Передмова від редакції
«Багнет Нації»: Безмежно вдячні пані Наталії Залавській, за наданий для
опублікування матеріал
В
Охтирський міськрайонний суд
м.Охтирка
вул. Ярославського 2
справа № 583/1514/21
Людина в статусі Громадянин ,
Власник імені
__________________________________________________________
Адреса виключно для вирішення поставлених питань:
М. _______________________________________________________
Всі утворені з використанням моєї власності – імені персональні дані
– є моєю інтелектуальною власністю
(збір, зберігання, передача третім особам та використання персональних
даних не за призначенням ЗАБОРОНЯЮ)
Початок теми: Якщо ТОВ «СУМИГАЗ
ЗБУТ» «увірвалося» в ваше життя - 1 (позовна заява)
Відзив
Заява про закриття провадження за позовом ТОВ
СУМИГАЗ ЗБУТ
В провадженні суду знаходиться справа №583/1514/21,
стосовно розгляду позовної заяви ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ до «фізичної особи» про стягнення заборгованості «ЗА СПОЖИТИЙ ПРИРОДНИЙ ГАЗ», в якій позивач просить суд ухвалити
рішення, яким стягнути з відповідача «фізичної особи» на користь позивача нібито заборгованість за нібито «спожитий природний газ» …
Вважаю, дану
позовну заяву ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ повністю необгрунтованою та бездоказовою, а провадження, відкрите за нею таким, що
підлягає закритю в
повному обсязі з наступних підстав:
Позовна заява подана до відповідача-фізичної особи без
доказу існування такої фізичної особи, укладення договірної угоди; перебування фізичної особи за вказаною
адресою; без довідки про кількість перебування « споживачів» за вказаною
адресою; з невідомо де взятим РНОКПП, якого у мене , як Людини у статусі Людина
і Громадянин, - немає, але Ухвала про відкриття провадження та позовна заява
направлена судом на вказану позивачем адресу (запитайте де позивач взяв ту
адресу) та вручено Людині, яка не має РНОКПП та взагалі не має жодних цифрових
ідентифікаторів. Отримавши мою адресу
шляхом викрадення персональних даних (про що відкрите кримінальне провадження),
шахраї намагаються шляхом введення суду в оману примусити Людину акцептувати з
ними відносини, та примусити сплачувати їм кошти.
ЗУ про іноземні
інвестиції дає чітке визначення поняття фізична особа – це іноземець або особа
без громадянства країни, на території якої перебуває. Таке ж визначення
фіз.особи і в міжнародному праві. Біологічний же
термін поняття фізична особа - це життєздатний організм, у якого збережені всі
життєво-необхідні функції. Отже навіть не є тотожно слову людина, що
підтверджується ветеринарними документами,
де тварини називаютьться «фізична особь».То ж через підміни та через коди фізичних осіб, Людей просто прибирають, як Український народ, з
правового поля Держави. Фізичні особи не є власниками Держави і не тотожно слову людина. Віртуальні «фізичні особи» живуть в електронних цифрових реєстрах, а не
в природі. Права фізичних осіб не
захищені Конституцією України, тому я заборонила оцифровувати мої персональні
дані для створення «фізичних осіб» та нав’язувати мені коди, і саме тому
поняття «фізична особа» прошу до мене – Людини в статусі Людина і
Громадянин,- не приміняти.
Наскільки мені відомо, фізичних осіб утворює,
реєструє і несе за них відповідальність на території Охтирська ОДПІ… - отже
позов до фізичної особи мав бути поданий зовсім до іншого відповідача та на
іншу адресу.
Отже варто
відправити позивача шукати ту «фізичну особу», до якої подано позов, інакше це
доведеться робити суду…
Позовна заява подана до
представника держави - суду, як органу державної влади, на території
самостійної української держави України про стягнення нібито заборгованості з
нібито фізичної особи- споживача «за спожитий природний газ», але окрім доказу
відсутності договора, - жодних доказів не містить.
На підставі наявних доказів
суд може лише закрити провадження з констатацією факту того, що позивач
наявними у справі доказами довів відсутність договірних відносин з
відповідачем(або не довів їх наявність), а також не зміг довести не лише
отримання газу відповідачем, а й наявність такого ресурсу у позивача для його
постачання споживачу.
Відповідно , після одержання копій
ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви по справі №583/1514/21, людина, яку
назвали «відповідач», має право подати суду позов, в якому викласти свою
позицію щодо незаконності дій ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та заявлення своїх позовних вимог із зазначенням доказів, що
підтверджують загальну безпідставність позову
ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та потребують засвідчення судом фактів таких, як повна (давно засвідчена
документально і в судовому порядку відсутність договірних відносин,
примушування до укладання угод навіть після того, як на них відкрите
кримінальне провадження за викрадення і використання персональних даних, примушусвання до сплати
коштів офшорним монополістам , діючим злочинними методами крадіжки та
залякування, а тепер ще і примушування через введення в оману суду) –до ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та його засновника ПАТ СУМИГАЗ. Прошу врахувати, що
заперечуючи проти позову, та вносячи для суду ясність у вигляді відзиву, Людина не захищається(бо не є винною), а
створює умови для якісної роботи суду,- допомагає встановити повну відсутність правовідносин(що вказує на
відсутність спору, оскільки позовна заява є лише спробою через введення суду в
оману, легалізувати злочинні дії з викрадення персональних даних Людини разом з
комунальною власністю, що належить громадянам на підставі Декларації про
державний суверинітет та ст.13,142,143 Конституції України). Необхідність з’ясування закону, який регулює лише вже встановлені(існуючі)
відносини Людини(як учасника цивільних відносин), які виникають виключно у
випадку, коли Людина звертається до когось задля укладення якихось угод,
відносин.
Потребують: вивчення і дослідження фактів, які необхідно встановити і які
лежать в основі вимог і заперечень, обставини що наведені в самому позові, а
також будуть надані у відзиві і зустрічній позовній заяві, - які роблять
позовну заяву не лише такою, що не підлягає задоволенню, а ще і такою, що не підлягає
прйняттю та розгляду, визначення кола осіб, що мають брати участь у справі.
Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмовий відзив,також
повідомляю, що мною буде подано зувтрічний позов до позивача, що вкрав мої
персональні дані та відмовляючи в отриманні договору, будь-якої інформації про
послуги та надавача послуг,- вже кілька років тому намагався акцептувати
відносини щляхом примушування, залякування, вимагання – і незважаючи на надане
позивачу попередження (яке приховане позивачем від суду і буде надано суду, як
доказ), вимагателі таки наважилися здійснити примушення до відносин з крадіями
шляхом введення в оману суду.
Шляхом надання відзиву та поданням зустрічного позову, я
хочу надати змогу судді попередньо і всебічно зорієнтуватися в характері спору,
який буде предметом судового розгляду. І на підставі наданого відзиву і
зустрічного позову, я хочу, щоб суд пересвідчився в фактично злочинній
діяльності позивача, у відсутності будь-яких відносин між сторнами, у
безпідставності та необгрунтованості позову та висунутих у ньому вимог,
засвідчив відсутність між сторонами відносин у рішенні суду та виконав свій
основний обов’язок і захистив мої порушені
права Людини у відповідності до ст.3 Конституції України.
Позивач намагається ввести суд в оману з метою отримання
неправомірної вигоди і хоча навіть в наданому фактично нечитабельному варіанті
Типового договору чітко видно його фальшивість вже по тому, що позивач уклав
договір сам з собою (через сумську газету, до якої у мене нема доступу, як і
вільного доступу до їх сайтів в інтернетмережі), і присутність іншої сторони в
«договорі» навіть не передбачена у порушення ЦПКУ. Позивач приховав від суду значну кількість доказів відсутності
відносин та незаконності його дій. Докази того, що, викравши та незаконно
використовуючи майно громади – Охтирське майно: газове комунальне господарство,
що здійснювало послуги з
постачання та розподілу природного газу, на підставі індивідуальних договорів,
він викрав разом з газовим господарством і мережами також персональні дані всіх
жителів міста Охтирка, і мої в тому числі.
Стаття
37 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що оператор газоросподільної системи відповідає за надійну і
беспечну експлуатацію, підтримання у
належному стані та розвиток
(включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою
він користується на законних підставах.
Стаття
13 Конституції України(КУ) Земля, її надра, атмосферне повітря, водні
та інші природні ресурси,
які знаходяться в межах території
України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської)
економічної зони є об'єктами права
власності Українського народу. Від імені Українського
народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого
самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися
природними об'єктами права власності народу
відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує
захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну
спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні
перед законом.
Отже
газ – будучи природним ресурсом,
який видобувається в Україні(в тому числі значна його частка на території саме
Сумської області) є власністю
Українського народу. Від імені
народу в його інтересах може діяти лише Держава.
Жодних
«операторів ГТС та ГРМ ні серед власників газу, ні серед осіб уповноважених
основним законом діяти від імені та в інтересах власника – нема.
Тобто звертаючись
до суду про стягнення з власника оплати за газ- його власність, оператор має
надати доказ того, що той «газ» у нього був і де він його взяв та по якій
ціні, інакше я розцінюю це , як спробу зробити з мене – Людини скупщіка
краденого газу і реалізувати це через суд, бо їх особисті пугалки не подіяли.
То що таке ТОВ СУМИГАЗ
ЗБУТ(прокладка ПАТ СУМИГАЗа)? Яким газом, якими мережами, і на підставі чого
володіє позивач? Де докази?
Де докази замовлення споживачем
послуги саме у них? Де передбачений їх Кодексом письмовий договір ? Де акти
розмежування, з яких суд може встановити приєднання мереж споживача до мереж
власності (законного користування) оператора? Де докази на власність або
законне користування мережами? Де докази наявності газу у позивача та
законності відбору газу позивачем (оператором)? Де акти розмежування балансової
належності ? Де кількість і вартість отриманого позивачем та переданого
«споживачу» газу? Хто здійснює несанкціонований відбір газу: оператор краде у
громади-власника, чи громадянин-власник газу у оператора, який не має спільної
точки приєднання балансової належності з громадянином (може позивачі мені газ
для «споживання» у відрах приносили?)?
Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) – суб’єкт господарювання,
що на підставі ліцензії здійснює
діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка
знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та
здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) – суб’єкт господарювання,
який на підставі ліцензії здійснює
діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на
користь третіх осіб (замовників)… - Серед переліку операторів нема продавців
газу, то на якій підставі недолуге в своїй позовній заяві намагається стягнути
з Людини плату за газ?
Чи надано до позовної заяви всі передбачені
ліцензії на здійснення законної діяльності?
Газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює
транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо
споживачам до межи балансової належності, у
власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні системи та інші
виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з
оперативно-технологічного управління.
Чи надано до позовної заяви докази у
вигляді акту розмежування балансової належності та докази про перебування
відповідних мереж «у власності або законному користуванні» позивача?
Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем,
замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у
тому числі побутових споживачів), об’єкти яких підключені до газорозподільних
систем оператора, та на їх постачальників.
Договір на приєднання до газорозподільної системи/договір на
приєднання (а не заява про приєднання) –
письмова ! угода між оператором
газорозподільної системи та замовником послуги!(де доказ замовлення послуги у
цього, а не іншого?) з приєднання, яка укладається відповідно до вимог
розділу V та за формою, наведеною в
цьому Кодексі, визначає їх правовідносини під час виконання приєднання об’єкта замовника до газорозподільної системи, яка на законних
підставах перебуває у власності чи користуванні оператора газорозподільної системи.
Несанкціонований відбір природного газу – відбір (споживання) природного газу з
газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема
цього Кодексу…
«Оператор ГРМ для забезпечення власної
господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних
виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і
виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу»…) .
То можливо це за народний газ, викрадений у громади
і використаний для його власних потреб,
воно хоче зтягнути кошти з власника газу через суд?
-Відповідно до Статті 19 КУ Правовий
порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що
не передбачено законодавством.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Отже саме Людина не може бути ні до чого
примушена, органи влади діють у межах, дозволених Конституцією і Законами, а от
юридичні особи приватного права діють в межах, дозволених і передбачених
Конституцією, законами, підзаконними та нормативними актами, інструкціями та
статутами, і не мають жодних прав і повноважень, не передбачених їм у
відповідності до всіх нормативних актів.
Зокрема ні до чого не можуть примушувати
Людину ні органи, ні посадові особи, ні тим більше приватні монополісти.
{Офіційне тлумачення положення частини другої
статті 19 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009}
-Позивач
не надав навть статуту підприємства, за яким можна було б встановити хоч-би
напрямок діяльності ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ.
Натомість у назві позовної заяви позивач
заявляє про стягнення заборгованості «за спожитий газ», а на стор.2
абз.5 – він уже заявляє оплату невідомих «рахунків постачальника за
постачання»?… В п.2 прохальної частини знову просить у суду оплати «за
спожитий газ», не даючи ні доказів наявності в нього газу, ні його ціни, ні
доказів його постачання (передачі) відповідачу, ні доказів того, що за вказаною
ними адресою нема інших споживачів «їхнього газу», ні доказів законності
діяльності, ні навіть пояснення-яка діяльність здійснювалася, і чим вона
передбачена за відсутності договора і ліцензії.
Відповідно до пункту першого частини
другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних
прав і обов’язків є договори та інші правочини.
Згідно з
положеннями статті 626 ЦКУ Договором є домовленість двох або більше сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами
(ст.. 629 ЦКУ). Договір
набирає чинності з моменту його укладення (ст.. 630 ЦКУ).
Відповідно до положень статті 638 ЦКУ
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет
договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для
договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї
із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції
однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою
стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила
пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст.. 640
ЦКУ).
У відповідності до норм ГКУ та власне Кодексу (що по суті
є правилами), Договір на приєднання до газорозподільної системи/договір на приєднання
– це письмова угода між оператором газорозподільної системи та замовником
послуги. Де доказ направлення пропозиції та відповідь про прийняття?
Голослівне
твердження про «споживання
природного газу» - це слова,
що не мають жодного підтвердження, як і твердження про «постачання природного
газу» саме цією шарашкіною конторою ( а точніше прокладкою для
заплутування слідів злочину- ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ,
засновником якої є ПАТ СУМИГАЗ – підприємство –монополіст, що викрало
стратегічне підприємство громади – комунальне Охтирське газове господарство
разом з персональними даними громадян-жителів, що знаходилися у комунальному
стратегічному підприємстві громади на території).
Саме цим можна пояснити, що у особи ТОВ СУМИГАЗ
ЗБУТ, про яку не знала та до якої ніколи не зверталася Людина і громадянин,
звідкись взялася інтелектуальна власність Людини – персональні дані
Людини.
Посилання на постанови КМУ №187,№867 не дає
жодних прав позивачу, а лиш свідчить про покладення на нього відповідних
обов’язків, які він мав виконувати ВИКЛЮЧНО у відповідності до Конституції,
чинного законодавства та нормативно-правових актів, що не суперечать
верховенству права.
Дії позивача всупереч закону лиш доводять
порушення Постанов та спроби встановлення в злочинний спосіб монополії у сфері
газопостачання.
Саме тому суд не може брати до уваги їх
голослівні твердження про «постачання» ними природного газу, що є власністю
народу за ст.13 Конституції України – (отже я є співвласником того газу, як і
газового господарства на території, як і газових мереж по яким нібито позивач транспортував
«природний газ» відповідачу ), а щодо наявності у нього газу, законності
оволодіння тим газом, мережами, персональними даними, підставами постачання
газу «споживачу», користування газом «споживача», кількості користування,
кількості користувачів...,- ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ вже зобов’язаний був подати до
суду ДОКАЗИ .
У відповідності до ЦПКУ позивач має довести
всі обставини, на які посилається в позові, але натомість не надає жодного
доказу, зухвало заявляючи, що «долучає лише належним чином завірену копію
типового договору»- насправді нечитабельну пісульку, мабуть скан-копію якоїсь
сумської газети, до якої у Людей, що проживають в місті Охтирка, ніколи не було
доступу.
Договірні
відносини у відповідності до ЦКУ,ГКУ та ЗУ Про захист прав споживачів,
укладаються за участю двох сторін і будь-яке ознайомлення особи з документом
має бути підтверджено підписом особи (ВСУ у справі №6-16цс15), а після
таємної публікації набору букв у газеті іншого міста ні у одного з жителів
Охтирки не виникло жодних обов’язків ні перед позивачем, ні перед його
засновником –крадієм власності громади- ПАТ СУМИГАЗ, ні перед офшорною
корпорацією ТОВ РГК, яка не має жодного відношення до газу, окрім підібрання
під себе всіх облгазів та викрадення і монополізацію територіального аварійного
телефона газової служби громади – 104.
В даному позовному провадженні нічого розглядати,
оскільки не надано доказів «фактичного споживання природного газу», замовлення
послуг «споживачем» саме у цього «надавача», не надано доказів встановлення
відносин, отримання пропозиції - «договору» та її прийняття (акцепту договірних
відносин), не надано копії Договору, доказів наявності газу у «постачальника»,
доказів законності закупівлі газу, складу газу, вартості закупленого та
поставленого(спожитого) газу, кількості спожитого газу та чим воно її
вимірювало, не надано підстав нарахування та складових «платежу», що
вписувалися в табличку від «стелі», не надано доказів підключення відповідача
до мереж позивача та доказу наявності у власності чи законному користуванні
позивача тих мереж; не надано переліку послуг, доказів замовлення та надання
послуг, актів прийому-передачі та доказів з їх отримання взагалі, в тому числі
саме від ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ (підприємство, яке утворено ПАТ СУМИГАЗ), а не
від нашого комунального газового господарства (наприклад), тим більше, що
останнє нагло захоплене і нещадно експлуатується ТОВ РГК, ПАТ
СУМИГАЗ та їх прокладкою ТОВ
СУМИГАЗ ЗБУТ,
як і викрадені разом з ним
мережі та персональні дані громадян. Доречі, в 2017 році юрист ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ на питання «де ТОВ взяв мої персональні
дані?» відповів, що персональні дані ТОВу передав їх засновник – ПАТ
СУМИГАЗ!!!??? То воно не лише украло і користує мені на шкоду мою
інтелектуальну власність- персональні дані, а і розповсюджує та використовує їх
на шкоду власнику.
З такою шарашкіною конторою та їх прокладками у
відповідальної Людини у статусі Громадянина можуть бути відносини і договірні
угоди?
Однозначно
Ні, про що шарашкіна контора була офіційно повідомлена, але приховала це від
суду (і є докази, які подавати до відзиву мені нема сенсу, оскільки справа за
їх позовом підлягає негайному закриттю так як позивач сам надав доказ
ВІДСУТНОСТІ будь-яких договорних відносин, але для всебічного розгляду суд має
право задати питання позивачу, де докази надсилання квитанцій відповідачу
протягом 3-х років? Де доказ отримання відповідачем наданого ними «досудового
попередження» - бо надана ними пісулька не містить підпису відповідача та опису
вкладення, який би доводив, що в тому листі посилали не новорічну листівку, а
саме той «документ», який долучено до позову ЄДИНИМ «доказом» будь-якого
спілкування(а не відносин) з відповідачем?; чи була відповідь відповідача на їх
«досудове попередження»?.. - і витребувати у них приховані з метою введення
суду в оману документи). Отже всі докази будуть подані з зустрічною позовною
заявою до дочірньої прокладки монополіста ПАТ(АТ,ВАТ) СУМИГАЗа – ТОВ СУМИГАЗ
ЗБУТ.
Голослівне твердження
про те, що «споживання
природного газу є фактом» суд не може брати до уваги, оскільки жодних фактів та доказів позивач навіть надавати
не збирався, самовпевнено про це заявивши чи то через власну тупість, чи у
сподіванні на порушення закону судом (і якщо суд продовжить зважати і
розглядати неіснуючи фейкові «факти», - це вже буде ознакою небезсторонності та
недоброчесності, отже- підставою недовіри до суду…
Громадяни-
не суб’єкти господарювання на ринку, а власники того викраденого газу,
підприємства і мереж, за рахунок яких прокладка ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та
підприємство, яке його утворило – ПАТ(АТ, ВАТ) СУМИГАЗ, а також власники ТОВ
РГК, яка заволоділа з невідомих підстав всіми облгазами, отримують надприбутки
і використовують вкрадені
майно та персональні дані громадян для власного
збагачення через виведення коштів громади в офшори.
Голослівне твердження про те, що Постанова НКРЕКП визначає, хто «споживач» газу у
ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТу і зобов’язує Людину сплачувати в ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ (підприємство, яке утворено ПАТ(ВАТ,АТ) СУМИГАЗом) – суд не може приймати до уваги з таких підстав:
1 - НКРЕКП є самоправно-утвореним органом , створеним президентом без повноважень у
антиконституційний спосіб, про що в тому числі зазначив і Конституційний суд,-
що є поваленням конституційного ладу і підпадає під кваліфікацію ст. 109,190 та 356 Кримінального кодексу.
Цей орган та
його діяльність, має
бути предметом зацікавленості СБУ і жодні його «рішення» не можуть
створювати будь-яких обов’язків для Людини і Громадянина всупереч
ст.3,22,64,68,92…Конституції.
2. -
НКРЕКП, будучи неконституційно утвореним, представляє інтереси транснаціональної юрисдикції,
що має наміри знищення (геноцид
та апартеїд) українського народу, української нації.
3. Відповідно до ст.92 Конституції України(КУ) виключно законами визначаються права Людини і Громадянина, але
разом з тим ст.22 КУ зазначає, що не
допускаєтся звуження і порушення прав і свобод навіть законами. Приймати закони - це компетенція законодавчого
органу Верховної Ради України, а не неконституційного
утворення НКРЕКП (але враховуючи те, що «законотворці у раді не проходили
перевірку на психічну і розумову дієздатність, а «дипломи» зараз продаються, як
папір в магазині, і купити їх може навіть особа з психіатричним діагнозом,
свідками чого нещодавно вчергове стала вся Україна, я все ж наголошу суду ще
раз на ст.21 та 22 Конституції України – Права Людини не є вичерпними і не
допускається звуження та порушення прав навіть законами.
4. НКРЕКП не уповноважене
посвідчувати договори і договорняки ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТа з замовниками послуг.
5. У жодній із своїх постанов НКРЕКП
таки не зазначив, що Людина у статусі Громадянин з власними персональними
даними Наталія Анатоліївна Міронова зобов’язана сплачувати кошти за природний
газ ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТу (а перед цим віддати йому ж свою власність - природні
ресурси, газотранспортні мережі, комунальне газове господарство, свої персональні
дані)… Тому самовпевнені монополісти лиш брешуть та залякують у сподіванні на
правову неосвіченість тих громадян, чиї персональні дані вони викрали разом з
територіальним газовим господарством.
Висувати якісь вимоги свідомим Громадянам позивач не має
права, оскільки ні
«договору», ні жодних «умов» Громадяни не отримували і не акцептували; послуг з
газопостачання від ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ ніколи не замовляли і не отримували, ніколи не були
«споживачами» послуг ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, ніколи
не надавали йому персональних даних і дозволу на їх використання, ніколи не
давали згоди на оцифровування і внесення персональних даних Людини в електронні
реєстри ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТа та права на використання
персональних даних для утворення їх «особових рахунків».
З вказаних
підстав я не визнаю і не акцептую
злочинну оферту вчинену з викраденням і використанням моєї
власності та персональних даних Людини і Громадянина, також суду не можу дозволити це зробити, оскільки основний обов’язок судді,
як представника Держави – захист прав Людини(ст.3 КУ).
Хочу додати, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»:
«Якщо положення договору визнано
несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним» (ст.18
п.5); «Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить
елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може
вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання
продукції» (ст.19 п.4); «права споживача вважаються вбудь-якому разі
порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким
чином порушується свобода волевиявлення» (ст.21 ч.2).
Виявивши нечесну та
навіть злочинну діяльність ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та його засновника ПАТ СУМИГАЗ ще
до того, як дізналася про їх існування, я в жодному разі не могла б погодитися
(акцептувати) з ними відносини.
Але позивач приховав від суду те, що про існування ТОВ
СУМИГАЗ ЗБУТ відповідач дізнався лише з листочка –пугалки про відключення газу
в 2017 році. Приховав те, що отримав заборону використання персональних даних і
вимогу їх знищення. Приховав те, що відмовив в наданні договору, і те, що з
часу, коли засновник прокладки-позивача ПАТ СУМИГАЗ програв суд, не змігши
довести існування договірних відносин та законності дій через примушування до
відносин (справа №583/542/17) , -і ПАТ СУМИГАЗ, і його прокладка ТОВ СМИГАЗ
ЗБУТ, отримавши моє волевиявлення про негайне знищення викрадених персональних
даних, припинили приносити квитанції, не приносили жодних повідомлень про своє
існування, аж до 2020 року (а в 2020 році дана шарашкіна контора, або її
засновник намагалися примусити мою сусідку підписати написану ними заяву про
відрізання газової труби та змушували дати доступ у її квартиру, щоб відрізати
газову трубу, яка іде до моєї квартири (до мене ж ніхто так і не звертався) –
про що подана заява про злочин та відкрите кримінальне провадження.
Приховала дана прокладка-позивач-вимагатель і те, що на
ПАТ СУМИГАЗ І ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ відкрито аж чотири кримінальних провадження, в
тому числі і за викрадення та незаконне використання персональних даних Людини. Ймовірно в прокладці
відбувся перерозподіл власності, або з’явився новий «керівник», який думає, що
він у «бронепоїзді»...
Хочу наголосити, що до дати 13.07.1996 року - вступу в законну дію
Конституції України державною
власністю було:
1) за Декларацією про державний суверенітет України №55,
яка прийнята 16 липня 1990 року та
вступила в законну силу 31.07.90 року, і
яка стала основою для нової Конституції, розділом VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ було встановлено, що народ України має
виключне право на володіння, користування і розпорядження національним
багатством України : землею, її
надрами , повітряним простором ,
водними та іншими природними ресурсами ,
які знаходяться в межах території Української РСР, природними ресурсами її
континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, всім
економічним і науково-технічним потенціалом, що створений на території
України і , що національне багатство УРСР є
матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з
метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
2) за ст. 10 та 11
глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР основу економічної системи
України становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі
державної (загальнонародної) , спільне надбання всього народу.
У власності
державній були : земля, її надра, води, ліси, основні засоби виробництва в
промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і
зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших
підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для
здійснення завдань держави, майно профспілкових та інших громадських
організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
З 28.10.90 року
вступили в законну силу норми пункту 9
ЗАКОНУ Про зміни і доповнення
Конституції (Основного Закону) Української РСР
№404 від 24 жовтня 1990 року , якими було припинено дію глави 2 "Економічна система"
Конституції УРСР до прийняття нової
Конституції ".
За нормами ст.170 розділу
X. Дія Конституції і порядок її
зміни Конституції УРСР «закони та інші
акти державних органів України повинні
видаватись на основі і відповідно до
цієї Конституції «. І так як норми ст.10 та 11
глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР про державну ( загальнонародну ) власність національне багатство України з дати
28.10.1990 року було зупинено, норми ст.34 та 35 Закон України “ Про власність “ від 7
лютого 1991 року N 697 не могли вступити в дію з дати 24.04.91 року
про :
-
загальнодержавна (республіканська
) власність , що складалось із : землі
майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею
державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних
і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи
транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають
загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету;
республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх
установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові
та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно
державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що
становить матеріальну основу
суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
- об'єкти права комунальної власності, якого є майно, що
забезпечує діяльність відповідних Рад??? і утворюваних ними органів???; кошти
місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального
господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я,
торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні
системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване
майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також
інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку
відповідної території, у комунальній власності перебуває також майно, передане
у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці
іншими суб'єктами права власності.
Таким чином відповідно до попереднього законодавства УРСР до 13.07.1996 року власником
національного багатства
державної (загальнонародної)
власності була держава Українська РСР на:
- національне
багатство України, що обліковувалось у
регіональних відділеннях та представництвах Фонду державного майна України, основними завданнями, якого є захист
майнових прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та
підзвітна Верховній раді України, датою 13.07.1996 року за п.2
та 4 за Постановою Верховної ради України “ Про Тимчасове положення про Фонд державного
майна України м. Київ” від 7 липня 1992
року N 2558 ;
-
підприємства (об'єднання),
організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури є
комунальною власністю, суб'єктами права
власності на яке були
адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних,
міських, районних, обласних Рад народних депутатів.
Отже з дати 13.07.1996 року вступила в законну силу
нового засновницького договору
(статуту ) держави Україна - Конституція України, введена в дію законом, за якою відображено норми Декларації про те,
що Український народ є власником
національного багатства України, і
що національне багатство УРСР
за нормами ст.10 та 11 глави 2 "Економічна система"
Конституції УРСР та розділом
VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ
Декларації про державний суверенітет України, з дати вступу в законну силу ст.13, ст.14 та 142 і 143 Конституції України, є національним багатством
України, об’єктом права власності
Українського народу та є під
особливою охороною держави Україна за
нормами статей :
- 14. право
власності на землю, основне національне
багатство набувається та
реалізується державою
виключно відповідно до закону;
- 13. земля, її
надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в
межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної
(морської) економічної зони є
об'єктами права власності Українського народу;
- 142. матеріальною
і фінансовою основою місцевого самоврядування є: рухоме і нерухоме майно, доходи
місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти
їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;
- 143.
територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній
власності (комунальними підприємствами, організаціями , установами… ).
З набрання
чинності Конституцією України 13.07.1996
року власником національного багатства України стали
громадяни України всіх національностей,
Український народ, що обліковувалось:
- частина національного багатства України
розташованого на своїй території
адміністративно - територіальної одиниці
села, селища, міста, району в місті з районним поділом, що є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, комунальна власність (комунальні підприємства, організації і установи), що
обліковується у територіальній громаді
(жителів за ст.1 ЗУ ”Про місцеве самоврядування”) зі статусом
власника за нормами ст.13,14 та 142 та 143 Конституції України датою 13.07.1996 року;
- все національне
багатство Унітарної республіки (лат. - спільної справи громади) України, що обліковувалось
у територіальних громадах -
власниках частини національного
багатства України села, селища, міста, району в місті з районним поділом
у Фонді державного майна України, основними завданнями, якого є захист майнових
прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та
підзвітна Верховній раді України датою 13.07.1996 року за п.2
та 4 за Постановою Верховної ради України “ Про Тимчасове положення про Фонд державного
майна України м. Київ” від 7 липня 1992
року N 2558 датою 13.07.1996 року.
Отже з 13.07.1996 р.
за засновницьким договором (статутом
держави) Конституцією України за її статтями 142 та 143
територіальна громада міста,
села, селища та територіальні громади району і області(ст.133 КУ),
виникали правоздатними юридичними особами публічного права власності
за ст. 23, ст. 25, ст. 29 ст. 86
ЦК УРСР та ч.2 ст.3 ЗУ “Про власність” і як власник
матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування частини державного національного багатства
розташованого на її адміністративно -
територіальній одиниці для чого треба було на 13.07.1996 року національне багатство, що мало
обліковуватись:
- у регіональному відділенні Фонду державного майна;
- у адміністративно-територіальних одиницях в Ради
Народних депутатів міста ,як комунальна власність : підприємства (об'єднання),
організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури; повинно
було оформлене у власність первинного суб’єкту держави- територіальної громади
(жителів) міста, та територіальних громад області Унітарної республіки України
з публічним (відкритим, загальнодоступним)
балансом її власності за нормами ст.13, 14 та 142 Конституції
України та публічний (відкритий,
загальнодоступний) перелік публічних власників національного багатства громадян
України жителів територіальної громади
міста та територіальних громад області за ст.13 та 142 Конституції України.
Отже, варто нагадати, що згідно з положеннями
Конституції (Основного закону) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має
найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на
основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України
є нормами прямої дії.
Від
імені та в інтересах Українського народу права власника здійснюють
органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених
цією Конституцією, а не прокладки ПАТ
СУМИГАЗа..
Кожний
громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу, власність не повинна
використовуватися на шкоду людині,
а держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності …
І щоб ТОВ СУМИГАЗ
ЗБУТ міг вважатися «суб’єктом права власності « на газ» та мав право на судовий
захист, він зобов’язаний надати суду доказ, що він має (мав) таку власність і
можливість передати її «споживачу».
Згідно до положень
статті 41. Конституції «Кожен має право
володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть
користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до
закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений
права власності».
Частиною першою статті 142. Конституції України визначено, що «Матеріальною і
фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи
місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти
їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних
рад».
Із змісту наведених
статей випливає, що на конституційному рівні принципово відокремлено комунальну
власність від іншої власності. Комунальна власність входить до
складу власності громади на території, є самостійним об'єктом
права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада
або створені нею органи від імені та в інтересах громади.
Відповідно до
положень п. 2 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань,
селищ, міст (у тому числі районів у містах). У Розділі ІІІ «Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування»
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначено:
Стаття 60. Право комунальної власності
1. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право
комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів,
інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в
тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні
підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти,
спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і
майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як
об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
2. Підставою для набуття права комунальної власності є передача
майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права
власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого
самоврядування в порядку, встановленому законом.
3. Територіальні громади сіл, селищ, міст,
районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть
об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права
комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних
проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств,
установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
4. Районні та обласні ради
від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління
об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних
громад.
5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах
територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо
володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності,
в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права
комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та
фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як
заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах
умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у
користування і оренду.
6. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права
комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження
об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих
бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами
розвитку.
7. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого
самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати
економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати
умови надання послуг населенню.
8. Право комунальної
власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами
власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути
вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без
згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи
уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Вважаю, шо дане провадження
підлягає закриттю з огляду на доведену
самим позивачем відсутність договірних відносин, повну необґрунтованість вимог позивача у зв’язку з
тим що у зазначений період часу ТОВ СУМИГАЗ
ЗБУТ нічого мені не поставляло (і не
могло поставляти за відсутності спільної точки на межі балансової належності),
і взагалі не мало зі мною будь яких
законних стосунків , в тому числі позивач сам не може визначитися з назвою
підприємства – воно ТОВ Сумигаз Збут(як зазначено над шрих-кодом, чи ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ(як зазначено в
самій позовній заяві) – жодних правовстановлюючих документів суду не надано.
Рішення суду , прийняте стосовно неіснуючого підприємства , не матиме жодної
юридичної сили і буде скасовано вищою інстанцією.
Також позивач так і не зміг визначитися – хоче воно
стягнути коштів за «газопостачання», чи «за спожитий природній газ».
Крім цього позивач не має ні правової , ні фізичної
можливості постачати мені природний
газ, оскільки у мене та позивача не
існує спільної межі балансової
належності , та таким чином відсутня точка передачі спожитого природнього газу у зв'язку з тим, що у житловому
приміщенні не існує приладів споживання
природнього газу із зовнішніх джерел , а у моєму житловому приміщенні взагалі
відсутні будь які мережі, що належали б ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, оскільки таких підтверджуючих документів не
лише не надано в суд, але й не існує в природі.
У зв'язку з
цим, я категорично заперечую проти позову, як і проти існування законних
відносин з позивачем, так і проти намальованого позивачем боргу. У мене відсутні будь які зобов’язання перед
позивачем, які б тягли за собою виникнення боргу та права позивача на
його стягнення у судовому порядку
.
Мною ніколи не укладалось жодних договорів про надання
послуг постачання ПРИРОДНОГО ГАЗУ, а
також мною не отримувалось таких послуг від
ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ. Це
підтверджується доступними фактами і доказами, наданими самим позивачем.
Згідно ст..11 ЦК
України цивільні права та обов'язки
виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також
із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків
є договори та інші правочини. Ч.1
ст..639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій
формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно п.2 ч.11ст. 208 ЦПК України у письмовій формі
належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів,
передбачених частиною першою статті 206 цього
Кодексу. Виходячи з цього правовідносини між фізичною та юридичною
особою виникають на підставі договору або правочину, укладеного у письмовій формі на підставі вільного волевиявлення
сторін.
Зокрема згідно ЗУ «Про житлово-комунальні
послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері
житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Отже
правовідносини у сфері постачання природнього газу виникають на підставі
ПИСЬМОВОГО договору та за наявності точки з’єднання на межі балансової
належності. Оскільки ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ на території міста Охтирка взагалі не має
мереж у власності або законному користуванні, але шляхом обману і залякування
примушував акцептувати невідомо яку угоду приховуючи і відмовляючи в отриманні
паперового примірника договору(а це нечесна, агресивна та злочинна
підприємницька діяльність), то мною не укладалось жодних договорів про надання ними таких
послуг.
Крім того свідомо не надавало для розгляду проект договору(є відео та письмові докази)
про надання послуг постачання природного
газу , підготовленого у порядку п.3 ч.2 ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні
послуги» та який би я мала укласти.
Оскільки між мною та
ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ не існує жодних
правовідносин, то у зв’язку з цим не виникає
підстав, з яких у порядку ст..11 ЦК України виникали б взаємні права і обов’язки. Наразі
є лиш відносини у статусі Людини, громадянина, як власника викрадених позивачем
та його засновником Охтирського газового господарства і з ним персональних
даних, які використовуються монополістом для отримання неправомірної вигоди, і
монополіст вже обнаглів настільки, що бездоказово займається вимаганням в
судовому порядку.
Відповідно до ЗУ
«Про ЖКП» Учасниками відносин у
сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець,
виробник.
Виконавець -
суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання
житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
Таким чином
суб'єкт господарювання набуває статусу
виконавця виключно у момент укладення договору у визначеній законом формі.
Отже законодавством України передбачено чіткий порядок
надання послуг постачання природного газу за договором.
Відповідно до
ст.1 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” балансоутримувач будинку, споруди,
житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) -
власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне
майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену
законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для
своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також
забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію
згідно з законом.
Відповідно
до ч.2
ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні
послуги» Виконавець зобов'язаний:
2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного
обладнання будинків, квартир, приміщень;
7) утримувати в належному технічному
стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових
мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень
якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;
Таким чином виконавець послуг постачання природного
газу повинен бути власником або мати в
законному користуванні систему газопостачання – газотранспортні мережі. На підставі вищезазначеного
позивач взагалі не може бути виконавцем послуг постачання природного газу
за вказаною ним адресою, оскільки
не має на балансі (у власності або
законному користуванні) територіальних мереж міста Охтирка і в тому числі внутрішньо будинкових газових мереж.
Відповідно до ЦПК України
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім
випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не бере до
уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, і обставини справи, які за законом мають
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися
іншими засобами доказування.
Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК
України тільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки на підставі вищенаведеного не
існує боргу і разом з цим жодної законної підстави для стягнення боргу через
його відсутність, то також не існує і підстав для стягнення індексу інфляції та
відсотків, нарахованих заявником на цю
суму нібито заборгованості.
З
огляду на вищенаведене, позивач не є особою, яка щодо мене має
право вимоги, а його вимоги є
повністю необґрунтованими.
Крім того РНОКПП з номером
2505317165, по відношенню до якого
заявлено позов, не належить мені, як Людині, а можливо і не існує в державі Україна .
Крім того, протиправні дії злочинного угрупування ТОВ СУМИГАЗ» та ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, які знаходять свій прояв у
жорстокому, нелюдському поводженні по відношенню до людини і громадянина, через
шантаж (у вигляді несанкціонованого припинення газопостачання до цілих багатоквартирних
будинків, а інколи і умисного пошкодження ГРМ) для отримання надприбутку і
виведення коштів в офшори, - принижують людську гідність та суперечать
принципам, визнаним основоположними Загальною декларацією прав людини,
прийнятої і проголошеної в резолюції 217 А (ІІІ) Генеральною Асамблеєю ООН 10
грудня 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(дата підписання: 04.11.1950, дата ратифікації Україною: 17.07.1997, дата
набрання чинності для України: 11.09.1997) ратифікованої Законом № 475/97-ВР
від 17.07.1997 року та Резолюції 40/33 Генеральної Асамблеї ООН від 29
листопада 1985 року - які складають частину національного законодавства
України.
Також звертаю увагу суду на те, що Позовна
заява підписана недієздатною (неправоздатною) особою, оскільки немає належних
доказів правоздатності. Відповідно до відомостей з державного реєстру, не має
даних про осіб з прізвищем підписанта, які можуть вчиняти дії від імені
юридичної особи-позивача, а згідно закону про Нотаріат визначення обсягу
цивільної дієздатності і правоздатності фізичної особи та повноважень перевіряє
нотаріус. Тобто довіреність, яка є в
наявності в матеріалах справи це папірець, який не має юридичної сили, тобто
особа , що підписала позов, не надала доказу повноважень і не має повноважень
представляти ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ.і
І
У У відповідності до Конституції та ЦКУ обов’язок власника
утримувати свою власність може бути реалізовано сплатою на рахунки комунальних
підприємств, що знаходяться в Територіальній громаді міста Охтирка. Але
засновники ТОВ РГК, яка підгребла під себе всі облгази, в тому числі і
ПАТ(АТ,ВАТ)СУМИГАЗ та утворений ним ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ , знаходяться на Кіпрі (М.НІКОСІЯ,
КІПР)- (з держреєстру).
Звідси випливає висновок, що
оплата за послуги газопостачання, газорозподілу та за вартість природного газу
не була б можлива навіть за наявності угоди, оскільки кошти не потрапляють на
рахунки відповідних територіальних громад, утворених відповідно до вимог
Конституції України, із-за відсутності таких, не ідуть на розвиток економіки на
території, а потрапляють на транзитні, приватні, офшорні рахунки і з великою долею ймовірності йдуть
на фінансування тероризму та тіньових схем по знищенню економіки , а можливо і
окупації України.
Все це негативно впливає на економічну безпеку держави та
підпадає під дію статтей 111, 113 Кримінального кодексу
України.
Економічна
безпека передбачає
захищеність інтересів України у сфері економіки. Її змістом є, зокрема,
врахування національних інтересів України при виборі методів та механізмів
реформування економіки, стабільність у правовому регулюванні відносин у сфері
економіки, у т. ч. фінансової політики держави, наявність ефективної програми
запобігання фінансовим кризам, значні обсяги інвестиційної та інноваційної
діяльності, незалежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх
ринків, високі темпи розширення внутрішнього ринку, відсутність боргової
залежності держави, мобілізаційна готовність національної економіки тощо.
Надання
іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у
проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи
дійсним зусиллям заподіяти шкоду державній безпеці України. Підривною слід
визнавати будь-яку діяльність, пов'язану:
з
ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав
(ініціювання розірвання торговельних зв'язків України з іншими державами,
підписання від імені України явно економічно невигідних для неї
зовнішньоекономічних контрактів, вчинення диверсій у формі дій, спрямованих на
зруйнування об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення) тощо.
Під іноземною організацією, як випливає
зі змісту диспозиції ст. 111, слід розуміти будь-яку державну чи недержавну
установу, підприємство, об'єднання, орган іншої країни, у тому числі політичну
партію, релігійну організацію, комерційне підприємство, а також міждержавну чи
міжнародну організацію, у тому числі неофіційну, нелегітимну чи злочинну ("тіньовий" уряд у вигнанні,
міжнародна терористична організація тощо), крім офіційної міжнародної
організації, членом якої є Україна.
Вчинення з метою ослаблення держави
вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння
тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або
пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне
значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне
забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій,-
(карається
позбавленням волі на строк, від восьми до п'ятнадцяти років.)
згідно до ст.113 ККУ:
1. Основний
безпосередній об'єкт диверсії - безпека держави в економічній, екологічній,
воєнній або будь-якій іншій сфері відповідно до спрямованості конкретного акту
диверсії. Крім того, для цього злочину характерним є обов'язковий додатковий
об'єкт, який має різний зміст у різних формах цього злочину: це життя і
здоров'я особи, власність, навколишнє середовище.
2. Предметом
диверсії можуть бути: 1) будівлі, споруди та інші об'єкти, які мають важливе
народногосподарське чи оборонне значення, від діяльності яких залежить
життєдіяльність певних регіонів чи інших великих територій, належне
функціонування певних галузей економіки, структур державного управління
(електростанції, водо-, нафто-, газо-, нафтопродуктопроводи, мости, дамби,
греблі, системи інформаційних комунікацій, вокзали, аеропорти, морські чи
річкові порти, метрополітени, підприємства по виробництву грошових
знаків-України чи інші важливі підприємства, незалежно від форми власності,
військові частини тощо), у тому числі підприємства, зруйнування чи пошкодження
яких само по собі є фактором небезпеки, -
(карається
позбавленням волі на строк, від восьми до п'ятнадцяти років).
Згідно до положень статті 8. Конституції в Україні визнається і діє принцип
верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони
та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 19. Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно
додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і
свободи, честь і гідність інших людей. Від юридичної відповідальності (ст. 68. КУ) не звільняє незнання
законів. Положеннями частини першої статті 9. Основного закону визначено, що чинні міжнародні договори, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного
законодавства України.
Кримінально-протиправні дії, скоєні за попередньою змовою групою осіб
(керівників, всіх напрямків і ланок, та їх підлеглих) в інтересах власниківТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ грубо порушують
конституційні права і свободи, які гарантуються і не можуть бути скасовані, та
права, свободи і обов’язки, гарантовані міжнародним законодавством, яке
ратифіковано Верховною Радою України та складає обов’язкову частину національного законодавства
України. Саме такі протиправні дії становлять загрозу національній безпеці
держави і унеможливлюють виконання положень статті 9 «Фінансові ресурси органів
місцевого самоврядування» Європейської хартії місцевого самоврядування
(затверджену містом Страсбург 15 жовтня 1985 року), відповідно до яких
фінансові системи, що складають підґрунтя ресурсів органів місцевого
самоврядування, мають достатньо диверсифікований і гнучкий характер і повинні
забезпечувати можливість приводити наявні ресурси, наскільки це практично можливо,
у відповідність до реального зростання вартості виконуваних ними завдань.
Протиправні дії «монополіста», яким є ПАТ СУМИГАЗ та заснований ними
ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, руйнують основоположні принципи Міжнародного пакту про
громадські і політичні права (ратифікованого Указом Президії Верховної Ради
Української РСР №2148-VIII від 19.10.1973), відповідно до
яких всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися
своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов'язань, що випливають з міжнародного
економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та
міжнародного права. Жоден
народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів
існування.
Враховуючи зазначене
вище, керуючись нормами чинного законодавства:
Кожний громадянин має право користуватися
природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує.
Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права
власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти
права власності рівні перед законом.
Згідно з положеннями Закону України «Про
житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні
послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування (а не отримання офшорних надприбутків) осіб у житлових і нежитлових
приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до
нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про
надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно
до частини 3 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини які
регулюються цим законом, застосовуються з урахуванням особливостей,
встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та
розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової
енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого
водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими
відходами.
Таких законів в Україні не існує, є тільки правила та
постанови неконституційно утвореного НКРЕКП.
Положеннями статті 6. Конституції України визначено, що
«Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження
у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Як зазначено у положенні частини четвертої статті 5. Основного закону -
Ніхто не може узурпувати державну владу (Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005).
Згідно з
положеннями статті 8. Конституції: «в Україні визнається
і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну
силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції
України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої
дії».
Частиною першою статті 9. Конституції України визначено, що чинні
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до положень статті 19. Конституції
України: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких
ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України» (Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009).
Крім того, 1 грудня 1991 року за результатами Всеукраїнського
референдуму було створено Самостійну українську державу України – преамбула
чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР), яка була прийнята 28 червня 1996 року, на
п’ятій сесії Верховної Ради України і введена в дію Законом.
Пунктом 22 частини першої статті 92.
Конституції України (Документ 254к/96-ВР) закріплено, що виключно законами України визначаються,
зокрема: засади
цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними
або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
В своєму Рішенні
№ 7-рп/2001 від 30.05.2001 щодо
офіційного тлумачення положення пункту 22 частини першої статті 92. Конституції
України Конституційний Суд України зазначив та ухвалив наступне: «Наголошуючи на важливості
гарантій захисту прав і
свобод
людини і громадянина, Конституція
України встановила, що
склад правопорушення як підстава
притягнення особи до
юридичної відповідальності та заходи
державно-примусового впливу за його вчинення
визначаються виключно законом,
а не будь-яким іншим нормативно-правовим
актом, що юридична відповідальність
особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які
на час їх вчинення не визнавалися законом
як правопорушення, та бути
двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за
одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої
статті 92 Конституції України).
Системний
аналіз викладених конституційних положень
дає
підстави дійти висновку, що за
своїм змістом пункт
22 частини
першої статті 92
Конституції України спрямований не на
встановлення переліку видів
юридичної відповідальності. Ним визначено, що
виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови,
форми відповідальності тощо),
підстави кримінальної,
адміністративної та дисциплінарної відповідальності-діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та
відповідальність за них.У такий спосіб Конституція України заборонила
врегульовувати зазначені питання підзаконними
нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у
відповідному законі має
право визначати, яке порушення прав визнається,
зокрема, адміністративним
правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього.
Положення
пункту 22 частини першої статті 92 Конституції
України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної
відповідальності. За цим
положенням виключно
законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а
також діяння, що є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави
кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та
відповідальність за такі діяння.
Зазначені питання, в тому числі і цивільно-правова
відповідальність не може врегульовуватись підзаконними нормативно-правовими актами».
Частиною четвертою статті 382.
Кримінального кодексу України (невиконання рішення суду) встановлено, що умисне
невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення
Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку
Конституційного Суду України - карається позбавленням волі на строк від трьох
до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
На підставі вищезазначеного,враховуючи
ст.ст:1,3,5,6,8,19,20,22,55,64,68, 85,92,94,102
Конституції України та Міжнародні договори, ратифіковані Україною
ВИМАГАЮ:
1. Закрити судове провадження за позовом ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ по
справі № 583/1514/21;
2.
Зазначити
в Рішенні про відсутність договірних відносин та боргових зобов’язань у Людини
в статусі Громадянина (споживача) Наталії Анатоліївни Міронової щодо Позивача
ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, його засновника ПАТ(АТ,ВАТ)СУМИГАЗ та офшорного володільця
цих компаній ТОВ РГК.
3.
Відповідним
рішенням зупинити і заборонити будь-яку діяльність офшорного підприємства з
назвою ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ, його засновника та їх володільця щодо Людини в статусі
громадянина – Наталії Анатоліївни Міронової, по факту відсутності відносин та
факту незаконного заволодіння і використання інтелектуальної власності Людини –
персональними даними.
4.
Заборонити
ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ та його засновника ПАТ СУМИГАЗ (що викрав і розповсюдив інтелектуальну власність – мої персональні
дані) та їх володільця ТОВ РГК – збір, зберігання, обробку, оцифровування,
використання, передачу, розповсюдження моїх персональних даних, ЗОБОВ’ЯЗАТИ їх
знищити та надіслати Акт про знищення власнику персональних даних від кожного з
вказаних підприємств та суду – для контроля за виконанням рішення.
5.
Стягувати з мене судовий збір не можливо
оскільки вважаю вимоги позивача щодо мене не законними і протиправними, такими,
що порушують права споживача та основні права і свободи, гарантовані
Конституцією України. та у зв’язку з відсутністю договірних відносин між нами.
6.
Всі
рішення долучити до матеріалів справи.
ДОДАТКИ:
ПАТ
СУМИГАЗ є засновником Позивача ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ
і діє одне злочинне угрупування – монополіст під керівництвом ТОВ РГК.
Сумигаз.
Головна
/ СУМИГАЗ ЗБУТ
https://smgaszbut.104.ua/
1.
СУМИГАЗ ЗБУТ. 104. контакт-центр. Контакт-центр 0542 76
73 04. Контакт-центр 0542 76 73 04. e-mail contact@smgaszbut.104.ua ·
Газопостачання.
КОМПАНІЯ
"СУМИГАЗ ЗБУТ", код ЄДРПОУ - 39586236 - YouControl ...
https://youcontrol.com.ua
› ... › "СУМИГАЗ ЗБУТ"
1.
Адреса. 40000, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСІЯ
БЕРЕСТА, ... Сумська обл., місто Суми, Зарічний район, ЛЕБЕДИНСЬКА, будинок ****, ... в якому місті знаходиться ця юрособа -
для ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" це Суми, ...
"СУМИГАЗ
ЗБУТ"
·
ДОСЬЄ
|
Назва компанії |
"СУМИГАЗ ЗБУТ" |
|
ЄДРПОУ |
39586236 |
|
МІСТО |
СУМИ |
|
Адреса |
40000, Сумська обл., місто Суми,
ВУЛИЦЯ ОЛЕКСІЯ БЕРЕСТА, будинок 21 |
|
Уповноважені особи |
РУДЕНКО ОЛЕНА АНДРІЇВНА - керівник |
|
Засновники |
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ
ТА ГАЗИФІКАЦІЇ "СУМИГАЗ" |
|
Телефон |
(0542)659930 |
Немає коментарів:
Дописати коментар