А, якщо з’ясується, що у судді Ужгородського
міськрайонного суду Закарпатської області відсутнє конституційне громадянство
Самостійної Української Держави України… Що тоді? Хто, злочинець? Хто,
колаборант???
Це, початок. Далі буде…
Читайте також: Як, ліквідований Ужгородський міськрайсуд, міг винести
вирок Павлові Павлову?
В Ужгородського міськрайсуду, який засуджує активістів, запитали про
правосуб’єктність
Вих. №: ЗПІ/107/21 Дата:
15 березня 2021 року
УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ
СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД 84.23
Вул.. Загорська, 53, місто Ужгород,
Закарпатська область, 88000
Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження
чи накази.
За віддання і
виконання явно злочинного розпорядження
чи наказу настає юридична відповідальність.
(Стаття 60. Конституції України)
На посаду судді може бути призначений
громадянин України…
(Частина третя статті 127. Конституції України)
З А П И Т
про надання публічної інформації за Законом України
«Про доступ до публічної інформації»
З огляду
на офіційні відомості розміщені на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань (далі - ЄДРПОУ) (https://usr.minjust.gov.ua/content/home), ліквідована
указом Президента від 29 грудня 2017 року № 450/2017 «Про ліквідацію та
утворення місцевих загальних судів» установа/юридична особа з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» з кодом ЄДРПОУ: 26529130,
зареєстрована як суб’єкт господарювання з кодом економічної діяльності КВЕД 84.23 та не перебуває в стані припинення (???).
Дана юридична особа продовжує здійснювати господарську діяльність, а також є
платником єдиного внеску і податків. Крім того, зазначена вище юридична особа
зареєстрована в американському реєстрі «Dun & Bradstreet».
Відповідно до зазначених вище офіційних
відомостей станом на 15.03.2021 року (момент відправлення даного запиту) в
графі «Відомості про керівника юридичної
особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому
числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо:
прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо
представництва юридичної особи» установу/юридичну особу (суб’єкт господарювання) з назвою
«УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) офіційно представляє фізична особа (без громадянства –
мігрант по відношенню до внутрішнього законодавства Самостійної Української
Держави України): ДАНКО
ВІКТОР ЙОСИПОВИЧ – керівник (з 26.02.2018
року по 25.02.2021 року – термін сплив), а також ДОМНІЦЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ ВІКТОРОВИЧ -
представник.
Згідно частини другої статті 15 Закону
України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Тобто, суддя ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗ РЕВАЗОВИЧ здійснюючи
правосуддя – діє, як суд. А відповідно, представляє установу і вчиняє дії, від
її (установи) імені.
Відповідно до положень Статті
40. Конституції України (Основного закону) усі мають право
направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто
звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та
посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і
дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 34. Конституції України гарантує кожному громадянину України право вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший
спосіб - на свій вибір.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає
порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що
знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників
публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до положень пункту 6 частини
першої статті 3. Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на
доступ до публічної інформації гарантується юридичною відповідальністю за
порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до положень статті 4. доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на
принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень,
вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що
була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, рівноправності,
незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних
або інших ознак.
Згідно з положеннями статті 5., зазначеного
закону, доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації
за запитами на інформацію.
Частиною сьомою статті 6 цього закону
встановлено, що обмеженню доступу
підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з
обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої
необмежений.
Згідно з положеннями статті 21. Закону «Про
доступ до публічної інформації», інформація на запит надається безкоштовно. При наданні особі інформації
про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та
друк не стягується.
Відповідно до положень частини 2, 3 статті 22., даного закону, відповідь
розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із
загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається
неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не
володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером
діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити
цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на
інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Положеннями статті 81. Цивільного кодексу
України (далі - ЦК України) встановлено, що юридичні особи, залежно від порядку
їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб
публічного права.
Юридична особа публічного права створюється РОЗПОРЯДЧИМ
АКТОМ Президента України, органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Згідно частини 4 статті 87. ЦК України
юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8) чинної
Конституції України (Основного закону) в статті 6 встановлено, що державна
влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та
судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють
свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до
законів України.
Правовий порядок в Україні,
визначений частиною першою статті 19 Конституції, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не
може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною другою цієї статті встановлено, що органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Згідно положень підпункту 6 пункту 16-1 Розділу ХV «ПЕРЕХІДНІ
ПОЛОЖЕННЯ» Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою
України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади,
але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює
Президент України на підставі та у порядку, що визначені ЗАКОНОМ.
Крім того, Розділом VIII «ПРАВОСУДДЯ» чинної Конституції України (Основного
закону – закону прямої дії) встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також
привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ст.
124 КУ). Суд
утворюється, реорганізовується і ліквідовується ЗАКОНОМ,
проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після
консультацій з Вищою радою правосуддя (ст. 125 КУ). Правосуддя здійснюють судді (ст.
127 КУ). Призначення на
посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя
в порядку, встановленому законом (ст. 128 КУ). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та
керується верховенством права. Основними
засадами судочинства є: рівність усіх
учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність
сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом
їх переконливості; гласність
судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні
строки розгляду справи судом (ст. 129 КУ). Суд
ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового
рішення у визначеному законом порядку. Контроль за
виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 КУ).
Слід зауважити, що встановлені
зазначеним вище Розділом VIII
«ПРАВОСУДДЯ» Основного закону (Конституції) принципи, цілком і повністю
відповідають міжнародним принципам і стандартам правосуддя, які виражені і
закріплені в наступних міжнародних нормативно-правових документах, а саме:
1. Загальна Декларація прав
людини, (Генеральна Асамблея ООН, 10.12.1948);
2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (Генеральна Асамблея ООН, 16.12.1966);
3. Бангалорські принципи поведінки суддів (Гаага, 26.11.2002), схвалені резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006;
4. Основні принципи незалежності судових органів, прийняті на VII Конгресі з попередження злочинів і поводження з правопорушниками 26 серпня –6 вересня 1985 р.;
5. Резолюція 60/159 Генеральної Асамблеї ООН «Права людини при здійсненні правосуддя» від 16.12.2005;
7. Резолюція 2004/32 Комісії ООН з прав людини «Цілісність судової системи» від 19.04.2004;
8. Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рада ЄС, 04.11.1950, Україна приєдналася 17.07.1997);
9. Хартія Європейського Союзу про основні права (Європейський парламент, Рада ЄС, Європейська комісія, м. Ніцца, 07.12.2000);
10.
Європейська хартія «Про статус суддів» від 10.07.1998.
Засадничими принципами статті 6 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод (ратифікованої Верховною Радою України Законом
України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та
протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»), - є довіра до
суду встановленого законом.
Частиною третьою статті 16 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд як державний орган має
печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Положеннями статті 19 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» визначено, що суд утворюється
і ліквідовується ЗАКОНОМ. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить
до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою
правосуддя. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус
суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та
інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної
цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності
правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна
адміністративно-територіального устрою. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового
суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.
Кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за
погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в
межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та
оплату праці суддів. Суд є юридичною особою, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» «кожному гарантується захист його прав,
свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим
судом, утвореним законом».
Зважаючи на міжнародні норми права хотілося
б зауважити, що відповідно до Загальної декларації прав людини (яка
була Прийнята і
проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948
року) всі люди є рівні перед законом і мають право, без
будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний
захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від
якого б то не було підбурювання до такої дискримінації (ст. 7). Крім того,
кожна людина має гарантоване Конституцією і законом право на ефективне
поновлення у правах компетентними національними
судами в разі
порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).
Відповідно до положень
статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом…».
Згідно до
положень визначених підпунктом (b) пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадські і політичні права «кожна
держава, яка бере участь у цьому
Пакті, зобов'язується забезпечити, щоб право
на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту,
встановлювалось компетентними судовими,
адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним
органом,
передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту».
Відповідно до положень частини
першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання
рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», для
зменшення числа заяв
до Європейського суду з прав
людини проти України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі –
Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ)
як джерело
права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від
03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність,
в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до
суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки
конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має
проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного
критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити
будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію
має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують
сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні
ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в
демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у
процесі».
Аналогічна
правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха
проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у
справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява №
16695/04).
На додачу, в п.
105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про
те, що: «між суб’єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує
беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати
об’єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього
спостерігача (об’єктивний критерій), а й може бути пов’язана з питанням його
або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже,
у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб’єктивної
безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога
об’єктивної безсторонності».
Крім того,
варто зазначити, що під «судом» у
практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання,
віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до
встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений
законом, а саме: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в
межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд
діє в законному складі.
Текст статті 6 Конвенції може скласти враження, що її вимоги є
виконаними, коли справа заявника була розглянута будь-яким національним судом,
який створено на підставі закону. Однак ЄСПЛ у кількох рішеннях наголосив, що поняття «суд,
встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі
існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють
його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Першою
справою, в якій ЄСПЛ розглянув питання компетенції суду у світлі вимоги «суду,
встановленого законом», є справа «Coeme та інші проти Бельгії» (№ 3249296 та ін., рішення від
22 червня 2000 року). У цій справі касаційний суд Бельгії (верховний судовий
орган країни) виніс вирок у першій інстанції щодо міністра уряду та 4 інших
осіб, які ніколи не обіймали міністерських постів, хоча відповідно до
національного законодавства цей суд був повноважним виносити рішення у першій
інстанції тільки щодо міністрів.
У справі «Gurov проти Молдови» (№ 3645502, рішення від 11
липня 2006 року) ЄСПЛ визнав порушенням частини першої статті 6 Конвенції
розгляд цивільної справи суддею, строк повноважень якого на момент розгляду
справи закінчився, але він продовжував виконувати судові повноваження за
відсутності будь-яких правових підстав.
Подібно до
цієї справи, у справі «Олександр Волков
проти України» (№
21722/11, рішення від 9 січня 2013 року) заявник на національному рівні
оскаржив до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) своє звільнення з
посади судді. Для цього 19 жовтня 2010 року
Головою ВАСУ була спеціально створена палата, яка згодом частково задовольнила
позов заявника. Заявник стверджував, що на час розгляду справи строк
повноважень Голови ВАСУ сплив, чинне на той час законодавство не передбачало
процедури обрання суддів на адміністративні посади, а здійснення ним
повноважень відбувалось на підставі рішень Президії ВАСУ та Зборів суддів
адміністративних судів України. Відповідно, створена Головою ВАСУ палата не
була повноважною розглядати його справу. ЄСПЛ погодився із твердженнями
заявника, визнавши, що ані створення палати ВАСУ, яка розглядала справу
заявника, ані визначення її складу не були легітимними, оскільки здійснювались
Головою ВАСУ, строк повноважень якого сплив, а отже, це не був «суд,
встановлений законом».
Важливим прикладом застосування правила «суд,
встановлений законом», який має неабияке значення для української практики, є
наведений в рішенні у справі «DMD Group A.S.
проти Словаччини» (№ 1933403, рішення від 5
жовтня 2010 року). У цій справі голова місцевого суду своїм наказом призначив
себе суддею у справі заявника замість іншого судді та того ж дня припинив
провадження у справі. Суд звернув увагу, зокрема, на такі обставини:
а)
питання передачі справ від одного судді до іншого не було достатньо чітко
врегульовано національним законодавством, яке не передбачало жодних гарантій
проти зловживань;
б) мало місце поєднання однією особою адміністративних
функцій і здійснення нею правосуддя як суддею;
в)
єдиним документом, що регулював розподіл справ, був розклад роботи, який
безконтрольно змінювався головою суду. Зваживши на ці обставини, Суд визнав
порушення права на суд, «встановлений законом».
Відтак ЄСПЛ дійшов висновку, що касаційний суд не мав
ознак «суду, встановленого законом».
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та
29465/04, рішення від 20 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив, що згідно зі статтею 111-18 Господарського процесуального кодексу (ГПК)
Верховний суд, скасувавши постанову Вищого господарського суду, міг або
повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження
у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, і такі дії
не були передбачені ГПК. ЄСПЛ також зазначив, що не було жодної іншої правової
норми, яка б надавала повноваження Верховному суду ухвалювати подібне рішення у
справі. Проте у даній справі Верховний суд не надавав жодних аргументів щодо прийняття
такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення
ГПК і ухвалення такого ряду рішень, що, як вказувалося урядом, стало звичайною
практикою Верховного суду. На думку ЄСПЛ, перевищивши свої повноваження, які
були чітко викладені у ГПК, Верховний Суд не міг вважатися «судом, встановленим
законом» у визначенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно оскаржуваного
провадження.
Отже,
з урахуванням зазначеного вище ЄСПЛ дійшов висновку, що «суд, встановлений
законом» означає наступне:
– дотримання усіх
правил юрисдикції та підсудності;
– дотримання
правил автоматичного розподілу справ;
– наявність
повноважень у судді;
– належний склад
суду;
– наявність
достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.
Крім того слід зауважити, що
виключно тільки конституційні Громадяни
України всіх національностей Українського
народу Самостійної української держави України, є
саме тією конституційною основою
не тільки всієї конституційної законодавчої, виконавчої,
судової влади та
місцевого самоврядування Українського
народу Самостійної української
держави України, офіційно
встановлених положеннями Розділу ІV «Верховна Рада
України», Розділу V «Президент
України», Розділу VІ «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», та Розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції України від 28 червня 1996 року а і
конституційною основою самої
Самостійної української держави
України, безпосередньо
встановленої резолютивною частиною
АКТу проголошення незалежності
України від 24 серпня
1991 року та офіційним
Рішенням № 17 пленарного
засідання 24 серпня 1991 року
о 18-00 Верховної Ради Української
РСР 12-го конституційного скликання.
У підтвердження вищенаведених обставин саме в
частині відвертого
посягання на національну державність Українського народу Української РСР та
його правонаступника 1
грудня 1991 року Українського народу Самостійної української держави України, а також,
на його національні території, та на його національне багатство -
безпосередньо встановлене положеннями
розділів і статтей Конституції
України від 28 червня 1996 року, ДИВИСЬ
у Відомостях Верховної Ради
України за вище вказаний період,
наступне:
1)
Положення ст.4 Закону
УРСР «Про Президента Української
РСР» від 5
липня 1991 року № 1295-12
засвідченого Головою Верховної
Ради Української РСР – Кравчуком Л.М., якими встановлено, - що «При вступі на посаду Президент
Української РСР проголошує
присягу такого змісту, - «Урочисто присягаю народові
України при здійснені
повноважень Президента України ….»
- а не Українському народу Української РСР;
2)
Постанову Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991 року № 1442-12
«Про звернення Президії Верховної Ради
України до Громадян України всіх національностей державоутворюючих націй»; -
а не до Українському народу Української РСР
3) Положення статті 17 «Присяга державних службовців» ЗУ «Про державну службу» від
16 грудня 1993 року N 3723-XII, - що «Громадяни України, які вперше зараховуються на
державну службу, приймають Присягу такого змісту:
«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові
УКРАЇНИ, суворо дотримувати
Конституції та законів України».
Так як службові
особи конституційного судочинства
офіційно встановленого ч.3 статті 124 Конституції
України від 28 червня 1996 року,
ні за яких конституційних обставин
НЕ МОЖУТЬ у відсутність МАНДАТУ Українського народу Самостійної
української держави України, - його спеціального доручення, самостійно брати на себе
конституційні права та конституційні повноваження безпосередньо
належні Українському народу Самостійної української держави
України, у відповідності з положеннями статті 5
та розділу 4
статті 124 Конституції
України від 28 червня 1996
року, в частині офіційного здійснення конституційного правосуддя
тим більше у самих справах
самого конституційного права
власності Українського
народу Самостійної української держави
України, на самі конституційні предмети та об'єкти,
Тим
більше останні за жодних
обставин НЕ МОЖУТЬ здійснювати
конституційне правосуддя Українського народу Самостійної української
держави України, у незаконних інтересах фізичних осіб без національності з
нікчемними посвідченнями особи з найменуванням «УКРАЇНА» - «Паспорт» віртуальних РВ «УМВС України» - не конституційних «Громадян
України всіх національностей віртуального «Народу України».
А тим
більше, не можуть останнє робити в інтересах «адміністративних» суб'єктів
нікчемного приватного та публічного права офіційно припиненої 1 грудня 1991
року самої «УКРАЇНИ» як Української РСР,
та їх органів віртуального та неконституційного місцевого самоврядування
безпосередньо самого нікчемного «Народу
України».
Враховуючи вищезазначене, керуючись
положеннями Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної
інформації» та Закону України «Про інформацію», відповідно до компетенції, у
визначений законом строк (п’ять днів),
В И М А Г А Є М О:
1. Надати завірену належним чином (згідно вимог чинного ДСТУ 4163-2003 та
Постанови Верховного Суду від 08
травня 2019 року, справа № 160/7887/18, провадження № К/9901/8838/19) фотокопію з оригіналу посвідчення судді, яким
підтверджуються повноваження судді установи/юридичної особи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
2. Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу Присяги судді,
складеної Українському народові суддею установи/юридичної особи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗОМ РЕВАЗОВИЧЕМ;
3. Надати завірені належним чином
відомості стосовно наявності або відсутності (просто - «Є», чи «НЕМА»)
ідентифікаційного коду (ІНН), або біометричних документів (внутрішнього/закордонного
паспорта, ID-картки) у судді установи/юридичної особи
з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
4. Надати завірені належним чином
достовірні відомості щодо реєстрації і надання акредитації ВАR-гільдією та
делегування відповідних повноважень судді установи/юридичної особи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
(код ЄДРПОУ:
26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗУ РЕВАЗОВИЧУ;
5. Надати завірену належним чином
фотокопію (засвідчену гербовою печаткою компетентного органу, із зображенням
Державного Герба України, встановленого статтею 20. Конституції України)
Подання Вищої ради правосуддя до Президента України про призначення вперше на
посаду судді ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р.;
6. Надати завірену належним чином фотокопію з оригіналу
(засвідчену гербовою печаткою компетентного органу, із зображенням Державного
Герба України встановленого статтею 20. Конституції України) Указу Президента
України від 22 червня 2009 року № 465/2009 «Про призначення суддів»,
яким ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р. було призначено вперше, строком на п’ять
років у місцевих загальних судах на посаду судді Тячівського районного суду
Закарпатської області, а також
фотокопію з оригіналу Указу Президента України від 02 листопада
2017 року № 348/2017 «Про призначення суддів», яким ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р. було призначено у місцевих загальних судах на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області;
7.
Надати завірену належним чином фотокопію з
оригіналу висновку ВККСУ щодо можливості призначення на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р.;
8. Надати завірені належним чином
відомості, про наявність повноважень (правосуб’єктності - правоздатності,
дієздатності, деліктоздатності) щодо здійснення правосуддя, на момент
запитування відповідної інформації, у судді установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
(код ЄДРПОУ:
26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
9. Надати завірені належним чином
копії Сертифікату та відомостей з передостанніми і останніми результатами
проходження відповідної підготовки у Національній школі суддів України, а також
відомості Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо результатів
проходження останнього кваліфікаційного іспиту суддею установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
(код ЄДРПОУ:
26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗОМ РЕВАЗОВИЧЕМ;
10. Надати
завірені належним чином відомості заповненої Декларації про доходи (за
попередній рік) судді установи
з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
11. Надати
завірені належним чином відомості про всі дисциплінарні стягнення
(погашені/непогашені) які коли-небудь застосовувалися по відношенню до судді
установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
(код ЄДРПОУ:
26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
12. Надати завірені належним чином відомості
стосовно інвентарного номеру суддівської мантії і нагрудного знаку судді
установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
13. Надати завірену належним чином копію (з підписами підписантів/сторін) трудового договору/контракту з
основного місця роботи, підписаного суддєю установи
з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
14. Надати завірений належним чином витяг з трудової книжки щодо
підтвердження
постійного місця роботи професійного
судді установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА;
15. Надати завірений належним чином витяг з відомостей
про отримання заробітної
плати (за три останніх роки) професійним суддею установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗОМ РЕВАЗОВИЧЕМ;
16. Надати завірену належним чином копію з
оригіналу (за підписами підписантів/сторін) Довіреності від керівника юридичної особи - установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДАНКА ВІКТОРА ЙОСИПОВИЧА, виданої на представництво зазначеної установи професійним суддею ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р.;
17. Надати засвідчені належним чином відомості
про види заохочення, виплату грошових премій, нагород державними нагородами,
спеціальними званнями відносно судді установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р.;
18. Надати завірені належним чином відомості відносно відпусток та
лікарняних в яких перебува(ла)в суддя установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
(код ЄДРПОУ:
26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р., за минулий рік;
19. Надати завірені належним чином відомості
стосовно кількості винесених ухвал/постанов/рішень «Іменем України» суддею установи з назвою «УЖГОРОДСЬКИЙ
МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (код ЄДРПОУ: 26529130; код КВЕД: 84.23) ДЕМЕТРАДЗЕ Т. Р., за весь час його перебування на
відповідній посаді;
20.
Надати
завірену належним чином копію письмового звернення ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА до Президента
України з ініціативою приведення існуючої неконституційної системи судоустрою в
Україні у відповідність до норм чинної Конституції України через затвердження
Конституції Самостійної Української Держави України на Всеукраїнському
референдумі;
21. Надати завірену
належним чином копію письмового звернення ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗА РЕВАЗОВИЧА до Верховної Ради
України з ініціативою приведення існуючої неконституційної системи судоустрою в
Україні у відповідність до норм чинної Конституції України через затвердження
Конституції Самостійної Української Держави України на Всеукраїнському
референдумі;
22. Надати завірену належним чином копію відповідного указу або розпорядження
Президента України про призначення дати і часу проведення урочистостей з нагоди
складання присяги суддями, зокрема, ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗОМ РЕВАЗОВИЧЕМ, безпосередньо
перед Президентом України;
23. Надати фотокопію
з фотокартки із зображенням моменту складання присяги Українському народові перед
Президентом України ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗОМ РЕВАЗОВИЧЕМ;
24. Надати фотокопію з
фотокартки із зображенням моменту вручення Президентом України суддівського
посвідчення ДЕМЕТРАДЗЕ ТАВАЗУ РЕВАЗОВИЧУ;
25. Відповідь надати у повному обсязі, у хронологічній послідовності відповідно
до вищевикладених пунктів прохальної частини запиту, та надіслати у письмовому (паперовому) вигляді
на зазначену адресу уповноваженого представника: 49055, місто Дніпро, Сергію Веніаміновичу
Філіпенку, і в електронному вигляді на мою вищезазначену електронну
адресу (e-mail: svf2011@ukr.net).
У
випадку, якщо з якихось причин не можливо надати відповідь – письмово вказати
причину, або перенаправити (переадресувати) запит за належністю, відповідно до
вимог Закону «Про доступ до публічної інформації», до розпорядника відповідної
інформації.
Зміст
відповіді на запит, публікуватиметься на сайті «БАГНЕТ
НАЦІЇ»: http://bagnetnacii.blogspot.com
Д О Д А Т О К:
1.
Копія указу Президента від 29 грудня 2017 року №
450/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» - на 3 (трьох)
арк..;
2.
Ковія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – на 6 (шістьох) арк..;
3.
Відомості (у вигляді кольорових скріншотів) з
американського реєстру «Dun & Bradstreet» – на 3 (трьох) арк..
Голова
правління ГО ОПГ
«Багнет Нації»: Владислав Акулов
Уповноважений
представник
ГО ОПГ «Багнет Нації»: Сергій Філіпенко
P. S. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення
конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення
таких дій, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з
конфіскацією майна або без такої.
(стаття 109 Кримінального кодексу України)
Державна
зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду
суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності,
державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога
в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання
іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в
проведенні підривної діяльності проти України, - карається позбавленням волі на
строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Звільняється
від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання
злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх
представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади
про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.
(стаття 111 Кримінального кодексу України)
Телеграм: https://t.me/bagnetnacii
Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/bagnetnacii
Сайт: http://bagnetnacii.blogspot.com
Фінансову підтримку діяльності
громадського об’єднання ГО ОПГ «Багнет Нації» можна здійснити переказом на
картку ПриватБанку № 5168 7427
1422 2175 на ім’я Сергій
Філіпенко. Дякуємо за Ваш вагомий внесок у відновлення конституційного
устрою України!
Немає коментарів:
Дописати коментар