БАГНЕТ НАЦІЇ: ЧИ МАЮТЬ ПРАВО СУДИ І СУДДІ В УКРАЇНІ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЗБІРНИКИ ПРАВИЛ З НАЗВОЮ «КОДЕКС»?

©Артур Лі

Запит про надання роз’яснення юридичного статусу слова «кодекс» до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України

В Україні існують різні нормативні акти які мають однаковий юридичний термін:

· Цивільний Кодекс України (2003) Документ 435-IV, чинний https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

· Господарський Кодекс України (2003) Документ 436-IV, втратив чинність, поточна редакція, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text

· Кримінальний Кодекс України (2001) Документ 2341-III, чинний https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

· Бюджетний Кодекс України (2010) Документ 2456-VI, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20100708#Text

· Виборчий Кодекс України (2019) Документ 396-IX https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20/ed20191219#Text

· Житловий Кодекс України Документ 5464-X, перша редакція — Введення в дію від 01.01.1984, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/ed19840101#Text

· Кодекс законів про працю України (набув чинності з 1 червня 1972 року) Документ 322-08, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed19960723#Text

· Кримінальний Кодекс України Документ 2341-III, перша редакція — Прийняття від 05.04.2001;

Це не повний список. В Україні 24 різних Кодекси, що підписані Президентом України.

Поняття «кодекс» є загальноприйнятим в юриспруденції і тісно пов'язаний з юридичним терміном «кодифікація». Слово «кодекс» в професійному середовищі правознавців означає форму систематизації законодавства, метою якої є створення єдиного, цілісного та систематизованого акта для комплексного регулювання цілої галузі суспільних відносин. Всі навчальні посібники та підручники з теорії держави і права містять орієнтовно таке визначення: «Кодекс — систематизований збірник нормативно-правових актів у певній галузі права». Тлумачний словник української мови пояснює: «КОДЕКС, у, ч. 1. юр. Сукупність законів у якій-небудь галузі права».

Вікіпедія надає своє розяснення: «Ко́декс (лат. codex — книга) — зведення правил у певній сфері, що може мати офіційно закріплений характер, проте позбавлене безпосередньої юридичної сили».

Цивільний кодекс України має:

Книгу першу «ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

Книгу другу «ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ»;

Книгу третю «ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА»;

Книгу четверту «ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»;

Книгу п’яту «ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»;

Книгу шосту «СПАДКОВЕ ПРАВО».

Кожна з цих КНИГ є окремим законом, а Цивільний кодекс України є збіркою цих законів.

Простими словами слово «кодекс» є професійним сленгом серед правознавців, які так називають збірку законів у певній галузі.

Оскільки формального законодавчого «документу», що надавав слову «кодекс» статус закону не існувало, то всі кодекси УРСР, як систематизовані збірники законів у певній галузі права, вводились в дію спеціальними Законами. Введення радянських кодексів окремим Законом УРСР в дію, надавало такому збірнику статус Закону.

Наприклад:

· Кодекс законів про працю України (КЗпП) було введено Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року № 322-VIII, який затвердив цей Кодекс, що набув чинності з 1 червня 1972 року;

· Житловий кодекс України було введено законом, ухваленим Верховною Радою Української РСР 30 червня 1983 року (№ 5464-X), і він набув чинності з 1 січня 1984 року.

· Кримінальний кодекс УРСР Прийнятий Верховною Радою Української РСР 28 грудня 1960 р. був введений в дію Законом УРСР від 28 грудня 1960 року № 2000-05 «Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР».

Це типовий приклад радянського законодавства: всі радянські кодекси, як збірники законів, вводилися в дію окремим нормативним актом, яким збірник законів затверджувався в якості єдиного закону.

Тлумачний словник української мови пояснив: «ЗАКОН, у, ч. 1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загально обов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу».

У підсумку:

ЗАКОН — це правило, яке має найвищу юридичну силу;

КОДЕКС — це сукупність законів (правил);

Слово «ЗАКОН» не є синонімом слову «КОДЕКС». Різниця між цими поняттями суттєва.

Статтею 8 Конституції України встановлено: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».

Конституція України не містить:

· Визначення «кодекс»;

· Процедури прийняття кодексів;

· Повноважень для прийняття кодексів;

· Вимоги або права підписувати кодекси Президентом.

Стаття 91 Конституції України встановила: «Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією».

Стаття 92 Конституції України встановила: «Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

7) правовий режим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

13) територіальний устрій України;

{Офіційне тлумачення пункту 13 частини першої статті 92 див. в Рішенні Конституційного Суду № 11-рп/2001 від 13.07.2001}

14) судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури;

{Пункт 14 частини першої статті 92 в редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016}

15) засади місцевого самоврядування;

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

{Офіційне тлумачення положення пункту 22 частини першої статті 92 див. в Рішенні Конституційного Суду № 7-рп/2001 від 30.05.2001}

Виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

4) порядок використання і захисту державних символів;

5) державні нагороди;

6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

7) державні свята;

8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія».

Конституція України дозволяє приймати тільки Закони України хоча це може бути (кодифікована версія) про що має бути вказано в назві або в преамбулі закону. Закон має вищу юридичну силу після Конституції України.

Стаття 8, 19, 91, 92, 94, 106 однозначно вказала, що нормативно-правовий акт, який має найвищу юридичну силу повинен мати назву «Закон України».

Виключно Законами, а не кодексами мають регулюватись права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина, права власності, вибори органів влади, бюджетна система, податки та інші правовідносини.

Всупереч Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України врегульовані не Законом України, а збірником різних законів (Розділів) під назвою «Бюджетний кодекс України». Бюджетний кодекс України має такі реквізити: Документ 2456-VI, перша редакція — Прийняття від 08.07.2010 і не має статусу Закону України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/ed20100708#Text

Система оподаткування, податки і збори всупереч вимог Конституції України врегульовані не Законом України, а збірником різних законів (Розділів) під назвою «Податковий кодекс України». Податковий кодекс України має такі реквізити: Документ 2755-VI, перша редакція — Прийняття від 02.12.2010 і також не має статусу Закону України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20101202#Text

Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина регулюються не Законами України, а збірками, компіляцією різних правил під назвою:

1. Цивільний кодекс України;

2. Виборчий кодекс України;

3. Кримінальний кодекс України;

4. Податковий кодекс України…

Згідно частини першої статті 94 «Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду».

Пунктом 29) частини першої статті 106 Конституції України встановлено: «Президент України:….

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України».

Збірники нормативно-правових актів, або сукупність правил під назвою «кодекс». Президент України підписувати не має права. Згідно Конституції України Президент України може підписувати тільки Закони прийняті Верховною Радою України, свої укази і розпорядження.

Через багато років правового нігілізму, коли Багнет нації почав задавати незручні питання: https://bagnetnacii.blogspot.com/2020/08/blog-post_7.html, у керівництва країни, яке було зайнято іншими важливими проблемами, закрався сумнів, що кодекси є законами.

Провладні правознавці прокинулись і зрозуміли, що статті 8, 19, 91, 92, 94, 106 Конституції України вимагають щоб назва нормативного акту найвищої юридичної сили містила слово «Закон України», а не «кодекс» України.

Кожен кодекс, прийнятий до 24.08.2023, є неконституційним, оскільки:

1. Відсутня юридична основа — термін «кодекс» не визначений Конституцією України і кодекс не є законом (це різні терміни);

2. Відсутня процедура — Конституція України не передбачає прийняття кодексів;

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а не кодексами;

4. Відсутні повноваження — Верховна Рада не має права приймати кодекси як закони, оскільки процедура прийняття кодексів не визначена в Конституції України;

5. Відсутній механізм підписання — Конституція України не дає права Президенту України підписувати кодекси, а не закони;

6. Виключно законами, а не кодексами регулюються права, свободи людини, громадянина, вибори влади, бюджетна система, податки, правовий режим власності та інші правовідносини встановлені статтею 92 Конституції України.

«Системний аналіз положень Конституції України, проведений Конституційним Судом України, вказує на те, що повноваження органів державної влади визначаються Конституцією і законами України, а Верховної Ради України з питань здійснення державної влади встановлюються лише Конституцією України» (перше речення абзацу другого підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України від 27 травня 2009 року № 12-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 4 статті 9, пунктів 4, 5 статті 10, підпункту «г» пункту 1 статті 24, пункту 3 статті 26 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Прийняття Верховною Радою України кодексів замість законів, підписання Президентом України кодексів як Законів України, діяльність органів влади (законодавчої, виконавчої, судової) на підставі кодексів є узурпацією, оскільки органи влади створюють для себе правову основу, яку Конституція України їм не надавала.

Випливають неприємні висновки, що використання кодексів як Законів України є порушенням статті 19 Конституції України та узурпацією влади:

1. Кожен акт органу влади, прийнятий на підставі кодексу (а не закону) викликає сумнів є нікчемним і неконституційним;

2. Кожне рішення суду, яке застосовує кодекс як закон викликає сумнів є незаконним і неконституційним;

3. Кожен податок, стягнутий на підставі Податкового кодексу (до 24.08.2023) також викликає сумнів є незаконним і неконституційним;

В 2023 році статтею 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» Документ 3354-IX від 24.08.2023 Верховна Рада України разом з Президентом України встановила: «Кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання».

Тільки 24.08.2023 (Закон № 3354-IX «Про правотворчу діяльність») вперше ввів визначення кодексу як закону, але ретроспективно надавати статус закону раніше прийнятим актам у 1996-2023 роках — це порушення конституційного принципу невідворотності закону. Стаття 58 Конституції України встановила: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі».

Закон 3354-IX від 24.08.2023 також викликав колізію і величезну кількість різних документів з назвою «Кодекс» він визнав законами:

a. Кодекс суддівської етики прийнятий XI (ЧЕРГОВИМ) З'ЇЗДОМ СУДДІВ УКРАЇНИ, рішення 22.02.2013 Про затвердження Кодексу суддівської етики;

b. Кодекс газорозподільних систем, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) затвердила постановою 30.09.2015 № 2494, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824, що є прямим порушенням частини 6 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»: «6. Рішення Регулятора НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ДЕРЖАВНІЙ РЕЄСТРАЦІЇ Міністерством юстиції України …»)))

c. Кодекс систем розподілу прийняла Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанова 14.03.2018 № 310 Про затвердження Кодексу систем розподілу;

d. Кодекс етики українського журналіста – ухвалений 24 квітня 2004 року на з’їзді журналістів – підписантів документу, а в останній редакції зі змінами – 4 жовтня 2013 року на з’їзді підписантів Кодексу. Документ затверджено 12 грудня 2013 року на пленумі Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та раніше – рішенням Комітету Незалежної медіа-профспілки України (НМПУ).

e. Кодекс професійної етики оцінювача ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ НАКАЗ 28.04.2025 № 627 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 2025 року за № 867/44273 Про затвердження Кодексу професійної етики оцінювача;

f. КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ТА ПОВЕДІНКИ ПРОКУРОРІВ ЗАТВЕРДЖЕНО всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ТА ПОВЕДІНКИ ПРОКУРОРІВ (із змінами, затвердженими всеукраїнською конференцією прокурорів від 21.12.2018, від 28.08.2021, від 28.02.2023, 27.08.2024)

Цей список не є вичерпним))))

Всі ці кодекси є прямим доказом, що сукупність різних правил під назвою «кодекс» не є Законом, оскільки компільовану збірку правил у певній галузі з назвою «кодекс» може прийняти будь-яка комісія, професійна спільнота, а закон може прийняти тільки Верховна Рада України.

Стаття 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» Документ 3354-IX від 24.08.2023 тільки підтвердила, що всі збірники законів під назвою «кодекс», що були прийняті до цього закону не мали статусу закону. Стаття 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» Документ 3354-IX від 24.08.2023 суперечить статтям 8, 19, 91, 92, 94, 106 Конституції України. Конституція України прямо вказала, що нормативний акт найвищої юридичної сили в Україні може називатись тільки Законом України, а не кодексом. Спроба легалізувати неконституційні кодекси виглядає як спроба сьогоднішніх очільників влади виправдати неконституційну діяльність органів державної влади з моменту проголошення незалежності України.

Враховуючи, що слово «ЗАКОН» і слово «КОДЕКС» мають різне змістовне наповнення, що 24 Кодекси підписані Президентом України отримали статус Закону тільки 24.08.2023 прошу надати офіційне роз’яснення:

1. Якою нормою Конституції України встановлено, що Верховна Рада України приймає кодекси в якості Законів України?

2. На підставі яких статей Конституції України Верховна Рада України взагалі приймала Кодекси з 1996 року по 24.08.2023?

3. Згідно якого нормативного акту, після 28.06.1996, документ з назвою «кодекс» органи влади почали визнавати Законом? (якщо такого нормативного акту не існує прошу надати однозначно зрозумілу відповідь, що такого нормативного акту не існує)

4. Чи мав право Президент України з 1996 року згідно частини першої статті 94, пункту 29) частини першої, частини 3 статті 106 Конституції України підписувати не закони, а збірники правил під назвою «кодекси» України, якщо Конституція надає Президенту право підписувати лише закони, укази і розпорядження?

5. Чи мають право Органи державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти на підставі кодексів, а не в межах повноважень наданих Конституцією та законами України як це встановлено статтею 19 Конституції України?

6. Який нормативний акт у відповідності до вимог статті 8, 19, 91, 92, 94, 106 Конституції України має найвищу юридичну силу: Закони України чи кодекси?

7. Чи була проведена конституційна перевірка форми нормативних актів під назвою «кодекси» на відповідність статтям 8, 19, 91, 92, 94, 106 Конституції України комітетом, до предмета відання якого належить конституційне право у відповідності до статті 8 Конституції України та пункту 1) частини 2 статті 94, частини 4 статті 118 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» під час розгляду Верховною Радою України проектів кодексів? (прошу надати експертний висновок до кожного проекту кодексу, який було розглянуто і прийнято Верховною Радою України)

8. Чи передбачає Конституція України можливість регулювання прав людини, виборчого процесу, системи оподаткування, бюджетної системи тощо нормативними актами під назвою «кодекси», якщо ст.92 визнає таке право виключно за законами України?

9. Чи регулює затверджений постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 310 «Кодекс систем розподілу права і свободи людини і громадянина, основні обов'язки громадянина згідно статті 92 Конституції України? (просимо надати однозначно зрозумілу відповідь: регулює чи ні)

10. Чи регулює затверджений постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2494 «Кодекс газорозподільних систем» права і свободи людини і громадянина, основні обов'язки громадянина як це встановлено статтею 92 Конституції України? (просимо надати однозначно зрозумілу відповідь: регулює чи ні)

11. Чи є «Кодекс систем розподілу», «Кодекс газорозподільних систем» законом як це встановлено статтею 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» Документ 3354-IX?

12. Яку юридичну силу мали кодекси у період 1996-2023, якщо їх статус як «законів» до 24.08.2023 не було визначено жодним нормативним актом?

13. Чи мають юридичну силу нормативні акти, прийняті на підставі кодексів у період 1996-2023, якщо самі кодекси не мали конституційного визначення і законної сили?

14. Надати офіційне роз’яснення статусу «законів» під назвою «КОДЕКС», що визнаються статтею 11 Закону України «Про правотворчу діяльність», які не були прийняті Верховною Радою України і не були підписані Президентом України, а були створені суддями, прокурорами, професійною спільнотою, НКРЕП тощо.

Стаття 34 Конституції України встановила: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір».

Стаття 40 Конституції України встановила: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».

Згідно ст.2 ЗУ «Про джерела фінансування органів державної влади»: «Органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік».

Згідно п.3), п.4) ч.4 ст.21 ЗУ «Про інформацію»: «4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: …

4) про факти порушення прав і свобод людини…

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб».

Прошу на кожне питання запиту надати відокремлену відповідь за номером запитання, для можливості однозначного розуміння відповіді та ідентифікації питання на яку відповідь надається.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов’язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Звертаю Вашу увагу, що згідно ст.5 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів: Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, спрямувати запит до компетентного державного органу.

Згідно ст.9 Конституції України: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Дата, підпис ПІБ

Попередні публікації даного Автора на сайті «Багнет Нації»: ПЛАТИТИ ЗА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ТА ПОБУТОВІ ПОСЛУГИ ЯКІ Є СКЛАДОВОЮ ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРИ УКРАЇНИ?

Чи є порушником Конституції України Порошенко, який був автором, ініціатором та підписантом неконституційних законів?

ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ДЕПУТАТАМИ ВЕХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ТА ГАРАНТОМ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЯКИЙ НА ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІДПИСАВ НЕКОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗАКОН?

СЛУЖБОВЕ ПОСВІДЧЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ЧИ ДІЙСНО ВОНО НЕСПРАВЖНЄ?

ЗУ «Про Національну поліцію» прийнято з порушенням процедури реєстрації, розгляду та голосування?

ПОЛІЦІЯ БЕЗ ОЗНАК НАЛЕЖНОСТІ до ПОЛІЦІЇ?

Артур Лі: ЗУ «Про судовий збір» є антиконституційним і не підлягає виконанню – апеляційна скарга

Докази неконституційності ЗУ «Про судовий збір»

БРЕХУН ЧИ ЗРАДНИК?

СЛУЖБОВЕ ПОСВІДЧЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО ТА ПОЛІЦІЯ СТВОРЕНІ НЕКОНСТИТУЦІЙНИМИ НОРМАТИВНИМИ АКТАМИ

Корупція на вищих щаблях влади. Неконституційність постанов Кабміну, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Ким і як встановлені незаконні і захмарні заробітні плати керівникам державних підприємств заснованих на державній, комунальній власності?