Уточнюємо. Це рішення Дніпровської міської
ради VII скликання від 25.04.2018 року №
95/31яким ліквідовуються (шляхом не утворення після закінчення строку
повноважень) районні у місті Дніпрі ради VII скликання.
Публікуємо копію зазначеного рішення, а
також зміст адміністративного позову від 24 жовтня 2018 року.
Читайте також: Поцріот філатов вирішив влаштувати
державний переворот?
Група відомих правозахисників
Дніпра представлятиме позивачів у справі проти Дніпроміськради
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у
нової редакції)
про визнання протиправним та нечинним
рішення
Дніпровської
міської ради VII – скликання № 95/31 від 25.04.2018 року
Враховуючи зауваження судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановського Р.А.,
Позивачами були вчинені дії щодо виправлення помилок у відповідності до Ухвали
від 30.10.2018року по справі №160/7958/18
Позивачі звертаються до судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановського Р.А. з
клопотанням про подальший розгляд справі №160/7958/18 у відповідності статті 171
КАС України. Позивачі зазначають, що позовна заява (у новій редакції) подається
до суду у строки встановлені Ухвалою, з дня офіційно отриманої Позивачами
Ухвали від 30.10.2018року по справі №160/7958/18. Копія конверту з датою
отримання Ухвали від 30.10.2018року по справі №160/7958/18, додається.
У відповідності до положень до статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), завданням
адміністративного судочинства є справедливе,
неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових
відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб,
прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних
повноважень.
Статтею 6 КАСУ
встановлене, що Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються
найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи
відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно статті 5 КАСУ, кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією
чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або
законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих
його положень, або іншими заходами визначеними цією статтею.
Тобто, члени районних у місті територіальних громад, а
також в цілому уся територіальна громада міста Дніпро потребує захисту їх
безпосередніх прав і свобод, які їм гарантовані Конституцією України, а тому
зажидають від Дніпровського окружного адміністративного суду додержання
принципів верховенства права.
Отже, Позивачі, як члени територіальної громади міста,
звертаються до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з тим, що рішенням Дніпровської
міської ради (VII – скликання) №95/31 від 25.04.2018року (надалі – Рішення 95/31), порушені їх
права і свободи, та законні їх інтереси, і просять про їх захист та захист
людей і членів районних у місті територіальних громад міста Дніпро, захисту
встановленого адміністративно-територіального устрою України у місті Дніпрі,
шляхом визнання протиправним
та нечинним Рішення 95/31, яке протирічить Конституції України, Закону України
«Про Конституційний Суд України», деяким положенням Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні».
Дніпровська міська рада (VII – скликання)
своїм Рішенням №95/31 від 25.04.2018року, «Про функціонування районних у місті
рад та їх виконавчих органів», вирішила:
1. Не утворювати районі у місті Дніпрі ради
після закінчення строку повноважень:
- Амур-Нижньодніпровської у місті Дніпрі ради
VII – скликання;
- Індустріальної районної у місті Дніпрі ради
VII – скликання;
- Новокодацької районної у місті Дніпрі ради
VII – скликання;
- Самарської районної у місті Дніпрі ради VII
– скликання;
- Соборної районної у місті Дніпрі ради VII –
скликання;
- Центральної районної у місті Дніпрі ради VII
– скликання;
- Чечелівської районної у місті Дніпрі ради
VII – скликання;
- Шевченківської районної у місті Дніпрі ради
VII – скликання.
2. Районним у місті Дніпрі радам та їх
виконавчим органам вжити організаційно-правових заходів щодо припинення
діяльності районних у місті Дніпрі рад та їх виконавчих органів.
3.
Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформативної
політики Дніпровської міської ради:
3.1.
Протягом шести місяців з дня прийняття цього рішення надати пропозиції
міському голові щодо виконавчих міської ради та органів самоорганізації
населення, яким буде делеговане повноваження ліквідованих районних у місті рад
та їх виконавчих органів.
3.2.
Повідомити про прийняття цього рішення через засоби масової інформації
та в інший доступний спосіб.
4.
Департаменту забезпечення діяльності Дніпровської міської ради
забезпечити внесення відповідних змін до Статуту територіальної громади міста
Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 13.06.2001 №3/21,
зареєстрованого Дніпропетровським обласним управлінням юстиції 20.06.2001р.
5.
Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського
голови з питань діяльності виконавчих органів Сидоренко О.М. та голову
постійної комісії міської ради з питань бюджету, фінансів та місцевого
самоврядування Хмельникова А.О.
Дніпровська міська рада своє Рішенням №95/31 мотивує тим, що керується
ст.6 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом
України від 15.07.1997 №452/97-ВР, ст.140 Конституції України, ч.2 ст.5, п.41
ч.1 ст.25, ст.41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на
виконання Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної
організації влади в Україні, схваленої Постановою Кабінету Міністрів України
від 01.04.2014 №333-р. відповідно до листа секретаря міської ради від
22.11.2017 вх.№8/6195, з метою впорядкування адміністративних та організаційних
питань у місті Дніпрі міська рада.
Однак, послідовне вивчення зазначених
нормативно-правових актів, зазначених у мотивуючої частині Рішення 95/31,
Позивачі, приходять до таких висновків:
1. Посилання на ст.6 Європейської хартії
місцевого самоврядування не зовсім коректне. Частиною першою статті 6
Європейської хартії місцевого самоврядування визначено: «Без шкоди
для більш загальних законодавчих положень органи місцевого самоврядування
повинні мати можливість визначати власні внутрішні адміністративні структури з
урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління». За все, у вище приведеної статті, мова йде за визначення власних внутрішніх
адміністративних структур самих органів самоврядування, а не про зміну адміністративно-територіального устрою України у місті
Дніпрі. Сама назва статті 6 Європейської хартії місцевого самоврядування закликає до виконання органами самоврядування своїх
завдань, шляхом створенням відповідних адміністративних структур, без шкоди для
більш загальних законодавчих положень.
Продовжуючи аналізувати посилання на цю статтю 6 Європейської хартії місцевого самоврядування,
на яке було посилання у Рішенні 95/31, то требо визначити, що відповідно до ст.9 Конституції України, ратифікований
Законом України від 15.07.1997 №452/97-ВР, міжнародний договір Європейської
хартії місцевого самоврядування, є частиною національного законодавства
України, що зобов’язує посадовців органів міської ради не тільки посилатися на
дію цього нормативно- правового акту, а виконувати цей Закон та додержуючись
норми прямої дії ч.2 ст.19 Конституції
України, під час своїх безпосередніх дій щодо цього рішення.
Якщо, це так, що міжнародний договір Європейської хартії місцевого самоврядування, є
частиною національного законодавства України, то Рішення 95/31, ніяк не відображає і не підтверджує
виконання Дніпровською міською радою, зазначених положень згаданої статті 6, а
також визначених основних принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, а саме:
-
що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого
демократичного режиму;
-
що це право найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому
рівні;
-
в тому, що існування органів місцевого самоврядування, наділених реальними
повноваженнями, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління;
-
що охорона і посилення місцевого самоврядування в різних країнах Європи є
важливим внеском у розбудову Європи на принципах демократії і децентралізації
влади;
-
що із цього випливає необхідність існування органів місцевого
самоврядування, які мають створені на демократичній основі органи, уповноважені
приймати рішення, і широку автономію щодо своїх повноважень, шляхи і засоби
здійснення цих повноважень, а також ресурси, необхідні для їх виконання.
Рішенням 95/31 припиняються
повноваження районних у місті рад, коли за принципами Європейської хартії місцевого самоврядування, в умовах
демократичного режиму існування органів місцевого самоврядування наділяються
реальними повноваженнями, мають широку автономію щодо прийняття рішень в межах
своїх повноважень, створювати заходи забезпечення їх ресурсами необхідних для
їх виконання.
В Рішенні 95/31 відсутня будь-яка
інформація про додержання прямої демократії членами районних територіальних
громад у місті Дніпро. У Рішенні відсутня думки районних територіальних громад
міста Дніпро. Ніхто не питав їх, не проводилися місцеві районні референдуми, не
проводилися збори самих членів громад, не опитували думку депутатів районних
рад у місті, які є представниками районної територіальної громади міста Дніпро.
За текстом Рішення нічого не відомо про рішення
приймалися відповідні рішення депутатами районних у місті рад, щодо
такої ініціативи Дніпровської міської ради, у відповідності до положень
нормативно-правових актів, що входять до переліку національного законодавства.
Відсутність головних підвалин демократичного режиму може породжувати порушення
принципів демократії та децентралізації на міському рівні, що за думкою
Позивачів, потребує також захисту суду.
З огляду на означене, Позивачі просять суд звернути свою
увагу на статтю 3 міжнародного договору Європейської хартії місцевого самоврядування, якою
визначається Концепція місцевого самоврядування, яка на їх думку не була
додержана під час організації ухвалення Рішення 95/31, а саме:
1. Місцеве
самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в
межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних
справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.
2. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких
вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального
виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення
жодним чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів чи будь-якої
іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.
За змістом тексту
Рішення 95/31 відсутнє будь-яке посилання на участь районних рад у місті, як
представницьких органів місцевого самоврядування, які у відповідності до Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні», наділені правом представляти
інтереси районних територіальних громад і приймати від її імені рішення, до
кінця своєї каденції. Відсутнє будь-яке посилання на пряму участь громадян у прийняті,
оскарженого Позивачами, рішення.
Однак, вище зазначені
положення Європейської хартії
місцевого самоврядування, Дніпровська
міська рада, своїм Рішенням 95/31, безвідповідально, порушує існуюче публічне
право, порушує право членів районних територіальних громад у місті Дніпрі, які
вільно обирали таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального
виборчого права, депутатів до районних у місті рад, на весь час їх повноважень.
2. У мотивуючої частині свого Рішення 95/31, згадується про статтю 140 Конституції України, але зміст цієї статті не має жодного
відношення до самого тексту рішення. У статті
140 Конституції України, зазначено:
« Місцеве самоврядування є
правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у
сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати
питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення
місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими
законами України.
Місцеве самоврядування
здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як
безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні,
міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого
самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл,
селищ та міст, є районні та обласні ради.
Сільські,
селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати
будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і
наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.»
Ця стаття Конституції України закликає до
вирішування питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно, статті 132 і 133 Розділу «Територіальний устрій України»
зазначено:
«Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та
цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у
здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку
регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і
демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою
України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони
в містах, селища і села.»
Тобто, районні у містах ради входять у єдину систему
адміністративно-територіального устрою України, що становлять частину єдності
та цілісності державної території.
Рішення 95/31, на думку Позивачів, порушує єдність та цілісність
державної території, та порушує саму Державну систему
адміністративно-територіального устрою України, яке визначена у Державному класифікаторі об’єктів
адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ).
Бо, не утворювання районних у місті рад після закінчення їх строку
повноважень або вживання організаційно-правових заходів щодо припинення
діяльності районних у місті Дніпрі рад та їх виконавчих органів, можна вважати,
як зміну територіального устрою України, за текстом Рішення 95/31, як то
вважають Позивачі.
За інформацією Державного класифікатора об’єктів
адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), районні у місті ради
м. Дніпро мають свої особисті номери:
- [1210136300] АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ;
- [1210136600] БАБУШКІНСЬКИЙ;
- 1210136900] ЖОВТНЕВИЙ;
- [1210137200] ІНДУСТРІАЛЬНИЙ;
- [1210137500] КІРОВСЬКИЙ;
- [1210137800] КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ;
- [1210138100] ЛЕНІНСЬКИЙ;
- [1210138400] САМАРСЬКИЙ.
Позивачі також вважають, що не утворення районних у місті рад після закінчення їх строку повноважень або
вживання організаційно-правових заходів щодо припинення діяльності районних у
місті Дніпрі рад та їх виконавчих органів, за Рішенням 95/31, має безпосередній
вплив на існуючий Державний класифікатор об’єктів
адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ). Внесення змін до
КОАТУУ не входить до компетенції Дніпровської міської ради. Такий висновок базується у розділах Положення про порядок вирішення питань
адміністративно-територіального устрою Української РСР, яке було затверджено
Указом Президії Верховної ради від 12.03.1981року, поточна редакція якого чинна
на теперішний час.
Згідно абз.1 п.3 розділу I Положення:
«Утворення і ліквідація
районів, районів у
містах, встановлення і перенесення
адміністративних центрів районів проводяться Президією Верховної Ради
Української РСР за поданням виконавчих комітетів відповідних обласних, міських
(міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів (надалі –
Положення). Перелік документів і
матеріалів, які подаються в Президію Верховної Ради Української РСР для
розгляду питань адміністративно-територіального устрою, зазначається у п’ятому
розділу Положення.
У вирішальній або у мотиваційній частині
тексту Рішення 95/31, відсутнє посилання на будь-які заходи, які требо було
вчинити у відповідності затвердженого Положення. Приводячи такі висновки,
Позивачі також вважають, що не утворювання
районних у місті рад після закінчення їх строку повноважень або вчинення
організаційно-правових заходів щодо припинення діяльності районних у місті
Дніпрі рад та їх виконавчих органів, можна вважати ліквідацією районних у місті
рад, а це вже компетенція Верховної ради України, але ні як Дніпровської
міської ради. Тільки за таким висновком, можна рахувати, що Рішення 95/31 – є не правомірним
нормативно-правовим актом Дніпровської міської ради.
Продовжуючи на далі
аналізувати мотиваційну частину Рішення 95/31, Позивачі звертаються до суду з
проханням звернути увагу суду на
посилання Розпорядження Кабінету Міністрів
України від 01.04.2014 №333-р «Про схвалення Концепції реформування місцевого
самоврядування та територіальної організації влади в Україні» (надалі –
Розпорядження). Цим Розпорядженням визначаються принципи реформування місцевого самоврядування
та територіальної організації влади, забезпечення доступності та якості публічних
послуг, досягнення оптимального розподілу повноважень між органами
місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, Визначення обґрунтованої
територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та
органів виконавчої влади з метою забезпечення доступності та належної
якості публічних послуг, що надаються такими органами, створення належних
матеріальних, а також фінансових та організаційних умов для забезпечення
виконання органами місцевого самоврядування власних і делегованих
повноважень.
Згадане
Розпорядження у тексті Рішенні 95/31, нічим не підтверджено. На думку
Позивачів, що не
утворювання районних у місті рад після закінчення їх строку повноважень або
вчинення організаційно-правових заходів щодо припинення діяльності районних у
місті Дніпрі рад та їх виконавчих органів, не може бути реформою місцевого
самоврядування, як то зазначається у самої Концепції реформування місцевого
самоврядування та територіальної організації влади в Україні, яке схвалено
Розпорядженням. Навпаки вчинення дій щодо не утворювання районних у місті рад після закінчення їх
строку повноважень або вчинення організаційно-правових заходів щодо припинення
діяльності районних у місті Дніпрі рад та їх виконавчих органів, є ще одним
доказом того, що Рішення 95/31, є протиправним і нечинним відносно до
зазначених положень Розпорядження.
Подальшим прикладом щодо визнання Рішення 95/31 протиправним і нечинним,
на думку Позивачів, є те, що ні у мотивуючої або у вирішальної частині рішення,
відсутнє посилання на статтю 78 «Дострокове припинення повноважень ради» Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні». Позивачі вважають, що зазначені заходи у п.2, 3 і 4 Рішенні
95/31 по своєї суті можуть розглядатися, як дострокове припинення діяльності
районних у місті Дніпрі рад та їх виконавчих органів, але без врахування вимог статті
78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У п.2 Рішення 95/31 наполегливо
вимагається від районних у місті рад та їх виконавчих органів вжити
організаційно-правових заходів щодо припинення їх діяльності. За змістом п.3
Рішення 95/31 надаються прямі вказівки Департаменту з питань місцевого
самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської
ради, а у п.4 цього ж рішення надаються вказівки Департаменту забезпечення діяльності Дніпровської міської
ради щодо внесення відповідних змін до Статуту територіальної громади міста
Дніпропетровська.
У частині першій статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні», перераховуються підстави припинення повноважень районних у місті рад.
За Рішенням 95/31 відсутнє посилання про те, що районні у місті ради приймали рішення з порушенням Конституції України, Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законів, що
порушували права і свободи громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних
органів про приведення цих рішень у відповідність із законом.
У Рішенні 95/31 також відсутня інформація
порушення про те, що сесії районних рад не проводяться без поважних причин у
строки, встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в
Україні», або рада не вирішує питань, віднесених до її відання. Тобто, діяльність
районних у місті рад, за текстом рішення не мала підстав для дострокового
припинення їх повноважень, а тому це один з суттєвих доказів того, що визнання
протиправним та нечинним Рішення 95/31, має законні підстави.
Доречно до цього додати ще такий факт,
який закріплений у ч.3 ст.78 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні», де питання про дострокове припинення
повноважень сільської, селищної, міської, районної
в місті ради за рішенням
місцевого референдуму може бути порушене сільським, селищним, міським головою, а також не менш
як однією десятою частиною громадян,
що проживають на відповідній території і мають право голосу.
Позивачі, у приведеному прикладі, просять
суд звернути увагу на таку обставину, що за умовами ст. 78 Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні», дострокове припинення повноважень районних
рад у місті повинно відбуватися за рішенням
місцевого референдуму а також не менш як однією десятою частиною громадян проживають на відповідній
території районних у місті рад, і мають право голосу, за поданням міського
голови, а не за листом секретаря міської ради від
22.11.2017 вх.№8/6195, як приведене у Рішенні 95/31, що повним і безспірним
фактом визнання протиправним
та нечинним Рішення 95/31.
Застосуванням місцевого референдуму для
вирішення питання адміністративно-територіального устрою Україні у місті Дніпрі
могло бути відбутися за нормою ст. 7
«Місцеві референдуми» Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» та ст.71 Конституції України, що є
проявом демократії прямої дії, які зазначаються у положеннях Європейської хартії місцевого самоврядування.
Однак, такі дії
Дніпровська міська рада, у вирішення питання
адміністративно-територіального устрою Україні у місті Дніпрі, свідчать про те,
що принципи демократичного режиму та безпосередньої участі членів
територіальної громади у місті Дніпро не відбувається.
До підтвердження вище проведених висновків требо додати ч.4 ст.78 Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначається: «За наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного
комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові
вибори сільської, селищної, міської,
районної у місті, районної, обласної ради. Питання про призначення
Верховною Радою України позачергових виборів сільської, селищної, міської,
районної у місті, районної, обласної ради може порушуватись перед Верховною
Радою України сільським, селищним, міським
головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міської
державної адміністрації.»
Таким чином, стаття 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у собі поєднує усі
вище перелічені факти і нормативно-правові акти, що є частиною національного
законодавства України, які були порушені Дніпровською міською радою у своєму
Рішенні 95/31.
Частина друга статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування
в Україні», приводиться у Рішенні 95/31, але її правове значення може тільки
підтвердити вище приведені докази, а саме: « У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста
або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті
ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову
ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету».
Тобто, питання про вирішення припинення повноважень районних у місті рад,
могло тільки відбуватися з участі районних територіальних громад у місті
Дніпрі.
Посилання у Рішенні 95/31 на п.41 ч.1 ст.25 Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні», у питанні про вирішення
припинення повноважень районних у місті рад без підставне. Такого пункту і такої частини у ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» взагалі відсутнє.
Це може бути доказом того, що міські депутати голосували за пропонований проект
рішення не вичитуючи у сам текст рішення і не розуміючи, про що саме, це
посилання.
У Рішенні 95/31 також є посилання на ст.41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», але з огляду на
її правове значення, за змістом суті викладеного Рішення 95/31, не враховується
обсяг і межі повноважень районних у містах
рад та їх виконавчих органів, як зазначено у ч. 3 цієї статті, а навпаки вони достроково припиняються.
Позивачі, у праві захисту їх прав і
свобод, просять суд врахувати частину
другу цієї статті, де саме Районні
у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють
управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до
комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують,
затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що
визначаються міськими радами. Дія частини четвертої не суперечить
зазначеним вже частинам цієї статті, а тільки їх доповнює, що визначений міськими радами обсяг
повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися
міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного
скликання.
За текстом Рішення 95/31 районні у місті ради не надавали згоди міській раді
змінювати обсяг встановлених повноваження цим Законом та положеннями
Конституціями України.
Щодо ч.5 ст.41 Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні», Позивачі визначають, що у
міської ради, є повноваження про порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх
органів, які визначаються відповідно до
цього та інших законів, прийняття
рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку,
визначених цим та іншими законами згідно п.41 ч.1 ст.26 Закону, але
Позивачі впевнені, що всі дії відносно дострокового припинення або припинення
діяльності районних рад у місті, за умовами Рішення 95/31, требо здійснювати у
відповідності до Конституції і законів України. Рішення 95/31, це дії Дніпровської міської ради, які йдуть всупереч
Конституції та законів України, що цілком може бути підставою для визнання протиправним та нечинним Рішення
95/31.
Стаття 41, 46, 47, 51, 55, 56, 60, 61 і 63 Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначають повноваження ради і
виконавчого комітету районної у місті ради, і не де, жодною нормою цих
положень, не визнано, що міська рада або сама районна у місті рада, може
делегувати свої повноваження органам самоорганізації, які за рішенням районних
у місті рад були створені. Прямі повноваження органів самоорганізації визнанні
у ч.1 і 2 ст.14, а делеговані у ст.15 Закону України «Про органи
самоорганізації». Пункт 3.1. Рішення 95/31, повністю виводить дії Дніпровської
міської ради за межі Конституції та законів України, що є доказом порушення ч.2
ст.19 Конституції України, де визнано, що органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачі, з цього приводу
зазначають, що нажаль, але посадові особи Дніпровської міської ради у межах
Рішення 95/31 порушили свої зобов’язання діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України.
3. Позивачі, рахують, що їх докази будуть не
повними, якщо до доданих доказів не додати висновки Рішень Конституційних
Судів, які можуть бути письмовими доказами не виконання Дніпровською міською
радою Конституції і законів України під час прийняття Рішення 95/31.
Тому, Позивачі звертаються
до суду з проханням врахувати Рішення Конституційних Судів, які, на думку
Позивачів, повинні були бути враховані Дніпровською міською радою під час
вирішення питань припинення діяльності районних рад у місті.
Рішенням Конституційного Суду України від 09
лютого 2000р. № 1-рп/2000 про положення частини п'ятої статті 6, частини четвертої статті
16, частин третьої
та четвертої статті 41, абзацу третього пункту 2
розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" (далі -
Закон), які визначають територіальні
громади районів у містах та районні в місті ради як окремі
суб'єкти.
У п.1.2 Конституційний Суд визнав: «частини
пятої статті 6 та частини четвертої статті 16 Закону, відповідно до
яких у містах
з районним поділом територіальні громади районів у містах
діють як суб'єкти
права комунальної власності та
не втрачають цього права в
разі, якщо рішення про створення
районних у містах рад не було прийнято,
узгоджуються з положенням частини
першої статті 142 Конституції України, згідно з яким територіальні громади
районів у містах
поряд з територіальними громадами
міст визначаються як
суб'єкти права комунальної власності;
частин
третьої та четвертої
статті 41, абзацу
третього пункту 2 Розділу V
"Прикінцеві та перехідні
положення" Закону, відповідно до яких рішення територіальних громад
міст з
районним поділом або міських
рад щодо
утворення (неутворення) районних у містах рад мають прийматися з
урахуванням думки районних у містах
рад та
членів територіальних громад
цих міст, а обсяг і межі
повноважень районних у містах рад (у
разі їх створення)
та їх виконавчих органів
визначаються відповідними
міськими радами за узгодженням з
районними у містах
радами з урахуванням загальноміських інтересів
та колективних потреб територіальних громад районів у містах
і не можуть змінюватися протягом
даного скликання, узгоджуються як з
частиною першою статті 142, так і
абзацом третім пункту
8 Розділу XV
"Перехідні положення"
Конституції України, відповідно до якого "районні в містах ради та голови
цих рад після набуття чинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження
відповідно до закону".
Рішенням Конституційного Суду України від 13 липня
2001р. № 11-рп/ 2001 вирішив:
« п.2. Під
поняттям "організація
управління районами в містах", що міститься в частині п'ятій статті
140 Конституції України,
в системному зв'язку з
її статтями 142,
143 треба розуміти повноваження міських рад як органів
місцевого самоврядування в містах
з районним поділом
приймати рішення щодо:
матеріально-фінансового та організаційного
забезпечення здійснення місцевого самоврядування в районах міста; утворення чи
не утворення в місті районних рад та в разі їх утворення визначення
обсягу і меж повноважень
районних рад; адміністративно-територіального устрою та
з інших питань
у межах і порядку, визначених Конституцією та законами України.
п.3. Положення
пункту 13 частини першої статті
92 Конституції України про те,
що виключно законами
України визначається
«територіальний устрій України», треба розуміти так, що питання територіального устрою
України, зокрема визначення змісту
цього поняття, правового статусу
і видів адміністративно-територіальних одиниць, повноваження органів
щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою
України, є питаннями загальнодержавного значення і
врегульовуються лише законом.
Окремі
повноваження з цих питань можуть бути
надані законом
органам місцевого самоврядування (стаття 143 Конституції України).
органам місцевого самоврядування (стаття 143 Конституції України).
п.4. Положення
пункту 41 частини
першої статті 26
Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" про те,
що до компетенції сільських,
селищних, міських рад належить
прийняття рішень з питань
адміністративно-територіального
устрою, треба розуміти так,
що вирішення цих питань не віднесено виключно до
повноважень державних органів і може
здійснюватися сільськими,
селищними, міськими радами
в межах і порядку,
визначених цим та іншими законами України.
Межі таких повноважень міських рад,
зокрема щодо утворення і ліквідації
районів у місті Києві, зазначеним та іншими законами України чітко
не визначені і не віднесені до компетенції будь-яких інших органів.
Ці питання, виходячи
із спеціального
конституційно-правового статусу міста Києва
як столиці України, може вирішувати Київська міська
рада».
Рішення
Конституційного Суду України від 18 червня 2002року №12-рп/2002, вирішив:
п.1. Положення частини першої статті 140
Конституції України ( 254к/96-ВР) в
аспекті порушених у конституційному поданні питань
необхідно розуміти так, що ці положення дають визначення:
- місцевого самоврядування як права територіальної
громади вирішувати питання місцевого значення
в межах Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів
України;
- територіальної громади як жителів села, селища,
міста чи добровільного об'єднання жителів кількох сіл у сільську громаду.
Питання організації
місцевого самоврядування, які не
врегульовані Конституцією України ( 254к/96-ВР ), у тому числі
умови та порядок об'єднання або роз'єднання територіальних громад
сіл, селищ, міст, мають визначатися
законом (стаття 146 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
На
підставі викладених прикладів Рішень Конституційних Судів України, та вище
приведених обставин своєї не згоди з Рішенням 95/31, що порушує їх права і
свободи людини, Позивачі прийшли до висновку, що Рішення 95/31 може бути у повному обсягу скасований
та дії Дніпровської міської ради у питанні адміністративно-територіальному
устрою України у місті Дніпро, можуть бути приведені згідно до Конституції та
законів України.
Таким
чином, Позивачі, як особи права набули право вимоги і потребують захисту своїх
прав у судовому порядку на підставі Рішень Конституційних Судів України від 09 лютого 2000р. № 1-рп/2000; від 13 липня 2001р. № 11-рп/ 2001; від 18 червня 2002року №12-рп/2002; оскільки Відповідач порушив по
відношенню Позивачів конституційні гарантії стабільності суспільних відносин
між органами самоврядування та членами територіальної громади міста Дніпро,
позбавив останніх впевненості у тому, що його існуюче становище погіршується не
виконанням Дніпровської міської ради положень Конституції та законів України,
на прикладі одного Рішення 95/31.
Кожна особа має право
звернутися до суду свого особистого немайнового або майнового права та
інтересу. Одним із способів захисту порушених прав є визнання незаконним
рішення, дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, ст.16 ЦК
України.
Статтею 3 Конституцією
України, передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст
і спрямованість держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Згідно з ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні» органи місцевого самоврядування відповідальні за свою діяльність перед
фізичними і юридичними особами.
Згідно ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що в
адміністративних справах про
протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень
обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача.
Щодо участі третьої особи на стороні позивачів:
ГО «Луганська правозахисна група» є правозахисною організацією, яка
опікується правами внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО), зокрема, питанням
адаптації та інтеграції ВПО у приймаючих територіальних громадах, дотриманням
їх прав на участь у місцевому самоврядуванні. У м. Дніпрі перебуває ВПО –
представник та уповноважений правозахисних ГО «Луганська правозахисна група»,
отже зацікавленість нашої ГО обумовлена тим, що права ВПО на участь у місцевому
самоврядуванні порушуються з боку відповідача, який обмежив своїм рішенням
права на місцеве самоврядування у районах м. Дніпра. Отже участь ГО у судовому
процесі обумовлена необхідністю захисту прав ВПО, які проживають у районах м.
Дніпра, на участь у місцевому самоврядуванні.
Крім того, Позивачі
відповідальне заявляють про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до
цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом, та з тих самих
підстав.
На підставі викладеного
та керуючись статтями 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 69, 71, 124, 132, 133, 140, 142,
143, 144, 146 Конституції України, положеннями статей 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 24,
25, 26, 41, 74, 78 Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні»,
Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 2000р. № 1-рп/2000, Рішенням
Конституційного Суду України від 13 липня 2001р. № 11-рп/ 200, Рішення
Конституційного Суду України від 18 червня 2002року №12-рп/2002, положеннями
статей 16 і 21 ЦК України, 2, 5, 6, 7, 8, 12, 19, 51, 77, 159-167 Кодексу адміністративного судочинства
України, -
ПРОСИМО СУД:
Визнати рішення Дніпровської міської ради (VII – скликання)
№95/31 від 25.04.2018року протиправним
та нечинним.
А це так, до
теми…
Немає коментарів:
Дописати коментар