В Кам’янському готуються вгамувати непомірний апетит комунального управителя – відзив на апеляційну скаргу

   Доброго дня, кам'янчани!

   Я до вас з інформацією про нашу судову справу УК ОЖФ проти мешканця нашого БКБ (багатоквартирного будинку) по бульвару Будівельників, 42.

   Як вам уже було відомо з моїх попередніх повідомлень - наша судова справа в суді першої інстанції тривала більше року (з травня 2018р. по 21.06.2019р.). За цей час відбулося 15 судових засідань, та накопилось 5 томів матеріалів справи.

   Ми перемогли! Здебільшого завдячуючи тому, що ми вели відеозаписи кожного судового засідання та забезпечили суд беззаперечними фото-, відео- та документальними доказами відносно необгрунтованості складових тарифу на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій. Як можна за 20 років (а саме стільки часу пройшло з моменту вводу нашого БКБ в експлуатацію) довести прекрасний цегляний будинок до плачевного стану?

   Ми отримали перемогу в суді першої інстанції, але Управитель подав апеляційну скаргу і зараз судовий розгляд буде продовжено в суді апеляційної інстанції.

   Як же не хочуть нас бачити слуги Феміди, ба вони навіть перевели розгляд справи в письмове провадження без повідомлення сторін. Але нашої мовчазної згоди на такі дії апеляційного суду, не буде. Тому ми підготували відзив апеляційної скарги та відповідні клопотання про переведення справи в загальне позовне провадження з обов’язковим повідомленням сторін. Наша справа має великий суспільний розголос і для 237 мешканців нашого БКБ, має велике значення.

   Продовження буде.

Фейсбку: Lyubov Karpova

Читайте також: Негусто, і непереконливо – Дніпровський апеляційний недосуд надав свої «правоустановчі документи»

В Кам’янському громадяни «поставили на місце» знахабніле комунальне підприємство – рішення суду

Любов Карпова: встановлюємо правосуб’єктність управителя

Відзив на апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.05.2019 року по справі № 209/1553/18

До Дніпровського апеляційного суду м. Дніпро  Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» (далі Апелянт) було подано апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі № 209/1553/18 за позовом КП КМР УКОЖФ до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за послуги управління багатоквартирним будинком, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала Дніпровського апеляційного суду м. Дніпро про відкриття провадження та апеляційна скарга була отримана Відповідачем  31 липня 2019 року.

Відповідач не згоден з апеляційною скаргою з наступних підстав:

З 01.07.2015 року набрав чинності Закон України № 417 – VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року (далі ЗУ № 417). Цим Законом власники (співвласники) багатоквартирного будинку повинні були протягом року з дня прийняття Закону (до 01.07.2016) визначитись з формою управління багатоквартирним будинком.

Після набрання чинності ЗУ № 417 Мінрегіонбуд (автор та видавець цього закону) пише лист від 21.08.2015р. № 7/9-10109 «Щодо Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII» (далі – лист № 7/9) в якому роз’яснює положення статей виданого ним закону, у тому числі і ст.9 у якій наводяться форми управління багатоквартирним будинком, їх три і вони перелічені в ЗУ № 417 та у цьому листі:

– управління багатоквартирним будинком співвласниками (загальними зборами громадян України за місцем їх проживання і для цього не потрібно створювати ОСББ);
– управління багатоквартирним будинком управителем (тільки у випадку прийняття такого рішення на загальних зборах громадян, ця форма може діяти як тоді коли вже створене і діє ОСББ так і тоді коли у багатоквартирному будинку ОСББ ще не створене);
– управління багатоквартирним будинком об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (асоціацією співвласників багатоквартирним будинків) (у випадку прийняття такого рішення на загальних зборах громадян, коли вже створене і діє ОСББ).

Цитата з листа: «При цьому, за загальним правилом встановленим статтею 9 Закону № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, і тільки у випадку прийняття ними відповідного рішення – управителем чи об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку».

         У своєму Повідомленні до Кам’янського міського голови про заснування органу самоорганізації населення ОСН «Будинковий комітет «Бульвар Будівельників, 42»» від 07.04.2016р. та у протоколах загальних зборів громадян за місцем проживання від 18.03.2016р. (том 4, арк.7-16) було заявлено про наше право на безпосередню владу за місцем проживання, конституційну захищеність прав публічних власників під час обрання керуючих компаній та призначення управляючих та була визначена особа уповноважена співвласниками – голова ОСН «Будинковий комітет «Бульвар Будівельників, 42»» Здор Наталія Іванівна.

         Далі в Повідомленні була заявлена вимога радитись з ОСН у всіх питаннях, що стосуються наших конституційних прав спільної сумісної власності при реалізації, часто нелегітимних рішень Дніпродзержинської (Кам’янської) міськради, щодо використання об’єктів комунальної власності та нав’язування форм господарювання в нашому будинку.

Наша вимога залишилась не виконана, так як від 07.04.2016р. і до цього часу на адресу ОСН «Будинковий комітет «Бульвар Будівельників, 42» (далі  - ОСН Будинковий комітет) чи на адресу голови ОСН Будинковий комітет від ДМР (КМР) не поступило жодного повідомлення чи запрошення до обговорення питань стосовно конституційних прав спільної сумісної власності при реалізації рішень ДМР (КМР) щодо використання об’єктів комунальної власності та нав’язування форм господарювання в нашому будинку.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 року № 150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», за результатами проведеного департаментом житлово – комунального господарства та будівництва міської ради конкурсу переможцем було визначене комунальне підприємство Кам’янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» (далі УК ОЖФ).

          Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 13.09.2016 року № 242 УК ОЖФ призначене управителем багатоквартирних будинків у місті Кам’янське.

          З 01 листопада 2016 року УК ОЖФ розпочало надавати послуги з управління багатоквартирними будинками, які не визначились з формою управління, у м.Кам’янське.

Незважаючи на нашу вимогу прописану у Повідомленні до Кам’янського міського голови Апелянт, без нашої на те згоди зафіксованої у протоколі загальних зборів громадян за місцем їх проживання, всупереч положенням ст.9 ЗУ № 417 та нашому рішенню про вибір форми управління  багатоквартирним будинком самими співвласниками, об’явив себе управителем  БКБ по бульвару Будівельників, 42.

Виходячи з усього сказано вище, виникає питання стосовно правомірності вважати Апелянта управителем та стосовно його права позиватися до власників (співвласників) БКБ які визначились (ст.9 ЗУ № 417) зі своїм вибором форми управління багатоквартирним будинком через загальні збори громадян за місцем проживання.

Апелянт свої послуги не надавав, та не виконував своїх обов`язків належним чином.

Тому ОСН Будинковий комітет прийняв рішення, у відповідності до вимог ст.18 Закону України № 1875, про запрошення (вх. № 318/4 від 14.03.2018р.) представника Апелянта 23.03.2018р. на 10:00 годину ранку для сумісного санітарно-технічного огляду фактичного стану нашого будинку та складання Актів-Претензій щодо не надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, надання їх не в повній мірі та неналежної якості.

         Оскільки на призначену у запрошенні дату та час представник УКОЖФ не з`явився, тому 23.03.2018р. громадяни України, мешканці нашого БКБ, члени ОСН оформили свої Акти-Претензії у відповідності з вимогами статті 18 ЗУ Про ЖКП №1875. Таких Актів-Претензій  23.03.2018 року було оформлено по нашому БКБ 41 (сорок один).

Після належної реєстрації  та подання Апелянту Актів-Претензій від 23.03.2018 р. у кількості 41 (сорок один), які були оформлені у відповідності до вимог ст.18 закону 1875 та п. 4 «Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі» -  перерахунок в сторону зменшення КП КМР УК ОЖФ не було зроблено.

В Акті-Претензії ОСОБА_1 від 23.03.2018 р. (том 2, арк. 48-50) були висвітлені всі факти ненадання  Апелянтом житлово-комунальних послуг, надання їх не в повному обсязі та неналежної якості, вони були також висвітлені в запереченні (том 1, арк. 89-105) до позовної заяви і у відзиві позовної заяви (том 2, арк.22-38), ці факти були підтверджені фото доказами на 15 аркушах (том 2, арк. 4-19) та показами свідків зі сторони Відповідача (аудіозапис ведення судових засідань та додатково відеозаписом зі сторони Відповідача).

Відеозаписи всіх судових засідань знаходиться у Відповідача та при необхідності  їх копії можуть бути надані  до апеляційного суду. 

Порядок проведення перерахунку було затверджено Постановою Кабінету Міністрів  України від 11 грудня 2013 р. № 970. пунктом 4 цієї Постанови передбачено, що виконавці  ведуть облік доходів, витрат та кількісних і якісних показників надання послуг щодо кожного будинку та кожної складової тарифу окремо.

В Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року зазначено, що «споживачі зобов`язані сплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».

З огляду на зазначену Постанову доказом того, що Відповідач  фактично користувався послугами КП КМР УК ОЖФ, можуть бути: в першу чергу картка фактичної собівартості утримання будинку, розташованого за адресою м. Кам`янське, бульвар Будівельників 42, кв. ХХ, з обґрунтованим розрахунком належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі житлового приміщення; а далі: табелі обліку робочого часу двірників, електромонтерів, сантехніків, слюсарів та інших співробітників робочих спеціальностей, розрахункові листи нарахування заробітної плати цим робітникам, наряди-завдання, акти списання матеріалів, матеріальні звіти майстрів, акти виконаних робіт постачальних та підрядних організацій, і таке інше, але аж ніяк не рішення виконкому Кам`янської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Нарахування УК ОЖФ необґрунтованої заборгованості Відповідачу було виконано ще й всупереч частини 1 ст. 32 ЗУ Про ЖКП 1875: «плата нараховується щомісячно відповідно до умов договору...», так як договір між Апелянтом та Відповідачем про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відсутній.

Також Апелянтом не надано обґрунтованого та детального розрахунку послуг по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території. До того ж межі та площа прибудинкової території (далі ПТ) не встановлені державними актами, що не дає підстав Апелянту для виконання розрахунку витрат на її утримання та стягнення оплати за її прибирання.

На нашій ПТ відсутній контейнерний майданчик, це підтверджено відповіддю КАТП 04802 від 25.11.2016р № 440 (том 3, арк.120) та показами свідків зі сторони Відповідача, а в тарифі з 01.03.2018р. присутня така складова як «Прибирання ПТ та контейнерних майданчиків». Це умисне збільшення Апелянтом розміру оплати за послуги, які фактично не надаються, та й фізично не можуть надаватись, бо не можна прибирати контейнерний майданчик, який взагалі відсутній.

Відповідно до Порядку № 869, при розрахунку майже усіх складових тарифу у формулах застосовуються ті або інші площі (загальні житлові та площі нежитлових приміщень, підвалів, прибудинкові площі, тощо). У нашому випадку в технічному паспорті багатоквартирного житлового будинку по бульвару Будівельників, 42 не відображені та  не відкориговані площі, необхідні для обґрунтованого розрахунку тарифу на послуги, у такому разі Порядок № 869 визначає, що застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за  результатами проведених обмірів житлового фонду.

Акти проведення обмірів житлового фонду у нашому місті не передані від попереднього виконавця, про що говориться у відповіді Департаменту ЖКГ на наш інформаційний запит № 35 від 10.09.2018р. (том 4, арк. 3-5) щодо надання нашому ОСН належним чином  засвідченої копії такого акту, а саме: Протоколу засідання міської комісії від 26.04.2013р. з визначення площ прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків м. Дніпродзержинська призначених для прибирання.

Слід зазначити, що інших альтернативних способів, у тому числі і складання експлікацій  схем прибирання прибудинкових територій, Порядком № 869 не передбачено.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Апелянтом не надано містобудівної та землевпорядної  документації на наш БКБ де мала бути вказана загальна площа прибудинкової території, приведена площа ПТ яка прибирається в розрізі площі асфальту і площі газону, а також не виділена ПТ нежитлового приміщення перукарні «Ажур», яка прибирається власником нежитлового приміщення.

УК ОЖФ подає до КМР свої необґрунтовані розрахунки складових тарифу, незважаючи на відсутність цих основоположних даних в, наданому до суду в якості доказу, технічному паспорті де площа прибудинкової території – прочерк (том 4, арк. 30-35), при цьому акти обмірів відповідних площ житлового фонду в матеріалах справи також відсутні, як відсутній і локальний акт виділення ПТ перукарні «Ажур».

Більше того, у відповіді від 10.05.2016р. № 12-5/19-16 вих. (том 3, арк.117) Департаменту ЖКГ та будівництва ДМР Відповідачем отримано повідомлення «що у м. Дніпродзержинську не існує оформлених згідно з чинними нормами законодавства актів землевиділення прибудинкових територій житлових будинків».

Далі, невідомі площі газону та асфальту, сходових клітин, яка прибирається і чи прибираються вказані території і площі взагалі; невідома площа будинку та нежитлових приміщень конкретного БКБ 42. Не зазначено структуру і складові тарифу по обслуговуванню ліфтів, диспетчеризації, обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж, дератизації та дезінсекції, обслуговуванню димових та вентиляційних каналів, підготовки до осінньо-зимового періоду, електроенергії для ліфтів, освітленню місць загального користування за адресою м. Кам`янське, бульвар Будівельників 42.

Апелянтом не надано жодних доказів здійснення щорічних перерахунків за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. N 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі» по кожній складовій тарифу які перераховуються. Немає доказів повідомлення ОСОБА_1 про здійснення таких перерахунків.

Також в Рішенні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська зазначено, що при допиті свідків було встановлено, що послуги, які надавались КП КМР УКОЖФ були неналежної якості, а деякі послуги взагалі не надавались. Тому твердження Апелянта, що в Рішенні суду не відображено допит свідків є хибним та таким, що має намір ввести апеляційний суд в оману.

06 квітня 2018 року ОСОБА_1 було направлено до УК ОЖФ повідомлення про відмову від надання послуг № 02/06.04.2018 року (том 4, арк.17) (далі – повідомлення № 02), в якому вказано, що він,  ОСОБА_1, не укладав жодного договору про надання послуг з УК ОЖФ та не звертався до вказаного підприємства про надання йому будь-яких послуг до його квартири, яка належить йому на правах приватної власності за адресою:  м. Кам`янське, бульвар Будівельників 42, кв. ХХ. Крім того він не заявляв про своє бажання отримувати ці послуги та не звертався до Апелянта з метою отримання таких послуг. Разом з цим він не є, не був і у майбутньому не має наміру користуватися послугами, оскільки користуючись своїми правами, встановленими Цивільним кодексом України, ЗУ «Про житлово- комунальні послуги» самостійно здійснює прибирання території та вивіз сміття з власної квартири. Оскільки у нього немає потреби в отриманні неякісних послуг від УК ОЖФ тому він відмовляється від послуг Апелянта на підставі ч.6 статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» і вимагає негайно припинити нарахування плати за послуги, які він не отримує і не має бажання їх отримувати. Окрім цього вважає за необхідне попередити Апелянта про те, що відповідно до ЗУ «Про захист персональних даних» збирання та обробка персональних даних без отримання згоди на це суб`єкта персональних даних заборонена та тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. У зв`язку з тим, що він не давав згоду на обробку своїх персональних даних, та у разі якщо база даних Апелянта незаконно містить його персональні дані, він, Здор О.В., що проживає за адресою: м. Кам`янське, бульвар Будівельників 42, кв. ХХ, вимагає від УК ОЖФ знищити їх у добровільному порядку і припинити порушувати його права, встановлені ЗУ «Про захист персональних даних» та захищені ст. 32 Конституції України.

Додатково повідомляю, що комунальні підприємства мають повноваження до будь яких дій тільки стосовно комунального майна, а на приватну власність ці повноваження не поширюються. У своїй відповіді (том 2, арк. 61-62) на інформаційний запит 33/2018 від 24.05.2018р. стосовно права власності на БКБ як цілісного майнового комплексу по бульвару Будівельників, 42, заступник міського голови Чернишов інформує запитувача – власником є територіальна громада, власність не оформлена. Зважаючи на те, що ОСН Будинковий комітет є локальною територіальною громадою утвореною в конституційний спосіб громадянами України за місцем проживання у будинку 42 по бульвару Будівельників у місті Кам’янське Дніпропетровської області держави Україна, то Апелянт як комунальне підприємство немає жодних повноважень на управління приватною власністю власників (співвласників), членів ОСН, у тому числі і на управління приватною власністю Відповідача.

Незважаючи на це, Апелянт до цього часу не виконав вимог викладених у повідомленні № 02 та продовжує протиправно використовувати та передавати персональні дані ОСОБА_1 третій особі, такій як ЄРЦ КП з якою у Відповідача немає жодних договірних відношень, але від якої щомісяця приходять рахунки на оплату за неоказані та без договірні послуги Апелянта. Ця третя особа не є фінансовою установою, але в рахунках указує свої банківські реквізити, що є прямим порушенням фінансової дисципліни та діючого законодавства України.

Звертаюсь до апеляційного суду з вимогою захистити конституційні:

- свободи  Відповідача самостійно управляти своєю власністю, яка (свобода) була порушена Апелянтом через нав’язування ним послуг з управління БКБ при відсутності законних повноважень до будь яких дій стосовно приватної власності та при відсутності добровільної згоди на ці послуги членів ОСН (у тому числі і Відповідача), закріпленої в протоколі загальних зборів громадян за місцем проживання;

- права  ОСОБА_1 на невикористання його  персональних даних, так як ці права були порушені протиправними діями Апелянта.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України « Про житлово - комунальні послуги».

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону).

Стаття 32 цього Закону визначає, що нарахування плати за житлово-комунальні послуги проводиться відповідно до умов договору.

Згідно ст.1 цього Закону, споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує послуги на підставі договору. Тобто, відносини між споживачем та надавачем житлово - комунальних послуг поза договором, відповідно до цього Закону, виключаються.

Одностороннє надання певних послуг споживачеві не може бути розцінене, як двосторонній правочин, що наділяє сторони відповідними правами та обов`язками.

Згідно ч. 3 ст.202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Згідно зі ст.9 цього Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, та відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно із п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Також, нормою п.3 ч.2 ст.21 цього ж Закону визначено обов’язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Відповідач двічі (том 4, арк. 78-80) звертався до Апелянта з вимогою надати йому для ознайомлення, узгодження та підписання договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, ця вимога і до цього часу залишилась без задоволення.

Більше того, у відповіді керівника Апелянта на Акт-Претензію від 23.03.2018р. ОСОБА_1 було сказано, що у м. Кам`янському послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території УК ОЖФ не надаються, оскільки вони надають тільки послуги з управління БКБ.

А тим часом 87% від тарифу, за яким чи Апелянт, чи третя особа щомісячно проводить нарахування оплати за ЖКП, складають саме складові тарифу з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за адресою бульвар Будівельників, буд 42, кв.ХХ.

У листі-роз’ясненні до ЗУ № 417 № 7/9 вказано, що {«згідно частини першої статті 11 ЗУ № 417 – управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а умови цього договору повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 11 ЗУ № 417).

З огляду на наведені положення ЗУ № 417, слід розрізняти поняття «управління багатоквартирним будинком» та «послугу з управління багатоквартирним будинком».

Зокрема, послугу з управління багатоквартирним будинком надає управитель, який за визначенням ЗУ № 417 забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна БКБ і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців. При цьому, за ЗУ № 417, для даної послуги характерним є те, що до її складу фактично входять послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ціна ж на саму послугу з управління багатоквартирним будинком є вільною та не регулюється, але для її надання у багатоквартирному будинку повинен укладатися один договір для всіх мешканців.

Одночасно слід враховувати і те, що спеціальним законом, який регулює надання житлово-комунальних послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Цей Закон до житлово-комунальних послуг відносить: комунальні послуги; послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

При цьому, віднесені Законом України  № 1875 «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є окремим (самостійним) видом житлово-комунальних послуг і, на відміну від наведеної у ЗУ № 417 послуги з управління багатоквартирним будинком, ціна на них є регульованою, а договори щодо їх надання повинні укладатися з кожним споживачем окремо за типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529.

Відповідно й передбачені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» положення про послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків, не містять норм щодо включення до складу останніх послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, на сьогодні у Законі України № 1875 «Про житлово-комунальні послуга» відсутня така послуга, як управління багатоквартирним будинком (у значенні наведеному у ЗУ № 417).

Ураховуючи викладене, для належної реалізації статті 11 ЗУ № 417 необхідно внести відповідні зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом з тим, повертаючись до суті «управління багатоквартирний будинком» (пункт 8 частини першої статті 1 Закону № 417-VIII) та «управління багатоквартирним будинком управителем» (стаття 11 Закону № 417-VIII), слід відмітити, що перше за своїм змістом є значно ширшим від останнього.

Тому, співвласники можуть реалізовувати інші права передбачені законом щодо управління багатоквартирним будинком (визначення виконавців послуг утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; виконавців послуг управління будинком, спорудою або групою будинків; встановлення порядку користування спільним майном тощо)}.

Зважаючи на викладене вище та на те, що у БКБ по бульвару Будівельників, 42  18.03.2016р. було в конституційний спосіб створено ОСН «Будинковий комітет «Бульвар Будівельників, 42»», який рішенням загальних зборів громадян за місцем проживання прийняв рішення та визначив форму управління своїм БКБ як управління багатоквартирним будинком співвласниками у відповідності до ст.9 ЗУ № 417, про що було повідомлено міського голову 07.04.2016р.,  – викликає великий сумнів щодо правомірності призначення Апелянта управителем нашого БКБ.

Відповідно до ст.18 Житлового кодексу України та ст.9 Закону України Про ЖКП власник має право сам обслуговувати свою власність і сам укладати прямі індивідуальні договори на її управління або утримання, а оскільки Апелянт є лише посередником між мешканцями та фактичними виконавцями послуг, то ми скористались своїм правом безпосереднього управління своєю власністю, якою ми володіємо.

Ст.41 Конституції України гарантує нам право володіння, користування та розпоряджання своєю власністю.

Пряма дія Конституції України дозволяє Відповідачу вимагати у відповідних органів забезпечити можливість користуватися нормою, яка включена в текст Конституції України.

Відповідач звертається до апеляційного суду з вимогою забезпечити захист своїх КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД як людини і громадянина та вимагає встановити правомірність призначення Апелянта управителем БКБ по бульвару Будівельників 42 в той час коли власники (співвласники) самостійно прийняли рішення та вибрали формою управління свого БКБ – загальні збори громадян України за місцем їх проживання, закріпили це своє рішення в протоколі загальних зборів та повідомили про своє рішення міському голові.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996р. № 9 закріплено: «Оскільки Конституція України, як визначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ, мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію України як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

Апелянт зайшов на ринок комунальних послуг, витісняючи власника як рівноправного учасника ринку ЖКП.

Тож незважаючи на те, що правомочності комунальних підприємств поширюються винятково на об’єкти комунальної власності і не поширюються на приватну власність УК ОЖФ продовжує грабувати власників житла накладаючи на них щомісячну данину не залежно від того чи були надані послуги, якої вони якості, в якій фактичній кількості вони надані. Такі питання залишаються поза обговоренням з власниками (співвласниками) та не піднімаються Апелянтом, який діє під прикриттям ЗУ № 417.

Без створення міні ринку послуг на якому всі учасники мають рівні права вимога оплати послуг Апелянту це вже практично феодальна данина, яка накладається на власника (співвласника) БКБ, як платника такої данини у відповідності до пункту 10) частини 1 статті 7 ЗУ № 417.

На сьогоднішній день ЗУ № 417 є антиконституційним, бо під приводом – ніби це так треба більшості, відбирає у власника (співвласника) БКБ право бути самодостатнім і самостійним у своєму виборі та примушує годувати паразитів-посередників, що є прямим порушенням конституційних прав і свобод громадянина України власника.

В додаток до всього сказаного вище, Апелянтом, всупереч положенню ч.1 ст.81 ЦПК України не надано належних та допустимих, достовірних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по житловому будинку м. Кам`янське, бульвар Будівельників 42, кв.ХХ в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в певний конкретно визначений період та доказів обґрунтованості сум нарахованих платежів.

Апелянтом також не доведено, що він надавав Відповідачу, а той отримував від нього послуги з прибирання прибудинкової території, сходових клітин, електроенергії для ліфтів, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, дератизації та дезінсекції, обслуговування димових та вентиляційних каналів, підготовки до осінньо-зимового періоду, освітлення місць загального користування; не доведено, що сума заборгованості, яка зазначена в позові, відповідає обґрунтованим тарифам на житлово-комунальні послуги які мають економічне обґрунтування, розраховані на фактичних та вірних показниках згідно вимог Постанови 869.

Не доказана правомірність нарахування «винагороди управителю».

В матеріалах справи відсутня картка фактичної собівартості утримання будинку у місті Кам`янське, бульвар Будівельників 42, та кв.ХХ; обґрунтований розрахунок належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі житлового приміщення Відповідача за справедливими тарифами.

Апелянтом не були надані докази фактичного надання послуг в розмірі суми яка складає ціну цього позову. А саме - докази, які щомісячно підтверджують час надання та перелік наданих послуг (в натуральному і грошовому вимірі) по кожній складовій тарифу, як це повинно бути відображено в бухгалтерських документах для візуальної перевірки  факту виконання цих послуг по конкретному будинку у м.Кам`янське, бульвар Будівельників 42, кв.ХХ.

Відсутній перелік критеріїв якості наданих послуг, за якими споживач може  проконтролювати якість послуг.

Апелянт не надав по справі до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська жодних доказів, були лише надані договори та додаткові угоди до цих договорів, деякі  калькуляція та Акти, але вони містять лише перелік назв послуг, що виконані на користь підприємства, при цьому вони зовсім не містять розгорнутої інформації щодо обсягу наданих послуг/виконаних робіт, не містять зазначення кількості осіб, задіяних при виконанні робіт, кількості годин, витрачених на їх виконання, суми заробітної плати, нарахованої тим особам.

Тобто надані договори, додатки, акти та калькуляцію фактично не можливо пов`язати з діяльністю та потребами підприємства у відповідний період за конкретним БКБ.

Податковим кодексом України визначено, що платнику податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами. Жодних первинних документів Апелянтом надано до суду не було.

Навіть при визначенні ціни позову апелянт додає документи такі як лицевой счет №262195 (том 1, арк.27) та Счет № 262195 ОСОБА_1 (том 1, арк.26) які виписані третьою особою, яка не є учасником справи, а саме: від ЄРЦ КП, а ця третя особа володіє персональними даними Відповідача та членів його родини всупереч їхній на те волі, та в супереч нормам ст.32 Конституції України.

При дослідженні доказів в суді першої інстанції  ці докази були заперечені стороною Відповідача, як добуті незаконним способом.

Стаття 78 ЦПК України - Допустимість доказів.

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України - Достовірність доказів

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України - Достатність доказів

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України - Обов’язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній скарзі Апелянт робить акцент на ст. 7 ЗУ № 417: «Співвласники зобов’язані:

1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;

2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;

4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;

5) виконувати рішення зборів співвласників;

6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин»,

- тим самим наголошуючи, що утримання та все обслуговування багатоквартирного будинку повинні робити співвласники самотужки за власні кошти, і в той же час Апелянт стверджує, що співвласники зобов`язані сплачувати за обслуговування.

Якось не зрозуміло, за що тоді повинен сплачувати Відповідач, якщо згідно ст. 7 ЗУ № 417, на яку постійно посилається Апелянт, мешканці будинку повинні все робити самотужки та за власні кошти?    

Таким твердженням Апелянт лише підтверджує той факт, що ним не надаються послуги, які затверджені в рішенні Кам`янської міської ради своєчасно та в повному об`ємі.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Житлово – комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством, на усунення, протягом узгодженого терміну, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг, на зменшення розміру оплати за послуги в разі їх ненадання або надання в неповному обсязі та зниженої якості.

Статтею 1 Закону України «Про Житлово-комунальні послуги» зазначено:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальних послуг, який має нормовані метрологічні характеристики;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, електроенергією, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Згідно з розділом 2 – Технічне обслуговування жилих будинків – комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання.

Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, що було порушено апелянтом. Жодних доказів такого контролю апелянтом надано не було під час розгляду справи судом першої інстанції.

У статті 1 ЗУ № 417, управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Таким чином, здійснюючи розрахунок ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком управитель (або учасник конкурсу з призначення управителя) має враховувати витрати, необхідні для забезпечення належного утримання будинку (спільного майна) та прибудинкової території.

Розрахунок витрат складових послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюється на основі економічно обґрунтованих планованих витрат, пов’язаних з наданням відповідних послуг (робіт).

Також зазначаємо, що наказом Держжитлокомунгоспу України від
10 серпня 2004 р. № 150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
21 серпня 2004 р. за № 1046/9645, затверджено примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207.

Реалізація цих нормативно-правових актів спрямована на забезпечення належного функціонування житлових будинків та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням.

Тому, при визначенні витрат, пов’язаних з наданням складових послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управителі мають враховувати необхідність дотримання  вимог цих нормативно-правових актів.

З урахуванням усіх доказів, які були надані Позивачем та Відповідачем до суду першої інстанції, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Позивача.

Апелянтом при поданні апеляційної скарги не було зазначено які саме норми матеріального та процесуального права були порушені Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська по справі № 209/1553/18.

Статтею 375 ЦПК України «суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права».

         На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст.18 Житлового Кодексу України, ст. 2, 3, 10, 15, 16, 22, 23, 317, 319, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 179 та ст. 190 ЖК УРСР, Законом України № 1875 «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 «Про затвердження правил утримання жилих будинків та прибудинкової території»,  ст. 78, 79, 80, 81, 360 , 375 ЦПК

ПРОШУ СУД:

1.           Прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу.

2.           Прийняти Постанову, якою залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі № 209/1553/18 за позовом КП КМР УКОЖФ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги управління багатоквартирним будинком, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, без змін.

3.           Судові витрати покласти на Апелянта (Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 р. справа № 761/24881/16-ц провадження № 14-57цс18 та відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.)

Додатки:

1.           Докази направлення відзиву на апеляційну скаргу Апелянту (копія).

Відповідач    _____________________   ОСОБА_1