Повний текст пояснення по карантину і надзвичайній ситуації від Андрія Карповича

 

   Передмова автора Андрія Карповича: Повний текст пояснення по карантину і надзвичайній ситуації. Як ви його застосуєте і чи зможете застосувати - проблеми Чінгачгука шерифа не хвилюють. Розкладено все по пунктах. Щодо резолюцій то на молекули не розбиралось, щоб дуже хитрі самі вчили, а не піарились на чужому. Запити робите самі. Цей карантин ще буде не один місяць. 

   Для дуже наумнячених - ви перед тим як щеголять модним статусом людини, хоч це зрозумійте бо лізите туди де вас в суді розмажуть по римському праву як муху на склі. Все треба вчити поступово. В поясненні закладено розтяжку - хай самі визнають, що фізична особа не людина. В ЄСПЛ стане в пригоді.

   Все підкріплено офіційними рішеннями КСУ та офіційними відповідями та документами. Юристи вам цього не розпишуть. бо самі не знають того, що в поясненні половину.

До протоколу про адміністративне

правопорушення № ____________

 

ПОЯСНЕННЯ

(в порядку статті 268 КУпАП)

 

   1. Щодо встановленого в Україні карантину, необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, встановлення тимчасового обмеження моїх прав і свобод, та покладення на мене додаткових обов’язків у вигляді заборони перебувати в громадських місцях без вдягнутої захисної медичної маски.

 

   Внаслідок видання Кабінетом Міністрів України наступних постанов:

- № 211 від 11 березня 2020 року;

- № 215 від 16 березня 2020 року;

- № 239 від 25 березня 2020 року;

- № 241 від 29 березня 2020 року;

- № 242 від 20 березня 2020 року;

- № 255 від 02 квітня 2020 року;

- № 262 від 08 квітня 2020 року;

- № 284 від 15 квітня 2020 року;

- № 291 від 22 квітня 2020 року;

- № 313 від 29 квітня 2020 року;

- № 332 від 04 травня 2020 року;

- № 343 від 04 травня 2020 року;

- № 377 від 14 травня 2020 року;

- № 392 від 20 травня 2020 року;

- № 424 від 29 травня 2020 року;

- № 435 від 03 червня 2020 року;

- № 477 від 12 червня 2020 року;

- № 480 від 12 червня 2020 року;

- № 500 від 17 червня 2020 року;

- № 522 від 25 червня 2020 року;

- № 588 від 08 липня 2020 року;

- № 615 від 15 липня 2020 року;

- № 641 від 22 липня 2020 року;

- № 712 від 12 серпня 2020 року;

                                                                   2

- № 757 від 27 серпня 2020 року;

- № 760 від 26 серпня 2020 року;

- № 791 від 02 вересня 2020 року;

- в Україні з 12 березня 2020 року по 30 жовтня 2020 року було встановлено карантин та здійснення інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів , обмежено мої  права і свободи, покладено на мене додатковий обов’язок який полягає у забороні перебувати в громадських місцях без вдягнутої медичної маски   , змінено режим роботи органів державної влади та організацій незалежно від форм власності.

 

  Вказані вище постанови Кабінету Міністрів України  було видано відповідно до  статті 29 Закону України № 1645-III “Про захист населення від інфекційних хвороб”.

 

  Положеннями частини 1 статті 29 Закону України № 1645-III “Про захист населення від інфекційних хвороб” встановлено , що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

                                                               6

  Положеннями частини 2 статті 29 Закону України № 1645-III “Про захист населення від інфекційних хвороб” встановлено , що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

 

  Положеннями частини 4  статті 29 Закону України № 1645-III “Про захист населення від інфекційних хвороб” встановлено, що у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

 

  Відповідно до положень статті 2 Закону України № 1645-III “Про захист населення від інфекційних хвороб” відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються цим Законом , Основами законодавства про охорону здоров’я ,  законами України “Про забезпечення санітарного та

                                                              3

епідемічного благополуччя населення” , “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” , іншими нормативно - правовими актами.

 

  Головний державний санітарний лікар України відповідно до положень пункту Й статті 40 Закону України № 4004-XII “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”  , у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину. У поданні зазначаються: період і межі території встановлення карантину; перелік проведення необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у зв’язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням карантину, виконавці цих заходів; вичерпні тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов’язки, що покладаються на них.

                                                                      

   Правовий режим надзвичайного стану , зокрема , правовий режим воєнного стану та зон надзвичайної екологічної ситуації відповідно до імперативної норми прямої дії положень пункту 19 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) визначаються виключно Законами України.

 

  1.1.1. Щодо правового режиму воєнного стану.

 

  Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії моїх прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб , визначаються Законом України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”.

 

  Правовою основою введення воєнного стану в Україні відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

 

   Порядок введення воєнного стану встановлено положеннями статті 5 Закону України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”  частиною 2 якої встановлено , що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях

                                                             4

 Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до  Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

 

   Положеннями частини 1 статті 8 Закону України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” встановлено , що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану.

 

   Відразу слід звернути увагу , що жодним з положень Закону України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” не визначено будь-яких відомостей щодо встановлення в Україні карантину.

 

    1.1.2. Щодо правового режиму надзвичайного стану.

 

    Зміст правового режиму надзвичайного стану, порядок його введення та припинення дії, особливості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану, додержання моїх прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану , визначаються Законом України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану”.

 

   Правовою основою введення надзвичайного стану в Україні відповідно до положень статті 3 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

 

  Умови введення надзвичайного стану визначено положеннями статті 4 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” , пунктом 1 частини 2 якої встановлено , що надзвичайний стан може бути введений в разі  виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення.

 

 

                                                          5

  Порядок введення надзвичайного стану встановлено положеннями статті 5 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” , відповідно до якої надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.

 

  Реченням 2 частини 4  статті 5 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” встановлено , що в  разі необхідності введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 4 цього Закону, пропозиції щодо його введення подає Кабінет Міністрів України.

 

  Положеннями частини 4 статті 6 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” встановлено , що в Указі Президента Україні про

введення надзвичайного стану зазначаються  перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

 

  У разі введення надзвичайного стану з підстав, передбачених пунктом 1частини 2 статті 4 цього Закону, відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” крім заходів, передбачених статтею 16 цього Закону, можуть також здійснюватися такі додаткові заходи як встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів.

 

   1.1.3. Щодо зон надзвичайної екологічної ситуації.

 

   Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення надзвичайних заходів, спрямованих на захист життя та здоров'я людей і нормалізацію екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації ,визначення порядку встановлення правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, його організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, у тому числі відповідного режиму використання, охорони та відтворення природних ресурсів , встановлено положеннями Закону України № 1908-III “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”.

 

   Порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації встановлено положеннями статті 6 Закону України № 1908-III “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” відповідно до якої , окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за

                                                            6

поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України.

 

   Відразу слід звернути увагу , зі змісту положень Закону України № 1908-III “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” вбачається , що цим законом не передбачено окремо встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів  та обмеження прав і свобод людини громадянина , лише у  випадку запровадження в межах зони надзвичайної екологічної ситуації правового режиму надзвичайного стану відповідно до Закону України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть запроваджуватися додаткові заходи як встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів.

 

    1.1.4. Відсутність в Україні чи окремих її місцевостях введених правових режимів воєнного та надзвичайного стану та зони надзвичайної екологічної ситуації.

 

   11 вересня 2020 року до Верховної Ради України було подано запит на інформацію (зареєстровано № 87899 , додаток № 1) з вимогою:                                                        

                                                           

                                               ПИТАННЯ 1

  1. Надати належним чином завірені , з підписами підписантів , архівні копії усіх без виключення Указів Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” виданих Президентом України за період часу з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року;

  2. Надати належним чином завірені , з підписами підписантів , архівні копії усіх без виключення Законів України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” за період часу з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року;

                                               ПИТАННЯ 2

  1. Надати належним чином завірені , з підписами підписантів , архівні копії усіх без виключення Указів Президента України “Про введення надзвичайного стану в Україні” виданих Президентом України за період часу з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року;

  2. Надати належним чином завірені , з підписами підписантів , архівні копії усіх без виключення Законів України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення надзвичайного стану в Україні” за період часу з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року;

                                               ПИТАННЯ 3

 1. Надати належним чином завірені , з підписами підписантів , архівні копії усіх без виключення Указів Президента України “Про оголошення окремої

                                                         6

місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації” виданих Президентом України за період часу з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року;

   2. Надати належним чином завірені , з підписами підписантів , архівні копії усіх без виключення Законів України “Про затвердження Указу Президента України “Про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації” за період часу з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року;

 

   Запит в частині надання архівних копій Указів Президента України “Про введення надзвичайного стану в Україні” , "Про введення воєнного стану" "Про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації" було перенаправлено 11 вересня 2020 року до офісу Президента України про що повідомлено листом від Верховної Ради України № 18/10-1490 (додаток № 2).

 

   а) Щодо воєнного стану.

 

   Відповіддю від Верховної Ради України № 18/10-1517 від 15 вересня 2020 року  повідомлено (додаток № 3):

- Стосовно пункту 1.2 (питання 1) зпиту секретаріатом Комітету надається копія Закону України 26 листопада 2018 року № 2630-VIII “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

 

   Відповіддю з адміністрації Президента України № 22/1-09/4657 від 23 вересня 2020 року (додаток № 4) надано копію Указу Президента України № 393/2018 “Про введення воєнного стану в Україні” від 26 листопада 2018 року зі змісту якого вбачається , що воєнний стан в Україні було введено із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.

 

   Зі змісту вищевикладеного вбачається, що обмеження моїх прав і свобод в період часу з 21 лютого 2014 року по сьогоднішній день, можливі були виключно  із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року, зокрема, слід звернути увагу що  Законом України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” не передбачено встановлення в Україні карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів як основного чи додаткового заходу режиму воєнного стану.

 

  б) Щодо надзвичайного стану.

 

  Відповіддю від Верховної Ради України № 18/10-1517 від 15 вересня 2020 року  повідомлено (додаток № 3):

 

                                                             7

  - Щодо надання копії законів України про затвердження Указу Президента України про введення надзвичайного стану в Україні (п.2.2 питання 2), прийнятих протягом запитуваного періоду , повідомляється , що станом на

день надходження цього запиту надзвичайний стан в Україні або окремих її місцевостях не вводився.

 

  Відповіддю з адміністрації Президента України № 22/1-09/4657 від 23 вересня 2020 року (додаток № 4) повідомлено , що за період часу  з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року Указу Президента про введення надзвичайного стану не зареєстровано.

 

  Констатуючи факт відсутності введеного в Україні чи окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану , встановлений в України карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , а також обмеження моїх прав і свобод не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану" , отже карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , а також обмеження моїх прав і свобод не підлягають застосуванню по відношенню до мене та не підлягають виконанню мною.

 

  в) Щодо зон надзвичайної екологічної ситуації.

 

  Відповіддю від Верховної Ради України № 18/10-1517 від 15 вересня 2020 року  повідомлено (додаток № 3):

 - За результатом розгляду п.3.2 (питання 3), в межах предмету відання, секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування повідомляє , що Верховною Радою України за період

часу з  21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року закони України “Про затвердження Указу Президента України “Про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації” не приймалось.

 

  Відповіддю з адміністрації Президента України № 22/1-09/4657 від 23 вересня 2020 року (додаток № 4) повідомлено , що за період часу  з 21 лютого 2014 року по 11 вересня 2020 року Указу Президента про оголошення окремої зони надзвичайної екологічної ситауції не зареєстровано.

 

  Констатуючи факт відсутності оголошених зон надзвичайнойної ситуації та

введеного в Україні чи окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану , встановлений в України карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , а також обмеження моїх прав і свобод не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану" , отже карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та

                                                         8

протиепідемічних заходів , а також обмеження моїх прав і свобод не підлягають застосуванню по відношенню до мене та не підлягають виконанню мною.

 

   1.1.5. Окремо щодо карантину передбаченого Кодексом цивільного захисту України (далі Кодекс).

 

   Запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину , передбачено положеннями пункту 5 частини 1 статті 37 Кодексу , з метою біологічного захисту населення від надзвичайних ситуацій у разі введення в Україні режиму надзвичайної ситуації.

 

  Виходячи зі змісту положень Закону України № 1908-III “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” та  Закону України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану" , враховуючи абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України  № 3-р/2020 від 27 лютого 2020 року яким визначено , що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України , запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину пердбаченого Кодексом , які може бути обмежено в зв’язку зі встановленим карантином не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану", отже карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , а також обмеження моїх прав і свобод не підлягають застосуванню по відношенню до мене та не підлягають виконанню мною.

 

  1.1.6. Підсумок.

 

  Зміст вищевикладеного є беззаперечним юридично обґрунтованим фактом , що в будь-якому випадку запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину , а також обмеження моїх прав і свобод які може бути обмежено в зв’язку зі встановленим карантином , можливі виключно у разі , якщо карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , встановлено як додатковий захід режиму надзвичайного стану у разі його введення в Україні або окремих її місцевостях.

 

  Констатуючи факт відсутності введеного в Україні або окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану , встановлений в Україні  карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , а також обмеження моїх прав і свобод  які  обмежено в зв’язку зі

                                                              9

встановленим карантином , не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану"  отже карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , а також обмеження моїх прав і свобод не підлягають застосуванню по відношенню до мене та не підлягають виконанню мною

 

   2. Окремо щодо заборони перебувати в громадських місцях без вдягнутої  захисної медичної маски.

 

  Заборона перебування в громадських місцях без вдягнутої медичної (захисної) маски , є додактовим обов’язком покладеним на мене в звязку зі встановленим в Україні карантином.   Вище по тексту юридично обґрунтовано викладено , що  карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , є виключно додатковим заходом режиму надзвичайного стану у разі його введення в Україні або окремих її місцевостях.

 

  Конститатуючи факт відсутності введеного в Україні або окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану та встановлення його додаткових заходів таких як  карантин та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів , покладення на мене додаткового обов’язку такого як перебування в громадських місцях у вдягнутій медичній масці абсолютно не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України № 1550-III "Про правовий режим надзвичайного стану" , отже не підлягає застосуванню по відношенню до мене та не підлягає виконанню мною.

 

  3. Щодо обмеження мої прав і свобод.

 

  3.1. Обмеження моїх прав і свобод в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

 

  Імперативною нормою прямої дії положень статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено , що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

  В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

 

 Речення 2 абзацу 3 пункту 4 рішення Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29 грудня 1999 року :

 

 

 

                                                                 10

  - Відповідно до положення частини першої статті 64 Конституції України "конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України".

 

  Речення 2 абзацу 4 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року:

  - У статті 64 Конституції України (254к/96-ВР) вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

 

  Речення 1 абзацу 6 підпункту 3.3 пункту 3 рішення Конституційного Суду України № 26-рп/2009 від 19 жовтня 2009 року :

- Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) (частина перша статті 64 Основного Закону України).

 

  Абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3  рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року:

- Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

 

  Абзац 2 підпункту 2.1 пункту 2  рішення Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22 травня 2018 року:

  - Відповідно до Основного Закону України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (друге речення статті 21); конституційні права і свободи людини не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані (частини перша, друга статті 22); конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64)

 

   Констатуючи факт відсутності в Україіні або окремих її місцевостях введених режимів воєнного чи надзвичайного стану , обмеження будь-яких моїх Конституційних прав і свобод абсолютно не відповідає Конституції Украни (254к/96-ВР) , отже такі обмеження не підлягають застосуванню по відношенню до мене та не підлягають виконнаню мною.

 

   3.2. Окремо щодо надзвичайної ситуації.

 

   

                                                          11

  25 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 338-р до якого неодноразово вносились зміни та доповнення постановами Кабінету Міністрів України:

- № 291 від 22 квітня 2020 року:

- № 343 від 4 травня 2020 року;

- № 392 від 20 травня 2020 року;

- № 500 від 17 червня 2020 року;

- № 641 від 22 липня 2020 року;

- № 760 від 26 серпня 2020 року;

- внаслідок чого з 25 березня 2020 року Єдину державну систему цивільного засхисту було переведено в режим надзвичайної ситуації.

 

   В особливий період відповідно до положень частини 3 статті 11 Кодексу єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також інших нормативно-правових актів.

 

  Терміном особливий період відповідно до положень абзацу 11 частини 1 статті 1 Закону України № 1932-XII “Про оборону України” , визначено період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

 

   Положеннями статті 19 Закону України № 1932-XII “Про оборону України” встановлено , що Цивільний захист України у мирний час здійснюється відповідно до Кодексу цивільного захисту України, а в особливий період та з метою підготовки до нього - з урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону, мобілізацію та правовий режим воєнного стану.

 

   Особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року , а саме з моменту видання Указу Президента України № 303/2014 “Про часткову мобілізацію” від 17 березня 2014 року (додаток № 5) , затвердженого  Законом України № 1126-VII “Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року (додаток № 6).

 

   Особливістю правового режиму воєнного стану є порядок його введення який вставновлено положеннями статті 5 Закону України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”  частиною 2 якої встановлено , що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні

 

                                                                12

або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до  Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

 

    Вище по тексту викладено , що воєнний стан було ведено із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року , отже обмеження моїх прав і свобод під час надвзичайної ситуації можливе було виключно в період часу із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.

 

   Констатуючи факт відсутності станом на 2020 рік в Україіні або окремих її місцевостях введеного режиму воєнного стану , обмеження будь-яких моїх Конституційних прав і свобод в зв’язку зі встановлениv режимом надзвичайної ситуації ,абсолютно не відповідає Конституції Украни (254к/96-ВР) , отже такі обмеження не підлягають застосуванню по відношенню до мене та не підлягають виконнаню мною.

 

   4. Щодо Міжнародних договорів.

 

  17 липня 1997 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 475/97-ВР яким ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

 

   Положенями частини 1 статті 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації , а саме під  час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

 

   Іншими зобов’язаннями згідно з міжнародним правом , є зобов’язання за ратифікованим Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року Міжнародним пактом про громадянські і політичні права , положеннями частини 1 статті 4 якого вставновлено , що під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави-учасниці цього Пакту можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов'язань за цим Пактом тільки в такій мірі, в якій це диктується гостротою становища, при умові, що такі заходи не є несумісними з їх іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови,релігії чи соціального походження.

                                                           13

   Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2077-XI від 14 квітня 1986 року , УРСР приєдналась до Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

 

   Положеннями статті 1 Віденської конвенції про право міжнародних договорів встановлено:

  а) "договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами

в письмовій формі і регульовану міжнародним правом,  незалежно від того,  чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних  між  собою  документах,  а  також  незалежно   від   її конкретного найменування;

  b) "ратифікація",  "прийняття", "затвердження" і "приєднання" означають,  залежно  від випадку,  міжнародний акт,  який має таке найменування і за допомогою якого держава виражає  в  міжнародному плані свою згоду на обов'язковість для неї договору.

 

  Положеннями статті 30 Віденської конвенції про право міжнародних договорів встановлено застосування послідовно укладених договорів,  які стосуються одного і того ж питання ,

 

   Виходячи зі змісту положень частини 3 статті 30 Віденської конвенції про право міжнародних договорів якою встановлено , якщо всі учасники попереднього договору є також учасниками наступного  договору,  але  дію попереднього договору не припинено або не  зупинено  відповідно  до  статті  59,  попередній  договір застосовується  тільки  тією  мірою,  якою положення є сумісними з положеннями наступного договору , з урахуванням того , що наступним договором  Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод встановлено можливість відступу від зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом , зміст вищевикладено є беззаперечним юридично обґрунтованим фактом , що для можливості відступу від міжнародних зобов’язань застосовуються правила попереднього договору Міжнародного пакту про громадянські та політичні права , а саме під час надзвичайного становища в державі.

 

   Зокрема , слід звернути увагу на положення статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів  якою встановлено , що учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.

 

   Україна як правонаступник УРСР , виходячи зі змісту положень статті 6 Закону України № 1543-XII “Про правонаступництво України” підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

                                                         14

     З урахуванням змісту положень частини 1 статті 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  щодо відступу від зобов'язань під час надзвичайної ситуації за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом та положень  статті 30 Віденської конвенції про право міжнародних договорів щодо застосування правил попереднього та наступного договору -  зміст частини 1 статті 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права щодо відступу від зобов’язань за цим Пактом під час надзвичайного становища , було реалізовано в актах внутрішнього законодавства України , а саме:

   - в Законі України № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” положеннями частини 1 статті 14 якого встановлено , що Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права у разі введення воєнного стану негайно повідомляє через Генерального секретаря ООН державам, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов’язань за Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення;

   - в Законі України № 1550-III “Про правовий режим надзвичайного стану” положеннями частини 1 статті 27 якого встановлено , що Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права при введенні надзвичайного стану негайно після його введення повідомляє через Генерального секретаря ООН державам, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов’язань за Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

 

  Констатуючи факт відсутності в Україні або окремих її місцевостях введних режимів воєнного чи надвзичайного стану , всі без виключення обмеження моїх прав і свобод встановлені положеннями  Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та інших Міжнародних договорів які є частиною національного законодавства України , є такими , що не відповідають Віденській конвенції про право міжнародних договорів ,  Міжнародному пакту про громадянські і політичні права ,  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод — отже не підлягають застосуванню по відношенню до мене та виконнаню мною.

 

    5. Щодо поліції.

 

    5.1. Щодо забезпечння утвердження моїх прав і свобод та їх обмеження.

 

    Національна поліція України (далі поліція) відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію”  це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом

                                                            15

забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

 

  Положеннями частини 1 статті 3 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію” встановлено , що у  своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

 

   Поліція відповідно до положень частини 1 статті 6 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію” у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

 

   Під час виконання своїх завдань , відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію” , поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

 

  Обмеження прав і свобод людини , відповідно до положень частини 2 статті 7 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію” , допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

 

  Закон України № 580-VIII “Про Національну поліцію” як і всі інші закони України прийняті відповідно до Конституції України , відповідно до положень  статті 4 ЦК України , є актами цивільного законодавства основним актом якого є Цивільний кодекс України основу якого становить Конституція України.

 

  Положеннями частини 4 статті 4 ЦК України встановлено , що актами  цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

   Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

 

 

                                                                16

  Цивільним законодавстом відповідно до положень частини 1 статті 1 ЦК України ,  регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

 

  Учасниками цивільних відносин відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦК України , є фізичні та юридичні особи.

 

  5.1.2. Щодо фізичної особи.

 

  Положеннями частини 1 статті 24 ЦК України встановлено , що людина

як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

  Фізичну особу відповідно до положень статті 1 Закону України № 2235-III “Про громадянство України” визначено терміном особа - громадянин України.

 

   Зі змісту вищевикладеного випливає факт , що фізична особа громадянин України  це людина .

 

   Вище по тексту викладено юридично обґрунтовані , беззаперечні факти , що в будь-якому випадку обмеження моїх прав і свобод людини ,  а також покладення на мене додаткових обов’язків у вигляді носіння медичної засхисної маски можливі виключно у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного чи надзвичайного стану.

 

   Констатуючи факт відсутності введених в Україні або окремих її місцевостях режимів воєнного чи надзвичайного стану , всі без виключення обмеження моїх прав і свобод людини , а також покладення  мене додаткових обов’язків у вигляді носіння медичної засхисної маски — не підлягають застосуванню по відношенню до мене , а також не підлягають виконанню мною.

 

  5.1.3. Щодо юридичної особи.

 

  Національна поліція України (далі поліція) відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію”  це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом

забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

 

  Систему поліції відповідно до положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 13 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію” складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи.

 

                                                               17

  Положеннями частини 1 статті 15 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію” встановлено , що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

 

  Територіальні органи поліції відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію”, утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.

 

   Керуючись положеннями статті 15 Закону України № 580-VIII “Про Національну поліцію” , постановою Кабінету Міністрів України № 730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” від 16 вересня 2015 року було постановлено  Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 , зі змісту якого вбачається , що  Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції є також юридичною особою( додаток № 7).

 

   20 травня 2015 року Кабінетом Міністрів України було видано постанову № 314 “Про утворення деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” (додаток № 8) якою постановлено утворити такі юридичні особи публічного права:

  - Департамент патрульної служби Міністерства внутрішніх справ як міжрегіональний територіальний орган Міністерства внутрішніх справ;

  - Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві як територіальний орган Міністерства внутрішніх справ.

 

   Наказом Національної поліції України № 73 від 6 листопада 2015 року (у редакції наказу Національної поліції України № 1114 від 31 жовтня 2016 року) затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (додаток № 9)яким визначено:

- пунктом 3 , що Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів  Департаменту патрульної поліції;

- пунктом 5 , що у своїй діяльності Департамент патрульної полції керується Конституцією України , Міжнародними договорами , згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України , Законом України “Про Національну поліцію” , іншими законодавчими актами України , постановами Верховної Ради України , постановами та розпорядженнями

 

                                                               18

Кабінету Міністрів України , нормативними актами МВС України та цим Положенням.

  - пунктом 6 , що Департамент патрульної поліції та його територіальні підрозділи служать суспільству шляхом забезпечення прав і свобод людини.

 

  Вище по тексту юридично обґрунтовано викладено беззаперечні факти , що фізична особа є громадянином України людиною і це в свою чергу беззаперечно свідчить , що неухильним обов’язком юридичної особи Департаменту патрульної поліції в особі його територіальних органів , зокрема , в особі УПП м. Києва — є забезпечення утвердження моїх прав і свобод , неухильне забезпечення мені вільного пересування ,неухильне забезпечення можливості перебування мною в громадських місцях без вдягнутої медичної захисної маски , неухильне забезпечення усунення незаконних перешкод які створюються іншими особами шляхом примушення виконувати мене додаткові обов’язки пов’язані з карантином та проведенням інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів які виражені в примушенні перебувати в громадських місцях у вдягнутій захисній медичній й масці , так як такі заходи можливі виключно у разі введення в Україні або окреамих її місцевостях режиму надзвичайного стану та його дотакових заходів таких як встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів.

 

   5.1.4. Окремо щодо Декларації про поліцію.

 

   Законом України № 398/95-ВР “ Про приєднання України до Статуту Ради Європи” від 31 жовтня 1995 року постановлено приєднатися від імені   України до Статуту Ради Європи.

 

   Виходячи зі змісту статей 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 глави IV,  статей 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30 тощо глави V Статуту Ради Європи , Україна як учасник Ради Європи зобов’язалась виконувати резолюції Парламентської Асамблеї ради Європи.

 

  8 травня 1979 року резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи  № 690 було проголошено  Декларацію про поліцію.

 

  Пунктом 3 розділу В додатку Декларації про поліцію встановлено , що поліцейський зобов’язаний отримати в повному обсязі загальну підготовку , професійну та службову підготовку , а також отримати відповідний інструктаж по соціальним проблемам , демократичним свободам , правам людини , зокрема , по Європейській конвенції з прав людини.

                                                         19

  Зі змісту вищевикладеного вбачається беззаперечний юридично обґрунтований факт , що поліцейський повинен бути обізнаний про можливість обмеження моїх прав і свобод виключно під час надзвичайного становища , а не під час надвзичкайної ситуації , отже конститатуючи факт відсутності в Україні чи окремих її місцевостях введениго режиму надзвичайного стану , поліцейський зобовязаний забезпечити утвердження моїх прав і свобод , неухильно забезпечити мені вільне пересування ,неухильно забезпечити можливість перебування мною в громадських місцях без вдягнутої медичної захисної маски , неухильно забезпечити усунення незаконних перешкод які створюються іншими особами шляхом примушення виконувати мене додаткові обов’язки пов’язані з карантином та проведенням інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів які виражені в примушенні перебувати в громадських місцях у вдягнутій захисній медичній й масці , так як такі заходи можливі виключно у разі введення в Україні або окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану та його дотакових заходів таких як встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів.

 

  Додатки (28 аркушів):

  № 1 Запит до ВРУ № 87899 — 2 аркуші;

  № 2 Лист про перадресацію № 18/10-1490 – 1 аркуш:

  № 3 Відповідь ВРУ № 18/10-1517 — 3 аркуші;

  № 4 Відповідь від АП № 22/1-09/4657 — 3 аркуші;

  № 5 Роздрукіка Указу Президента України № 303/2014 - 3 аркуші;

  № 6 Роздруківка Закону України № 1126-VII — 2 аркуші;

  № 7 Постанова КМУ № 730 - 3 аркуші;

  № 8 Постанова КМУ № 314 від  20 травня 2015 року — 2 аркуші;

  № 9 Положення про Департамент патрульної поліції — 9 аркушів;