КСУ встановить конституційність Кодексу адміністративного судочинства України – конституційна скарга

   Чи має юридичну силу нормативно-правовий акт, який не завірений відповідно до положень Конституції України?

   В цьому нам допоможе розібратись Конституційний Суд України, на прикладі нормативно-правового акту з назвою «Кодекс адміністративного судочинства України».

                                                              Конституційний Суд України

                                                                вул. Жилянська, 14, м. Київ, 01033

Скаржники :

Позивачі по справі № 804/3539/17  - Законні представники неповнолітнього

                               в інтересах неповнолітнього сина,

КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА

клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що застосований в остаточному судовому рішенні:

в Постанові від 14 січня 2019 року Третього апеляційного адміністративного суду  за результатами розгляду адміністративної справи № 804/3539/17 у справі суб’єкта права на конституційну скаргу

       Ми, батьки ОСОБА 3, а саме: батько – ОСОБА 1 та мати – ОСОБА 2, згідно законодавства України, а саме, згідно ст. 1 чинного Закону України  «Про громадянство України» від 18.01.2001  № 2235-III, є законними представниками дитини до досягнення особою віку 18 років.

       Керуючись Сімейним кодексом України, згідно якого «якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки» (ст. 14) звертаємось до Конституційного Суду України в інтересах своєї  неповнолітньої дитини, ОСОБА 3,  з наступним:

     Позивачі  ОСОБА 1 та  ОСОБА 2 звертались за захистом прав в інтересах  неповнолітнього сина, ОСОБА 3 відповідно до Закону  від 18.01.2001 № 2235-III  «Про громадянство України», а саме, згідно до ст. 26 зазначеного Закону щодо оскарження рішень з питання громадянства  у встановленому законом порядку до суду, та згідно ст. 27 щодо оскарження у судовому та адміністративному порядку  дії та  бездіяльність  посадових  і   службових   осіб,   які порушують  порядок  та  строки  розгляду  справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства до Дніпропетровського окружного адміністративного суду - з адміністративним позовом (адміністративна справа № 804/3539/17) до  Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області та Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

     Постановою від 06 листопада 2017 р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду наші позовні вимоги по справі  № 804/3539/17  задоволено повністю.

    Зазначене судове рішення по даній справі  прийнято  Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 72, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України ( як зазначено в самому судовому рішенні)

     Відповідач, не погодившись з вищезазначеними рішеннями суду, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

       Ухвалою (в якій зазначено, що Ухвала оскарженню не підлягає)  від 07 лютого 2018 р. у складі колегії суддів:  головуючого судді – Баранник Н.П., суддів:  Малиш Н.І., Щербака А.А., Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду   ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 р. у справі № 804/3539/17 за адміністративним позовом  ОСОБА 1, ОСОБА 2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА 3 до  Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ухвалено: відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

     Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2018р. справу призначено до розгляду,  а Ухвалою від 19.02.2018 р. – призначено  судове  засідання на 14 березня 2018 року   о 14:30 год., яке і відбулось в призначений час за присутності обох сторін по справі.

   На даному судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач акцентував увагу суду на тому, що апеляційна скарга подана не уповноваженою особою, зазначаючи це у своєму клопотанні (є в матеріалах справи), яке розглядалось на тому ж судовому засіданні.

  Таким чином, вже після відкриття апеляційного провадження позивач виявив, що апеляційну скаргу подано та підписано не уповноваженою особою, та звертав на це увагу суд апеляційної інстанції, та зазначене клопотання було за результатами його розгляду – відхилено і, таким чином – проігноровано.

     Та Позивачі надавали до матеріалів справи клопотання щодо правосуб’єктності представника відповідача, в якому:  зазначали у тому числі й про те, що 1. Апеляційна скарга подана та підписана представником ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, який діє на підставі Доручення, наданого В.О. керівника ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, що не відповідає нормам діючого законодавства. Щодо питання правосуб’єктності відповідачів зазначалось також і у відзиві  позивачів від 06.03.2018 р. на апеляційну скаргу відповідачів по цій справі.      

      Але, вищезазначеною  колегією суддів  Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу не тільки не було повернуто особі, яка її подала, а  під час судового засідання  14 березня 2018 р., а наступного  судового засідання, яке відбулось  21 березня 2018 р. – проігнорувавши всі надані клопотання, надані  позивачами по справі № 804/3539/17  та розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі тільки заяву Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про зупинення апеляційного провадження у справі № 804/3539/17  (судове засідання відбулось за участю позивачів, та скаржник - відповідач, повідомлений належним чином не прибув), та не приймаючи жодних судових рішень з поданих позивачами клопотань  - судом апеляційної  інстанції. - ухвалено  зупинити провадження в адміністративній справі              № 804/3539/17 за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада   2017 року у справі за вищезазначеним адміністративним позовом - до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 (номер провадження Пз/9901/2/18) без пояснення та без зазначення в самій Ухвалі чому об’єктивно неможливо розглянути апеляційну скаргу відповідача по справі № 804/3539/17, та за яким підставами суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про типовість справ, зазначених в оскаржуваній Ухвалі. Суд при прийнятті даної Ухвали не встановив відношення даної справи до типової, самовільно, всупереч наданим повноваженням виніс рішення про винесення Ухвали про зупинення провадження у справі № 804/3539/17 в зв’язку з її типовістю зі справою № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

       Таким чином, було порушено  основний з принципів адміністративного судочинства - змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі, що в порушення ч.2, ч.3, ч.4  ст. 9 КАС України, відповідно до якої:

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

4. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на вищезазначені грубі порушення норм КАС України зазначеною колегією суддів, нами було подано клопотання «щодо сумнівної законності у нормативно-правового акта з назвою «Кодекс адміністративного судочинства України» в новій редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (яке суд не взяв до уваги – проігнорував), в якому ми просили суд про наступне:

«під час розгляду справи № 804/3539/17 керуватися виключно положеннями і нормами чинного законодавства та не брати до уваги положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» як такого, який не зареєстровано як нормативно-правовий акт, в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, до встановлення законної сили нормативно-правового акта у зазначеного вище Закону, а також у інших перелічених в запитах «документах».

      В Ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 р. про зупинення апеляційного провадження зазначалось: «23 лютого 2018 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області надійшло клопотання про зупинення провадження. В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018р. (справа  № 806/3265/17) відкрито провадження у зразковій справі за позовом Дегтяр Н.О. до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа-Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Вказана ухвала оприлюднена Верховним Судом.

          Колегія суддів, заслухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, вважає за можливе клопотання Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області задовольнити та зупинити апеляційне провадження у справі № 804/3539/17 на підставі п.9 ч.2 ст.236 КАС України».

        26.04.2018 року до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду позивачі ОСОБА 1 та  ОСОБА 2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА 3 надавали  заяву, якою просили закрити апеляційне провадження по розгляду справи № 804/3539/17, в якій пояснялось наступне:

    За нормами ст. 308 КАС України   щодо меж перегляду судом апеляційної інстанції:

1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

3. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

    Таким чином, суд апеляційної інстанції, приймаючи ухвалу про зупинення провадження по справі, виходить за межі перегляду судом апеляційної інстанції.

     І це крім того, що суд апеляційної інстанції, всупереч норм КАС України, конституційних норм – взагалі не тільки не мав права зупиняти провадження по даній справі, а у виконання зазначених законодавчих норм був зобов’язаний повернути  апеляційну  скаргу як не уповноваженій  особі, яка її подала.

     Позивачі акцентували увагу суду на норми Конституції України, а також Закону України «Про державну службу» де чітко визначені діяльності службових і посадових осіб.

   Так, приписами статті 19. Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

     Крім того, просили звернути увагу на те, провадження у зразковій справі № 806/3265/17  було відкрито  ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 р., як судом першої інстанції, а Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, як судом апеляційної інстанції зупиняється апеляційне провадження по нашій справі № 804/3539/17 за апеляційною скаргою відповідача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 р. - тобто на судове рішення, прийняте ще до відкриття провадження по зразковій справі  Верховним Судом як судом першої інстанції, і таким чином порушивши всі принципи адміністративного судочинства. 

    Та суд апеляційної інстанції  замість того щоби перевірити законність прийнятого судового рішення судом першої інстанції – незаконно зупиняє провадження, чим значно затягує процес відновлення порушених конституційних прав нашого неповнолітнього сина, та не розглядає надані позивачами клопотання. Провадження по справі зупинилось .

    Ухвалою від 17.10.2018 р. Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:судді-доповідача  Шальєвої В.А., суддів:  Білак С.В., Юрко І.В.,  як зазначено в самій Ухвалі: «розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області  на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. в адміністративній справі № 804/3539/17 - Прийняти адміністративну справу № 804/3539/17 за апеляційною скаргою  Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області  на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. в адміністративній справі №804/3539/17 до свого провадження » , мотивуючи це тим , що : « Відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 р. № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах»  з 28 вересня 2018 року припинив роботу Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та з 03 жовтня розпочав роботу Третій апеляційний адміністративний суд.

   Справи, які перебували в провадженні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, були передані до Третього апеляційного адміністративного суду  

    Призначити розгляд питання про поновлення провадження у справі № 804/3539/17 у відкрите судове засідання на 10:30 годин 31.10.2018 р.» (про що зазначалось в самій Ухвалі від  17.10.2018 р.).

    Але, позивачі по справі № 804/3539/17 не були повідомлені  належним чином про винесення Ухвали від 17.10.2018 р. Третім апеляційним адміністративним судом, та про призначення судового засідання на 31.10.2017 р., тому й не знали про призначене судове засідання, тому це судове засідання було проведено без  присутності позивачів .

      Ухвалою від 31.10.2018 р. Третього апеляційного адміністративного суду в складі тієї ж колегії суду - поновлено провадження у справі № 804/3539/17, зазначаючи: «на виконання розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 №9-РО Про зупинення реєстрації судових справ та їх передачу, відповідно до пункту 4 частини ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 № 476 Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №455/2017 та з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 455/2017 Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах, адміністративну справу № 804/7553/17 передано до Третього апеляційного адміністративного суду.

      З’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи заяви про поновлення провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне поновити провадження у справі № 804/3539/17 з огляду на наступне.

     Підставою для зупинення провадження в справі № 804/3539/17 стало прийняття до провадження Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 806/3265/17 для подальшого розгляду як зразкової, оскільки відповідачем у справі №804/3539/17 та 806/3265/17 є один і той самий суб’єкт владних повноважень, спір у вказаних справах виник з аналогічних підстав, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) провадження №11-460заі18 постановлено остаточне рішення у зразковій справі.

   Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.12.2018 р. на 11:00 годину».   При тому, в Ухвалі від 31.10.2018 р. не зазначається про дату, якою було прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду зразкову адміністративну справу № 806/3265/17.

      Судове засідання  на призначену дату 10.12.2018 р. з питання розгляду по суті апеляційної скарги відповідача відбулось за присутності позивачів, та скаржники (відповідачі) , повідомлені належним чином – на судове засідання не прибули.

        Знову, проігнорувавши всі надані позивачами  клопотання  по справі № 804/3539/17, та не підтвердивши свої повноваження колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду -  було оголошено перерву для розгляду зазначеної справи, наступне судове засідання було призначене на 14 січня 2019 р.

    Про те, що позивачі не можуть прибути на призначене на 14.01.2019 р. судове засідання з знаходження  їх в цей період за межами міста , про що позивачі завчасно повідомили суд у своєму клопотанні та просили не розглядати апеляційну скаргу відповідача без присутності позивачів , та просили перенести судове засідання на іншу дату – судове засідання все ж таки відбулось 14.01.2019 р. без присутності позивачів, так як  судом було відмовлено у задоволенні клопотання причини позивачів про відкладення розгляду справи.

     Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9,   242, 243, 291,  308,   315,   316,   321,   322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України – прийнято  Постанову від 14 січня 2019 р. Третього апеляційного адміністративного суду  за результатами  розгляду справи № 804/3539/17 (як зазначено в самому судовому рішенні):

- апеляційну скаргу ГУДМС України в Дніпропетровській області на Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р.  в справі № 804/3539/17 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

    Повне судове рішення  складено 15.01.2019 р.

     Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подавав касаційну скаргу, та Ухвалою від 06 лютого 2019 р. Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 804/3539/17за даним позовом , керуючись статтями  291, 328, 333 КАС України  (про що зазначено в самому судовому рішенні):

- Відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 804/3539/17.

    Таким чином, судове рішення суду першої інстанції, а саме, Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. в адміністративній справі № 804/3539/17 за  позовом ОСОБА 1, ОСОБА 2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА 3 до Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання  вчинити певні дії вступає в законну силу, при умові законності цього рішення  та рішення суду апеляційної інстанції по суті, та інших судових рішень, які приймали суди, розглядаючи цю справу, спираючись ВИКЛЮЧНО на норми Кодексу адміністративного судочинства України, як профільного нормативно-правового акту.

       З огляду на зазначене, на підставі частини першої і другої статті 55. Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України», звертаємось до Конституційного Суду України (далі – КСУ), який відповідно до частини першої статті 147. Конституції України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

   Згідно положень статті 150. Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.

   Відповідно до положень статті 50. Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII (далі – Закон № 2136-VIII) формами звернення до Суду є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга.

   Частиною першою статті 55. Закону № 2136-VIII визначено, що конституційною скаргою є подане до КСУ письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу.

   Згідно частини першої статті 56. Закону № 2136-VIII  суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України.

   Статтею 75. Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

   Відповідно до положень статті 85. Основного закону до повноважень Верховної Ради України, між іншим, належить прийняття законів.

   Частиною першою статті 92. Конституції України зафіксовано, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

   Відповідно до положень статті 94. Конституції України Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

   Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

   Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

   Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

   Положеннями статті 130. Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі – Регламент) процедуру підготовки тексту прийнятого закону для підпису Головою Верховної Ради України, визначено наступним чином:

1. Текст закону, прийнятий Верховною Радою, не пізніш як у десятиденний строк оформляється головним комітетом, візується головою комітету та керівником секретаріату цього комітету чи особами, які виконують їх обов'язки, керівником юридичного підрозділу та керівником підрозділу, на який в установленому порядку покладено функцію з оформлення на підпис Голові Верховної Ради України прийнятих Верховною Радою актів, і подається на підпис Голові Верховної Ради України. Якщо текст закону завізований із зауваженнями, вони разом із текстом закону подаються Голові Верховної Ради України.

2. Голова Верховної Ради України підписує поданий на підпис закон не раніше двох і не пізніше п'яти днів з дня його подання, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

3. У разі виявлення порушень законодавчої процедури, передбаченої цим Регламентом, наслідком чого може бути скасування результатів голосування, а також у разі подання на підпис Голові Верховної Ради України тексту закону, не ідентичного тексту законопроекту, прийнятого Верховною Радою, народний депутат у дводенний строк може письмово звернутися до Голови Верховної Ради України з обґрунтованою пропозицією про внесення уточнень до прийнятого закону. У цьому разі Голова Верховної Ради України не підписує закон без розгляду зазначених пропозицій Верховною Радою у порядку, передбаченому цим Регламентом.

4. Підписаний закон Голова Верховної Ради України невідкладно направляє Президентові України.

   Відповідно до положень статті 139. Регламенту процедура опублікування, зберігання законів, постанов та інших актів Верховної Ради України регламентована наступним чином:

1. Підписані Президентом України закони публікуються в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційним опублікуванням.

2. Підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради не пізніше наступного дня після їх підписання передаються Апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України.

3. У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради оригіналу такого акта не пізніш як через 10 днів з дня виявлення невідповідності публікується в газеті "Голос України" та в черговому номері Відомостей Верховної Ради України уточнений текст закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради, а також здійснюються відповідні виправлення в офіційній електронній версії тексту акта у базі даних "Законодавство України" на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

4. Підписаний Президентом України закон, а також підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради є оригіналами і зберігаються в Апараті Верховної Ради в установленому порядку. Всі інші примірники закону, постанов та інших актів Верховної Ради є копіями.

5. Крім офіційного опублікування, закони, постанови та інші акти Верховної Ради також доводяться до відома населення шляхом їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

   Відповідно до оприлюдненого на офіційному веб-сайті Верховної Ради Указу Президента України від 19.12.1996 року № 1230/96 постановляється: заснувати Велику Державну Печатку України як символ державного суверенітету України та установити, що Великою Державною Печаткою України скріплюються підписи:

     «Президента України на оригіналах текстів законів України, указів Президента України, міжнародних договорів України;

     Голови Верховної Ради України на оригіналах рішень Верховної
Ради України щодо міжнародних договорів України;

     Голови Конституційного Суду України на оригіналах рішень Конституційного Суду України  щодо відповідності законів та інших
актів законодавства України Конституції (254к/96-ВР), іншим законам України, міжнародним договорам України;

     осіб, уповноважених у встановленому порядку на підписання від
імені України міжнародних договорів України, що набирають чинності
з моменту їх підписання».  

   Натомість, як вбачається з отриманих нами фотокопій титульної і останніх сторінок нормативно-правового акту з назвою «Кодекс адміністративного судочинства України», даний документ містить підпис Президента України, який скріплений, відповідно до іншого Указу Президента України від 29.11.1999 № 1507/99 «Про офіційні символи глави держави» - Гербовою печаткою Президента України, яка, в свою чергу, використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента України главам інших держав. Крім того, Гербова печатка Президента України містить зображення елемента незатвердженого законом великого Державного Герба України (малого Державного Герба України).

   Згідно з положеннями статті 20. Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

   Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

   Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

   Варто зазначити, що на даний момент питання опису, порядку використання і правового захисту Державного Герба України, а також опису і порядку використання державних символів України, залишається неврегульованим. Проект закону України від 18.09.2009 р. № 5118-1 «Про Державний Герб України» та проект закону України від 18.02.2016 № 4103 «Про державні символи України», не затверджені Верховною Радою України на законодавчому рівні (двома третинами від конституційного складу Парламенту).

   З таких причин, засвідчення Указів Президента України та Постанов Верховної Ради України без виконання положень статті 20. Конституції України, є неможливим.

   Таким чином, факт завірення неналежним чином нормативно-правового акта, яким є Кодекс адміністративного судочинства України, ставить під сумнів законність самого цього нормативно-правового акта, та ставить під сумнів  законність  винесених рішень судів всіх інстанцій по справі № 804/3539/17 за  позовом ОСОБА 1, ОСОБА 2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА 3 до Чечелівського районного відділу в місті Дніпрі Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання  вчинити певні дії, адже судові рішення вступають в законну силу, при умові законності цього рішення  та рішення суду апеляційної інстанції по суті, та інших судових рішень, які приймали суди, розглядаючи цю справу, спираючись виключно на норми Кодексу адміністративного судочинства України, як профільного, нормативно-правового акту. 

  

   З огляду на зазначене вище, керуючись положеннями статей 5, 6, 8, 9, 55, 85, 92, 94, 147, 150 Конституції України, нормами статті 55, 56 Закону України «Про Конституційний Суд України», нормами Сімейного кодексу України (у т.ч. ст. 14), Законом України від 18.01.2001 р. № 2235-III «Про громадянство України»,

ПРОСИМО:

    1.Відкрити конституційне провадження за даною конституційною скаргою та перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що застосований в Постанові від 14 січня 2019 року Третього апеляційного адміністративного суду (як остаточного судового рішення) за результатами розгляду адміністративної справи № 804/3539/17 у справі суб’єкта права на конституційну скаргу.

                                Додатки (опубліковані сканкопії):
15 квітня 2019 року