової
особи, що визначаються законодавством) та компетентності (сукупності досвіду, обізнаності та знання) уповноважених
(службових/посадових) осіб, представлених у відповідній ВІЙСЬКОВО-ЛІКАРСЬКІЙ
КОМІСІЇ. А крім того, вкотре, - для встановлення законних підстав організації
та діяльності самих юридичних осіб приватного права з назвами: «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР
КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 08353525) та
«ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР
КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 09834296).
Як показав системний аналіз «легалізації» даних, не утворених ЗАКОНОМ відповідно до положень пункту 12, 17 частини першої статті 92 Конституції України територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як органів військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, - красномовно свідчить про грубе порушення норм прямої дії Основного закону. А відповідно, констатує факт повалення конституційного ладу.
Адже хронологія утворення цих «органів» починається з Указу Президента України від 15 лютого 1994 року № 48/94 «Про Положення про військові комісаріати» (що суперечить Конституції України, документ: 254к/96-ВР) скасованого іншим Указом Президента України від 9 жовтня 2001 року № 944/2001 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України».
Далі. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1235 «Про затвердження Положення про військові комісаріати» було затверджено Положення про військові комісаріати, які не утворювались у відповідності до вимог чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР), але існували де-факто. Дана постанова втратила чинність на підставі постанови КМ № 389 від 03.06.2013.Наступною Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389 «Про затвердження Положення про військові комісаріати» (які ніколи не створювались законом), в найкращих традиціях правового нігілізму, було затверджено Положення про військові комісаріати, яке втратило свою чинність на підставі постанови КМ № 154 від 23.02.2022.
Одночасно з постановою КМУ № 389 від 03.06.2013 діяла й інша Постанова Кабінету Міністрів України від 22
серпня 2007 року № 1054 «Про
затвердження Положення про територіальний центр комплектування
військовослужбовцями за контрактом», якою було затверджено відповідне Положення та
яке також втратило свою чинність на підставі постанови КМ № 154 від
23.02.2022.
Наступною Постановою Кабінету
Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальний центр
комплектування та соціальної підтримки» (яка на сьогодні вважається чинною), вкотре, було
затверджено відповідне Положення для так званих «органів військового управління…», які ніколи не утворювалися
відповідно до норм прямої дії чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР)
ЗАКОНОМ, але продовжують існувати де-факто, не оформлені де-юре.
В свою чергу Законом України від 6 грудня 1991 року № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України»
чітко врегульовано, що органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції
України
стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження
прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення
органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.
Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу
військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.
Але, по факту, це все, не виконується,
Конституція України - порушується.
Тож яким чином, припинили своє існування не
утворені законом військові комісаріати, яким на заміну прийшли не утворені
законом територіальні центри комплектування та соціальної підтримки?
Відповідь на дане питання криється
в Законі України від 30 березня 2021
року № 1357-ІХ «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих
питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку», яким
внесено зміни і доповнення до Закону
України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і
військову службу» в наступній редакції, а саме:
«1) у статті
1:
частини сьому і восьму викласти в такій редакції:
"7. Виконання військового обов’язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об’єднані районні), міські (районні у містах, об’єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
8. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України"».
Ось, таким чином, з повним порушенням
конституційних засад, легким рухом руки шулера-кнопкодава неутворені законом
військові комісаріати переназвалися
у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до положень пункту 7 розділу «Загальні питання» ПОЛОЖЕННЯ про
територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі –
Постанова КМУ № 154), цитую: «Територіальні центри комплектування та соціальної
підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами
публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах
Казначейства.
З
огляду на наведене вище ВИМАГАЄМО, ПО-ПЕРШЕ: - на підтвердження виконання
положень пункту
12, 17 частини першої статті 92 Конституції України, згідно яких виключно
законами України визначаються: організація і діяльність
органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної
статистики та інформатики; основи національної безпеки, організації Збройних
Сил України і забезпечення громадського порядку, надати: фотокопію Розпорядчого
акту про створення юридичної особи публічного права з назвою «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ
ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 08353525); фотокопію наказу про призначення і
присяги керівника установи з назвою «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ
ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ».
Згідно до Положення районні територіальні
центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами
відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки
Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та
визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної
підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення,
групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про
структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та
соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального
центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри
комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних
територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної
Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З
огляду на наведене вище ВИМАГАЄМО, ПО-ДРУГЕ: - на підтвердження виконання
положень постанови
Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення
про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» надати: Положення про «ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ
РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 09834296),
затверджений керівником юридичної особи публічного
права з назвою «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА
СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 08353525); фотокопію наказу про призначення і
присяги керівника установи з назвою «ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ
РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ».
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі –
Положення) Військово-лікарська
експертиза визначає придатність за станом здоров’я до військової служби
призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, установлює
причинний зв’язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою
службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної
реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний
огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей
військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов’язаних,
резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову
службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних
закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах
фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових
(військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб,
звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення
причинного зв’язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв)
військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів, осіб, звільнених з
військової служби, а також причинного зв’язку захворювань, травм (поранень,
контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб,
звільнених з військової служби.
Згідно
пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення для проведення військово-лікарської
експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та
позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання.
Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі
військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі.
Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого
електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного
підпису, електронної печатки та електронної позначки часу.
Члени ВЛК
діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав
людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів
комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об’єктивності,
неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Доброчесність є одним з
визначальних принципів військовослужбовців, державних службовців, працівників,
які є членами ВЛК. Їх діяльність спрямована на забезпечення національних
інтересів України під час виконання завдань та функцій держави, сприяння та
реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання
позитивного іміджу держави та Збройних Сил України.
До доброчесної поведінки
відноситься: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість,
нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та
ввічливість.
Пріоритет службових інтересів -
передбачає виявлення абсолютної відданості державним інтересам країни, свідоме
підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам,
обов’язок старанно діяти виключно в інтересах служби (роботи).
Неупередженість
- члени ВЛК мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте
ставлення до будь-якого громадянина або групи громадян, незалежно від своїх
політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів чи переконань,
зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи
особливу прихильність чи віддаючи перевагу будь-кому; однаково рівно відноситись
до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск збоку могли
позначитися на об’єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень.
Компетентність - включає сумлінне,
своєчасне та результативне виконання службових обов’язків, наказів і розпоряджень
керівництва, постійне підвищення професійної кваліфікації, досягнення високих
результатів у службовій діяльності.
Члени ВЛК повинні:
добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов’язки;
постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності;
не ухилятися від прийняття рішень;
не допускати зловживань та неефективного використання державної власності;
знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов’язків.
Коректність та ввічливість - у своїй поведінці члени ВЛК повинні дотримуватись правил коректності та ввічливості, прийнятних в українському суспільстві. Поведінка членів ВЛК не повинна провокувати виникнення конфліктних ситуацій.
Прозорість - члени ВЛК не
повинні обмежувати доступ до інформації, що не є таємною чи конфіденційною. Члени ВЛК не повинні надавати
будь-яку завідомо неповну або неправдиву інформацію з метою введення в оману.
Абзацом четвертим підпункту 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу I визначено, що головою ВЛК обласного
ТЦК та СП (Автономної Республіки Крим, Київського міського ТЦК та СП,
Севастопольського міського ТЦК та СП) призначається начальник медичного
відділення цього ТЦК та СП наказом керівника ТЦК та СП після погодження з начальником
ВЛК регіону.
З огляду на наведене вище ВИМАГАЄМО, ПО-ТРЕТЄ: - на виконання норм Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних
Силах України - надати фотокопію з оригіналу наказу керівника Дніпропетровського
обласного ТЦК та СП погодженого з
начальником ВЛК регіону про призначення начальника медичного відділення Дніпропетровського
обласного ТЦК та СП.
Абзацом п’ятим підпункту 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу I визначено, що персональний склад ВЛК при районному
(міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників
ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров’я
(установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до
роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх
спеціальностей.
З огляду на наведене вище ВИМАГАЄМО, ПО-ЧЕТВЕРТЕ: - на виконання норм Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних
Силах України - надати фотокопії з оригіналів
наказів керівника Дніпропетровського обласного ТЦК та СП складених на підставі
наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров’я (установи) інформації
про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при
Дніпропетровському обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія;
З огляду на наведене вище ВИМАГАЄМО,
ПО-П’ЯТЕ: - на виконання норм Положення про військово-лікарську
експертизу в Збройних Силах України - надати зразки
відбитку (відтиску) гербової печатки та кутового штампу військово-медичної
установи – штатної ВЛК - Дніпропетровського обласного ТЦК та СП.
Відповідно до абзаців
пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальний центр комплектування та
соціальної підтримки також має печатку із зображенням Державного Герба України
і своїм найменуванням.
З огляду на наведене вище ВИМАГАЄМО,
ПО-ШОСТЕ: - на підтвердження виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022
року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та
соціальної підтримки»
- надати зразки відбитків (відтисків)
гербової печатки юридичної особи з назвою «ЦЕНТРАЛЬНО-ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ
ОБ'ЄДНАНИЙ РАЙОННИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ
ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 09834296), а також юридичної особи публічного права з назвою «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ
ОБЛАСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ» (код ЄДРПОУ: 08353525).
Закріплення в Основному Законі України принципу верховенства права,
невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини і громадянина, гарантій їх
здійснення та захисту визначає зміст законів, інших нормативно-правових актів,
які повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй (частина друга
статті 8). Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України) (речення
перше абзацу третього пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного
Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови
Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів
України від 4 серпня 2000 р. № 1222“ від 28 жовтня 2009 року № 28-рп/2009).
Принцип верховенства Конституції України
поширюється на всю територію України. Конституційний Суд України наголошує, що
неухильне додержання органами державної влади та органами місцевого
самоврядування Конституції та законів України є запорукою стабільності,
підтримання громадського миру, злагоди в державі (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням
виконуючого обов’язки Президента України, Голови Верховної Ради України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради
Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної
Республіки Крим і міста Севастополя“ від 20 березня 2014 року №3-рп/2014).
Пряма дія норм Конституції України означає, що
ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими
нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не
змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти
застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини
п’ятої статті 21 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації“
(справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь,
релігійних обрядів, церемоній та процесій) від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного
конституційного положення встановлює обов’язок органів державної влади та їх
посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх
повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
<…>
Здійснення державної влади на засадах її
функціонального поділу на законодавчу, виконавчу та судову завдяки визначеній
Основним Законом України системі стримувань і противаг забезпечує стабільність
конституційного ладу, запобігає узурпації державної влади та узурпації
виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні.
<…> (абзаци перший, другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного
Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 62 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
Указу Президента України „Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради
України та призначення позачергових виборів“ від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
Стаття 34. Конституції України гарантує
кожному громадянину України право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Закон України «Про доступ до публічної інформації»
визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до
інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших
розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний
інтерес.
Варто наголосити, що реалізація конституційного права на доступ і отримання
публічної інформації відбувається в безперервному правовому зв’язку зазначених
вище положень Конституції України, в сукупності з відповідними законами
України, а саме:
- Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон № 2939), метою якого є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації, та яким визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес. Право на доступ до публічної інформації згідно даного закону гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
- Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі – Закон № 2657), яким регулюються відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації. Згідно даного закону основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Крім того, основними напрямами державної інформаційної політики (згідно цього закону) є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Частиною першою статті 1 Закону № 2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В свою чергу згідно абзацу 4 частини першої
статті 1 Закону
№ 2657 суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські
функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Відповідно до положень пункту 6 частини
першої статті 3. Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується
юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної
інформації.
Положеннями статті 4. Закону
№ 2939 визначено, що доступ до публічної
інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та
відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання,
поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або
оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно від ознак раси,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з положеннями статті 5. Закону
№ 2939
доступ до публічної інформації забезпечується
шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього закону
встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо
документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається
інформація, доступ до якої необмежений.
Адже, відповідно до положень статей 7-9 Закону № 2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Отже,
навіть, якщо запитувана інформація і є конфіденційною, таємною або такою що
становить службову інформацію з відповідним ступенем обмеження доступу до неї,
розпорядник інформації до якого спрямовано запит на інформацію, має про це
поінформувати запитувача, в письмовому вигляді. Цього зроблено не було.
В своєму Рішенні № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року Конституційний
Суд України дійшов висновку, що «інформацією про особисте та сімейне
життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та
майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та
членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що
стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій
держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових
повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною».
Положеннями статті 7 Закону № 2657 визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин (запитувач інформації) може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
В своїй Постанові № 9 від 01.11.1996
року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Пленум
Верховного Суду України наголосив, що «Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається
і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина
є безпосередньо діючими.
Вони визначають цілі і зміст
законів та інших
нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів
законодавчої та виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування і
забезпечуються захистом
правосуддя.
Виходячи із зазначеного принципу та
гарантування Конституцією судового
захисту конституційних прав і свобод,
судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав
і свобод від
будь-яких посягань шляхом забезпечення
своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому
слід мати на увазі, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є
вичерпними.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу
юридичну силу, а її норми є нормами
прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого
закону чи іншого нормативно-правового акта
з точки зору його відповідності Конституції
і в
усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт
прямої дії. Судові рішення мають
грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не
суперечить їй».
В своєму Рішенні від 22 січня 2020 року № 1-р(І)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що відповідно до статті 34 Основного Закону України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (частина перша); кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частина друга); здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя).
Положення частин першої, другої статті 34 Конституції України
кореспондуються з пунктом
1 статті
10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з
якою кожен має право на свободу вираження поглядів; це право включає свободу
дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без
втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Пунктом 2 статті 19 Міжнародного пакту про
громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що кожна людина має право
на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати
і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів,
усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими
способами на свій вибір.
Відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення
прав, гарантованих положеннями частин першої, другої цієї статті, може бути обмежене законом,
зокрема, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя. Передбачена Конституцією України
можливість обмеження права особи збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту
2 статті 29 Загальної декларації прав людини
1948 року, згідно з якими при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина
повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з
метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та
забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального
добробуту в демократичному суспільстві.
Встановлені частиною третьою статті 34 Основного Закону України обмеження
реалізації права на інформацію кореспондуються з положеннями статті 32 Конституції України, відповідно до
частин першої, другої якої ніхто не може зазнавати втручання в
його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією
України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення
конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених
законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав
людини.
Зазначені конституційні приписи дістали
свій розвиток у Законі
України „Про інформацію“ від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII зі
змінами (далі - Закон
№ 2657), який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання,
зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації (преамбула).
Відповідно до Закону № 2657 кожен має право на інформацію, що передбачає
можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту
інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів;
реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні,
економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні
інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5); право на інформацію може бути обмежене
законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або
громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя (частина
друга статті
6).
Даючи офіційне тлумачення положень
частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України наголосив, що
Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких
законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання,
зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав
не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні,
екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та
інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на
невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання
та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або
фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням
в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом
випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та
прав людини (абзац
шостий пункту
4, абзац
четвертий пункту
5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).
Згідно з юридичною позицією Конституційного
Суду України обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть
бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати
легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети,
пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або
свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке
дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у
реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права
(абзац третій підпункту 2.1 пункту 2
мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Конституційний Суд України також
зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і
громадянина слід розуміти передбачену Конституцією
України можливість
втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг
конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам
верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному
суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у
суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини,
здоров’я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац
другий пункту
6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019).
Таким чином, право особи на доступ до
інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним
і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які
передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути
необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до
інформації законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке
дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у
реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права.
За положеннями преамбули, статей
1, 4 Закону
№ 2657 суб’єктами інформаційних відносин, тобто відносин щодо
створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони,
захисту інформації, є фізичні особи, юридичні особи, об’єднання громадян,
суб’єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції
відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих
повноважень); об’єктом інформаційних відносин є інформація - будь-які відомості
та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в
електронному вигляді.
Відповідно до статті 20 Закону № 2657 за порядком доступу інформація
поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом;
відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації
з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення
права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів
владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України
„Про доступ до публічної інформації“ від 13 січня 2011 року № 2939-VI зі
змінами (далі - Закон
№ 2939), та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено
Законом № 2939.
За статтею 1 Закону № 2939 публічна
інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на
будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання
суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним
законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень,
інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939; публічна
інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Розпорядниками інформації для цілей Закону № 2939
визнаються, зокрема, суб’єкти владних повноважень - органи державної влади,
інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної
Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції
відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13). Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону № 2939 усі розпорядники
інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони
діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися Законом № 2939.
Відповідно до
положень пункту 6 частини першої статті 3. Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується
юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної
інформації.
Відповідно до положень статті 4. Закону № 2939 доступ
до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах
прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного
отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була
надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно
від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших
ознак.
Згідно з положеннями статті 5. Закону № 2939 доступ до публічної
інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього Закону встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а
не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для
ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з положеннями статті 21. Закону «Про
доступ до публічної інформації», інформація на запит надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний
інтерес, плата
за копіювання та друк не стягується.
Відповідно до
положень частини 2, 3 статті 22., даного закону, відповідь розпорядника
інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із
загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається
неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не
володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером
діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити
цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня
отримання запиту належним розпорядником.
Також Верховний Суд в своїй Постанові від 16 березня 2023 року (справа № 380/15492/21)
дійшов висновку, що Закон № 2939 не містить переліку способів ознайомлення
запитувача із запитуваною інформацією, який звернувся у порядку доступу до
публічної інформації. З огляду на частину другу статті 34 Конституції України,
частину другу статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про
інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм
одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, а отже,
спосіб ознайомлення визначає запитувач інформації. Винятком є випадок, коли
розпорядник надсилає відповідь, яка містить відмову або відстрочку розгляду
запиту. Для таких випадків законом передбачена обов`язкова письмова форма
(частини п`ята, шоста статті 22 Закону № 2939-VI) (пункт 10.1 постанови
Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10
«Про практику застосування законодавства адміністративними судами законодавства
про доступ до публічної інформації» (далі - постанова Пленуму ВАСУ № 10).
Публічна
інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що
дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та
безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники
інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на
запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному
веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах (частина перша статті 10-1 Закону № 2939-VI).
Відповідно до
пункту 11.2 Постанови Пленуму ВАСУ № 10: «Аналіз частини другої статті 34
Конституції України та частини другої статті 7 Закону № 2657-XII свідчить, що
особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона
запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в
електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не
покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості,
вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена».
Відповідно до
Конвенції
Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано
із заявами Законом
України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних
документів» від 20 травня 2020 року № 631-IX (далі -
Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань
щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою
ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних
документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша
статті 2).
Приписи
статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних
документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до
офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні
якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні
запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати
цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до
компетентного державного органу.
Пояснювальний
звіт до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18 червня
2009 року деталізує вказане у пункті 47, у пункті 2 якого зазначено, що запит
на доступ до офіційного документа має розглядатися будь-яким державним органом,
який має відповідний документ. Це означає, зокрема, що документ, який було
створено в декількох примірниках, що перебувають у розпорядженні різних
органів, може бути запитано в будь-якого такого органу. Якщо державний орган не
має документа або якщо він не уповноважений розглядати запит, цей орган згідно
з пунктом 2 має за можливості передати запит до компетентного державного
органу.
Відповідно до
статті 22 Закону
№ 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні
запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний
відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти
інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить
до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої
статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила
передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням
або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених
частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Визначений
статтею 22 Закону
№ 2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на
інформацію є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до
частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який
не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером
діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити
цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня
отримання запиту належним розпорядником.
Приписи
статті 3 Закону
№ 2939-VI встановлюють гарантії права на доступ до публічної
інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням
процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3 вказаної статті).
Згідно з
частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику,
наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.
Відповідно до
частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних
документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право
обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього
документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки
висловлене побажання не є невиправданим».
Отже, розпорядник повинен не лише
допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати
з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті
порушеного питання).
Вказане також
підтверджується і правовою позицією, відповідно до якої Верховний Суд у
постанові від 06 березня 2019 року в справі № 813/3059/16, посилаючись на
вказані принципи, які містяться в статті 2 КАС України, задовольнив позов про
надання публічної інформації на запит.
Подібні
вимоги щодо дій розпорядника містяться і в згаданій вище постанові Пленуму ВАСУ
№ 10, у якій у пункті 3.4 зазначено, що розпорядник інформації повинен розглянути запит з
урахуванням принципів добросовісності і розсудливості.
Тобто йдеться про те, що
розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до виконання
своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим
глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).
Отже, розпорядник інформації
повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не
застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти
(на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної
інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону № 2939-VI.
Враховуючи викладене вище, керуючись положеннями
Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації» та
Закону України «Про інформацію», відповідно до компетенції, ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО
ВИКОРИСТАННЯ ЗАПИТУВАНИХ ДОКУМЕНТІВ В ЦИВІЛЬНИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ ТА
КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ В ЯКОСТІ НАЛЕЖНИХ І ДОПУСТИМИХ ДОКАЗІВ ЗГІДНО ДО
ВИМОГ ЄКПЛ ТА КПК, у визначений законом строк (п’ять днів),
ВИМАГАЄМО ПО-СЬОМЕ:
-
Відповідь
надати у повному обсязі, у хронологічній послідовності відповідно до
вищевикладених вище пунктів прохальної частини запиту, та надіслати у письмовому (паперовому) вигляді
на зазначену адресу уповноваженого представника ГО «ОПГ «Багнет Нації», а саме:
49055, місто
Дніпро, Сергію Веніаміновичу Філіпенку, і в електронному вигляді на електронну адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).
У
випадку, якщо з якихось причин не можливо надати змістовну відповідь, –
письмово вказати причину, або перенаправити (переадресувати) запит за
належністю, відповідно до вимог Закону «Про доступ до публічної інформації», -
до розпорядника відповідної інформації.
Зміст відповіді на запит, публікуватиметься на сайті «БАГНЕТ НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com
З повагою,
Уповноважений
представник
ГО ОПГ «Багнет Нації»: Сергій
Філіпенко
Хронологія даного питання:
В Дніпрі "лютують" терцентри комплектування?
Швидка правова допомога вже мчить...
Юлія Щербак: СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ТЦК та СП. З ким
ми маємо справу?
В Дніпрі ТЦК змушує сплатити штраф на рахунок приватної юрособи
ТЦК не є правонаступниками військоматів, адже останні не утворювались
відповідно до КУ
СКАСОВУЄМО ПОСТАНОВУ ВОЄНКОМА-ФАНТОМА – відео 2, ухвала і заява
Суддя Черкез визначив ДніпроОТЦК відповідачем у справі про скасування
постанови - ухвала
Суддя Черкез скасував постанову недовоєнкома Дніпра - рішення
Запит до ОТЦК та СП Дніпра. Впевнені, що на часі!
Як притягнути ТЦК-ашників до відповідальності? Через моральну і
матеріальну! – позов до суду
А чи належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра?
Встановлюємо належний склад суду в справі по ТЦК та СП Дніпра
Встановлення належного відповідача в справі по ТЦК та СП Дніпра
Заява про виправлення описок в ухвалі про виправлення описок в справі по
ТЦК та СП Дніпра
Запит до МІНОБОРОНИ через ігнорування звернень ТЦК та СП Дніпра
Через суд звертаємось до ТЦК та СП Дніпра як до свідка)))
«Фігове листя» від МІНОБОРОНИ – відповіді на запит
Як «суддя» стала АДвоКАТом у ДніпроОТЦК та СП – ухвала і рішення
Чудопалової С. В.
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 1 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 2 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 3 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 4 і заява
АПЕЛЯЦІЯ по ТЦК та СП у Дніпрі ВІДЕО 5 і заява
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 1 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 2 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 3 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 4 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 5 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 6 + заява з
додатками)
Ці зламалися, несіть нових! – відвід колегії ДАС (відео 7 + заява з
додатками)
Відвід колегії в справі по ТЦК та СП Дніпра - відео і заява
Суд зобов’язав ТЦК та СП Дніпра відшкодувати моральну і матеріальну шкоду
- постанова
Адмінпозов
до ТЦК та СП Дніпра щодо ненадання публічної інформації - заява
Відвід
судді Луніної О. С. в справі по ТЦК та СП - заява
Перше
виконавче провадження на ТЦК та СП Дніпра
Другий
відвід судді ДОАС Луніної в справі по ТЦК та СП Дніпра
Держстат і
ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Відхиливши
два відводи стала адвокатом у ТЦК - рішення судді ДОАС Луніної О. С.
Апеляція на
трансформацію судді на адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))
Апеляція на
трансформацію судді у адвоката ТЦК - засновано на реальних подіях))
Залишилось
недослідженим судом: воєнний або надзвичайний стан
Залишилось
недослідженим судом: НЕКОНСТИТУЦІЙНА ПРИРОДА ТЦК та СП
Заява про
злочин на начальника ТЦК та СП в Дніпрі
Скарга
слідчому судді щодо невнесення до ЄРДР заяви на ТЦК та СП Дніпра
Витяг з ЄДР
про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ на 19.03.2024 року
Встановлюємо
конституційну правосуб'єктність "судді" Луніної О. С.
Клопотання
про приєднання матеріалів до кримінальної справи по ТЦК Дніпра
Скарга на
бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР
Детально
про юросіб правонаступником яких виступає МІНОБОРОНИ
Справа по
ТЦК: відвід головуючого Семененка Я. В. 07.05.2024 - відео + клопотання + заява
У ВП не
видають ЄРДР по ТЦК - викликаємо СОГ
Заява на
слідчого через фальшування відомостей в ЄРДР - відео + заява
Невнесення
відомостей до ЄРДР - скарга слідчому судді
Запит від
«Багнет Нації» щодо закону про мобілізацію
Повторний
запит до ВРУ з приводу закону про мобілізацію
Запит до
МІН'ЮСТУ щодо закону про мобілізацію
Відповіді від ВРУ, ОПУ і МІН’ЮСТУ щодо закону про
мобілізацію
Запит від ГО ОПГ "Багнет
Нації" до ТЦК та СП і ВЛК Дніпра
Рішення
судді Должко С. Р. в публікації: Тисну Вашу руку, пане Суддя!!! ТЦК не є складовою структури ЗСУ –
виправдувальний вирок для «ухилянта» від мобілізації
Яка «хуцпа» оскаржує вирок судді Должка?
«Багнет Нації» в підтримку вироку судді Должка С. Р. – запит до
прокуратури
Вирок судді Должко скасували і направили на повторний розгляд в першу
інстанцію - неповне відео
Ухвала
апеляції на вирок судді Должка С. Р. - текст з ЄДРСР
В касації
на апеляцію про скасування вироку судді Должко С. Р., відмовлено - ухвала ВС
Справу
"Зінківського ухилянта" призначено на повторний розгляд - ухвала
ДБР
«мутить» справу проти судді Должко С. Р.
Читайте
також: Функції військоматів перебрали на себе приватні, комерційні установи? - документи
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
З переляку, здуру, чи по п’яні: що напідписував яник?
Міноборони як суб’єкт господарювання з кодом ЄДРПОУ: 00034022
Знищення незалежності Держави через неконституційні органи влади –
документи свідчать
А ВИ ЗНАЛИ, ЩО МІН’ЮСТ БРЕШЕ???
Ще трохи, і я зареєструю свій, приватний суд. А краще - міністерство
фінансів)))
Тепер «нацгвардійці» Дніпра попереджені, що вони утворені незаконно -
документи
Міністерство охорони здоров’я України, як приватне підприємство –
документи
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ПОДІЛЬСЬКИЙ РВК станом на 11.01.2023 року
Витяг з ЄДРПОУ про ЮО ДАРНИЦЬКИЙ РТЦК та СП станом на 10.01.2023 року
Закон про кримінальну відповідальність військових - ФІКЦІЯ!!!
Звернувся із запитом до ТЦК та СП? Отримай повістку)))…
Офіційно - не існує: відомості про Київський міський ТЦК та СП
ФОТОКОПІЯ ПОСТАНОВИ КМУ ПРО ТЦК ТА СП НА САЙТІ «БАГНЕТ НАЦІЇ»
Держстат і ЄДРПОУ про Київський обласний військовий комісаріат
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від КМУ
В ПОШУКАХ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ТЦК та СП – мулька від МІНОБОРОНИ
ПОСТАНОВА КМУ ПРО ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ПРИЗОВНИКІВ,
ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ТА РЕЗЕРВІСТІВ
Волають про спасіння їхніх душ, викрадені ТЦК-ашниками чоловіки. Змушені
реагувати…
Уповноважений ВРУ відреагував на дії ТЦК-ашників Дніпра - документ
Про свавілля ТЦК-ашників і правоохоронців у Чернівцях – відео і документи
(матеріал оновлюється)
Андрій Карпович про питання правосуб'єктності ТЦК та СП
Військомат… ТЦК… Дивись, не переплутай, Кутузов!
У деяких ТЦК відсутня процесуальна дієздатність – ухвала Верховного Суду
Ще один випадок приховування злочинів ТЦК та СП ЦНАПівцями
Про «родинні зв’язки» МІНОБОРОНИ з ТЦК та СП – витяг з ЄДРПОУ про
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Повертаючись до теми ТЦК і повісток – запити і відповіді
ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в "особливий період" ЕПІЗОД 3 частина 1 -
відео ГО ОПГ "Багнет Нації Чернівці"
ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ в особливий період ЕПІЗОД 3 частини 2 та 3 ВИЗВОЛЕННЯ -
відео
Андрій
Карпович: ТЦК - незаконне воєнізоване формування ст.260ККУ - відео
Віталій
Піковський: лікбез для ТЦКашників - відео
Ярослав
Косарев поліція і ТЦК збір персоналки за вигаданих причин - відео 1 і 2
Приклад
дистанційної правової допомоги щодо незаконної мобілізації і повісток - відео
Заборонити
ТЦК і освітянам маніпуляції з персональними даними – переписка із самозванцями
Відомості з
ЄДРПОУ про МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ станом на 30.12.2023
На запит до
ТЦК відповіла військова частина?))
Держстат і
ЄДР про Голосіївський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Деснянський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Дніпровський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Держстат і
ЄДР про Оболонський РТЦК та СП в рамках журналістського розслідування
Чернівці:
найкоротша розмова з ТЦКунами
Відмова від
отримання повістки не створює склад адмінправопорушення - рішення суду
Читайте
також: Надзвичайний стан: де-юре, а не де-факто?
Навіщо дублювати укази вже затверджені законами?
Проблеми правового регулювання понять «воєнний стан», «стан війни» та
«воєнний час»
Кабмін встановив порядок застосування цивільними особами вогнепальної
зброї
«Воєнний стан» - панацея від «карантину»?
«Воєнний стан» продовжено іще на 30 діб – відповідний указ і закон
Андрій Карпович про правосуддя в умовах воєнного стану - відео
Тероборона виконуватиме завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій
ВРУ вимагає визнати РФ державою-спонсором тероризму
До парламенту внесено проект ЗУ про примусове вилучення об’єктів права
власності РФ в Україні
В Україні строк проведення загальної мобілізації продовжать на 90 діб –
законопроект № 7390
Можливо знадобиться «відмахуватись» від знахабнілих комунальників – копії
указів про НС і ВС
Реєстраційна картка ЮО «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ
УКРАЇНИ»
Реєстраційна картка ЮО «ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ»
Юрій Котов: АРМІЯ. ВІДМОВА від служби з переконань - відео
Про одну "несуттєву" описку в документах державної ваги
Від теорії
до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». Ніхто не відсидиться під корягою)))
12.04.2024
Від теорії
до практики з ГО ОПГ «Багнет Нації». "Закон" прийнято, що далі?!
19.04.2024
Читайте також: Газету «Багнет Нації» зареєстровано – копія свідоцтва
Першу річницю утворення ГО ОПГ «Багнет Нації» відзначили першим випуском
власної газети
Збираємо кошти на перший тираж газети «Багнет Нації»
«Екстрений» і «Спеціальний» випуски газети «Багнет Нації»: ми публікуємо
те, про що мовчать інші
Новий номер газети «Багнет Нації», як додаток до запиту, заяви,
клопотання на правоздатність
Збираємо на друк нових випусків газети "Багнет Нації" -
оголошення
П’ятий випуск газети «Багнет Нації»
«Картахенський протокол про біобезпеку»: читаємо поміж рядків – шостий
випуск газети «Багнет Нації»
Сьомий випуск газети «Багнет Нації» матиме вкладиш у вигляді шаблону
заяви про злочин на роботодавця
Катехізис єврея СРСР українською – восьмий випуск газети «Багнет Нації»
КОРОТКО ПРО ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСНи) – десятий випуск
газети «Багнет Нації»
Поновлення на роботі за рішенням суду – одинадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
ВІДВІД ВСІЄЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ… - тринадцятий випуск газети «Багнет Нації» від
22.02.2022
Благодійному друкованому виданню (газеті) «Багнет Нації» півтора роки –
п’ятнадцятий випуск
ПРОФЕСІЙНИЙ СУДДЯ – ВИМОГА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ – шістнадцятий випуск
газети «Багнет Нації»
СУД ВСТАНОВЛЕНИЙ ЗАКОНОМ – сімнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
МИ МУСИМО ВИКОНАТИ КОНСТИТУЦІЮ! - вісімнадцятий випуск газети «Багнет
Нації»
Людина є скарбом Природи… - дев’ятнадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатком)
Волевиявлення: Жити по совісті… - двадцятий випуск газети «Багнет Нації»
(з додатками)
Авторське Волевиявлення Олександра – двадцять перший випуск газети
«Багнет Нації»
Унікальні конституційні хроніки (початок) – двадцять другий випуск газети
«Багнет Нації»
Діти – майбутнє правової держави – двадцять третій випуск газети «Багнет
Нації»
Забороняємо медичні експерименти над Людиною – двадцять п’ятий випуск
газети «Багнет Нації»
Перша
редакція чинної Конституції України – двадцять сьомий випуск газети «Багнет
Нації»
ВСІ ВИПУСКИ ГАЗЕТИ
«БАГНЕТ НАЦІЇ»:
газета Багнет нації
- Google Drive
Авторський
проект Сергія Філіпенка:
а що ж по факту? - випуск 1 (замість Держави - КОРПОРАЦІЯ!)
а що ж по факту? – випуск 2 (замість Конституції - УЗУРПАЦІЯ!)
а що ж по факту? - випуск 3 (замість норм права - юридична КАЗУЇСТИКА!)
а що ж по факту? - випуск 4 (замість держслужбовців - біометрики,
апатриди та ЖЗО!)
а що ж по факту? - випуск 5 (замість ПАРЛАМЕНТУ - якась АБРАКАДАБРА!)
а що ж по факту? – випуск 6 (замість НАРДЕПІВ – ПОЛІТПРОЕКТИ!)
а що ж по факту? – випуск 7 (замість юридичної сили НПА – ТУАЛЕТНИЙ
ПАПІР!)
а що ж по факту? – випуск 8 (замість ПУБЛІЧНОГО – ПРИВАТНЕ!)
Підтримати
правозахисну діяльність і друк благодійного видання (газети) ГО ОПГ «Багнет
Нації» можна переказом на картрахунок ПриватБанку № 4731 2196
4570 7633 на ім’я Сергія Філіпенка
Інформація
від правління БН: https://t.me/pravlinnyagoopgbn
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
рік тому робили схожий запит, а яка була відповідь?
ВідповістиВидалитиСправа в суді
ВідповістиВидалити