Шляхами правової еволюції: скасовуємо вигаданий борг ДФС

   Автор позовної заяви – представник ГО «Багнет Нації» Андрій Карпович. Беріть на озброєння.

До Дніпровського окружного

адміністративного суду

позивач:

відповідач 1:

Головне Управління Державної

Фіскальної Служби

в Дніпропетровській області

49005 м. Дніпро

вул. Сімферопольська 17-а

тел.(056)370-10-57 ,374-31-22

e-mail dp.official@tax.gov.ua

код ЄДРПОУ  39738741

відповідач 2:

Державна Фіскальна Служба України

04053 м. Київ,Львівська площа 8

e-mail post@sfs.gov.ua

тел. (044) 481-48-40

код ЄДРПОУ 39292197

відповідач 3:

Головне Управління Державної

казначейської служби

в Дніпропетровській області

49000 м. Дніпро , вул. Челюскіна 1

тел.(056)744-72-20

тел/факс(056)791-19-74

e-mail office@dp.treasury.gov.ua

код ЄДРПОУ 37988155

відповідач 4:

Державна казначейська служба України

01602 м. Київ, вул. Бастіонна буд. 6

тел.(044) 281-49-34,факс(044)281-49-18

e-mail office@treasury.gov.ua

код ЄДРПОУ 37567646

відповідач 5:

Верховна Рада України

01008 м.Київ, вул. Грушевського, 5

e-mail shtuchnyi@v.rada.gov.ua

код ЄДРПОУ 20064120

телефон невідомий

відповідач 6:

Кабінет Міністрів України

01008 м.Київ,вул.Грушевського 12/2

тел (044) 256-63-33

електронна адреса невідома

код ЄДРПОУ 00031101

ПОЗОВНА ЗАЯВА

 (про визнання протиправною , скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) виданої ГУ ДФС в Дніпропетровській області на суму 16 030 грн 09 коп та відшкодування завданої моральної шкоди)

 Оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) видана Головним Управлінням ДФС в Дніпропетровській області на суму 16 030 грн 09 коп від 15 серпня 2019 року.

  15 серпня 2019 року Головним Управлінням ДФС в Дніпропетровській області було видано вимогу про сплату боргу (недоїмки)на суму 16 030 грн 09 коп яку я отримала поштовим листом ______________.

  Я вважаю , що вимога про сплату боргу (недоїмки) видана Головним Управлінням ДФС в Дніпропетровській області на суму 16 030 грн 09 коп) від 15 серпня 2019 року є протиправною, підлягає скасуванню а позовна заява про відшкодування шкоди в розмірі 10 000 000 грн підлягає задоволенню з наступних підстав.

  Положеннями ч.1,ст.2 КАС закріплено ,що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

   Положеннями п.7,ч.1,ст.4 КАС закріплено , що суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

  Тому для початку необхідно з’ясувати наявність владних повноважень у відповідачів по справі.

  Положеннями ст.6 Конституції України закріплено :

  - Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

- Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

  Єдиним законодавчим органом ,уповноваженим на прийняття Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” ,та інших Законів України якими визначається організація і діяльність органів державної влади України є Верховна Рада України (далі по тексту ВРУ), що закріплено положеннями ст.75 Конституції України.

 Для набуття владних(законодавчих) повноважень ,ВРУ також має бути утворена в межі і спосіб передбачені Конституцією і законами України.

 ВРУ як орган законодавчої влади було визначено прийнятим ВРУ ,Законом України N 3488-XII “Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України” від 07 листопада 1993 року.

 Попередником ВРУ була Верховна Рада Української РСР.

  Щоб передати повноваження законодавчого органу від попередника Верховної Ради Української РСР до правонаступника ВРУ , Закон України N 3488-XII мала приймати саме Верховна Рада Української РСР як попередник ВРУ.

 Тому в першу чергу під час слухання справи , необхідно буде з’ясувати утворення суб’єкта владних (законодавчих) повноважень ВРУ ,для підтвердження того , що ВРУ отримала повноваження прийняття Конституції і Законів України на законних підставах , так як саме ВРУ прийняла 21 лютого 2014 року неконституційний Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” , в наслідок прийняття якого Кабінет Міністрів України отримав незаконно повноваження щодо утворення , реорганізації та ліквідації органів державної виконавчої влади України.

 Якщо передача повноважень від попередника Верховної Ради Української РСР до правонаступника ВРУ відбулась по правонаступництву, то правонаступництво має бути доведено юридично документально.

 Верховна Рада України є відповідач по справі.

 Положеннями ч.2,ст.77 КАС закріплено , що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , тому саме ВРУ як правонаступник , повинна надати письмові докази на підтвердження отримання повноважень необхідних для прийняття Законів України ,від попередника Верховної Ради Української РСР.

  Найвищим органом виконавчої влади України є Кабінет Міністрів України (далі КМУ), що закріплено положеннями ст.113 Конституції України.

 Попередником КМУ є Кабінет Міністрів Української РСР.

  Кабінет Міністрів Української РСР було утворено Законом УРСР N 980-XII

“Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР” від 18 квітня 1991 року. Закон УРСР N 980-XII набув чинності 4 травня 1991 року і чинний станом на 2020 рік.

 Для передачі повноважень найвищого органу державної виконавчої влади від попередника Кабінету міністрів УРСР до правонаступника КМУ , уповноваженим легітимним законодавчим органом Верховною Радою УРСР ,повинен був прийнятись нормативно-правовий акт який за юридичною силою мав би відповідати Закону УРСР N 980-XII.

 Тобто для утворення КМУ повинен був прийнятись Закон України “Про утворення Кабінету Міністрів України” , з прийняттям якого повинен був втратити чинність  Закон УРСР N 980-XII “Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР”.

  Якщо Кабінет Міністрів України є правонаступником Кабінету Міністрів Української РСР та правонаступництво має бути на папері , юридично підтверджено.

 Щодо утворення Кабінету Міністрів України виникає великий сумнів , так як Верховна Рада України ніколи не приймала Закон України “Про утворення Кабінету Міністрів України”.

 

  Неконституційність та незаконність утворення ,наділення Кабінету Міністрів України повноваженнями  в частині  утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади , дає всі підстави визнати неконституційним утворення Державної Фіскальної Служби України і її територіального підрозділу Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області і як наслідок відсутність повноважень на здійснення будь-яких дій в податковій сфері та сфері обов’язкових платежів/внесків.

  Обов’язок доказування законності утворення та отримання повноважень найвищого органу державної виконавчої влади покладено на відповідача по справі — Кабінет Міністрів України , що закріплено положеннями ч.2 ,ст.77 КАС.

 Тому саме КМУ повинен надавати письмові докази законності утворення і діяльності.

 Наступним розглянемо та встановимо повноваження Державної фіскальної служби України і територіального підрозділу Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області,Державної казначейської служби України і її територіального підрозділу Головного Управління ДКС в Дніпропетровській області.

  Викладаю факти які свідчать про те , що центральний орган виконавчої влади Державна фіскальна служба України  (яка є керівним органом Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області) є неконституційним утворенням , суб’єктом господарювання а не органом державної виконавчої влади України ,не має права на існування та здійснення владних повноважень , не має права здійснювати збір та контроль податків і зборів.

  Щодо відповідача по справі — Державної фіскальної служби України.

  Першим прямим доказом незаконності утворення і діяльності центрального органу виконавчої влади Державної фіскальної служби України  (яка є керівним органом Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області)є наступне:

  28 червня 1996 року Верховною Радою України було прийнято Конституцію України (254к/96-ВР).

  Розділом 6 , ст.116 Конституції України (254к/96-ВР), визначено,що Кабінету Міністрів України:

     1) забезпечує     державний    суверенітет    і    економічну

самостійність  України,  здійснення   внутрішньої   і   зовнішньої

політики держави,  виконання Конституції і законів України,  актів

Президента України;

     2) вживає заходів щодо забезпечення прав і  свобод  людини  і

громадянина;1

     3) забезпечує проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної

та податкової політики;  політики  у  сферах  праці  й  зайнятості

населення, соціального захисту, освіти, науки і культури,  охорони

природи, екологічної безпеки і природокористування;

     4) розробляє    і    здійснює    загальнодержавні    програми

економічного,  науково-технічного,   соціального   і   культурного

розвитку України;

     5) забезпечує  рівні  умови  розвитку  всіх  форм  власності;

здійснює управління об'єктами державної  власності  відповідно  до

закону;

     6) розробляє проект закону про  Державний  бюджет  України  і

забезпечує  виконання  затвердженого  Верховною   Радою    України

Державного бюджету України.

     7) здійснює   заходи  щодо  забезпечення  обороноздатності  і

національної безпеки України,  громадського порядку,  боротьби  зі

злочинністю;

     8) організовує і забезпечує  здійснення  зовнішньоекономічної

діяльності України, митної справи;

     9) спрямовує і координує роботу  міністерств,  інших  органів

виконавчої влади;

     10) виконує інші функції, визначені Конституцією та  законами

України, актами Президента України.

  Як вбачається з положень ст.116 Конституції України (254к/96-ВР),Кабінет Міністрів України не було наділено повноваженнями щодо утворення , реорганізації та ліквідації міністерств і центральних органів виконавчої влади.

  Положеннями абзацу 4,ст.114 Конституції України (254к/96-ВР), було визначено , що Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади.

 Повноваженнями утворювати , реорганізовувати та ліквідовувати міністерства та центральні органи виконавчої влади за поданням прем'єр-міністра України , був наділений Президент України , що закріплено положеннями п.15 , ст.106 Конституції України (254к/96-ВР).

   08 грудня 2004 року , Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (Документ 2222-IV, перша редакція — Прийняття від 08.12.2004),на підставі якого 01 січня 2006 року до Конституції України (254к/96-ВР) було внесено зміни

і ст.116 було доповнена п.9-1, в результаті чого Кабінет Міністрів України отримав повноваження  утворювати,  реорганізовувати  та  ліквідовувати  відповідно  до закону міністерства та інші центральні  органи  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, а зі ст.114 Конституції України (254к/96-ВР) було виключено те , що Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади.

  Зі ст.106 Конституції України (254к/96-ВР)також було виключено повноваження Президента України щодо утворення, реорганізації та ліквідації  міністерств та інших центральних  органів  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

    Відповідно до статті 159 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності його вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

 Передбачена статтею 159 Конституції України особлива процедура розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України спрямована на те, щоб не допустити внесення змін до Основного Закону України всупереч вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Згідно з офіційним тлумаченням положень статті 159 Конституції України, наданим Конституційним Судом України у Рішенні від 9 червня 1998 року № 8-рп/98 у справі щодо внесення змін до Конституції України, "у разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він приймається Верховною Радою України за умови наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України" (абзац другий пункту 2 резолютивної частини). При цьому Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що згідно із статтею 159 Конституції України обов'язковій перевірці на відповідність статтям 157 і 158 Конституції України підлягає не тільки законопроект, поданий до Верховної Ради України в порядку статей 154, 155 і 156 Конституції України, але й усі можливі поправки, внесені до нього у процесі його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. Законопроект, який за висновком Конституційного Суду України відповідав вимогам статей 157 і 158 Конституції України і до якого було внесено поправки під час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, підлягає також перевірці Конституційним Судом України щодо відповідності цього законопроекту вимогам зазначених статей Конституції України перед прийняттям його як закону про внесення змін до Конституції України (абзаци шостий, сьомий пункту 3 мотивувальної частини).

Отже, за Основним Законом України наявність відповідного висновку Конституційного Суду України є обов'язковою умовою розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України на пленарному засіданні Верховної Ради України. Здійснення Конституційним Судом України попереднього (превентивного) контролю відповідності такого законопроекту вимогам, встановленим статтями 157 і 158 Конституції України, з усіма можливими поправками, внесеними до нього у процесі розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, є невід'ємною стадією конституційної процедури внесення змін до Основного Закону України.

Рішенням Конституційного  Суду  N 20-рп/2010  ( v020p710-10 )  від 30 вересня 2010 року , Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (Документ 2222-IV, перша редакція — Прийняття від 08.12.2004), було визнано неконституційним.

30 вересня 2010 року на підставі рішення Рішення Конституційного  Суду  N 20-рп/2010  ( v020p710-10 )  від 30 вересня 2010 року,було відновлено дію ст.106 Конституції України (254к/96-ВР) в частині повернення Президенту України повноважень щодо утворення, реорганізації та ліквідації  міністерств та інших центральних  органів  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади ,а зі ст.116 Конституції України (254к/96-ВР) було виключено повноваження Кабінету міністрів України щодо утворення, реорганізації та ліквідації  міністерств та інших центральних  органів  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади , ст.114 Конституції України (254к/96-ВР)було поновлено абзацом 4-м ,яким визначено , що Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади.

21 лютого 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” (Документ 742-VII, чинний, поточна редакція — Прийняття від 21.02.2014) яким було постановлено:

- Відновити дію окремих положень Конституції України з такими змінами, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV.

  Законом України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року , також передбачалось внесення змін і до ст.116 Конституції України (254к/96-ВР).

  З прийняттям даного закону , ст.116 Конституції України (254к/96-ВР) було доповнено пунктом 9-1 , внаслідок чого Кабінет Міністрів України отримав повноваження утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

   Відповідно до статті 159 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності його вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

  До Конституційного Суду України було подано запит на інформацію (копія в додатках) щодо надання висновків які було видано Конституційним Судом України на відповідність Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

  З відповіді на запит (копія в додатках) вбачається , що Конституційним Судом України ніколи не виносились висновки щодо  відповідність Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України , а це в свою чергу свідчить , що доповнення ст.116 Конституції України пунктом 9-1 прийняттям даного Закону України , внаслідок чого Кабінет Міністрів України отримав повноваження утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади — неконституційне і незаконне.

  У зв’язку із зміною базових конституційних норм (зміст пояснювальної записки — копія в додатках) які відбулись з прийняттям Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” щодо формування та діяльності Кабінету Міністрів України та з огляду на положення частини другої статті 120 Конституції України, згідно з якими організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України ,17 лютого 2014 року до Верховної Ради України було подано законопроект № 4146 щодо прийняття нового Закону України “Про Кабінет Міністрів України”.

  Внаслідок прийняття нового 27 лютого 2014 року Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, Кабінет Міністрів України отримав повноваження утворювати  утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

 Так як Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” прийнято в неконституційний спосіб через відсутність висновків Конституційного Суду України , то відповідно і базові зміни в Конституції України які стали основою нового закону України “Про Кабінет Міністрів України” в частині  утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади , які було основою нового є НЕКОНСТИТУЦІЙНІ та НЕЗАКОННІ.

  Обов’язково слід звернути увагу на те , що після прийняття та підпису Закону України “Про Кабінет Міністрів України” головою Верховної Ради України, Закон України “Про Кабінет Міністрів України” підписує Президент України.

 Оприлюднення Закону України “Про Кабінет міністрів України” мало бути здійснено після підпису даного Закону Президентом України і тільки після цього відбувається оприлюднення та набрання чинності даного закону, що закріплено положеннями абзацу 2, ст.94 Конституції України (254к/96-ВР).

  Закон України “Про Кабінет Міністрів України” набув чинності 2 березня 2014 року (що підтверджується даними з офіційного сайту ВРУ  http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49793 — роздруківка в додатках).

  Але повернення Закону України “Про Кабінет Міністрів України” з підписом Президента України до Верховної Ради України відбулось  4 березня 2014 року (роздруківка з офіційного сайту ВРУ в додатках).

 Тобто Закон України “Про Кабінет Міністрів України” набув чинності ще до його писання Президентом України , що прямо суперечить положенням абзацу 2, ст.94 Конституції України (254к/96-ВР).

  Керуючись неконституційним та незаконним п.9-1,ст.116 Конституції України (254к/96-ВР) та неконституційною і незаконною ч.1 , ст.20 Закону України “Про кабінет Міністрів України” , Кабінетом Міністрів України  було винесено постанову №160 “Про утворення Державної фіскальної служби” від 21 травня 2014 року , якою утворено неконституційний центральний орган виконавчої влади — Державну фіскальну службу України (далі ДФС).

  Другим прямим доказом того , що неконституційний центральний орган державної виконавчої влади Державна фіскальна служба України  (яка є керівним органом Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області) є суб’єктом господарювання і не має права здійснювати владні повноваження є наступні факти.

 Організація і діяльність органів виконавчої влади,основи державної служби, організації державної статистики та інформатики, визначається виключно Законами України , що закріплено положеннями п.12, ст.92 Конституції України (254к/96-ВР).

  З метою з’ясування чи приймала Верховна Рада України , Закон України “Про Державну фіскальну службу України” було подано запит на інформацію (копія в додатках) , з відповіді на який (копія в додатках) вбачається , що Верховною Радою України ніколи не приймалось Закону України “Про Державну фіскальну службу України” яким визначається організація і діяльність ДФС.

  Організація і діяльність ДФС здійснюється на основі установчого документу з назвою Положення про Державну фіскальну службу України , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 236 “Про Державну фіскальну службу України “ від 21 травня 2014 року.

 Статут (Положення) є установчим документом суб’єкта господарювання що закріплено положеннями  ч.1, ст.57 Господарського Кодексу України ,а положеннями ч.2 , ст.57 Господарського Кодексу України закріплено ,що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

  Положеннями ч.1, ст.8 Господарського Кодексу України визначено , що  держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

 Третім прямим доказом того , що ДФС є суб’єкт господарювання ,а не центральний орган державної виконавчої влади України , є наступний факт.

 Ст.15  Положення про Державну фіскальну службу України , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 236 “Про Державну фіскальну службу України “ від 21 травня 2014 року закріплено , що ДФС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

 Юридична особа публічного права ДФС має код ЄДРПОУ 39292197.

 Ідентифікаційний код  (код ЄДРПОУ) 39292197,присвоєно юридичній особі публічного права ДФС ,реєстраторами Головного Управління Регіональної Статистики відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ).

  Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ),визначено , що суб'єктами реєстрації Єдиного  державного  реєстру  підприємств та організацій України (далі - Реєстр) є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх  форм власності та організаційно-правових форм господарювання,що  находяться на території України та провадять свою діяльність на  підставі її законодавства (далі — суб'єкти).

 Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння суб'єкта реєстрації — тип суб’єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності.

 Так як  юридична особа публічного права ДФС має ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 39292197 , то відповідно є суб’єктом господарювання і не може бути органом державної влади , про що йдеться у ст.8 Господарського Кодексу України.

 Вищевикладені прямі докази є беззаперечні і свідчать про те , що ДФС є суб’єктом господарювання , не може бути центральним органом державної виконавчої влади України і не має ніякого права здійснювати керівництво територіальним підрозділом Головним Управлінням ДФС в Дніпропетровській області.

 

  Щодо відповідача по справі - Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області.

 Обов’язково слід розглянути неконституційність утворення і діяльність територіального підрозділу ДФС України — Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області (далі ГУ ДФС В Дніпропетровській області , яким видано вимогу про сплату боргу (недоїмки)на суму 16 030 грн 09 коп від 15 серпня 2019 року.

  Першим прямим доказом неконституційності утворення ГУ ДФС в Дніпропетровській області є наступне.

 ГУ ДФС в Дніпропетровській області , утворено як територіальний орган Державної Фіскальної Служби України (ДФС) постановою Кабінету Міністрів України № 311 “Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” від 6 серпня 2014 року.

 Так як ДФС є центральним виконавчим органом державної влади то відповідно і його територіальний підрозділ  Головне  Управління ДФС в Дніпропетровській області є територіальним органом виконавчої влади.

 Вище по тексту детально викладено про те , що Кабінет Міністрів України отримав повноваження по утворенню, реорганізації та ліквідації органів виконавчої лади внаслідок неконституційних змін , внесених в Конституцію України 21 лютого 2014 року прийнятим Верховною Радою України ,Законом України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” та прийняття неконституційного Закону України “Про Кабінет міністрів України” від 27 лютого 2014 року.

   Керуючись неконституційним та незаконним п.9-1, ст. 116 Конституції України (254к/96-ВР) та неконституційною і незаконною ч.1 , ст.20 Закону України “Про кабінет Міністрів України” ,всупереч п.12, ст.92 Конституції України (254к/96-ВР) якою закріплено , що виключно Законами України визначається організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики, Кабінетом Міністрів України  було винесено по суті неконституційну постанову  № 311 ”Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” від 6 серпня 2014 року

  Другим прямим доказом того , що ГУ ДФС в Дніпропетровській області є суб’єктом господарювання ,організація і діяльність на основі установчого документу Типового положення , а не Закону України.

  Організація і діяльність Головного  Управління ДФС в Дніпропетровській області як територіального органу виконавчої влади ,основана на Типовому положенні затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 563 “Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади” від 25 травня 2011 року (далі Положення).

  Статут (Положення)є установчим документом суб’єкта господарювання що закріплено положеннями  ч.1, ст.57 Господарського Кодексу України ,а положеннями ч.2 , ст.57 Господарського Кодексу України закріплено ,що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

 Положеннями ч.1, ст.8 Господарського Кодексу України визначено , що  держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

 Організація і діяльність органів виконавчої влади,основи державної служби, організації державної статистики та інформатики, визначається виключно Законами України , що закріплено положеннями п.12, ст.92 Конституції України (254к/96-ВР).

  З метою з’ясування чи приймала Верховна Рада України , Закон України “Про територіальні підрозділи Державної фіскальної служби України” було подано запит на інформацію (копія в додатках) , з відповіді на який (копія в додатках) вбачається , що Верховною Радою України ніколи не приймалось Закону України “Про територіальні підрозділи Державної фіскальної служби України ” яким визначається організація і діяльність ГУ ДФС в Дніпропетровській області.

 Третім прямим доказом того , що ГУ ДФС в Дніпропетровській області є суб’єктом господарювання є наступний факт.

 Статтею 1-ю,постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 6 серпня 2014 року ,було постановлено утворити Головне  Управління ДФС в Дніпропетровській області як юридичну особу публічного права.

  Юридична особа публічного права ГУ ДФС в Дніпропетровській області має код ЄДРПОУ 39738741.

 

 Ідентифікаційний код  (код ЄДРПОУ) 39738741,присвоєно юридичній особі публічного права Головному Управлінню ДФС в Дніпропетровській області ,реєстраторами Головного Управління Регіональної Статистики відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ).

  Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ),визначено , що суб'єктами реєстрації Єдиного  державного  реєстру  підприємств   та організацій    України   (далі - Реєстр)  є  юридичні   особи   та відокремлені підрозділи юридичних  осіб  всіх  форм  власності  та організаційно-правових   форм  господарювання,  що  находяться  на території України та провадять  свою  діяльність  на  підставі  її законодавства (далі — суб'єкти).

 Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння суб'єкта реєстрації — тип суб’єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності.

 Так як  юридична особа публічного права Головне Управління ДФС в Дніпропетровській області  має ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 39738741 , то відповідно є суб’єктом господарювання і не може бути органом державної влади , про що йдеться у статті 8-й Господарського Кодексу України.

  Відсутність Закону України “Про територіальні органи Державної фіскальної служби України” ,організація і діяльність на основі Типового положення , наявність коду ЄДРПОУ — прямо вказує на те , що  Головне Управління ДФС в Дніпропетровській області  є суб’єктом господарювання , не має ніякого права здійснювати повноваження як орган державної виконавчої влади України і не мало ніякого права видавати на моє ім’я вимогу про сплату боргу (недоїмки)на суму 16 030 грн 09 коп від 15 серпня 2019 року.

   Окрім того , що неконституційні утворення суб’єкти господарювання Державна фіскальна служба України та її територіальний підрозділ  ГУ ДФС в Дніпропетровській області , не мають жодного права нараховувати мені заборгованість по сплаті боргу (недоїмки) та видавати будь-які нормативно- правові акти від імені органів державної виконавчої влади,одним із беззаперечних доказів про неконституційність наділення повноваженням вказаних вище суб’єктів господарювання свідчить наступний факт.

  Контролюючим органом та органом стягнення є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи , що закріплено положеннями ч.40.1, ст.40 Податкового Кодексу України (далі  по тексту ПКУ).

  ПКУ було прийнято Верховною Радою України 2 грудня 2010 року. Податковий Кодекс України не є актом Верховної Ради України.

 Актами Верховної Ради України є закони , постанови та інші акти , що закріплено положеннями ст.91 Конституції України (254к/96-ВР).

  Вичерпний перелік інших актів Верховної Ради України викладено в Законі України №Про регламент Верховної Ради України” , ч.2,ст.46 якого закріплено , що Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

 Кодекс — внутрішньо цілісний складний (має структурний розподіл на частини, розділи тощо) нормативно-правовий акт, який є результатом кодифікації і забезпечує правове регулювання певної сфери суспільних відносин, об'єднуючи норми певної галузі (підгалузі) права.

 Зако́н(англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом.

 В законодавстві України відсутні будь-які відомості щодо акту Верховної Ради України який має назву Кодекс і тому Податковий Кодекс України сам по собі не має безпосередньої юридичної сили.

  Для набуття юридичної сили Податковий Кодекс України має бути затверджений та введений в дію Законом України або постановою Верховної Ради України.

 Як приклад набуття юридичної сили Кодексами слід розглянути затвердження і введення в дію Кодексів в Українській РСР:

  1. 28 грудня 1960 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Кримінально процесуальний Кодекс Української РСР який через відсутність безпосередньої юридичної сили ,було затверджено і введено в дію Законом УРСР “Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР “ від 28 грудня 1960 року.

  2. 28 грудня 1960 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Кримінальний Кодекс Української РСР який через відсутність безпосередньої юридичної сили ,було затверджено і введено в дію Законом УРСР ” Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР “ від 28 грудня 1960 року.

  3. 18 липня 1963 року  Верховною Радою Української РСР було прийнято Цивільний процесуальний Кодекс УРСР  який через відсутність безпосередньої юридичної сили ,було затверджено і введено в дію Законом УРСР “Про затвердження Цивільного процесуального кодексу Української РСР” від 18 липня 1963 року.

  4. 18 липня 1963 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Цивільний Кодекс УРСР який через відсутність безпосередньої юридичної сили було затверджено та введено в дію Законом УРСР “Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР” від 18 липня 1963 року

  5.7 грудня 1984 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Кодекс України про адміністративні правопорушення” , який через відсутність безпосередньої юридичної сили було затверджено та введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР “ Про введення в дію Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення” від 7 грудня 1984 року.

  6. 10 грудня 1971 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Кодекс про працю Української РСР ,який через відсутність безпосередньої юридичної сили було затверджено та введено в дію Законом УРСР ”Про затвердження Кодексу законів про працю Української РСР” від 10 грудня 1971 року.

  Податковий Кодекс України було прийнято Верховною Радою України 02 жовтня 2010 року.

 Прийняття (приймати) -погоджуватися з чим-небудь ,підтримувати що-небудь ,затверджувати що-небудь на зборах, засіданнях , схвалювати за певних умов.

   Станом на 2020 рік Податковий кодекс України чинний.

Чинність — отримання юридичної сили та дія за певних умов.

  Так як Податковий Кодекс України не є актом Верховної Ради України і немає безпосередньої юридичної сили , то для набуття чинності має бати затверджений і введений в дію або постановою або Законом — актами Верховної Ради України.

  З метою з’ясування наявності Закону України “Про затвердження Податкового Кодексу України” до Верховної Ради України було подано запит (копія в додатках) , з відповіді на який (копія в додатках) вбачається , що Верховною Радою України ніколи не приймався Закон України “Про затвердження Податкового Кодексу України”.

  Вище вказане свідчить про те , що Податковий Кодекс України маже набути безпосередньої юридичної сили тільки за умов затвердження та введення в дію постановою Верховної Ради України або Законом України “Про затвердження Податкового Кодексу України”.

 Беззаперечні докази того , що Державна фіскальна служба України і її територіальний підрозділ Головне Управління ДФС в Дніпропетровській області є суб’єктами господарювання , а не органами державної виконавчої влади України, неконституційність утворення  Державної фіскальної служби України і її територіального підрозділу Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області ,незаконне привласнення владних повноважень суб’єктами господарювання  Державною фіскальною службою України і її територіальним підрозділом Головним Управлінням ДФС в Дніпропетровській області,відсутність акту Верховної ради України з назвою Кодекс, відсутність Закону України “Про затвердження Податкового Кодексу України”,відсутність безпосередньої юридичної сили у Кодексу,свідчить про те , що неконституційні утворення суб’єкти господарювання Державна фіскальна служба України і її територіальний підрозділ Головне Управління ДФС в Дніпропетровській області , не мають ніякого права здійснювати повноваження щодо контролю , нарахування боргу (недоїмки) по сплаті ,видання вимоги про сплату боргу (недоїмки) в сумі 16030 грн 09 коп яку було видано на моє ім’я 15 серпня 2019 року і взагалі не мають права на здійснення будь-яких дії по відношення до мене як до платника податків та ЄСВ від імені органу державної виконавчої влади України.

  Так як у вимозі  про сплату боргу (недоїмки) в сумі 16030 грн 09 коп яку було видано на моє ім’я 15 серпня 2019 року , визначено отримувачем коштів Державну казначейську службу України то необхідно з’ясувати конституційність утворення ,законність існування і здійснення владних повноважень як Державною казначейською службою України (далі ДКСУ) так і її територіального підрозділу ГУ ДКС в Дніпропетровській області.

  Щодо відповідача по справі  Державної казначейської служби України (яка є керівним органом ГУ ДКС в Дніпропетровській області).

  Перший прямий доказ незаконності та неконституційності здійснення владних повноважень  Державною казначейською службою України.

  Указом Президента України №1085/2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 9 грудня 2010 року , було утворено Державну казначейську службу України.

  Організація і діяльність Державної казначейської служби України здійснюється на основі Положення про Державну казначейську службу України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року — далі положення про ДКСУ).

 Статтею 1-ю Положення про ДКСУ визначено , що державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

 Положення є установчим документом субєкта господарювання , що закріплено положеннями частини 1-ї, статті 57-ї Господарського Кодексу України ,а положеннями частини 2-ю , статті  57-ї Господарського Кодексу України закріплено ,що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

 Частиною 1-ю, статті 8-ї Господарського Кодексу України визначено , що  держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

  Організація і діяльність Державної казначейської служби України  як центрального органу виконавчої влади , має визначатись виключно Законами України , що закріплено положеннями пункту 12-о, статті 92-ї Конституції України (254к/96-ВР).

 До Верховної Ради України було подано запит (копія в додатках) з відповіді на який вбачається , що Верховною Радою України ніколи не приймався Закон України “Про Державну казначейську службу України”.

  Те , що установчим документом Державної казначейської служби України є Положення про ДКСУ , а не Закон України , є беззаперечним доказом того , що ДКСУ є суб’єктом господарювання і не може бути органом центральної виконавчої влади України.

  Другим прямим доказом того , що Державна казначейська служба України є суб’єктом господарювання , а не органом державної влади України є наступне.

 Статтею 17-ю Положення про ДКСУ , визначено , що казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

  Юридична особа публічного права Державна казначейська служба України має код ЄДРПОУ 37567646 .

 

 Ідентифікаційний код  (код ЄДРПОУ) 37567646 ,присвоєно юридичній особі публічного права Державній казначейській службі України ,реєстраторами Головного Управління Регіональної Статистики відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ).

  Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ),визначено , що суб'єктами реєстрації Єдиного  державного  реєстру  підприємств   та організацій    України   (далі - Реєстр)  є  юридичні   особи   та відокремлені підрозділи юридичних  осіб  всіх  форм  власності  та організаційно-правових   форм  господарювання,  що  находяться  на території України та провадять  свою  діяльність  на  підставі  її законодавства (далі — суб'єкти).

 Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння суб'єкта реєстрації — тип суб’єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності.

 Так як  юридична особа публічного права Державна казначейська служба України має ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ)37567646  , то відповідно є суб’єктом господарювання і не може бути органом державної влади , про що йдеться у статті 8-й Господарського Кодексу України.

  Відсутність Закону України “Про Державну казначейську службу України”     ,організація і діяльність на основі Статуту (Положення), наявність коду ЄДРПОУ — прямо вказує на те , що  Державна казначейська служба України  є суб’єктом господарювання , не має ніякого права здійснювати повноваження як орган державної влади України і не має ніякого права нараховувати будь- які види заборгованості від імені органу державної виконавчої влади України.

 Щодо відповідача по справі територіального підрозділу  Головного Управління ДКС в Дніпропетровській області.

  Перший прямий доказ неконституційності та незаконності утворення Головного Управління ДКС в Дніпропетровській області.

  Головне управління Казначейства у Дніпропетровській області утворено постановою Кабінету Міністрів України № 651 “Про утворення територіальних органів  Державної казначейської служби” від 15 червня 2011 року , в статті 1-й якої постановлено:

 - Утворити  як юридичні особи публічного права територіальні

органи  Державної  казначейської  служби  за  переліком  згідно  з

додатком.

 Тобто територіальний підрозділ  Головне управління Казначейства у Дніпропетровській області є підрозділом органу виконавчої влади.

   28 червня 1996 року Верховною Радою України було прийнято Конституцію України (254к/96-ВР).Розділом 6-м , статтею 116-ю Конституції України (254к/96-ВР), визначено,що Кабінету Міністрів України:

     1) забезпечує     державний    суверенітет    і    економічну

самостійність  України,  здійснення   внутрішньої   і   зовнішньої

політики держави,  виконання Конституції і законів України,  актів

Президента України;

     2) вживає заходів щодо забезпечення прав і  свобод  людини  і

громадянина;1

     3) забезпечує проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної

та податкової політики;  політики  у  сферах  праці  й  зайнятості

населення, соціального захисту, освіти, науки і культури,  охорони

природи, екологічної безпеки і природокористування;

     4) розробляє    і    здійснює    загальнодержавні    програми

економічного,  науково-технічного,   соціального   і   культурного

розвитку України;

     5) забезпечує  рівні  умови  розвитку  всіх  форм  власності;

здійснює управління об'єктами державної  власності  відповідно  до

закону;

     6) розробляє проект закону про  Державний  бюджет  України  і

забезпечує  виконання  затвердженого  Верховною   Радою    України

Державного бюджету України.

     7) здійснює   заходи  щодо  забезпечення  обороноздатності  і

національної безпеки України,  громадського порядку,  боротьби  зі

злочинністю;

     8) організовує і забезпечує  здійснення  зовнішньоекономічної

діяльності України, митної справи;

     9) спрямовує і координує роботу  міністерств,  інших  органів

виконавчої влади;

     10) виконує інші функції, визначені Конституцією та  законами

України, актами Президента України.

  Як вбачається зі змісту статті 116-ї Конституції України (254к/96-ВР),Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями щодо утворення , реорганізації та ліквідації міністерств і центральних органів виконавчої влади.

  Статтею 114-ю , абзацом 4-м Конституції України (254к/96-ВР), було визначено , що Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади.

 Повноваженнями утворювати , реорганізовувати та ліквідовувати міністерства та центральні органи виконавчої влади за поданням прем'єр-міністра України , наділений Президент України , що закріплено пунктом 15-м , статті 106-ї Конституції України (254к/96-ВР).

   08 грудня 2004 року , Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (Документ 2222-IV, перша редакція — Прийняття від 08.12.2004),на підставі якого 01 січня 2006 року до Конституції України (254к/96-ВР) було внесено зміни

і стаття 116-а було доповнена пунктом 9-1, в результаті чого Кабінет Міністрів України отримав повноваження  утворювати,  реорганізовувати  та  ліквідовувати  відповідно  до закону міністерства та інші центральні  органи  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, а зі змісту статті 114-ї Конституції України (254к/96-ВР) було виключено , що Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади.

  Зі статті 106-ї Конституції України (254к/96-ВР), було виключено повноваження Президента України щодо утворення, реорганізації та ліквідації  міністерств та інших центральних  органів  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

    Відповідно до статті 159 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності його вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

 Передбачена статтею 159 Конституції України особлива процедура розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України спрямована на те, щоб не допустити внесення змін до Основного Закону України всупереч вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Згідно з офіційним тлумаченням положень статті 159 Конституції України, наданим Конституційним Судом України у Рішенні від 9 червня 1998 року № 8-рп/98 у справі щодо внесення змін до Конституції України, "у разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він приймається Верховною Радою України за умови наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України" (абзац другий пункту 2 резолютивної частини). При цьому Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що згідно із статтею 159 Конституції України обов'язковій перевірці на відповідність статтям 157 і 158 Конституції України підлягає не тільки законопроект, поданий до Верховної Ради України в порядку статей 154, 155 і 156 Конституції України, але й усі можливі поправки, внесені до нього у процесі його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. Законопроект, який за висновком Конституційного Суду України відповідав вимогам статей 157 і 158 Конституції України і до якого було внесено поправки під час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, підлягає також перевірці Конституційним Судом України щодо відповідності цього законопроекту вимогам зазначених статей Конституції України перед прийняттям його як закону про внесення змін до Конституції України (абзаци шостий, сьомий пункту 3 мотивувальної частини).

Отже, за Основним Законом України наявність відповідного висновку Конституційного Суду України є обов'язковою умовою розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України на пленарному засіданні Верховної Ради України. Здійснення Конституційним Судом України попереднього (превентивного) контролю відповідності такого законопроекту вимогам, встановленим статтями 157 і 158 Конституції України, з усіма можливими поправками, внесеними до нього у процесі розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, є невід'ємною стадією конституційної процедури внесення змін до Основного Закону України.

Рішенням Конституційного  Суду  N 20-рп/2010  ( v020p710-10 )  від 30 вересня 2010 року , Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (Документ 2222-IV, перша редакція — Прийняття від 08.12.2004), було визнано неконституційним.

30 вересня 2010 року на підставі рішення Рішення Конституційного  Суду  N 20-рп/2010  ( v020p710-10 )  від 30 вересня 2010 року,було відновлено статтю 106-у Конституції України (254к/96-ВР) в частині повернення Президенту України повноважень щодо утворення, реорганізації та ліквідації  міністерств та інших центральних  органів  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади ,зі статті 116-у Конституції України (254к/96-ВР) було виключено повноваження Кабінету міністрів України щодо утворення, реорганізації та ліквідації  міністерств та інших центральних  органів  виконавчої  влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади , а статтю 114 -у Конституції України (254к/96-ВР)було поновлено абзацом 4-м Конституції України (254к/96-ВР),яким визначено , що Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади.

  Вказане вище є беззаперечним доказом відсутності станом на 15 червня 2011 року повноважень у Кабінету Міністрів України , щодо утворення будь-яких органів виконавчої влади України.

  Другим прямим доказом того , що ГУ ДКС в Дніпропетровській області є суб’єктом господарювання і не має права здійснювати повноваження органу державної влади є наступне.

   Організація і діяльність Головного управління Казначейства у Дніпропетровській області здійснюється на основі Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного,республіканського значення — затвердженого наказом міністерства фінансів України N 1280 “Про затвердження положень про територіальні органи  Державної казначейської служби України” від 12 жовтня 2010 року (далі Положення про ГУ ДКСУ).

  Статтею 1-ю Положення про ГУ ДКС закріплено , що:

 - Управління   Державної  казначейської  служби  України  та

відділення Державної  казначейської  служби  України  у   районах,

районах  у  містах,  містах обласного,  республіканського значення є територіальними органами Державної казначейської служби України.

 - Управління (відділення) Казначейства підпорядковані Державній

казначейській  службі України та відповідному Головному управлінню

Державної казначейської служби  України  в  Автономній  Республіці

Крим,  областях,  містах  Києві  та  Севастополі .

   Положення є установчим документом суб’єкта господарювання , що закріплено положеннями частини 1-ї, статті 57-ї Господарського Кодексу України ,а положеннями частини 2-ю , статті  57-ї Господарського Кодексу України закріплено ,що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

 Частиною 1-ю, статті 8-ї Господарського Кодексу України визначено , що  держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

  Організація і діяльність Головного управління Казначейства у Дніпропетровській області   органу виконавчої влади , має визначатись виключно Законами України , що закріплено положеннями пункту 12-о, статті 92-ї Конституції України (254к/96-ВР).

 До Верховної Ради України було подано запит (копія в додатках) з відповіді (копія в додатках)на який вбачається , що Верховною Радою України ніколи не приймався Закон України “Про територіальні органи Державної казначейської служби України””.

  Те , що установчим документом Головного управління Казначейства у Дніпропетровській області є Положення про ГУ ДКС , а не Закон України , є беззаперечним доказом того , що ГУ ДКС в Дніпропетровській області є суб’єктом господарювання і не може бути органом центральної виконавчої влади України.

  Третім прямим доказом існування суб’єкта господарювання з назвою   ГУ ДКС в Дніпропетровській області є наступне.

                      

 Статтею 14-ю Положення про територіальні органи ДКСУ , визначено , що управління (відділення) є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

  Юридична особа публічного права Головне управління Казначейства у Дніпропетровській області має код ЄДРПОУ 37988155 .

 

 Ідентифікаційний код  (код ЄДРПОУ) 37988155 ,присвоєно юридичній особі публічного права Державній казначейській службі України ,реєстраторами Головного Управління Регіональної Статистики відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ).

  Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 22 червня 2005 р. N 499 ( 499-2005-п ),визначено , що суб'єктами реєстрації Єдиного  державного  реєстру  підприємств   та організацій    України   (далі - Реєстр)  є  юридичні   особи   та відокремлені підрозділи юридичних  осіб  всіх  форм  власності  та організаційно-правових   форм  господарювання,  що  находяться  на території України та провадять  свою  діяльність  на  підставі  її законодавства (далі — суб'єкти).

 Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння суб'єкта реєстрації — тип суб’єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності.

 Так як  юридична особа публічного права Головне управління Казначейства у Дніпропетровській області має ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) 37988155, то відповідно є суб’єктом господарювання і не може бути органом державної влади , про що йдеться у статті 8-й Господарського Кодексу України.

  Відсутність Закону України “Про територіальні органи Державної казначейської служби України”  ,організація і діяльність на основі статуту (Положення), наявність коду ЄДРПОУ — прямо вказує на те , що  Головне Управління Казначейства у Дніпропетровській області є суб’єктом господарювання , не має ніякого права здійснювати повноваження як орган державної влади України і не має ніякого права нараховувати будь- які види заборгованості від імені органу державної виконавчої влади України.

________________________________________________________________________

  Наступним розглянемо незаконність існування рахунків які надано Казначейською службою України , та те , що сплачені мною кошти будуть зараховані на рахунки невідомої банківської установи з метою привласнення та особистого використання.

 Єдиний Соціальний Внесок (далі ЄСВ)про який йдеться у вимозі про сплату боргу(недоїмки) виданій неконституційним утворенням суб’єктом господарювання Головним Управлінням ДФС в Дніпропетровській області ,це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування , що закріплено положеннями пункту 2о,частини 1-ї,статті 1-ї Закону України ”Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

  ЄСВ не є видом податку в Україні і не є бюджетними коштами.

Статтею 9-ю Податкового Кодексу України дано вичерпний перелік загально державних податків і зборів:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- екологічний податок;

- рентна плата;

- мито;

Статтею 1-ю Податкового Кодексу України дано вичерпний перелік місцевих податків та зборів:

 - податок на майно;

 - єдиний податок.

 До місцевих зборів належать:

 - збір за місця для паркування транспортних засобів;

 - туристичний збір.

- місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

 Податкові надходження(загальнодержавні податки,місцеві податки та збори), неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ) , це доходи бюджету , що закріплено положеннями пункту 23-о,частини 1-ї, статті 2-ї Бюджетного Кодексу України і є бюджетними коштами , що закріплено положеннями пункту 11-о,частини 1-ї,статті 2-ї Бюджетного Кодексу України.

  З 1 січня 2020 року Державна казначейська служба України ввела в дію нові рахунки IBAN для зарахування податків, зборів, платежів до державного та місцевих бюджетів.

 Положеннями пункту 23-1,частини 1-ї,статті 2-ї Бюджетного Кодексу України закріплено ,що  рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні — це єдиний казначейський рахунок.

  Тобто рахунки Державної казаначейської служби України розміщено в Національному Банку України.

 Національний Банк України в якому знаходиться єдиний казначейський рахунок , має код МФО 300001.

 МФО — це 6-значний код, який використовується для ідентифікації банківських установ в Україні. Включений до довідника банківських установ України.

 У вимозі про сплату боргу(недоїмки) виданої на моє імя 19 листопада 2019 року вказано код МФО 899998.

 За офіційними даними Довідника банківських установ України, які мають банківську ліцензію (роздруківка з офіційного сайту Національного Банку України в додатках — посилання на офіційний електронний сайт https://old.bank.gov.ua/control/bankdict/banks?type=369&sort=mfo_code), в Україні відсутня будь-яка банківська установа з кодом банку МФО 899998.

  Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади України , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. що закріплено положеннями статті 1-ї Положення про Державну казначейську службу України (затверджено  постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року) і не є банківською установою.

 Абзацом 2-м , статті 1-ї Положення про Державну казначейську службу України(затверджено  постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року) закріплено , що Державна казначейська служба України є учасником системи електронних платежів Національного банку.

 Система електронних платежів Національного банку України (далі СЕП) — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.

 Для можливості здійснення електронного платежу в СЕП кожний банк — учасник СЕП має свій номер (код) за системою МФО. Кожний банк — учасник СЕП має свій номер (код) за системою МФО. У реквізитах платіжних документів "МФО банку-відправника" та "МФО банку отримувача" визначається, між якими банківськими установами має передаватися цей документ. МФО банку (або кількох банків) містяться практично у всіх розрахункових документах. Тому номер за системою МФО — це ключове позначення банківської установи, що є унікальним у межах України і не змінюється протягом існування цієї установи.

 Розрахункові палати та Державна казначейська служба України на відміну від банківських установ не мають власного МФО. Тому для СЕП не можна використовувати МФО як ідентифікатор для всіх абонентів.

 Тому Державна казначейська служба України , має вказувати для отримання коштів саме код МФО Національного Банку України 300001 в якому відкрито рахунки  Державної казначейської служби України.

 Положеннями частини 3-ї,статті 8-ї Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” закріплено , що кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

 Положеннями статті 3-ї Закону України “Про джерела фінансування органів державної влади” прямо заборонено органам державної влади створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі (крім послуг з охорони, що надаються на договірних засадах), в будь-який інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного бюджету України.

  Відсутність у Державної казначейської служби України статусу банківської установи ,те , що офіційні рахунки Державної казначейської служби України відкрито в єдиній уповноваженій установі Національний Банк України який має код МФО 300001 ,надання у вимозі про сплату боргу(недоїмки) виданої на моє ім’я 19 листопада 2019 року реквізитів невідомої установи з банківським кодом МФО 899998 , який не закріплений за жодною банківською України ,пряма заборона Державній казначейській службі України  створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти — є беззаперечним доказом того , що кошти в сумі 16 030 грн 09 коп  вимозі про сплату боргу(недоїмки) виданої на моє ім’я 19 листопада 2019 року буде зараховано на рахунки невідомої банківської установи та привласнено невідомими мені особами з метою особистого використання.

  Мною , позивачем по справі наведено достатню кількість необхідних обґрунтованих доказів для доведення незаконності нарахування боргу (недоїмки) по сплаті ЄСВ в сумі 16 030 грн 09 коп, що відповідає положенням ч.1,ст.77 КАС.

  Ч.2 ,ст.77 КАС закріплено , що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

  Відповідачами по справі є:

   1.Верховна Рада України як орган державної законодавчої влади який приймав неконституційний Закон України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” та неконституційний Закон України “Про Кабінет Міністрів України” , внаслідок чого було утворено неконституційні Державну Фіскальну Службу України та її територіальний орган Головне Управління ДФС в Дніпропетровській області.

  2.Кабінет Міністрів України як орган державної влади який отримавши неконституційні повноваження утворив Державну Фіскальну Службу України та  її територіальний орган Головне Управління ДФС в Дніпропетровській області.

  3.Державна фіскальна служба України.

  4.Головне Управління ДФС в Дніпропетровській області.

  5.Державна казначейська служба України.

  6.Головне Управління ДКС в Дніпропетровській області.

 Виходячи з положень частини 2-ї , статті 77-ї КАС саме на відповідачів по справі покладено обов’язок доказування , а саме :

  На представника Верховної Ради України:

- Конституційність і законність утворення Верховної Ради України.

- Наявність нормативно- правового акту відповідної юридичної сили , яким було передано повноваження від попередника Верховної Ради УРСР до правонаступника Верховної Ради України.

- Конституційність прийняття Закону України “Про відновлення дії окремих положень Конституції України” від 21 лютого 2014 року  , без висновків Конституційного Суду України.

- Існування Закону України “Про Державну фіскальну службу України”.

- Існування Закону України “Про територіальні органи Державної фіскальної служби України”.

- Існування Закону України “Про Державну казначейську службу України”.

- Існування Закону України “Про територіальні органи Державної казначейської служби України”.

- Доведення того , що Податковий Кодекс України є актом Верховної Ради України.

- Існування Закону України “Про утворення Кабінету Міністрів України”.

  На представника Кабінету Міністрів України :

- Наявність нормативно — правового акту яким утворено Кабінет Міністрів України.

- Наявність нормативно- правового акту яким було юридично передано повноваження від попередника Кабінету міністрів УРСР до правонаступника Кабінету Міністрів України.

- Законність постанови Кабінету Міністрів України № 160 “Про утворення Державної фіскальної служби” від 21 травня 2014 року.

-  Законність постанови Кабінету Міністрів України № 311 ”Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України” від 6 серпня 2014 року.

- Конституційність та законність  постанови Кабінету Міністрів України № 651 “Про утворення територіальних органів  Державної казначейської служби” від 15 червня 2011 року.

 На представника Державної фіскальної служби України:

- Конституційність та законність утворення і діяльності Державної фіскальної служби України.

- Законність отримання та наявність повноважень органу центральної державної виконавчої влади України.

- Обґрунтоване спростування наявних ознак суб’єкта господарювання.

- Конституційність і законність здійснення керівництва територіальним підрозділом Головним Управлінням ДФС в Дніпропетровській області.

- Конституційність і законність здійснення повноважень на основі установчого документу з назвою Положення про Державну фіскальну службу України.

 На представника Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області:

- Конституційність та законність утворення і діяльності  Головного Управління ДФС в Дніпропетровській області.

- Законність отримання та наявність повноважень територіального органу державної виконавчої влади України.

- Обґрунтоване спростування наявних ознак суб’єкта господарювання.

- Конституційність і законність видання вимоги про сплату боргу(недоїмки) в сумі 16 030 грн 09 коп , виданої на моє ім’я 19 листопада 2019 року.

- Пояснення чому вимога про сплату боргу(недоїмки) в сумі 16 030 грн 09 коп , видана на моє ім’я 19 листопада 2019 року , була надіслана мені в січні 2020 року , а не відразу після її видання.

На представника Державної казначейської служби України:

- Конституційність та законність утворення і діяльності Державної казначейської служби України.

- Законність отримання та наявність повноважень органу центральної державної виконавчої влади України.

- Обґрунтоване спростування наявних ознак суб’єкта господарювання.

- Конституційність і законність здійснення керівництва територіальним підрозділом Головним Управлінням ДКС в Дніпропетровській області.

- Конституційність і законність здійснення повноважень на основі установчого документу з назвою Положення про Державну казначейську службу України.

- Те , що має статус банківської установи.

- Те , що код банківської установи МФО 899998 є кодом банківської установи офіційно зареєстрованої в Україні.

- Те , що має право відкриття позабюджетних рахунків.

- Те , що має право здійснювати операції з позабюджетними коштами.

- Те , що має право не вказувати код МФО 300001 (як код Національного Банку України в якому відкрито офіційні рахунки)в реквізитах для сплати боргу (недоїмки) в сумі сумі 16 030 грн 09 коп .

 На представника Головного Управління ДКС в Дніпропетровській області:

- Конституційність та законність утворення і діяльності  Головного Управління ДКС в Дніпропетровській області як територіального органу Державної казначейської служби України

- Законність отримання та наявність повноважень територіального органу державної виконавчої влади України.

- Обґрунтоване спростування наявних ознак суб’єкта господарювання.

  Вказані вище беззаперечні докази ,щодо нарахування мені боргу(недоїмки) в сумі 16 030 грн 09 коп , виданої на моє ім’я 19 листопада 2019 року ,неуповноваженими суб’єктами господарювання які діють під личиною органів державної влади України прямо свідчать про зловживання правами з боку держави , що прямо заборонено ст.17 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

  Обовязково під час судового засідання необхідно зясувати причину утворення Кабінетом Міністрів України ,вищевказаних субєктів господарювання які діють під личиною органів державної влади України , в межі і спосіб непередбачені Конституцією України (254к/96-ВР).

 

  28 червня 1996 року Верховною Радою України було прийнято Закон України N 254/96-ВР “ Про прийняття Конституції України і введення її в дію” яким постановлено:

 Стаття 1.Прийняти Конституцію України ( 254к/96-ВР ).

 Стаття 2.Визнати такою,  що втратила чинність,  Конституцію

(Основний  Закон)  України  (  888-09  ) від 20 квітня 1978 року з

наступними змінами і доповненнями.

 Зі змісту Закону України  N 254/96-ВР , що Конституція України ( її текст) було лише прийнято але не введено в дію.

  Також звертаю увагу , що під кодом класифікації (  888-09  ) , значиться Конституція України від 20 квітня 1978 року.

 20 квітня 1978 року , Верховною Радою Української РСР було прийнято Конституцію Української РСР , а не Конституцію України.

  Конституція України від 20 квітня 1978 року ,виникла внаслідок змін які по суті є незаконними.

 Ст.171 Конституції України від 20 квітня 1978 року, закріплено , що 

зміна Конституції  України  провадиться  рішенням Верховної Ради України, прийнятим більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів України.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 8303-11 від 27.10.89)

 Закон N 8303-11 від 27.10.89 року , це Закон Української РСР ”Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР”.

 Положеннями ст.171  Закон N 8303-11 від 27.10.89 року закріплено , що

зміна  Конституції  Української РСР провадиться рішенням Верховної Ради Української РСР,  прийнятим  більшістю  не менш  як  дві  третини  від загальної кількості народних депутатів Української РСР".

  Саме Верховною Радою Української РСР , а не Верховною Радою України.

Верховна Раду України в 1989 році не існувала , тому не могла внести зміни в Конституцію УРСР.

  Також слід звернути увагу , на те , що 1 грудня 1991 року , відбувся Всеукраїнський референдум по затвердженню Акту проголошення незалежності України.

 Акт проголошення незалежності України , було проголошено постановою Верховної Ради Української РСР № 1427-XII “Про проголошення незалежності України” від 24 серпня 1991 року.

 Акту проголошення незалежності України , було проголошено на здійснення

Декларації про державний суверенітет України , що закріплено абзацом 4-м Акту проголошення незалежності України.

  Декларація (офіційна заява)про державний суверенітет України № 55-XII, була проголошена Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року.

 Розділом 10-м , останнім реченням Декларації про державний суверенітет України закріплено , що Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.

  Союзний договір , це Договір про Союз Суверенних Держав

 (Документ 997_432, поточна редакція — Прийняття від 23.07.1991), який набув чинності після офіційної публікації в урядовому ЗМІ "Голос України", N 159, 17 серпня 1991 р.

 Положеннями розділу 1-о Договору про Союз Суверенних Держав закріплено , що кожна  республіка-учасник Договору - є суверенною

державою. Союз Радянських Суверенних Республік (СРСР)-суверенна

федеративна, демократична  держава,яка утворена в результаті

об'єднання рівноправних республік і здійснює державну владу в

межах повноважень,якими її добровільно наділяють учасники Договору.

 Напередодні підписання Договору про Союз Суверенних Держав , УРСР була проголошена саме як суверенна держава Україна , що підтверджується змістом заголовку Декларації про державний суверенітет України.

 Положеннями ст.21 Договору про Союз Суверенних Держав закріплено , що столицею Союзу РСР є місто Москва.

 Москва це столиця Російської Федерації.

 Положеннями ст.5  Договору про Союз Суверенних Держав закріплено , що Учасники Договору наділяють Союз РСР такими повноваженнями:

    - Захист суверенітету і  територіальної  цілісності  Союзу  і

його суб'єктів;оголошення війни і укладення миру; забезпечення

оборони і керівництво Збройними Силами,прикордонними, спеціальними (урядового зв'язку,  інженерно-технічними та іншими),внутрішніми,  залізничними військами Союзу; організація розробки і виробництва озброєнь і військової техніки.

    - Забезпечення державної безпеки Союзу; встановлення режиму і

охорона державного кордону,економічної зони,морського і

повітряного простору Союзу; керівництво і координація діяльності

органів безпеки республік.

    - Здійснення  зовнішньої   політики   Союзу   і   координація

зовнішньополітичної  діяльності республік;  представництво Союзу у

відносинах з іноземними державами  і  міжнародними  організаціями;

укладення міжнародних договорів Союзу.

    - Здійснення зовнішньоекономічної діяльності Союзу і координація зовнішньоекономічної діяльності республік; представництво Союзу в міжнародних економічних і фінансових організаціях, укладення зовнішньоекономічних угод Союзу.

    - Затвердження  і  виконання  союзного  бюджету,   здійснення

грошової емісії; зберігання золотого запасу, алмазного і валютного

фондів Союзу;  керівництво  космічними  дослідженнями;  управління

повітряним  рухом,загальносоюзними системами зв'язку та інформації ,геодезії і картографії,метрології,стандартизації,

метеорології, управління атомною енергетикою.

  - Прийняття  Конституції  Союзу,  внесення  до  неї  змін   і

доповнень;прийняття законів у рамках повноважень Союзу і встановлення основ законодавства з питань,погоджених з республіками;найвищий конституційний контроль.

  - Керівництво діяльністю федеральних правоохоронних органів і

координація діяльності правоохоронних органів Союзу і республік по

боротьбі із злочинністю.

  Тобто всі повноваження щодо встановлення контролю та втручання у внутрішні справи України , було передано офіційно до Російської Федерації.

  З урахуванням того , що Російська Федерація вийшла зі складу СРСР за принципом континуїтету як держава продовжувач СРСР,положеннями Договору про Союз Суверенних Держав офіційно передано право на втручання Російської Федерації у внутрішні справи України в усіх сферах ,під личиною органів державної влади України діють суб’єкти господарювання ,до сіх пір діє Закон УРСР “Про утворення Кабінету Міністрів УРСР” - не виключена можливість того , що під кодом МФО 899998 значиться невідома банківська установа Російської Федерації і саме в Російську Федерацію здійснюється перерахування коштів які надходять у вигляді сплати ЄСВ.

 В даній частині позовної заяви , мною наведено достатньо прямих доказів зарахування коштів  в сумі 16 030 грн 09 коп , виданій ГУ ДФС в Дніпропетровські області на моє ім’я 19 листопада 2019 року вимозі  про сплату боргу(недоїмки).

  З урахування положень ч.2, ст.77 КАС саме відповідачі по справі Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України мають навести протилежне та юридично підтвердити наступне:

- Належним чином оформленим з підписами підписантів і печаткою встановленого зразка , офіційним документом від уповноваженої особи ,щодо відсутності впливу Російської Федерації на можливість утворення суб’єктів господарювання під личиною органів державної влади України.

- Належним чином оформленим з підписами підписантів і печаткою встановленого зразка , офіційним документом від уповноваженої особи ,щодо відсутності рахунків в банківських установах Російської Федерації.

- Належним чином оформленим з підписами підписантів і печаткою встановленого зразка , офіційним документом від уповноваженої особи ,на підтвердження того , що зарахування коштів вказаних в вимозі про сплату боргу(недоїмки) не здійснюється на рахунки закордонних банків включаючи Російську Федерацію.

- Що кошти в сумі 16 030 грн 09 коп , виданій ГУ ДФС в Дніпропетровські області на моє ім’я 19 листопада 2019 року вимозі  про сплату боргу(недоїмки) , не будуть використовуватись Російською Федерацією або іншою країною в якості бюджетних коштів для забезпечення внутрішніх потреб.

 Підтвердження вищевказаного має бути як від уповноважених осіб органів державної влади України , так і від уповноважених осіб Російської Федерації.

  Вагомим доказом того , що всі юридичні особи без виключення є суб’єктами господарювання є саме поняття і процедура утворення юридичної особи.

  31 травня 1991 року , Верховною Радою СРСР було прийнято постанову N 2212-I “Про введення в дію Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік” (Документ v2212400-91, поточна редакція —Прийняття від 31.05.1991), якою було постановлено:

- Ввести в дію Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік ( v2211400-91 ) з 1 січня 1992 року.

- Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік застосовуються до цивільних правовідносин , які виникли після введення Основ , тобто з 1 січня 1992 року.

 1 січня 1991 року  Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік(Документ v2211400-91, чинний, поточна редакція —Введення в дію від 01.01.1992, підстава -v2212400-91) набрали чинності і чинні станом на 2020 рік.

  Положеннями ст.11 Основ  цивільного законодавства Союзу РСР і республік закріплено , що юридичною особою є організація яка має у власності, повному господарському веденні або в оперативному управлінні відокремлене майно ,відповідає за свої зобов’язання цим майном і виступає в суді і в третейському суді від свого імені.

 Положеннями ч.1,ст.13  Основ  цивільного законодавства Союзу РСР і республік закріплено , що засновниками юридичної особи можуть бути власники майна або уповноважені ними органи або особи,а у випадках спеціально визначених законодавчими актами — інші організації чи громадяни.

  Положеннями ч.2,ст.13  Основ  цивільного законодавства Союзу РСР і республік закріплено , що юридична особа діє на основі статуту , засновницького договору та статуту , або тільки засновницького договору. У випадках передбачених законодавчими актами юридична особа може діяти на основі Типового положення яким визначається організація і діяльність даного виду.

   Положеннями ч.3,ст.13  Основ  цивільного законодавства Союзу РСР і республік закріплено , що юридична особа підлягає реєстрації в загальносоюзному та республіканському реєстрах.

  Республіканський реєстр , це Єдиний державний реєстр юридичних ,фізичних — осіб підприємців.

  Положеннями ч.1,ст.1 Основ  цивільного законодавства Союзу РСР і республік закріплено , що учасниками регульованих цивільним законодавством відносин є громадяни (фізичні особи) , юридичні особи держави , а також автономні утворення  і адміністративно- територіальні утворення (стаття 25 даних Основ).

  Положеннями ч.2,ст.25  Основ  цивільного законодавства Союзу РСР і республік закріплено , що від імені держави — Союзу РСР або республіки у відношеннях ,регульованих цивільним законодавством приймають участь органи управління державним майном , фінансові або інші спеціально уповноважені відповідно Союзом РСР або республікою органи.

 Діяльність ДФС спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску — що закріплено положеннями ст.1 Положення про Державну фіскальну службу України.

  Повноваження ДФС здійснює як безпосередньо так і через утворені територіальні органи яким є ГУ ДФС в Дніпропетровській області , що закріплено ст.7 Положення про Державну фіскальну службу України.

 Діяльність ДКС України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів — що закріплено положеннями ст.1 Положення про Державну казначейську службу України.

  Повноваження ДКС України здійснює як безпосередньо так і через утворені територіальні органи яким є ГУ ДКС в Дніпропетровській області.

  Напрямок діяльності і координацію ДФС,ГУ ДФС в Дніпропетровській області ,ДКС України, ГУ ДКС в Дніпропетровській області здійснює Кабінет Міністрів України через міністра фінансів України.

 Керівництво та діяльність Міністерства фінансів України здійснює Міністр фінансів України , що закріплено положеннями ч.1,ст.10 Положення про Міністерство фінансів України.

 Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади підзвітний та підконтрольний Кабінету Міністрів України , що закріплено положеннями ч.2,ст.21 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”.

 Тобто кінцевим керівником ДФС , ГУ ДФС в Дніпропетровській області ,ДКС України, ГУ ДКС в Дніпропетровській області є Кабінет Міністрів України.

  Вищевикладені беззаперечні,юридично обґрунтовані , належні докази  прямо підтверджують те , що:

- Юридична особа публічного права Державна фіскальна служба України є суб’єктом господарювання ,утвореним у відповідності до чинних Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік і положень Господарського Кодексу України і не може бути центральним органом державної виконавчої влади України.

- Юридична особа публічного права територіальний орган ГУ ДФС в Дніпропетровській області є суб’єктом господарювання ,утвореним у відповідності до чинних Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік і положень Господарського Кодексу України і не може бути територіальним органом державної виконавчої влади України.

- Юридична особа публічного права Державна казначейська служба України є суб’єктом господарювання ,утвореним у відповідності до чинних Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік і положень Господарського Кодексу України і не може бути центральним органом державної виконавчої влади України.

- Юридична особа публічного права територіальний орган ГУ ДКС в Дніпропетровській області є суб’єктом господарювання ,утвореним у відповідності до чинних Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік і положень Господарського Кодексу України і не може бути територіальним органом державної виконавчої влади України.

- Кабінет Міністрів України є правонаступником Кабінету Міністрів УРСР .

- Кабінет Міністрів УРСР утворено чинним станом на 2020 рік Законом Української РСР “Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР”.

- Кінцевим власником Кабінету Міністрів України як правонаступника Кабінету Міністрів УРСР є Російська Федерація за правилами континуїтету як держава продовжувач Союзу РСР.

- Здійснення керівництва Кабінетом Міністрів України , Російською Федерацією , що закріплено положеннями Договору про Союз Суверенних Держав.

- Код банку МФО 899998 є кодом іноземної банківської установи.

  Вказані в позовній заяві юридично обґрунтовані факти , прямо свідчать про те , що вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 16 030 грн 09 коп  від 19 листопада 2019 року , видано неконституційно утвореним суб’єктом господарювання ГУ ДФС в Дніпропетровській області ,який не має права здійснювати владні повноваження як орган державної влади України, здійснювати адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, контролювати своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів,здійснювати облік платників податків та єдиного внеску,  забезпечувати ведення обліку податків і зборів, платежів , здійснення погашення податкового боргу платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску.

 Видавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 16 030 грн 09 коп  від 19 листопада 2019 року, суб’єкт господарювання ГУ ДФС в Дніпропетровській області здійснив вплив на мою волю (волю особи) з метою зарахування коштів на рахунки невідомої банківської установи іноземної держави , з метою сприяння певному колу осіб заволодіти моїми коштами для особистого використання , що є прямим порушенням  ст.17 Конвенції з прав людини і основоположних свобод та ст.5 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права .

  На підставі вищевикладеного , керуючись Конвенцією з прав людини і основоположних свобод, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конституцією України,Декларацією про державний суверенітет України,Законом України “Про міжнародні договори України”,Законом України ”Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”,Кодексом Адміністративного Судочинства,

                    ВИМАГАЮ:

  Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 16 030 грн 09 коп видану на моє ім’я  19 листопада 2019 року ,ГУ ДФС в Дніпропетровській області.