Шах і мат: комбінація від гросмейстера - відвід судді через відсутність правосуб’єктності

 

2 серпня 2021 року          Ватутінський міський  суд Черкаської області

№ 1                               20250, м. Ватутіне, вул. Будівельна , буд.1,

                                             Черкаської  області

                                      ====================================

    Підсудний                     Степанченко Володимир Валерійович

                                              Справа  № 710/1151/17   Провадження  № 1 кп/690/10/21                             

З А Я В А

згідно ст. 80   «Заяви про відвід» КПК України

 

          20  вересня  2019  року   службова особа  Державної судової адміністрації  України,    надалі  ДСАУ  −  Пасацька  Л.А.,  згідно   офіційних    записів  в  трудовій   книжці,    незаконно   діючі   у   вищевказаній   справі  № 710/1151/17   Ватутінського  міського  суду  Черкаської області  на  нікчемній   «посаді СУДДІ»,   що є   грубим   порушенням   положень   розділу  2 ст.127  Конституції  України в редакції  від  28 червня 1996 року,        грубим   порушенням    положень   першого речення  розділу  1 ст.128 Конституції  України  в редакції  від  28 червня 1996 року,  замість призначення на посаду саме  професійного   судді    Ватутінського  міського  суду  Черкаської області,     незаконно   діючі   в   вищевказаній    справі −   у  відсутність   дійсних   конституційних  повноважень  офіційного  суб'єкта   владних  повноважень  конституційної   судової влади,  безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною    АКТу проголошення незалежності  України  від  24 серпня 1991 року   та    конституційними    положеннями   розділу  3  ст. 124,  першого,  другого  речення   розділу  1  ст.128 Конституції  України  в редакції від  28 червня 1996 року,   −   офіційну  ОСНОВУ  яких   безпосередньо   складають:   конституційні    положення    розділів  1 та 7 преамбули  Конституції України  від 28 червня  1996 року;   сама  резолютивна  частина  АКТу  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року;      офіційні  результати   Всеукраїнського референдуму  Українського народу  Української  РСР    1 грудня  1991 року   з     підтримання   резолютивної    частини  АКТу  проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року,       

          шляхом відвертого невиконання   офіційних  висновків   Конституційного СУДУ  України у  Рішенні № 3-зп від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,   та

             офіційних  висновків Рішення Конституційного   Суду України від 30 вересня 2010 року № 20 рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252 народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV;

        СВІДОМО,  вже   незаконно,   керуючись   положеннями   ст. 314,   саме   неконституційного –   пропорційного  КПК   України   від   13 квітня 2012 року № 4852-ІV,    який   було   незаконно   прийнято    нікчемною  «Верховною Радою  України»,   саме  неконституційного – пропорційного  скликання,       грубим  порушенням    ст.91   Конституції  України  від  28 червня  1996 року,      за     офіційною   участю   тільки   225-ти    Народних  депутатів України,   що   буде написано  далі;  

        Незаконно   діючі,      грубим  порушенням  конституційних    положень    першого речення   розділу  1 ст.128 Конституції  України в редакції від  28 червня 1996 року,        шляхом  відвертого   привласнення  собі   посади    професійного  судді    Ватутінського   міського  суду  Черкаської області,    у   вищевказаній   справі  № 710/1151/17,        незважаючи    на    відсутність     в    трудовій книжці    службової особи   ДСАУ  станом   на   20 вересня 2019 року,   наступних    офіційних    доказів,    а  саме:

    1) офіційних записів  Управління  справами  Верховної Ради України,  якими    офіційно   підтверджується   у    офіційного   власника  –     службової особи  ДСАУ    Пасацької  Л.А.,    безпосередньо   саміх    безстрокових  повноважень,   саме   як    офіційного  суб'єкта    владних    повноважень   конституційної   судової  влади,   безпосередньо  встановлених   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року  та  положеннями   другого речення  розділу  1 ст.128 Конституції  України в редакції  від  28 червня  1996 року;

   2)  офіційних записів  Адміністрації  Президента  України,   якими  офіційно  підтверджується     у   офіційного    власника  –  службової особи  ДСАУ    Пасацької  Л.А.,    безпосередні   строкові   повноваження,   саме   як   у   державного   суб'єкта   владних    повноважень   конституційної судової  влади, які безпосередньо  встановлені   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року   та   положеннями   першого  речення  розділу 1 ст.128 Конституції  України в редакції  від  28 червня  1996 року,  саме   на  державній   посаді   професійного  судді   відповідної  державної  установи  конституційної  судової  влади  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року   та    безпосередньо    офіційно  утвореної   після   28 червня  1996 року  офіційним  Указом  конституційного   Президента  України,  у  відповідності   з  положеннями  ч.23 розділу  1 ст.106 «Президент України» Конституції  України  від  28 червня  1996 року;

    3) офіційних  записів   Адміністрації  Президента  України,   якими    офіційно  підтверджується у  офіційного  власника –   службової особи  ДСАУ   Пасацької  Л.А,    офіційного     публічного   складання    письмової   присяги   професійного   судді    відповідного   місцевого  СУДУ,   безпосередньо   перед    ОСОБОЮ   конституційного  Президента України;

   4)  офіційних  записів   Адміністрації   Президента  України,   якими    офіційно  підтверджується      у   офіційного   власника  –  службової особи  ДСАУ   Пасацької  Л.А.,     публічне   та    офіційне    прийняття    безпосередньо    у   неї,     її    офіційної    письмової  присяги    професійного   судді     відповідного   місцевого  СУДУ   безпосередньо    самою    особою  конституційного   Президента України;

   5) офіційних  записів   Ватутінського  міського  суду  Черкаської області безпосередньо   у  трудовій   книжці    службової  особи   ДСАУ   Пасацької  Л.А.,   про  офіційне   надання,    як   службовій   особі     ДСАУ   Пасацькій  Л.А. –   спеціального  доручення  Ватутінського  міського  суду  Черкаської області,  безпосередньо  встановленого положеннями ст.173 «Представники держави…, територіальних  громад»  ЦК України,    для   забезпечення   законності     її    офіційної    участі    датою  20  вересня  2019  року   на   державній  посаді   професійного    судді    у   його   вищевказаній справі   № 710/1151/17;

       Саме  у   якій    службова особа   ДСАУ   Пасацька  Л.А.,   незаконно   призначила    своєю   «Ухвалою»  «про призначення підготовчого  судового провадження» по  матеріалам  досудового розслідування  №  12019250300000267,   власне  ОДНООСІБНЕ   підготовче  засідання  у  вищевказаній    справі  № 710/1151/17  Ватутінського  міського суду Черкаської області    по  обвинуваченню   Степаненка Володимира Степановича,  у вчиненні  кримінального  правопорушення   передбаченого   положеннями   ч.1 ст. 246 КК України;

       Тобто,     яка    незаконно    зробила    останнє     грубим   порушенням   положень   розділу  4 ст. 124  Конституції України  від  28 червня  1996 року;

       Цією дією   незаконно   організувала    саму   ІМІТАЦІЮ законності в   лапках:       «судового  розгляду»     у   «відкритому судовому  засіданні»   1 жовтня  2019 року  о 13 год. 00 хв.,    безпосередньо   в    залі    засідань  №1   приміщення   «Ватутінського  міського суду Черкаської області»,     яке     в    дійсності НЕ МАЛО   нічого   спільного    з   конституційним    державним   судочинством,  безпосередньо   встановленою   резолютивною  частиною  АКТу  проголошення  незалежності  України    від  24 серпня  1991 року  та   розділом    3 ст.124  Конституції України в редакції від  28 червня  1996 року;

          Останнє, свідомо  було  здійснено  незаконно  в    приміщенні    саме    такого  нікчемного    «Ватутінського  міського суду Черкаської області»,   який    в    дійсності    згідно    своїх    «реєстраційних    документів»    після  28 червня  1996  року   та    ще    до цього часу  жодного разу офіційно  не створювався   за   адресою   20250 , Черкаська область, місто  Ватутіне, вул. Будівельна, 1,   жодним   УКАЗОМ   конституційного  Президента  України,   тим  більше   як   офіційна  державна   установа  конституційної  судової  влади  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною   АКТу  проголошення  незалежності України  від  24 серпня 1991 року,  та    у  спосіб,  безпосередньо  офіційно  встановлений  положеннями  ч.23 ст.106 «Президент України»   Конституції України  від 28 червня 1996 року;

     Незаконно     здійснила    останнє      у   приміщенні    такого   нікчемного  «Ватутінського  міського суду Черкаської області»,    який    в   дійсності,   також       ніколи        офіційно  не створювався   на  законних   підставах  юридичною  особою   публічного    права   Українського народу  Самостійної української держави України,  за  юридичною  адресою:     20250 , Черкаська область, місто  Ватутіне, вул. Будівельна, 1,   жодним  Указом  конституційного  Президента  України,  безпосередньо  встановленим   положеннями     частини  3  розділу   2  ст.81  «Види  юридичних  осіб»  ЦК України,   та   який   датою    20 вересня  2019  року     незаконно    існував    за    вищевказаною  адресою,    у  відсутність   жодних    офіційних   доказів    його   ОФІЦІЙНОГО   та   ПУБЛІЧНОГО  створення.   Тобто,   грубим порушенням   положень  розділу 2  ст.106 «Президент України»   Конституції України  від 28 червня  1996 року,    положеннями  якого   безпосередньо   встановлено,   що  «Президент України не може передавати свої повноваження іншим  особам  або органам».

 

     У підтвердження    вищенаведених  обставин    та   звільнення їх  від   доказування,     ДИВИСЬ:   відсутність  у Віснику  Президента України    періоду  28 червня  1996 року   та  20 вересня  2019 року  жодних   Указів  Президента  України   про створення   Ватутінського  міського суду  Черкаської  області,   як  державної  установи   конституційної  судової  влади  безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною   АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року  та    саму   відсутність   жодних   Указів   конституційного   Президента  України   офіційно  встановлених   положеннями     частини  3 розділу   2  ст.81  «Види  юридичних  осіб»  ЦК України,   саме про створення   юридичної  особи    публічного   права   Українського народу Самостійної  української держави України, безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року    з   офіційною   назвою   «Ватутінський  міський  суд Черкаської області»;

      У підтвердження   вищенаведених  обставин   та звільнення їх  від   доказування       ДИВИСЬ:     офіційний    Витяг    ДРСУ   з    ЄДРПОУ   станом   на  20  липня  2021  року   юридичної  особи   з    найменуванням  « Ватутінський  міський  суд  Черкаської  області»,   згідно   якого   у   розділі    «дані  про розпорядчий АКТ , на підставі якого створено юридичну особу з  найменуванням  «Ватутінський  міський  суд  Черкаської  області»,    відомості  відсутні. 

     У  підтвердження    вищенаведених   обставин    та    звільнення   їх   від   доказування    також     ДИВИСЬ    відсутність  у  Віснику  Президента України  періоду   28 червня  1996 року   та   20 вересня  2019 року   жодних   офіційних   Указів  жодного   конституційного   Президента  України,  з  посиланням   на  положення    саме    першого  речення   розділу 1 ст.128  Конституції України  від  28 червня  1996 року,    -  «про   перше   призначення  строком  на   п'ять  років  у  місцевих судах  на  посади   професійних  суддів»;

     -  Положеннями     яких,    у   останньому   прикладі    повністю  підтверджується,   що  конституційний  Президент України   взагалі  не  наділений   жодними   конституційними   повноваженнями   та   конституційними   правами,    щоб    особисто    та   безпосередньо    офіційно    призначати    самих    професійних   СУДДІВ,   або      просто   СУДДІВ.    Тим  більше,    незаконно  робити   ОСТАННЄ,    з   самих    пересічних    фізичних  осіб   без  національності,   без   конституційного   громадянства   України,    саме   на    «посади   СУДДІВ»,    тим більше   у    офіційно   не утворених  та   віртуальних    місцевих   «СУДАХ»,    та   підтверджується,  що     конституційний  Президент України,  в дійсності,   саме  НАВПАКИ  офіційно  наділений   конституційними   повноваженнями   та   конституційними   правами,     щоб  саме  призначати    вже   інших   СУДДІВ,   саме    з  правами  народних  засідателів      з    числа    офіційно  обраних  Народними  депутатами України   у  відповідності    з   положеннями   другого речення  розділу 1  ст.128  Конституції України  від  28 червня 1996 року,   вже   у   відповідності   з   положеннями    першого  речення   розділу 1 ст.128  Конституції України  від  28 червня  1996 року, та

      тільки   офіційно    розподіляти   ОСТАННІХ    своїми   УКАЗАМИ,   тільки    на    вже     офіційно    існуючі     державні    посади    професійних    суддів,      тільки    у   таких     місцевих   та   спеціалізованих    СУДАХ,     які    після  28 червня   1996  року,   були   безпосередньо    офіційно   утворені   тільки   у   відповідності     з   положеннями   ч.23 ст.106 «Президент України»  Конституції України  від  28 червня  1996  року,    тільки    державними  установами  конституційної  судової  влади,  безпосередньо  встановленої   резолютивною  частиною   АКТу проголошення  незалежності України  від  24 серпня  1991 року,    тільки     як   юридичні      особи      публічного  права   та    тільки   з   дотриманням   положень    другого    розділу   ст.106    «Президент України»  Конституції України від  28 червня 1996 року,      безпосередньо   та  тільки    самим   відповідним    Указом   конституційного  Президента України.

 

       Саме   таких  офіційних   доказів    НЕ ІСНУЄ   у  Віснику  Президента України,  як     і НЕ ІСНУЄ доказів  у   віртуального   «Ватутінського   міського  суду   Черкаської  області»,  та   безпосередньо   у   самої   службової  особи   ДСАУ    Пасацької   Л.А.,   на   посаді   нікчемного  «СУДДІ»,   утвореного   ще   до  цього  часу   віртуального   «Ватутінського міського  суду Черкаської  області»,  жодним   Указом,   жодного   конституційного   Президента   України;

         Таким чином,     у   ньому   офіційно   НЕ ІСНУЄ   ще   до   цього часу    жодних    офіційних     державних   посад    професійних   суддів,   тим   більше   конституційної   судової   влади    безпосередньо  встановленої  положеннями   резолютивної  частини  АКТу незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

      Тому   сама    безпосередня    відсутність   у  «Ватутінському міському  суді  Черкаської  області»   самих  державних   посад    професійних   суддів,   є   сьогодні   вже   непереборною  конституційною   перешкодою    жодному   конституційному    Президенту України,   щоб    саме   на   конституційних   підставах,      у    відповідності   з   положеннями  першого речення  розділу 1  ст.128 Конституції  України  від 28 червня 1996 року,    офіційно   призначати   жодного  офіційно   обраного   у  Верховній  Раді  України    безстрокового   СУДДЮ,   саме   на   державну  посаду    професійного  судді,    тим   більше   у   самій    вищевказаній  справі  № 710/1151/17  нікчемного  «Ватутінського   міського  суду   Черкаської  області»;

      Тобто,   щоб   останнім,     вже     на   конституційних   підставах,    здійснити     її    офіційний    судовий   розгляд   саме    законним  складом   СУДУ,  безпосередньо  встановленому  положеннями  розділу 4  ст.124 Конституції України  від 26 серпня  1996 року,  та  резолютивною  частиною  АКТу проголошення незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,     за безпосередньої   участі   самого   Українського народу   Самостійної української держави  України     та    тільки    у   складі    колегії   СУДДІВ  з   правами    народних  засідателів   та   професійних  суддів;     

     У  підтвердження   вищенаведених    обставин   та   звільнення   їх   від   доказування          ДИВИСЬ:    у   Віснику  Президента України  періоду   28 червня  1996 року   та  20 вересня  2019 року,   вже   навпаки   тільки   саме   незаконне   існування,   саме  тільки   незаконних   та   неконституційних  Указів,   саме  неконституційних   Президентів  України,   та    тільки   з    незаконним  посиланням     останніх    на  самі   положення   розділу 1 ст.128  Конституції України  від   28 червня  1996 року,    та    тільки     з    незаконним  «призначенням»   саме    окремого  кола     фізичних  осіб   без  національності    та   без   конституційного  громадянства  України,  «строком  на   п'ять  років  у  місцевих судах  на  посади   суддів»; (?????!!!!!),     замість  призначень    на   державні   посади   професійних  суддів;

      У  підтвердження    вищенаведених  обставин   у    нашому випадку   з  фізичною  особою   без  національності    Пасацькою Л.А.  у вищевказаній справі  № 710/1151/17   на нікчемній  посаді  «судді»,  нікчемного  «Ватутінського   міського  суду   Черкаської  області»,    та    звільнення   їх   від   доказування    ДИВИСЬ:    у    Віснику  Президента України   періоду   29 вересня  2016 року,     саме   незаконне  існування   тільки  неконституційного  Указу   від  29 вересня 2016 року № 425/2016   неконституційної  особи  «Президента України»,    тільки   з  самих   неконституційних  та   нікчемних    «Громадян України  всіх  національностей»   віртуального «Народу України»,   з  незаконним  посиланням   на  самі   положення    розділу 1 ст.128  Конституції України  від   28 червня  1996 року (???),    з   незаконним  призначенням   саме  фізичної особи без  національності   та   без   конституційного  громадянства  України     Пасацької  Л.А.,  строком  на   п'ять  років    на  посаду  саме   « судді   місцевого суду» (???!!!)

     Замість  безстрокової  СУДДІ    Пасацької  Л.А.,   офіційно  обраної   саме    226-тьма,  а  не   тільки  225-тьма   Народними депутатами  України,   у відповідності   з конституційними  положеннями   ст.91   та   другого  речення  розділу 1 ст.128  Конституції  України в редакції  від 28 червня  1996 року.  

     Підсудний – Степанченко Володимир Валерійович  не може  погодитись   з   вищевказаною  Ухвалою  від 20 вересня 2019 року нікчемного  «Ватутінського   міського  суду  Черкаської  області»,  так  як    остання    була  незаконно   виготовлена   саме   НЕЗАКОННИМ   складом    СУДУ     у   його   вищевказаній справі,      за  безпосередньої   та    незаконної    участі    тільки   самої    особи    нікчемного   «СУДДІ»   Пасацької   Л.А.,      яка    була    незаконно   прийнята   саме  незаконним  складом   суду    у   вищевказаній  справі   нікчемного  «Ватутінського   міського  суду   Черкаської  області»; 

    Незаперечним   підтвердженням    вищенаведених  обставин   від   всіх    вже   вищенаведених,   є   безпосередньо   наступне:

     По-перше,  положеннями  першого  та  другого речення  розділу 1  ст. 128  Розділу VІІІ «Правосуддя»  Конституції України  від 28 червня  1996 року,  встановлено  тільки  сама  державна   посада  професійного  судді   та   самі   безстрокові  судді;

     У підтвердження  ДИВИСЬ:  положення  першого  та  другого речення  розділу 1  ст. 128 Конституції України в редакції  від 28 червня 1996 року;

    По-друге,   положеннями  першого  речення  розділу 1  ст. 128  Розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції України в редакції  від 28 червня  1996 року,  встановлено  безпосередній   конституційний   порядок  призначення   СУДДІ   на  посаду     професійного  судді  тільки   відповідного  місцевого  суду,  апеляційного  та   вищого  суду,  безпосередньо  створеного   тільки   державною  установою  конституційної  судової  влади  та   тільки  безпосередньо встановленої  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності України  від  24 серпня 1991 року;

    По-третє, положеннями  ч.23 розділу 1  ст.106  «Президент України» Конституції  України  від  28 червня 1996 року,  встановлено  що  тільки  конституційний  Президент  України,   утворює  СУДИ  у  визначеному  ЗАКОНОМ  порядку;

    Тобто,  утворює  СУДИ   тільки   державними  установами  конституційної  судової  влади  безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною АКТу проголошення  незалежності  України» від 24 серпня  1996 року,    тільки   на    підставі   Закону України  «Про  місцеві  суди  загальної  юрисдикції»,  Закону України  «Про  апеляційний  суд  загальної юрисдикції»,   Закону України   «Про  Вищий  суд  загальної юрисдикції»,  Закону України «Про Верховний Суд України»;  Закону України  «Про  адміністративний суд»;  Закону України  «Про господарський  суд»   та   конституційну  основу   яких   та   саму  державну  правосуб'єктність    яких    безпосередньо  складають  тільки   конституційні  положення  розділів 1 та 7 преамбули  Конституції  України  від 28 червня  1996 року   та    резолютивна  частина  АКТу  проголошення  незалежності  України від  24 серпня  1991 року;

    У підтвердження  вищенаведеного   ДИВИСЬ:    положення ч.23 розділу 1  ст.106  «Президент України» Конституції  України  від  28 червня 1996 року,   та   саму  відсутність   у   Відомостях Верховної Ради України  періоду  28 червня 1996 року  та 20 вересня 2019 року,  жодного  з вищевказаних  Законів  України;

    Де самою відсутністю останніх у Відомостях Верховної Ради України  документально  підтверджується  та  звільняється   від  доказування   наступне :

    1) офіційне   існування  ще до цього часу   непереборної   сили   конституційних  перешкод  жодному  конституційному Президенту України,  безпосередньо  створити  саме  на  конституційних  підставах   жодну  державну   установу  конституційної  судової  влади  безпосередньо  встановленої  резолютивною  частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 квітня  1991 року,   тим  більше  у  нашому  випадку з найменуванням «Ватутінський  міський  суд  Черкаської  області»; 

    2) офіційне   існування   ще   до   цього часу   непереборної   сили   конституційних  перешкод  жодному  конституційному Президенту України,  у відповідності  з  положеннями  першого  речення  розділу 1 ст.128 Конституції України від 28 червня 1996 року,  за   обставин   офіційного   існування   ще  до цього часу   вищевказаних   конституційних  перешкод   конституційному  Президенту України,   на  законних  підставах     скористатись   положеннями    п.23 ст.106 Конституції  України  від  28 червня  1996 року,   та   на    конституційних  підставах    офіційно     утворити  -    у нашому  випадку   не   тільки   саму   державну  установу    конституційної  судової  влади  безпосередньо  встановлену    резолютивною частиною  АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року  з  найменуванням  «Ватутінський  міський  суд  Черкаської  області»,    а   і  останнім   безпосередньо   створити   у ній      дійсні   офіційні   державні   посади   професійних  суддів   саме   «Ватутінського  міського  суду  Черкаської  області»;

   3) відсутність  у  конституційного  Президента України  жодних   конституційних  прав  та  конституційних  повноважень  та конституційних  прав  встановлених  положеннями  першого  речення  розділу 1 ст.128 Конституції України від 28 червня 1996 року,   в частині   офіційного  призначення   БУДЬ-КОГО  вперше, вдруге та   втретє,  на   посаду   професійного  судді  або  «СУДДІ»  у нашому випадку,  офіційно  не утвореного     віртуального  «Ватутінського  міського  суду  Черкаської  області»,

так  як  останнє   є  кримінальним  правопорушенням;

   По - четверте,  положеннями   другого речення  розділу 1 ст.128 Конституції України від 28 червня 1996 року,  встановлено,  що «Всі інші  судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною радою України безстроково,  в порядку встановленому законом»;    

    По-п'яте,  положеннями  розділу  4 ст.127 Конституції України від 28 червня 1996 року, встановлено – що «Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи , які мають фахову підготовку з питань  юрисдикції  цих  суддів. Ці судді відправляють  правосуддя лише у складі колегій суддів»»

     По-шосте,  положеннями     розділу  2  ст.8 Конституції України від 28 червня 1996 року, встановлено,  що «Конституція України  має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України і повинні відповідати їй»;

     По-сьоме,  положеннями  розділу 3  ст.22 Конституції України від 28 червня 1996 року,  встановлено, що «При прийнятті нових законів або внесення змін  до чинних  законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав  та  свобод»  конституційних Громадян України,   безпосередньо встановлених положеннями  розділів 1 та 7 преамбули Конституції України  від 28 червня 1996 року;

     По-восьме,  положеннями  розділів 1 та 7 преамбули Конституції України  від 28 червня 1996 року,  встановлено,   що  конституційними  Громадянами  України,  є  безпосередньо   тільки    конституційні  Громадяни  України  всіх  національностей  Українського народу  Самостійної  української держави України,  згідно  з   самою   резолютивною  частиною  АКТу проголошення незалежності України  від 28 червня 1991 року;

    По-дев'яте, положеннями  резолютивної  частини АКТу проголошення  незалежності України  від  24 серпня 1991 року,  встановлено,  - «створити  Самостійну   українську  державу  України»;

    По-десяте, офіційною  основою  резолютивної частини  АКТу проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,   є  саме   офіційне  Рішення  № 17  пленарного  засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00   Верховної Ради  Української РСР 12-го конституційного скликання, -  «про  створення  Самостійної української держави України»;

     По-одинадцяте,  офіційними  результатами  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Української РСР  1 грудня 1991 року,  з питання  підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення незалежності України  від 24  серпня 1991 року,   Український  народ  Української РСР,    керуючись  офіційним   Рішенням   № 17  пленарного  засідання  24 серпня 1991 року  о 18-00   Верховної Ради  Української   РСР 12-го конституційного скликання,   про  створення  Самостійної української держави України,   офіційно підтримав   резолютивну  частину   АКТу проголошення незалежності України  від 24  серпня 1991 року, в ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної української держави України,   а не самої  «УКРАЇНИ».

    По-дванадцяте, офіційними результатами  Всеукраїнського референдуму Українського народу  Української РСР  1 грудня 1991 року,  з питання  підтримання  резолютивної  частини   АКТу проголошення незалежності України  від 24  серпня 1991 року,  датою  1 грудня  1991 року,  були  скасовані  нікчемні  результати  виборів  першого «Президента України» – Кравчука Л.М.,  які в дійсності офіційно  самою  «Верховною Радою  України»   до 1 грудня  1991 року  ніколи офіційно   не призначалися.   

     У підтвердження  вищенаведених  обставин ДИВИСЬ  офіційний  Лист   Державної  архівної  служби    України  -  ЦДАВО України,   від  14 липня  2020 року  № 347-зв,    про  наступне:

     -  «На  Ваше звернення, … До відома  сповіщаємо, що у переглянутих  документах  Верховної Ради  УРСР/ України за липень – грудень  1991 року  постанов Президії Верховної Ради УРСР,     постанов Верховної Ради  України» про призначення виборів Президента України  призначених   на   01 грудня  1991 року ,  про  створення  Президії  ВРУ, про форму виборчого  бюлетеня по виборах Президента  України,   та  про  перейменування  журналу  Відомості  Верховної Ради  УРСР  на Відомості  Верховної Ради  України»,   не виявлено»:

       У  підтвердження    вищенаведених  обставин     також   ДИВИСЬ     офіційне   оголошення     на сайті     Державної  архівної служби   України /ЦДАВО України/   від    22 серпня 2019 року,   про   наступне,     що  «в період   22  серпня  2019 року та  23 серпня  2019  року    у   приміщенні   комплексу споруд   центральних  державних  архівних  установ України   буде  експонуватися   оригінал  АКТа  проголошення  незалежності  України,      яким  24 серпня  1991 року  було  створено  Самостійну українську  державу»,  а   не  саму   УКРАЇНУ;

       По-тринадцяте,   УКРАЇНА,  не  є  Самостійною українською державою,  так  як   УКРАЇНА   є  тільки   самою   офіційною    НАЗВОЮ   самих  національних  територій    Українського народу Української РСР,   які   після  1 грудня  1991 року   стали  національними  територіями  Українського народу Самостійної української держави,    як   народу   офіційного  правонаступника  Українського народу  Української  РСР,  у  межах  всієї  адміністративної   території   Української РСР  ще  у складі  СРСР;

       По-чотирнадцяте, УКРАЇНА, також  не являється  правонаступником  Української РСР,  так  як  положеннями   ст.2 Закону України  «Про прийняття Конституції України і введення її  в дію»   від   28 червня 1996 року,  встановлено  наступне:  «Визнати  такою,   що втратила  чинність Конституцію (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 року з наступними змінами і доповненнями.»;

      Таким  чином  останнім  у вищенаведеному  вже    незаперечно   та  повністю   офіційно   підтверджується    та    звільняється     від   доказування,     що    датою    28  червня 1996 року,     офіційно   не припинялось    до цього  часу    не  тільки   Конституція   Української РСР   від   20 квітня 1978 року,    станом     на   24 серпня 1991 року,

      а   і    не припинялися    безпосередньо   самі    її    положення   ст.152,  «про конституційний  склад  суду   при  розгляді  цивільних  та кримінальних  справ  в  суді  першої  інстанції»,     якими  безпосередньо   встановлено,  що   «розгляд    цивільних  та  кримінальних  справ   у   всіх    судах   здійснюється   колегіально;   в суді   першої інстанції,   –  за  участю  народних засідателів. Народні засідателі при здійснені правосуддя  користуються всіма  правами  судді»;

    По-п»ятнадцяте,   також  положеннями  Розділу  VІІІ «Правосуддя» Конституції України  від 28 червня 1996 року,  відсутні  жодні  конституційні  положення  які  передбачають  ОДНООСІБНИЙ   розгляд  судових  справ  у   місцевих  судах  загальної  юрисдикції    у  відсутність  Українського народу Самостійної української держави України,   так  як   ОСТАННІЙ  згідно   положень  розділу  4 ст.124  Конституції  України в редакції  від  28 червня  1996 року,   безпосередньо  приймає   участь  у  здійсненні  конституційного  ПРАВОСУДДЯ  у всіх  судових   справах,  у тому  числі,  через  СУДДІВ  з  правами  народних  засідателів;  

     Таким   чином    останні    положення   ст.152  Конституції Української РСР від   20 квітня 1978 року   у  відповідності  положеннями   розділу  3 ст.22 Конституції України  від  28 червня 1996 року,    є   ОБОВ'ЯЗКОВІ   ще  до цього часу  у  межах   державної  території Самостійної  української держави  України,  так як  останніми  безпосередньо  встановлено наступне,     що «При прийнятті   нових законів або внесення змін  до чинних  законів не допускається  звуження змісту та обсягу  існуючих  прав  та  свобод»;

      Тобто,  не допускається  звуження змісту та обсягу  існуючих  прав  та  свобод    саме Українського народу  Самостійної української держави  України,    як  офіційного  правонаступника  1 грудня 1991 року    Українського народу  Української  РСР   після  1 грудня  1991 року,   а  з   цим     конституційних    прав  та  свобод   самих   його   конституційних  Громадян  України всіх національностей Українського народу Самостійної української держави України, безпосередньо  встановлених положеннями  розділів 1 та 7 преамбули Конституції України від 28 червня 1996 року;

      У тому  числі  і  таких,   -  де  «Український  народ  безпосередньо  бере участь  у  здійсненні  правосуддя через  народних  засідателів  та  присяжних»,   або  де   «Український  народ   здійснює владу безпосередньо ..,»,  або де «Право визначати і змінювати конституційний  лад  в Україні  належить  виключно  Українському народу» тільки Самостійної української  держави України,   як   офіційному  єдиному    унітарному  суб'єкта    конституційних    прав  та   конституційних   повноважень  безпосередньо   встановлених  положеннями   розділу  1 ст.10, розділу 1 ст.13 та розділу 1 ст.17 Конституції України  від 28 червня 1996 року   та   положеннями  розділів  1 та 7  преамбули Конституції України  від 28 червня  1996 року;

      А з цим   також    не допускається  звуження змісту та обсягу  існуючих  прав  та  свобод самих  його конституційних Громадян  України  всіх національностей Українського народу Самостійної української  держави України,  безпосередньо  встановлених  положеннями  розділів  1 та 7  преамбули Конституції України  від 28 червня  1996 року;   

        У підтвердження  вищенаведених  обставин  ДИВИСЬ  наступні  офіційні  висновки   Конституційного   Суду України,   а саме:

        1)  у  його  Рішенні  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»,  якими   офіційно  встановлено, 

        а)  що  Конституція   України  від  28 червня  1996 року,   проект   якої   попередньо   ніким   НЕ ОБГОВОРЮВАВСЯ    та   попередньо  офіційно  НЕ ПУБЛІКУВАВСЯ   у  Газеті  «Голос  України»,    була  неконституційно  прийнята   Верховною  Радою України   у   ніч  з  27  на 28 червня  1996 року;

       б) що  Конституція   України  від  28 червня  1996 року,   проект   якої   попередньо   ніким   НЕ ОБГОВОРЮВАВСЯ    та   попередньо  офіційно  НЕ ПУБЛІКУВАВСЯ   у  Газеті  «Голос  України»,    була    неконституційно  введена   в ДІЮ   датою   28 червня  1996 року  Законом  України  «Про  введення  в дію   нової  Конституції  України»  від  28 червня  1996 року;

        Це   притому,   що   сама    Верховна  Рада  України    НЕ МАЄ  відповідних  та офіційних    конституційних   повноважень   для   безпосереднього  офіційного  прийняття  Конституції  України»  від  28 червня  1996 року  у  своєму    пленарному  засіданні; 

        Більше  того,   Верховна Рада  України  та   Президент  України    НЕ МАЮТЬ   жодних    конституційних   прав    та   повноважень    для    безпосереднього   введення    Конституції  України»  від  28 червня  1996 року  в  ДІЮ  у  самому    пленарному   засіданні   Верховної  Ради  України   тим    більше   датою   28 червня  1996 року    ще  й  безпосередньо   відповідним   окремим    Законом  України  «Про  введення  в  дію   нової  Конституції  України»  від  28 червня  1996 року»; 

        Крім того,  Верховна Рада  України   та   Президент  України   НЕ МАЮТЬ      також    вищевказаних    конституційних  прав   та   конституційних   повноважень   не тільки    згідно   положень   Конституційного договору   від   8  червня  1995 року  «Про основні засади  організації  та функціонування  державної влади  і місцевого самоврядування в УКРАЇНІ на період прийняття нової Конституції України»,  

        а   і  НЕ  МАЮТЬ  таких  прав   у самих   офіційних   положеннях   ст.85  Розділу  ІV«Верховна Рада України»   та  ст.106  «Президент України»   Розділу V «Президент України»  Конституції України  від  28 червня 1996 року;

      б) що  Конституція   України  від  28 червня  1996 року,  була  офіційно    прийнята  Верховною Радою  України,  безпосередньо  тільки  в ЧАСТИНІ  офіційного  визнання   самою  Верховною   Радою України 2-го скликання,   що    єдиним   джерелом    конституційної  влади   в  УКРАЇНІ,    є   тільки   Український  народ  Самостійної української  держави  України,   офіційно  встановлений   положеннями  розділів 1 та  7 преамбули  Конституції України  від  28 червня  1996 року   та    резолютивною  частиною   АКТу проголошення  незалежності  України  від  24 серпня  1991 року;

      в) що  Конституція   України  від  28 червня  1996 року,  не приймалася  на  Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,    в  частині   офіційного   визнання  Українським   народом    самої    «УКРАЇНИ,  як суверенної,  незалежної,  демократичної,  соціальної,    правової  держави»,     про   яку   безпосередньо   незаконно   ведеться  мова  у  положеннях   ст.1  Конституції  України  від   28 червня  1996  року; 

        Де  останнім  у вищенаведеному  Президента України  Кучму  Л.Д.  та  Голову  Верховної  Ради  України  Мороза О.,   під час    незаконного  введення    в дію Конституції України  від   28 червня  1996  року  саме  окремим  Законом  України  від  28 червня 1996 року,    а   НЕ  офіційною   Постановою    ЦВК  з   результатами  Всеукраїнського  референдуму  Українського  народу,   вже   офіційно  викривається  у відвертому   колоборанстві   та  у   національній   та  державній   зраді    Українського  народу Самостійної української держави України;

         Та  свідомим   НЕ ВИКОНАННЯМ   його   офіційної  ВОЛІ  на  Всеукраїнському  референдумі  Українського народу  Української  РСР  1 грудня  1991 року,  з підтримання   резолютивної  частини  АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в ЧАСТИНІ,  створення  Самостійної української держави  України;

       г) що  Конституція   України  від  28 червня  1996 року,  не приймалася  на  Всеукраїнському   референдумі   Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,   в частині   офіційного  визнання   Українським   народом  самої  «Автономної  Республіки Крим»    у   самій    «УКРАЇНІ, як суверенної,  незалежної,  демократичної,  соціальної,   правової  держави»,      про   яку   безпосередньо   ведеться   мова  у  положеннях   ст.133  підрозділу 1  «Територіальний устрій України»  Розділу ІХ  та  Розділу  Х «Автономна Республіка Крим» Конституції  України   від   28 червня  1996  року;

      д) що  Конституція  України  від  28 червня  1996 року,  не приймалася  на  Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,   в  частині   офіційного  визнання   Українським   народом   самих   положень   Розділу  ІV «Верховна Рада України»  Конституції  України   від   28 червня  1996  року,   тим більше   з  самими   «Народними Депутатами  України»,      на  посадах  депутатів  Верховної  Ради України;

       У підтвердження  саме таких  незаконних  обставин  ДИВИСЬ  Конституцію  Української  РСР   де   у   Верховній  Раді  Української  РСР   є   безпосередньо  тільки   депутати  Верховної  Ради  Української РСР;

      є) що  Конституція  України  від  28 червня  1996 року,  не приймалася  на  Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,   в  частині   офіційного  визнання   Українським   народом   самих   конституційних   повноважень   Верховної  Ради  України   в частині  положень  ст.75, ст.79, ст.80, ст.85/ в ч.1), ч.21), ч.27),ч.29), ч.30;  та  першого речення ст.99  Конституції  України  від  28 червня  1996 року;

      з) що  Конституція України   від  28 червня  1996 року,  не приймалася  на  Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,   в частині    офіційного  визнання   Українським   народом  самих  положень   Розділу  V «Президент України»  Конституції  України   від   28 червня  1996  року,  тим   більше  в частині  її  положень ст.104, ст.105, ст.106   та  положень першого речення  підрозділу  1 ст.128 Розділу «Правосуддя» Конституції України  від  28 червня 1996 року;

      к) що  Конституція  України  від  28 червня  1996 року,  не приймалася  на  Всеукраїнському  референдумі   Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,   в  частині    офіційного  визнання   Українським   народом  самих  положень   Розділу   VІІІ «Правосуддя»   Конституції  України   від   28 червня  1996  року,   тим    більше   в  частині    її   положень   першого речення  ст.126  та   першого  та  другого  речення  підрозділу  1 ст.128 Розділу «Правосуддя» Конституції України  від  28 червня 1996 року;

      2) у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) офіційними   висновками   якого  безпосередньо  встановлено, 

        що  Конституція   України  від  28 червня  1996 року,   у відсутність   доказів    її    офіційного   прийняття  на  Всеукраїнському  референдумі  Українського  народу  Самостійної  української  держави  України,  як  основний  Закон  України,   залишилася  без    виконання   Президентом  України   та   Головою  Верховної  Ради,        самих   конституційних   положень   ст.94  Конституції  України  від 28 червня  1996 року,  а   тому   ОСТАННЯ,   у  жодному  випадку    взагалі   конституційно   НЕ НАБУЛА   своєї  офіційної   сили   саме   в  частині  її   наступних  положень  а саме: 

      а) в положеннях   ст.1  Конституції  України  від   28 червня  1996  року,    де  «УКРАЇНА,  є  суверенною,  незалежною,  демократичною,  соціальною,    правовою  державою»;

      б)  в положеннях    Розділу  ІV «Верховна Рада України» Конституції  України   від   28 червня  1996  року, тим більше в частині   її   положень  ст.75, ст.79, ст.80, ст.85/в ч.1,ч.2,ч.3, ч.27,ч.29, ч.30;

      в) в положеннях  Розділу  V «Президент України» Конституції  України   від   28 червня  1996  року,  тим більше  в частині  її   положень  ст.104, ст.105, ст.106 та  положень першого речення  підрозділу  1 ст.128 Розділу «Правосуддя» Конституції України  від  28 червня 1996 року;

      г) в положеннях   Розділу  VІІІ «Правосуддя»  Конституції  України   від   28 червня  1996  року,    тим більше  в частині    її   положень   першого речення  ст.126,   другого  речення  підрозділу  1 ст.128 Розділу «Правосуддя» Конституції України  від  28 червня 1996 року;

   По-шістнадцяте,   положеннями  підрозділу  1  Розділу ХV «Перехідні положення»   Конституції України  від  28 червня  1996 року,   офіційно  встановлено,    що  «1.Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цієї  Конституцією, є чинними що не суперечить  Конституції України»; 

-         у  випадку  якщо   Конституція  України  від  28 червня  1996 року,  була

  офіційно  прийнята  на  Всеукраїнському референдумі  Українського народу  Самостійної  української  держави  України,   та  була     офіційно  введена  в дію  безпосередньо   та   тільки   відповідною  Постановою  ЦВК України,   у відповідності   тільки   з  офіційними  його  результатами,   як  офіційна  ВОЛЯ  Українського народу  Самостійної  української  держави  України;   

       Але  таких  офіційних   доказів  ЦВК України  НЕ ІСНУЄ  у   Відомостях  Верховної  Ради  України,    періоду  28  червня 1996 року   та   11 липня  1997  року;

      У підтвердження  вищенаведених   незаконних   обставин  ДИВИСЬ  офіційні  висновки   Конституційного Суду України  у   його Рішенні № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України»;

     По-сімнадцяте,    положеннями    ст.2   Закону України  від   28 червня 1996 року,   «Про прийняття Конституції України і введення її  в дію»,  саме   датою   28 червня 1996 року,  було  «офіційно  припинено»  саме віртуальну  Конституцію (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 року,     яка  в дійсності  НЕ МАЄ  державної  правосуд»єктності   Української  РСР, у складі СРСР,   а  тим  більше  НЕ МАЄ  державної  правосуб'єктності  Самостійної української держави України,    як     офіційно  створеної   офіційним  Рішенням № 17  пленарного засідання  24 серпня 1991 року о 18-00  Верховної Ради  Української  РСР 12-го конституційного  скликання,

     яке  є  офіційною  ОСНОВОЮ  самої   резолютивної частини  АКТу проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в частині,  створення  Самостійної української  держави України,  з повним  державним  суверенітетом,    як  офіційного  правонаступника   Української  РСР  з  обмеженим  державним  суверенітетом,  у складі  СРСР;

     По-вісімнадцяте,   положеннями    ст.2   Закону України  від   28 червня 1996 року,   «Про прийняття Конституції України і введення її  в дію»,  якими   саме   датою   28 червня 1996 року,  було  «офіційно  припинено»  саме віртуальну  Конституцію (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 року,  тому останнім   звільняється   від доказування,   з   урахуванням   офіційних   положень   розділу  3  ст.22 Конституції України  від  28 червня  1996 року,   та   самих    офіційних  обставин,    що   в дійсності     Конституція  Української  РСР   від 20 квітня 1978 року    ще  до цього часу   офіційно  НЕ ПРИПИНЯЛАСЬ,   тим  більше   у  самих   її    положеннях   ст.150,  -   якими  безпосередньо  встановлено,  що  «Всі  суди Української РСР утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів.

     Народні судді районних (міських)  народних  судів  обираються  громадянами  району (міста) на основі загального, рівного і прямого  виборчого права при таємному голосуванні строком на  п'ять  років.  Народні засідателі районних (міських) народних судів обираються на зборах громадян за  місцем  їх  роботи  або  проживання  відкритим голосуванням строком на два з половиною роки.

     По – дев'ятнадцяте,   з оглядом   на   вищенаведені  обставини  вже   непереборної сили,   та   з   урахуванням    офіційних   положень   розділу  3  ст.22 Конституції України  від  28 червня  1996 року,    останнім   вже   незаперечно    та    повністю    звільняється   від  доказування,   що   ще    до  цього часу   офіційно   НЕ ВТРАТИЛИ   своєї   сили    самі    положення    ст.152 Конституції  Української  РСР  від   20   квітня    1978 року,   в  ЧАСТИНІ,   якими   офіційно   встановлено,    що   «розгляд    цивільних  та  кримінальних  справ   у   всіх    судах   здійснюється  колегіально;   в суді   першої інстанції,   –  з  участю  народних засідателів. Народні засідателі при здійснені правосуддя  користуються всіма  правами  судді»;

     По-двадцяте,   положеннями    ст.2   Закону України  від   28 червня 1996 року,   «Про прийняття нової  Конституції України і введення її  в дію»,     датою   28 червня 1996 року,   якими   безпосередньо   було   НЕГАЙНО  введено в дію   конституційні  положення розділу    1  та 7  преамбули   Конституції України  від  28 червня 1996 року,   якими  з   урахуванням   самої   національної державності  Українського народу   Самостійної української  держави України,  було   офіційно  встановлено   державну  правосуб'єктність  самої  УКРАЇНИ,   тільки    як   національних   територій  Українського народу  Самостійної української держави України,  безпосередньо  офіційно  встановленої  самою  резолютивною  частиною  АКТу проголошення незалежності  України  від 24 серпня  1991 року;

      Тому,  ОСТАННІМ   у вищенаведеному,   28 червня  1996  року,   було   вже   офіційно  негайно    припинено    саме    віртуальне    кравчуковське   −   колоборанське  «громадянство України  всіх  національностей   віртуального    «Народу України»,    як  у складі  СРСР    так    і  у складі   віртуальної    «УКРАЇНИ» як  «суверенної,  незалежної,  демократичної, соціальної, правової   держави»,   саме    за   тих   непереборної сили  обставин,    що   в дійсності   ОСТАННЬОЇ   ніколи    офіційно   не створювалась   в   період   20 квітня 1978 року   та   24 серпня  1991 року,    в   період  24 серпня 1991 року   та   1 грудня  1991 року,    та   в  період   1 грудня 1991 року та   28 червня  1996 року,    і     тому     остання    у жодному   випадку   НЕ МАЄ  офіційного  відношення   до  самої   Самостійної  української  держави  України,    безпосередньо   встановленої   самою   резолютивною  частиною АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня 1991 року  та  положеннями  розділів   1 та 7 преамбули  Конституції України  від 28 червня 1996 року;

    У підтвердження  саме таких   вищенаведених  обставин   ДИВИСЬ  відсутність  у Відомостях  Верховної  Ради   Української  РСР  періоду  20 квітня 1978 року   та   24 серпня  1991 року,   жодного  офіційного  Рішення,   або  Постанови  Верховної  Ради   Української РСР про створення  «УКРАЇНИ, як  незалежної  та  демократичної  держави»;

    У підтвердження  вищенаведених  обставин   також   ДИВИСЬ  відсутність  у Відомостях  Верховної  Ради  України   періоду    24 серпня  1991 року   та  1 грудня  1991 року,  жодної  Постанови  Верховної  Ради   України  про створення  «УКРАЇНИ, як незалежної  держави»;

  У підтвердження  вищенаведених  обставин   також   ДИВИСЬ  відсутність  у Відомостях  Верховної  Ради  України    періоду   1   грудня  1991 року   та  1 липня  1992 року,  жодної  Постанови  Верховної  Ради   України   про створення  «УКРАЇНИ, як демократичної, правової,  соціальної,   держави» -  про яку 
безпосередньо  ведеться  у  положеннях   ст.1   ще  кравчуковської  «Конституції України  від  1 липня 1992 року»;

     У  підтвердження  вищенаведених  обставин   також   ДИВИСЬ  відсутність  у Відомостях  Верховної  Ради  України    періоду  1 липня  1992 року   та   8 червня  1995 року,   жодної    Постанови  Верховної  Ради   України   про створення  «УКРАЇНИ,  як суверенної,  незалежної,  демократичної,  соціальної,    правової  держави»,   про яку  безпосередньо  ведеться  мова    у  положеннях   ст.1  Конституційного  договору   від  8 червня  1995  року  «Про основні засади  організації  та функціонування  державної влади  і місцевого самоврядування в УКРАЇНІ на період прийняття нової Конституції України»,    офіційно  укладеного   між  Президентом  України  − Кучмою Л.Д. та  Головою Верховної Ради  України  − Морозом О.;

    У  підтвердження  вищенаведених  обставин   також   ДИВИСЬ  відсутність  у Відомостях  Верховної  Ради  України    періоду  8 червня  1995 року  та  28 травня     1996 року,   жодної   Постанови  Верховної  Ради   України   про створення  «УКРАЇНИ,  як суверенної,  незалежної,  демократичної,  соціальної,    правової  держави»,     про  яку безпосередньо  ведеться  мова  у положеннях   ст.1  Конституції  України  від   24 квітня  1996  року,       проект   якої    був    офіційно   прийнятий   Верховною  Радою  України    саме    датою   24 квітня  1996  року   за  ОСНОВУ,    та     який    вже,    як    офіційно  допрацьований,     було   в  наступному    офіційно  опубліковано   28 травня  1996  року   у   Газеті  «Голос України»,     та    який,   Указом   Президента  України  від  26  червня  1996 року  № 457/96   «Про проведення   всеукраїнського референдуму з  питання  прийняття  нової   Конституції України»,   БУЛО,  як   остаточний,    вже    офіційно   виставлено  на   Всеукраїнський   референдум  Українського  народу  Самостійної  української держави України,    офіційно  призначений  на  25 вересня  1996 року;

     У  підтвердження  вищенаведених  обставин   також   ДИВИСЬ  відсутність  у Відомостях   Верховної  Ради  України    періоду   26 червня 1996 року   та  28 червня  1996  року   жодної   Постанови  Верховної  Ради   України   про створення  «УКРАЇНИ,  як суверенної,  незалежної,  демократичної,  соціальної,    правової  держави»,    про   яку безпосередньо   ведеться  мова  у положеннях   ст.1  Конституції  України  від   28 червня  1996  року.    Тобто,   яку  більше    ніж   всупереч   вищевказаному   Указу   Президента  України  від  26  червня  1996 року  № 457/96   «Про проведення   всеукраїнського референдуму з  питання  прийняття  нової   Конституції України» від 24 квітня 1996 року,  було  неконституційно  та  незаконно   прийнято   у  ніч  з 27 на  28 червня 1996 року   безпосередньо  самою    Верховною  Радою  України,    шляхом   відвертого   та  умисного    невиконання   Конституційного договору   від   8  червня  1995 року    «Про основні засади  організації  та функціонування  державної влади  і місцевого самоврядування в УКРАЇНІ на період прийняття нової Конституції України»,  САМЕ  в тій   його   частині,      де  мова  безпосередньо   ведеться  про наступне,  а саме    «До прийняття  нової Конституції  Сторони  не  виноситимуть  на  всеукраїнський референдум, консультативний  референдум  та опитування громадської думки інших питань,  крім  прийняття  нової  Конституції України,  текст якої буде узгоджений Сторонами»;

      Тому  керуючись  всім   вищенаведеним,   та   офіційними   доказами    станом     які   вже   не доводяться    повністю   звільняється   від  доказування,    що  саме  НЕЗАКОННЕ    одноосібне     існування     у    вищевказаній  справі  № 710/1151/17   на    нікчемній   посаді    просто    «СУДДІ»   нікчемного    «Ватутінського  міського  суду  Черкаської області»   безпосередньо   самої   службової   особи     ДСАУ   Пасацької  Л.А.,     тим  більше    яка   після   28 червня  1996 року   та   ще   до  цього часу   НЕ МАЄ  офіційного конституційного  Громадянства України всіх національностей  Українського народу  Самостійної української держави України,  безпосередньо   встановленого   положеннями  розділів 1 та 7 преамбули  Конституції України  від 28 червня  1996 року,    та  яка   тільки   своїм   одноосібним    існуванням    у  його   вищевказаній   справі     вже   офіційно    створює     незаконний  склад  суду,     що  у свою  чергу   є   більшим   порушенням     ніж    грубе     порушення    самих     офіційних    положень    розділу   2  ст.127 Конституції України  від 28 червня  1996  року,    та    є   набагато  більшим    порушенням    ніж    саме   грубе   порушення   всіх   положень  Розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції  України  від 28 червня  1996 року;

      Так   як   положення  розділів 1 та 7  преамбули  Конституції України  від 28 червня  1996 року,   є   конституційною  ОСНОВОЮ   всієї  Конституції України  від  28 червня  1996 року,     всіх   положень  Розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції  України  від 28 червня  1996 року;

   Тому    є   недопустимою     сама    одноосібна    участь    службової   особи     ДСАУ  Пасацької   Л.А.    саме   на   посаді   «СУДДІ»   у  вищевказаній справі № 710/1151/17  нікчемного  та  віртуального  «Ватутінського  міського  суду  Черкаської області»,   саме  в  ОДНОЧАСНОМУ  здійсненні  НЕЮ  ОДНООСІБНОГО  конституційного  судочинства  та  конституційного  правосуддя,  тим  більше   державна   правосуб'єктність  яких  безпосередньо  офіційно  встановлена   резолютивною  частиною АКТу проголошення незалежності  України  від 24 серпня 1991 року  та  самими   положеннями  розділу  7 преамбули Конституції України  від 28 червня 1996 року;

      А так,  як  все  вищенаведене  незаконно  відбувається   у відсутність  офіційних    ДОКАЗІВ   безпосередньої  участі    у вищевказаній   справі   самого   Українського народу  Самостійної української держави України,    грубим порушенням  самих  положень  розділу 4 ст.124 Конституції України  від 28 червня  1996 року,    якими    взагалі   не допускається   одноосібний  розгляд   судових  справ,  як   незаконним  складом  суду.     

     Тим  більше,   що  ВСЕ  вищенаведене незаконно  відбувається   за  безпосередньої   та  ОДНООСІБНОЇ   незаконної    участі   у вищевказаній   справі  № 710/1151/17     на   посаді  «СУДДІ»  офіційно  не  утвореного  «Ватутінського  міського  суду  Черкаської області»,  саме   нікчемної   фізичної особи   без  національності    з нікчемним   кравчуковським   «посвідченням   особи»  з  найменуванням  «УКРАЇНА» − Паспорт»  віртуальних РВ»УМВС» України,    неконституційних  «Громадян  України  всіх  національностей  віртуального   «Народу України»,   тобто на   яких   саме   як    на   ОСІБ    колаборантів    взагалі   не поширюються   конституційні   положення   розділів   1 та 7  преамбули  Конституції України  від 28 червня  1996 року,   саме   за  тих   обставин,    що   ОСТАННІ   свідомо    не  визнають    саму  офіційну   ВОЛЮ  Українського народу  Української РСР  на  його  Всеукраїнському референдумі  1 грудня  1991 року  з  питання  підтримання  резолютивної  частини  АКТу проголошення   незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  та   саму  Постанову  ЦВК  № 60   від  4 грудня   1991 року,  в  частині,   створення   Самостійної української держави України,  а  не самої  «УКРАЇНИ»,   -   офіційними  результатами  якого  було  офіційно  скасовано  нікчемні   вибори   першого  «Президента України»  − Кравчука Л.М.

       Таким  чином  офіційне   існування    такої  кількості    вищенаведених   незаконних  обставини,    офіційно  підтверджених   доказами   станом    які      вже  не доводяться,  є   вагомою  підставою    не довіряти  службовій   особи     ДСАУ   -  Пасацької   Л.А.    саме   на   посаді   «СУДДІ»   у  вищевказаній справі № 710/1151/17   нікчемного  «Ватутінського  міського  суду  Черкаської області»,   та    заявити   їй   мотивований  ВІДВІД.  

       На підставі вищенаведеного, керуючись ст.80 «Заява про відвід» КПК України     та  наступним:

        1. Офіційним  Рішенням  №  17   пленарного  засідання   24 серпня 1991 року   о 18-00     конституційної  Верховної  Ради     Української  РСР 12-го конституційного скликання    за  участі    362   конституційних Народних депутатів Української РСР  про  офіційне   створення   Самостійної  української держави України.  

    2. Результатами Всеукраїнського  референдуму  Українського   народу   Української  РСР   1 грудня 1991 року  з   підтримання  АКТу  проголошення  незалежності України  від 24 серпня 1991 року,  в частині,   СТВОРЕННЯ    Самостійної української держави  України,  у Відомостях  Верховної Ради  України. 

       3. Постановою ЦВК  № 60   від  4 грудня  1991 року  по виборах  Президента України  та всеукраїнського  референдуму   на підтвердження   АКТу  проголошення  незалежності  України  від 24 серпня  1991 року,  в частині  створення  Самостійної  української держави  України.

      4. Постановою  Пленуму Верховного суду України  № 9  від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України  при здійсненні правосуддя.

      5. Рішенням  Конституційного суду України  № 3-зп   від 11 липня 1997 року  у справі  № 1/1909-97 за  конституційним  поданням  Президента України  «щодо відповідності  Конституції України Постанови Верховної Ради України  від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України».

   6.  Рішенням  Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року № 12-рп/2002 по справі  № 1-16/2002 «про об»єднання  територіальних  громад».

     7. Рішенням    Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 по справі № 1-5/2005   «Про офіційне тлумачення положень частин другої , третьої, статті 5 Конституції України».

      8.  Висновками  Конституційного суду  України  у  його  Рішенні  від 16 квітня 2008 року №  6-рп/2008  у справі № 1-2/2008 «за конституційними поданнями   Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України  (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі).

      9.  Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20 рп/2010 по справі № 1-45/2010 «за конституційним поданням 252-х народних депутатів  України щодо  відповідності Конституції України (конституційності) Закону України  «Про внесення змін  до Конституції України»   від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV.

    10. Положеннями  розділів  1 та 7 преамбули  Конституції України  від 28 червня 1996 року,  які  є основою  всіх  положень  Конституції  України  від 28 червня 1996 року.

    11. Положеннями  розділів  3  та  4 ст.124 Конституції України.

    11. Положеннями  розділу  2 ст.125 Конституції України.

    12. Положеннями   першого,  другого речення розділу  1 ст.128 Конституції України.

    13. Положеннями  ст.71 Конституції України.

    14. Положеннями  ч.1 ст.76 Конституції України.

    15. Положеннями ч.2 ст.152 Розділу ХІІ «Конституційний  суд України» Конституції України.

    17. Положеннями   розділу 1  ст.156 Конституції України.

    18. Положеннями ст.157 Конституції України.

 19. Положеннями  ст.173 «Представники держави…, територіальних  громад»  ЦК України;

                                                   Прошу  СУД:

 

1.  Відвести     службову  особу     ДСАУ  -  Пасацьку   Л.А.    на   посаді   «СУДДІ»  у  вищевказаній справі № 710/1151/17 «Ватутінського  міського  суду  Черкаської області».

2. В  забезпечення  судового  розгляду  цієї  заяви  про  відвід  службової    особи     ДСАУ   Пасацької    Л.А.    на   посаді   «СУДДІ»  у  вищевказаній справі № 710/1151/17 «Ватутінського  міського  суду  Черкаської області»,  ще    до  початку  її   розгляду    приєднати   до   матеріалів   її   судового  розгляду    копію    1  та  2  сторінки   «посвідчення   особи»    з   найменуванням   «УКРАЇНА» − «ПАСПОРТ»    нікчемних   РВ «УМВС України»,   безпосередньо    належного    службовій    особі   ДСУ   Пасацькій   Л.А.,    копію   її   трудової  книжки   та   копію    її   податкової    декларації,    з   дійсним   місцем  отримання   заробітку.

3. Здійснити  судовий   розгляд  цієї  заяви   про відвід  службової  особи   ДСАУ   Пасацької Л.А.    на   посаді   «СУДДІ»  у  вищевказаній справі № 710/1151/17 офіційно  не утвореного  «Ватутінського  міського  суду  Черкаської області»    за    участі   тільки    колегії  суддів  з правами   професійних  суддів  та   суддів   з   правами  народних  засідателів,   безпосередньо  встановлених  положеннями  розділом  4 ст.124,   та   першим та другим   реченням  розділу 1 ст.128  Конституції України  від 28 червня  1996 року.

 

 незаконно Підсудний                                            Степанченко В.В.