Публікуємо зміст даної заяви.
Дніпропетровський окружний
адміністративний суд
49089, м.
Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4
ПОЗИВАЧ
ПОЗИВАЧ
ВІДПОВІДАЧ: Дніпровська
міська рада,
ЄДРПОУ - 26510514
49000, м.Дніпро,
просп. Дмитра Яворницького, 75,
тел. (056) 744 34 43
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про
встановлення відсутності повноважень Дніпровської міської ради, районних у
місті Дніпро рад, як суб’єктів владних повноважень, визнати їх дії
противоправними і нечинними та зобов’язати їх вчинити певні дії у відповідності
до Конституції та законів України щодо створення міської і районних у місті
Дніпрі територіальних громад та утворення ними відповідних рад і виконавчих
органів самоврядування з наданням їм відповідних повноважень в управлінні
комунальної власності та створенні комунальних підприємств.
У відповідності до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України завданням
адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне
вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного
захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, а у справах щодо
оскарження дій суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,
чи були вони вчинені на підставі, у межах повноважень та у
спосіб, що визначені Конституцією та
законами України. Основною засадою
адміністративного судочинства – є верховенство права.
Положеннями ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом
верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності
держави. Суд застосовує принцип
верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав
людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і
громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно статті 5 КАС України, кожна особа має
право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного
суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних
повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх
захист, шляхом визнання протиправним
та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, або іншими
заходами визначеними цією статтею.
Позивачі в інтересах інших осіб звертаються з позовною заявою до
Дніпропетровського окружного адміністративного суду за одержанням захисту своїх
конституційних прав і свобод людини і громадянина, що безпосередньо, на
підставі Конституції України, їм гарантується, і не можуть бути скасовані.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні
відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст.8 КУ).
Своїм зверненням до суду Позивачі
оскаржують дії
Дніпровської міської ради та районних у місті Дніпро рад і їх виконавчих
органів самоуправління, як суб’єктів владних повноважень, діючих не на підставі, і не у межах повноважень та не у спосіб, що
визначені Конституцією та
законами України, які, своєю
діяльністю, порушують їх права та права інших осіб, членів територіальних
громад, яке їм гарантоване державою право та реальну
здатність самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції
і законів України
в управлінні комунальної власності, власниками якої вони є, та наданням міським
і районним у місті органам самоврядування відповідних повноважень щодо
створення комунальних підприємств.
Обраний
Позивачами самозахист свого цивільного права та права
інших осіб від порушень і протиправних посягань Дніпровської міської ради та районних у місті Дніпро рад і їх
виконавчих органів самоуправління є застосування собою
засобів протидії, проти захоплення комунальної власності, яке належить базовим
територіальним громадам міста, як загальна спільна власність, доля якої не
виділена, але рахується рівною для всіх членів територіальної громади. Обрані
заходи самозахисту свого цивільного права та права інших осіб не визначеного
кола членів територіальної громади в інтересах яких подається позовна заява є
захід не заборонений законом та не суперечить моральним засадам суспільства, а
відповідає змісту порушених прав, характеру оскаржуваних дій, якими воно
порушене та наслідкам, що спричинені цим порушенням (ст.19 ЦКУ).
Позивачі захищаючи свої
права і діючи в інтересах інших осіб заінтересованих в захисті їх прав
викладають підстави позовної заяви аргументуючи і обґрунтовуючи їх належними і
достовірними доказами встановлюють відсутність повноважень Дніпровської міської ради, районних у місті Дніпро рад, як
суб’єктів владних повноважень, визначають їх дії противоправними, що порушують
положення Конституції та законів України щодо створення міської і районних у
місті Дніпрі територіальних громад та утворення ними відповідних рад і
виконавчих органів самоуправління з наданням їм відповідних повноважень в
управлінні комунальної власності та створення комунальних підприємств.
Позивачі, впевнені, що гарантовані їм права і свободи людини
і громадянина, закріплені Конституцією України не є вичерпними, і повинні
виконуватися. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути
скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22 КУ).
Положення
Конституції України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
(надалі – ЗУ МСУ) порушуються посадовими особами міських органів
самоврядування, щодо використання права комунальної
власності, без наділення їх належними повноваженнями, яке закріплене за
базовими територіальними громадами міста володіти, доцільно, економно,
ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах
майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого
самоврядування (ст.1 ЗУ МСУ).
В Україні визнається і гарантується місцеве
самоврядування (ст. 7 КУ).
Місцеве самоврядування в Україні - це
гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади -
жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох
сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових
осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється
територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через
сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та
обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл,
селищ, міст (ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - далі
ЗУ МСУ).
Однак, враховуючи зміст статті 2 ЗУ МСУ, нам гарантоване державою право та реальну
здатність районних територіальних громад у місті і міста Дніпра самостійно або
під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України,
але ніхто із посадових осіб та діючих на сьогодні органів міського
самоврядування та їх виконавчих органів, ці наші права та рішення прийняті ними
не доводив.
Тому, основними аргументами і обґрунтуванням, які не є вичерпними
щодо відсутності повноважень у Дніпровської міської ради та районних у місті
Дніпро рад, як суб’єктів владних повноважень, та визнанням їх діяльності протиправними і нечинними, є
такими:
Положеннями ст.57
Конституції України визначено, що кожному гарантується право знати свої
права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що
визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення
у порядку, встановленому законом. Закони та інші
нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені
до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Підтвердження зобов’язання органів та посадових осіб
місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України у місті Дніпрі, можна знайти у положеннях
Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996року «Про
застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (надалі – Постанова
№9).
Наприклад, у
п.1 і 2 Постанови №9 визначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається
і діє принцип верховенства права.
Конституційні права та свободи людини і
громадянина є безпосередньо
діючими.
Вони визначають цілі і зміст
законів та інших
нормативно-правових актів, зміст
і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування і
забезпечуються захистом
правосуддя.
Оскільки Конституція України, як
зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу,
а її норми є нормами прямої дії,
суди при розгляді конкретних
справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого
нормативно-правового акта з
точки зору його відповідності Конституції
і в усіх
необхідних випадках
застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Судові рішення мають ґрунтуватись
на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Однак, посадові особи органів місцевого самоврядування та їх
виконавчих органів самоврядування у своїй діяльності мають ознаки не визнання
принципів верховенства права. Основним аргументом з цього приводу може бути те,
що за принципом верховенства права положення Конституції України мають найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а
тому посадові особи органів міського самоврядування і їх виконавчих органів в усіх необхідних випадках повинні були застосовувати Конституцію як акт
прямої дії. Тобто використовувати положення Конституції
України, ще з часу прийняття її, а також вирішувати питання місцевого значення
у місті Дніпрі в межах Конституції і законів України. Але до сьогодні, на думку
Позивачів, у місті Дніпрі, положення Конституція України, щодо визнання
гарантій місцевого самоврядування (ст. 7 КУ), не має найвищу юридичну силу, а її
норми, посадовими особами, у тому числі головною посадовою особою органів
міського самоврядування – головою Дніпровської міської ради Борисом
Альбертовичем Філатовим, як нормами прямої дії не виконуються. Гарантовані права
Позивачам та іншим особам в інтересах яких заявляється ця обставина у позовній
заяві, відповідальними посадовими особами органів самоврядування не виконуються. Гарантії
безпосередньої участі мешканців міста у вирішені питань місцевого значення не доводилися. Про прийняті
рішення Дніпровською (Дніпропетровською) міською та районними у місті Дніпрі
радами, Позивачам та іншим особам, нічого не
було відомо. Про положення
Конституції України, якими надається право громадянам створювати територіальні
громади, які є юридичними особами і суб’єктами публічного права та є власниками
комунального майна, Позивачі взнають тільки що ознайомлюючись з чинним
законодавством.
Позивачам
ніхто, з посадових осіб органів міського самоврядування не доводив їх права
стосовно права на комунальну власність, та порядок надання її в управління
створених ними органів міського самоврядування, а також здійснювати своє право
участі у формуванні і розподілу районних у місті бюджетів.
Діяльність
Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради та районних у місті Дніпро рад не
чим не змінилося з радянських часів. Принцип верховенства права, відносно
безпосередньої дії наданих Позивачам і іншим мешканцям міста конституційних
прав та свободи у здійсненні цивільного права на самостійне або під
відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати
питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, не здійснюється. Ми не приймали
участі у створені територіальних громад базових рівнів, не визначали обсяг комунального майна, що належить нам, не надавали повноважень щодо
управління цим майном не утвореним нами радам. Обрання депутатів до
Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради та до районних у місті Дніпро
рад, а також голів до відповідних рад, базовими територіальними громадами не здійснювалося. Мешканцями
міста, визначення відповідних повноважень органам міського самоврядування, не
здійснювалося тому, що територіальні громади, міста і районів у місті (ст.1 ЗУ
МСУ), як самостійні адміністративно-територіальні одиниці, не створювалися.
Відповідно, базовими територіальними громадами міста не утворювалися ради, які від
імені та в інтересах територіальних громад саме і мали би права здійснювати
повноваження суб'єкта комунальної власності (ст.16 ЗУ МСУ).
Тільки
зараз ми починаємо розуміти, що за змістом положень Конституції УССР 1978 року,
яка діяла в Україні до 28 червня 1996року, діючи за часів ради – уся влада
належить народним Радам, тобто ради розпоряджалися майном від імені народу України.
Конституція України, яка була прийнята 28 червня 1996 року, має зовсім іншу
доктрину – вся влада належить територіальним громадам, яка утворює ради, які в
межах наданих їм повноваженням управляють комунальним майном та вирішують
питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У п.7 Постанови №9 пропонується звернути
увагу судів на
те, що згідно
з ч.2 ст.57 Конституції України є нечинними, а
отже, не можуть застосовуватись
ті закони та інші нормативно-правові
акти, що визначають права і обв’язки
громадян, які не
доведені до відома
населення у встановленому законом
порядку. Це означає, що
судове рішення не може ґрунтуватись
на неоприлюднених
нормативно-правових актах такого
змісту.
Отже, будь-які рішення щодо реєстрації Дніпровської (Дніпропетровської)
міської ради, районних у місті рад, створення їх виконавчих органів
самоврядування, державна їх реєстрація, де засновником, виступає територіальна
громада міста та Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада, рішення
Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради щодо створення комунальних
підприємств та розпорядження землею, природними ресурсами, рухомим і нерухомим
майном, що є у комунальній власності територіальних громад міста і районів у
місті Дніпро, формуванням і розподілом матеріальної і фінансової основи
місцевого самоврядування, доходами місцевих бюджетів, іншими коштами, що
здійснюється від імені та в інтересах територіальних громад, як суб'єкта
комунальної власності Дніпровською (Дніпропетровською) та районними у місті
радами, є нечинними, а тому судове рішення може бути про встановлення відсутності повноважень Дніпровської
міської ради, районних у місті Дніпро рад, як суб’єктів владних повноважень,
визнати їх дії противоправними та зобов’язати вчинити певні дії у відповідності
до Конституції та законів України щодо створення міської і районних у місті
Дніпрі територіальних громад та утворення ними відповідних рад і виконавчих
органів самоврядування з наданням їм відповідних повноважень в управлінні
комунальної власності та створенні комунальних підприємств.
Достовірним і належним доказом вище викладених
аргументів та їх обґрунтувань є Свідоцтво про реєстрацію Дніпропетровської
міської ради від 21.05.1997 р. ідентифікаційний код юридичної особи 26510514;
Довіреність від 17.10.2005р надана міською радою м. Дніпропетровська в особі
міського голови Куліченко Івана Івановича про доручення Даниленко Наталії
Михайлівни щодо здійснення дій державної реєстрації Дніпропетровської міської
ради; реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу, які
містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців від 20.10.2005року, за
підписом державного реєстратора Добрінова Ростіслава Івановича; Довіреність від
15.01.09р. надана Дніпропетровською міською радою та виконавчим комітетом на
підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Бровко Ірині
Володимирівні представляти Дніпровську міську раду та виконком в державних та
громадських організаціях; реєстраційна картка про включення відомостей про
юридичну особу орган місцевого самоврядування виконавчий комітет
Дніпропетровської міської ради від 15.10.2009р.; рішення Дніпропетровської
міської ради ХХІІ скликання від 13.06.01 № 3/21 «Про Статут Територіальної
громади м.Дніпропетровська» за підписом міського голови І.І.Куліченко; Лист
Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської
ради від 13.07.2017р. за №5/1-75 «Про надання копії рішення Дніпропетровської
міської ради ХХІІ скликання» від 13.06.01 № 3/21 «Про Статут Територіальної
громади м.Дніпропетровська» за підписом директора департаменту С.І.Почтальона;
Лист Управління внутрішньої політики від 23.08.01р. № 228 «Про прийняття
Статуту та символіки територіальної громади м.Дніпропетровська» за підписом
начальника управління С.А.Квітка; Виписка з Єдиного державного реєстру
юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровська міська рада, дата
та час видачі виписки 03.12.2015 р, видано державним реєстратором Лукашова
І.С.; Лист Апарату верховної ради України від 13.07.2017року, №08/17-280 за
підписом керівника управління Г.Скопненко, копії яких додаються до позовної
заяви.
Свідоцтво про реєстрацію Дніпропетровської міської
ради від 21.05.1997 р., як письмовий доказ доводить, що зазначена дата
реєстрації не має правового підтвердження, бо як може бути реєстрація
виконавчим органом самоврядування, коли сама Дніпропетровська міська рада не
була утворена територіальною громадою у спосіб і в межах визначених Конституцією
та законами України. Дата реєстрації Дніпропетровської міської ради від
21.05.1997 р., це дата прийняття ВРУ Закону України «Про місцеве самоврядування
в Україні». Цей Закон не визначає порядок реєстрації утвореної у законний
спосіб ради, нею створеним виконавчим органом самоврядування. Згідно ч.12 прикінцевого та перехідного
положення цього Закону зазначено, що цей Закон набирає чинності
з дня його офіційного опублікування, а офіційна публікація була 12.06.1997р. у Відомостях Верховної Ради.
Інформація, що розміщена в Свідоцтві не відповідає Конституції України та
порушує принцип верховенства права. Виходячи із висновків обґрунтування цього
документа, то він є цілком протиправним
та не може бути чинним.
Довіреність від 17.10.2005р надана міською радою м.
Дніпропетровська в особі міського голови Куліченко Івана Івановича про
доручення Даниленко Наталії Михайлівни щодо здійснення дій державної реєстрації
Дніпропетровської міської ради, це також доказ протиправних дій у порядку та у способі реєстрації юридичної
особи Дніпропетровської міської ради, яке визначене Законом України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських
формувань», коли довіреність представника юридичної особи для здійснення
державної реєстрації підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, що
видається у порядку передоручення згідно положенню частині третьої статті 245
ЦКУ. У статтях 37-38 Закону України «Про
нотаріат» від 02.09.93р. № 3425, якими передбачено перелік нотаріальних
дій. Виписка з Єдиного державного
реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровська міська
рада, дата та час видачі виписки 03.12.2015 р, видано державним реєстратором
Лукашова І.С., як письмовий доказ того, що тільки
керівник юридичної особи має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної
особи без довіреності, але виникає питання про належні юридичні підстави бути
керівником юридичної особи, яку ніхто не створював. Довіреність, за своєю юридичної природи взагалі
не може надаватися тому, що порядок і спосіб утворення Дніпропетровської
міської ради та обрання голови ради І.І.Куліченко не відповідає положенням
Конституції та законам України. Тобто, Довіреність від 17.10.2005р. надана
міським головою Куліченко І.І. довірителю Даниленко Н.М. для вчинення дій
реєстрації юридичної особи Дніпропетровської міської ради, надана у протиправний спосіб
і не може бути чинною.
Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб
та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровська міська рада, дата та час видачі
виписки 03.12.2015 р, видано державним реєстратором Лукашова І.С., є також
письмовим доказом, яким засвідчується, що Дніпропетровська міська рада, як
юридична особа не утворена у відповідності Конституції та Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні», а тому не може бути суб’єктом публічного
права, а утворена Дніпровська міська рада як приватна компанія не в порядку та в спосіб і в межах
Конституції України. Доказ того, що Дніпропетровська міська рада взята на облік
як платник податків, як платник єдиного внеску з призначенням реєстраційним
номером та класом професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за
основним видом його економічної діяльності, і діє у протиправний спосіб і не може бути чинною.
Реєстраційна картка про підтвердження відомостей
про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб
та фізичних осіб-підприємців органу місцевого самоврядування «Дніпровської
міської ради» від 20.10.2005року, за підписом державного реєстратора Добрінова
Ростіслава Івановича, є письмовим доказом не відповідності до порядку, способу
утворення органу місцевого самоврядування у межах відповідності Конституції
України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Доказом цього
висновку є те, що у розділу засновника юридичної особи зазначається
територіальна громада міста дніпропетровська, коли такої територіальної громади
юридичної особи, як суб’єкта публічного права на той час не існувало і на
теперішній час не існує. Тобто, Реєстраційна картка – є свідченням порушення
принципу верховенства права, не виконання положень Конституції України, як норм
прямої дії. Згідно ст.143 Конституції України територіальні громади утворюють
органи місцевого самоврядування. У відповідності ст.169 ЦКУ територіальні
громади можуть створювати юридичні особи публічного права. Тому, що згідно ч.2
ст.2 ЦКУ територіальні громади, як
учасники цивільних відносин – є
суб’єктами публічного права. Цей і
вище приведені докази є доведенням порушення наших конституційних прав
гарантованих державою самостійно або під відповідальність органів
та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого
значення в межах Конституції і законів України. Цим доказом може бути доведений
факт відсутності повноважень у Дніпровської міської ради здійснювати будь-які
дії щодо вирішення питань місцевого значення, бо кожне рішення Дніпровської
міської ради та нею створених виконавчих органів є протиправними і нечинними.
Довіреність від 15.01.09р., яка була надана
Дніпропетровською міською радою та виконавчим комітетом на підставі Закону
України «Про місцеве самоврядування в Україні» Бровко Ірині Володимирівні
представляти Дніпровську міську раду та виконком в державних та громадських
організаціях також не відповідає порядку та способу і в межах оформлення довіреностей
у відповідності частині третьої статті 245 ЦКУ та статей 37-38 Закону України
«Про нотаріат» від 02.09.93р. № 3425, якими передбачено перелік нотаріальних
дій. Довіреність повинна бути
нотаріально завіреною, але перше питання має більшу юридичну значимість, як
правоздатність юридичної особи яка надає довіреність. Дніпропетровська міська
рада та виконавчий комітет не мають здатність суб’єкта права мати юридичні
права і нести юридичні обов’язки. У юридичної особи є керівник, який
представляє юридичну особу без довіреності. У реєстраційній вказуються його
персональні дані. Інші фізічні або юридичні особи здійснюють представництво
особи за належно оформленій довіреності.
Довіреність від 15.01.09р., надана
Дніпропетровською міською радою та виконавчим комітетом не може бути чинною, бо ці органи місцевого самоврядування
не були створені територіальною громадою міста Дніпро. Вирішення питання
починається з визначення першочергового права з боку територіальної громади, як
головного суб’єкта місцевого самоврядування. За доведеними обставинами головний
суб’єкт самоврядування міста Дніпро відсутній. Посилання Дніпропетровською
міською радою і виконкому на Закон України «Про місцеве самоврядування в
Україні» щодо надання довіреності – є
нечемним. Тільки п.14 ст.42
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає порядок
представництва, а це представництво закріплене за головою міської ради, але ні
як за фізичною особою. Отже, запропонований Позивачами доказ у додатковий раз
доводить про неправомірність дій посадових осіб органів самоврядування міста
Дніпра, що може бути підтвердженням відсутності повноважень у Дніпровської
(Дніпропетровської) міської ради у відповідності до Конституцій та законів
України.
Реєстраційна картка про включення відомостей про
юридичну особу орган місцевого самоврядування виконавчий комітет
Дніпропетровської міської ради від 15.10.2009р., є ще одним аргументом
відсутності у виконавчого комітету та виконавчих органів належних повноважень у
відповідності Конституції та законів України. Обґрунтуванням такого висновку
може бути таким: в цьому документі є посилання на Закон України «Про місцеве
самоврядування в Україні», як на розпорядчий акт. Таке посилання - є нечемним, яке не має жодних законних
підстав вважати Закон – розпорядчим актом. У згаданому Законі у ч.1 ст.11 є
посилання на те, що міські і районні у місті ради мають свої виконавчі
комітети, а п.3 ч.1 ст.26 міська рада має повноваження щодо утворення
виконавчого комітету. Рішення про утворення виконавчого акту – є розпорядчим
актом, згідно ст.59 цього Закону, але не як сам закон. Висновком, може бути те,
що на час реєстрації 21.05.1997 року розпорядчого акту – рішення
Дніпропетровської міської ради про утворення виконавчого комітету не існувало, а тому реєстрація органу місцевого
самоврядування виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради з посиланням
на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», як на розпорядчий акт
– є протиправною дією і
діяльність виконавчого комітету Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради,
цілком має підстави, згідно п.10 ст.59 Закону, бути визначено судом, як нечинним. Другим обґрунтуванням не
чинності діяльності виконавчого комітету Дніпровської (Дніпропетровської)
міської ради може бути те, що відсутні розпорядчі акти створення територіальної
громади, як головного суб’єкта місцевого самоврядування. Без створення
територіальної громади, як юридичної особи – суб’єкта публічного права не може
існувати система самоврядування міста Дніпра. Тому, не утворена у законний
спосіб Дніпропетровська міська рада не мала законних підстав утворювати
виконавчий комітет та здійснювати його реєстрацію. Третім обґрунтуванням
протиправності реєстрації виконавчого комітету є те, що замість внесення
рішення уповноваженого органу, згідно п.2 ч.4 Закону України «Про державну
реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських
формувань», внесений Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», що
має підстави вважати реєстрацію нечинною.
Четвертим обґрунтуванням протиправної реєстрації – є те, що дата
реєстрації зазначена 21.05. 1997 рік, а це дата прийняття Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні», коли згідно ч.12 Прикінцевого
положення, Закон набирає
чинності з дня його офіційного опублікування. Офіційне опублікування Закону
відбулося 12.06.1997року у Відомостях Верховної ради. П’ятим обґрунтуванням є
те, що дата реєстрації виконавчого комітету проводиться забагато раніше від
дати вступу у дію Закону
України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та
громадських формувань» 15.05.2003 №755-ІV. Отже, реєстрація
відповідного органу місцевого самоврядування є протиправною. Наслідком такої
протиправної реєстрації можуть бути визнані всі рішення цього виконавчого
комітету, як нечинними та
такими, що не відповідають чинному законодавству. Не вирішення такого питання
створить складнощі у винесені будь-яких рішень виконавчого комітету
Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради та їх виконанні.
Таким чином, Реєстраційна картка про включення
відомостей про юридичну особу орган місцевого самоврядування виконавчий комітет
Дніпропетровської міської ради від 15.10.2009р. є ще одним письмовим доказом не
відповідності до порядку, способу утворення органу місцевого самоврядування у
межах Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні», а тому виконавчий комітет Дніпровської (Дніпропетровської) міської
ради не може здійснювати свої повноваження визначені у Главі 2 Закону, на
підставі того, що з’явилися підстави відмови у державній реєстрації згідно п.5
ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб
– підприємців та громадських формувань» тому, що документи подані до реєстрації
суперечать вимогам Конституції та законам України.
Рішення Дніпропетровської міської ради ХХІІІ
скликання від 13.06.01 № 3/21 «Про Статут Територіальної громади
м.Дніпропетровська» за підписом міського голови І.І.Куліченко, є протиправним і нечинним, у
порядку і у способі його обговорення та прийняття, коли самої територіальної
громади – суб’єкта публічного права - не існувало на той час, як і тепер не
існує. Не може не існуюча територіальна громада утворювати у порядок, спосіб та
в межах Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні» - Дніпропетровську (Дніпровську) міську раду, та не може не існуюча і
не створена у законний спосіб рада приймати рішення стосовно прийняття Статуту,
коли їй відповідних повноважень щодо управління комунальним майном територіальна
громада не надавала.
З огляду на приведений доказ Дніпровська
міська рада не є органом місцевого
самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та
здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого
самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «про
місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами (ст.10 ЗУ МСУ).
Приймаючи до уваги вище приведені докази
Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада не може бути юридичною особою публічного
права, бо її, як юридичну особу ніхто не створював і ніхто, відповідно до
Конституції України, не наділяв власними повноваженнями, в межах яких може
діяти рада самостійно і нести свою відповідальність за свою діяльність
відповідно до закону (ст.16 ЗУ МСУ).
З підстав того, що територіальної громади
міста Дніпра, як юридична особа – суб’єкт публічного права не існує, то
відповідно не може існувати рішення про утворення органів місцевого
самоврядування, та не може бути чинних рішень про наділення Дніпровської
міської ради, правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у
власності територіальних громад районів у містах, що приймаються на місцевих
референдумах відповідних районних у містах громад, а також здійснювати
управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних
громад районів у містах, та немає того органу місцевого самоврядування, який
здатний нести відповідальність перед громадою відповідного району у місті
(ст.16 ЗУ МСУ).
Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада з
урахуванням приведених доказів може мати окремі повноваження та власні бюджетні
кошти щодо місцевих умов і особливостей здійснювати їх перерозподіл між собою
на підставі договорів при умові її утворення у відповідності до Конституції і
законів України (ст.16 ЗУ МСУ).
Наслідком не утворення районних у місті
територіальних громад і міської у місті Дніпр територіальної громади, як
первинного суб’єкту місцевого самоврядування, із статусом юридичної особи – з
правом цивільних правовідносин – суб’єкта публічного права, приводить до
порушення системи місцевого самоврядування та порушення реалізації гарантій,
прав і свобод, громадянам міста Дніпро приймати безпосередню участь у вирішені
місцевих питань самоврядування, що приводить до руйнації усіх концепцій
Європейської хартії про місцеве самоврядування та конвенцій захисту прав людей
міжнародних договорів, які були визнанні Верховною Радою України, як частиною
національного законодавства.
Тому, з огляду на вище приведені аргументи та
їх обґрунтування Рішення
Дніпропетровської міської ради ХХІІІ скликання від 13.06.01 № 3/21 «Про Статут
Територіальної громади м. Дніпропетровська» не відповідає Конституції та
законам України, і є письмовим доказом порушення принципу верховенства права та
порушення норм прямої дії Конституції України, а також протиправних дій у
використанні повноважень, якими ніхто Дніпровську (Дніпропетровську ) міську
раду не наділяв.
Лист
Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської
ради від 13.07.2017р. за №5/1-75 «Про надання копії рішення Дніпропетровської
міської ради ХХІІ скликання від 13.06.01 № 3/21 «Про Статут Територіальної
громади м.Дніпропетровська» за підписом директора департаменту С.І.Почтальона,
є письмовим доказом про відсутність протоколу (загальних зборів) про утворення
територіальної громади міста Дніпропетровськ, а також про утворення органу
місцевого самоврядування Дніпропетровської міської ради. Таким чином, є
підстави вважати, що наслідком відсутності утвореної територіальної громади
міста у районні міста Дніпропетровська тягне за собою відсутність утворення
відповідних рад та виконавчих органів самоврядування, що за своєю логікою є
підтвердженням порушення норм прямої дії Конституції України, а тому відсутні
підстави існування повноважень у Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради,
якими рада наділяється за рішенням територіальною громадою.
Лист
Управління внутрішньої політики від 23.08.01р. № 228 «Про прийняття Статуту та
символіки територіальної громади м.Дніпропетровська» за підписом начальника
управління С.А.Квітка, може бути ще одним доказом того, що обговорення та
винесення проекту Статуту територіальної громади і гербу територіальної громади
здійснюється без створеної самої територіальної громади. Це доказ наслідку,
коли територіальна громада не була утворена у порядку і у спосіб та у межах
Конституції України, а посадові особи здійснюють свої функціональні обов’язки в
виконавчих органах самоуправління, які не були створені самою територіальною
громадою.
Лист Апарату верховної ради України від
13.07.2017року, №08/17-280 за підписом керівника управління Г.Скопненко, є
додатковим доказом не відповідності внесеної інформації про реєстрацію
Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради, яка була розміщена у формі
Реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, де
зазначено Верховну Раду України, як орган реєстрації Дніпровської міської ради.
Наслідком таких дій, є відсутність відповідальності законодавчого органу, який
не привів чинне законодавство у відповідність до Конституції України, державні
та конституційні гарантії надані щодо місцевого самоврядування не виконанні і
не виконуються до тепер. Відсутній контроль з боку Верховної Ради України за
виконання норм прямої дії Конституції України. Відсутній контроль за
здійсненням самої системи самоврядування в Україні. Не відтворюється сам
суб’єкт власності, і не визначені об’єкти власності кожної територіальної
громади. Право власника комунального майна втрачено, як і право утворювати
первинний суб’єкт публічного права в системі місцевого самоврядування.
Позивачі з метою отримання безпосередньої відповіді
від головної посадової особи голови Дніпровської міської ради Бориса
Альбертовича Філатова та деяких керівників виконавчих органів самоврядування
про існування належних повноважень у Дніпровської (Дніпропетровської) міської
ради та районних у місті Дніпро рад, а також про відповідні повноваження ними в
управлінні комунальної власності та створенні комунальних підприємств
звернулися із запитами на інформацію.
Однак, запит на інформацію на ім’я голови
Дніпровської міської ради Б.Філатова від 03.06.19р. за вх. № 31115, 31116,
31117 відповідь не була одержана у встановлені строки. Була запропонована
проміжна відповідь про додатковий строк надання інформації. У приведених
запитах на інформацію запитувалися копії розпорядчих актів про створення
територіальної міської та районних громад, а також розпорядчі акти про
утворення територіальними громадами відповідних рад та їх виконавчих комітетів
та виконавчих органів самоврядування. На час звернення до суду відповіді не
одержані.
Позивачі зверталися із запитом на інформацію про
порядок і спосіб проведених реєстраційних дій щодо реєстрації територіальних
громад міста, утворених ними міських і районних у місті рад та їх виконавчих
органів самоврядування до директора Департаменту адміністративних послуг та
дозвільних процедур від 03.06.2019р. вх.№ 10/8, 10/9. До департаменту також
зверталися з питання про інформацію установчих документів державної реєстрації
КП «Дніпроводоканал», КП «Теплоенерго», КП «Жилсервіс – 2», КП «Жилсервіс – 5».
Отримали відповідь за підписом директора департаменту А.С.Пономарьова від
05.06.19р. №8/5-18 і №8/5-17. Основне у відповіді були посилання на чисельні
положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб
– підприємців та громадських формувань» та пояснень вартості платних послуг.
Жодне із посилань на норми Закону не були підтверджені процесуальними діями.
Тобто директор Департаменту робить посилання на норми Закону, але не
підтверджує виконання жодного з них. Відповіді на питання викладені у запитах
Позивачі не отримали. У своїй відповіді №8/5-17 А.С.Пономарьов робить такий
висновок: «Відповідно до ст.16 Закону про місцеве самоврядування від імені та в
інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють
відповідні ради. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і
наділяються цим та іншими законами повноваженнями в межах яких діють самостійно
і несуть відповідальність за свою діяльність до закону. Таким чином, за
територіальною громадою на законодавчому рівні не закріплено статусу юридичної
особи, а відповідно і відсутні підстави для її державної реєстрації, як
юридичної особи, у тому числі як юридичної особи публічного права». У цієї змістовної
відповіді директора Департаменту стверджує, що територіальні громади не є
первинним суб’єктом місцевого самоврядування та не є основним носієм функцій і
повноважень місцевого самоврядування. Якщо, це так, то у якому порядку і в який спосіб повинні були з’явитися місцеві
ради із статусом юридичної особи, коли їх територіальні громади не утворювали,
директор Департаменту, це не пояснює. Можливо директору Департаменту не відомо
порядок створення юридичної особи та її реєстрації. Визначаючи органи місцевого
самоврядування юридичними особами не можна ігнорувати не визнанням юридичного
статусу юридичної особи публічного права за територіальною громадою, як не
можна не визнавати будівництва будинку без створення належного фундаменту цього
будинку. З утворення територіальної громади із статусом юридичної особи –
суб’єкта публічного права, з визнання територіальної громади власником
комунального майна – починається утворення усій системи самоврядування у
відповідності Конституції та законів України. Тому, Дніпровська
(Дніпропетровська) міська рада не має повноважень своєї діяльності у порядку та
в спосіб і в межах відповідності Конституції та законів України.
Наступний запит на інформацію був до директора
Департаменту з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської
міської ради від 03.06.2019р. вх.№2/899. Позивачі звернулися з такими
питаннями: «Надати інформацію та надати належні докази, аргументи,
обґрунтування про створення районних і міської територіальної громади міста
Дніпро, як юридичних осіб публічного права у відповідності до Конституції
України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України
«Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб – підприємств та громадських
формувань» та Цивільного Кодексу України, що може стати підтвердженням
створення системи місцевого самоврядування у Дніпрі,
яке гарантоване нам, мешканцям міста Дніпра, державою право на реальну
здатність територіальною громадою - жителям району у місті і міста - самостійно
або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України».
Питань було шість і всі торкалися прохання надати Позивачам аргументовану та
обґрунтовану відповідь про діючу у місті Дніпрі систему місцевого
самоврядування; про аргументоване пояснення на існуючи установчі документи
утворення районних у місті Дніпрі рад; про аргументовану і обґрунтовану
інформацію існуючої матеріальною і фінансовою основою районних у місті і
міської рад; про рухоме і нерухоме майно, що є у комунальній власності
територіальних громад; про аргументоване і обґрунтоване виконання прав
Позивачів та мешканців міста, інтереси яких представлені в цьому позові,
виконання права на комунальну власність та їх участь у формуванні розподілу
бюджетів відповідних районних у місті територіальних громад; про аргументоване
тлумачення з посиланнями на установчі документи про створення комунальних
підприємств.
Одержана
відповідь за підписом директора Департаменту А.В.Нідєлько від 07.06.2019року за
№2/1 – 858 не є повною і рахується Позивачами як такою, що була безпідставна
відмова у задоволенні запиту на інформацію, що є порушенням статей 3 і 10.1
Закону України «Про доступ до публічної інформації». За змістом наданого тексту відповіді директор
Департаменту стверджує, що відповідно ст.140 Конституції України територіальні
громади на рівні районів не передбачено і у місті Дніпрі не створено районних
територіальних громад, тому відповідні протоколи відсутні. Директор
Департаменту також поясняє, що згідно ст.14 Статуту територіальної громади
м.Дніпропетровська, прийнятого Дніпропетровською міською радою ХХІІІ скликання
та зареєстрованого Дніпровським обласним управлінням юстиції 20.06.2001року,
визначено, що територіальну громаду м.Дніпропетровська складають жителі, які
проживають на території м.Дніпропетровська. Територіальна громада є первинним
суб’єктом місцевого самоврядування , основним носієм його функцій та
повноважень, які здійснюються нею як безпосередньо, так і через органи
місцевого самоврядування. Далі директор Департаменту стверджує, Дніпровська
міська рада є представницьким органом територіальної громади м.Дніпро, утворена
і діє відповідно до Конституції України та Законів України «Про місцеве
самоврядування в Україні». Крім того, чинним законодавством не передбачено
вимог з приводу складення протоколу і рішення загальних зборів територіальної
громади міста щодо утворення міської і районної у місті рад.
Єдиним
запитом на ім’я голови Дніпровської міської ради Б.Філатова, на який були
Позивачами одержані відповіді, це були відповіді від Департаменту житлового
господарства та Департаменту благоустрою та інфраструктури. Але їх відповіді не
були повними і не як не були пов’язана з правами власника, який «надавав» чи
«ні» право на утворення радами комунальних підприємств в управління його
рухомого і нерухомого майна. У своєму
запиті Позивачі наполягали на надання їм завірених копій рішень власника комунального майна міста
Дніпро або наділеного ним представницького органу, на підставі якого були
утворені комунальні підприємства «Дніпроводоканал», «Теплоенерго»,
«Жилсервіс-2», «Жилсервіс-5» та надати копії правосуб’єктності цих підприємств,
а також було питання про утримання гуртожитків у місті Дніпрі, які належать до
комунальної власності.
За
підписом директора Департаменту житлового господарства В.В.Грицая була одержана
відповідь, за якою відповідь на питання запиту надавалися КП «Жилсервіс-2» і КП «Жилсервіс-5». КП
«Жилсервіс-5» надав копію Рішення ДМР від 15.03.2016року №108 «Про внесення
змін та доповнень до рішення виконкому міської ради від 23.04.2013 №179 «Про
врегулювання питань щодо надання житлової площі та проживання в гуртожитках
комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська», а також
надавався перелік гуртожитків, які знаходяться на балансі КП «Жилсервіс-5» ДМР
та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за
територіальною громадою міста Дніпра , в особі Дніпровської міської ради станом
на 01.06.2019року.
До відповіді додався Статут КП «Жилсервіса-5», де у
п.1.3. визначено, що власником підприємства є територіальна громада міста
Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Однак, ні Департамент, а ні сам КП «Жилсервіс-5»
не надає жодного пояснення щодо того, на підставі якого рішення територіальна
громада передає свої повноваження щодо власності підприємством разом із
статутним фондом. У п.1.5. є посилання на те, що розмір статутного капіталу
Підприємства визначається та може бути змінений за відповідним рішенням
Власника. Такого рішення територіальної
громади не надається.
До позовної заяви додається реєстраційна картка на
проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування
нової юридичної особи: «Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпропетровської
міської ради. Засновником юридичної особи – Дніпропетровська міська рада.
Однак, серед наданих копій документів відсутнє рішення територіальної громади
про утворення Дніпропетровської (Дніпровської) міської ради та ділення її
повноваженнями від імені територіальної громади міста Дніпро здійснювати
управління комунальним майном та створювати комунальні підприємства, які
належать їй. На думку Позивачів, такий перелік документів може забезпечувати
правоздатність підприємства та мати правову логіку дієздатності, здатність
суб’єкта самостійно, своїми свідомими діями здійснювати юридичні права і
обов’язки.
Директор
КП «Жилсервіс-2» надав копію рішення ДМР від 28.12.2017 №1069 «Про призначення управителів
багатоквартирних будинків», копію рішення ДМР ХХІV скликання від 26.02.03.
№35/7 Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста
та подальше його використання», до рішення додається перелік комунальних
підприємств, заснованих на комунальній власності територіальної громади міста
Дніпропетровська, перелік об’єктів (гуртожитків) КП «Жилсервіс-5» ДМР, які
обліковуються на балансі та не мають реєстрацію права власності за
територіальною громадою м.Дніпро на 01. 06.2019р., Перелік об’єктів
(гуртожитків) КП «Жилсервіс-5» ДМР, які обліковуються на балансі та мають
реєстрацію права власності за територіальною громадою м.Дніпра на 01.06.2016р.,
Перелік (гуртожитків) КП «Жилсервіс-5» ДМР, які не на балансі (у оперативному
управлінні) та не мають реєстрацію права власності за територіальною громадою
м.Дніпро на 01.06.2019р.
Директором
КП «Жилсервіс-2» своєю відповіддю від 14.06.2019 №379 відмовляє позивачам у
наданні будь-яких копій документів, які би мали підтвердити їх право на їх
законну діяльність. Таке ставлення до субєктів права власності може бути
підтвердження відсутності відповідальності підприємства, що є частиною
комунальної власності, нести відповідальність перед власником майна, перед
територіальної громадою, інтереси членів якої представлені і цій позовній
заяві.
Позивачі не одержали копії документів
правосуб’єктності КП «Жилсервіс-2» і КП «Жилсервіс-5», на підставі яких
підприємства здійснюють свою правоздатність та дієздатність.
Якщо
виходити з логіки, наприклад з роз’яснень директора Департаменту з питань
місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики, яка надана на
підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» у його відповіді
від 07.06.2019 №2/1-858, що публічна інформація має такі ознаки: готовий
продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання
суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним
законодавством; заздалегідь відображену або задокументовану будь-якими засобами
будь-яких носіях інформацію. Таким чином надання інформації із роз’ясненням яка
не створена і яку розпорядник не повинен створювати, протирічить вимогам
Закону, який регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не
вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію, то виходячи з
викладеного у розпорядника інформації КП
«Жилсервіс-2» і КП «Жилсервіс-5» відсутні документи, які можуть підтверджувати
їх правоздатність та дієздатність тому, що суб’єкти владних повноважень не
приймали рішення про їх утворення. Тобто, Позивачами отримані тільки ті
документи від розпорядків, які були створені суб’єктами владних повноважень і
передані їм у їх розпорядження в якості копій для їх діяльності.
Від
Департаменту благоустрою та інфраструктури за підписом заступника директора
департаменту О.М.Самілик від 07.06.2019р. № 4/1-178, Позивачами одержана
відповідь, копія розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської
ради народних депутатів від 02.07.1992 №584-р; копія рішення ДМР від 25.07.2018
№80/34 «Про збільшення статутного капіталу та затвердження Статуту КП
«Теплоенерго» у новій редакції; копія рішення ДМР від 20.03.2019 № 68/43 «Про
збільшення статутного капіталу та затвердження Статуту КП «Дніпроводоканал» у
новій редакції.
Своїм
письмом Департамент пояснює, що КП «Дніпроводоканал» утворено на підставі
розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних
депутатів від 02.07.1992 №584-р, і інших рішень суб’єктів владних повноважень,
крім рішення ДМР від 20.03.2019 № 68/43,
не надає. Позивачі вважають, що цей факт може бути доказом не виконання
принципів верховенства права суб’єктів владних повноважень, які свою діяльність
здійснюють не відповідно до Конституції та законів України. Тобто,
територіальна громада міста Дніпра не створювалася, де рішенням територіальної
громади не утворювалася міська рада, де вирішувалися питання повноважень якими
територіальна громада наділяє ради щодо створення комунальних підприємств та
управління комунальним майном, власником якого є територіальна громада.
Якщо, Позивачі помиляються, то відсутні
зворотні докази того, що з часу прийняття Конституції України 1996року, були
створені територіальні громади районів у місті і місті Дніпро із статусом юридичної особи, як суб’єкти
публічного права. За статтями 140-143 Конституції України була би створена
система самоврядування у м.Дніпрі, де базові територіальні громади м. Дніпра,
визначені Державним класифікатором об’єктів адміністративно-територіального
устрою України (КОАТУУ), мали би управляти своїм би комунальним майном
утворивши відповідні ради, які від імені власника управляли власністю
територіальної громади.
Позивачі
вважають, що наслідками відтворення системи самоврядування у місті Дніпрі у
відповідності до Конституції України та законів України може бути таке:
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є
народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та
органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад
в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її
органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу (ст.5
КУ).
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та
інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами
прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і
громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст.8
КУ).
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе
лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст.9 КУ).
В Україні визнається і гарантується місцеве
самоврядування (ст.7 КУ).
Європейською хартією місцевого самоврядування
визначається її концепція, де місцеве самоврядування означає право і
спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою
часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого
населення.
Це
право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним
голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які
можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення жодним чином не заважає
використанню зборів громадян, референдумів чи будь-якої іншої форми прямої
участі громадян, якщо це дозволяється законом.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні
ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її
континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами
права власності Українського народу. Від імені Українського народу права
власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в
межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має
право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до
закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна
використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів
права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти
права власності рівні перед законом (ст.13 КУ).
Якщо, це так і норма Конституції України
дійсно є нормою прямої дії, то згідно ст.2 ЦКУ учасниками цивільних відносин є територіальні громади, як суб'єкти
публічного права, а згідно ст.13 КУ кожний мешканець територіальної
громади - є суб’єктом права на
власність. Далі за логікою, згідно ст.81 ЦКУ юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та
(або) майна. Стаття 80 ЦКУ визначає, що юридична особа наділяється правоздатністю і дієздатністю. Правоздатність визначена у ст.91 ЦКУ, де зазначається
що суб’єкти права мають юридичні права і нести юридичні відповідальності.
Дієздатність, це поняття закріплене у ст.92 ЦКУ визначає, що юридична особа набуває цивільні права та
обов'язки і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих
документів та закону. Зважаючи на визначення поняття територіальної громади
за ст.6 ЗУ МСУ, то первинним суб’єктом
місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є
територіальна громада.
З огляду приведеного, територіальна громада міста, як
об’єднання осіб і їх майна у районах міста і у місті є юридичними особами
суб’єктом публічного права, які створюються мешканцями районів у місті і міста
Дніпра, за ознакою адміністровано-територіального поділу закріплений ст.132 КУ,
та згідно статей 140-143 КУ і встановленого Державного класифікатора об’єктів
адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ). Державою вже
встановлений поділ міста Дніпро на адміністативно-територіальні одиниці, які
створюють цілісну систему територіального устрою. Районні у місті ради м. Дніпро мають
свої особисті номери:
- [1210136300] АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ;
- [1210136600] БАБУШКІНСЬКИЙ;
- [1210136900] ЖОВТНЕВИЙ;
- [1210137200] ІНДУСТРІАЛЬНИЙ;
- [1210137500] КІРОВСЬКИЙ;
- [1210137800] КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ;
- [1210138100] ЛЕНІНСЬКИЙ;
- [1210138400] САМАРСЬКИЙ.
Тому, змінювати або ліквідовувати встановлений Конституцією України
адміністративно-територіальний устрій не може будь-яке рішення органу місцевого
самоврядування.
Відповідно до об’єднання майна, як підстава створення
територіальної громади, то статті
327 ЦКУ, визначається право
комунальної власності, а у комунальній власності є майно, у
тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Тобто, управління майном, що є
у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та
утворені нею органи місцевого самоврядування. Стаття 316 ЦКУ, доповнює, що поняття права власності
є право особи на річ (майно), яке вона
здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Тобто кожний член територіальної громади, як суб’єкт права на власність має
право на комунальну власність, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю
волею, не залежно від волі інших осіб.
Розуміючи це, то Позивачі, як суб’єкти права
на власність за своєю волею мають здійснювати свої права на власність
відповідно до закону. Тобто, поки кожна особа не здійснює своє право на
власність відповідно до закону, власністю користуються інші особи у свою
користь, а тому їх позовні вимоги Позивачів
в інтересах інших осіб має суспільне значення, процесуальними діями
якими вони здійснюють захист не тільки своїх матеріально-фінансових прав, а в
цілому усіх територіальних громад. Отже, створення територіальних громад
районних у місті і місті Дніпрі – є цивільне право суб’єктів права власності
захищати свої права.
Ствердження директора Департаменту
адміністративних послуг та дозвільних процедур А.С.Понамарьова, що за
територіальною громадою на законодавчому рівні не закріплено статусу юридичної
особи, як юридичної особи публічного права, є хибним і не професійним
ствердженням.
Ствердження директору Департаменту з питань
місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики А.В.Неделько,
про те, що ст.140 КУ не передбачено створення районних територіальних громад, є
безпідставним ствердженням, яке не має нормативного підтвердження. Навпаки не
органи місцевого самоврядування вирішують районний поділ міста, а територіальні
громади є первинним суб’єктом місцевого самоврядування вирішувати у порядку і
спосіб, питання місцевого значення
в межах Конституції та
законів України. Підтвердженням такої
думки Позивачі посилаються на Рішення
Конституційного Суду України від 18 червня 2002року №12-рп/2002, який
вирішив: п.1. Положення частини першої статті 140 Конституції
України ( 254к/96-ВР) в
аспекті порушених у конституційному поданні питань
необхідно розуміти так, що ці положення дають визначення: - місцевого самоврядування як
права територіальної громади вирішувати питання
місцевого значення в межах
Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України.
Доповненням до приведеної думки Позивачі просять суд
прийняти до уваги Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 2000р.
№ 1-рп/2000 про положення частини
п'ятої статті 6, частини четвертої
статті 16, частин
третьої та четвертої статті 41, абзацу третього пункту 2
розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" (далі -
Закон), які визначають територіальні
громади районів у містах та районні в місті ради як окремі
суб'єкти.
У п.1.2 Конституційний Суд визнав: «частини п’ятої статті
6 та частини четвертої статті 16 Закону, відповідно до
яких у містах
з районним поділом територіальні громади районів у містах
діють як суб'єкти
права комунальної власності та
не втрачають цього права в
разі, якщо рішення про створення
районних у містах рад не було прийнято,
узгоджуються з положенням частини
першої статті 142 Конституції України, згідно з яким територіальні громади
районів у містах
поряд з територіальними громадами
міст визначаються як
суб'єкти права комунальної власності;
частин третьої та четвертої
статті 41, абзацу
третього пункту 2 Розділу V
"Прикінцеві та перехідні
положення" Закону, відповідно до яких рішення територіальних громад
міст з
районним поділом або міських
рад щодо утворення (не утворення)
районних у містах рад мають прийматися з урахуванням думки районних у містах рад
та членів територіальних громад
цих міст, а обсяг і межі
повноважень районних у містах рад (у
разі їх створення)
та їх виконавчих органів
визначаються відповідними
міськими радами за узгодженням з
районними у містах
радами з урахуванням загальноміських інтересів
та колективних потреб територіальних громад районів у містах
і не можуть змінюватися протягом
даного скликання,
узгоджуються як з частиною першою статті 142, так і абзацом
третім пункту 8
Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України,
відповідно до якого "районні в містах ради та голови цих рад після набуття
чинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження відповідно до
закону".
Ствердження директору Департаменту з питань
місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики А.В.Неделько
відносно того, що чинним законодавством не передбачено вимог з приводу
складення протоколу і рішення загальних зборів територіальної громади міста
щодо утворення міської і районних у місті рад. Позивачі звертають увагу суду,
що такі ствердження є помилковими і не відповідають дійсності. При меншим
огляді права, треба звернути увагу на ст.ст.80, 81 та 87 ЦКУ. Саме ст.87ЦКУ
пояснює, що для створення юридичної
особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються
письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не
встановлений інший порядок їх затвердження. Стаття 92 ЦКУ нагадує про
установчі документи. Стаття 8 ЗУ МСУ визначає, що загальні
збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у
вирішенні питань місцевого значення. Є ще діюча Постанова ВРУ від
17.12.1993року № 3748 – ХІІ «Про затвердження Положення про загальні збори
громадян за місцем проживання в Україні», як саме утворюється письмові документ
та проводяться загальні збори.
Тобто, з огляду приведених аргументів і їх
обґрунтування, посилання на норми чинного законодавства можна прийти до
висновку, що територіальні громади створюються жителями, які об'єднані
постійним проживанням у межах міста, що є самостійними
адміністративно-територіальними одиницями (ст.1 ЗУ МСУ), загальними зборами та
на підставі оформлених установчих документів реєструють територіальну громаду,
як юридичну особу суб’єкт публічного права, а потім територіальною громадою
вирішують питання утворення органів місцевого самоврядування, які наділяють
повноваженнями представляти інтереси громади відповідно до Конституції і
законів України. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»
визначені повноваження органів самоврядування та їх виконавчих комітетів та
виконавчих органів самоврядування.
Тому, Позивачі вважають, що є всі нормативні
підстави привести повноваження Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради та
районні ради у місті Дніпрі у порядку і у спосіб в межах Конституції та законів
України.
Отже, Позивачі, посилаючись на вище перелічені аргументи
їх обґрунтування та доведеність їх письмовими доказами приходять до висновку,
що з часів затвердження Конституції України 28 червня 1996 року до тепер існує
відсутність повноважень Дніпровської міської ради, районних у місті Дніпро рад,
як суб’єктів владних повноважень, у порядку і у спосіб, що визначені у межах
Конституції та законів України. Дії посадових осіб органів самоорганізації
міста Дніпра за фактично існуючими обставинами є противоправними і нечинними.
Тому звернення до суду, як захід самозахисту своїх конституційних прав і свобод
громадян спрямоване на приведення системи самоврядування у місті Дніпрі у
відповідність до Конституції та законів України щодо створення міської і
районних у місті Дніпрі територіальних громад та утворення ними відповідних рад
і виконавчих органів самоуправління з наданням їм відповідних повноважень в
управлінні комунальної власності та створенні комунальних підприємств.
Таким чином, Позивачі, як особи права
набули право вимоги і потребують захисту своїх прав у судовому порядку на
підставі ст. 3, 8, 9, 19, 22 і 124 Конституції України і не виконанні Рішень
Конституційних Судів України від 09
лютого 2000р. № 1-рп/2000; від 13 липня 2001р. № 11-рп/ 2001; від 18 червня 2002року №12-рп/2002; оскільки
Відповідач порушив по відношенню Позивачів конституційні права, свободи
громадян та надані їм гарантії безпосередньої участі у вирішені
питань місцевого значення в межах Конституції і законів України, а також в управлінні комунальної власності, власниками
якої вони є, та наданням міськім і районним у місті органам самоврядування
відповідних повноважень щодо створення комунальних підприємств для
стабільності суспільних відносин між органами самоврядування та членами
районних територіальної громади у місті та міста Дніпро, позбавив Позивачів та
інших осіб громади, чиї інтереси також представлені цим позовом, впевненості у тому, що існуюче становище
погіршується не виконанням посадових осіб Дніпровської міської ради, районних
рад у місті їх виконавчих комітетів та їх виконавчих органів самоврядування положень Конституції
та законів України.
Згідно цього, кожна особа має право
звернутися до суду свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених прав є визнання незаконним рішення, дії чи
бездіяльності органу місцевого самоврядування, ст.16 ЦК України.
Статтею 3 Конституцією України,
передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Статтею 22 Конституції України, Права і свободи людини і
громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні
права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При
прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається
звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого
самоврядування відповідальні за свою діяльність перед фізичними і юридичними
особами.
Згідно ч.2
ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що в адміністративних
справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта
владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії
чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо участі
третьої особи на стороні позивачів:
Враховуючи складність
розгляду справи по суті та суспільний інтерес у захисті прав, свобод Позивачів
та інтересів мешканців міста Дніпро, Позивачі звертаються до Дніпропетровського
окружного адміністративного суду, за захистом своїх і інших осіб міста чиї
інтереси представлені позовною заявою, у захисті прав, свобод і їх інтересів,
визначених Конституцією та законами України, а також міжнародними постановами,
ратифікованими Верховною Радою України, що стали частиною національного
законодавства.
Позивачі звертаються до
Суду з відповідним клопотанням про залучення Громадської організації «Луганська Правозахисна Група» до участі у
розгляді справи по суті, у якості третьої особи від сторони Позивачів, які не
заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а також залучити уповноваженого правозахисника з особливо важливих питань,
координатора правозахисників ГО «Луганської Правозахисної Групи» у м. Дніпрі та
у Січеславській області Калюжного Юрія
Геннадійовича, на підставі
наданої Довіреності.
Підставою
залучення Громадської організації
«Луганська Правозахисна Група», у якості третьої особи, і уповноваженого
представника від третьої особи, є те, що за метою своєї діяльності, Організація
здійснює захист прав на гідний рівень життя, на відповідний рівень
споживання, захист
у суді прав невизначеної кількості споживачів від порушень, а також їх
представництво у судах, установах, організаціях, підприємствах незалежно від
форм власності, на законних
підставах нагляд за дотриманням прав людини і фіксація порушень прав людини в
органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах,
організаціях, а також захист від порушень прав людини у судах та судовій
системі, збір даних, аналіз та розробка і впровадження дійових механізмів
захисту. Організація об’єднує всіх небайдужих людей,
які підтримують цінності пріоритету прав людини і верховенства права. Тому, підставою залучення Організації, у
якості третьої особи є її правозахисна діяльність у сфері захисту прав людини
від неправомірних дій посадових осіб державних органів і місцевого
самоврядування та порушень прав споживачів у сфері житлово-комунального
господарства підприємствами і установами незалежно від форм власності.
Тобто, Позивачі,
сподіваються, що правозахисна діяльність Організації правову допомогу у захисті
їх Конституційних прав, свободи і інтересів, а також закріплених чинним
законодавством, та має надію, що Організація буде мати можливість участі у
справі згідно ст. 44 КАСУ. Позивачі, також сподіваються на правову підтримку
Організації, і можливого правового захисту їх прав, свобод, і інтересів, та
осіб, які не є стороною у справі, але інтереси яких представлені у вимогах
позовної заяви. Члени Організації, як і вони живуть у місті Дніпро і також є
членами територіальної громади інтереси яких представлені цим позовом, а тому
можуть бути учасниками під час розгляду адміністративної справи у суді першої
інстанції.
Крім того, Позивачі відповідальне
заявляють про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього ж
відповідача (відповідачів) з тим самим предметом, та з тих самих підстав.
Позивачі також звертаються до суду з
клопотанням про розгляд позовної заяви за умовами загального позовного
провадження у відповідності п.1 частини
четвертої статті 12 КАСУ, та п.2 ч.4
ст.257 КАСУ.
Позивачі звертаються з
клопотанням до суду про встановлення пільг по сплаті судового збору для
Позивачів у відповідності до п.7 ст.5 Закону України « Про судовий збір». При
вирішенні цього питання врахувати, що Позивачі звертаються до суду із позовною
заявою про захист своїх прав та інтересів інших осіб. Вимоги позовної заяви відповідають не визначеному колу
людей, чиї інтереси представлені цим позовом, а тому просять Дніпропетровський
окружний адміністративний суд звільнити їх від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись
статтями 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 22, 69, 71, 124, 132, 133, 140, 142, 143, 144,
146 Конституції України, положеннями статей 2, 3, 4, 5, 6, 7, 10, 24, 25, 26,
41, 74, 78 Закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні», Рішенням
Конституційного Суду України від 09 лютого 2000р. № 1-рп/2000, Рішенням
Конституційного Суду України від 13 липня 2001р. № 11-рп/ 200, Рішення
Конституційного Суду України від 18 червня 2002року №12-рп/2002, положеннями статей
16 і 21 ЦК України, 2, 5, 6, 7, 8, 12, 19, 51, 77, 159-167 Кодексу адміністративного судочинства
України, -
ПРОСИМО СУД:
Про
встановлення відсутності повноважень Дніпровської міської ради, районних у
місті Дніпро рад, як суб’єктів владних повноважень, визнати їх дії
противоправними і нечинними та зобов’язати їх вчинити певні дії у відповідності
до Конституції та законів України щодо створення міської і районних у місті
Дніпрі територіальних громад та утворення ними відповідних рад і виконавчих органів
самоврядування з наданням їм відповідних повноважень в управлінні комунальної
власності та створенні комунальних підприємств.
Додатки:
1. Копія 1, 2 і 6 сторінки паспорта ПОЗИВАЧ_1.
2. Копія 1, 2 і 6 сторінки паспорта ПОЗИВАЧ_2.
3. Копія Конституції УССР від 1978 року.
4. Копія Конституції України від 1996 року.
5. Копія Довіреності ГО «Луганської Правозахисної Групи» надана
Калюжному Юрію Геннадійовичу.
6. Інформаційна довідка про ГО «Луганської Правозахисної Групи».
7. Копія Рішенням Конституційного
Суду України від 09 лютого 2000р. № 1-рп/2000 – 1 прим.
8. Копія
Рішенням Конституційного Суду України від 13 липня 2001р. № 11-рп/ 2001 – 1
прим.
9. Копія Рішення
Конституційного Суду України від 18 червня 2002року №12-рп/2002 -1 прим.
10. Копія Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада
1997року №6-зп з окремою думкою судді Конституційного Суду України Скоморохи
В.Є. – 1 прим.
11. Копія Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009року
№7-рп/2009 – 1 прим.
12. Свідоцтво про реєстрацію Дніпропетровської міської ради від
21.05.1997 р. ідентифікаційний код юридичної особи 26510514;
13. Довіреність від 17.10.2005 р надана міською радою м.
Дніпропетровська в особі міського голови Куліченко Івана Івановича про
доручення Даниленко Наталії Михайлівни щодо здійснення дій державної реєстрації
Дніпропетровської міської ради;
14. Реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну
особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців від 20.10.2005 року, за
підписом державного реєстратора Добрінова Ростіслава Івановича;
15. Довіреність від 15.01.09р. надана Дніпропетровською міською радою
та виконавчим комітетом на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування
в Україні» Бровко Ірині Володимирівні представляти Дніпровську міську раду та
виконком в державних та громадських організаціях;
16. Реєстраційна картка про включення відомостей про юридичну особу
орган місцевого самоврядування виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради
від 15.10.2009р.;
17. Рішення Дніпропетровської міської ради ХХІІ скликання від 13.06.01
№ 3/21 «Про Статут Територіальної громади м.Дніпропетровська» за підписом
міського голови І.І.Куліченко;
18. Лист Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів
Дніпровської міської ради від 13.07.2017р. за №5/1-75 «Про надання копії
рішення Дніпропетровської міської ради ХХІІ скликання від 13.06.01 № 3/21 «Про
Статут Територіальної громади м.Дніпропетровська» за підписом директора
департаменту С.І.Почтальона;
19. Лист Управління внутрішньої політики від 23.08.01р. № 228 «Про
прийняття Статуту та символіки територіальної громади м.Дніпропетровська» за
підписом начальника управління С.А.Квітка;
20. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців Дніпропетровська міська рада, дата та час видачі виписки
03.12.2015 р, видано державним реєстратором Лукашова І.С.;
21. Лист Апарату верховної ради України від 13.07.2017року, №08/17-280
за підписом керівника управління Г.Скопненко, копії яких додаються до позовної
заяви.
22. Копія Листа за підписом директора Департаменту адміністративних
послуг та дозвільних процедур А.С.Пономарьова від 05.06.19р. №8/5-18 і №8/5-17;
23. Копія Листа за підписом директора Департаменту з питань місцевого
самоврядування, внутрішньої та
інформаційної політики Дніпровської міської ради від 07.06.2019р. № 2/1 – 858
24. Копія Рішення ДМР від 15.03.2016року №108 «Про
внесення змін та доповнень до рішення виконкому міської ради від 23.04.2013
№179 «Про врегулювання питань щодо надання житлової площі та проживання в
гуртожитках комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська»;
25. Копію Статуту КП
«Жилсервіс-5» ДМР.
26. Копію Реєстраційної
картки про проведення державної реєстрації юридичної особи КП «Жилсервіс-5»
ДМР.
27. Копію рішення ДМР від
28.12.2017 №1069 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків»;
28. Копію рішення ДМР ХХІV
скликання від 26.02.03. №35/7 Про прийняття майна у комунальну власність
територіальної громади міста та подальше його використання»;
29. Копія заяви про
державну реєстрацію КП «Жилсервіс-2» ДМР;
30. Реєстраційна картка
підприємницької діяльності КП «Жилсервіс-2»;
31. Свідоцтво про державну
реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної
особи.
32. Копія листа Директора КП «Жилсервіс-2» від
14.06.2019 №379;
33. Копія листа директора Департаменту з питань
місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної А.В. Нідєлько від
07.06.2019 №2/1-858;
34. Копія листа директора Департаменту адміністративних послуг та
дозвільних процедур А.С.Пономарьова від 05.06.19р. №8/5-18;
35. Копія листа директора Департаменту благоустрою та
інфраструктури О.М.Самілик від 07.06.2019р. № 4/1-178;
34. Копія
розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних
депутатів від 02.07.1992 №584-р;
35. Копія рішення ДМР від
25.07.2018 №80/34 «Про збільшення статутного капіталу та затвердження Статуту
КП «Теплоенерго» у новій редакції;
36. Копія рішення ДМР від
20.03.2019 № 68/43 «Про збільшення статутного капіталу та затвердження Статуту
КП «Дніпроводоканал» у новій редакції;
37. Копія Державного
класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ);
38. Копія Постанови КМУ від 22.01.1996 №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств
та організацій України»;
Фінансову підтримку діяльності ГО «Багнет Нації» можна здійснити на картку
ПриватБанку 5168 7427 1422 2175 на ім’я Сергій Філіпенко. Дякуємо!
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Немає коментарів:
Дописати коментар