В Дніпрі продовжується протистояння світла з темрявою. Наразі, лише дві громадські організації намагаються протидіяти поваленню конституційного ладу, який здійснюється в місті Дніпрі, через рішення приватної юридичної особи з назвою «Дніпровська міська рада», щодо утворення непередбачених Конституцією і законами України адміністрацій в районах міста, замість районних у місті рад.
Увазі читачів зміст заяви про злочин, скарги
до слідчого судді та копії ухвал.
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності
громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на
картку ПриватБанку № 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко.
Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного устрою
України!
ВП № 6 ДРУП ГУНП
в Дніпропетровській області
вул. Боброва, 12, місто Дніпро, 49038
Заявник: Громадянин України, Українець:
_______________________________________,
_______________________________________,
Адреса:________________________________,
_______________________________________,
_______________________________________
Тел. моб.:______________________________,
e-mail: svf2011@ukr.net
дата:__________________, час:____________
Слідчий: _______________________________
Посвідчення №:_________________________
Підпис слідчого:_________________________
З А Я В А
про кримінальний злочин передбачений частиною четвертою статті 382 Кримінального
кодексу України, вчинений суддею Дніпропетровського окружного адміністративного
суду Прудником Сергієм Володимировичем
Я,
_________________________________________________________________________,
паспорт
серія_____№___________ виданий
______________________________________
_____________________________________________________________________________
проживаю
за адресою: ________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
усвідомлюючи
всю ступінь відповідальності, яку передбачає стаття 383 і 384 КК України (про завідомо неправдиве повідомлення
про вчинення злочину та завідомо неправдиві показання), - повідомляю про кримінальний злочин, який підпадає під кваліфікацію частини четвертої статті 382 Кримінального
кодексу України (Умисне невиконання службовою особою рішення
Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та
умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням
волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років), вчинений – суддею Дніпропетровського окружного адміністративного
суду Прудником Сергієм Володимировичем.
Власний
підпис заявника:__________________________
Детально,
по факту даного кримінального злочину можу повідомити наступне:
01 лютого 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду
з позовною заявою щодо оскарження незаконного рішення Дніпровської міської ради
від 02.09.2020 року № 80/60 «Про створення адміністрацій районів
Дніпровської міської ради», стосовно утворення непередбачених
Конституцією і законодавством України Адміністрацій в районах міста Дніпра,
замість районних у місті рад, задля захисту прав членства відповідних
громадських об’єднань на місцеве самоврядування передбачене Основним законом
(Конституцією), звернувся голова Правління ГО "Об`єднана Правозахисна
група "Багнет Нації" Владислав Віталійович Акулов, та голова ГО
"Правозахисна група по створенню територіальних громад
"Державотворець" Юрій Геннадійович Калюжний (адміністративна справа №
160/1579/21).
Слід зауважити, що зазначені
громадські об’єднання пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України
виключно шляхом повідомлення, і не мають статусу юридичної особи, а є
неприбутковими громадськими об’єднаннями, метою створення яких було і є
виконання положень чинної Конституції України через обстоювання прав і свобод
громадян, в форматі громадського об’єднання.
10 березня 2021 року ухвалою судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С. В. матеріали
позовної заяви вирішено повернути позивачам, по причині невиконання ними вимог
ухвали зазначеного судді від 08 лютого 2021 року щодо сплати судового збору.
Частиною першою статті 2 Закону
України «Про судовий збір» встановлено, що платниками
судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства,
підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно
яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Серед вказаних в даному
положенні суб’єктів громадські організації зареєстровані шляхом повідомлення
(не юридичні особи), не зазначені. Саме тому, це унеможливлює і сплату судового
збору суб’єктом права, яким є громадська організація без статусу юридичної
особи.
Рішення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С. В.,
наразі, буде оскаржено в апеляційній інстанції, в частині відновлення
оспорюваних прав і свобод. Але, це не позбавляє мене законного права на звернення
до правоохоронного органу із заявою про кримінальний злочин, вчинений
зазначеним суддею під час виконання своїх посадових обов’язків шляхом
невиконання наступного, а саме:
- Постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при
здійсненні правосуддя» Пленуму Верховного Суду України відповідно до якої - «Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається
і діє принцип верховенства права. Конституційні права
та свободи людини і громадянина є
безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів
та інших нормативно-правових актів,
зміст і спрямованість
діяльності органів законодавчої та виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування і
забезпечуються захистом
правосуддя.
Виходячи із
зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на
захист цих прав і
свобод від будь-яких посягань шляхом
забезпечення своєчасного та
якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що
згідно зі статтею 22 Конституції
закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними.
Оскільки Конституція України, як
зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст
будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта
з точки зору його відповідності Конституції
і в усіх
необхідних випадках застосовувати
Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а
також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».
- Рішення Конституційного Суду України від 25
листопада 1997 року № 6-зп (v006p710-97) в якому сформульовано
правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55
Конституції України (254к/96-ВР) має бути
поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту
прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і
обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
(пункт 2 мотивувальної частини) (v006p710-97). Ця правова
позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція)
щодо ефективного засобу юридичного за порушень, вчинених особами, які
здійснюють свої офіційні повноваження.
Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів
має відповідати також вимозі стосовно доступності правосуддя, про що зазначено
у міжнародних правових документах - Загальній декларації прав людини (995_015) (стаття 8),
Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (995_043) (стаття 14),
Конвенції (995_004) (стаття 6), Декларації основних принципів
правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року (995_114) (пункт 4).
Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендаціях від 28 червня 1985 року R (85) 11 стосовно положення потерпілого в рамках
кримінального права і кримінального процессу (994_127) приписує державам-членам приділяти більше
уваги потребам потерпілого
на всіх етапах кримінального процесу, а в Рекомендаціях від 12 травня
2004 року Rec (2004) 6 щодо вдосконалення
національних засобів правового захисту
(994_718) зазначає, що права та свободи, гарантовані
Конвенцією (995_004), мають
захищатися передусім на національному рівні.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України (254к/96-ВР), полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд
України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55
Конституції України (254к/96-ВР) щодо захисту
кожним у судовому порядку своїх прав
і свобод від
будь-яких рішень, дій чи
бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно
неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25
листопада 1997 року № 6-зп (v006p710-97), пункт 1
резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп) (v009p710-97).
В Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 (v006p710-01) зазначено, що право на судовий захист належить до
основних, невідчужуваних прав
і свобод людини
і громадянина та відповідно до
частини другої статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) не
може бути обмежене
навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану
(абзац четвертий пункту
3 мотивувальної частини) (v006p710-01), а недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може
бути перепоною для оскарження актів, дій
чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади (абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) (v006p710-01). Системний аналіз
положень КПК України (1001-05, 1002-05, 1003-05), зокрема тих, які
визначають його завдання та унормовують порядок оскарження рішень чи дій
суб'єктів владних кримінально-процесуальних повноважень, дає підстави для
висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора,
слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.
Таким чином, Конституційний Суд України
вважає, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України (254к/96-ВР) та недопущення
обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження
до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання
стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги
суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій
прокурора, слідчого, органу дізнання,
встановленого КПК України (1001-05, 1002-05, 1003-05).
Отже, враховуючи
наведене вище
та керуючись статтями
147, 150, 153
Конституції України (254к/96-ВР), статтями 51, 62, 63,
66, 67, 69, 70, 95
Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР), Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення
положення частини другої статті 55 Конституції України
(254к/96-ВР) необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді
будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього
права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Варто наголосити на тому, що відповідно до
положень частини п’ятої і шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у
постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних
повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що
містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного
Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В контексті наведеного слід зазначити також,
що частиною четвертою статті 382 Кримінального кодексу України встановлена
відповідальність за умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав
людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею
висновку Конституційного Суду України, яка полягає в покаранні через
позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Положеннями Наказу ОФІСУ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА від
30.06.2020 № 298 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових
розслідувань, порядок його формування та ведення» встановлені строки внесення відомостей до ЄРДР визначені наступним
чином:
«Унесення відомостей до Реєстру здійснюється
з дотриманням строків, визначених КПК України та цим
Положенням, а саме про:
заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін,
визначений частиною першою статті
214 КПК України;
призначення слідчого, дізнавача (уповноваженої
особи іншого підрозділу), процесуального керівника, прийняття до провадження
(при фактичному отриманні матеріалів кримінального провадження) – невідкладно».
В редакції Кримінального процесуального кодексу
України яка є чинною на момент подання мною відповідної заяви про злочин
визначено, що відповідно до положень статті 214 КПК України слідчий, дізнавач прокурор невідкладно, але не пізніше 24
годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення
або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть
свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести
відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати
розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати
заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який
здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового
розслідування (ч. 1 ст. 214). Досудове розслідування розпочинається з моменту
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 214). Здійснення досудового розслідування до внесення
відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою
відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 214). Слідчий уповноважений на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про
кримінальні правопорушення, зобов’язаний прийняти та зареєструвати таку заяву
чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про
кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214).
Отже, як
вбачається з положень частини першої статті 214 КПК України обов'язок із
внесення відповідних відомостей про вчинене кримінальне правопорушення
покладається на слідчого, дізнавача, прокурора (уповноважену особу) до якого
надійшла заява, повідомлення про таке діяння, або в разі виявлення
кримінального правопорушення слідчим, дізнавачем, прокурором самостійно, з
будь-якого джерела.
Крім того, визначений частиною першою статті
214 КПК України обов'язок
слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви
(повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити
процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне
правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки
обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а
передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих
особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено
для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Отже слідчий,
дізнавач, прокурор отримавши заяву про кримінальний злочин, зобов’язаний внести
відповідні відомості до ЄРДР. Іншого статтею 214 КПК України, не передбачено.
В контексті наведеного вище відповідально заявляю, що зазначеними
протиправними, злочинними діями посадової особи (суддею Дніпропетровського
окружного адміністративного суду Прудником С. В., під час виконання ним своїх
повноважень), які полягають в умисному невиконанні Постанови № 9 від 01.11.1996 року
«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Пленуму
Верховного Суду України, пункту 1
резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997
року № 6-зп та пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду
України від 25 грудня 1997 року № 9-зп), мені було завдано
моральної і матеріальної шкоди (сукупно) в розмірі 500000 (п’ятсот тисяч)
гривень.
Враховуючи зазначене вище, керуючись нормами чинного законодавства,
ВИМАГАЮ:
- прийняти і зареєструвати дану заяву про
вчинений кримінальний злочин, що має ознаки передбачені частиною четвертою
статті 382 Кримінального
кодексу України (КК України);
- відповідно
до положень частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України
(КПК України), Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №
100 «Про затвердження порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах)
поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» та Наказу ОФІСУ ГЕНЕРАЛЬНОГО
ПРОКУРОРА від 30.06.2020 № 298 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр
досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», - внести
відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) впродовж
24 годин після прийняття моєї заяви про вчинений кримінальний злочин за
вказаною в заяві попередньою кваліфікацією та через
24 години з моменту внесення таких відомостей надати мені (заявнику) витяг з
Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- на
виконання вимог КПК України і Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2017 № 575 «Про
затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового
розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в
запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» -
невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з
підстави вчинення кримінального злочину, за попередньою кваліфікацією,
зазначеною в моїй заяві;
- відповідною
постановою визнати мене потерпілими згідно з положеннями частини другої статті
55 КПК України (з моменту подання заяви про вчинення щодо мене кримінального
правопорушення) від кримінального правопорушення зазначеного в моїй заяві;
- вручити
мені, як заявнику, пам'ятку, про процесуальні права і обов'язки потерпілого,
передбачені статтями 55-57 КПК України;
- надати мені
можливість повідомити додаткові свідчення в порядку пункту 6 частини першої
статті 56 КПК України, виключно, в рамках відкритого кримінального провадження
по зазначеному факту кримінального злочину в моїй заяві;
- згідно вимог пунктів частини другої статті 60
КПК України: вручити мені документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію моєї
заяви про вчинений кримінальний злочин (талон повідомлення ЄО/ЖЄО);
- Відповідно до вимог пункту 1 частини
четвертої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України після
внесення до ЄРДР передати кримінальну справу за моєю заявою про злочин за
підслідністю до слідчих органів Державного бюро розслідувань;
- Повідомляти мене про кожну дію в ході
досудового розслідування письмово;
- Досудове розслідування провести у
встановлений законом строк.
ДОДАТОК:
1. Копія ухвали судді
Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С. Ю. – на 6
(шістьох) арк.;
«_____»______________ 2021 року
З
повагою, Громадянин України: _______________________/_______________________/
Слідчому судді: Красногвардійського районного суду
міста Дніпропетровська
Адреса: пр-т
Пушкіна, 77-б, м. Дніпро, 49000
Скаржник:
П.І.Б__________________________________
_____________________________________
Адреса:
_______________________________
______________________________________
______________________________________
тел.:__________________________________
Суб’єкт оскарження:
слідчий СВ ВП № 6 ДРУП
ГУНП в
Дніпропетровській області
Адреса:
вул. Боброва, 12, м. Дніпро, 49038
С К А Р
Г А
в порядку статті 303 КПК України на дії/бездіяльність слідчого СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в
Дніпропептровській області щодо невнесення моєї заяви про злочин до ЄРДР
15 березня 2021
року, мною, до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було
подано письмову заяву (з додатками) про кримінальний злочин, який підпадає під кваліфікацію частини четвертої статті 382 Кримінального
кодексу України (Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського
суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання
нею висновку Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на
строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років), вчинений суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду
Прудником Сергієм Володимировичем.
Зазначу, що слідчий
СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області прийняв від мене письмову заяву
з додатками (про що свідчить відповідна відмітка), та видав мені пам’ятку про
права і обов’язки потерпілого (додається).
Згодом, мені
стало відомо, що слідчий не вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру
досудових розслідувань (ЄРДР) впродовж 24-х годин, як того вимагає пряма норма
частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.
Зауважу, що свою
письмову заяву, я подавав виключно в порядку статті 214 Кримінального
процесуального кодексу України (далі – КПК України). Про це, я зазначаю в своїй
заяві, та беру на себе повну відповідальність, яку передбачають положення статті
383 і 384 Кримінального кодексу України (далі – КК України), про завідомо
неправдиве повідомлення про вчинення злочину, та завідомо неправдиві показання.
Отже, станом на момент подання даної скарги
до суду, моя заява від 15.03.2021 року про вчинений кримінальний
злочин до ЄРДР не внесена, що є грубим порушенням уповноваженою посадовою
особою вимог статті 214 КПК України, Наказу
Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100 «Про затвердження
порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і
повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», Наказу ОФІСУ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА від 30.06.2020 № 298
«Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок
його формування та ведення», а також моїх конституційних прав і свобод, та прав
передбачених міжнародними договорами, які є частиною національного
законодавства України.
Зауважу, що відповідно до Наказу ОФІСУ
ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА від 30.06.2020 № 298 «Про затвердження Положення про
Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» строки внесення відомостей до реєстру
визначені наступним чином:
«Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з
дотриманням строків, визначених КПК України та цим
Положенням, а саме про:
заяву, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін,
визначений частиною першою статті
214 КПК України;
призначення слідчого, дізнавача (уповноваженої особи іншого
підрозділу), процесуального керівника, прийняття до провадження (при фактичному
отриманні матеріалів кримінального провадження) – невідкладно».
Подана мною заява про вчинений
кримінальний злочин, є обґрунтованою і відповідає фактичним обставинам справи.
Надалі, слідчий, прокурор після отримання
моєї заяви про злочин, повинен узяти цей зафіксований письмово факт до уваги, і
оцінювати мої покази, як такі, що відповідають дійсності. Адже, якщо буде
навпаки, - то заявник (тобто – я), повинен бути притягнутий до кримінальної
відповідальності згідно зі статтею 383 КК України, за завідомо неправдиве
повідомлення про вчинення злочину.
В редакції Кримінального
процесуального кодексу України яка є чинною на момент подання мною відповідної
заяви про злочин визначено, що відповідно до положень статті 214 КПК України: Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше
24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне
правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела
обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення,
зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових
розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення
таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових
розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається
керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу
дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу
досудового розслідування (ч. 1 ст. 214) {Частина
перша статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законами №
2213-VIII від 16.11.2017, №
2617-VIII від 22.11.2018}. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення
відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний
реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення
затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством
внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним
бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за
додержанням податкового законодавства (ч. 2 ст. 214) {Частина друга статті 214 із змінами, внесеними згідно із
Законами № 1698-VII від
14.10.2014, № 187-IX від
04.10.2019}. Здійснення досудового розслідування до внесення
відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою
відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 214). Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на
прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення,
зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у
прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не
допускається (ч. 4 ст. 214). Слідчий, дізнавач невідкладно у письмовій формі
повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування,
підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті (ч. 6 ст. 214) {Частина шоста
статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1697-VII від
14.10.2014, № 2617-VIII від
22.11.2018}. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного
реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов’язаний
невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності
передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та
доручити проведення досудового розслідування
(ч. 7 ст. 214).
Отже, як вбачається з наведених
вище положень статті 214 КПК України обов'язок із внесення відповідних
відомостей про вчинене кримінальне правопорушення покладається на слідчого,
прокурора (уповноважену особу) до якого надійшла заява, повідомлення про таке
діяння, або в разі виявлення кримінального правопорушення слідчим, прокурором, самостійно,
з будь-якого джерела.
Крім того,
визначений частиною першою статті 214
КПК України обов'язок слідчого або прокурора не вимагає
оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак
складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні
відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають
здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне
правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити
фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона
надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального
провадження.
Отже слідчий, прокурор отримавши
заяву про кримінальний злочин, зобов’язаний внести відповідні відомості до
ЄРДР. Іншого статтею 214 КПК України, не передбачено.
Частиною
другою статті 55. Конституції України встановлено, що кожному гарантується
право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
{Офіційне
тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-зп від 25.11.97, № 19-рп/2011 від 14.12.2011}
Вичерпний перелік рішень, дій чи
бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час
досудового розслідування, визначений частиною першої статті 303 КПК
України. Зокрема, у
відповідності до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені
бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про
кримінальне правопорушення до ЄРДР.
За змістом частини першої статті 214 КПК
України, бездіяльність
слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне
правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне
правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне
правопорушення.
ВССУ в своєму інформаційному листі №
1640/0/4-12 від 09 листопада 2012 р. «Про деякі питання порядку оскарження
рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» роз`яснив, що
відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора,
яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж
24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
і саме в цьому контексті слід оцінювати доводи заявників в разі оскарження
бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про
кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до правової позиції, викладеної в п. п. 1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи
бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового
розслідування», затверджених на засіданні
Зборів суддів ВССУ 23.12.2016, визначений ч.1 ст.214 КПК
України обов'язок
слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви
(повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити
процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне
правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки
обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а
передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих
особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено
для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Отже, підсумовуючи вищезазначене можна дійти
висновку, що згідно
статті 214 КПК України обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки заяви
особи про наявність ознак злочину, а полягає лише у механічному внесенні цієї
заяви до ЄРДР (Печерський суд від 20 березня 2017р. у справі № 757/10980/17-к).
Крім того, зважаючи на наведені
вище норми, можна дійти висновку, що жодних труднощів з їх розумінням, сприйняттям та правозастосуванням не виникає: надійшла відповідна заява,
відтак представники правоохоронних органів (уповноважені особи) повинні відреагувати та вчинити передбачені цитованими нормами Кримінального процесуального кодексу України дії.
З огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про
кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального
строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи
повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у
разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення
відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст. 214 КПК
24-годинного строку слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на
бездіяльність слідчого чи прокурора.
Такий висновок можна зробити
проаналізувавши узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи
бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового
розслідування» (лист від 12.01.2017 N 9-49/0/4-17).
Крім того, Вищий спеціалізований
суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від
12.01.2017 N 9-49/0/4-17 зазначив, що якщо зі звернення
особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування
питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним
дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою
відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають
бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно
до статті 284 КПК України.
Відповідно до
статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи,
суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та
законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення
швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим,
щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до
відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або
засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу
і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна
правова процедура.
Положеннями частини першої статті 9 Кримінального процесуального кодексу
України (далі – КПК України) встановлено, що під час кримінального провадження
суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування,
слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно
додержуватися вимог Конституції
України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Україна ратифікувала значну частину
міжнародних інструментів щодо забезпечення і захисту прав людини, до багатьох –
приєдналась. Їх положення стали частиною українського законодавства, в якому
домінують гуманістичні положення і принципи, згідно з якими людина, її
гідність, права, свободи та інтереси є вищою соціальною цінністю. В нашому
суспільстві ці пріоритети мають забезпечувати і захищати насамперед службові
особи поліції, а якщо ні, то органи прокуратури (слідчі).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод визначено, що кожен має право на
справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо
його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість
будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до приписів статті 19 Конституції
України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України
та законами України.
Керуючись статтею 24 КПК України кожному
гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим
Кодексом.
Відповідно до вимог статті 303 КПК Україна
на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора
яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного
реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про
кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень статті 306 КПК
України скарги на бездіяльність слідчого,
прокурора, дізнавача розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з
правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 цього Кодексу, з
урахуванням положень цієї глави (ч. 1 ст. 306). Скарги на бездіяльність під час досудового розслідування
розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної
скарги (ч. 2 ст. 306). Розгляд скарг на бездіяльність
під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка
подала скаргу, та слідчого, бездіяльність
якого оскаржується. Відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги
(ч. 3 ст. 306).
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК
України слідчим суддею за результатами розгляду скарги на бездіяльність
слідчого постановляється ухвала про зобов’язання вчинити певну дію.
З урахуванням вище викладеного, та керуючись
пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод, протоколами 1, 4, 7, 11 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 3, 8, 19, 21, 22, 24, 36, 55, 64, 68,
129 Конституції України, та статтями 2, 9, 24, 55, 56, 214, 303-307 КПК
України,
П Р О Ш
У С У Д:
1.
Постановити ухвалу, якою
зобов’язати слідчого (уповноважену особу) СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в
Дніпропетровській області, негайно виконати вимоги частини першої статті 214
КПК України, а саме: - внести відповідні відомості за моєю заявою від 15.03.2021 року
(реєстрація ЄО/ЖЄО №____________ від ______________ року) про вчинений
кримінальний злочин до ЄРДР у продовж 24 годин; - видати мені відповідний витяг з ЄРДР;
2.
При розгляді даної скарги
дотримуватися процесуальних строків.
Д О Д А Т О К:
1.
Фото(копія) заяви від 15.03.2021 року про кримінальний
злочин (без додатків) – на ________ (_______________________) арк.;
2.
Фото(копія) талону ЄО/ЖЄО про прийняття і
реєстрацію моєї заяви про злочин – на ________ (_____________________) арк.;
3.
Фотокопія пам’ятки про права та обов’язки
потерпілого –
на ________ (_____________) арк..;
4.
Клопотання про розгляд скарги без моєї
участі –
на 1 (одному) арк..
«____» _________________ 2021
року
З повагою, Громадянин: ____________________________ (_________________________)
А разве офис генпрокурора,это государственная граница?
ВідповістиВидалити