©Артур Лі
Стаття 46 Конституції України встановила:
«Пенсії, інші види
соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають
забезпечувати рівень життя, не нижчий
від прожиткового мінімуму,
встановленого законом».
Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом
України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»
встановлено:
«Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості».
03.07.1991 року було прийнято Закон України «Про
мінімальний споживчий бюджет» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1284-12/ed19941028#Text
(скопіювати і перейти в браузері)
Стаття 1 цього закону встановила:
«Мінімальний споживчий бюджет - це набір
продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному
вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і
соціально-культурних потреб людини».
Стаття 3 цього закону встановила, що мінімальний
споживчий бюджет формується з:
1.
Набору
продуктів харчування;
2.
Набору
непродовольчих товарів;
3.
Витрат на
житло та комунальні послуги;
4.
Витрат населення
на ведення особистого підсобного господарства в межах, що забезпечують
задоволення особистих потреб (Увага для жителів сільської місцевості!!!);
5.
Інших
обов'язкових платежів.
Склад
споживчих кошиків затверджується Кабінетом Міністрів України і періодично, але
не рідше одного разу на п'ять років.
Величина
вартості мінімального споживчого бюджету визначається виходячи із середніх цін
купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі
Відомості
про структуру та величину вартості мінімального споживчого бюджету регулярно публікуються в
офіційних виданнях і доводяться до відома населення іншими засобами масової
інформації!!!
Де ви
бачили, щоб величину вартості мінімального споживчого бюджету регулярно
публікували в офіційних виданнях та доводили до відома населення іншими
засобами масової інформації?!!!
Стаття 4 цього закону встановила, що Кабінет Міністрів
України затверджує мінімальний споживчий бюджет і переглядає величину його
вартості з урахуванням індексу цін на споживчі товари й послуги:
«Республіканський мінімальний споживчий
бюджет розробляється центральними економічними органами України. При розробці мінімального споживчого
бюджету розглядаються альтернативні варіанти розрахунків складу споживчих
кошиків, що вносяться профспілками та Товариством захисту прав споживачів.
Обчислений
мінімальний споживчий бюджет підлягає науково-громадській експертизі,
результати якої розглядаються при формуванні та затвердженні цього бюджету.
Склад експертів для розгляду мінімального споживчого бюджету затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України затверджує мінімальний
споживчий бюджет і переглядає величину його вартості з урахуванням індексу цін
на споживчі товари й послуги.
В умовах кризового
стану економіки та спаду виробництва розробляється соціальний норматив - межа
малозабезпеченості, структура і розмір якої визначаються законодавством. ( Статтю 4
доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 191/94-ВР від 04.10.94 ).»
ВІДПОВІДНО
ДО ЗГАДАНИХ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА:
Згідно ЗУ «Про мінімальний споживчий бюджет» склад
споживчих кошиків затверджується Кабінетом Міністрів України не рідше одного
разу на п'ять років. Вартісна оцінка мінімального споживчого бюджету
переглядається Кабінетом Міністрів України з урахуванням індексу цін на
споживчі товари та послуги, але не рідше одного разу на рік.
Склад споживчих кошиків, який затверджується Кабінетом
Міністрів України складається з:
1. Набору продуктів харчування;
2. Набору непродовольчих товарів;
3. Витрат на житло та комунальні послуги;
4. Витрат населення на ведення особистого підсобного
господарства в межах, що забезпечують задоволення особистих потреб;
5. Розмір інших обов'язкових платежів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991
р. N 244 «Про мінімальний споживчий бюджет» ( Із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 664 ( 664-92-п ) від 25.11.92 ) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-91-%D0%BF#Text
(скопіювати і перейти в браузері) було
затверджено розроблений Міністерством праці, Міністерством статистики, Міністерством
економіки і Міністерством фінансів України з участю Ради Федерації незалежних профспілок
України мінімальний споживчий бюджет на 1991 рік у розмірі 256 крб. на душу
населення та склад споживчих товарів і послуг, що входять до нього, згідно з
додатком в якому були враховані Витрати
населення на ведення особистого підсобного господарства та Витрати на житло і
комунальні послуги.
Відомості про структуру та величину вартості мінімального
споживчого бюджету ніколи не публікувалися в офіційних виданнях і не доводилися
до відома населення іншими засобами масової інформації.
В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва сьогодні
НЕ розроблено соціального нормативу - межі малозабезпеченості, структура і
розмір якої визначаються законодавством. (Документ 1284-XII, чинний,
поточна редакція — Редакція від
28.10.1994, підстава - 191/94-ВР).
У відповідності до ст.114-5 Конституції Української РСР
від 20 квітня 1978 року Президент України: через систему органів державної
виконавчої влади не провадив у життя Конституцію і Закон України «Про
мінімальний споживчий бюджет» від 03.07.1991 року, не здійснив керівництво і не
спрямовував виконавчу діяльність Кабінету Міністрів України на виконання цього
закону.
Після прийняття Конституції України 1996 року до 2024
року Кабінет Міністрів України не виконав ст.116 цієї Конституції — не
забезпечив виконання Конституції і вимог Закону України «Про мінімальний
споживчий бюджет».
В умовах кризового стану економіки з 24 лютого 2022 року
та спаду виробництва не було розроблено соціального нормативу — межі
малозабезпеченості, структура і розмір якої сьогодні НЕ визначено
законодавством.
Жодних відомостей про структуру та величину вартості
мінімального споживчого бюджету не публікувалося в офіційних виданнях і
доводилося до відома населення іншими засобами масової інформації до сьогодні.
З 25.11.1992
жодна вимога ЗУ «Про мінімальний споживчий бюджет» Кабінетом Міністрів України
до сьогодні не виконана.
Жоден
Президент України не виконав свого обов’язку встановленого ст.102 Конституції
України не став є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини
і громадянина не забезпечив виконання ст.1, ст.3, ст.19, ст.46, ст.48
Конституції України та Закону України
«Про мінімальний споживчий бюджет».
15.07.1999
р. було прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text
(скопіювати і перейти в браузері)
Цей Закон відповідно до статті 46 Конституції України дає
визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його
встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної
гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Стаття 3 Закону України «Про прожитковий мінімум»
встановила принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих
товарів і послуг. Частина 4 цієї статті встановила: «4. До набору послуг включаються
житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів
культури, освіти, охорони здоров'я та інші.
Набір послуг формується уповноваженими центральними
органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг».
Згідно ЗУ «Про прожитковий мінімум» список наборів продуктів
харчування, непродовольчих товарів і послуг прожиткового мінімуму
встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської
експертизи.
Порядок проведення науково-громадської експертизи
встановлюється та затверджується Кабінетом Міністрів України. Ініціатором
проведення науково-громадської експертизи є Кабінет Міністрів України. Згідно п.3
Постанови Кабінет Міністрів України від 24 вересня 1999 р. N 1767 «Про
науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих
товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-99-%D0%BF#Text
(скопіювати і перейти в браузері): «Центральні
органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2-4 статті 3 Закону України
"Про прожитковий мінімум" ( 966-14 ) відповідальними за формування
набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у
встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономіки пропозиції
щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з
необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями».
Кабінетом
Міністрів України не було встановлено термін подання ЦОВВ до Мінекономіки
пропозицій щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах
споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями, не було
скликано експертної комісії у складі 16 осіб, яка складається з чотирьох представників центральних органів
виконавчої влади, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців і
всеукраїнських профспілок та їх об’єднань і по два представники громадськості
та наукових установ.
Згідно ч.4 ст.3 ЗУ «Про прожитковий мінімум»: «Основними
принципами формування набору послуг є:
задоволення мінімальної потреби громадян у житлі,
організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні
зв'язку з навколишнім середовищем;
задоволення потреби громадян у користуванні закладами
освіти, охорони здоров'я;
визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню,
теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню
та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню
ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених
послуг».
Статтею 191 Господарського кодексу України встановлено: «1.
Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами
виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого
самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством
порядку».
Згідно ст.12 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» «1. Державні
регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив
на загальний рівень і динаміку цін, МАЮТЬ ІСТОТНУ СОЦІАЛЬНУ ЗНАЧУЩІСТЬ, а
також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне
(домінуюче) становище на ринку».
ІСТОТНУ
СОЦІАЛЬНУ ЗНАЧУЩІСТЬ мають ціни на житлово-комунальні послуги, оскільки вони є СКЛАДОВОЮ
ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ.
Частина 1 ст.3 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»
встановила: «1. Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на
таких принципах:
4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги
у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня
соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та
технічних можливостей;
6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм,
порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг».
Законом
України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»
встановлено:
«Стаття 5. Порядок формування, встановлення та затвердження державних соціальних
стандартів і нормативів
Державні соціальні стандарти і нормативи формуються,
встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального
партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
Стаття 6. Базовий державний соціальний
стандарт
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий
мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у
сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового,
соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти.
Стаття 9. Державні соціальні нормативи у
сфері житлово-комунального обслуговування
Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального
обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій
щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла,
управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію
конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать:
гранична норма витрат на управління житлом, оплату
комунальних послуг, передбачених Законом України "Про житлово-комунальні
послуги", залежно від отримуваного доходу;…»
Гранична норма витрат на управління житлом та на оплату
комунальних послуг встановлена пунктом 1 Постанови Верховної Ради України №
512-XIV від 18 березня 1999 року «Про оплату житлово-комунальних послуг
населенням України» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-14#Text
(скопіювати і перейти в браузері) вказано: «Встановити плату за житло і
комунальні послуги не більше 15 відсотків фактично отриманого сукупного доходу
сім'ї. Рівень сукупного доходу сім'ї і частка плати за житлово-комунальні
послуги у цьому доході встановлюються на підставі декларування доходів усіх
членів сім'ї». «Виконання Постанови Верховної Ради України
«Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України" покладається на
Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування», встановлено п.3 цієї Постанови.
ЗГІДНО
ЗАЗНАЧЕНИХ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА НОРМАТИВИ, ТАРИФИ І ЦІНИ НА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ
ПОСЛУГИ МАЮТЬ ВСТАНОВЛЮВАТИСЯ ТА ЗАТВЕРДЖУВАТИСЯ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ,
оскільки ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
Це прямо встановлено ст.4 Закону України «Про прожитковий
мінімум», ст.3 Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» та вимогою
Постанови Верховної Ради України № 512-XIV від 18 березня 1999 року «Про оплату
житлово-комунальних послуг населенням України».
ФІКСОВАНІ ЦІНИ на електричну енергію для побутових
споживачів Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019
р. № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р.
№ 859).
«Прожитковий мінімум на одну особу, а також
окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп
населення, ЩОРОКУ ЗАТВЕРДЖУЄТЬСЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ в законі про Державний
бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних
виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження» встановила ч.2 ст.4
Закону України «Про прожитковий мінімум».
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ встановив, що згідно ст.33.
Складання та схвалення Бюджетної декларації: «7. Кабінет Міністрів України щороку, не пізніше 1 червня року, що
передує плановому, схвалює Бюджетну декларацію, яка набуває статусу офіційного
документа та оформлюється постановою Кабінету Міністрів України. З дня
схвалення Бюджетної декларації втрачає чинність Бюджетна декларація, схвалена у
попередньому бюджетному періоді».
Для затвердження прожиткового мінімуму Кабінет Міністрів
України подає до Верховної Ради України Бюджетну декларацію разом із
фінансово-економічним обґрунтуванням у триденний строк з 1 червня року. Фінансово-економічне
обґрунтування має містити розрахунки і пояснення до положень і показників,
визначених Бюджетною декларацією. «Бюджетна декларація містить положення щодо:
… розміру мінімальної заробітної плати, ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ ТА РІВНЯ ЙОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ».
Верховна Рада України розглядає Бюджетну декларацію за
спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України».
Стаття 38 Бюджетного Кодексу України встановила, що до
проекту закону про Державний бюджет України, який схвалений Кабінетом Міністрів
України додається пояснювальна записка яка має містити:
«ж) розрахунки
обсягу компенсації за рахунок коштів державного бюджету втрат суб'єктів
господарювання внаслідок прийняття
Кабінетом Міністрів України, іншими центральними органами виконавчої влади
рішень щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і
послуг;
2-1) ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗРАХУНКУ ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ
ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ на відповідний бюджетний період у розрахунку на
місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних
груп населення»;
Враховуючі зазначені вимоги законодавства Кабінет
Міністрів України зобов’язаний встановити розмір прожиткового мінімуму з
врахуванням ціни, тарифів та норм водопостачання, теплопостачання,
газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації
житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів.
Згідно ст.5 Закону України «Про мінімальний споживчий
бюджет» Міністерство соціальної політики веде спостереження за динамікою рівня
життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін і
оприлюднює ці дані до 20 числа кожного місяця на своєму офіційному веб-сайті у
мережі Інтернет https://www.msp.gov.ua/news/12286.html
(скопіювати і перейти в браузері), а
також публікує ці дані в офіційних виданнях загальнодержавної сфери
розповсюдження (жодної публікації в в
офіційних виданнях ніколи не проводилося).
«Дані про фактичний
розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто
відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, разом із
відповідними розрахунками щомісяця надаються Президентові України, Верховній Раді України, сторонам соціального
діалогу на національному рівні - всеукраїнським об'єднанням професійних спілок,
всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців та Кабінету Міністрів України».
Згідно вимог
Бюджетного Кодексу України Кабінет Міністрів України був зобов’язаний скласти і
схвалити Бюджетну декларацію з ОБҐРУНТУВАННЯМ РОЗРАХУНКУ ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ
ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на
одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп
населення.
РОЗРАХУНОК
ВАРТІСНОЇ ВЕЛИЧИНИ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ
СКЛАДАТИ З ВРАХУВАННЯМ ВИМОГ:
1.
Статті 48 Конституції України: «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що
включає достатнє харчування, одяг, житло»;
2.
Статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.1
Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні
гарантії»: «ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ -
вартісна величина достатнього для ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ
ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ЙОГО ЗДОРОВ’Я НАБОРУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, а також
МІНІМАЛЬНОГО НАБОРУ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ ТА МІНІМАЛЬНОГО НАБОРУ ПОСЛУГ,
НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ І КУЛЬТУРНИХ ПОТРЕБ ОСОБИСТОСТІ».
3.
Статті 49 Конституції України: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне
страхування», ст.6 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я»:
«Кожний громадянин України має право на
охорону здоров'я, що передбачає: а) ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ, ВКЛЮЧАЮЧИ ЇЖУ, ОДЯГ,
ЖИТЛО, МЕДИЧНИЙ ДОГЛЯД ТА СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЯКИЙ Є
НЕОБХІДНИМ ДЛЯ ПІДТРИМАННЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ».
4.
Частини 4 ст.3 Закону України «Про прожитковий мінімум»:
«4. До набору послуг включаються
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів
культури, освіти, охорони здоров'я та інші. Набір послуг формується
уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання
відповідних послуг».
5.
Фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, а
також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних
груп населення який публікується Міністерством соціальної політики України на
основі статистичних даних про рівень споживчих цін на офіційному сайті https://www.msp.gov.ua/news/12286.html
(скопіювати і перейти в
браузері) і разом із відповідними
розрахунками щомісяця надаються Президентові України, Верховній Раді України та
Кабінету Міністрів України.
Жодного
обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний
бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для
основних соціальних і демографічних груп населення Кабінет Міністрів України до
проекту закону «Про Державний бюджет України» не надавав принаймні з 2010 року.
Стаття 40 Бюджетного Кодексу України встановила, що
Законом про Державний бюджет України визначаються:
«8) розмір мінімальної заробітної плати на
відповідний бюджетний період;
9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний
період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних
соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового
мінімуму на відповідний бюджетний період»;
Згідно ст.52 «Про Регламент Верховної Ради України».
Розгляд Бюджетної декларації
«1. Бюджетна декларація
схвалюється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 червня року, що передує
плановому, та у триденний строк подається разом з фінансово-економічним
обґрунтуванням до Верховної Ради.
3. Народні
депутати, комітети розробляють свої пропозиції щодо бюджетної політики з
урахуванням Бюджетної декларації і подають їх до комітету, до предмета відання
якого належать питання бюджету, у десятиденний строк з дня надходження
Бюджетної декларації до Верховної Ради.
4. Комітет,
до предмета відання якого належать питання бюджету, розглядає Бюджетну
декларацію і пропозиції, що надійшли, готує та подає на розгляд Верховної Ради
проект постанови Верховної Ради щодо Бюджетної декларації, що надається
народним депутатам не пізніш як за два дні до розгляду зазначеного питання на
пленарному засіданні Верховної Ради».
З НАВЕДЕНИХ
ВИМОГ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ВИПЛИВАЄ, ЩО КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:
1.
Не виконує
Закон України «Про мінімальний споживчий бюджет» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1284-12/ed19941028#Text
(скопіювати і перейти в браузері) не
затверджує мінімальний споживчий бюджет і не переглядає величину його вартості
з урахуванням індексу цін на споживчі товари й послуги один раз на рік.
2.
Не виконує
Закон України «Про прожитковий мінімум» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14#Text
(скопіювати і перейти в браузері),
не встановлює розмір прожиткового мінімуму з врахуванням ціни, тарифів та норм
водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання,
водовідведення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових територій,
сміттєзбирання та утримання ліфтів. Не скликав і не провів науково-громадську
експертизу у відповідності до законодавства та Порядку встановлення та
затвердження прожиткового мінімуму.
3.
Не здійснює
розрахунок вартісної величини прожиткового мінімуму з врахуванням вимог ст.46,
ст.48 Конституції України, Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет»
4.
Кожного року
подає до Верховної Ради України Бюджетну декларацію без відповідних
фінансово-економічних розрахунків які щомісяця отримує від Міністерства
соціальної політики України разом з моніторингом Фактичного розміру
прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до
основних соціальних і демографічних груп населення;
5.
Прямо
порушує ст.1 Конституції України якою встановлено, що Україна є суверенна і
незалежна, демократична, СОЦІАЛЬНА, ПРАВОВА ДЕРЖАВА.
6.
Прямо
порушує ст.3 Конституції України якою встановлено: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і
безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і
свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності
держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і
забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
7.
Прямо
порушує ст.19 Конституції України якою встановлено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України».
Розмір прожиткового мінімуму який найбільш відповідав
Фактичному прожитковому мінімуму було затверджено в ст.7 ЗУ «Про Державний
бюджет України на 2014 рік»: «Установити у 2014 році прожитковий мінімум на
одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1176 гривень та для тих, хто
відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
·
дітей віком
до 6 років—1032 гривні;
·
дітей віком
від 6 до 18 років — 1286 гривень;
·
працездатних
осіб — 1218 гривень;
·
осіб, які
втратили працездатність, — 949 гривень.
Згідно моніторингу фактичного прожиткового мінімуму
Міністерства соціальної політики України за 2015 рік:
·
для дітей
віком до 6 років — 1159 гривень;
·
для дітей
віком від 6 до 18 років — 1477 гривень;
·
для
працездатних осіб — 1281 гривень;
·
для осіб,
які втратили працездатність — 974
гривень.
Фактичний розмір прожиткового мінімуму який забезпечує
ПІДТРИМАННЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ для НЕ працездатних осіб у червні 2023 року складав
5501 грн. в якому розмір харчового кошику складав 2799 грн.. При цьому, станом
на червень 2023 року (за даними Міністерства соціальної політики України)
фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цінах червня
2023 року становив 8 442 грн.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на
2024 рік» розмір прожиткового мінімуму встановлено за цінами листопаду 2016
року:
·
для дітей
віком до 6 років — 2563 гривні;
·
для дітей
віком від 6 до 18 років — 3196 гривень;
·
для
працездатних осіб — 3028 гривень;
·
для осіб,
які втратили працездатність, — 2361 гривня.
Тобто в цінах 2024 року встановлений ВР прожитковий мінімум не покриває
навіть розмір харчового кошику, а оплата комунальних послуг у Прожитковому
мінімумі 2024 навіть не передбачена.
Невиконання Кабінетом Міністрів України
Конституції і законів України призвело до того, що Кабінетом Міністрів України
не встановлено ціни і тарифи на водопостачання, теплопостачання,
газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації
житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів які є
складовою вартісної величини Прожиткового мінімуму.
Не встановлення Кабінетом Міністрів України Прожиткового
мінімуму з врахуванням цін на водопостачання, теплопостачання, газопостачання,
електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та
прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів призвело до
встановлення заниженого в рази розміру Прожиткового мінімуму в ЗУ «Про
Державний бюджет України» на 2015-2024 роки.
Занижений в рази розмір Прожиткового мінімуму не
надає забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його
здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору
непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для
задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Це системне порушення Кабінетом Міністрів України
Конституції і законів України призвело до неможливості більшості громадян
України оплачувати комунальні послуги, зокрема за водопостачання,
теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання
та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання
ліфтів які є складовою вартісної величини Прожиткового мінімуму.
Стаття 6 ЗУ «Про прожитковий мінімум» встановила: «Відповідальність
за порушення законодавства про прожитковий мінімум
Посадові особи, винні у порушенні законодавства про
прожитковий мінімум, несуть відповідальність згідно з законами».
Посадовими
особами які винні у порушенні Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону
України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» є Прем’єр-Міністри
України:
А.Яценюк, В. Гройсман, О.Гончарук, Д.Шмигаль.
Посадовими
особами які винні у порушенні Закону
України «Про мінімальний споживчий бюджет» є Прем’єр-Міністри України:
Леонід Кучма
Юхим Звягільський
Віталій Масол
Євген Марчук
Павло Лазаренко
Василь Дурдинець
Валерій Пустовойтенко
Віктор Ющенко
Анатолій Кінах
Віктор Янукович
Микола Азаров
Юлія Тимошенко
Юрій Єхануров
Сергій Арбузов
А.Яценюк,
В. Гройсман,
О.Гончарук,
Д.Шмигаль.
Всі претензії до громадян, дохід яких не дозволяє
оплачувати комунальні послуги, зокрема за водопостачання, теплопостачання, газопостачання,
електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла та
прибудинкових територій, сміттєзбирання та утримання ліфтів мають бути
перенаправлені до осіб які винні у порушенні Закону України «Про мінімальний
споживчий бюджет», Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України
«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Немає коментарів:
Дописати коментар