Справа №201/10650/19
ЗАЯВА
про відвід складу суду
В провадженні судді Федоріщева С.С. Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська
знаходиться справа №201/10650/19 за заявою Позивача Прошенко
Михайла Андрійовича до Макаренко Валентини Євгеніївни про збільшення частки у праві
спільної часткової власності, перерозподіл часток.(Дві доньки - Прошенко М.А є третіми особами
у справі Кочетова Н.М. та Ніколаєнко О.М., також Ніколаєнко О.М. весь час
судового процесу була представником батька Прошенко М.А.).
Стаття 10 ЦПК України, частина 1
вимагає при розгляді справи керуватися принципом верховенства права України,
міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України. Частина 4 статті 10 вимагає
застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких
надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як
джерело права.
Частина перша статті 8 Конституції
України (документ 254к/96-ВР) говорить, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Пункт другий частини першої статті
150 Основного закону вказує, що до
повноважень Конституційного Суду України
належить офіційне тлумачення Конституції України.
Абзацом другим підпункту 4.1 пункту
4 мотивувальної частини рішення від 02.11.2004 року №15-рп/2004 Конституційний Суд України прийшов
висновку, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в
Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це
панування права в суспільстві.
Абзацом 2 підпункту 3.1 пункту 3
мотивувальної частини рішення від 29.06.2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України прийшов
висновку, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина
перша статті 8 Основного Закону України) (254к/96-ВР). Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4
мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004
(v015p710-04) зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення
у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм
змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості,
свободи, рівності тощо.
Абзацом 4 підпункту 4.2 пункту 4
мотивувальної частини рішення від 20.06.2019 року №6-р/2019 Конституційний Суд України прийшов
висновку, що враховуючи зміст статті 8 Конституції України та практику
Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як
механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту
людини від свавільних дій державної влади. Верховенство права як нормативний
ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та
інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, в контексті таких
основоположних його складових: принцип законності, принцип поділу державної
влади, принцип народного суверенітету, принцип демократії, принцип юридичної
визначеності, принцип справедливого суду.
Європейська Комісія «За демократію через право»
(Венеціанська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у
Доповіді «Верховенство права» вказала, що основними критеріями розуміння
верховенства права є, зокрема: доступність закону (закон має бути зрозумілим,
чітким та передбачуваним); питання юридичних прав мають бути вирішені нормами
права, а не на основі дискреції; рівність перед законом; влада має
здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами
верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та
демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність;
заборона свавілля; рівність перед законом.
Таким чином, верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у
своїх діях заздалегідь регламентованими
та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що
будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб’єкт
правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на
очікуваний результат.
І таким очікуваним результатом на
який я маю право, є моє гарантоване право на розгляд
моєї справи абсолютно незалежним та
неупередженим судом.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (ратифіковано Указом Президії
Верховної Ради Української РСР №2148-VIII від 19.10.1973 року).
Пункт 1 статті 14 Пакту вказує, що
всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має право при розгляді
будь-якого кримінального обвинувачення, пред'явленого йому, або при визначенні
його права та обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і
публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним
на підставі закону.
Стаття 16 Пакту говорить, що кожна
людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.
Статут Ради Європи (Лондон 05.05.1949 року, приєднання
Законом України від 31.10.1995 року №398/95-ВР):
У Статті 3 Статуту вказано, що
кожний член Ради Європи обов'язково повинен визнати принципи верховенства права
та здійснення прав людини і основних свобод всіма особами, які знаходяться під
його юрисдикцією, а також повинен відверто та ефективно співробітничати в досягненні
мети Ради.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод (ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року
№475/97-ВР) говорить, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд
його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків
цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти
нього кримінального обвинувачення.
Бангалорські принципи поведінки суддів говорять, що незалежність
судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною
гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та
втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному
та колективному аспектах.
Пункт 1 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені
резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня
1985 року) вказує, що незалежність судових органів гарантується державою і
закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи
зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її.
Пункт 2 у свою чергу вказує, що
принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від
них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав
сторін.
Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради
Європи державам-членам щодо суддів:
Пунктом 4 розділу 1 сказано, що
незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом. Це є
основним принципом верховенства права.
Пункт 7 розділу 1 вказує, що
незалежність суддів та судової влади мають гарантуватися Конституцією або бути
закріплені на найвищому правовому рівні держав-членів. На законодавчому рівні
мають бути встановлені більш конкретні норми.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для
захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на
підставі Конституції України гарантується.
Стаття 55 Конституції
України (документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) Стаття 55. Закріпила невід’ємне
право: «Права і свободи
людини і громадянина захищаються судом.»
{Офіційне
тлумачення частини першої статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97}
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій
чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
посадових і службових осіб.
{Офіційне
тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-зп від 25.11.97, № 19-рп/2011
від 14.12.2011}
Частиною першою статті 124 нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без
змін і доповнень) встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно
судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими
органами чи посадовими особами не допускається.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищено людину
у разі відсутності засобів правового
захисту в Державі Україна.
Частиною першою
статті 127 нової Конституції України
(документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) закріплено, що правосуддя
здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні
засідателі і присяжні.
Частиною першою статті 128 нової Конституції України (документ: 254к/96-ВР – без
змін і доповнень) чітко визначено, що перше призначення на посаду професійного
судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді,
крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України
безстроково, в порядку, встановленому законом.
Нормою частини третьої статті 127 нової Конституції України
(документ: 254к/96-ВР – без змін і доповнень) встановлено, що на посаду судді
може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не
молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у
галузі права не менш як три роки, проживає в Україні (читаючи через Преамбулу
Конституції – в Самостійній українській державі України) не менш як десять
років та володіє державною мовою.
Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Частина 1 статті 1 роз’яснює, що
судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади
здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
У частині 1 статті 6 сказано, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від
будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції
і законів України та на засадах верховенства права.
Частина 1 статті 7: кожному
гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним,
безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Повертаючись до вимог Бангалорських
принципів поведінки суддів
від 19 травня 2006 року які визначають: наступні принципи які мають
дотримуватись суддями:
Незалежність Суддя дотримується незалежної
позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо
конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення.
Об'єктивність об'єктивність судді є
необхідною умовою для належного
виконання ним своїх обов'язків.
Вона проявляється не
тільки у змісті винесеного
рішення, а й в
усіх процесуальних діях, що
супроводжують його прийняття.
2.4. Перед розглядом
справи (про який відомо,
що він відбудеться, або це тільки передбачається) суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли
б з огляду
на розумну оцінку ситуації якимось
чином вплинути на
перебіг цієї справи
чи поставити під сумнів
справедливе ведення процесу.
Суддя утримується від
публічних та інших коментарів,
оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи
стосовно певної особи чи питання.
2.5. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді
справи в тому випадку, якщо для нього не
є можливим винесення об'єктивногорішення
у справі, або
в тому випадку,
коли у сторонньогоспостерігача могли б виникнути
сумніви в неупередженості судді.
Положеннями
розділу 4.4 мотивувальної частини та резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп/2005
у Справі №1-5/2005, встановлено, - що «Конституція України (254к/96-ВР)
забороняє узурпацію належного виключно Українському народові права визначати і
змінювати конституційний лад в Україні державою, її органами або посадовими
особами. Узурпація
означає, зокрема, привласнення переліченими суб'єктами права, яке передусім
належить народові, вносити зміни до Конституції України (254к/96-ВР) у спосіб
який порушує порядок визначений розділом ХІІІ чинного Основного Закону України,
в тому числі усунення Українського народу від реалізації його права визначати і
змінювати конституційний лад в Україні. Тому будь які дії держави, її органів
або посадових осіб, що призводить до узурпації права визначати і змінювати
конституційний лад в Україні яке належить народові, є неконституційним та
незаконним».
ПЕРЕХОДЖУ ДО
СУТІ ЗАЯВЛЕНОГО ВІДВОДУ СУДУ В ПОВНОМУ СКЛАДІ:
Після мого
прибуття та адвоката Прошенко М.А. на засідання 08 лютого 2024 року було
прийнято усі мої клопотання і було повідомлено секретарем судді Максимовою О., що треба чекати призначеного
часу.
Але після
ознайомлення з заявами і клопотаннями в яких я зазначила про те, що мій батько
помер, секретар з невідомих причин вийшла до коридору суду та повідомила що
засідання не буде. А я повинна з’явитися 19 березня 2024 року. Тобто перебрала
на себе функцію суду.
Після моєї
наполегливої вимоги повідомити належним чином з винесенням Ухвали чи
процесуального рішення про відмову в проведенні засідання призначеного на 08.
02 .2024 року, мені секретар підтвердила що вони самостійно з помічником
визначили час нового судового засідання на 19. 03. 2024 року.
Суддя Федоріщев
С.С. прибувши до свого кабінета через деякий час, відмовив мені в проведенні
засідання в нашій справі, призначеного на 08. 02. 2024 року, це зафіксовано
нами з колегою журналісткою.
Суддя Федоріщев С.С. так і не провівши засідання
(за моїми законними наполяганнями) - повідомив в бесіді зі мною, яка не
передбачена законодавством взагалі, а навіть заборонена вище переліченим
законодавством, що рішення їм прийнято в справі, він ввважає що Справу буде закрито, висловив
мені свої міркування, запропонував мені подати замість позову Батька - Прошенко
М.А., який є в нього на розгляді в стадії попереднього розгляду – новий позов
від свого імені.
Тобто, рішення
08. 02 .24 року мені вже озвучене поза межами судового засідання, а саме - вказана стаття
255 ЦПКУ, а це протирічить діючому законодавству, бо засідання не відбулося.
Однак, суддею в неналежному місті в неналежний
спосіб, озвучено мені про вже прийняте рішення, про закриття провадження, яке
передбачає правонаступництво, тобто всупереч прямій нормі Закону- а саме зупиненню провадження, як того вимагає
від судді – цитую: «Обов язок суду зупинити провадження, якщо спірні
правовідносини передбачають правонаступництво».
В даному
випадку воля мого батька свавільно потурається суддею Федоріщевим, бо позов є
про майно, майнові права, бо частки власності – це позов про майнові права, а
не права суто особи. Це елементарно
просто випливає із норм Цивільного Кодексу України, підкріплено нормами ЦПКУ.
Зазначаю, що
рішення суду виноситься іменем України, належним
складом Суду, за процедурою встановленою законом, в судовому засіданні, коли це
стосується позовного провадження, у відповідності до ст.8, 55, 124, 129 КУ, та
усього вищепереліченого законодавства.
Повинна
виконуватися норма Конституції України верховенство права- ст.8.
Тільки в рамках
судового засідання виноситься обґрунтоване, мотивоване, законне,
правосудне рішення суду, яке має бути
озвучене в судовому засіданні.
Конституція України (254к/96-ВР)
визначає, що:
- державна влада в Україні
здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина
1 статті 6).
- права і свободи людини і
громадянина захищаються судом (частина 1 статті 55);
- правосуддя в Україні здійснюють
виключно суди (частина 1 статті 124);
- судоустрій в Україні будується за
принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (частина 1
статті 125);
- правосуддя здійснюють судді
(речення 1 частини 1 статті 127);
Законом України від 02.06.2016 року
№1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», у свою чергу, визначено:
- судова влада в Україні відповідно
до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми
судами, утвореними законом (частина 1 статті 1);
- судову владу реалізовують судді
та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у
рамках відповідних судових процедур (частина 2 статті 1);
- суддя, який розглядає справу
одноособово, діє як суд (частина 2 статті 15);
На підставі вищевикладеного,
ВИМАГАЮ:
1) Надати можливість зачитати повний
текст заяви про відвід під час судового засідання.
2) Відвести від розгляду справи
№201/10650/19 Федоріщева С.С. суддю «ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА» юридичної особи з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 02891397.
3) відвести від розгляду справи №201/10650/19 секретаря
судового засідання Максимову О.
4) Передати справу на розгляд іншого складу
суду.
5) Долучити до
матеріалів справи дану заяву.
19 березня 2024
року Ніколаєнко О.М.
Справа № 201/10650/19
Провадження № 2/201/111/2024
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
19 березня 2024 року Жовтневий районний
суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Федоріщева С.С.,
при секретарі Максимовій О.В.,
за участю: третьої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід складу суду у цивільній
справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус
Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна,
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про збільшення частки у праві спільної часткової власності,
перерозподіл часток, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідність до ч.
6 ст.
259 ЦПК України складання повного
тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не
більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Враховуючи, що в даному
випадку для складання повного тексту ухвали необхідний час, оголошується
резолютивна частина ухвали.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 41, 259
ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви
ОСОБА_1 про відвід складу суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу
Кокосадзе Лілія Вячеславівна, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про збільшення частки у праві
спільної часткової власності, перерозподіл часток відмовити.
У цивільній справі №
201/10650/19 (провадження № 2/201/111/2024) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу
Кокосадзе Лілія Вячеславівна, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про збільшення частки у праві
спільної часткової власності, перерозподіл часток заявити самовідвід.
Цивільну справу №
201/10650/19 (провадження № 2/201/111/2024) передати до канцелярії суду для
визначення складу суду в порядку ч. 1 ст.
33 ЦПК України для розгляду
справи.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде виготовлено
протягом п`яти днів.
Суддя С.С. Федоріщев
Немає коментарів:
Дописати коментар