До Шевченківського районного
суду міста Києва
потерпілого:
Андрій
Петрович Карпович
потерпілого:
Віталій
Анатолійович Шепель
СКАРГА НА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ (ДІЮ) СЛІДЧОГО ОРГАНУ
(згідно ст. ст. 303-307 КПК)
Частиною 1-ю, статті 92-ї Конституції України
(254к/96-ВР) зазначено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і
свобод; основні обов'язки громадянина.
Право подання звернень
закріплено статтею 40-ю Конституції України (254к/96-ВР) яка є основним Законом
України, в якій сказано, що усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих
органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у
встановлений законом строк.
Право подання звернень є даним
людині і громадянину України від народження і не може бути обмежено чи
скасовано про що йдеться в ст.ст. 21, 22
Конституції України (254к/96-ВР) яка є основним Законом України.
Законом яким передбачено
звернення громадян України в рамках кримінального судочинства є Кримінальний
Процесуальний Кодекс України (далі КПК).
В частині 2-й, статті 1-ї КПК
визначено, що Кримінальне процесуальне законодавство України складається з
відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів
України.
Відповідні положення, це
положення ст.ст.8,9,19,21,22,40,55,92
Конституції України (254к/96-ВР) яка є основним Законом України.
До інших Законів України
відноситься зокрема Закон України “Про судоустрій і статус суддів” в статті 2-ї
якого сказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права,
забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод,
гарантованих Конституцією і законами України, а також
міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України.
Вище викладене свідчить про те, що суд під час
розгляду скарги не має права порушувати права скаржників і повинен виявляти
повагу та дотримуватись виконання прав потерпілих Андрія Петровича Карповича та
Віталія Анатолійовича Шепель під час розгляду в судовому провадженні скарги на
бездіяльність слідчого органу СБУ.
Частиною 1-ю, статті 9-ї Закону
України “Про судоустрій і статус суддів” вказано, що -правосуддя в Україні
здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом
і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
проживання, мовних та інших ознак.
Частиною 2-ю, статті 9-ї Закону
України “Про судоустрій і статус суддів” вказано, що - суд створює такі умови,
за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації
наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених
процесуальним законом.
Тобто на суд покладено обов’язки
створити умови рівності в процесуальних правах зокрема і в частині терміну
розгляду скарги на бездіяльність слідчого органу, забов’язанні внести відомості
в ЄРДР і визнання потерпілим, що також передбачено КПК.
Умови рівності в процесуальних
правах включають:
1). Термін розгляду скарги
протягом 72-х годин про що наголошено в частині 2-й, статті 306-ї КПК.
2). Забезпечення своєчасної
присутності потерпілих (осіб) які подали скаргу Андрія Петровича Карповича та
Віталія Анатолійовича Шепель шляхом вчасного повідомлення про час, місце та
дату розгляду скарги про бездіяльність слідчого органу у визначений Законом
строк та спосіб.
3). Забезпечення своєчасної присутності слідчого
ГСУ СБУ підполковника юстиції Хлопотіна
Максима Володимировича з метою недопущення дискримінації процесуальних прав та
з метою об’єктивного та повного з’ясування наявності повноважень в прийнятті
заяви про злочин яку адресовано особисто на ім’я голови Служби Безпеки України
І.Г. Баканова, невиконання вимог КПК в частині невнесення відомостей в ЄРДР та
визнання потерпілими Андрія Петровича
Карповича та Віталія Анатолійовича Шепель.
4). Встановлення, відновлення та захист прав потерпілих (жертв)
громадян України Андрія Петровича Карповича і Віталія Анатолійовича Шепель
29 вересня 2019 року
потерпілими — громадянами України Андрієм Петровичем Карповичем і Віталієм
Анатолійовичем Шепель було подано заяву
про злочин на ім’я голови Служби Безпеки України І.Г. Баканова яку
зареєстровано за № КО-2455-сг . Заяву про злочин приймав чомусь не
особисто голова Служби Безпеки України
І.Г. Баканов , а слідчий ГСУ СБУ
підполковник юстиції Хлопотін Максим Володимирович.
Тому необхідно в першу чергу
з’ясувати чи було уповноважено слідчого ГСУ СБУ
підполковника юстиції Хлопотіна Максима Володимировича на прийом заяви про злочин яка адресована
особисто на ім’я голови Служби Безпеки України І.Г. Баканова . З’ясувати це
можливо лише викликавши слідчого ГСУ СБУ
підполковника юстиції Хлопотіна Максима Володимировича в судове засідання.
Відповідно до Наказу (далі
Наказ № 515) Центрального Управління Служби Безпеки України № 515 від 16.11.2012
року “Про затвердження Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду
в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні
правопорушення” (Документ
z2022-12,чинний, поточна редакція — Прийняття від 16.11.2012) , розділу 2-о ,статті 2.1 ,абзацу 4-о
- Після реєстрації у режимно-секретному
підрозділі (далі - РСП) відповідного підрозділу або органу заява про
кримінальне правопорушення невідкладно передається або надсилається начальнику
слідчого підрозділу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення
кримінального правопорушення.
Після отримання заяв про
кримінальне правопорушення у відповідності до
Наказ № 515, розділу 3-о, статті 3.1. - Керівник слідчого підрозділу або
слідчий за результатами розгляду заяви приймає рішення і діє в порядку,
визначеному КПК.
Якщо керівником слідчого
підрозділу або слідчим за результатами розгляду заяви не встановлено обставин,
що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, така заява
невідкладно передається до РСП або приймальні з відповідним обґрунтуванням.
Тому для з’ясування та встановлення
обставин що можуть свідчити про вчинення
кримінального правопорушення , керівник
слідчого підрозділу або слідчий повинен здійснити розгляд заяви про вчинене
кримінальне правопорушення в рамках КПК.
Відповідно до частини 1-ї, статті 214-ї, розділу 3-о КПК - Слідчий,
прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення
про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з
будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального
правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру
досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту
внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових
розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається
керівником органу досудового розслідування.
Термін досудове розслідування (https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/7848) — це стадія кримінального
провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне
правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується
закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального
акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 3-ю, статті 214-ї ,
розділу 3-о КПК сказано , що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей
до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою
відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних
випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру
досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі
виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні,
що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно;
відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при
першій можливості.
Одночасно, з моменту подання
заяви про вчинення кримінального правопорушення, в заявників Андрія Петровича
Карповича та Віталія Анатолійовича Шепель
виникають права і обов’язки потерпілого , що прямо визначено частиною
другою, статті 55-ї КПК тобто заявники Андрій Петрович Карпович і Віталій
Анатолійович Шепель з моменту подання
заяви про кримінальне правопорушення є потерпілими особами (жертвами).
Станом на 02 грудня 2019 року
ні слідчім ГСУ СБУ підполковником юстиції Хлопотіним Максимом
Володимировичем, ні керівником підрозділу в підпорядкування якого знаходиться
слідчий ГСУ СБУ підполковник юстиції
Хлопотін Максим Володимирович, ні керівник СБУ
І.Г. Баканов на ім’я якого було адресовано заяву про злочин не виконали жодної дії передбаченої ч.2,ст.
55, ч.ч. 1,3 ст. 214 КПК України, ст. 3.1 розділу 3-о, абзац 4-й, статті 2.1,
розділу 2-о Наказу № 515, що в свою
чергу свідчить про відмову у відкритті кримінального провадження за заявою про
злочин поданою 29 листопада 2019 року потерпілими Андрієм Петровичем Карповичем
та Віталієм Анатолійовичем Шепель і зареєстрованою за вхідним № КО-2455-сг.
Рішенням ЄСПЛ у справі “Утвенко
та Борисов проти Росії”, визначено, що відмова національних органів влади
відкрити кримінальне розслідування є невиконанням державою процесуального
забов’язання щодо забезпечення ефективного розслідування , як це передбачено у
статті 3-й Конвенції.
Великою Палатою Верховного Суду
України у справі № 813/1596/18 від 13 березня 2019 року визначено, що дія чи
бездіяльність службовця правоохоронного органу під час перевірки заяви про
кримінальне правопорушення оскаржується в межах кримінального , а не
адміністративного судочинства, тому для встановлення, відновлення і захисту
порушених прав скаржників, суд під час розгляду даної скарги про бездіяльність
(дію) слідчого органу СБУ забов’язаний встановити, визначити ступінь і
зафіксувати факт дії чи бездіяльності слідчого органу СБУ який полягає в
чіткому роз’ясненні порушення норм законодавства.
Також про те, що саме суд
забов’язаний встановлювати, відновлювати і захищати порушені права потерпілого
визначає в своїх рішеннях Конституційний Суд України:
1) Рішення
Конституційного Суду України у справі від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002-Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати
як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава
бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції
України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного
поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості
обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України
право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або
надзвичайного стану.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
2). Рішення Конституційного Суду України у справі від 30 січня 2003
року № 3-рп/2003 -Правосуддя за своєю суттю визнається
таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне
поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено,
що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними
національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй
конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту
закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права
(стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
3).Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним
поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень частин сьомої, дев’ятої, пункту 2 частини
шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30
червня 2009 року № 16-рп/2009
Законодавчо закріплене право на оскарження до
суду названих постанов створює кожному умови для захисту порушених прав і
свобод, їх відновлення, сприяє виконанню завдань кримінального судочинства та є
одним із способів забезпечення правопорядку в державі.
Судовий контроль за правомірністю порушення кримінальної справи є дієвою гарантією прав і свобод людини і громадянина, що забезпечує реалізацію права особи на судовий захист та не допускає зловживань з боку посадових та службових осіб правоохоронних органів.
Судовий контроль за правомірністю порушення кримінальної справи є дієвою гарантією прав і свобод людини і громадянина, що забезпечує реалізацію права особи на судовий захист та не допускає зловживань з боку посадових та службових осіб правоохоронних органів.
Окремо пояснюю суду про факти які свідчать про те , що Андрій Петрович
Карпович і Віталій Анатолійович Шепель є потерпілими (жертвами) злочину
вчиненого прем’єр — міністром ГОНЧАРУКОМ О.В.
Відповідно до вимог ч.4, ст. 9 КПК - у разі
якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення
відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до Закону України “Про міжнародні договори України” частини
2-ї - Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому
порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті
законодавства України ( вданому випадку КПК ), то застосовуються правила
міжнародного договору.
Чинним міжнародним договором яким визначається статус потерпілого
(жертви), є Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і
зловживання владою (29.11.1985) в якій під терміном “жертва”(потерпілий
розуміють осіб, яким індивідуально чи колективно завдано шкоду, включаючи
тілесні ушкодження чи моральну шкоду , емоційні страждання, матеріальну шкоду
чи істотне обмеження їх прав у результаті дії чи бездіяльності , що порушують
діюче національне кримінальне законодавство, включаючи закони , що забороняють
зловживання владою.
Під істотним обмеженням прав слід розуміти в першу чергу обмеження
Конституційних прав, прав передбачених чинними міжнародними договорами тощо.
Конституцією України
(254к/96-ВР), статтею 92 , частиною 1-ю визначено , що виключно законами
України визначаються права і
свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки
громадянина.
Законом який визначає моє
право власності на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні
ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її
континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є Конституція України
(254к/96-ВР) стаття 13-а.
Дії які вчиняє прем’єр — міністр України ГОНЧАРУК О.В. відкриваючи ринок
землі суттєво негативно вплинуть на достатній життєвий рівень для себе і своєї
сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло , що не допускається зі
змісту статті 48-ї Конституція України
(254к/96-ВР) про що детально розписано в самій заяві про злочин і в
подальшому призведуть до створення умов геноциду що є порушенням Конвенції про попередження
злочинів геноциду та покарання за нього (Документ
995_155, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 18.03.1954).
Своїми діями прем’єр — міністр України
ГОНЧАРУК О.В. порушує права
потерпілих(жертв) Андрія Петровича Карповича та Віталія Анатолійовича Шепель
визначених ст.ст. 13,48 Конституції України
(254к/96-ВР) , що категорично не допускається ст.ст. 21,22 Конституції
України (254к/96-ВР), Резолюцію 1803
(XVII) Генеральної асамблеї ООН “Про невід’ємний суверенітет над природними
ресурсами”(Документ 995_819, поточна редакція — Прийняття від 14.12.1962)
, в частині 1-ї якої сказано, що право народів і націй на невід’ємний
суверенітет над їх природними багатствами і ресурсами повинно здійснюватись в
інтересах їх національного розвитку і достатку населення відповідних держав.
На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 1,2,3,4,5.6.7.8,ч.4
ст.9,10,11,12,ч.2ст.55.ст.60,214,215,216,218 КПК України , ст.ст.3,5,8,9,19,21.22,55,68,92 Конституції
України (254к/96-ВР),Законом
України “Про міжнародні договори України”, ст. 3.1
розділу 3-о, абзац 4-й , статті 2.1, розділу 2-о Наказу № 515 , Декларацією основних принципів
правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (29.11.1985),Рішенням ЄСПЛ у
справі “Утвенко та Борисов проти Росії” яке застосовується судами як джерело
права відповідно до Закону України “Про виконання рішень та застосування
практики ЄСПЛ”, Рішеннями
Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 ,від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003, від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002, висновком Великої
Палати Верховного Суду України у справі № 813/1596/18 від 13 березня 2019,
ст.ст. 2,4,5,6,7,8,9,11,13,48,51,56,57, 106 Закону України “Про судоустрій і
статус суддів”, Законом України ” Про запобігання засади запобігання та
протидії дискримінації в Україні”, Кодексом поведінки посадових осіб по
підтримці правопорядку (Документ995_282, поточна редакція
—Редакція від 17.12.1979),
Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 прийнятою 11 березня 1980
року на 316 нараді, Бангалорськими принципами поведінки суддів, Європейською
хартією про Закон “Про статус суддів”
,Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією (ETS 173) ст.1 п.a ,п.b
- ВИМАГАЄМО:
1). Встановити обсяг порушених прав потерпілих(жертв) громадян
України Андрія Петровича Карповича та
Віталія Анатолійовича Шепель.
2).Визначити та зафіксувати в судовому рішенні
перелік та обсяг порушених прав потерпілих(жертв) громадян України Андрія Петровича Карповича та Віталія
Анатолійовича Шепель.
3).Забезпечити участь в розгляді скарги
потерпілих(жертв) громадян України
Андрія Петровича Карповича та Віталія Анатолійовича Шепель у
встановлений Законом строк шляхом своєчасного повідомлення дати,часу,місця
розгляду справи.
4).Забезпечити участь слідчого ГСУ СБУ підполковника юстиції Хлопотіна Максима
Володимировича у встановлений Законом
строк шляхом своєчасного повідомлення дати,часу,місця розгляду справи.
5).Визнати бездіяльність (дію) слідчого ГСУ
СБУ підполковника юстиції Хлопотіна
Максима Володимировича яка полягає в невиконанні вимог ст.ст.
1,2.3,4,5.6.7.8,ч.4 ст.9,10,11,12,ч.2ст.55.ст.60,214,215,216,218 КПК
України ,ст.ст.3,5,8,9,19,21.22,55,68,92
Конституції України (254к/96-ВР), ст. 3.1
розділу 3-о, абзац 4-й , статті 2.1, розділу 2-о Наказу № 515 , Декларації основних принципів
правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (29.11.1985).
6). Забов’язати слідчого ГСУ СБУ підполковника
юстиції Хлопотіна Максима Володимировича виконати вимоги ч.2
ст.55.ст.ст. 60,214,215,216,218 КПК України ст. 3.1
розділу 3-о, абзац 4-й , статті 2.1, розділу 2-о Наказу № 515 , Декларації основних принципів
правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (29.11.1985). - внести
відомості в ЄРДР, розпочати досудове розслідування, надати належним чином
оформлений витяг з ЄРДР та повідомлення про початок досудового розслідування,
визнати потерпілими особами громадян України
Андрія Петровича Карповича та Віталія Анатолійовича Шепель
7). Перевірити порушення дискреційних
повноважень слідчим ГСУ СБУ
підполковником юстиції Хлопотіним Максимом Володимировичем.
8).Встановити уповноважену особу СБУ (в
разі відсутності повноважень у слідчого ГСУ СБУ
підполковника юстиції Хлопотіна Максима Володимировича) та забов’язати
встановлену уповноважену особу внести відомості в ЄРДР, розпочати досудове
розслідування, надати пам’ятку потерпілого, постанову про початок досудового
розслідування.
9). В разі відмови в задоволенні скарги
чи часткової відмови в задоволенні скарги надати детальне роз’яснення про
причини відмови в задоволенні скарги чи
часткової відмови в задоволенні скарги у відповідності до листа Урядового
уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі – Урядовий
уповноважений), яким нагадано судам нижчих інстанцій про необхідність
мотивування своїх судових рішень та доведення до відома судів відповідних
рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).
Додатки тільки для суду:
1).Копія заяви про злочин на 8-и
аркушах.
2).Клопотання про трансляцію судового
засідання на сайті судова влада.
02 грудня 2019 року А.П. Карпович
В.А.
Шепель
Немає коментарів:
Дописати коментар