Якщо ТОВ «СУМИГАЗ ЗБУТ» «увірвалося» в ваше життя - 1 (позовна заява)

 

Передмова від редакції «Багнет Нації»: Безмежно вдячні пані Наталії Залавській, за наданий для опублікування матеріал

 

До: ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, заснований ПАТ(ВАТ,АТ) СУМИГАЗ, РГК

 (чи ТОВ Сумигаз збут?) – 2 назви на першій сторінці їх позовної заяви

По справі №583/1514/21

Вул. О. Береста  21 м. Суми, 40030    Код ЄДРПОУ    39586236

 

Попередня ціна позову: 1 588 408 .00 грн

Судовий збір за ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів –не сплачується

Інфляційні втрати для стягнення з ТОВСУМИГАЗ ЗБУТ та всі інші нарахування відсотків будуть надані судуз урахуванням розгляду даної справи.

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Про захист прав Людини в статусі громадянина –споживача, якого ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, заснований ПАТ СУМИГАЗом  та ТОВ РГК (якою захоплено всі «облгази» України), шляхом викрадення персональних даних та майна, здійсненням  нечесної підприємницької діяльності , позбавляє права вибору надавача комунальних послуг, примушує до акцепту ненаданого договора, вчиняє вимагання коштів за ненадані послуги, примушує до держзради і фінансування невідомих утворень.

 

         «Газзбутові компанії фактично тримають споживачів — громадян України — у заручниках» - Коболєв.

В січні 2021 року Окружний адміністративний суд Києва виніс ухвалу за позовом НАК "Нафтогаз України", якою заборонив НКРЕКП, видавати ліцензії на постачання газу газзбутам. На забезпечення цього ж позову, через зловживання монопольним становищем, суд заборонив газзбутам виставляти в паперовому та електронному вигляді побутовим споживачам рахунки, акти, будь-які інші платіжні документи про оплату за природний газ, спожитий  ними  до січня 2021 року (включно)… Сумигаз Збут ввійшов до списку…

Монополіст ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ чхати хотів не лише на Конституцію,  Закон і Права Людини, а і на рішення суду… і подав до суду позов (справа № 583/1514/21 з набором цифр невідомого походження та ще і відсотків на них понараховував.

Все вищевказане свідчить про те, що якби навіть я, не усвідомлюючи,  або піддавшись агресивному тиску ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТА та його засновника ПАТ СУМИГАЗ, РГК, з переляку  уклала угоду із злочинцями, вони б всеодно в умовах, що склалися, на підставі наведеного вище рішення суду , не мали б права щось нараховувати  і щось вимагати , тим більше через суд…

Але я виявилася свідомою Людиною і громадянином і на залякування невідомих монополістів в 2016 році  на підставі ст.17 Конституції України «Забезпечення національної безпеки держави …є справою всього Українського народу», почала задавати питання агресору, виясняючи що то і на якій підставі лізе в моє життя і в мою власність (при цьому будучи головою Будинкового комітету відстоювала не лише власні  права, а і права всіх жителів будинку, яких так само агресивно залякував, обдурював і примушував до відносин монополіст, - тому справа має широке суспільне значення і має бути відкритою, бо при розгляді апеляційної скарги в м.Суми були присутні вільними слухачами сумчани, що так сами потерпали від свавілля монополіста, - це люди, яких я не знала , але вони цікавилися своїми правами, тому засідання мають транслюватися в онлайні через сайт Судова влада України, оскільки в умовах карантинних обмежень доступ до суду може спробувати обмежити якась утворена в позазаконний спосіб «судова охорона» за вказівкою суддів, що перевищують свої повноваження ).

Варто встановити  також – де монополіст взяло мої персональні дані, на якій підставі їх використовує, хоча я це прямо заборонила (дод.2,7), і з яких підстав вимагає відмовитися від отримання послуг у іншого надавача, який мене цілком влаштовує…

Все, виявлене в процесі власного інформаційного розслідування ,  стало підставою не лише відмовити наглому монополісту і його прокладкам в будь-яких відносинах і  заборонити навіть підходити до  мене і моєї власності, а і відкрити щодо них 4 кримінальних провадження … далі в позовній заяві,  з доказами та обгрунтуваннями, а ще більше у «відзиві», що є по суті Заявою про закриття провадження по справі № 583/1514/21 за позовом ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ.

ЗУ Про захист прав споживачів: Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
ПРАВА СПОЖИВАЧІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ

Стаття 4. Права та обов'язки споживачів

1. Споживачі під час укладення… договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) …;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

2. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством.

Стаття 5. Захист прав споживачів

1. Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

2. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав

3. Захист прав споживачів здійснюють … також суди.

Ст.1 Терміни: 7) договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

14) нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

18) продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари .

Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики

1. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

2. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:

1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;

3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;

4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;

5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;

7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;

8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;

9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв’язку з покупкою та/або використанням продукції;

10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об’єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.

3. Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною.

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

14) поширення недостовірної інформації про стан ринку або можливість придбати продукцію з метою спонукати споживача придбати продукцію на менш вигідних для нього умовах;

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

4. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:

1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав ..укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:

12) обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 17. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування

2. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг .

Оскільки задоволення цього позову повністю виключить задоволення позову від  раніше поданого ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, між цим і початковою позовами є взаємозв'язок та його спільний розгляд призведе до більш швидкого і правильного розгляду спору. Вважаю за необхідне просити суд, за наявності процесуально передбаченої можливості,  розглядати цей позов у формі зустрічного позову.

            Про злочинну діяльність «газзбутів говорить вся Україна, при цьому майже  ніхто не рзуміє, де вони взялися, на підставі чого діють та що насправді роблять… Але чере те, що засновник ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТА – ПАТ СУМИГАЗ ще в 2016 році занадто агресивно почав примушувати мене до відносин, залякувати, вчиняти диверсії та лізти у мою власність, мені довелося вже давно дослідити і вивчити як діяльність ПАТ СУМИГАЗУ, так і заснованого ним підприємства ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ.

Про те, що з ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ веде нечесну підприємницьку діяльність і заволодівши персональними даними шляхом їх викрадення, змушував до акцепту відносин шляхом погроз та залякувань, хоча не мав і не має зі мною, як Людиною і громадянином жодних відносин (і права вимагати їх встановлення), як і його засновник ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ та компанія РГК, яка по кодам КВЕД не має жодного відношення до діяльності газової галузі, окрім викрадення у народу стратегічних підприємств і взяття під свій контроль усіх «облгазів» України, дослідив ще в 2017 році Охтирський суд.

 

             Після того, як ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ програв суд по справі, ні сам ПАТ СУМИГАЗ, ні заснований ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, ні ТОВ РГК, з 2018 року по нинішній час не надсилали жодних платіжних документів, а законно оформлених платіжок з розрахунком вартості та підписом відповідальної особи, ними не надавалося взагалі ніколи. Але 15.05.21 під дверима мною знайдено два згорнутих папірці, один з яких можна було б вважати платіжним документом від одразу трьох структур РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ та ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ(але папірець не має ознак документа, бо нічим не завірений і ніким не підписаний, а набір цифр і букв не може вважатися документом,  а інший – папірець з рекламою.

Отже більше трьох років не приносивши квитанцій, ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ , подавши позов до суду , обнаглів і осмілів настільки, що навіть підкинув папірець у вигляді квитанції(дод.11), сподіваючись на що? Що випадково хтось підбере з підлоги і заплатить щоб злочинець отримав нарешті доказ акцепту оферти? Чи що суд за поданим ними нечітабельним сканом нібито договору акцептує на їх користь їх злочинну «оферту»(пропозицію, в якій використають потім вкрадені мої персональні дані? І чому суми різні у розрахунку до суду та «квитанції»? І з якого біса не зафіксовано і не зупинено нарахування по сумі, на яку здійснено стягнення через суд? Зараз фактично здійснено подвійне нарахування боргу, бо якщо суд задовольнить ту саму суму, а «квитанція» підкинута ними вже після подачі позову в суд не оскаржена,  - то вони знов впишуть суму з неї для наступного стягнення через пару місяців? Саме це нагле засмічування бумажками підлоги мого під’їзду  і стало останньою краплею та основною підставою для написання цього позову, який має припинити вакханалію монополістів злочинців щодо мене і моєї власності, і який я просила б суд розглядати, як  зустрічний.

 

Відповідно , після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви по справі №583/1514/21,  людина, яку назвали «відповідач», має право подати суду позов, в якому викласти свою позицію щодо незаконності дій ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та заявлення своїх  позовних вимог щодо припинення порушення прав та про стягнення всієї нанесеної шкоди;  із зазначенням доказів, що підтверджують загальну безпідставність позову  ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та потребують засвідчення судом  фактів таких, як повна , давно засвідчена документально і в судовому порядку відсутність договірних відносин; примушування до акцепту якихось не доведених до мого відома угод навіть після того, як на них відкрите кримінальне провадження за викрадення і використання  персональних даних; примушування до сплати коштів офшорним монополістам , діючим злочинними методами крадіжки та залякування; а тепер ще і примушування до відносин через введення в оману суду) –до  ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ  та його засновника ПАТ СУМИГАЗ РГК.

 Прошу врахувати, що заперечуючи проти їх позову і відносин , та вносячи для суду ясність у вигляді доказів,  Людина не захищається(бо не є винною), а створює умови для якісної роботи суду,- допомагає встановити  повну відсутність правовідносин (що вказує на відсутність спору в частині споживання неіснуючих «послуг», оскільки позовна заява ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ  є лише спробою через введення суду в оману, легалізувати злочинні дії з викрадення персональних даних Людини разом з комунальною власністю, що належить громадянам на підставі Декларації про державний суверинітет та ст.13,142,143 Конституції України).   Необхідність з’ясування закону, який  регулює лише вже встановлені(існуючі) відносини Людини(як учасника цивільних відносин), які виникають виключно у випадку, коли Людина звертається до когось задля укладення якихось угод, відносин.

Потребують: вивчення і дослідження фактів, які необхідно встановити і які лежать в основі вимог саме моєї позовної заяви, бо позов ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ надало лиш докази вчинення вимагання та доказ відсутності договору, тоді як вже багато років продовжує терор моєї сім’ї, використовуючи викрадені мої персональні дані мені на шкоду та для отримання власної вигоди.

 

Скориставшись своїм правом подати письмовий відзив у справі №583/1514/21,також повідомляю, що мною подається позов до позивача, що вкрав мої персональні дані та відмовляючи в отриманні договору, будь-якої інформації про послуги та надавача послуг(докази – додаток 1 і 2, на які не надано інформації),- вже кілька років тому намагався акцептувати відносини щляхом примушування, залякування, вимагання (і відчепився ненадовго лиш після того, як ПАТ СУМИГАЗ програв суд, не змігши довести навіть існування відносин) – і незважаючи на надане ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТУ відповідь на попередження (- додаток 7, яка прихована ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТом від суду і буде надано суду, як доказ), вимагателі настільки жадні та самовпевнені, що таки наважилися здійснити примушення мене до відносин з крадіями шляхом введення в оману суду, незважаючи на те, що за умовами висунутої їм вимоги(дод.7), вони акцептували оферту у вигляді зобов’язання виплати всіх встановлених в Попередженні – Вимозі – сум коштів.

 

Шляхом надання відзиву та поданням зустрічного позову, я хочу надати змогу судді попередньо і всебічно зорієнтуватися в характері спору, який буде предметом судового розгляду. І на підставі наданого відзиву і зустрічного позову, я хочу, щоб суд пересвідчився в фактично злочинній діяльності ПАТ(ВАТ,АТ) СУМИГАЗ та заснованого ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, у відсутності будь-яких відносин між сторнами, у безпідставності та необгрунтованості позову та висунутих у ньому вимог, засвідчив відсутність між сторонами відносин у рішенні суду та виконав свій основний обов’язок і захистив мої порушені  права Людини у відповідності до ст.3 Конституції України, стягнув всю шкоду, нанесену Людині протиправними діями та сприяв тому, щоб ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ сплатив всі кошти, згоду на сплату яких надав ігноруючи волевиявлення Людини,  акцептом відносин заявлених в моєму Попередженні(дод.7), яке ТОВ акцептував подачею до суду позовної заяви  по справі №583/1514/21.

 

Позивач намагається ввести суд в оману у справі №583/1514/21 з метою акцепту неіснуючої «газетної угоди» (бо тепер вже свідомо я з шахраями і злочинцями жодних угод не заключаю) для отримання неправомірної вигоди, хоча навіть в наданому фактично нечитабельному варіанті газетного скріну «Типового договору» чітко видно його фальшивість вже по тому, що позивач уклав договір сам з собою (через сумську газету, до якої у мене ніколи не було доступу, як і вільного доступу до їх сайтів в інтернетмережі, а посилання запитувача до якихось «мереж» є порушенням права на доступ до інформації навіть в ЗУ Про інформацію, Про доступ до публічної інформації та ЗУ Про звернення громадян, не те що «укладення договору через іногородну газету», яке навіть підзаборним ніяким актом не передбачено). Крім того рішенням  ВСУ чітко встановлено, що ознайомлення особи з документом підтверджується підписом особи, але навіть присутність реквізитів та підпису іншої сторони в «газетному договорі ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ» навіть не передбачена у порушення ЦКУ, ГКУ, ЗУ Про захист прав споживачів  про що свідчать і витяги з відповідей , надані копіями (в додатках 4,5) і навіть телефон територіального Охтирського газового господарства викрала ТОВ РГК, що унеможливлює повністю звернення навіть до приватного терористичного угрупування ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, яке утворено ПАТ(ВАТ,АТ) СУМИГАЗ , а не тільки до територіального газового господарства, майном якого в протиправний антиконституційний спосіб заволодів і використовує РГК, ПАТ СУМИГАЗ і його прокладка ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ(дод.6.1).

Позивач у справі №583/1514/21 приховав від суду значну кількість доказів відсутності відносин та незаконності його дій, хоча і надані докази свідчать про відсутність відносин та є достатніми для повної відмови в позовних вимогах та закриття провадження.. Приховав докази того, що, викравши та незаконно використовуючи майно громади – Охтирське майно: газове комунальне господарство, що здійснювало послуги з постачання та розподілу природного газу, на підставі індивідуальних договорів, він викрав разом з газовим господарством і мережами також персональні дані всіх жителів міста Охтирка, і мої в тому числі.

Стаття 37 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що оператор газоросподільної системи відповідає за надійну і беспечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Згідно з визначенням термінів, які наведено в пункті 4 глави 1 «Визначення основних термінів та понять» розділу І Кодексу газорозподіьних систем, оператор газорозподільної системи – суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або законному користуванні, відповідно до законодавства, здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; власник – це юридична особа, або фізична особа, або фізична особа – підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об'єктом, зокрема газовими мережами або об'єктом газорозподільної системи (в тому числі і газом).

Виконавець послуг постачання природного газу  повинен бути власником або мати в законному користуванні систему газопостачання – газотранспортні мережі. На підставі вищезазначеного ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ взагалі не може бути виконавцем послуг постачання природного  газу  за вказаною ним адресою,  оскільки не має у власності або законному користуванні територіальних мереж міста Охтирка, а не те що внутрішньо будинкових газових мереж. 

    Укладаючи договори розподілу природного газу зі споживачами сторони мали не лише ознайомитися та узгодити всі умови договору, а й визначити межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності шляхом підписання відповідних додатків до них, а в тому числі актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін(натомість існують докази, надані позивачем, що в газетному «типовому договорі» наданому до позову у справу №583/1514/21, не враховано навіть наявність іншої сторони, і взагалі і відсутні докази пропозиції приєднання саме мене, як вказаного «відповідача», крім того докази , налдані мною свідчать про те, що неодноразові мої спроби дізнатися, хто такий «новий»надавач послуг і які договірні умови та на якій підставі він пропонує, залишалися без належної відповіді. Отже якесь підприємство викрало персональні дані людини та створило собі прокладку, якій незаконно передало персональні дані. Та прокладка персональні дані використало для залякування та подання в суд, а не для надсилання пропозицій укладення договору, а заключило договір само з собою і не має до мене, ні до як Людини, ні як до споживача, жодного відношення. А от, як громадянину, у якого викрав власність і користує її для власного збагачення, винен дуже багато.

Оскільки між мною та  ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ не існує  жодних правовідносин у розумінні надавач та споживач послуг, то у зв’язку з цим не виникає  підстав, з яких у порядку ст..11 ЦК України  виникали б взаємні права і обов’язки. Наразі є лиш відносини у статусі Людини, громадянина, як власника викрадених позивачем та його засновником Охтирського газового господарства і з ним персональних даних людини, які використовуються монополістом для отримання неправомірної вигоди, і монополіст вже обнаглів настільки, що бездоказово займається вимаганням в судовому порядку.

   Відповідно до ЗУ «Про ЖКП»  Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

   Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

    Таким чином суб'єкт господарювання  набуває статусу виконавця виключно у момент укладення договору у визначеній законом формі.

Отже персональні дані викрадені. «Споживач за отриманням послуги до даної прокладки ПАТ СУМИГАЗ не звертався. Використання персональних даних, їх оцифровування і внесення в електронні реєстри заборонив(дод.2,10).  Законодавством України передбачено чіткий порядок надання послуг  постачання  природного газу за договором. У відповідності до ЦКУ, ГКУ,  ЗУ Про захист прав споживачів, ЗУ Про ЖКП, Кодексу ГРМ та іншого законодавства  договір не укладався.

 

 До матеріалів справи №583/1514/21 не надано: не надано доказів права власності або законного користування позивача мережами на території(користування на законних підставах ЗУ Про ринок природного газу ст.37, що пролонговано в Кодексі ГРМ, ГРС та правилах газопостачання); не надано доказів звернення відповідача за отриманням послуги від позивача (що свідчило б про законне отримання позивачем персональних даних відповідача); не надано доказів звернення і отримання «пропозиції» відповідача про укладення договору (з указанням джерела отримання та доказами законності отримання персональних даних); не надано жодної технічної документації, на підставі якої позивач довів би існування у його власності або законному користуванні мереж, газу, іншого майна, що могло б підтвердити право на надання послуг; Не надано переліку складових наданих послуг і доказів їх отримання відповідачем саме від позивача, а не від іншого обслуговуючого підприємства(що могло б стати підставою для нарахування їх вартості); Не надано  не надано Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності відносно систем газопостачання, що є важливим доказом права на надання послуги і отримання за неї оплати, оскільки межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі;

Відсутнє в матеріалах справи технічне обґрунтування позивачем складання схеми газопостачання, що мала бути відображена в акті.

Висновки.

– Газ – це небезпека, це висока відповідальність. Газові мережі мають бути у належному технічному стані і не нести небезпеку для споживачів як в плані технічному, так і в сфері інформації. Для забезпечення безпеки газопостачання Оператор ГРМ здійснює «в межах та у спосіб визначений Конституцією та чинним законодавством» всі дії, починаючи від отримання заяви про послугу і згоду (зберігання, обробки, розповсюдження) персональних даних споживача до надання послуг з технічного обслуговування систем газопостачання та нарахування і отримання оплати за якісно і законно надані послуги.

Оператор ГРМ зобов`язаний виконати заходи, передбачені Конституцією України, Чинним законодавством, Кодексами, правилами, постановами, наказами, інструкціями.., що і означає -діяти «в межах», в тому числі Укладати «договір» у відповідності  до ЦКУ, ГКУ та ЗУ Про захист прав споживачів. Лиш при виконанні вимог закону, доведення до відома пропозиції (оферти) та доказу акцепту тієї оферти іншою стороною, виникають відносини і відповідальність обох сторін за Договором, який, як зазначається в чинному законодавстві, є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу.

 

Натомість ТОВ СУМИГАЗЗБУТ, його засновник ПАТ СУМИГАЗ та ТОВ РГК -  кілька років тому вчиняли вимагання акцепту відносин шляхом залякування, а не змігши довести надання послуг  в 2017 році та довести у суді існування будь-яких відносин, отримавши мою вимогу знищіти персональні дані та заяву про злочин, припинили взагалі будь-яке спілкування і навіть квитанцій з кінця 2017 року не приносили. Але ймовірно, що персональні дані не знищіли, і інша особа, зайнявши посаду керівника, вирішила використати персональні дані для пограбунку людини, в той же час, навіть надіславши «досудове попередження» не надіслали ні квитанцій, ні складових послуг з їх цінами, ні розрахунків , а термін стягнення перевищував давність у три роки, внаслідок чого у відповідь шахраям мною було надіслано відповідь – у вигляді такого ж попередження – оферти, яке було акцептовано ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТОМ (внаслідок приховання ними доказу , - доказ буде надано з мого боку разом з зустрічною позовною заявою). Отже викравши і в злочинний спосіб зберігаючи і використовуючи мою інтелектуальну власність Людини – персональні дані, багато років обкрадали мене і нанесли мені, як людині і громадянину моральну і матеріальну шкоду, та через те, що порушення моїх прав надалі продовжується, - є необхідність не лише в запереченні їх позову, а і в пред’явленні зустрічного.

 

 

                          ОБГРУНТУВАННЯ ВІДСУТНОСТІ ПРАВОВІДНОСИН:

  Вже не пам’ятаю, з якого часу існувало таке собі приватне підприємство ТОВ СУМИГАЗЗБУТ (без пробілу в назві), яке колись надавало якісь послуги і в квитанції про оплату воно було вписане.  Про ліквідацію цього підприємства в 2010 році ніхто споживачів не повідомляв, натомість ПАТ СУМИГАЗ утворило прокладку- двійника та  просто здійснило у квитанціях невидиму для простого споживача підміну в назві та номері рахунку, вписавши туди вже інше, (створене ПАТ СУМИГАЗом) підприємство з пробілом у назві ТОВ СУМИГАЗ  ЗБУТ, яке вже не надавало жодних послуг, але гроші вимагало.

Я особисто, як громадянин - споживач , вважала, що і далі спілкуюся з старим ТОВ СУМИГАЗЗБУТОМ і писала звернення саме їм  (додаток 1,2), так як ПАТ СУМИГАЗ не лише брутально без жодних пропозицій укладання договору агресивно почав лізти у моє життя і у мою власність, стверджуючи, що тепер він надавач послуг замість Охтирського газового господарства, а й почали вчиняти протиправні дії щодо людей, викрали з території телефон 104, чим унеможливили звернення, -  і я  помітила підміну аж після того, коли отримала погрозу від ТОВ СУМИГАЗ  ЗБУТ (з пробілом) про відключення газопостачання та почала вивчати коди ЄДРПОУ та реєстрацію осіб (дод.3 -копія міститься в справі №583/542/17 – так як вперше там досліджувалася) і я дізналася з відповіді працівників , що мої персональні дані від ПАТ СУМИГАЗ передані дочірньому їх підприємству ТОВ СУМИГАЗ  ЗБУТ, а ТОВ СУМИГАЗЗБУТ- попередник ліквідований в 2010 році (якраз в час створення ТОВ РГК, яка підгребла під себе всі облгази).

    Отже про існування ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, як дочірнього підприємства ПАТ СУМИГАЗ я дізналася після ПОВІДОМЛЕННЯ про припинення газопостачання 2017 року ( надано суду як доказ в дод 3) з вимаганням грошей і погрозою про відключення газу ПАТ СУМИГАЗом – при цьому ні одне, ні інше підприємство не змогло надати навіть через суд (справа № 583/542/17) ні ліцензій на здійснення діяльності( на повторну вимогу суду надана була ліцензія Криворіжгаз) , ні доказів мого звернення для отримання послуг, ні існування договірних угод, ні доказів надання послуг, ні їх переліку, ні письмового підтвердження законності отримання моєї інтелектуальної власності – персональних даних, (яких я ніколи не надавала ні ПАТ СУМИГАЗу, ні утвореній ним прокладці – ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ), ні акту розмежування балансової належності, ні доказу законності користування газовими мережати. При цьому ПАТ СУМИГАЗ навіть суду не зміг пояснити, звідки взяв мої персональні дані, а в ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ мені повідомили, що мої персональні дані їм передав ПАТ СУМИГАЗ !!! На питання, з яких підстав вони це зробили без моєї згоди, мені повідомили, що ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ утворено ПАТ СУМИГАЗОМ, тому використовує доступ до всієї бази персональних даних засновника. Також надалі я з’ясувала, що ПАТ СУМИГАЗ викрав мої персональні дані разом з стратегічним підприємством власності громади – комунальним Охтирським газовим господарством та використав для встановлення монополії, які заборонено чинним законодавством та Конституцією України.

 

Отже 29 квітня 2021 року я отримала лист від Охтирського суду з Ухвалою про відкриття провадження за позовом ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, в якому відповідачем зазначено особу, створену з використанням моєї інтелектуальної власності – персональних даних, дозвіл на використання яких я не надавала даному підприємству , утвореному ПАТ СУМИГАЗом в якості прокладки для подвійного пограбунку тих, хто ще не розібрався у схемах з викраденням та безпідставною експлуатацією комунальної стратегічної власності громади на території.

Повноваження щодо створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить уряду - Кабінету Міністрів України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/na05d710-19#n2

Таким чином НКРЕКП в частині регулювання у сфері комунальних послуг є неконституційним органом, утвореним неналежним суб*єктом, а його рішення щодо встановлення тарифів на газ та розподіл газу для споживачів ЖКП не відповідають Конституцї України, в т.ч. типові публічні договори постачання і розподілу газу, які навіть не відповідають нормам ЦК України  і навіть не доводяться до відома громадян – потенційних споживачів-, тому  відсутні основні публічні Типові договори, до яких має приєднатися споживач уклавши договір приєднання (ст. 634 ЦКУ), а не заяву-приєднання, через яку потім монополісти багато років вчиняють вимагання, залякування, примушування, диверсії,  терор і геноцид мені та моїй сім’ї.

        ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, як і його засновник ПАТ СУМИГАЗ багато років ігнорували мої звернення з вимогою пояснити підстави заволодіння персональними даними та Охтирським газовим господарством і відмовляли навіть у наданні письмового примірника договору задля подальшого урегулювання відносин у відповідності до ЦКУ та ГКУ, та ЗУ Про захист прав споживачів.

Але натомість весь цей час протиправно та аресивно примушенням і залякуванням  намагалися акцептувати зі мною не доведену до мого відома «угоду» , яка існує лиш у їх фейковому злочинному просторі, вимагаючи мій підпис під якимись писульками, або оплату через залякування, що за ЦКУ є ознакою мовчазної згоди, а за ст.5 КУ є здійсненням влади БЕЗПОСЕРЕДНЬО, чим примушували мене відмовитися від конституційних прав, так як лише влада Людини і громадянина не є обмеженою і обмежити свої конституційні і природні права може лиш сама Людина(ст.5,21,22 КУ).

         Порушені основоположні права Людини і громадянина, які має захистити суд:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ II
ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

    Стаття 34.  Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

!!! Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

 

Щодо ненадання примірників Договору для ознайомлення і підпису та ненадання особами, що викрали і в протиправний спосіб користують мої персональні дані для отримання власної вигоди та мені на шкоду, але в той же час відмовляють в наданні будь-якої інформації про «надавача» послуг, яка б дозволила встановити законність діяльності ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та їх засновника ПАТ і контролера РГК:

Відповідно до статті п’ятої Закону України «Про інформацію» №2657-XII - кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян.

Статтею 7 Закону України «Про інформацію» зазначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 11 ЗУ №2657-XII - інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також ім’я, адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.

Згідно положень статті 16 Закону України «Про інформацію» - інформація, це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому законами.

Відповідно до положень статтей 20 та 21 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

 

Стаття 1 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI (в редакції від 20.03.2020 - 524-IX) регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI, особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. Суб'єкт персональних даних має право: знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; на доступ до своїх персональних даних; отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних.

Відповідно до статті 19 ЗУ № 2297-VI - доступ суб'єкта персональних даних до даних про себе здійснюється безоплатно.

 

Згідно до положень статті 68 Конституції України (№254к/96-ВР) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.     

Згідно положень статті першої Закону України «Про інформацію» №2657-XII (в редакції від 16.07.2020 - 692-IX), захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї. Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основніими принципами інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя (ст.2 ЗУ №2657-XII).

Основними напрямами державної інформаційної політики є забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; забезпечення інформаційної безпеки України (ст.3 ЗУ №2657-XII).

Відповідно до статті п’ятої Закону України «Про інформацію» №2657-XII - кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про інформацію» зазначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 11 ЗУ №2657-XII - інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації  належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто

Стаття 1 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI (в редакції від 20.03.2020 - 524-IX) регулює правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI, особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. Суб'єкт персональних даних має право: знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; на доступ до своїх персональних даних; отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних.

Відповідно до статті 19 ЗУ № 2297-VI - доступ суб'єкта персональних даних до даних про себе здійснюється безоплатно.

Порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.28 ЗУ № 2297-VI).

Згідно з положеннями статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI (в редакції від 24.10.2020 - 912-IX), інформація на запит надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI кожна особа має право: знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про доступ до публічної інформації» парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію, ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної або неповної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до публічноїі нформації» №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до положень статті 4 ЗУ №2939-VI доступ до публічноїі нформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Згідно з положеннями статті 5 зазначеного закону, доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до положень частини 2, 3 статті 22 Закону України №2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже в першу чергу суд 1-ї інстанції має стати на захист прав і свобод Людини і Громадянина- основних цінностей Держави, у відповідності до ст.1,3,8,19,22,55 КУ  

 

              Відшкодування моральної шкоди:  право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону, а саме статей 23 і 1174 ЦК України та ст. 56 Конституції України. Надані докази  є належним, достовірним, допустимим і достатнім доказом завдання мені як майнової, так і моральної шкоди, яка за правилом ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, не підлягає доказуванню. Суд вже перевірив незаконність та діц ПАТ СУМИГАЗ та заснованого ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ в тому числі  і у справі №583/3581/17і нечесна агресивна підприємницька діяльність монополіста (а також злочинна діяльність по викраденню і використанню персональних даних(дод.6),  ніким не може трактуватись по іншому. Суд має зважати на те, що встановлена незаконна діяльність ионополіста (ТОВ РГК, підконтрольного їм ПАТ СУМИГАЗа та утвореного ними ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТа) має бути оцінена,  як підстави для відшкодування шкоди, оскільки обов’язку Людини і Громадянина – споживача отримувати послуги у виключно однієї особи, яка викрала персональні дані і майно, - не передбачено чинним законодавством держави Україна і така вимога є незаконною /Рішення ЄСПЛ у справі ООО «Уния» и «Белкорт трейдинг компани» против Российской Федерации (№ 4437/03 и 13290/03/.

    Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004)." Суд не може зобовязувати Людину доводити душевні страждання, оскільки відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-1435цс17 від 27.09.2017 року, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог з підстав недоведеності спричинення шкоди, суди фактично поклали на позивача обов’язок довести наявність у нього душевних страждань з приводу порушення його права, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України (ст. 56 Конституції).

 Відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить факти, які свідчать про порушення його природнього, конституційного, законного(у відповідності до верховенства) права, і надає доводи і докази на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

      Норми права, які підлягають застосуванню: Закон – це не найвища, а одна з форм права /закон, звичаї, мораль, традиції-з рішення КСУ від 02.11.2004 р./, ( найвища є Конституція тощо), не найпоширеніша (підзаконна маячня численніша в рази), не найпереконливіша , але-порушення Закону є порушенням права.

Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статтей 22, 23 та 1174 ЦК України та ст. 56 Конституції України. Відповідно до ст. 276 та 280 ЦК України порушене особисте немайнове право має бути поновлено судом із відшкодуванням моральної шкоди, завданої його порушенням. Оскільки сам факт звернення людини зі скаргою на незаконні рішення, дії (а в даному випадку подовжувану протиправну незаконну діяльність) приватного підприємства ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ у співучасті з ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ та ТОВ РГК,  є фактом додаткових незручностей у житті Людини і громадянина, в тому числі споживача , то Суд це теж враховує .

ЄСПЛ призначає суми компенсації моральної шкоди не менше ніж 500 євро. В своїй постанові від 10.04.2008 г. №21071/05 (п.49) ЕСПЛ роз'яснює що «рівень компенсації не повинен бути нерозумним у порівнянні з сумами, які присуджуються Європейським Судом в справах про порушення прав».

 Суд не захистив порушені мої права і продовжуючи геноцидити мене сам продовжує їх порушувати. Свідоме замовчування встановлених судом в 2017 році фактів порушення моїх прав , відмова їх захистити, відмова засвідчити в рішенні відсутність договірних відносин, встановлену судом  (констатація незаконності дій не відновила порушених прав), проте звільнила правопорушника від відповідальності, що вилилося в подальше продовження терору з боку монополістів, що наживаються на віджатій власності народу  і використовують викрадені персональні дані громадян. Замовчування встановлених порушень прав та відсутність відшкодування шкоди , становить реальну суспільну небезпеку, так як підриває віру у невідворотність покарання та утверджує віру у безкарність і безнаказаність. Це, в свою чергу, буде підвищувати ризики порушення закону в майбутньому(як і сталося наразі з монополістом, який лиш затаївся на кілька років, але тепер знов виліз з погрозами, і навіть подав позов до суду), зокрема небезпека порушення прав  в стратегічних сферах, може привести до того, що можуть мати місце людські жертви(А ПАТ СУМИГАЗ і ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ , діючи без ліцензій і допусків (що було встановлено судом – до суду надана була ліцензія «Криворіжгаз») – внаслідок таких дій вталося 2 вибухи на газових мережах в м. Суми, а жителям Охтирки прсто повезло трохи більше (але є купа відеодоказів вчинених порушень ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТом і їх засновником ПАТ СУМИГАЗом, які потім лиш у суді зпихають одне на іншого ці порушення, будучі одним фактично підприємствм, і маючи спільні керівні органи та юридичний відділ).

Рішення повинно бути зрозуміле для більшості громадян держави Україна і сприйматися більшістю одночасно як законне і справедливе, тобто з цього випливатиме цілком логічний висновок, що це є професійним правосуддям. Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й досягнення особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття. Внаслідок цього суд в 2017 році порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, чим спричинив подальші вчинення правопорушень  монополістом, впевненим у безкарності.

 Крім цього, відшкодування моральної і майнової шкоди відповідає принципу верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи. Фактично суд - це поняття «винесення законних і обгрунтованих рішень» як спосіб реалізації владних управлінських функцій, а не винесення рішень «я так хочу».

Характер чітких та зрозумілих за змістом вимог ЦК України та процесуального закону дає підстави вважати, що встановлення порушення права є підставою для стягнення моральної шкоди, з урахуванням цинічності вчинених порушень, їх подовжуваності, повторюваності і ознак злочинності.

 Органи державної влади держави Україна зобов’язані сприяти авторитету держави у відношенні до мене як людини і громадянина, так і реалізації моїх конституційних прав і свобод. Незаконні дії монополіста та стосовно мене та ігнорування моїх законних вимог заборони використання моїх викрадених  персональних даних, допущене монополістом через уникнення ним відповідальності після рішення суду 2017 року,  є проявом не тільки байдужості та бездушності, що привели до виникнення в мене відчуття приниження людської та громадянської гідності, а й до втрати мною віри в можливість судового захисту моїх природніх і конституційних прав з боку держави Україна.

 Велика палата ВС /Справа № 755/9215/15-ц/ визнала: "40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Предметом позову є в тому числі і стягнення ШКОДИ, яка завдана незаконною діяльністю газового « монополіста» протягом більше 5 років, чому сприяла відмова судді притягнути його до відповідальності в  2017 році.

 Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Держава Україна не може бути в особі, оскільки держава Україна є самостійним учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК) та самостійною стороною цивільного процесу (ч.2 ст.48 ЦПК),а державні відповідальність), і так само в процесуальних відносинах (ч.4 ст.58 ЦПК та ч.4 тс.56 ГПК, процесуальне представництво). Фактично органи державної влади відповідно до їхньої компетенції — лише представляють державу в цивільних відносинах (ст.ст. 167,170,174 ЦК, загальне представництво та загальна відповідальність держави). Довільне тлумачення судом на власний розсуд норм права неможливе, бо приводить  до втрати судом свого конституційного призначення і основного обов’язку (закладеного в ст.3 КУ) і фактично рішення судів грунтується на принципі доцільності. При цьому, з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України (КУ) принцип процесуального формалізму є основним у процесуальному праві, оскільки саме через нього знаходить свій вияв суворий імперативний метод публічного права, спрямований на забезпечення принципу рівності сторін шляхом встановлення чітких формально визначених, заздалегідь відомих правил поведінки, завжди спрямованиз на захист прав Людини і громадянина, особливо, якщо права людини порушує ціла корпорація.

...Закон - це одна з форм права, не найвища (є Конституція, Міжнародні договори,  тощо), не найпоширеніша (є підзаконна маячня , яку монополісти зокрема хочуть використати проти прав Людини, але вона не може впливати на права людини, звужувати і порушувати їх(ст.92КУ), а також не допускається звуження і порушення прав і свобод Людини законами(ст.22КУ). Але -порушення Закону, яким гарантовано права людини, - є порушенням права.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка повинна поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто, можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено тією чи іншою нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. Суд не може зобов’язувати мене доводити душевні страждання, оскільки, відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-1435цс17 від 27.09.2017 року, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог з підстав недоведеності спричинення шкоди, суди фактично поклали на позивача обов’язок довести наявність у нього душевних страждань з приводу порушення його права, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України (ст. 56 Конституції). Моральна шкода, згідно із положеннями статті 23 Цивільного кодексу України полягає у:

• - фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
• - душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
• - душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
• - приниженні честі та гідності особи, а також ділової репутації особи.

То ж душевних страждань мені та моїй сім’ї  монополісти завдають постійно, оскільки викрадення і переоформлення на монополії комунальних стратегічниз підприємств громади почалося ще до прийняття Конституції України, в 1994 році, коли Сумське газове господарство було(з пояснень юриста ПАТ СУМИГАЗ Бублик в судовому засіданні 3.08.2017) захоплене та розділене між деякими особами-«акціонерами», в час, коли вже вступили в дію прийняті на всеУкраїнському Референдумі норми Декларації про Державний суверинітет, відповідно до яких всі об’єкти економічної зони стали власністю НаРоду України і цілий Економічний розділ Конституції УРСР був зупинений Законом на підставі прийняття Декларації про незалежність в 1991 році. З 1996 року за ст.142 Конституції України всі об’єкти економічної зони на територіях громад стали комунальною власністю громади, але в 2005 році Охтирське комунальне газове господарство за співучасті тодішнього керівника Рогальського, було таємно віддано ПАТ СУМИГАЗу, але особисто мені , на питання «що за назва ПАТ СУМИГАЗ стоїть в договорі після Охтирського газового господарства?», - керівництво повідомило, що «все лишається так , як і було, лише Охтирське газове взято під контроль області», чим вже було введено в оману особисто мене та приспана моя увага щодо контролю за національним багатством, як і тисяч інших Охтирчан, які ні про що не здогадувалися… З 2011 року в склад ціни за газопостачання було таємно від народу введено нарахування додаткової вартості за встановлення індивідуальних засобів обліку споживання газу, але надалі ці кошти просто зникли в карманах керівників монополії,а людей почали примушувати до колективної відповідальності за насильно встановленими лічильниками загального обліку газу на будинки, причому юрист ПАТ СУМИГАЗ пояснив у суді, що ставлять вони його «за свої» кошти, які потім будуть вирахувані у «споживачів» - втакий спосіб було проведено подвійний таємний пограбунок населення, і запроваджено безконтрольне зростання вартості газу – природного ресурсу, що за ст.13 Конституції є власністю Українського народу.

 Але особливо цинічних форм знущання і геноциду діяльність монополістів  набула з 2016 року, коли людей почали не лише таємно обкрадати підвищенням вартості послуг та викраденням їх власності, а й принижувати, паплюжити їх честь, підробляти «акти» про порушення – з метою залякування і примушування надати згоду на такі умови, на які жоден споживач би не погодився за інших обставин. З 2016 року я стала на захист не лише своєї сім’ї від свівілля монополіста, але і всього будинку Лісний 4, в якому мене було обрано Головою Будинкового комітету (ст.140 КУ). Але доки я в суді відстоювала право своє та інших жителів на індивідуальну відповідальність, людям поставили граничні норми споживання -9,8, а головний інженер ПАТ СУМИГАЗ Педько, юрист та інші посадові особи ходили та залякували жителів, а також всім пояснювали, що граничні норми поставлено всьому будинку з моєї вини, чим добилися дозволу кількох переляканих бабусь на навішення приладу загального обліку на будинок, доки корумпована суддя Ковальова О.О. затягувала судовий процес… В процесі цьому вчинявся шалений тиск на мене, як з боку обдурених і наляканих пенсіонерів, так і підприємства , заснованого ПАТ СУМИГАЗом – ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, яке почало присилати мені повідомлення про відключення газу, якщо я не погоджусь на акцепт угоди з ними шляхом сплати злочинцю за викрадення моєї власності, що також було предметом розгляду суду в 2017 ( додаток 3).

Протиправні агресивні дії ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ і їх засновника змушували мене постійно захищати права свої, сім’ї, жителів будинку, вчити чинне законодавство, доводити до людей протиправність дій монополіста, але всю аферу та правоту моїх дій ті перелякані бабусі з будинку, які підписали згоду на загальний лічильник і борг, зрозуміли лише тоді, коли за встановленим «загальним лічильником» їм замість норм 9,8 нарахували 13,3 – і тоді ті бабусі, що власноруч підписали дозвіл на загальний борг, прийшли до мене з питанням – «що нам тепер робить?». Разом з депутатом міської ради ми розробили проект рішення, який було передано до ВР через народного депутата, завдяки чому злочинні загальні лічильники заборонили насильно встановлювати на будинки, але вони лишилися стояти там, де з жителів насильно агресивними методами вибили письмову згоду. Більшості з тих пенсіонерів вже нема в живих, але злочинці ідосі знущаються з жителів все більше піднімаючи ціни, влаштовуючи тарифний геноцид, коли вартість комунальних послуг, яка не може перевищувати 15% доходів сім’ї, - у декого є більшою, ніж доходи сім’ї взагалі.

Після того, як ПАТ СУМИГАЗ програв суд в 2017 році, вони припинили приносити платіжки, але продовжували спроби вчинення тиску і залякування , паплюження честі та гідності, спроби пошкодження газових мереж – власності громади з метою примушування мене до акцепту відносин зі злочинцями, що викрали мої персональні дані разом з Охтирським газовим господарством і використовують мою власність мені на шкоду аж до цього часу, доказом цього є і вчинення тиску резез «досудові попередження»(відповідь моя на які прихована від суду), та через суд – у справі 583/1514/21.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди може бути заявлено як під час підготовки претензії так і в позовній заяві у разі звернення до суду.

 Цією статтею не передбачено будь-яких інших вимог, формальностей, умов, обмежень, санкцій чи застережень для стягнення шкоди, в тому числі і окремого її розуміння суддями як держави Україна, в тому числі і новоутвореного ВС. Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого, монополіста та держави, що не регулюються нормами ЦПК України. Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, які наведені в постановах у справі № 640/20012/18 та справі № 607/8203/18 і постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року .

 

Окрім цього дана позовна заява має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики проти порушень прав Людини і громадянина- споживача монополістами, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення.

 

Окремо звертаю увагу на ст.9 Конституції України щодо застосування норм та положень міжнародних Договорів (Конвенції та рішень ЄСПЛ, як складової частини Конвенції ), в тому числі і щодо розміру відшкодування моральної шкоди. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів Суд зобовязаний застосувати норми Конституції, як норми прямої дії (ст.ст.3, 8,22,32, 41, 55, 129, 129-1); Конвенції (ст.ст.6, 13 та ст.1 Першого протоколу); відповідну практику ЄСПЛ; ст.ст. 2, 10 ЦПК та загальноправовий принцип «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», — який означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» Судова система та механізм судових рішень повинні бути зрозумілими та доступними і це є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є складовою національного законодавства та джерелом права. Неповний судовий розгляд справ, недосліджені докази(як у справі №583/542/17), незазначення судом встановлених доказів відсутності відносин і порушення прав Людини, написання рішень у спосіб, який не захищає порушеного права, породжує подальші порушення з боку монополіста, спричинює тяглість цього процесу, є фактичною імітацією «правосуддя» і підриває довіру до суду, запроваджує наявність конфліктуючих судових рішень у тотожних та подібних справах, а такі справи мають суспільне значення, бо ТОВ РГК окупувала не лише ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ , а іще більше 20 «облгазів»- отже за аналогією можуть порушуватися права всіх людей на території держави Україна, і такий підхід до судових рішень суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, що призводить до наявності глибоких та довгострокових страждань людей, чиї права не було відновлено при  прийнятті рішення і до тяглого продовження порушень прав Людини, в тому числі з боку корпорацій і монополій , через надану їм судом безкарність.

У відповідності до ст 22 ЦКУ будь-якій пересічній, дієздатній людині, яка розуміє українську мову, є зрозумілим значення слів « також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)» і в цих словах немає жодного іншого прихованого чи подвійного змісту, труднощів в сприйнятті цих слів, ці слова не є специфічними юридичними чи іншими важкозрозумілими термінами і їх не можливо зрозуміти будь-яким іншим чином і саме тому вони підлягають безумовному відшкодуванню і саме такими витратами є завдана мені майнова шкода. Майнова шкода попередньо визначена мною у розмірі 77 808 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот вісім гривень), але  повністю буде розрахована з урахуванням витрат і втрат  в судовому процесі і надана точним розрахунком на момент прийняття рішення судом (з вказаних підстав про планування судом дебатів прошу повідомити заздалегідь для надання всіх повних розрахунків).

Обгрунтування майнової шкоди.
Для написання звернень і відповідей на вчинення  незаконної та протиправної діяльності ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, їх засновника ПАТ СУМИГАЗ та загарбника офшорного ТОВ РГК, я змушена була досліджувати їх реєстрацію і діяльність, вивчати основи права та чинне законодавство з метою припинення порушень та відновлення порушених моїх прав, на що мною витрачено протягом 5 років 245(двісті сорок п’ять) годин мого дорогоцінного часу з мого безцінного життя,  і 21( двадцять одну) годину з мого дорогоцінного часу з мого безцінного життя для проїзду та подачі звернень до монополіста, виклику слідчих та написання заяв про злочин на посадових осіб, що прцюють на монополіста,  написання та подання до слідчого судді для внесення в ЄРДР заяв про злочин, Написання звернень до суду та відділу поліції;  360(триста шістдесят) гривень на проїзд маршруткою з м-н Дачний до центру для здійснення подання документів, спілкування з посадовими особами монополіста, подання заяв , участі в судових засіданнях по справі №583/542/17 та засіданнях за ст.303 КПКУ – внесення в ЄРДР заяв про злочин ;  Для участі в судах на слухання  позовного провадження №583/542/17 та скарг за ст.303 КПКУ витрачено 201 (двісті одну) годину часу з мого безцінного життя; на спілкування з посадовими особами монополіста у спробі врегулювати спір у досудовому порядку , на зупинення злочинних дій вчинених за вказівкою посадових осіб працівниками монополіста – втрачено 209(двісті дев’ять)годин мого безцінного життя; на написання Довудового попередження – Вимоги від 25.01.21, Відзиву та інших документів по справі № 583/1514/21, на написання цієї зустрічної позовної заяви втрачено 85 годин з мого безцінного життя;  і на слухання справи за позовом ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ по справі №583/1514/21 та  по суті розгляду даного позову про захист прав Людини в статусі громадянина – споживача, буде окремо пораховано витрати мого дорогоцінного часу з мого безцінного життя ________________ - до закінчення розгляду справи по суті. Тобто фактично витрачено мого часу 761 (сімсот шістдесят одну) годину, загальною вартістю встановлених на даний час 76 100 .00(сімдесят шість тисяч сто) гривень 00 копійок, оскільки кожна година мого дорогоцінного часу з мого безцінного життя, витрачена по незаконних діях працівників монополіста оцінюється в 100 гривень 00 копійок, та 360 гривень на проїзд в маршрутному таксі = 76 460 грн.

 Окрім цього,  витрачено власний папір, ручки та освітлення на написання заяв, позовів, скарг та звернень  вартістю 350 (триста п’ятдесят) грн. ,  іншої діяльності пов’язаної з захистом прав та своєї сім’ї від свавілля монополіста ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, діяльність  в нічний час(подвійний тариф оплати), оскільки вдень  - робочий час на іншому місці роботи .

  Оскільки я не мала навіть мінімального доходу від заробітної плати та ще і монополістами здійснювалися викрадення моїх зарплатних коштів за не доведеними до мого відома судовими рішеннями, я не мала достатнього доходу та матеріальної бази , достатньої длятго, щоб зкупити собі засоби і обладнати вдома «офіс» для вільного використання техніки для друку,  інтернет мереж та роздруківки звернень,  кожен надрукований листок мною оцінюється в 4(чотири) гривні .

Отже на саму підготовку до  справи через позов ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ витрачено 21+12+4 лист.; 60- на переписку з порушником моїх прав – монополістом у особі ТОВ та його засновника ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ ;  900- на судову справу 2017 року = 1 948(одна тисяча дев’ятсот сорок вісім) гривень. 1 948+76 460= 78 408
Таким чином попередня майнова шкода складає 78 408(сімдесят вісім тисяч чотириста вісім) гривень 00 копійок і являє собою витрати, повязані з відновленням порушених прав та ці витрати мають бути безумовно відшкодовані у відповідності до статей 22 та 1167 Цивільного кодексу держави Україна. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
-наявність такої шкоди;
-наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, який є очевидним і виразився в умисному порушенні моїх прав більш ніж 5-річним примушуванням агресивними методами до акцепту угоди із злочинцями, що викрали і протиправно весь цей час використовували моє майно для отримання власної вигоди та вкрадені мої персональні дані для залякування і примушування до вчинення дій, не передбачених для Людини чинним законодавством та верховенством права, а ігнорування монополістом і його прокладками моїх попереджень, звернень та чинного законодавства, - привело до порушення моїх немайнових прав. І якби монополіст РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ та створений ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ припинив порушення, або якби суд в 2017 році окрім визнання незаконності дій,  припинив порушення  прав та відновив своїм рішенням порушені права Людини, призначивши в якості компенсації стягнення майнової і моральної шкоди, - то не було б мені  завдано як майнової, так і моральної шкоди аж до тепер. Тобто є очевидний причинно-наслідковий зв'язок або по новому правопису державної мови держави Україна причинно-наслідкова залежність. Мало того, рішення по справі №583/542/17  і зафіксовані у ній відомості є належним, достовірним, допустимим і достатнім доказом завдання мені як майнової, так і моральної шкоди раніше,  а надані зараз докази доводять подовжуваність(тяглість) порушення моїх прав та терору моєї сім’ї монополістом ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ і його засновниками-власниками РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ ) через відмову судді в 2017 році прийняти рішення, яким було б припинено порушення моїх прав та притягнуто до відповідальності порушника з належним відшкодуванням завданої шкоди, яка за правилом Цивільного процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню, оскільки незаконна та протиправна діяльність РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ та створений ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ зафіксована рішенням суду, є встановленим фактом, що має юридичне значення, інші подальші події лиш підтверджують причинно-наслідковий зв’язок між вчиненими раніше порушеннями, непонесенням за них відповідальності, що спричинило подальші агресивні дії монополіста внаслідок безнаказаності.

Інші ж порушення прав, що вчинені після прийняття рішення по справі № 583/542/17, підтверджені належними достатніми допустимими доказами в копіях, оригінали яких знаходяться в монополіста РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ та створений ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ , що підтвержується штампами, чеками та підписами на документах, і не потребують надання іншій стороні, а навпаки потребують дослідження і витребування оригіналів  та відповідей на надані звернення від ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ - прокладки (РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ).

 

Захист прав людини - це захист основ життя. Первинність природних прав людини стосовно державного права, їх зв'язок із основами людського буття, принципами права, слугують гарантією індивідуальної автономії та свободи, засобом захисту суб'єктів від свавілля з боку держави, її органів, в тому числі  монополій, діяльність яких в Україні заборонена Конституцією, та інших осіб. Виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення «спір про право» Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції «спір про право» має розглядатись не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Згідно статті 8 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ зобовязані оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і у всіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто цією статтею чітко визначено обєм дискреційних повноважень та не передбачено ЖОДНОГО ПРАВА НА ПОМИЛКУ ЧИ НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ або ПОСАДОВИХ ОБОВЯЗКІВ СЛУЖБОВИМИ чи ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ або органів МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ , право на вихід за межі повноважень чи право на здійснення процесуальних чи іншого виду порушень законів Держави Україна. Тобто, будь-яке порушення Конституції, ЦКУ, ЦПК України, іншого законодавства, принципів та звичаїв - є порушенням Закону і автоматичним визнанням такої діяльності незаконною та протиправною. Споживач послуг законно презюмує, що має право на вільний вибір як послуг, так і їх надавача, має право бути впевненим, що дані послуги надаватимуться належно, оплата буде адекватною, дії надавача послуг є законними і такими, що прийняті у межах договору та правової  компетенції .

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, органи державної влади чи місцевого самоврядування повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на органи державної влади чи місцевого самоврядування покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Відповідно до частини першої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

З метою забезпечення в державі Україна концепції «зрозумілого права» , щодо застосування чинного ЦК України в наведених мною статтях, прошу в стягненні моральної і майнової шкоди-також врахувати майнову шкоду як витрати, повязані з відновленням порушених прав у відповідності до ст. 22 ЦК України та ст. 133 ЦПК України, в тому числі і щодо витраченого мого дорогоцінного часу з мого безцінного життя, адже в такому випадку є ознаки дискримінації за ознакою «володіння знаннями в галузі права», оскільки особам, які надають послуги в галузі права оплачується час на вивчення норм права і аналізу тотожних правовідносин та написання позовів і скарг, а Людині в порядку самопредставництва, хоча і моральний тиск і обставини, що складаються при порушенні прав людини, значно ускладнюють цей процес і занадто сильно впливають як на моральний стан, так і на стан здоров’я людини, яка змушена самотужки протистояти цілій злочинній добре забезпеченій матеріально за рахунок обкрадання громадн, корпорації – монополісту –(ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ, ТОВ РГК) в даному випадку.

Звертаю увагу на те, що суд першої, має  надати правової оцінки відповідності витраченому моєму дорогоціному часу з мого безцінного життя, в тому числі і на відповідність складності справи, оскільки відповідно до вимог чинного на момент прийняття рішення судом першої інстанції.  Представник ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ повинен бути належним і вчинити певні дії для надання не тільки голослівних заперечень, а й надати до суду відповідні докази на спростування заявлених мною сум (а це неможливо зробити, оскільки знаючи про відсутність відносин та отримавши  у відповідь на своє злочинне попередження мою Вимогу (додаток 7) ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ акцептував висунуті в ній умови, а саме «У разі порушення Кону, Волі, Сободи вільного вибору Людини та спроби вчинення подальшого тиску зверненням до суду, залякуванням, примушуванням до вчинення будь-яких дій з використанням викрадених у мене персональних даних, зобов’язується виплатити 1 000 000(один мільйон) гивень, адже чинний ЦПК України виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони та забезпечує принцип змагальності, але в той же час суд не уповноважений відміняти угоди, які свідомо акцептовані стороною з чітко визначеними наслідками продовження протиправних дій .

При розгляді має бути взято до уваги правову позицію Верховного Суду, що знайшла своє відображення у численних його постановах.Стала практика Верховного Суду встановлена рішенням ВС в справі №464/3789/17, в якій суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування майнової і моральної шкоди за порушення прав людини є лише одним з багатьох  ефективних засобів юридичного захисту, постанова ВСУ в справі №6-440цс16 /відступлення від цієї позиції можливе виключно через ВП ВС / (підпункт 7 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України)

Додатковими мазками в цілісну картину геноциду споконвічних українців є прийняття ВС незаконних

...Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь людини. Це також затверджено у постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов’язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод.

Винесення необґрунтованих, неповних, невиважених і неузгоджених рішень(як зробила це суддя Ковальова О.О. у справі 583/542/17- ніби-то задовольнивши позов, але не захистивши і не відновивши права позивача, встановивши відсутність договірних відносин і  підробку документів, - скасувала документи, але не усунула завдану ними шкоду та приховала встановлену відсутність договору ). Обумовлені корупцією, небезсторонністю, упередженістю судді, політичним замовленням чи популізмом,  набуваючи «законної» сили  реально призводять до подальшого порушення прав Людини монополістами, а також до недовіри до судової системи і поглиблення проблем в житті Людини, які реально існують на даний момент через неповне і необгрунтоване рішення суду 2017 року, яке породило і у монополіста впевненість у вседозволеності і безнаказаності.

 При цьому в майбутньому суди будуть перекладати це на прорахунки законодавця, прогалини та колізії в законах, недосконалі правові норми, а не на некомпетентні дії своїх працівників, що порушили Конституцію і присягу дану Українському народу ...

Рішення суду утвореного законом, приймаються іменем держави Україна та не можуть бути роздвоєними, необгрунтованими, не можуть лишати поза увагою порушені права Людини, оскільки це ставить під сумнів спроможність судової гілки влади до виконання своїх обовязків по вирішенню спорів та нездатності виконання свого основного обов’язку (ст.3 КУ), і приводить до фактичного стану українського правосуддя «відстелі» або «пальцемвнебо», що в кінцевому випадку приведе до його фейковості, тотальної недовіри до суду і бажання деяких владних структур узурпувати некомпетентну чи продажну судову владу, наслідки чого ми вже спостерігаємо багато років  в спробах «гарантів дотримання Конституції»  знищення територіальних судів і підміни їх недоутвореннями «окружних» - неіснуючих в Конституції  територій – округів (з Конституції РФ), а тепер спроба знищення Конституційного суду шляхом вчинення непередбачених президенту (а значить заборонених) дій . Свідоме прагнення та бажання всупереч процесуальному закону постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя,  і не захищає та не відновлює порушені права людини, незалежно від того, якою інстанцією воно прийняте,- є свідомо протиправним і неправосудним,  а судді нижчих інстанцій зобовязані враховувати висновки ВСУ та ВС як правозастосовчі лише ті, в яких правова позиція не розходиться з Верховенством права.

Основним завданням суду є вирішення спору між сторонами, тобто здійснення судом своєї базової функції – ухвалення обов’язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір і поновлює порушене право Людини, а не створює новий спір для цих самих сторін(як зробила це суддя Ковальова в 2017 році), оскільки надані мною в суд докази свідчать, що  монополіст (ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ , ТОВ РГК) не хочуть дійти порозуміння  основ права Людини у позасудовому порядку.

У разі відмови суду і цього разу від притягнення до відповідальності осіб, що нагло і цинічно втручаються в моє особисте життя вже багато років, таким чином вважатиму, що держава Україна в особі судової гілки влади цинічно ухиляється від виконання своїх позитивних зобовязань щодо бездоганного відправлення судочинства, сприяє подовженню геноциду  і створює штучні перешкоди у доступі до правосуддя представникам Українського народу, при цьому повністю ігноруючи правові висновки ВСУ, ВС, Закони логіки, чинне законодавство та міжнародні договори.  Конституційна гарантія права на судовий захист узгоджується з універсальною в судочинстві вимогою ефективного поновлення в правах шляхом відправлення правосуддя, яке б відповідало вимогам справедливості та у рамках здійснення судового захисту прав і свобод

 На підставі ст.22 Закону Про захист прав споживачів, судовий збір не справляється за подання позовної заяви  про захист прав споживачів

Порядок в державі Україна почнеться з справедливої сатисфакції...ЄСПЛ призначає суми компенсації моральної шкоди не менше ніж 500 Євро. В своїй постанові від 10.04.2008 г. №21071/05 (п.49) "Васерман проти Россії" ЕСПЛ роз'яснює що «рівень компенсації не повинен бути нерозумним у порівнянні з сумами, які присуджуються Європейським Судом в подібних справах». Упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику визначену суму не менше ніж 500 (п’ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. У справі «ГОЛОВІН проти УКРАЇНИ» №3216/02 от 04.10.2005 г. ЄСПЛ «п.40 «Суд вважає, що заявник зазнав моральних страждань в результаті порушення його прав, які не можуть бути компенсовані лише самим встановленням порушення по справі. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості відповідно до ст. 41 Конвенції, Суд присуджує заявнику 2000 Євро компенсації моральної шкоди » , «ВОЙТЕНКО проти УКРАЇНИ» №18966/02 от 29.06.2004 р. Суд присуджує заявнику 2000 Євро компенсації моральної шкоди » і така позиція прослідковується в інших його постановах: «Бочан проти України» №22251/08 от 05.02.15 р. , «Сокур проти України» №29439/02 от 26.04.05 р. і тд і тп…а самі рішення ЄСПЛ є джерелом права в розумінні ст.3 ЦПК України..

..Один з творців Конституції США, а пізніше президент держави Т. Джеферсон, відстоюючи принцип розподілу влад, твердив, що «судова система повинна бути незалежна від інших гілок влади, але не може бути незалежна від народу. Вона по праву відповідає перед народом за неправильні та неправосудні рішення». Те саме встановлено ст.5 та 5 КУ.

.Суд здійснює контроль за виконанням судового рішення, що також прошу зазначити в рішенні, і обов’язок ТОВ СУМИГАЗЗБУТ(РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ та створений ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, які передають мої дані один одному та утворюють в цифрових реєстрах якихось власних фіз.осіб з використанням моїх персональних даних) виконати рішення, знищіти протиправно отримані персональні дані, у всіх існуючих підконтрольних їм(в тому числі і в цифрових реєстрах) та надіслати суду звіт про виконання і докази.

Зважаючи та керуючись вищенаведеними мною фактами, доказами,нормами Міжнародного права, Конституцією України, Рішеннями Конституційного суду України, Цивільним Кодексом України, Цивільно процесуальним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Податковим Кодексом України, Постановою Верховної Ради України "Про оплату житлово-комунальних послуг" від 18 березня 1999 року N 512-XIV, прошу суд утворений законом :

 

1.  Мою позовну заяву про захист прав споживача прийняти на підставі ст.3,8,22,55,64,68,129.., розглянути та задовільнити;

2.  Зазначити  про відсутність договірних відносин на підставі наданих доказів, та про те, що монополіст ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ  намагався перешкоджати мені в отриманні послуг від іншого надавача, використовуючи викрадені з Охтирського газового господарства персональні дані, та здійснював нечесну , агресивну підприємницьку діяльність.

3. Зазначити про відсутність у ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ газотранспортних мереж у власності або законному користуванні, відсутність Актів розмежування балансової належності, відсутність спільної точки з’єднання «надавача» з власністю «споживача», а значить  і  фізичної можливості надавати послугу з газопостачання.

4. Зобов’язати ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, а також їх засновника і власника(РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ ) знищити отримані в незаконний спосіб всі персональні дані – утворені з використанням інтелектуальної власності Людини – імені Наталія Анатоліївна Міронова (цифрові, електронні, письмові та ін.)  , в тому числі і адресу моєї власності – квартири – пер.Лісний 4/50. Зобов’язати знищіти всі реєстри монополіста, утворені з використання моїх персональних даних, засвідчити знищення Актами, надіслати такі Акти мені, як власнику, та суду у порядку контролю за виконанням судового рішення.

5. Заборонити монополії ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та їх засновникам і власникам (РГК, ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ) за відсутності договірних відносин, укладених у спосіб передбачений Конституцією та законом, утворювати будь-які «особи» з використанням моїх персональних даних, отриманих в незаконний спосіб, оцифровувати їх, присвоювати ЕІС коди до моєї інтелектуальної власності Людини і громадянина  –  Наталія Анатоліївна Міронова та до моєї приватної власності – квартири за адресою пров. Лісний 4 кв.50, м. Охтирка; заборонити нараховувати будь-які «борги», втручатися в моє життя та життя моєї сім’ї ; заборонити у будь-який спосіб втручатися в мою власність приватну і публічну.

6. Визнати протиправним нарахування і вимагання коштів з використанням незаконно отриманих персональних даних , за  відсутності надання послуг, і за відсутності  договірних відносин через відмову ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ(а також РГК ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗ ) від надання і укладання   договору в передбачений законом спосіб .

7.  Зазначити що агресивне примушування до укладання не наданого договору через залякування, викрадення і використання власності, спроби вчинення диверсії шляхом пошкодження газових мереж особами без ліцензій та дозволів, викрадення, використання і розповсюдження персональних даних , примушування до акцепту відносин вже через суд та перешкоджання споживачу у вільному виборі надавача послуг, вчинення тиску та спроби легалізації злочинних агресивних дій надавача послуг щодо примушування споживача отримувати саме їх»послуги», які вони надати не можуть, бо не мають законних підстав у вигляді газових мереж на території та спільної точки з’єднання з власністю «споживача»,  -  не відповідає нормам ЗУ Про захист прав споживачів, ЗУ Про ЖКП, ЦК України, ГКУ , Конституції України та Міжнародним договорам, згода на які надана Україною.

8. Визнати моє право отримувати послуги у належного чесного надавача за власним вибором та з укладенням договірних відносин у спосіб визначений верховенством права та закону, а не під агресивним примусом крадія, що викрав і використовує мої персональні дані, залишивши людину без вибору .

9. Стягнути з ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ моральну шкоду1 510 000 (один мільйон п’ятсот десять тисяч ) гривень, яку він взяв на себе обов’язок сплатити за умовами акцептованої ними угоди- Досудового попередження – Вимоги (дод.7) та  моральну шкоду ,яка буде розрахована по фактичним всим судовим витратам і втратам, і подана суду в розрахунках в залежності від складності і затягнутості процесу, з урахуванням кількості неправдивих повідомлень, наданих посадовими особами ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТУ та складності і об’єму інтелектуальної діяльності, спрямованої на правове навчання слуг «монополіста» (інформаційні послуги) -, враховуючи всі боргові зобов’язання ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТА  за акцептованими угодами ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТУ переді мною – Людиною в статусі Людина і громадянин, Жива жінка з власним іменем наталія та інтелектуальною власністю – персональними даними Наталія Анатоліївна Міронова (розрахунки всіх боргових зобов’язань ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТа будуть надані суду додатково)., яку він взяв на себе обов’язок сплатити свідомим акцептом Вимоги(дод.7) у відповідності до ЦКУ в розмірі не менше 500 євро по курсу НБУ українськими грошима.  Рішенням позовні вимоги прошу задовольнити з врахуванням рішення ЄСПЛ від 10.04.2008 г. №21071/05 (п.49) яке зобов’язує національні суди призначати суми компенсації мінімальної моральної шкоди не менше ніж 500 євро по курсу НБУ на день винесення рішення, яке є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

10. Стягнути з ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ  78 408 гривень+ розраховані витрати і втрати та компенсації в цьому процесі , - матеріальну шкоду ,яка буде розрахована по фактичним всим судовим витратам і втратам, і подана суду в розрахунках в залежності від складності і затягнутості процесу, з урахуванням кількості неправдивих повідомлень, наданих посадовими особами ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТУ та складності і об’єму інтелектуальної діяльності, спрямованої на правове навчання слуг «монополіста» (інформаційні послуги) -, враховуючи всі боргові зобов’язання ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТА  за акцептованими угодами ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТУ переді мною – Людиною в статусі Людина і громадянин, Жива жінка з власним іменем наталія та інтелектуальною власністю – персональними даними Наталія Анатоліївна Міронова (розрахунки всіх боргових зобов’язань ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТа будуть надані суду додатково).

11. Стягнути з ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ всі витрати на правову допомогу, на правову допомогу фахівцю в галузі права , який брав участь у справі як захистник, що надає правову допомогу, за розрахунками , наданими окремим документом по закінченню розгляду справи.

Судові витрати, втрати та видатки стягнути на мою користь,  і можливі податки, платежі та збори на користь держави, встановлені законом,  покласти на ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ  .

Справу розглядати за моєї обовязкової участі.

 

Додатки в копіях,  оригінали яких знаходяться у ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, а саме подані їм, про що є відмітки, або отримані від них:

- 1. Запит в ТОВ СУМИГАЗЗБУТ(4стор);

- 2. Заява-Попередження в ТОВ СУМИГАЗЗБУТ(4 стор)

- 3.Повідомлення про припинення газопостачання (1стор)

- 4.Відмова ПАТ СУМИГАЗ надати договір, бо треба звертатися до створеної ними прокладки ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ.

- 5. Витяг з відповіді Охтирського УЕГГ, знищеного за 2 роки до надання відповіді (в 2014) судячи з відповіді ПАТ СУМИГАЗ в суді : – відмова надати Договір, бо він не потребує двохстороннього підписання.

- 6.Талон – повідомлення поданої заяви про злочин,  в даний час внесено в ЄРДР.

- 7. Досудове попередження (5 арк- 10 сторінок) – Вимога, залишенна ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТОМ без жодної відповіді, отже акцептована ними за мовчазною згодою та поданням до суду, а саме:

-За ненадання відповіді та запитаних  документів, ТОВ СУМИГАЗ  ЗБУТ зобов’язався сплатити мені за викрадення і користування моїм майном і моєю інтелектуальною власністю – персональними даними – 500 000 грн. за час існування підприємства;

- За порушення права вільного вибору Людини та та громадянина- споживача,  спроби вчинення через суд тиску, вимагання, акцепту угоди із злочинцями, позбавлення споживача права вибору ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ зобов’язаний виплатити 1 000 000грн. за офертою, яку він акцептував подальшими діями – зверненням в суд з метою введення суду в оману і здійснення примушування до угоди з ними.

- ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ взяв на себе зобов’язання виплати всіх судових зборів, втрат і витрат , а також інфляційні відшкодування, моральну та матеріальну шкоду, всі виконавчі збори у разі залучення виконавчої служби.

-8. Опис-вкладення  та чек з Укрпошти про відправлення Досудового попередження – Вимоги ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТу (доказ отримання підтверджено СМС – повідомлення в оригіналі).

-9. Копія протоколу розбіжностей до копії - підробки «Типового договору» ПАТ СУМИГАЗ, витребуваного судом у справу 583/542/17 (оригінал на який він написаний, знаходиться у справі)  Заснована ПАТ СУМИГАЗом прокладка для викачки додаткових коштів – ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ постійно ігнорував мої запити , і ніколи ні в який спосіб не надавав жодних примірників письмового договору, отже ні умов, ні відносин з ними не існує, як ї з їх засновником(3 арк-5 стор.).

 -10. Заява про відсутність договірних відносин у зв’язку з ігноруванням Протоколу розбіжностей від 29.08.2017 та про ЗАБОРОНУ зерігання, використання і розповсюдження моїх персональних даних і зобов’язання їх знищіти.

- 11. Примірник Позовної заяви для ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ 

- 12. Пізнавальнеий доказ спілкування з працівниками та  юристом ТОВ СУМИГАЗ  ЗБУТ і ПАТ СУМИГАЗ, як юристом одного і того ж підприємства -     ( додатковий доказ викрадення персональних даних, примушування до відносин через залякування, повторна відмова надати «договір»)  - відео з назвою:

·         1 02 16 Похід в ПАТ Сумигаз по договір.., якого не дають... https://www.youtube.com/watch?v=6zxWBFVXAAs

·         Чому приховуть договір? Від загального боргу може відмовитися лиш конституційний власник 31 10 16   за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=QQhsi9yc2p0

·         Від лічильника загального обліку ВІДМОВИТИСЯ МОЖЕ ТІЛЬКИ КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВЛАСНИК - 2 !!! 26.12.16   За посиланням     https://www.youtube.com/watch?v=-hMXZhb2QP8 ;

·         Від лічильника загального обліку ВІДМОВИТИСЯ ... - 3 !!! 27 01 17 за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=iByIyu7zIFs

·         "Нас тут нема" або Відмова начальника ПАТ Сумигаз приймати звернення громадянина Охтирка 29.12.16  за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=ZXCH0MXZ4u0

·          Доки писалася заява про злочин в ПАТ Сумигаз, головний інженер Педько домовлявся... 29.12.16  https://www.youtube.com/watch?v=KEwbgaCAwKw

·         ГОП-СТОП комісія по незаконним АКТам ПАТ Сумигаз 15 02 17  за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=CPyLwsEtjDs

·         Установка лічильника газу 31 03 17 ч 1. Втягування громадян у боргову кабалу за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=NWphJPLFt5A

·         Апеляційний суд скасував скаргу ПАТ СУМИГАЗ на рішення суду 1-ї інстанції 21 02 18

За посиланням https://www.youtube.com/watch?v=ws3F7zfZ0Jk

 

P.S.  "Газзбутові компанії фактично тримають споживачів — громадян України — у заручниках» і як довго це триватиме фактично залежить від останнього оплоту дотримання Права в самостійній Українській державі України – суду, утвореного законом.

 

Ст.3 Конституції України – «захист прав людини і громадянина є основним обов’язком держави».