Номер
провадження № 1-кс/488/244/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2024 року
м. Миколаїв
Слідчий суддя Корабельного районного
суду м. Миколаєва ОСОБА_1, при секретарі ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_3,
розглянувши скаргу про звільнення незаконно утримуваної особи,
В С Т А Н О В И В:
13.05.2024 року до Корабельного
районного суду м. Миколаєва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про звільнення останнього, який незаконно утримується в
обласному збірному пункті призовників м. Миколаєва, за адресою: АДРЕСА_1.
14.05.2024 року представником подано заяву про уточнення анкетних даних
скаржника, який у скарзі помилково зазначений як ОСОБА_4, в той час як вірним
його ім`я по-батькові є ОСОБА_5.
Відповідно до змісту вищевказаної
скарги, 13.05.2024 року о 10 годині працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був затриманий в
районі блокпосту зі сторони Кривого Рогу при в`їзді до м. Миколаїв, ОСОБА_6 та
доставлений до Обласного розподільчого збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою:
АДРЕСА_1, де останнього незаконно утримають.
В ході розгляду даної скарги адвокат
ОСОБА_3 викладені у даній скарзі обставини та вимоги підтвердила, зокрема
зазначила, що 13.05.2024 року о 10 годині, її клієнт ОСОБА_6 зі своїми
знайомими рухався з м. Одеси та на в`їзді до м. Миколаєва на блокпосту був зупинений
працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2, які доставили її клієнта до обласного розподільчого
збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1. В цей же день, його дружина
ОСОБА_7, якій стало відомо про незаконне утримання її чоловіка, звернулась за
правовою допомогою, та 13.05.2024 року приблизно о 16-30 год. захисник мала
особисту зустріч із ОСОБА_6 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2, де останній повідомив,
що його з центру комплектування не відпускають, при цьому до цього часу,
зокрема приблизно о 14-30 годині його примусово припровадили для проходження
ВЛК, згоди на що він не надавав, повістку про що йому також не вручалось, при
цьому, не зважаючи на його повідомлення щодо проблем із зором та наявність
такого захворювання як пупкова грижа, він був визнаний придатним до військової
служби. При цьому, вона особисто мала розмову з двома працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2,
один з яких був у військовій формі, інший у цивільному одязі, на її прохання
останні не представились, не назвали свої звання чи посади, та на її вимогу про
повідомлення підстав утримання ОСОБА_6, повідомили, що останнього не відпустять
та до прийняття відносно нього відповідного наказу, він буде знаходитись у
обласному розподільчому збірному пункті, що розташований по АДРЕСА_1. До цього
часу, ОСОБА_6 продовжують незаконно утримувати у вказаному збірному пункті,
зокрема зі слів його дружини ОСОБА_8, її чоловік телефонував їй сьогодні та
повідомляєв, що продовжує перебувати на АДРЕСА_1 на території обласного
збірного пункту, звідки його не відпускають.
ІНФОРМАЦІЯ_4 свого представника до суду
не направив, проте зі змісту скерованого електронною поштою заперечення, представник
ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечувала проти задоволення даної скарги, вказуючи на те, що
дана скарга не підлягає розгляду в порядку ст. 206 КПК України. Також посилається на те, що ОСОБА_4
направлений до військової частини НОМЕР_1 як призваний до військової служби,
яка знаходиться поза межами юрисдикції Корабельного районного суду м.
Миколаєва. За наведених вище обставин просила у задоволенні скарги відмовити.
Вимога суду щодо забезпечення прибуття
до суду ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 виконана не була, які слідує зі змісту
заперечення, він направлений до відповідної військової частини.
З пояснень допитаної в судовому
засіданні у якості свідка дружини ОСОБА_6 ОСОБА_8, допит якої за клопотанням
захисника проведено в режимі відеоконферентзв`язку у зв`язку з її проживанням в
м.Кривий Ріг та перебуванням на останніх місяцях вагітності, що ускладнює
особисте прибуття до суду, слідує, що 13.05.2024 року її чоловік ОСОБА_6 разом
зі своїми товаришами рухався транспортним засобом з м. Кривий Ріг до м. Одеси.
Приблизно о 10 годині її чоловік зателефонував та повідомив, що був зупинений
на блокпосту при в`їзді до м. Миколаїв для перевірки документів, коли до нього
підійшли працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 та вимагають його проїхати з ними до збірного
пункту для оновлення його облікових даних, на його повідомлення щодо оновлення
своїх даних у центрі комплектування за місцем мешкання, зокрема в АДРЕСА_2,
вони не відреагували, та примусово зобов`язують прямувати із ними. В подальшому
зв`язок з чоловіком був неможливий, і лише приблизно через три години він
зателефонував та повідомив, що його насильно, без його волі примусили проходити
ВЛК, возили у бусику у різні місця,
та після чого будуть тримати по АДРЕСА_1. Після цього зв`язок із чоловіком
знову пропав, та лише 14.05.2024 року приблизно о 12 годині він зателефонував з
чужого номеру та повідомив, що продовжує знаходитись по АДРЕСА_1, де у нього
відібрано мобільний телефон, проте він підписав згоду на передачу останнього,
не надають їжу, пити, через те, що він відмовляється підписувати документи для
проходження військової служби та просив привезти йому їжу.
Враховуючи покази ОСОБА_8, яка
попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показів, зі слів якої о 12 годині 14.05.2024 року її чоловік ОСОБА_6 повідомляв
з чужого мобільного телефону про його перебування у АДРЕСА_1 на території
обласного збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3, при цьому останньому (ІНФОРМАЦІЯ_6) ще
о 08-46 годині 14.05.2024 року електронною поштою скеровано вимогу слідчого
судді про забезпечення прибуття ОСОБА_6 у судове засідання, яке призначене об
11-00 годині 14.05.2024 року, яку проігноровано, у зв`язку з чим розгляд даної
скарги здійснено без участі скаржника.
Вислухавши доводи захисника, дослідивши
подану скаргу та додані до неї матеріали, доводи заперечення та копію витягу з
наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3, вислухавши покази свідка ОСОБА_8, слідчий суддя
приходить до наступних висновків.
Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено
засади верховенства права.
Так, людина, її життя і здоров`я, честь
і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони
та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами
прямої дії.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або
триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на
підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи
затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст 55 Конституції України кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право
будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від
порушень і протиправних посягань.
Згідно з усталеною практикою
Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не
тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних
прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як
підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в
оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно ст. 5 Конвенції про захист
прав людини та основних свобод, ніхто не може бути заарештований або триматися
під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в
порядку встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської
конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого
позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право
ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність
затримання.
Статтею 13 Європейської конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожний, чиї права та
свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб
юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було
вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону
України Про
мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації громадяни
зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального
центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих
ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників
територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки,
визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти
Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони
перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби
зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів
Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної
служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів
управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері цивільного захисту).
Згідно норм кримінального
процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_7 не є
уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання
особи та її подальше утримання.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст.206 КПК якщо слідчий
суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру,
що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи
за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена
з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він
зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної
влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю
особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий судя зобов`язаний звільнити позбавлену
свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких
тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або
не доведена наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Як встановлено в ході розгляду даної
скарги, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 без його на то волі, з 13.05.2024 року утримується
на території обласного збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1.
Стосовно посилання представника
ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову скаржника на військову службу та його направлення до
військової частини НОМЕР_1, то дані доводи належними доказами не підтверджено,
як і підстави перебування ОСОБА_6 на території збірного пункту.
Так, як слідує з копії витягу з наказу
начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.05.2024 року №188, останнім наказано заступнику
начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 призвати та направити для проходження військової служби
за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 з 13.05.2024 року солдата ОСОБА_6.
Натомість, згідно копії паспорту
скаржника останній є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, та з огляду на що слідчий суддя
погоджується з доводами захисника щодо відсутності будь-яких правових підстав
знаходження ОСОБА_6 на території обласного збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3.
Враховуючи викладене, керуючись ст.206 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, щодо незаконного утримання останнього, задовольнити.
Зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_10
негайно звільнити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, який знаходиться на території
обласного розподільчого центру ІНФОРМАЦІЯ_3, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
https://reyestr.court.gov.ua/Review/119007693
Справа №
488/1956/24
Номер
провадження № 1-кс/488/244/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2024 року
м. Миколаїв
Слідчий суддя Корабельного районного
суду м. Миколаєва ОСОБА_1, при секретарі ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_3,
розглянувши скаргу про звільнення незаконно утримуваної особи,
В
С Т А Н О В И В:
13.05.2024 року до Корабельного
районного суду м. Миколаєва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про звільнення останнього, який незаконно утримується в
обласному збірному пункті призовників м. Миколаєва, за адресою: АДРЕСА_1.
14.05.2024 року представником подано заяву про уточнення анкетних даних
скаржника, який у скарзі помилково зазначений як ОСОБА_4, в той час як вірним
його ім`я по-батькові є ОСОБА_5.
Відповідно до змісту вищевказаної
скарги, 13.05.2024 року о 10 годині працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був затриманий в
районі блокпосту зі сторони Кривого Рогу при в`їзді до м. Миколаїв, ОСОБА_6 та
доставлений до Обласного розподільчого збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою:
АДРЕСА_1, де останнього незаконно утримають.
В ході розгляду даної скарги адвокат
ОСОБА_3 викладені у даній скарзі обставини та вимоги підтвердила, зокрема
зазначила, що 13.05.2024 року о 10 годині, її клієнт ОСОБА_6 зі своїми
знайомими рухався з м. Одеси та на в`їзді до м. Миколаєва на блокпосту був зупинений
працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2, які доставили її клієнта до обласного розподільчого
збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1. В цей же день, його дружина
ОСОБА_7, якій стало відомо про незаконне утримання її чоловіка, звернулась за
правовою допомогою, та 13.05.2024 року приблизно о 16-30 год. захисник мала
особисту зустріч із ОСОБА_6 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2, де останній повідомив,
що його з центру комплектування не відпускають, при цьому до цього часу,
зокрема приблизно о 14-30 годині його примусово припровадили для проходження
ВЛК, згоди на що він не надавав, повістку про що йому також не вручалось, при
цьому, не зважаючи на його повідомлення щодо проблем із зором та наявність
такого захворювання як пупкова грижа, він був визнаний придатним до військової
служби. При цьому, вона особисто мала розмову з двома працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2,
один з яких був у військовій формі, інший у цивільному одязі, на її прохання
останні не представились, не назвали свої звання чи посади, та на її вимогу про
повідомлення підстав утримання ОСОБА_6, повідомили, що останнього не відпустять
та до прийняття відносно нього відповідного наказу, він буде знаходитись у
обласному розподільчому збірному пункті, що розташований по АДРЕСА_1. До цього
часу, ОСОБА_6 продовжують незаконно утримувати у вказаному збірному пункті,
зокрема зі слів його дружини ОСОБА_8, її чоловік телефонував їй сьогодні та
повідомляєв, що продовжує перебувати на АДРЕСА_1 на території обласного
збірного пункту, звідки його не відпускають.
ІНФОРМАЦІЯ_4 свого представника до суду
не направив, проте зі змісту скерованого електронною поштою заперечення, представник
ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечувала проти задоволення даної скарги, вказуючи на те, що
дана скарга не підлягає розгляду в порядку ст. 206 КПК України. Також посилається на те, що ОСОБА_4
направлений до військової частини НОМЕР_1 як призваний до військової служби,
яка знаходиться поза межами юрисдикції Корабельного районного суду м.
Миколаєва. За наведених вище обставин просила у задоволенні скарги відмовити.
Вимога суду щодо забезпечення прибуття
до суду ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 виконана не була, які слідує зі змісту
заперечення, він направлений до відповідної військової частини.
З пояснень допитаної в судовому
засіданні у якості свідка дружини ОСОБА_6 ОСОБА_8, допит якої за клопотанням
захисника проведено в режимі відеоконферентзв`язку у зв`язку з її проживанням в
м.Кривий Ріг та перебуванням на останніх місяцях вагітності, що ускладнює
особисте прибуття до суду, слідує, що 13.05.2024 року її чоловік ОСОБА_6 разом
зі своїми товаришами рухався транспортним засобом з м. Кривий Ріг до м. Одеси.
Приблизно о 10 годині її чоловік зателефонував та повідомив, що був зупинений
на блокпосту при в`їзді до м. Миколаїв для перевірки документів, коли до нього
підійшли працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 та вимагають його проїхати з ними до збірного
пункту для оновлення його облікових даних, на його повідомлення щодо оновлення
своїх даних у центрі комплектування за місцем мешкання, зокрема в АДРЕСА_2,
вони не відреагували, та примусово зобов`язують прямувати із ними. В подальшому
зв`язок з чоловіком був неможливий, і лише приблизно через три години він
зателефонував та повідомив, що його насильно, без його волі примусили проходити
ВЛК, возили у бусику у різні місця,
та після чого будуть тримати по АДРЕСА_1. Після цього зв`язок із чоловіком
знову пропав, та лише 14.05.2024 року приблизно о 12 годині він зателефонував з
чужого номеру та повідомив, що продовжує знаходитись по АДРЕСА_1, де у нього
відібрано мобільний телефон, проте він підписав згоду на передачу останнього,
не надають їжу, пити, через те, що він відмовляється підписувати документи для
проходження військової служби та просив привезти йому їжу.
Враховуючи покази ОСОБА_8, яка
попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показів, зі слів якої о 12 годині 14.05.2024 року її чоловік ОСОБА_6 повідомляв
з чужого мобільного телефону про його перебування у АДРЕСА_1 на території
обласного збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3, при цьому останньому (ІНФОРМАЦІЯ_6) ще
о 08-46 годині 14.05.2024 року електронною поштою скеровано вимогу слідчого
судді про забезпечення прибуття ОСОБА_6 у судове засідання, яке призначене об
11-00 годині 14.05.2024 року, яку проігноровано, у зв`язку з чим розгляд даної
скарги здійснено без участі скаржника.
Вислухавши доводи захисника, дослідивши
подану скаргу та додані до неї матеріали, доводи заперечення та копію витягу з
наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3, вислухавши покази свідка ОСОБА_8, слідчий суддя
приходить до наступних висновків.
Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено
засади верховенства права.
Так, людина, її життя і здоров`я, честь
і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони
та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами
прямої дії.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або
триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на
підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи
затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст 55 Конституції України кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право
будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від
порушень і протиправних посягань.
Згідно з усталеною практикою
Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не
тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних
прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як
підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в
оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно ст. 5 Конвенції про захист
прав людини та основних свобод, ніхто не може бути заарештований або триматися
під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в
порядку встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської
конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого
позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право
ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність
затримання.
Статтею 13 Європейської конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожний, чиї права та
свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб
юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було
вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону
України Про
мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації громадяни
зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального
центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих
ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників
територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки,
визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти
Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони
перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби
зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів
Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної
служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів
управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері цивільного захисту).
Згідно норм кримінального
процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_7 не є
уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання
особи та її подальше утримання.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст.206 КПК якщо слідчий
суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру,
що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи
за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена
з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він
зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної
влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю
особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий судя зобов`язаний звільнити позбавлену
свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких
тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або
не доведена наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Як встановлено в ході розгляду даної
скарги, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 без його на то волі, з 13.05.2024 року утримується
на території обласного збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1.
Стосовно посилання представника
ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову скаржника на військову службу та його направлення до
військової частини НОМЕР_1, то дані доводи належними доказами не підтверджено,
як і підстави перебування ОСОБА_6 на території збірного пункту.
Так, як слідує з копії витягу з наказу
начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.05.2024 року №188, останнім наказано заступнику
начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 призвати та направити для проходження військової служби
за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 з 13.05.2024 року солдата ОСОБА_6.
Натомість, згідно копії паспорту
скаржника останній є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, та з огляду на що слідчий суддя
погоджується з доводами захисника щодо відсутності будь-яких правових підстав
знаходження ОСОБА_6 на території обласного збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3.
Враховуючи викладене, керуючись ст.206 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, щодо незаконного утримання останнього, задовольнити.
Зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_10
негайно звільнити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, який знаходиться на території
обласного розподільчого центру ІНФОРМАЦІЯ_3, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Немає коментарів:
Дописати коментар